Автор неизвестен - Анатолій якович циганенкодо 75-річчя від дня народження - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 

патикотонії в період реконвалесценції. В ди­наміці відмічено також деяке зниження ХОК як при легкому, так і при середньотяжкому перебігу хвороби, що також може бути розці­нено як зсув до парасимпатикотонії. У хворих на ГВга спостерігалось також уповільнення ЧСС у динаміці та зниження артеріального тиску, особливо систолічного в періоді рекон­валесценції, однак суттєвої різниці за усіма цими показниками виявлено не було. Особли­во цікавими є дані кореляційного аналізу, які свідчать про зв'язок ВТ з окремими симптома­ми хвороби та з віком хворих. Так, у хворих на ГВГA показники ІК при повторному дослід­женні та показники ХОК як в гострому періоді, так і періоді реконвалесценції суттєво корелю­вали з віком (r = -0,53; r = -0,28 та r = -0,55 відповідно), що свідчить про зміну ВТ у бік па-расимпатикотонії в періоді реконвалесценції, особливо в осіб старших за 30 років. Крім того, ці зміни суттєво корелювали з такими скар­гами, як слабкість (за даними ХОК при пов­зв'язок між ХОК і анорексією. Показники ВТ, виміряні на 3-му тижні хвороби (ІК, ЧСС), та­кож зворотно корелювали з сонливістю, а ХОК — з вираженістю болю в правому підре­бер'ї (r = -0,53). Виявлений був також зворот­ний кореляційний зв'язок між САТ та ІК в гос­трому періоді з показниками загального та не­прямого білірубіну (r = -0,33) та між ХОК і показниками АлАТ (r = -0,42).

Катамнестичне обстеження хворих через 6 місяців після виписки зі стаціонара показа­ло, що період реконвалесценції в обстежених осіб в усіх випадках вважався сприятливим, ознаки рецидиву або хронізації хвороби були відсутні. Серед реконвалесцентів після 9 осіб вважали своє здоров'я повністю віднов­леним, у той час як у групі реконвалесцентів після ГВга таких було лише двоє (p<0,05). Решта осіб пред'являла різноманітні скарги, які можна було згрупувати на скарги диспеп-тичного та астеновегетативного характеру (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика скарг у хворих на ГВГ в періоді пізньої реконвалесценції (дані катамнезу)

 

Типи ГВГ

Провідні симптоми

А (п=10)

В

(п=10)

Диспептичні симптоми:

 

 

зниження апетиту

3

-

гіркота у роті

1

3

печія

1

6

біль у правому підребер'ї

9

8

нудота

1

2

запори

Кількість хворих з даними проявами

Астеновегетативні симптоми:

9

2 9

головний біль

3

2

слабкість

6

7

втомлюваність

6

8

сонливість

5

6

безсоння

2

2

Кількість хворих з даними проявами

Кількість хворих з проявами обох груп симптомів

10 10

10 13

Слід відзначити, що серед осіб, які вважа­ли себе вже здоровими, у ряді випадків теж відмічались аналогічні прояви (у трьох рекон-валесцентів після ГВГА та в обох — після ГВГВ).

При вивченні зв'язку показників ВТ з ха­рактером самопочуття хворих на ГВГА у піз­ньому періоді реконвалесценції (дані вивчен­ня катамнезу) була виявлена суттєва кореля­ція між такими проявами, як слабкість, сон­ливість і показниками ВТ, виміряними при повторному дослідженні, які мали зрушення до ваготонії (г = 0,47). У осіб, у яких показ­ники ІК характеризувались як симпатикото-нічні, спостерігався прямий кореляційний зв'язок з такими симптомами катамнестично-го періоду, як головний біль.

У хворих на ГВГВ була виявлена зворотна залежність між ІК та ЧСС і больовими відчут­тями у правому підребер'ї, а також між ХОК і анорексією (г = -0,53).

Обговорення результатів. У хворих на ГВГ показники ВТ характеризувались переважно тенденцією до парасимпатикотонії. З парасим-патикотонічним тонусом були пов'язані больо­ві відчуття в правому підребер'ї як в гострому періоді, так і в періоді реконвалесценції, а та­кож такі прояви, як сонливість і анорексія. В осіб з переважанням симпатикотонії частіше спостерігались прояви гарячки в гострому пе­ріоді та головний біль. Наявність зворотного кореляційного зв'язку між показниками ВТ і загального і непрямого білірубіну, АлАТ мо­же свідчити про роль холемії та запального процесу в печінці у виникненні ваготонії.

Можна погодитись з припущенням, що астеновегетативні розлади у хворих на ГВГ но­сять двофазний характер [12]. Зміни в гостро­му періоді, очевидно, зумовлені симпатикото-нією, особливо у переджовтяничному періоді. Клінічні прояви цього періоду різноманітні, характеризуються слабкістю, астенізацією, диспептичними розладами, відчуттям диском­форту та болю в правому підребер'ї. Непрямим підтвердженням зв'язку ряду симптомів цьо­го періоду з вегетативними порушеннями є кореляційна залежність, що виявлена в осіб з переважанням симпатикотонії, з такими про­явами переджовтяничного періоду, як голов­ний біль та гарячка, а також явний зв'язок парасимпатикотонії з показниками АлАТ, за­гального та непрямого білірубіну. В подальшо­му з розвитком «пігментного кризу», незва­жаючи на суб'єктивне поліпшення, вегетатив­ні порушення зберігаються, проявляють усе більшу тенденцію до парасимпатикотонії.

Виникнення цих розладів не можна пояс­нити тільки наявністю холемії. Очевидно, певну роль має ендогенна інтоксикація, що продовжує зберігатись [13, 14], порушення мікроциркуляції та енергетичних процесів в організмі, на фоні яких виникають зміни центральної та вегетативної нервової системи. Одержані дані свідчать, що ці зміни є досить тривалими, виявляються навіть через 6 міся­ців після виписки із стаціонара. Так, в наших дослідженнях був виявлений кореляційний зв'язок ваготонії з диспептичними проявами та больовими відчуттями, які можна розціню­вати як дискінетичні як в клінічному періоді, так і в катамнезі. Другий тип клінічних про­явів, з якими корелювали прояви ваготонії в період ранньої та пізньої реконвалесценції ГВГ, можна розцінити як суто астеновегета-тивні (сонливість, анорексія, слабкість). За даними [15], тривала ваготонія свідчить про зміни адаптаційного реагування і може розці­нюватись як неадекватна відповідь організму на дію інфекційного агента, що може гальму­вати одужання. Так або інакше, показники ВТ можуть бути одним з критеріїв реабілітації хворих, прогнозу щодо перебігу хвороби, а та­кож висвітлюють можливості медикаментоз­ної корекції залишкових явищ.

Висновки

1. У хворих на гострі вірусні гепатити ви­явлені незначні порушення вегетативного то­нусу, які носили двофазний характер: у гостро­му періоді переважали прояви симпатикотонії, у періоді реконвалесценції — парасимпатико-тонії. Виявлений зв'язок порушень вегетатив­ного тонусу з холемією та біохімічними показ­никами запального процесу в печінці.

2. Порушення вегетативного тонусу у хво­рих на гострі вірусні гепатити є досить стійки­ми, зберігались через 6 місяців. Виявлений зв'язок ваготонії з диспептичними (дискіне-тичними) та астеновегетативними (сонливість, анорексія, слабкість) проявами у цей період.

Список літератури

1. Азизбекова Н.Х. Вегетативно-сосудистые нарушения и динамика изменения терморегуляции при болезни Боткина. Сб. тр. Азербайджанск. НИИ курортологии и физических методов лечения им. С.М. Кирова. Баку, 1970; 13: 187-193.

2. Качор В.О. Вирусные гепатиты. Запорожье: Полиграф, 1998. 109 с.

3. Лекарь П.Г., Мищенко И.В., Гользанд И.В. Неврологические расстройства при вирусном гепа­тите у детей. Л.: Медицина, 1980. 168 с.

4. Соринсон С.Н. Вирусные гепатиты в клинической практике. СПб.: ТЕЗА, 1996. 306 с.

5. Угрюмов БА, Андрейчин МА Астенический синдром при вирусном гепатите. Врачебное дело

1979; 2: 106-110.

6. Ничик НА. Прогностична важливість показників ендогенної інтоксикації у хворих з важким злоякісним перебігом гострого гепатиту В. Інфекційні хвороби 1998; 3: 13-16.

7. Ващенко МА, Муравская Л.В., ВовкАД. Неврологические синдромы у больных вирусным ге­патитом и циррозом печени. Диагностика, патогенез, лечение и профилактика острых кишечных ин­фекций и вирусного гепатита: Тез. докл. I Всесоюзн. съезда инфекционистов. К., 1979: 295-296.

8. Гольдельман М.Г., Гафт П.Г. Неврологические нарушения при эпидемическом гепатите. Вра­чебное дело 1967; 12: 59-62.

9. Лобзин Ю.В., Воробьев А.П., Зинченко ЕА и др. Субклинические изменения нервной деятель­ности и мозговой гемодинамики у больных вирусным гепатитом. Воен.-мед. журн. 1986; 10: 51-53.

10. Михайлова АМ. Клинические проявления и механизмы развития вегетативно-сосудистых рас­стройств при инфекционном гепатите. Автореф. дис. ... докт. мед. наук. Кишинев, 1971. 31 с.

11. ВейнАМ, Соловьёва АД, Колосова ОА. Вегетососудистая дистония. М.: Медицина, 1981. 320 с.

12. Иванов К.С., Лобзин Ю.В., Решетников М.М. и др. О психофизиологической характеристике структуры и динамике астеновегетативных расстройств при вирусном гепатите А. Воен.-мед. журн.

1989; 7: 46-50.

13. Андрейчин А.А., Ничик Н.А. Вплив ендогенної інтоксикації на імунну систему організму при гострому вірусному гепатиті В. Інфекційні хвороби 1997; 1: 20-25.

14. Гонський Я.І., Ничик НА. Вплив ентеросорбції на стан антиоксидантної системи організму у різні фази розвитку експериментального токсичного гепатиту. Інфекційні хвороби 2000; 2: 40-43.

15. Савчук А.І. Вегетативний гомеостаз у хворих на псевдотуберкульоз. Інфекційні хвороби 1997;

1: 49-51.

РАССТРОЙСТВА ВЕГЕТАТИВНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ У БОЛЬНЫХ ОСТРЫМИ ВИРУСНЫМИ ГЕПАТИТАМИ

Н.А. Никитина, В.Н. Козько, А.В. Канищев

У 130 больных острыми вирусными гепатитами А и В были изучены показатели вегетативного тонуса в динамике заболевания. Выявлены умеренные изменения вегетативного тонуса, имеющие двухфазный характер, с преобладанием парасимпатикотонии. Выявленные изменения имели про­должительный характер, сохранялись через 6 месяцев после выздоровления. Обнаружена связь па-расимпатикотонии с холемией, уровнем АлАТ, а также с дискинетическими и астеновегетативными симптомами болезни.

Ключевые слова: острый вирусный гепатит, вегетативный тонус, дискинетический и асте-новегетативный симптомы.

DISORDERS OF VEGETATIVE NERVOUS SYSTEM IN PATIENTS WITH ACUTE VIRAL HEPATITIS N.O. Nikitina, V.M. Kozko, A.V. Kanishchev

Investigation of vegetative tonus in 130 patients with acute viral hepatitis A and В was performed. Moderate changes of vegetative tonus of two-phased character were found; parasympathetic tonus predomi­nated. Revealed changes were prolonged, stayed within 6 months after recovery. Connection of parasym­pathetic tonus with cholemia, level of ALAT, diskinetic and asthenoneurotic signs of disease was revealed.

Key words: acute viral hepatitis, vegetative tonus, diskinetic and asthenoneurotic sign.

СКРЫТЫЙ СИФИЛИС — СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ПРОБЛЕМЫ

Г.И. Мавров, Ю.В. Щербакова, Г.П. Чинов*

Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, г. Харьков *Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, г. Симферополь

Значительный вес в структуре заболеваемости сифилисом составляют скрытые формыболее 30 %. Скрытый сифилис представляет серьезную угрозу здоровью населения, что обусловлено как уровнем его распространенности, так и тяжелыми последствиями. Су­ществуют различные комплексы лечения, однако необходимы новые методики лечения скрытого сифилиса с учетом особенностей его эпидемиологии и патогенеза. Ключевые слова: сифилис, эпидемиология, иммунитет.

Заболевания, передающиеся половым пу­тем, — сифилис, гонорея, хламидиоз и дру­гие, являются серьезной угрозой здоровью на­селения. Это обусловлено как уровнем их рас­пространенности, так и тяжелыми последст­виями [1].

Болезни, возникающие в результате поло­вых контактов, как никакие другие инфекции подвержены влиянию окружающей среды. Факторы, оказывающие влияние на эпидемио­логическую ситуацию как в отдельном городе, регионе, так и в стране в целом, можно свести к нескольким основным. Среди них биологи­ческие факторы микросреды (микробиологи­ческие, иммунологические, нейроэндокрин-ные), факторы, определяющие поведение субъ­екта (психологические особенности личности, уровень культуры, традиции, стереотипы по­лового поведения) [2], факторы макросреды — состояние системы здравоохранения, социаль­ная защищенность, стабильность и т. д.

За последние годы эпидемиология венери­ческих болезней существенно изменилась. Это связано с такими тенденциями, как распро­странение ВИЧ, преимущественно половой путь передачи ряда возбудителей — вируса простого герпеса, вируса папилломы челове­ка, цитомегаловируса, дрожжевых грибков, условно-патогенных анаэробов. Кроме того, значительно расширился спектр осложнений при инфекциях, предаваемых половым пу­тем, — бесплодие, невынашивание беремен­ности, болезни плода и новорожденного, ре­активные артриты. Также появились новые механизмы устойчивости возбудителей бакте­риальной и вирусной природы к антибиоти­кам и химиопрепаратам [3].

Сифилис — одно из наиболее широко рас­пространенных венерических заболеваний во многих странах. По данным ВОЗ, ежегодно в мире сифилисом заболевает около 12 млн че­ловек.

В настоящее время в Украине отмечается некоторое снижение заболеваемости сифили­сом, однако она остается стабильно высокой в последнем десятилетии. Пик заболевае­мости пришелся на 1996-1998 гг. В 2001 г. за­болеваемость составила: абсолютные циф­ры — 37806, на 100 тыс. населения — 77,1; в

2002 г. — соответственно 30764 и 63,8 [4].

По имеющимся данным, в Украине, а так­же в странах ближнего и дальнего зарубежья в структуре заболеваемости сифилисом значи­тельный удельный вес составляют скрытые формы от 20 до 40 %.

Наиболее низкая заболеваемость ранним скрытым сифилисом отмечалась в 1995­1996 гг. Затем был отмечен рост до 20,8 % в 1998 г. В 2000 и 2001 г. заболеваемость ран­ним скрытым сифилисом по Украине состави­ла: абсолютные числа — 17141 и 15007, на 100 тыс. населения — 34,7 и 30,6; в 2002 г.соответственно 12897 и 26,7.

Международная классификация болез­ней, травм и причин смерти (МКБ-Х) преду­сматривает деление скрытого приобретенно­го сифилиса на ранний, поздний и неуточнен-ный. Диагноз ранний скрытый сифилис уста­навливается пациентам с давностью заболева­ния до двух лет, поздний скрытый сифилис — свыше двух лет, неуточненный — при невоз­можности определить длительность процесса.

В группе больных скрытым сифилисом преобладают лица с ранними формами — от 57 до 95,7 %. Поздний сифилис регистриру­ется у 9,8-13,6 %, а неуточненный у 6,4­13,1 % больных.

Большая часть больных скрытым сифили­сом (98,8 %) выявляется активно: как кон­тактные лица — 32,5 %, при медицинских ос­мотрах — 31,7 %, в процессе серологическо­го обследования соматических больных — 21,2 %. По другим данным, скрытый сифилис выявляется активно в 44,2 %: в соматических стационарах — в 22,9 %, при обследовании доноров — в 7 %, у беременных — более 8 % случаев. Скрытый сифилис выявляется у ВИЧ-инфицированных больных в 25,2 % слу­чаев и регистрируется у 19-58 % наркоманов. Лишь 8,5 % больных скрытым сифилисом об­ращались в медицинские учреждения сами, узнав о заболевании партнера.

Эпидемиологическими исследованиями выявлено, что ранний скрытый сифилис обычно регистрируется в возрастной группе 20-40 лет и чаще у женщин. В группе боль­ных поздним скрытым сифилисом преоблада­ют лица среднего и пожилого возраста. По­следние литературные данные свидетельству­ют о том, что процент пациентов в возрасте 50-70 лет растет. Практически половина больных скрытым сифилисом — это люди по­жилого возраста. Ранний скрытый сифилис диагностируется у 21 % больных, а поздний скрытый — практически у 27 %. Причем спе­цифическая инфекция протекает у них тяже­лее, чем у лиц более молодого возраста, сопро­вождаясь сопутствующей патологией практи­чески у всех больных.

Большинство пациентов с ранней формой скрытого сифилиса не состоит в браке и не имеет постоянного полового партнера. Среди больных, имеющих двух и более половых пар­тнеров и случайные половые связи в течение года до заболевания сифилисом, практически в 30 % случаев диагностируется ранний скры­тый сифилис и в 3,1 % он сопровождается ней-росифилисом. Также в 3,1 % случаев диагно­стируется поздний скрытый сифилис. Среди больных, имеющих одного полового партне­ра в течение года до заболевания сифилисом, скрытый ранний диагностировался практиче­ски у 9 % мужчин и 30 % женщин, а скрытый поздний у 3,4 % женщин [5]. Около 40 % лиц, состоящих в браке, имеют внебрачные поло­вые связи. Лишь 8 % мужчин, имеющих вне­брачные половые связи, применяют барьер­ные методы контрацепции (презервативы).

Результаты социальных и медицинских исследований свидетельствуют о выраженной тенденции к повышению сексуальной актив­ности людей и особенно молодежи во всем ми­ре. По данным анализа сексуального поведе­ния подростков в Украине, в 16,9 % случаев юноши и девушки начинают половую жизнь в возрасте до 15 лет. А по данным анализа сек­суального поведения лиц с венерическими бо­лезнями, именно раннее начало половой жиз­ни лежит в основе распространения этой па­тологии [6].

Диагностика скрытого сифилиса всегда сложна, так как столь ответственный диагноз требует точного подтверждения с использова­нием клинико-серологического обследования. Принцип обследования населения с целью ди­агностики сифилиса единый в Украине, а именно сначала выявление, а затем уточне­ние. В качестве отборочных материалов для постановки реакций используют микрореак­цию (МР) и комплекс серологических реакций (КСР) (РВ + МР) в зависимости от обследуе­мых контингентов, а для подтверждения спе­цифичности — РИТ и РИФ [7].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50 


Похожие статьи

Автор неизвестен - 13 самых важных уроков библии

Автор неизвестен - Беседы на книгу бытие

Автор неизвестен - Беседы на шестоднев

Автор неизвестен - Богословие

Автор неизвестен - Божественность христа