І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

Потенциальных потребителей шоколадной продукции можно условно раз­делить на умеренно потребляющих шоколадные изделия и «сладкоежек», при­чем «умеренные» потребители составляют на сегодняшний день большинство -около 80%, каждый десятый респондент употребляет шоколадные изделия че­рез день, а чуть более 8% любителей сладкого указали его в ежедневном ассор­тименте.

Практически половина потребительской аудитории тратит в месяц на шоко­ладную продукцию сумму в размере от 20 до 50 грн., чуть менее трети потреби­телей расходуют на шоколадные изделия в течение указанного периода около 60-65 грн. И только наиболее обеспеченные «сладкоежки» с доходом свыше 3 000 грн. затрачивают на шоколадную продукцию до 100 грн. ежемесячно.

Количество шоколадных наборов, приобретаемых населением за одну по­купку, варьируется от одной до пяти коробок при средней стоимости 5-10 грн. за коробку. Количество приобретаемых развесных шоколадных конфет составляет от 40 грамм до 3 кг при средней стоимости 12-15 грн. за кг. Объемы разовых за­купок штучной шоколадной продукции (батончики и плиточный шоколад) имеют разброс от одной до двадцати единиц продукции при средней стоимости 1,5-2 грн. за единицу. Средние потребительские затраты на шоколадную продукцию за одну покупку варьируются от 2,8 грн. до 10,8 грн.

Стоимостный фактор влияния на потребительский выбор шоколадных из­делий среди обеспеченной потребительской аудитории уступает факторам, свя­занным с качественными характеристиками шоколадной продукции. Население с высоким уровнем дохода практически не покупает шоколадную продукцию, кото­рая не соответствует имиджу обеспеченного человека.

Шоколадная продукция, благодаря своим традиционным характеристикам, помимо утилитарных целей, удовлетворяет еще и функциональные цели, влияя на взаимоотношения потребителей с другими людьми. Именно шоколадная про­дукция как никакая другая из продуктовой товарной группы приобретается не только благодаря своим органолептическим свойствам, но и потому, что отвеча­ет социальным потребностям и желаниям потребителей.

Основными факторами, влияющими на потребительский выбор шоколадной продукции, являются личный опыт потребления продукции, стоимостные и каче­ственные характеристики продукции (состав, срок хранения, отсутствие вредных добавок) и информированность о торговой марке и предприятии-производителе продукции.

Основными игроками на рынке шоколадной продукции, составляющими структуру рынка в сознании потребителей, являются торговые марки «Корона» и «Світоч». Эти марки шоколадных изделий имеют наиболее высокую долю по­тенциальных покупателей и, в целом, ассоциируются в потребительском созна­нии с данной товарной категорией.

Уровень латентной информированности о торговой марке «Шедевр» среди потенциальных потребителей шоколадной продукции значительно превышает уровень спонтанной информированности. Более 60% респондентов узнали изо­бражение продукции торговой марки «Шедевр». В абсолютных величинах пока­затель латентной информированности колеблется в пределах 2 280 - 2 580 тыс. чел.

У большинства опрошенных потребителей шоколадной продукции, назва­ние торговой марки «Шедевр» ассоциируется с фасованной коробочной продук­цией.

Емкость потребительского рынка шоколадной продукции торговой марки «Шедевр» составляет на сегодняшний день 1 596 - 1 806 тыс. чел., - примерно 42,4% от текущего рыночного потенциала шоколадной продукции.

Около 78% тех, кто пробовал продукцию торговой марки «Шедевр» стали регулярными приверженцами продукции этой торговой марки.

Количество шоколадных наборов, приобретаемых населением за одну по­купку, варьируется от одной до двух коробок, объемы разовой закупки весовой продукции составляет от 30 грамм до 3 кг, разовое приобретение штучной про­дукции колеблется от одной до десяти единиц продукции. В среднем, за одну по­купку потребители шоколадной продукции торговой марки «Шедевр» приобре­тают 1 коробку шоколадных конфет, почти 400 грамм развесных шоколадных конфет и 2 батончика.

Количество респондентов, ежемесячно потребляющих и покупающих про­дукцию торговой марки «Шедевр» составляет около 55%, чуть более 16% рес­пондентов употребляют шоколадные изделия еженедельно, причем наиболее активно потребляется в этот период штучная продукция (шоколадные батончи­ки), и только у 2-х% «любителей сладкого» шоколадная продукция упомянутой торговой марки присутствует в ежедневном ассортименте. Потребительские группы, отдающие предпочтение шоколадным изделиям торговой марки «Ше­девр» реже одного раза в месяц, составляют около 28 %.

Мотивы потребления шоколадной продукции торговой марки «Шедевр» можно условно разделить на две группы: утилитарные, направленные на личное потребление, и функциональные, направленные на реализацию социальных целей покупателей шоколадной продукции, причем, в зависимости от видовых особенностей шоколадной продукции, существует приоритетность относительно мотивационных аспектов потребительского выбора: шоколадные наборы значи­тельно чаще служат реализации социальных целей, нежели другая шоколадная продукция.

Структура мест покупки шоколадной продукции не зависит от потребитель­ских предпочтений той или иной торговой марки и в основном определяетсятрадиционными соображениями, связанными с особенностями покупательского поведения. Около 70% потенциальных потребителей шоколадной продукции «Шедевр» приобретают шоколадные изделия в кондитерских отделах крупных и средних продовольственных магазинов, второе по популярности место покупок занимают оптовые рынки, где покупают шоколадную продукцию в основном лю­ди с невысоким уровнем доходов. Третье предпочтительное место покупок шо­коладных изделий упомянутой торговой марки - фирменные магазины конди­терской торговли. Причем, в специализированных магазинах шоколадные изде­лия приобретают как обеспеченные потребители, так и потребители со средним и низким уровнем дохода, стремящиеся к приобретению гарантированного высо­кокачественного продукта.

На потребительский выбор шоколадной продукции торговой марки «Ше­девр» оказывают влияние потребительские свойства продукта, информирован­ность о продукции на основе личного знакомства с продукцией, эргономические характеристики продукции, информированность о продукции из компетентных информационных источников и стоимостные характеристики продукции. Удель­ный вес первых двух факторов в общей структуре факторов, влияющих на по­требительский выбор шоколадной продукции, составляет около 75%.

Уровень потребительской удовлетворенности качественными и эргономи­ческими характеристиками шоколадной продукции торговой марки «Шедевр» достаточно высокий и не зависит от длительности потребления данной продук­ции /средний показатель потребительской удовлетворенности вкусовыми харак­теристиками составляет 0,86/. Коэффициент потребительской удовлетворенно­сти стоимостными характеристиками шоколадной продукции данной торговой марки составляет 0,39, что практически в два раза ниже средних показателей удовлетворенности органолептикой и эргономикой этой продукции.

Основными достоинствами шоколадной продукции торговой марки «Ше­девр» являются вкусовые качества, начинка и эргономические характеристики продукции. Основным недостатком шоколадной продукции торговой марки явля­ется высокая цена шоколадных изделий.

Индивидуальные особенности торговой марки «Шедевр» свидетельствуют о том, что данная торговая марка производит на потребителей впечатление ори­гинальной, изысканной, натуральной, элитной, дорогой, праздничной, уникаль­ной и современной. Коннотации (влияние на потребителей) торговой марки сви­детельствуют о том, что предлагаемая данной торговой маркой продукция явля­ется качественной, обладающей натуральными вкусовыми характеристиками. Основными выгодами, получаемыми потребителями в процессе использования продукции данной торговой марки, свидетельствующими о ее преимуществах в сознании потребителей, являются ощущение наслаждения и праздничности. Кроме того, потребление продукции торговой марки «Шедевр» является своеоб­разным элементом имиджа, определяющим отличительные характеристики по­требителей и ситуации потребления. Принадлежность к современным людям, обладающим изысканным вкусом, можно даже сказать, к элите, - свидетельст­вует о знаковости торговой марки, ассоциирующейся с социальным успехом и социальной состоятельностью.

Литература

1. Шумпетер Й. Теория экономического развития: исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита и цикла конъюнктуры. - М.: Прогресс, 1992. - 455 с.

УДК 658.012

Кукоба В.П.

ПРОЕКТУВАННЯ Й ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВА

Необхідність досягнення головних цілей підприємницької діяльності вироб­ничих фірм обумовлює оптимізацію не тільки структури виробничої бази, а й процесів виготовлення продукції на основі впровадження новітніх технологій ви­пуску сучасних товарів. На жаль, скорочення в останні півтора десятиліття обся­гів матеріального виробництва, істотне зниження ефективності використання ви­робничого потенціалу, погіршення технічного стану обладнання значною мірою торкнулося саме промислових підприємств України і призвело до втрати їх інно­ваційного потенціалу. Раціональне ж використання техніко-технологічної бази підприємств дозволить підвищити їхню сукупну продуктивність, економити трудо­ві, матеріальні та енергетичні ресурси, активує всі чинники інтенсифікації націо­нальної економіки.

На сучасному етапі розвитку економіки важливим засобом удосконалення виробничої діяльності підприємств є встановлення досяжних перспективних і оперативних цілей на основі проектів організації виробництва з використанням економіко-математичних методів і новітніх інформаційних технологій. Підвищен­ня результативності обладнання дозволить залучити такі резерви виробництва, які створять умови для зменшення простоїв , поліпшення використання матеріа­льно-технічних та фінансових ресурсів, підвищити ритмічність виробництва про­дукції.

У даний час технічним і економічним проблемам ефективного використання виробничого обладнання на підприємстві приділяється достатня увага як науко­вців, та і практиків. Але активне впровадження автоматизованих та комп'ютеризованих робочих місць спонукають до здійснення новітніх досліджень аспектів реалізації виробничих процесів на основі економіко-математичних мето­дів і з використанням засобів комп'ютерної техніки. Такий напрям досліджень у контексті адекватності математичних моделей виробничих систем має не тільки вагоме теоретичне, а і прикладне значення.

Метою даної статті є обґрунтування теоретичної основи оптимізації проект­них рішень щодо організації ефективного використання виробничих потужностей промислових підприємств на ґрунті оптимізації проектних рішень з розвитку їх техніко-технологічної бази. Предметом визначена сукупність економіко-математичні методів та моделей визначення можливості раціонального викори­стання техніко-технологічної бази підприємства, а об'єктом - процеси управління використанням обладнання на промислових підприємствах машинобудівного комплексу.

Ґрунтовний аналіз параметрів використання обладнання підприємств до­зволив визначити основні напрями удосконалення процесів розвитку виробничої техніки та технологій.

Найпершим серед них можна вважати формування ефективної системи технічного обслуговування та ремонту обладнання - це зумовлено тим, що оп-тимальність та ефективність використання виробничих потужностей (виготов­лення максимально можливого обсягу продукції) у першу чергу залежить від на­явного верстатного парку, його фізичного стану та рівня техніко-економічногостаріння. Другий напрям визначається кон'юнктурним попитом на нові вироби, розробка, проектування і випуск яких спонукають підприємство до введення в експлуатацію нового обладнання, заміни наявного, залежно від оптимального терміну служби кожного різновиду, розробки заходів з підвищення ефективності роботи ремонтних служб. Третій напрям передбачає використання обладнання в оперативному режимі. Загальну схему реалізації напрямів показано на рис. 1.

ПЛАНУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ Перспективне

Поточне

Прогноз } випуску но­вої продук­ції

ВизначеннЯ потреби у

новому об­ладнанні

Розрахунок річного ви­пуску про­дукції

Розрахунок заванта­ження об­ладнання

Оперативне

Місячні виробничі програми

Визначення структури

між ремонт­них циклів

обладнання

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ

Купування\ нового об­ладнання

Монтаж і пуск обла­днання у експлуата-

Удоскона-) лення тех­нології ви­готовлення продукції

Заміна та модерніза­ція облад­нання

Облік і ана\ ліз викори­стання об­ладнання

Техобслу­говування і ремонт об­ладнання ^ JJ

УПРАВЛІННЯ ОБЛАДНАННЯМ

Визначення оптимального терміну служ­би обладнання

Регулювання відхилень у роботі облад­нання

Рис. 1. Узагальнений алгоритм проектування способів використання обладнання

на підприємстві

Досягнення цілей оптимального використання складових техніко-технологічної бази підприємства здійснюється завдяки відповідним процесам управління. Ці процеси управління мають просторово-часові характеристики. Так, функції управління використанням обладнання залежно від тривалості часо­вих періодів його експлуатації реалізуються на перспективному, поточному і опе­ративному рівнях. При цьому під перспективним рівнем розуміється управління використанням обладнання на довгострокових інтервалах часу (більше одного року), процес використання обладнання в період від одного місяця до року - по­точний рівень; на щомісячних інтервалах часу використання обладнання - опе­ративний.

Початковими у процесах управління техніко-технологічною базою є функція планування, яка складається як сукупність дій планових і суміжних підрозділів управління підприємства з формування, прийняття і реалізації управлінських планових рішень. Причому якщо на тривалих інтервалах часу між моментами прийняття планових рішень щодо використання обладнання внаслідок динаміч­ності і стохастичності виробничих процесів достатньо використовувати агреговані показники (номенклатура і асортимент виробів, що випускаються, об'ємне заван­таження обладнання, зведені норми видатку матеріалів тощо), то при зменшенні інтервалів між моментами прийняття рішень здійснюється перехід від викорис­тання узагальнених до часткових виробничих процесів і, як правило, до деталізо­ваних планових показників роботи виробничого обладнання.

Високий рівень деталізації процесів спричиняє збільшення обсягів розрахун­кових операцій у рамках відповідної функції. Тому найбільш ефективним є вико­ристання економіко-математичних методів на рівні поточного планування для оп-тимізованого збалансування ресурсів у відповідності до різнострокових планів. Застосування методів оптимізації дозволяє здійснити координацію і кількісне по­в'язування в часі і просторі процесів використання виробничого обладнання на промислових підприємствах

Виходячи з того, що першоосновою формування організаційного проекту є сукупність планових показників діяльності проектованого підрозділу або цілого підприємства, визнано за необхідне удосконалити основні методи оптимізації ви­користання виробничого обладнання при формуванні планів виробництва. За ос­нову при оптимізації приймаються: модель технології виробництва; послідовність однорідних календарних періодів - пє(п); тривалість виробничого циклу (ТВЦ) для всіх "еталонних" видів продукції - Д,,\є&; множина стадій виробництва (соєЩ для підприємства в цілому (в машинобудуванні це заготівельний, механооброб­ний та складальні технологічні переділи); дані про тривалість виробничих лока­льних циклів (Ду -тривалість со- й стадії для виробу j; tj , tj - відповідно по­чаток і закінчення цієї стадії); кількість календарних періодів hj (технологічних етапів), протягом яких виріб j знаходиться у виробництві, визначається величи­ною Д,. З використання моделей визначаються рівень трудомісткості обробки ви­робу j на обладнанні i та трудозатрат робітників професії X в кожному обліково-плановому періоді hj таких періодів (thijy ); а також суми витрат (споживання у

виробництві) матеріалу l в періоді h (шу) .

При проектуванні і оптимізації організації виробництва на початкових етапах необхідно визначити типові компоненти загальної моделі прийняття рішень з управління використанням складових техніко-технологічної бази підприємства (МПР). В цілому таку модель можна розглядати як синтез часткових моделей, що відображають в майбутньому ключові аспекти функціонування підприємства. Та­кими ключовими складовими повинні бути моделі технології виробництва (Mt), планів виробництва (Мр), ресурсних можливостей підприємства (М), структурних умов (Ms), цілей оптимізації (Mo). Сполучною ланкою всіх часткових моделей служить модель планів виробництва. Вона призначена погоджувати між собою техніко-економічні, технологічні, ресурсні і інші аспекти діяльності підприємства в поточному році, а при необхідності — і за його межами.

Моделі технології і плану виробництва необхідно вважати як еталонні для побудови загальної моделі прийняття рішень щодо раціонального використаннявиробничого обладнання. При цьому дані моделі лише фіксують вид тих матема­тичних конструкцій, за допомогою яких описуються плани і технології як інфор­маційні об'єкти, а інші моделі є розрахунковими. Формально МПР можна пред­ставити таким записом:

Мпр = моигпм5пМі].

Вираз в квадратних дужках і є моделлю виробничих можливостей підприєм­ства. Оптимальне рішення відповідно до цієї моделі отримують у зоні перетину множин варіативних рішень по ресурсах і структурних обмеженнях з урахуванням цільових вимог до альтернативних проектних рішень. Групи лінійних обмежень є складовими моделі ресурсних можливостей підприємства, кожна з яких відпові­дає конкретному виду ресурсів.

Проектні потужності підприємства або його окремого підрозділу за технічни­ми ресурсами обладнання визначаються наступним чином:

ItjXj < f + + /Г*,    і є I, (1)

де / - дійсний річний фонд часу роботи i-го різновиду (групи) обладнан­ня; /г"р - фонд часу веденого обладнання відповідно до приросту виробни­чих потужностей (за рахунок нового, модернізованого та відремонтованого обла­днання); /°ш - дійсний річний фонд часу роботи одиниці обладнання l ; сг -

розрахункова кількість додаткових одиниць обладнання і-ої групи.

При прийнятті рішень на основі розрахунків згідно з формулою 1 умови чіт­кої рівності необхідно дотримуватись тільки у випадках оцінки уведення унікаль­ного обладнання. Уведення у експлуатацію інших видів обладнання здійснюється відповідно до оптимальних рішень, що формуються з використанням моделі оп-тимізації проектних рішень.

Обмеження проектних рішень ресурсами виробничих площ для установлен­ня додаткового обладнання розраховуються за наступною формулою:

X S*i<   SWH , (2)

іє I

де Si - норма площі на установлення одиниці обладнання і ; Sm - загальна ко­рисна вільна виробнича площа для додаткового обладнання.

Можливості підприємства щодо залучення інвестиційних ресурсів для на­рощування виробничих потужностей можуть розраховуватись наступним чином:

ієі

де c 0 - витрати на купівлю, транспортування і установлення одиниці обладнан­ня і ; * - реально можлива кількість одиниць обладнання і, яке підприємству

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям