І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

необхідно ввести у прогнозному періоді; lw — частина загального обсягу грошо­вих коштів, що йде на придбання обладнання та технологій.

З огляду на підходи, що використовувались при визначенні обмежень за вищенаведеними ресурсами, аналогічно можна встановити можливості підпри­ємства за іншими матеріальними і трудовими ресурсами, фонду оплати праці.

Таким чином, модель ресурсних можливостей включає компоненти xv (розраху­нковий випуск виробів j), с (розрахункова кількість додаткових одиниць облад­нання і), тг (розрахункова додаткова необхідна кількість матеріалів l), uX (розра­хункова кількість додаткових робітників А).

Для проектування оптимальної організації виробництва необхідним є фор­мування основних показників використання у виробничих процесах машин і ме­ханізмів. Найважливішим з цих показників є строк служби обладнання у процесі експлуатації. Оскільки умови сучасного виробництва, що визначають терміни служби обладнання, істотно змінюються у часі, то цілком ясно, що економічно доцільний термін служби техніки - показник динамічний, що кількісно змінюється залежно від об'єктивних умов виробництва.

Економічно доцільні терміни служби техніки відображають не індивідуальну тривалість використання конкретної групи обладнання, а середню тривалість функціонування у виробництві всієї сукупності обладнання даної конструкції. У зв'язку з цим не слід ототожнювати поняття економічно доцільного терміну служ­би і оптимального терміну заміни зношеного обладнання, де перше визначає від­творення конкретного парку машин в нормальних умовах їхнього функціонуван­ня, друге — доцільну тривалість експлуатації обладнання в певних умовах. Оп­тимальний термін заміни зношеного обладнання як функція конкретних умов експлуатації описується кривою розподілу, де економічно доцільний термін слу­жби визначає математичне очікування даного розподілу.

Основною інформаційною базою для проведення оптимізаційних розрахун­ків є виробнича програма підприємства (номенклатура продукції; кількість виро­бів по кожній номенклатурній позиції). З цього ж документа формується матриця трудомісткості, елементи якої визначають трудомісткість обробки (в нормо-годинах) одиниці кожного виробу на будь-якому з різновидів обладнання:

T

(

і 1

Ш 1

.t

1 j

mj

P

mn j

( P і ^

v   f n j

t

t

її

1 n

t

t

t

P

j

n

t

t

де і - індекс шифру обладнання, виду роботи ієІ=(1.2, m); j - індекс позиції виробу виробничої програми ,єЗ=(1.2, n); tj - нормативні затрати часу роботи і-го шифру обладнання на одиницю j-го виробу; pj - кількість виробів в j позиції виробничої програми; m - кількість шифрів обладнання; n - кількість видів проду­кції; T - матриця трудомісткості; P - вектор виробничої програми.

Оскільки при проектуванні організації виробництва виконуються розрахунки для прогнозування на певний календарний період, а у реальному виробничому процесі неминучі втрати, тому в таких розрахунках необхідно враховувати: кале­ндарний робочий фонд часу одного верстата при однозмінній роботі ) й коефі­цієнт корисного використання робочого фонду часу (у) . Враховуючи часові аспе­кти виробництва продукції у оптимізаційних моделях управління використаннямобладнання підприємства, необхідно визначати: вектор фондів робочого часу одного верстата при однозмінній роботі; вектор фондів робочого часу при три­змінному режимі роботи верстатів; вектор фондів робочого часу при встановле­ному проектному режимі роботи верстатів; вектор потрібних фондів робочого ча­су на задану виробничу програму. Після визначення параметрів наявних фондів часу при тризмінному і проектному режимах роботи обладнання, а також при розрахунку фондів робочого часу на задану виробничу програму здійснюється оцінка можливості виконання цієї програми.

Весь процес оптимізації виробничої програми доцільно поділити на ряд від­носно самостійних етапів. Поетапне моделювання забезпечує заміну "глобаль­ної" моделі послідовністю часткових моделей. На кожному з етапів використову­ється економіко-математична модель, що відображає тільки ті чинники, які бе­руться до уваги на даному етапі.

Найважливішим етапом є формування річної виробничої програми на основі "портфеля" замовлень підприємства. У моделі її формування введені змінні: до­вільна допустима річна виробнича програма (X= (x1, xj, xn)) ; максимально допустимий план випуску виробів (Z= (z1, zj, zn)) ; мінімально допустимий план випуску виробів (W= (w1, wj, wn)) ; вектор "недовантаження" облад­нання до рівня наявних річних фондів (Y= (y1, y,, yn) ), який визначається за такою формулою:

n

Змінні x і zj відображають можливі межі випуску j-x виробів, причому wj інко­ли включається у розрахунок виробничої програми в обов'язковому порядку, на­віть якщо випуск цих виробів невигідний з точки зору критерію, оптимізації плану. Таким чином, на цьому етапі забезпечується варіювання виробничої програми в певних межах, що відображають потреби замовників в продукції підприємства.

На даному етапі слід пам'ятати про необхідність врахування обмежень по фондах часу. Як критерії оптимальності в моделі враховуються: максимальний обсяг випуску продукції; максимальне завантаження обладнання (мінімальне не­довантаження); максимальний розмір прибутку від реалізації продукції. Алгорит­ми оптимізації завантаження обладнання, реалізація яких в процесі формування і розподілу прогнозів виробництва на основі наявного "портфеля" замовлень за­безпечує науково обґрунтований підхід до використання виробничого потенціалу підприємства.

Процеси управління використанням виробничого обладнання ґрунтуються на інформаційних потоках і ресурсів, на основі яких приймаються відповідні рі­шення і здійснюються цілеспрямовані дії на матеріально-речовинні процеси для їх реалізації. Прийняття рішень є, по суті, заключним актом управлінського циклу, результатом функціонування інформаційної системи. Таким чином, у сучасних умовах забезпечення високого рівня організації виробництва у першу чергу мож­ливе на основі проектування та впровадження автоматизованої інформаційної системи управління використанням обладнання, що буде складовою загальної системи управління підприємством. Основна мета функціонування такої інфор­маційної системи полягає в повному і своєчасному задоволенні інформаційних потреб користувачів для прийняття управлінських рішень при ефективному вико­ристанні обладнання фірми.

Процес проектування інформаційної системи управління використанням об­ладнання утворюється на трьох рівнях: базовому, процесному і функціонально­му. Базовий рівень інформаційної системи визначає процеси утворення первин­них даних, їх реєстрації, збирання і передавання, включає бібліотеки баз і алго­ритмів формальної обробки (реалізує введення, контроль і корегування планових і облікових баз), розподілені бази даних, що відображають загальний зміст інфо­рмаційних масивів системи управління використанням обладнання. Процедурний рівень інформаційної системи реалізує процеси перетворення даних на основі банку даних і повідомлень, що надходять з базового рівня системи; він включає банк алгоритмів управління (рішення задач оптимізації, розрахунок завантаження обладнання, алгоритми розрахунку амортизаційних витрат, сум зносу, графіка планово-запобіжного ремонту, кошторисів на капітальний ремонт тощо), бібліо­теку запитань користувачів, бібліотеку програм, централізований банк даних. Функціональний рівень віддзеркалює процеси реалізації результатів перетво­рення даних і передавання інформації в функціональні підрозділи об'єкта управ­ління.

При проектуванні системи управління використання техніко-технологічної бази на основі комп'ютерних засобів прийняття рішень необхідно передбачити формування таких алгоритмічних та інформаційних блоків: наявності обладнан­ня, довідник технічних характеристик обладнання, складу обладнання, норм ви­трат матеріалів, послідовності ремонтів, характеристик ремонтів, довідник на­йменувань основних видів обладнання.

В проектних процесах забезпечення ефективного використання техніко-технологічної бази одним з найбільш складних є алгоритм формування графіків планових поточних та капітальних ремонтів обладнання, що відображає послідо­вність проведення ремонтних робіт. Алгоритм повинен передбачати погоджену роботу ремонтних бригад і ремонтно-механічного цеху з термінами і кількістю за­планованого для ремонту обладнання. Для служби головного механіка, що ви­ступає в інформаційній системі однією з керуючих підсистем, головним завдан­ням є забезпечення безперебійної експлуатації обладнання із заданими характе­ристиками точності і експлуатаційними показниками при своєчасному виконанні планових завдань. Результатом реалізації алгоритму є сформований масив, за­писи якого відображають послідовність проведення планових ремонтів кожної одиниці обладнання по цехах.

Проекти організації виробництва з використанням комп'ютеризованих алго­ритмів вирішують основні задачі планування використання обладнання. Вони дають можливість управління виробничим обладнанням за відхиленнями у їх ро­боті. Так, алгоритм корегування графіка ремонту при позаплановій зупинці обла­днання (у випадку аварії) допоможе здійснити корегування планів проведення ремонтних робіт й внести зміни у виробничу програму випуску продукції. Тому серед основних параметрів, що обираються як контрольні, необхідно визначити: ступінь використання наявного парку обладнання і його комплектності; ступінь використання машинного часу (екстенсивне використання обладнання) і техніч­них можливостей обладнання (інтенсивне використання); ступінь зношеності на­явного парку обладнання і вікового складу у розрізі виробничих підрозділів; сту­пінь оновлення парку обладнання; резерви поліпшення використання парку об­ладнання; вплив ефективності використання виробничого обладнання на кінцеві результати виробництва.

Обґрунтовано поставлена аналітична робота, особливо в умовах автомати­зації управлінських процесів і функціонування інформаційних систем, дозволяє підприємству оперативно впливати на хід виробництва, своєчасно приймати управлінські рішення.

1. Багриновский К.А. Некоторые подходы к совершенствованию механизма управле­ния технологическим развитием // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - №1.

- C.3-20.

2. Гавриленко В.А., Звенячкина В.Ю. Экономическая оценка влияния способов воспроизводства основных средств на эффективность производства // Труды Донецкого государственного университета. - Донецк. ДонГТУ. - 2000. - Вып. 19. -C.14-20.

3. Харви Дж. Совершенствование производственных процессов: необходимость гармо­нии // Деловое совершенство. - 2005. - 4. - С. 42-51

4. Ібрагімов Е.Е. Концепція підвищення ефективності проектування організаційних стру­ктур підприємства // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. - 2005.

- № 10. - С. 107-109.

5. Іщук С.О. Концептуальні засади формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств // Регіональна економіка. - 2005. - № 2. - С. 77-80.

6. Карлик Е. М., Филимонов Ю. А., Филиппов Л.А. Оптимизация производственных объединений в машиностроении: Монография. - Л.: И Машиностроение, Ленингр.

отд., 1981. - 272 с.

7. Любимцев Ю., Каллагов Э. Модернизация предприятий (сущность, направления) // Экономист. - 2001 - № 8. - C.35-40.

8. Пермяков А.А. Информационное описание компоновок агрегатных станков при про­ектировании // Вестник ХГПУ. - Харьков: ХГПУ, 1999. - Вып. 32. - С. 146-150.

9. Радованов С.В. Управління техніко-технологічним оновленням промислового підпри­ємства в умовах перехідної економіки. - К.: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001. - 21 с.

10. Толстов И.В. Организация экономического управления на промышленном предпри­ятии. - Барнаул: Изд-во Алт. ун-та, 2005. - 190 с.

11. Хицан В.Д., Пермяков А.А. Критерии оценки технико-экономического уровня компо­новок специальных агрегатных станков // Вестник ХГПУ. - Харьков: ХГПУ, 2000. -Вып. 80. - С. 44-46.

12. Хоменко Л.М. Проблеми оновлення матеріально-технічної бази промислових підпри­ємств у сучасних умовах // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. / Відп. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2001. - Вип. 6 - С. 403-408.

13. Червяков И.В. Моделировать нужно, но правильно // Методы менеджмента качест­ва. - 2005. - № 11. - С. 43-45.

УДК 685.31.059

Ларина Л.В., Загоскин А.А.

ОПРЕДЕЛЕНИЕ ОПТИМАЛЬНЫХ РЕЖИМОВ ВАКУУМНО-СОРБЦИОННОГО УВЛАЖНЕНИЯ ЗАГОТОВОК ВЕРХА ОБУВИ

На формуемость верха обуви большое влияние оказывает влага. При моделировании процесса получены характеристики аналогичные по­казателям времени (параметр Х1) и остаточного давления в камере (параметр Х2).

Одними из основных критериев, предопределяющих внешний вид обуви, являются формуемость и формоустойчивость заготовок верха обуви, которыезависят от структуры и свойств материала верха, его начальной и конечной влажности, параметров влажно-тепловой обработки, способов увлажнения и формования. Из физических факторов внешней среды наибольшее влияние на формуемость верха обуви оказывает влага и ее формы связи с внутренней структурой кожи.

Установлено, что при вакуумно-сорбционном способе увлажнения решаю­щее влияние на изменение физико-механических показателей кож хромового дубления оказывает влага, сконденсированная в микрокапиллярах (r<10-6 м), что подтверждено экспериментальными исследованиями, проводимыми по стан­дартным методикам [1] для кож хромового дубления. В качестве основных пока­зателей, характеризующих физико-механические свойства кожи выбраны оста­точное удлинение - є ост при напряжении 10 МПа и условный модуль упругости -Еу[2].

В результате расчетов на ЭВМ с применением известных программ были получены математические модели, адекватные поведению исследуемых показа­телей в зависимости от режимов увлажнения: времени (параметр х1) и остаточ­ного давления в камере (параметр х2).

У1=23.8+2.42Х1+1.39Х2+1.45Х1Х2-4.03Х1Л2-3.91Х2Л2; У2=16.4-2.58Х1-3.01Х2-2.09Х1 Х2+5.13Х1Л2+5.58Х2Л2-У2; У3=36.22+0.59Х1-0.19Х2+0.08Х1Х2-3.04Х1Л2-3.23Х2Л2-У3.

Для установления оптимальных режимов вакуумно-сорбционного времени увлажнения Х1, остаточного давления Х2 в камере были выбраны такие их зна­чения, которые обеспечили бы максимальное остаточное удлинение єост-У1 и минимальное значение условного модуля упругости Еу-У2 и соответствующие им значения относительной влажности - \Л/-У3 в качестве основных показателей, характеризующих формуемость и формоустойчивость заготовок обуви.

Для решения системы нелинейных уравнений воспользовались методом Ньютона [3] в программе "Maple 9.5". Расчеты выполнены с шагом 1 в диапазо­нах:

У1 = 18 — 28 Х1 = -1,5 — 1,5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям