І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

Особливо важливою частиною маркетингової товарної політики підприємст­ва є розробка і випуск нових товарів.

Сучасні підприємства зосереджують головним чином свої зусилля не на за­хопленні ринків старих продуктів, а на випуску новинок, що породжують не існую­чі потреби.

Розглядаючи інноваційний аспект маркетингової товарної політики, А.М. Го­дин під істотним оновленням асортименту (інновацією) розуміє випуск продуктів, що мають принципову новизну в технологічному відношенні або призначених для задоволення знов виявлених потреб [4, с. 224].

Інноваційний процес означає інноваційну діяльність будь-якого підприємст­ва. Він спрямований на розробку і реалізацію результатів науково-технічних до­сліджень у вигляді нового продукту або нового технологічного процесу. У загаль­ному плані інноваційний процес - це послідовний ланцюг подій, в ході якого но­вовведення "визріває" від ідеї до конкретного продукту, технології або послуги і розповсюджується в господарській практиці.

П. Доль включає в інноваційний процес сім елементів, з'єднання яких в єди­ний послідовний ланцюжок утворює структуру інноваційного процесу. До цих елементів відносяться:

- ініціація інновацій;

- маркетинг інновацій;

- випуск (виробництво) інновацій;

- реалізація інновації;

- просування інновацій;

- оцінка економічної ефективності інновацій;

- дифузія (розповсюдження) інновацій [5, с. 279].

Концепція життєвого циклу інновації відіграє принципову роль при плану­ванні виробництва інновацій і при організації інноваційного процесу. Ця роль по­лягає в наступному:

Концепція життєвого циклу інновацій змушує керівника господарюючого су­б'єкта аналізувати господарську діяльність як з позиції теперішнього часу, так і з погляду перспектив її розвитку.

Концепція життєвого циклу інновацій обґрунтовує необхідність систематич­ної роботи з планування випуску інновацій, а також з придбання інновацій.

Концепція життєвого циклу інновацій є основою аналізу і планування інно­вацій. При аналізі інновацій можна встановити, на якій стадії життєвого циклу знаходиться ця інновація, яка її найближча перспектива, коли почнеться різкий спад і коли вона закінчить своє існування.

Життєвий цикл нового продукту складається з семи стадій:

- розробка нового продукту;

- вихід на ринок;

- розвиток ринку;

- стабілізація ринку;

- зменшення ринку;

- підйом ринку;

- падіння ринку.

На стадії розробки нового продукту виробник організовує інноваційний про­цес. Власне кажучи, на цій стадії відбувається вкладення капіталу.

Стадія виходу на ринок показує період впровадження нового продукту на ринок. Продукт починає приносити гроші. Тривалість цієї стадії залежить від інте­нсивності реклами, від рівня інфляції і ефективності роботи пунктів з продажу но­вих продуктів.

Стадія розвитку ринку пов'язана із зростанням об'єму продажів продукту на ринку. Тривалість її показує час, протягом якого новий продукт активно прода­ється, і ринок досягає певної межі насичення цим продуктом.

Стадія стабілізації ринку означає, що ринок вже насичений даним продук­том. Об'єм продажу його досяг якоїсь певної межі і подальшого зростання об'єму продажу вже не буде.

Стадія зменшення ринку - це стадія, на якій відбувається спад збуту проду­кту, проте ще існує попит на даний продукт і, отже, існують всі об'єктивні переду­мови до збільшення об'єму продажу продукту.

Стадія підйому ринку є продовженням попередньої стадії. Якщо попит на продукт існує, то виробник починає вивчати умови попиту, міняти свою кадрову і цінову політику, застосовувати різні форми матеріального стимулювання прода­жу продукту як продавця (премії), так і покупця (призи, знижки), проводити додат­кові заходи, а також рекламний галас, і тому подібне

Все це дозволяє виробникові або продавцеві збільшити об'єм продажу про­дукту на якийсь період часу. Але він вже не може зрости до раніше досягнутоїмежі. Стадія підйому ринку продовжується досить короткий час і переходить в останню стадію - стадію падіння ринку.

Стадія падіння ринку - це різке зниження об'єму продажу продукту, тобто падіння його до нуля. На цій стадії відбувається повна реалізація продукту або повне припинення продажу продукту через його непотрібність покупцям.

Новий товар стає успішною інновацією в тому випадку, якщо він відповідає чотирьом критеріям: важливість; унікальність; стійкість; ліквідність. Найбільш ус­пішні інновації - перш за все, є нові маркетингові концепції:

- нові старі товари - це нові способи застосування знайомих споживачам продуктів;

- нові ринки - це нові групи споживачів товару;

- нові способи ведення комерційної діяльності - це новаторські підходи до постачань давно існуючих товарів і обслуговування покупців [5, с. 265].

Досвід країн з ринковою економікою свідчить про те, що висока конкуренто­спроможність країни підтримується на сильних позиціях окремих інноваційних підприємств [7, с. 15]. Основні фонди української промисловості фізично зношені на 60% і на 95,5 % морально застарілі. В даний час процеси оновлення, за виня­тком окремих підприємств, здійснюються на технологічній базі, сформованій за радянських часів. Кількість підприємств, які упроваджують інновації, зменшуєть­ся. Тільки кожне 10-е підприємство здійснює інноваційну діяльність, тоді як в роз­винених країнах частина інноваційно-активних підприємств досягає 70%. Як ре­зультат, частина інноваційної продукції в об'ємі промислового виробництва ста­новить в Україні менше 7%. Низький рівень розвитку високотехнологічних вироб­ництв значною мірою обумовлює формування технологічної залежності України від зовнішнього оточення. Якщо проаналізувати динаміку і структуру імпорту то­варів з-за кордону, перш за все інноваційного характеру, то в секторі низьких технологій по імпорту продукція посідає 49%; у секторі середніх технологій -27%; у секторі високих технологій - тільки 11%. Що ж стосується експорту, то для високотехнологічної продукції він становить 8%, середньотехнологічної - 30%, а низькотехнологічної - 47%. [3, с. 15]. З наведених даних можна зробити висно­вок, що експортом Україна не покриває імпорт високотехнологічної продукції, яка викликає стабільне економічне відставання.

Однією з проблем формування інноваційної економіки України є розрив ін­новаційних процесів між стадіями наукових досліджень і введення інновацій у виробництво, обумовлений відсутністю ефективного механізму трансформації наукових знань в інноваційні ідеї, придатні для практичного використання. У по­доланні цієї проблеми важлива роль має належати інноваційному підприємницт­ву, для розвитку якого, у свою чергу, мають бути створені сприятливі інституційні умови.

Минулого року Мінпромполітики України реалізувалося 16 науково-технічних програм державного рівня і 26 галузевих програм. Інноваційну діяльність в про­мисловості здійснювало 1047 підприємств. З них 68% створювали та впроваджу­вали технологічно нову продукцію або значно покращували продукцію. На сього­дні завершено майже 300 розробок, з яких введено 93%. Ефективність від реалі­зації програм становить 70,4 млн грн, а ефективність витрат на 1 грн - 1,17 грн

[1, с. 22].

Важливе значення в інноваційному розвитку економіки України має ство­рення правової бази і загального простору відносин, які виникають між всіма су­б'єктами національної інноваційної системи. Слід акцентувати особливу увагу на консолідації розрізнених правових норм інноваційного законодавства шляхом створення найбільш точних і змістовних законів, пронизаних єдиною концептуа­льною основою [2, с. 14].

Висновки. Нестабільне конкурентне й економічне середовище, в якому зна­ходяться українські підприємства, змусили по-новому поглянути на організацію виробництва і збуту продукції. Так, велику популярність отримує маркетинговий підхід до організації діяльності підприємства. Найбільш актуальним на наш по­гляд, є здійснення інноваційної маркетингової товарної політики підприємства. Це дозволяє підприємству своєчасно оновлювати асортимент продукції, що ви­пускається, виявляти нові потреби і ринки для своїх товарів, а також при грамот­ному використанні досягнень науки і техніки економити на виробничих витратах.

Не зважаючи на інтерес до інноваційних моделей розвитку, в Україні в да­ний час ще до кінця не сформована науково обґрунтована інноваційна політика, яка б враховувала зарубіжний досвід інноваційних систем, але була адаптована до української дійсності.

У інституційному плані державі необхідно сформувати такий господарський механізм, який би забезпечив перерозподіл ресурсів із застарілих і безперспек­тивних виробництв у виробничо-технологічні комплекси сучасного технічного укладу, а також створити цільову систему фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності пріоритетних галузей розвитку промисловості України.

Крім того, особливу увагу необхідно приділити удосконаленню інноваційного законодавства України.

Література

1. Бражко О.В. Технологічні пріоритети інноваційного розвитку промисловості: тенденції та проблеми // Інвестиції: практика та досвід. - 2006. - №2. - С. 21-24.

2. Высоцкий Д.Е. Основные тенденции законодательного обеспечения инновационной деятельности в России и Украине (сравнительно-правовой анализ) // Инновации. -

2005. - №5(82). - С. 7-14.

3. Герасимчук В.Г., Довгань Л.Є., Давиденко В.Р. Інноваційно-інвестиційний розвиток промисловості України: проблеми та перспективи // Інвестиції: практика та досвід. -

2006. - № 12. - С. 14-17.

4. Годин А.М. Маркетинг: Учебник. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: "Дашков и Ко", 2006.

- 760 с.

5. Доль П. Менеджмент:стратегия и тактика. - СПб: Изд-во "Питер", 2005. - 560 с.

6. Каракай Ю.В. Маркетинг інноваційних товарів: Монографія. - К.: КНЕУ, 2005. - 226 с.

7. Шмігельська З. Принципи створення та засади функціонування інноваційних фондів в Україні // Регіональна економіка. - 2006. - № 3. - С.14-20.

УДК 658.562

Меркулова А.В., Скуратовський О.А.

ОЦІНКА ПАРАМЕТРІВ ЯКОСТІ Й ЕКОЛОГІЧНОЇ ЧИСТОТИ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНСЬКИМИ СПОЖИВАЧАМИ

Розглядаються перспективи розвитку ринку екологічно чистих продук­тів харчування, приділяється увага раціональному харчуванню як од­нієї з форм екологічно орієнтованого поводження людей, а також по­казникам якості й екологічної чистоти продуктів харчування.

Вступ. Сьогодні даний час усе більше уваги починають приділяється про­блемі харчування як здорової, так і хворої людини, проблемам харчування дітей інаявності харчових добавок у продуктах харчування. Головна увага звертається на якість харчових продуктів і їхню відповідність медико-біологічним вимогам. У числі першочергових заходів політики оздоровлення харчування стоїть посилен­ня контролю за якістю і безпекою продовольства, підвищення конкурентоспро­можності вітчизняних продуктів харчування. Поряд з цим виникає проблема фо­рмування, розвитку й існування ринку екологічно чистих продуктів харчування. Ринок екологічно чистих продуктів харчування в Україні тільки починає формува­тися. Те ж можна сказати і про сегмент споживачів з розвинутим стилем спожи­вання. Як свідчить весь хід економічного розвитку, споживачі в більшості випад­ків ставляться до екологічно чистих товарів з визначеною часткою сторожкості, викликаною недовірою до екологічно чистої продукції, виявляють визначений консерватизм стосовно неї. Вивченням даної проблеми займаються такі вчені як Лукіна А., вона займається дослідженням впливу екологічного фактора на пове­дінку споживачів; О.О. Шубін особливу увагу приділяє екологічній стратегії під­приємств хімічного комплексу, А.А. Садєков - розв'язанню проблем екологічного менеджменту і аудиту, С.М. Ілляшенко - розгляду інноваційного процесу на рин­ку екологічної продукції [1-6].

Постановка завдання. Основна мета даної статті полягає у визначенні по­казників якості й екологічної чистоти харчових продуктів, а також виявленні про­блем розвитку ринку екологічно чистих продуктів харчування в Україні.

Результати. Дослідження останніх років показують, що в українському сус­пільстві росте заклопотаність погіршенням стану навколишнього середовища, станом здоров'я людини. Одним зі шляхів виходу зі сформованої ситуації є виро­бництво екологічно чистих товарів.

Під екологічно чистою продукцією ми будемо розуміти продукти, що сприй­маються насамперед споживачами, які мають основні достоїнства з погляду без­пеки для здоров'я, дотримання природного походження продуктів харчування, позитивного впливу на організм людини і відсутності в них небезпечних і психо­логічно непривабливих інгредієнтів.

Екологічно чистий товар припускає задоволення не тільки одномоментних але й орієнтованих на тривалий період часу потреб в охороні навколишнього се­редовища завдяки використанню, наприклад, легко утілізованих упакувань, за­стосування сучасних технологій виробництва, заснованих на ресурсозбереженні тощо.

Коротко розглянемо ті тенденції, що вже проглядаються досить чітко в роз­витку ринку екологічно чистих товарів.

По-перше, ринок екологічно чистих товарів відноситься до типу швидко зро­стаючих, що робить його дуже привабливим для учасників ринкових відносин. З іншого боку входження в ринок екологічно чистих товарів вимагає від потенцій­них учасників-підприємств великих первісних капіталовкладень, що робить вхідні бар'єри досить високими.

По-друге, потреби в екологічно чистих товарах на сьогодні аморфні і нестру-ктуровані. Споживачі часто вважають таким, наприклад товар з використанням біфідобактерій, тобто такий, що має префікс «біо». Аналіз даних дослідження, проведеного серед населення центральних районів м. Донецька, дозволяє зро­бити висновки, що 60% респондентів вважають префікс «біо» гарантією екологіч­ної чистоти, у цілому ж термін «екологічна чистота» трактується усіма (100%) ре­спондентами як відсутність консервантів, синтетичних добавок і барвників.

По-третє, за останні роки намітилися визначені тенденції до зростання ви­робництва продукції, для якого проблема екологічної чистоти є пріоритетною.

По-четверте, окремий і дуже важливий сегмент споживачів екологічно чис­тих товарів, особливо продуктів харчування, є діти, особливо з урахуванням рос­ту їхньої захворюваності. Отже, насичення ринку екологічно чистими товарами для цього сегмента населення має стати однією з першочергових задач. Фірми і підприємства, що встигли зайняти дану нішу, одержать незаперечні конкурентні переваги.

Що ж стосується інших сегментів (крім сегмента хронічно хворих), то вони мають бути ініційовані на споживання екологічно чистих продуктів харчування. У них має бути в перспективі сформований розвинутий стиль споживання. Хоча, слід почати, із простої інформованості про принципове існування подібних това­рів, з переходом надалі до їхніх переваг і, нарешті, до лояльності стосовно еко­логічно чистих товарів.

По-п'яте, в Україні успішно реалізується програма «Здоров'я й екологічно безпечні харчові продукти», у рамках якої розроблено схему забезпечення ринку безпечним продовольством в умовах екологічної кризи.

Культура харчування в галузі соціальної екології розглядається в двох аспе­ктах:

1. З погляду особистої екології, що акцентує увагу на традиційних питаннях впливу харчування на здоров'я людини - його якості, збалансованості, різномані­тності і т.д. Вивчаються не хімічні і біологічні нюанси, а соціально значимі момен­ти - характер харчування і його вплив на здоров'я в різних соціальних групах на­селення, споживча безпека (кількість шкідливих речовин у продуктах), забезпе­чення якості питної води, особливості громадського харчування і т.д. Іншими словами, досліджується, те, яким чином харчування впливає на здоров'я насе­лення.

2. З погляду природоохоронного ефекту. Даний підхід приділяє увагу питан­ням, пов'язаним із впливом на навколишнє природне середовище, що людина робить під час вирішення проблем харчування: використання під час сільгоспро-біт хімічних препаратів (пестициди, гербіциди і т.д.), що шкідливо впливає на на­вколишнє середовище, контроль за промислом риби і тварин, утилізація упаку­вання для продуктів харчування, застосування способів генної інженерії для оде­ржання нових видів рослин і тварин з корисними властивостями і т.д.

Ми у своєму дослідженні будемо розглядати ці аспекти як взаємозалежні і взаємодоповнюючі і особливу увагу приділимо питанням раціонального харчу­вання, що є однією з форм екологічно орієнтованого поводження людини.

Незадовільне харчування (білково-енергетична недостатність, споживання неякісних, фальсифікованих і небезпечних для здоров'я людини продуктів) не могло не вплинути на погіршення показників здоров'я населення України: скоро­чується тривалість життя, збільшується загальна захворюваність і смертність.

Відзначимо, що серед соціально-професійних груп особливо нераціонально харчується найбільше число населення - це пенсіонери і безробітні. Перше міс­це в їхньому раціоні займають картопля і хліб, потім овочі, рослинні жири і най­нижчий відсоток - споживання риба і морепродукти, що містять у собі багато ко­рисних для організму елементів.

Дослідження споживчих орієнтацій показало, що переваги людей, які харчу­ються раціонально, значно відрізняється від раціону тих, хто не схильний дотри­муватись раціонального харчування. Найбільші відмінності виявлені в споживан­ні таких продуктів, як фрукти і ягоди, м'ясо і м'ясопродукти, сири і т.д. Загалом, раціон людей, які виявляють інтерес до свого здоров'я, а, отже, і раціонального способу харчування характеризується більшою збалансованістю, тобто споживачі даної категорії прагнуть у рівномірному ступені приділяти увагу різним видам про­дуктів. Так само існують значні відмінності в раціоні харчування „багатих" і „бідних" шарів населення. „Багаті" менше споживають макаронних виробів, але більше фруктів, ягід, м'ясопродуктів, яєць, молока, кисломолочної продукції, сиру й ін.

У ході дослідження було виділено чотири групи продуктів харчування, що характеризують відповідні «комплекси споживчих орієнтацій».

У перший комплекс входять найбільш дешеві продукти: хліб, картопля, ма­каронні вироби, крупи, тобто продукти, що забезпечують елементарну ситість, але бідні на вітаміни.

Другий споживчий комплекс формують овочі (за винятком картоплі), фрукти і ягоди, рослинні жири, цукор. Усі перераховані продукти мають рослинне похо­дження. Відсоток споживання даного споживчого комплексу може змінюватися під впливом сезонного фактора.

Третій комплекс орієнтації становлять недорогі продукти тваринного похо­дження, серед яких чимало висококалорійних: сало, смалець, вершкове масло, молоко, яйця і т.д.

Четвертий комплекс споживчих орієнтацій є піком переваг - порівняно доро­гі і, як правило, калорійні продукти - м'ясо і м'ясопродукти, риба і рибопродукти, кондитерські вироби.

Важливе значення при виборі, придбанні і споживанні продуктів харчування відіграють показники якості й екологічної чистоти продуктів харчування.

Купуючи продукти харчування, що пройшли визначену обробку (молочні продукти в упакуванні, масло, сир, напої, ковбасні і кондитерські вироби, консер­ви і т.д.) у першу чергу звертають увагу на ціну і термін придатності продукту. Під час вибору величезну роль відіграє те, що визначений продукт уже знайомий людині, тобто колись уживався. Звідси й купуються вже знайомі продукти, тобто дії на основі звички, що значною мірою вирішують питання вибору продуктів тієї якості, що влаштовує споживача. Також досить велика частка тих, хто при виборі продукту враховує думку інших (наприклад, своїх знайомих).

Як правило, споживачі під час здійснення покупок дуже рідко звертають ува­гу на наявність сертифіката якості. Незначним є число тих, хто звертає увагу на склад інгредієнтів продукту харчування. Існують визначені відмінності у тому, на­скільки ті чи інші обставини є важливими для різних соціально-професійних груп. Наприклад, на наявність сертифіката якості частіше звертають увагу працівники правоохоронних органів і військовослужбовці, на вибір учнів і студентів вплива­ють рекламні повідомлення, а пенсіонери більше довіряють думці знайомих.

Найбільш вимогливими покупцями є споживачі з більш високим рівнем осві­ти: вони частіше звертають увагу на зовнішній вигляд продукту і його упакування, на його свіжість і термін придатності, на склад інгредієнтів, на виробника, а також на наявність сертифіката якості.

Для споживачів головним критерієм високої якості продуктів харчування в першу чергу є особистий досвід споживання, тобто коли даний продукт раніш уже споживався і сподобався. Важливим показником якості й екологічної чистоти та­кож виступає місце продажу продукту, а саме - фірмовий магазин чи гастроном-супермаркет. Крім того, вважається, що висока ціна деякою мірою є показником високої чи непоганої якості продукту і, навпаки, низька ціна - погана якість. Зна­ком гарної якості й екологічної чистоти деякою мірою є сертифікат якості.

Найбільшою довірою у першу чергу користуються ті продукти харчування, що у свій час забезпечили позитивний ефект (досвід) споживання, що продають­ся в добре обладнаному торговому приміщенні і при урахуванні країни-виробника (Росія, Україна, Прибалтика, високорозвинені країни Заходу).

Головним критерієм екологічної чистоти продукту є не зовнішні атрибути то­вару (ціна, місце виробництва і продажу) чи суб'єктивний досвід споживання, хо­ча вони відіграють немаловажливу роль, а визначені особливості його виробниц­тва (способи вирощування й обробки сільгосппродукції).

Висновки. Підбиваючи підсумки можна зробити висновок про те, що спожи­вачі розуміють необхідність визначених технологічних умов для виробництва екологічно чистої продукції, однак не можуть чітко визначити, які з них є найбільш значимими; і важливим є те, що більшість споживачів при визначеному рівні цін готові купувати продукцію підприємств, що спеціалізуються на виробництві еко­логічно чистих товарів.

Крім того, слід враховувати, що орієнтація на виробництво екологічно чис­тих продуктів харчування поєднана з визначеним ризиком. Ризик полягає у тому, що споживачі можуть не сприймати екологічно чисту продукцію, відповідно, ви­трати на її виробництво і збут не окупляться. Тому необхідно оцінювати ступінь ризику альтернативних варіантів розвитку на базі екологічно чистої продукції і вибирати ті з них, що менш ризиковані.

Таким чином, варто зробити висновок про перспективність і привабливість ринку екологічно чистих товарів, з одного боку, і про цілий ряд проблем для під­приємств, що бажають на ньому працювати, з іншої.

Література

1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. № 1264 // ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546

2. Шубін О.О. Ринок товарів хімічної промисловості: екологічний аспект: Монографія / нАн України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2003.-188 с.

3. Садеков А.А. Предпринимательство и устойчивое развитие: Монография. - Д.: Дон-ГУЭТ, 2002. - 450 с.

4. Ілляшенко С., Прокопенко О. Екологічний маркетинг // Економіка України №12. - 2003.

5. Должанский И.З., Меркулова А.В. Маркетинг на рынке экологически чистой продук­ции // Маркетингові дослідження в Україні: Матеріали ІІІ Міжнар. наук. практ. конф. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. - 313 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям