І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 62

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

Серед вітчизняних торгових марок лідерами є: ТМ „Артика" (ТОВ „Арті", м. Харків) та „Ольвіта" (ТОВ „Ольвіта" м. Київ, засновником якої є голландська фір­ма „OLVIYA"). Плодово-ягідна „заморозка" представлена: ТМ „Шарм" (ЗАТ „Дис­конт", м. Київ), ТМ „Сім-Сім" (ТОВ „Сім-Сім", м. Тернопіль), ТМ „Хуторок" (м. Дніп­ропетровськ) та ТМ „Беріка" (м. Київ), ТМ „Дарус" (ТОВ „ЄвроДнєпр", м. Дніпропе­тровськ) (рис.2).

Маючи дані щодо ринкової частки торгових марок, можна розрахувати ін­декс монополізації ринку певними марками. Так званий індекс Герфіндаля-

Гіршмана (Herfindahl Index, IH) доцільно розрахувати, щоб визначити характери

конкуренції марок (табл. 2).

i= 1

де: х - частка i фірми у загальному обсязі реалізації продукції певного асорти­менту на ринку, %; /=1,2,...n; n - кількість фірм на ринку.

Сім-Сім ™ST 1,2% 0,80/0

Дарус 1,7%

Ardo 1,8%

Хуторок 1,8%

Ольвіта 1,8%

Bauer

2,2%

Zgoda 2,3%

Dujardun 4,3%

Emborg 4,4%

Hortino 4,4%

Bonduelle

14,8%

Артика

Рис. 2. Частка торгових марок на українському ринку заморожених продуктів

Розрахунок індексу Герфіндаля -Гіршмана для визначення характеру конкуренції

торгових марок

Торгова марка

Частка торгової марки на ринку заморожених продуктів, % (х)

(х2)

„HORTEX"

36,2

1310,44

„Bonduelle"

14,8

219,04

„Артика"

9,3

86,49

„HORTINO"

4,4

19,36

„Emborg"

4,4

19,36

„Dujardine"

4,3

18,49

„Zgoda"

2,3

5,29

„Bauer"

2,2

4,84

„ARDO"

1,8

3,24

„McCain"

11,5

132,25

„Ольвіта"

1,8

3,24

„Хуторок"

1,8

3,24

„Дарус"

1,7

2,89

„Сім-Сім"

1,2

1,44

„Шарм"

0,8

0,64

„Беріка"

0,7

0,49

„Вітекс"

0,4

0,16

„Геркулес"

0,4

0,16

Індекс Герфіндаля -Гіршмана

1831,06

Отже, визначивши індекс монополізації ринку слід визначити, що ринок є безпечним для конкуренції, а підстав до консолідації виробників для боротьби за зростання частки ринку ще немає. Це надає можливості виходу на ринок нових виробників та експортерів. До того ж відзначимо, що посилення конкуренції, можливо характерне для деяких ніш, бо ринок взагалі має значний потенціал розвитку.

Зазначимо, що для всіх європейських виробників заморожених овочів і фруктів притаманна наступна особливість. Майже 80% виробленої продукції спрямовано на експорт і тільки 20% залишається на внутрішньому ринку країни. Україна не є виключенням з цього правила. Біля 80% вітчизняної замороженої продукції експортується до Росії, Германії та США (при цьому не менш 80% замороженої продукції, яка реалізується в Україні, надходить з-за кордону). У 2006 році імпорт заморожених овочів, фруктів та грибів склав 80% усього імпорту заморожених продуктів у натуральному вираженні та 90% у вартісному (рис.3).

Але, у різних асортиментних групах співвідношення імпорту та вітчизняного продукту неоднакове. Існує спеціалізація країн виробників заморожених продуктів. Так, до 90% замороженої картоплі надходить в Україну з Польщі та Голландії, 85% грибів - з Бельгії, 90% овочів - з Польщі та Бельгії і 70% фруктів - з Польщі. Україна в свою чергу активно виробляє та експортує ягоди. Частіше за всього вони призначені для подальшої переробки і йдуть на виробництво джемів та фруктових наповнювачів для молочної індустрії, а також на експорт. Пояснюється це технологією виробництва, яка використовується на українських підприємствах.

Майже 20% заморожених овочів та фруктів продається через ресторани та кафе (без урахування замороженої картоплі, 95% якого реалізується саме таким чином).

Котлети 0,7%

Пельмені та вареники 4,2%

Піцца, млинці та ін. хлібо -булочні вироби 14,7%

Понад

3 тис. тонн

напівфабри кати 0,2%

Овочі,

фрукти,

гриби 80,2%

Рис. 3. Імпорт заморожених овочів, фруктів та грибів у натуральному вираженні

Основну частку в імпорті замороженої продукції складає заморожена карто­пля (70%) (рис. 4). Максимальну ринкову частку має напівфабрикат картоплі фрі. „McCain".

Hortino; 4,00% Unifrost N.V., ' '

Dujardin; 4,00% Другие; 5,00% Bonduelle

7,00%

Dirafrost FFI (Бельгия); 2,00%

Hortex Holding; 2,00%

"4 сезона" (Россия); 2,00%

Globus Polska;

1,00% ARDO N.V. Бельгия;

1,00%

McCain; 72,00%

Рис. 4. Частка імпортованих торгових марок на українському ринку заморожених продуктів

у натуральному вираженні

Слід відзначити, що значний обсяг замороженої продукції завозиться благо­дійними організаціями у вигляді гуманітарної допомоги або малими фірмами-імпортерами, у цьому випадку поставки включають продукцію різних марок, і оці­нити вклад певної компанії в український ринок заморожених овочів та фруктів дуже важко.

Ринок заморожених овочів, фруктів і ягід в Україні розвивається досить ди­намічно, але за обсягом споживання цих товарів мешканці України значно від­стають не тільки від США та країн ЄС, але і від Росії.

Висновки. Аналіз структури імпорту показує, що основний обсяг закордон­ної продукції склали заморожені овочі, фрукти та гриби. Плодоовочева та грибна „заморозка" - все ще залишається дорогим задоволенням для українського спо­живача, тому популярність цієї продукції серед вітчизняних виробників дуже ни­зька. На ринку домінують польські, бельгійські та французькі торгові марки замо­рожених овочів та фруктів, конкуренцію яким складає невелика частка російських та українських торгових марок (ТМ „Сім-Сім", ТМ „Ольвіта", ТМ „Артика", ТМ „Шарм" та ін.)

Здійснений аналіз ринку заморожених продуктів дозволив визначити певні можливості щодо його розвитку: можливість зниження ціни на готовий продукт за рахунок низьких витрат на сировину; широке використання продукції у сегменті HoReCa; пропозиція споживачеві продукції вітчизняного виробництва.

Встановлено, що ринок заморожених продуктів має певні сильні сторони, які і визначають подальший розвиток цього ринку: наявність великого потенціалу для розвитку даного ринку; щорічний приріст місткості ринку на 15-20%; наявність важливих для споживача властивостей продукту: натуральність, зручність та швидкість у приготуванні; наявність двох сегментів споживачів: мережі громадсь­кого харчування та кінцевих споживачів; зростання купівельної спроможності і по­інформованості споживача; розширення мережі супермаркетів та магазинів, які пристосовані до реалізації цієї продукції.

Але, поряд з цим відносно розвитку ринку заморожених продуктів існує ціла низка загроз: лідером продажів є великі іноземні компанії; високий рівень конку­ренції; погіршення макроекономічної ситуації; нестабільність ринку сировини.

Крім цього, можна визначити наступні слабкі сторони ринку заморожених продуктів в Україні: яскраво виражена сезонність споживання продукту; високі роздрібні ціни, які стримують динамічний розвиток споживання заморожених продуктів; великі податки на імпортовану продукцію; великі праце- та енерговит­рати на збереження, транспортування та забезпечення продажу кінцевому спо­живачеві; необхідність наявності холодильного обладнання у роздрібної мережі; низька культура споживання даного виду продукції.

Можливість виходу на ринок та отримання прибутку за умовами правильної маркетингової та збутової політики отримали не тільки великі виробники, але й досить дрібні, які працюють у регіональному, або локальному форматі.

Отже, слід визначити, що індикаторами розвитку ринку заморожених проду­ктів можуть виступати наступні: потенціал ринку взагалі та в окремих сегментах, частка вітчизняної та імпортованої продукції, частка ринку окремих торгових ма­рок, індекс ступеня монополізації ринку, рівень споживання, асортимент продук­ції.

УДК 658.5

Рекіянов С.О.

ОЦІНКА РІВНЯ ТА ІНТЕНСИВНОСТІ КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ

Визначено напрями оцінки конкурентного середовища підприємства. Представлено показники кількісної оцінки рівня та інтенсивності кон­куренції на ринку. Надано характеристику показників інтенсивності конкуренції на ринку та наведено спосіб їх розрахунку. Дж. 7.

Постановка проблеми. Кожне підприємство функціонує в певному зовніш­ньому середовищі, з елементами якого воно взаємодіє. Це середовище постійно змінюється, тому і підприємству доводиться постійно враховувати ці зміни, шля­хом аналізу конкурентного середовища, оцінки рівня та інтенсивності конкуренції на ринку.

Особливості конкурентного середовища підприємства визначаються типом конкуренції на даному ринку. Для визначення його особливостей доцільно співс­тавити характеристики чотирьох моделей конкуренції з основними параметрами ринку. Додатковими критеріями для визначення моделі конкуренції, що превалює на ринку, можуть бути пріоритети маркетингової політики підприємства, оскільки для різних моделей конкуренції вони мають специфічні особливості [1]. Тому оці­нка рівня та інтенсивності конкуренції на ринку набуває особливого значення в процесі пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємства, роз­робки конкурентної стратегії підприємства.

Аналіз останніх публікацій. Питання оцінки конкурентного середовища є досить актуальними як для вітчизняних, так і для зарубіжних вчених та практиків [1-4]. Так, в науковій літературі досить ретельно висвітлені поняття моделей кон­курентного середовища, його структури, факторів конкурентоспроможності під­приємств [1-3]. Проте кількісній оцінці конкурентного середовища підприємства, на наш погляд, приділяється не приділяється достатньої уваги. Це обумовлює необхідність визначення показників, які дозволяють оцінити конкурентне середо­вище підприємства та їхньої систематизації.

Метою дослідження є визначення напрямів оцінки конкурентного середо­вища підприємства, а також показників кількісної оцінки рівня та інтенсивності конкуренції на ринку.

Результати дослідження. Аналіз особливостей конкурентного середовища та моделей стратегічної поведінки підприємств на ринку дозволив визначити ос­новні фактори конкурентного середовища підприємства, до яких відносяться:

підприємства, які вступають на ринок і які загострюють конкурентну бороть­бу;

споживачі продукції, які чинять тиск на підприємства галузі; постачальники сировини, матеріалів, комплектуючих виробів на галузевий ринок;

виробники товарів-замінників, які займають частину галузевого ринку;

безпосередньо підприємства виробники (продавці) продукції.

Аналіз цих факторів створює основу для розробки цілеспрямованої програ­ми дій підприємства на конкурентному ринку [2]. Оцінка стану конкурентного се­редовища полягає в аналізі ключових характеристик цих факторів і складається з ряду взаємопов'язаних процедур:

характеристика державної політики у галузі регулювання конкуренції;оцінка можливості появи нових конкурентів;

визначення характеру впливу споживачів продукції на інтенсивність конку­ренції;

вплив постачальників продукції на інтенсивність конкуренції; оцінка загрози з боку товарів-замінників;

розподіл ринкових часток між конкурентами та інтенсивність конкуренції.

Сукупний вплив цих факторів визначає потенціал граничного прибутку в га­лузі, де потенціал прибутковості вимірюється в показниках довгострокової віддачі інвестованого капіталу. Не всі галузі мають однаковий потенціал. Вони істотно відрізняються за своєю граничною прибутковістю, оскільки відрізняється су­купний вплив факторів конкуренції. Ці фактори коливаються від інтенсивних у та­ких галузях, як виробництво автомашин, паперу, сталі (де жодне підприємство не отримує великих прибутків), до підпоєно несуворих у таких сферах, як нафто­видобувне устаткування та послуги, виробництво косметики і предметів туалету (де високі прибутки одержує багато підприємств) [3].

Одним з найбільш важливих та складних напрямів оцінки стану конкурентно­го середовища підприємства є оцінка рівня та інтенсивності конкуренції на ринку. З цією метою використовуються показники, які характеризують рівень монополь­ної влади та концентрації конкуренції на ринку. Виділяють три агрегованих фак­тори, які визначають інтенсивність конкуренції:

характер розподілу ринкових часток між конкурентами;

темпи зростання ринку;

рентабельність ринку.

Для оцінки характеру розподілу ринкових часток між конкурентами на прак­тиці використовуються ряд показників, до яких відносяться показник концентрації ринку ^R4 Concentration Ratio), індекс Херфіндаля-Хиршмана, коефіцієнт Бейна, коефіцієнт Тобіна, індекс Ротшильда, індекс Лернера.

Одним з найбільш поширених є показник рівня концентрації виробництва галузі, який дозволяє оцінити ступінь монополізації ринку і є величиною, зворот­ною до інтенсивності конкуренції. Для розрахунку використовується так званий чотирьох частковий показник концентрації - Concentration Ratio), який роз­раховується за наступною формулою [2].

де CRj - значення коефіцієнту концентрації для i найкрупніших учасників ринку;

Aj - обсяг продажів, який припадає на i найбільших учасників ринку;

An - сукупний обсяг продажів підприємств ринку. Цей показник має велику популярність у світі. Так, з 1968 цей показник вико­ристовується департаментом США для оцінки ступеня концентрації товарних ри­нків. У випадку, якщо СR4 перевищував 0,75 (75%), запроваджувались обмежен­ня на злиття (поглинання) підприємств, тому що даний ринок розглядався як об'­єкт монопольної практики. Сьогодні коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковуються національною статистикою США і Франції для 4,8, 20, 50,100 провідних підприємств ринку. В Німеччині, Англії і Канаді для 3,6, 10. З середини 80 років СR4 став використовуватися і в країнах Східної Європи, зокрема, в Уго­рщині і Польщі. [4].

Індекс Херфіндаля-Хиршмана (ННІ) - показник концентрації, який розрахо­вується як сума квадратів ринкових часток всіх підприємств ринку:

4 • 100%

(1)

hhi = £ y

2 (2)де Y - доля продаж і-го підприємства в ринковому обсягу реалізації.

Коефіцієнт Бейна (B)- показник ринкової влади підприємства на основі порі­вняння прибутковості даного підприємства з середньою прибутковістю ринку в цілому. Коефіцієнт Бейна (норма економічного прибутку) показує економічний прибуток на один долар власного інвестованого капіталу і визначається таким чином:

B

К.

(3)

де Пб - балансовий прибуток;

Пн - нормальний прибуток;

Кв - власний капітал підприємства. В умовах конкуренції на товарному ринку і ефективного фінансового ринку норма економічного прибутку повинна бути однаковою (нульовий) для різних ви­дів активів. Якщо норма прибутку на якому-небудь ринку (для якого-небудь акти­ву) перевершує конкурентну норму, то цей вид інвестування є переважним, або ринок не вільно конкурентним: існують причини, по яких додаткова прибутковість інвестицій не зрівнюється в довгостроковому періоді, а це має на увазі наявність у такого підприємства певної ринкової влади.

Коефіцієнт Тобіна (q) - показник ринкової влади, що характеризує відносну оцінку стану підприємства ринком в порівнянні з внутрішньою оцінкою самим під­приємством. Коефіцієнт Тобіна зв'язує ринкову вартість підприємства, яка вимі­рюється ринковою ціною її акцій, з відновною вартістю її активів:

P

4 = C (4)

де Р - ринкова вартість активів підприємства;

С - відновна вартість активів підприємства, яка дорівнює сумі витрат, необ­хідних для придбання активів підприємства за поточними цінами.

Якщо оцінка активів підприємства фондовим ринком перевищує їх відновну вартість (значення коефіцієнта Тобіна більше 1), це може розцінюватися як сві­доцтво одержаного або очікуваного позитивного економічного прибутку. Викорис­товування індексу Тобіна як інформацію про положення підприємства базується на гіпотезі ефективного фінансового ринку. До переваг використовування цього показника відноситься те, що він дозволяє уникнути проблеми оцінки норми при­бутковості і граничних витрат для галузі.

Численні дослідження встановили, що коефіцієнт Тобіна в середньому до­сить стійкий в часі, а підприємства з високим його значенням звичайно володіють унікальними факторами виробництва або випускають унікальні товари, тобто для цих підприємств характерна наявність монопольної влади. Підприємства з неве­ликими значеннями q діють в конкурентних або регульованих галузях.

Індекс Ротшильда (R) - вимірює еластичність попиту на продукт галузі щодо еластичності попиту на продукт підприємства. З його допомогою визначається чуттєвість ціни продуктової групи, як цілого відносно щодо об'єму попиту конкре­тного підприємства при зміні її ціни. Він визначається таким чином:

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям