І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 69

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" співробітничає з багатьма підпри­ємствами Росії, Білорусії, Естонії, Болгарії, Єгипту.

Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової проду­кції є:

1) збільшення обсягу її виробництва завдяки більш повному використанню виробничої потужності підприємства;

2) скорочення витрат на її виробництво завдяки підвищенню рівня продук­тивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електро­енергії, палива, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і

т.д.

Величина резервів може бути визначена за формулою:

З - р + З З

Рс =в Сф =  У + Р     У '

•У ф ^ 1 у У ф

де, Рс - резерви зниження собівартості, Св - можливий рівень собівартості,

Сф - фактичний рівень собівартості,

Зф - витрати фактичні,

Рз - резерви зниження витрат,

Зд - додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випус­ку продукції,

Уф - фактичний обсяг випуску продукції,

Ру - резерв збільшення випуску продукції.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма заробітна плата працівників, прямі мате­ріальні витрати та ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у ре­зультаті знижується собівартість продукції.

Резерви скорочення витрат установлюються за кожною статтею витрат за­вдяки конкретним організаційно-технічним заходам (наприклад, впровадження нової більш прогресивної техніки й технології виробництва, поліпшення організа­ції праці та ін.), які сприятимуть економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.д.

Розраховуємо резерв зниження собівартості одного з основних видів проду­кції ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" - колінчатий вал СМД 20-01 при збі­льшенні його випуску на 2000 шт.

Фактичний випуск колінчатого вала СМД 20-01 становить 2210 шт., резерв його збільшення становить 2000 шт., фактична сума витрат на виробництво всього випуску 2727,5 тис. грн, резерв скорочення витрат за усіма статтями 35,9 тис. грн, додаткові змінні витрати на освоєння резерву збільшення виробництва продукції 629,6 тис. грн.

Звідси резерв зниження собівартості одиниці промислової продукції стано­вить:

2727,5 - 35,9 + 629,6   2727,5    _   лпґ     _ ч

Рс =---------— = 442 - 495 = -53(грн)

с 5510+2000 5510

На підставі вищенаведених розрахунків можна зробити висновок, що при одному збільшенні обсягів можна фактичну собівартість наблизити до планової. Складемо таблицю зведених даних за порівняльними варіантами (табл. 1).

Таблиця 1

Основні економічні показники з виготовлення колінчатого вала СМД-20-01

Показники

2005 рік

 

до впровадження

після впровадження

1. Товарна продукція, тис. грн

2526,6

3443,7

2. Кількість, шт.

5510

7510

3. Виробнича собівартість на випуск про-

 

 

дукції, тис. грн, у тому числі:

2727,5

3319,4

3.1. Змінні витрати

1734,7

2326,6

3.2. Постійні витрати

992,8

992,8

4. Собівартість одиниці продукції, тис. грн

495,00

442,00

5. Рентабельність, %

-7,4

3,7

Аналогічні розрахунки проводяться за кожним видом продукції, а при необ­хідності й за кожним організаційно-технічним заходом, що дає можливість повні­ше оцінити їхню ефективність.

Економія витрат на оплату праці (Рзп) в результаті впровадження організа­ційно-технічних заходів розраховується як добуток різниці між трудомісткістю ви­робів до впровадження (Уто) й після впровадження (Ут1) відповідних заходів, запланованого рівня середньогодинної оплати праці (ВІД) і якості запланованих до випуску виробів (Кпл) :

Сума економії збільшується на відсоток відрахувань на соціальні заходи від фонду оплати праці, що включають у собівартість продукції (відрахування у Пен­сійний фонд-32%, Фонд соціального страхування - 2,5%, Фонд зайнятості - 2,5% і Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві (на аналі­зованому підприємстві 2,55% від фонду оплати праці).

Резерв зниження матеріальних витрат (Рмз) на виробництво запланованого

випуску продукції завдяки впровадженню нових технологій та інших оргзаходів можна визначити в такий спосіб:

де Ро,Р1 - витрата матеріалів на одиницю продукції відповідно до й після впро­вадження організаційно-технічних заходів; Ут - плановий обсяг випуску продукції;

Пт - планові ціни на матеріали.

Резерв скорочення витрат на утримання основних засобів завдяки реаліза­ції, передачі в довгострокову оренду й списання непотрібних, зайвих невикорис-

товуваних будівель, машин, устаткування опф) визначається множенням перві­сної їхньої вартості (ОПФ{ ) на норму амортизації (НА):

ропф =1 (опф; x на і). (4)

Резерви економії накладних витрат виявляються на основі їхнього фактор­ного аналізу за кожною статтею витрат завдяки розумному скороченню апарату керування, ощадливому використанню засобів на відрядження, скороченню втрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв.

Додаткові витрати на освоєння резервів збільшення виробництва продукції підраховується окремо за кожним його видом. Це в основному зарплата за дода­тковий випуск продукції, витрата сировини, матеріалів, енергії та інших змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. Для встанов­лення їхньої величини необхідно резерв збільшення випуску продукції i-го виду помножити на фактичний рівень питомих змінних витрат:

Здоп = Реп X Вф, (5)

де Реп - резерв збільшення випуску продукції;

Вф - фактичний рівень питомих змінних витрат.

Величезне значення для підвищення ефективності використання матеріаль­них ресурсів має вдосконалення обліку витрат ресурсів, їхніх утрат і невиробни­чих витрат. Серед заходів з орієнтації господарського механізму на ефективне використання матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів першорядну увагу необхідно приділяти впровадженню науково-технічних досягнень, спрямованих на підвищення ефективності використання конструкційних та інших матеріалів, паливно-енергетичних та інших ресурсів, маловідходних і безвідхідних технологі­чних процесів. Значну роль в орієнтації на економію й ощадливість відіграє ско­рочення відходів і втрат сировини й матеріалів, більш повне використання у ви­робництві вторинних ресурсів, інструментів.

Так, у ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" для виробництва деталі па­лець за кресленням АЗ4-2-01 М застосовується прокат діаметром 22,5 мм марка сталі СТ 50М. При надходженні на завод металу некратної довжини в процесі ру­бання його на заготовки утворяться відходи довжиною 350-400 мм, оскільки дов­жина заготовки пальця А34-2-01 М становить 424 мм, то ці відходи потрапляють в металобрухт за ціною 180 грн, за тонну, ціна ж металу становить 1390 грн за тонну.

На цьому ж заводі виготовляється також палець за кресленням 70С-3209012, для виробництва якого застосовується така ж сталь, довжина заготовки якої 320 мм.

Для більш ощадливого використання матеріальних ресурсів необхідно ви­користати виробничі відходи, наприклад, для виготовлення пальця за іншим кре­сленням - 70С-3209012.

За рік на заводі при обробці пальця А34-2-01 М утвориться 3,176 тонн відхо­дів. При здачі в металобрухт завод одержав би 572 грн. Із цих відходів можна ви­готовити 3170 шт. пальців за кресленням 70С-3209012, ціна якого становить 3,45 грн.

3170 шт. х 3,45 грн = 10936,5 грн. Витрати на виробництво таких пальців становлять: 3170 шт. х 1,56 грн = 4945,2 грн. Таким чином, прибуток від виробництва становить:

10936,5 грн - 4945,2 грн = 5991,8 грн. Економічний ефект від впровадження даного заходу:

5991,3 - 572 = 5419,3 грн.

Значні резерви економії матеріальних витрат пов'язані зі скороченням при транспортуванні й неправильному зберіганні матеріальних цінностей у результаті безгосподарності й марнотратства. Основні заходи, спрямовані на наявні резер­ви економії матеріальних витрат, представлені в табл. 2.

Для більш ефективної роботи підприємства необхідно мінімізувати не тільки матеріальні, але й трудові витрати, зокрема, непродуктивні виплати заробітної плати. Їхнє зменшення зовсім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і погодинної оплати, особливо коли спостерігається збільшення продук­тивності праці.

Основні заходи, спрямовані на наявні резерви економії матеріальних витрат

пп

Заходи

Економічний ефект від упрова­дження заходів, тис. грн

1

Впровадження замкнутої системи забезпечення загартування ТВЧ коленвала КАМАЗ підігрітою водою дозволило уникнути появи гартівних тріщин на коленвалі

5,0

2

Впровадження верстата загартування ТВЧ із обертанням на пальці А34-2-01М дозволило знизити розкид по поверхні твер­дості й усунути появу волосовин, що підвищило довговічність пальця

1,8

3

Впровадження круглофрезерних верстатів моделі МК-8508Х на ділянці коленвала "Москвич", що дозволило заощадити швид­корізальний інструмент і збільшити продуктивність на ділянці

3,5

4

Впровадження верстатів із числовим програмним управлінням моделі 17А20 на ділянці коленвала "Москвич" й "вАЗ-2101" до­зволило підвищити якість і моторезерв коленвала з метою ста­білізації лінійних розмірів і радіусів жолобників

3,2

5

Впровадження торсошліфувальних верстатів моделі БРД-60 на ділянці шатуна "ВАЗ-2101" дозволило підвищити якість повер­хні торців шатуна, що поліпшило характеристики роботи двигу­на

3,3

Разом економічний ефект від впровадження даних заходів:_16,8 тис. грн

У цілому, на сучасному етапі підвищення рівня заробітної плати - це над­звичайно важливий економічний і соціальний фактор, однак він залежить не тіль­ки від продуктивності праці, але й має бути пов'язаний з фінансовим становищем підприємства.

У ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" є резерви зниження витрат на оплату праці: зменшення частки непродуктивних виплат заробітної плати в складі фонду оплати праці. Якщо скасувати третю робочу зміну, то фонд оплати праці зменшиться на:

166,5 тис. грн + 27,0 тис. грн = 193,5 тис. грн,

де 166,5 тис. грн - доплата за нічну третю зміну;

27,0 тис. грн - доплата робітникам-погодинникам за скорочену тривалість нічної зміни на 1 годину.

При збільшенні завантаження фонд оплати праці зменшиться на величину простоїв (48,8 тис. грн).

Зменшуючи частку непродуктивних виплат у складі фонду оплати праці, мо­жна відзначити заохочувальні й компенсаційні виплати, які становлять 261,5 тис. грн.

Таким чином, економічний ефект від впровадження запропонованих заходів на рік становить:

193,5 тис. грн + 48,8 тис. грн + 261,5 тис. грн = 503,8 тис. грн,

де193,5 тис.грн - фонд оплати праці за нічну зміну;

48,8 тис. грн - фонд оплати праці за величину простоїв;

261,5 тис. грн - непродуктивні виплати у складі фонду оплати праці (заохо­чувальні й компенсаційні виплати).

У підсумку економічний ефект у сумі від впровадження різних заходів стосо­вно до виробничих умов ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" становить (табл. 3.).

Таблиця 3

Економічний ефект від впровадження заходів у ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" (тис. грн)

№№ пп

Заходи

Після впровадження в 2005 році

1

Виробництво пальця за кресленням 70С-3209012 з від­ходів прокату чорних металів

5,4

2

Скорочення й ліквідація можливого виду втрат (браку продукції, при транспортуванні та ін.)

16,8

3

Зниження витрат на оплату праці (за нічну зміну, вели­чину простоїв, непродуктивні виплати та ін.)

503,8

Разом економічний ефект від впровадження зазначених заходів:

526,0 тис. грн

Висновки. Таким чином, нормативний метод обліку виробничих витрат у ЗАТ "Луганський завод колінчатих валів" передбачає вирахування собівартості продукції, виходячи з діючих норм витрати сировини, матеріалів, заробітної пла­ти та інших виробничих витрат; виявлення відхилень від установлених норм у процесі виготовлення даної продукції, виявлення резервів зниження собівартості промислової продукції, одержання економічного ефекту від впровадження ряду важливих заходів на даному підприємстві.

Література

1. Сопко В., Гуцайлюк З., Щирба М., Бенько М. Бухгалтерський облік: Навчальний по­сібник. - Тернопіль:^ Астон, 2005. - 496 с.

2. Житна І.П., Тацій Й.В., Житний Є.П. Теорія економічного аналізу: Навчальний посіб­ник. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. - 336 с.

3. Чиж В.І. Методологія облікових процедур в управлінні витратами: Монографія. - Лу­ганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - 296 с.

УДК 339.138

Салуквадзе І.М.

СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ ЯК СКЛАДОВА ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Визначені загальні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємства, галузі.

Постановка проблеми. Проблема підвищення рівня конкурентоспроможно­сті вітчизняної продукції підприємств легкої промисловості в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана, насамперед, з розробкою системи управління кон­курентоспроможністю. Завоювання, а в подальшому утримання конкурентоспро­можності — ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особ­ливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивності конкурен­ції на ринку товарів легкої промисловості, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів та ін.

Мета статті. Формування конкурентних відносин сприяє створенню розви­неного, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності підприємств легкої промисловості, що виник внаслідок розвитку ринкових відно­син, з'явилася велика кількість розробок, спрямованих на вирішення цієї пробле­ми. У цей час відсутня загальноприйнята методика оцінювання конкурентоспро­можності підприємств легкої промисловості. Метою статті є визначення необхід­ності розрахунку корисного ефекту при оцінюванні конкурентоспроможності про­дукції підприємств легкої промисловості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням розробки методоло­гії управління конкурентними перевагами різних об'єктів присвячені роботи як за­кордонних вчених-економістів — Ф. Котлера, М. Портера, А.А. Томпсона, І. Ан-соффа, Г. Асселя, так і вітчизняних дослідників — В.І. Герасимчука, І.Л. Решет-никової, А.Є. Воронкової, Ю.Ф. Ярошенка. Безпосередньо проблемі аналізу кон­куренції в галузі присвятили свої праці такі російські вчені, як Г.Л. Азоєв, А.П. Градов, Н.Е. Симеонова, Р.А. Фатхутдінов, Е.П. Пєшкова, Е.П. Голубков, Г.Л. Ба-гієв та ін.

Для сформованих концептуальних підходів до управління конкурентними перевагами характерна безліч відмінностей, які стосуються постановки цілей, методологічної і практичної бази процесу дослідження й аналізу ринку.

Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурен­тоспроможністю підприємства, є ряд проблем, які залишаються предметом дис­кусій і обговорень вчених-економістів. Так, у більшості наукових праць вітчизня­них і закордонних учених використовується універсальний підхід при розгляді ролі конкурентних переваг підприємства в процесах збільшення присутності на ринку, з урахуванням посилення інтенсивності галузевої конкуренції. При цьому недостатньо систематизовані поняття, а також методологія для вивчення рівня конкурентоспроможності підприємства як найважливішого інструмента посилен­ня позицій підприємства в конкурентній боротьбі. Недостатньо висвітлені питан­ня розробки й практичного використання кількісного підходу для оцінки результа­тів управління конкурентними перевагами.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям