І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 7

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

7. Принцип обумовленості форм інноваційно-інвестиційного розвитку самою методологією дослідження цього процесу. Інакше кажучи, у своїй об'єктивності логіка дослідження повинна деякою мірою повторювати логіку практичного роз­витку, але опосередковану системою наукових категорій, ієрархічно вибудуваної на основі діалектичного сходження від абстрактного до конкретного, від простого до складного. Опора на дані принципи дозволить більш глибоко й цілеспрямова­но здійснювати як процес стратегічного управління інноваційно-інвестиційною ді­яльністю підприємства, так і процес діагностування його стану.

Недостатньо дослідженими принципами управління інноваційно-інвестицій­ною діяльністю, відповідно до яких вона регулюється, варто вважати: цілеспря­мованість інвестицій, їхню ефективність, багатоваріантність, системність, своє­часність, готовність, гнучкість, соціальну й економічну ефективність.

Принцип цілеспрямованості припускає розробку системи цілей, при цьому динамічний розвиток підприємства є орієнтиром і мотивом інноваційно-інвестиційної діяльності. За її допомогою спрямовується й регулюється процес розвитку підприємства. Система цілей має ієрархічну структуру, відповідно до якої досягнення більш конкретних (часток) з них (підцілей) є засобом реалізації більш загальних. Конкретний склад і зміст цілей залежать від стратегічних цілей розвитку, урахування об'єктивних економічних закономірностей, реальних мож­ливостей і засобів їхнього досягнення.

Слід зазначити, що у зв'язку з недостатньою розробленістю теорії цілеполя-гання, цілі інноваційно-інвестиційної діяльності, на жаль, не завжди можна вира­зити кількісно. Однак це не означає, що можна ігнорувати принцип цілеспрямо­ваності в управлінні інноваційно-інвестиційною діяльністю.

Із принципом цілеспрямованості безпосередньо пов'язаний принцип ефек­тивності. Дотримання цього принципу вважається строго обов'язковим, тому що він дозволяє реалізувати селективний підхід до відбору інноваційних проектів для інвестування.

Із принципом ефективності тісно пов'язаний принцип оптимальності, що орі­єнтує на одержання максимальних результатів від здійснення інвестицій. Опти-мальність передбачає багатоваріантність, яка припускає, насамперед, необхід­ність розробки альтернативних (що якісно відрізняються) варіантів інноваційних проектів і вибору серед них найкращого.

Принцип системності орієнтує на розгляд інвестицій як складової частини більшої суспільної системи, на зв'язок інвестицій з іншими частинами економічноїсистеми. У динаміці це означає, що вплив на одну частину (або деяке їхнє число) викликає реакцію, зміну інших частин і системи в цілому.

При розробці стратегій розвитку підприємства легкої промисловості й у ході практичної реалізації інноваційних проектів (програм) велике значення має про­цес формування цілей діяльності й відповідно цілей формування системи управ­ління інноваційно-інвестиційною діяльністю (СУІІД). Постановка цілей навіть у за­гальному виді вбереже від помилок і прорахунків в управлінні інноваційно-інвестиційною діяльністю. Для розробки системи цілей СУІІД доцільно викорис­тати методику побудови дерева цілей, що застосовується в сучасному програм­но-цільовому управлінні. Фрагмент дерева цілей системи управління інвестицій­ною діяльністю наведений на рис. 2.

0 - Генеральна мета

Ціль - 1

Підціль 1.1

1

Під 1

г

ціль 2

Підціль 1.3

1

 

 

 

1.1.1 1.1.2 1.1.3

1.2.1 1.2.2 1.2.3

1.3.1 1.3.2 1.3.3

Т    Т Т

Ціль - 2

Підціль 2.1

Підціль 2.2

Підціль 2.3

Л J,

\ А

2.1.1 2.1.2 2.1.3

2.2.1 2.2.2 2.2.3

2.3.1 2.3.2 2.3.3

т   т т

Рис. 2. Дерево цілей системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємс­тва легкої промисловості

За головну генеральну мету - 0 приймається динамічний розвиток підпри­ємства легкої промисловості й підвищення ефективності виробництва (роботи, послуг). Основні цілі це: 1 - збільшення обсягу продажу товарів, необхідних для задоволення потреб населення; 2 - поліпшення якості вироблених товарів, збі­льшення прибутку й вирішення на цій основі різноманітних економічних, соціаль­них й екологічних завдань підприємства. Підцілі 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3 й інші в системі управління ІІДП пов'язані з управлінням процесами вкладен­ня капіталу в нове будівництво, реконструкцію, модернізацію підприємства, від­новлення його виробничого апарату й вирішенням інших завдань.

Для формування функціональних підсистем велике значення має вирішення питань, пов'язаних з оцінкою стану інноваційних ресурсів, організацією інвести­ційного моніторингу й селекцією інвестиційних проектів. Система управління ін­новаційно-інвестиційною діяльністю складається з окремих, взаємообумовлених елементів, пов'язаних із вкладенням капіталу, кожний з яких має притаманні йо­му властивості, але в цілому діючих цілеспрямовано. Причому дана система здобуває нові властивості, якими не володіють елементи, що її складають.

За необхідності будь-яку систему можна розглядати як складову частину системи більш високого рівня, і тоді система стає елементом або підсистемою останньої. Будь-яка система в розглянутому виді існує лише при певних обмежу­ючих умовах. При їх порушенні система або взагалі перестає існувати, або якісно міняється настільки, що не підпадає під визначення даної системи. Усе вищеза­значене стосується й системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю. Вона органічно входить до загальної системи управління підприємством, будучи однією з основних функціональних його підсистем, що забезпечують реалізацію як стратегічних, так і тактичних завдань, це наведено на рис. 3.

Інформація про динаміку розвитку підприємства

ВХІД

Керуюча підсистема

- власник підприємства

- інвестиційний менеджер

- функціональній інвестиційний менеджер

Керована підсистема

- управління реальними інвестиціями

- управління фінансовими інвестиціями

- управління економічними відносинами між суб'єктами

ВИХІД

со

И

X

I-O

Q. О

В

CO

Інформація про стан об'єкта управління

Рис. 3. Взаємодія підсистем системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю

підприємства легкої промисловості

Суб'єктами керуючої підсистеми є власник підприємства, який самостійно здійснює функції інвестиційного менеджменту, як правило, на малих підприємст­вах з невеликим обсягом ІІДП; інвестиційний менеджер широкого профілю - на­йманий працівник, який практично здійснює всі інвестиційні функції управління підприємством при загальному керівництві інвестиційною діяльністю; функціона­льний інвестиційної менеджер - вузький фахівець, що здійснює спеціалізовані функції управління в одній зі сфер ІІДП підприємства. Це може бути менеджер з управління реальними або фінансовими інвестиціями підприємства; менеджер з формування інвестиційних ресурсів і управління грошовими потоками; менеджер з управління інвестиційними ризиками й т.п.

Об'єктом даної системи (керованою підсистемою) є інвестиційна діяльність підприємства легкої промисловості, пов'язана з управлінням: реальними інвести­ціями з метою виявлення потреби в реновації діючих основних засобів і немате­ріальних активів, а також в обсязі й структурі знову сформованих капітальних ак­тивів, пошуку й оцінки інвестиційної привабливості окремих реальних проектів,відбору найбільш ефективних з них, формування інвестиційної програми реаль­них інвестицій підприємства й забезпечення її реалізації; фінансовими інвестиці­ями для здійснення оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструмен­тів інвестування й відбору найбільш ефективних з них, формування портфеля фінансових інвестицій за критеріями рівня його прибутковості, ризику й ліквіднос­ті, проведення своєчасної реструктуризації портфеля інвестицій.

Процес впливу суб'єкта управління на об'єкт, тобто безпосередньо процес управління, може здійснюватися тільки за умови циркуляції певної інформації між керуючими й керованою підсистемами.

Розглянута система управління ІІДП функціонує в надто диференційовано­му середовищі, яке називають інвестиційним. Взаємодія між середовищем і сис­темою проявляється у двох аспектах: по-перше, система мусить адаптуватися до змін середовища, а по-друге - вона мусить намагатися впливати на ці зміни або контролювати їх. Інвестиційне середовище - це сукупність активних суб'єктів і факторів, що діють як в ендогенному (внутрішньому) середовищі підприємства, так й у середовищі його зовнішнього оточення, й впливають на його можливість інвестувати кошти в ту або іншу сферу діяльності.

Звичайний стан системи визначається її життєздатністю або виживаністю. Ці критерії мають бути максимально можливими у даних умовах. При зміні стану навколишнього середовища міняються елементи системи, і вона через якийсь час приходить у новий стабільний стан або повертається у початковий. Оскільки будь-яка економічна система тією чи іншою мірою інерційна, її оптимізація відбу­вається не відразу, а з деяким запізнюванням щодо зовнішніх збурюючих впли­вів. Зміни в середовищі, що оточує економічну систему, відбуваються постійно, а тому постійно змінюються й елементи самої системи. Усе вищезазначене харак­терне й для системи управління ІІДП.

Дана система постійно прагне до оптимального стану, але лише в умовах тривалої стабільності навколишнього середовища може її досягти. Фактично стан системи тією чи іншою мірою відрізняється від оптимального. Цю відмінність зви­чайно називають неузгодженістю [1]. Навіть одиничний, досить істотний збурюю­чий вплив, впливаючи спочатку на якийсь один елемент системи, названий пер­винною ланкою, поширює потім свій вплив на всі елементи системи. Це обумов­лено зв'язками між елементами в системі.

Зв'язок між елементами в системі можна класифікувати як позитивні й нега­тивні, інформаційні й енергетичні. У досить складній системі, якою є розглянута, зв'язок між елементами часто важко виявити з першого погляду. Безпосередній зв'язок з'єднує два елементи системи. Опосередкований зв'язок - це зв'язок, при якому один елемент впливає на інший через проміжні елементи. Їх може бути ба­гато. У системі управління ІІДП є як ті, так й інші зв'язки. При цьому безпосередні й опосередковані зв'язки є як позитивними, так і негативними, що необхідно вра­ховувати в процесі вирішення поставлених завдань.

Особливий інтерес викликає структура системи управління ІІДП, що склада­ється з елементів й зв'язків між ними. Структурна схема дає найбільш загальне уявлення про те, як працює система й від чого залежить її стан. При скороченні числа елементів у структурній схемі неминуче скорочується й кількість зв'язків, тому що з розгляду випадають ті з них, що утворюють ці елементи.

Таким чином, можна сказати, що структурна схема - це зображення струк­тури системи з усіма спрощеннями, які в цьому випадку є припустимими. Відпові­дно до них, найважливіша вимога до складання структурної схеми полягає у то­му, щоб вона дозволяла досить точно вирішити поставлені конкретні завдання. Це означає, що в схемі не повинно бути спрощень, які є істотними при вирішеннітого або іншого завдання, оскільки це може призвести до значних помилок. На рис. 4 представлена структурна схема системи управління ІІДП.

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Рис. 4. Схема керуючої підсистеми системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства легкої промисловості

Система управління ІІДП має ієрархічну структуру зі зворотним зв'язком. Вона складається з підсистем, компонентів й елементів, є динамічною, такою, що реагуює на зміну навколишнього середовища й своїх елементів. Дана система характеризується цілеспрямованим, активним поводженням зі зворотним зв'яз­ком. Основна мета системи - ефективне управління ІІДП. Для зручності вивчення й удосконалення системи автором виконана її декомпозиція, тобто розподіл на групи елементів, об'єднаних за певною ознакою й називаних підсистемами. Роз­поділ на підсистеми пов'язаний з можливістю вичленовування сукупностей взає­мозалежних елементів, спроможних виконувати відносно незалежні функції, під-цілі, спрямовані на досягнення загальної мети системи. Цим вони відрізняються від групи елементів, для яких не визначена підціль.

Для таких груп використовується поняття компонентів. Межею розподілу си­стеми з погляду аспекту розгляду, вирішення поставленої мети є елемент - най­простіша, неподільна частина [2]. Елементи системи управління інвестиційною діяльністю в даному дослідженні розглядатися не будуть, оскільки основну увагу автор вважає за необхідне зосередити на підсистемах і компонентах.

Для найбільш ефективного функціонування керуючої підсистеми вона має включати підсистеми другого рівня: цільову, забезпечуючу й функціональну. Як компоненти цільової підсистеми можна назвати збільшення рентабельності за­вдяки реалізації ефективних інвестиційних проектів, досягнення оптимальних те­мпів зростання доходів підприємства, активізацію інвестування в матеріальні й нематеріальні активи, що мають інноваційний характер, розробку ефективної ін­вестиційної політики, оптимізацію структури джерел інвестиційних ресурсів, об­меження інвестиційного ризику.

Вибір конкретних цілей, їхних якісних і кількісних характеристик є індивідуа­льним процесом для кожного підприємства й не може бути певним однозначним алгоритмом, прийнятним для будь-якої господарської ситуації. Залежно від останнього цілі можуть мати як оборонний характер, тобто ґрунтуватися на праг­ненні знизити ризик, тим самим зменшуючи можливий прибуток, так і наступаль­ний, який означає прагнення максимізувати показники прибутку й темпи росту, але збільшує ступінь ризику.

Забезпечуюча підсистема включає такі компоненти: правовий, методичний, ресурсний, фінансовий й інформаційне забезпечення.

Правове забезпечення системи управління ІІДП засноване на законодавчих і нормативних актах з різних питань розробки, функціонування й розвитку даної системи, прийнятих на державному рівні. До цих актів відносяться закони Украї­ни, постанови Уряду й державних органів управління, державні стандарти.

Створення сприятливого інвестиційного клімату має бути пов'язане, у першу чергу, з удосконаленням законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, оскільки інвестиційна сфера в правовому відношенні залишається проблемною. Основними недоліками системи законодавчих актів у цій галузі є: певна супереч­ливість і дублювання в нормах законів; регулювання правовими нормами, що мі­стяться в окремих законах, тільки певних видів інвестицій, а не всієї їхній сукуп­ності.

Всі теоретичні, методичні й практичні питання з розробки, функціонування й розвитку системи управління ІІДП мають бути обґрунтовані й викладені у відпові­дних нормативно-методичних документах міждержавного (міжнародного), дер­жавного, регіонального рівня й рівня підприємств. Відсутність або низька якість правових норм у сфері власності, податкової системи, фінансів, організаційно-правових форм стримує інноваційний розвиток підприємства.

Усі напрямки й форми ІІДП здійснюються завдяки ресурсам різного виду. Вони можуть залучатися в грошовій і матеріальній формах (у вигляді машин, устаткування, будівель, приміщень, сировини, матеріалів, напівфабрикатів), а та­кож у нематеріальній формі (у вигляді різноманітних нематеріальних активів). Ак­тиви не мають речовинної форми, але беруть безпосередню участь у господар­ській діяльності й формуванні прибутку. Вони являють собою права користування окремими природними ресурсами, патентні права на використання винаходів, ноу-хау, права на промислові зразки й моделі, товарні знаки, комп'ютерні про­грами. Ресурси можуть виступати у вигляді різноманітних фінансових інструмен­тів, внесених до його статутного фонду: акції, облігації, депозитні рахунки й сер­тифікати банків і т.п. Особливе значення мають фінансові ресурси, тому вони виділені в окремий компонент системи управління ІІДП. Основна проблема поля­гає в обмеженості різних видів ресурсів.

Висновки. Дане дослідження показало, що ефективне функціонування сис­теми управління ІІДП пов'язане з реалізацією ряду умов, основними з яких є:

1. Інтегрованість із загальною системою управління підприємством легкої промисловості, забезпечення ефективності всіх сфер діяльності підприємства прямо або побічно пов'язане з вибором напрямків і форм інвестування, забезпе­ченням росту ефективності операційної діяльності, оптимальним фінансуванням інвестиційних проектів, впровадженням досягнень технологічного прогресу й т.п. Це визначає необхідність органічної інтегрованості управління інвестиційною ді­яльністю з іншими функціональними керуючими системами й загальною систе­мою управління підприємством.

2. Комплексний характер формування інвестиційних управлінських рішень. Всі управлінські рішення в галузі формування й реалізації інвестицій найтіснішим чином взаємозалежні й прямо або непрямо впливають на кінцеві результати фі­нансової діяльності в цілому. Тому управління інвестиціями має розглядатися як комплексна функціональна керуюча система, що забезпечує розробку взаємоза­лежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок до загальної ре­зультативності діяльності підприємства.

3. Високий динамізм управління, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, потенціал формування фінансових ресурсів, темпи економічного розвитку, форми організації виробничої й фінансової діяльності, фінансовий стан й інші параметри функціонування підприємства. Він пов'язаний з високою дина­мікою факторів зовнішнього середовища на сучасній стадії розвитку економіки і, в першу чергу, зі зміною кон'юнктури фінансового або товарного ринків. Крім то­го, змінюються в часі й внутрішні умови функціонування підприємства, особливо на етапах переходу до наступних стадій його життєвого циклу.

4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалі­зація цього принципу припускає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування інвестицій й інвестиційних ресурсів підприємства має врахо­вувати альтернативні можливості дій. Вибір управлінських рішень для реалізації мусить бути заснований на системі критеріїв, що визначають інвестиційну ідео­логію, інвестиційну стратегію або конкретну інвестиційну політику підприємства в сфері функціональних систем управління. Система таких критеріїв в галузі управління інвестиційною діяльністю встановлюється самим підприємством.

5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства легкої промисло­вості. Якими б ефективними не видавалися ті або інші проекти управлінських рі­шень в галузі ІІДП, вони мають бути відхилені, якщо вступають у протиріччя з мі­сією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну основу ефективного розвитку в майбутньому.

Ефективна система управління інвестиціями, організована з урахуванням викладених умов, створює основу високих темпів розвитку підприємства легкої промисловості, досягнення необхідних кінцевих результатів його ІІДП і постійного росту його ринкової вартості.

Література

1. Махмудов О.Г. Управління інвестиційними процесами в період виходу економіки з ре­цесії: Автореф. дисертації д-ра екон. наук: 08.02.03 / НАН України. Ін-т екон. прогнозу­вання. - К., 2001. - 24 с.

2. Титов А.Б. Системный подход в управлении инновационной деятельностью. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-т экономики и финансов, 1998. - 260 с.

УДК 677.07.004.12

Березненко М.П., Арабулі А.Т., Павлова М.С., Шафранська Х.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМОСТАБІЛЬНОСТІ ОДЯГУ ІЗ ТКАНИН З НАТУРАЛЬНИХ ВОЛОКОН

В статті розглянуті можливості надання формостабільності деталям одягу із змішаних лляних матеріалів. Визначені вихідні і здобуті за ра­хунок дублювання пакетів в'язкопружні властивості. Встановлена мо­жливість штучного формування полів в'язкої пружності за рахунок комбінаційного взаєморозташування в пакеті шарів тканини та клейо­вих матеріалів.

Одним з пріоритетів світової моди є широке використання натуральних во­локон (льону, конопель) при виготовлені текстильних матеріалів та одягу, які во­лодіють унікальними природними властивостями (антимікробними, гігроскопіч­ними, лікувальними тощо) [1].

Світова практика і результати власних досліджень свідчать, що луб'яні во­локна мають широкий спектр застосування: при виготовленні пряжі, тканин, три­котажу, вати медичного призначення, нетканих матеріалів, целюлози та виробів іншого призначення. При цьому при виготовлені таких матеріалів доцільно вико­ристовувати котонізоване коротке волокно (натуральні, відварені, відбілені) з ни­зьким рівнем закостриченості (0,5-1,5%). Водночас слід зазначити, що пряжа і матеріали на її основі мають високу зминальність, що стримує асортиментні мо­жливості виготовлення конкурентноздатних виробів. Вирішення цієї задачі ле­жить у площині застосування оригінальних опоряджувальних процесів (протиз-минальна обробка, застосування в системі утокових ниток високопружних компо­нентів (ниток типу Лайкра [2], термопластичних ниток [3])) та використання кле­йових прокладкових матеріалів для дублювання деталей одягу [4,5].

Предмети і методи досліджень. В якості предметів досліджень були викори­станні льономісткі тканини польського виробництва та спеціально напрацьовані клейові прокладкові матеріали фірми "Camela" з використанням пастового кле­йового покриття типу Schaetti Fix Pulver, Platamid H2528, характеристика яких на­ведена в табл. 1 та табл. 2.

Визначення фізико-механічних властивостей вихідних матеріалів та пакетів здійснювалося згідно стандартизованих методик та застосування сучасного ви­пробувального обладнання (комп'ютеризований комплекс "Instron" 5566 з про­грамним забезпеченням Merlin IV; прилад для визначення жорсткості методом сталого кута [6]; комп'ютеризований комплекс УДМ1-КБ для визначення динамі­чних характеристик згідно методики [7]). Технологічні дослідження включали процеси дублювання проб на пресі прохідного типу RPS-S1400 фірми "Mayer" та пресі "Comel". Застосування вказаних методів та засобів дозволило визначити найбільш важливі показники: розривальне навантаження Рр, H та видовження є, %; жорсткість щодо згинання G, мкН*м; статичний Ест та динамічний Ед модулі пружності, МПа, декремент затухання,б; розшарувальне зусилля даН*см.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям