І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 79

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

ГОСТИННОСТІ ЗА ОСТАННІ РОКИ

Проведено загальний аналіз розвитку готельного господарства в Україні в 2005 році в порівнянні з 2006 роком. Аналізується стан тури­стичного потоку за 9 місяців 2006р. Досліджується тенденція розвитку сфери гостинності за останні роки, зроблено висновки та пропозиції покращення ситуації. Табл. 2, джер. 7.

Функціонування ринкових відносин в Україні істотно залежить від ефективної роботи матеріально-технічної бази підприємств готельного господарства. Близь­ко 30-50% грошових витрат туристів під час мандрівок припадає на готельні по­слуги. З розвитком готельного господарства в Україні є потреба вивчення дина­міки росту, факторів впливу, тенденції розвитку даного виду сектора реальної економіки держави. Метою статті є визначення тенденції розвитку сфери гостин­ності за останні роки на основі аналізу статистичних данних.

У країнах з розвиненою ринковою економікою готельне господарство і ту­ризм забезпечують значну частину валового національного продукту (ВНП). Од­нак в Україні ця сфера не отримала належного розвитку, в результаті чого у ВНП частина господарства становить близько 13% [1,359]. З 2005 року запроваджено безвізовий режим в'їзду до України для громадян Європейського Союзу, США, Японії та інших розвинених країн з платоспроможним населенням. Україну відві­дують мандрівники, приватно або організовано, подорожуючі теренами нашої землі, бізнесмени з діловими цілями. Студенти їдуть для навчання до України з Африки, Близького Сходу, Індії, Китаю, Росії та інших країн. Приїжджають на оздоровлення, лікування та відпочинок сім'ї з дітьми та багато інших відвідувачів з різними цілями і потребами. Наша країна, володіючи значним рекреаційним по­тенціалом: вигідним геополітичним положенням, сприятливими кліматичнимиумовами, розвинутою транспортною мережею, культурною спадщиною має всі передумови для входження до найбільш розвинутих туристичних країн світу. По­чинаючи з 2000 року, в Україні намітилася позитивна тенденція зростання кілько­сті осіб, які обслуговуються підприємствами готельного господарства. У 2005 ро­ці у готелях та інших місцях для короткотермінового проживання було обслужено 3938,2 тис. приїжджих, що на 30,5 тис., або 0,8% більше ніж у 2004р. У 2005 році, як і у попередні роки, найбільше приїжджих зупинялись у готелях м. Києва -974,1 тис. осіб., Одеської - 289,8 тис. осіб, Дніпропетровської області - 270,3 тис. осіб., Автономної Республіки Крим - 256,6 тис. осіб, Львівської області - 237,3 тис. осіб. Окремо Луганська область прийняла лише 75,4 тис. осіб. У 2005 році в області функціонувало 56 підприємств готельного типу, з них 39 готелів, 6 гурто­житків для приїжджих та 11 оздоровчих комплексів [2,11].

Дані за 2006 рік відсутні в Луганському обласному управлінні статистики на момент написання статті як по регіону, так і по країні в цілому, але ми досліджує­мо стійку тенденцію росту готельного господарства за останні роки.

Привабливість підприємств готельного господарства країни в повній мірі ві­дображає загальний час перебування приїжджих. Тенденція динаміки цього по­казника в цілому співпадає з тенденцією динаміки кількості обслужених приїж­джих - вона позитивна. В цілому за 2005р. загальний час перебування приїжджих становив12,6 млн. людино-діб, порівняно з 2004р. він збільшився на 1 млн. лю-дино-діб, або на 8,8% [3].

У готельному господарстві важливим елементом є кількість прийнятих іно­земних туристів, які приносять державі валютну виручку (експорт послуг), стиму­люють розвиток тих галузей, що беруть участь у їхньому обслуговуванні -готелі, місця короткотермінового проживання, ресторани, бістро та інші суб'єкти сфери послуг. Все це сприяє зростанню національного доходу і підвищенню життєвого рівня населення.

Лише за 9 місяців 2006 року Україну відвідали майже 14,5 млн. іноземних туристів (1).

Таблиця 1

Структура в'їзного потоку за метою подорожі

Мета подорожі

Кіл-ть тис. осіб

Питома вага, %

9 міс 2006\9 міс 2005

 

 

 

Приріст тис. осіб

Темп при­росту %

Службова, ділова, навчання

801,7

6

+31,4

+4

Туризм, релігійна, культурний та спортивний обмін

1079,7

7

-748,6

-41%

Приватна, інша

12580,3

87

+1389,4

+4

Разом

14461,7

100

+672,1

+5

Структура в'їзного потоку за країною походження:

Країни СНД   9,3 млн. осіб    - 64% загального в'їзного потоку,

Країни ЄС     4,6 млн. осіб   - 32%,

Решта країн    0,6 млн. осіб  - 4%.

Протягом 9 місяців 2006 р. туристи з країн ЄС відвідували Україну менше, ніж за 9 місяців 2005 р. - на 4% або на 209,0 тис. осіб (завдяки скороченню пото­ку з Угорщини майже у 2 рази за всіма мотиваціями). У 2005 році було проведено конкурс Євробачення, та відмічався великий інтерес до країни з боку іноземців після помаранчевої революції, туристичні агенції більш активно працювали на в'їзний потік. Більш сприятлива атмосфера для відпочинку у 2005 році була у

Кримській Автономній Республіці порівняно з 2006 роком, коли було багато полі­тичних акцій протесту та земельних війн, які негативно вплинули на літній курор­тний сезон для іноземців зі Східної Європи та ін. Кількість туристів з країн СНД в 2006 р. збільшилася на 8% або на 685,8 тис. осіб.

Найбільший приріст потоків забезпечений з сусідніх країн: з Росії на 286,1 тис. туристів, з Білорусі - на 196,9 тис., з Молдови - на 180,9 тис.(2)

Таблиця 2

Рейтинг 10 головних країн в'їзного туризму

 

Разом в'їзних туристів

9 місяців 2006

9 місяців 2006/ 9 місяців 2005

 

 

осіб

Частка країни

Темп приросту

Приріст, +/- осіб

 

 

14 461 686

100%

+4,9%

672 080

1

Росія

5 233 966

36,2%

+5,8%

286 144

2

Польща

2 922 717

20,2%

+ 11,2%

295 366

3

Молдова

2 216 496

15,3%

+8,9%

180 903

4

Білорусь

1 653 050

11,4%

+ 13,5%

196 882

5

Угорщина

836 013

5,8%

-47,3%

-751 012

6

Словаччина

367 215

2,5%

+65,6%

145 472

7

Румунія

233 256

1,6%

+95,8%

114 119

8

Німеччина

172 018

1,2%

+ 14,1%

21 284

9

США

89 206

0,6%

+67,5%

35 956

10

Італія

47 635

0,3%

+34,4%

12 201

Дані Державної прикордонної служби України[4].

Ці цифри дають нам цікаву інформацію для аналізу мети подорожі, тенден­ції розвитку зацікавленості країною іноземцями, а головне для нас те, що туристи є споживачами послуг індустрії гостинності нашої країни і, насамперед готельних послуг.

Загальна сума доходів готелів та інших місць для короткотермінового про­живання у 2005 р. становила 1495,5 млн. грн, що на 624,4 млн. грн, або 71,7% та та 327,8 млн. грн, або 28,15 більше ніж у 2003-2004 рр. Спостерігається стрімкий ріст, що теж є підтвердженням тенденції зростання попиту на послуги гостиннос­ті. Більш ніж три чверті -1136,6 млн. грн або 76,0% всіх доходів отримано від ос­новної діяльності - плати за проживання, 285,6 млн. грн або 19,1% - від надання додаткових послуг, 4,9%- від іншої діяльності.

Готелями міста Києва одержано 40,1% цієї суми, що свідчить про головну багатофункціональну та багатоцільову роль столиці у готельному бізнесі.11,2% отримано Кримом, перлиною відпочинку, 6,7% - Одеською, 5,9% - Донецькою, 5,8% - Дніпропетровською та 5,6% - Львівською областями.

У порівнянні з 2004 роком доходи від обслуговування іноземних громадян підприємствами готельного господарства збільшилися на 88,5 млн. грн і стано­вили 412,0 млн. грн у 2005 році.

Починаючи з 2001 року, темпи зростання споживчих цін на послуги прожи­вання у готелях перевищували 10% рівень, що значно великий вплинуло на збі­льшення доходів від основного виду діяльності - готельних послуг. Упродовж 2005 р. декілька разів дорожчала вартість проживання у готелях. Це в основному зумовлено збільшенням внутрішніх витрат в готелях, а саме комунальних послугта заробітної плати. На жаль ця тенденція не завжди пов'язана з покращенням комфортності та рівнем обслуговування.

Високий рівень цін звів до мінімуму можливість користування послугами го­телів для більшості громадян України. Таким чином, коло потенційних клієнтів го­телів середньої та низької цінової категорії звузилося, що в свою чергу призвело до неповного їхнього використання та збитковості. Але популярне місце порож­нім не буває, і це є не тільки народна мудрість, а і економічний закон попиту та пропозиції. Останнім часом суттєву конкуренцію підприємствам готельного гос­подарства створюють фізичні особи - підприємці та власники приватних будинків та квартир, кількість яких за останні роки інтенсивно зростає. Вони пропонують відвідувачам повний спектр основних та додаткових готельних послуг при значно нижчій вартості. У 2005 р. за даними державної податкової адміністрації кількість фізичних осіб - підприємців, що займалися готельним бізнесом порівняно з 2004 р. збільшилася у 5,3 раза і становила 1053 особи. Цей показник пов'язаний з ле­галізацією тіньових орендних квартир, будинків відпочинку та ростом приватного будівництва у Криму та Приазов'ї. Підприємцями одержано доходу від реалізації готельних послуг на 40,1 млн. грн. Майже чверть - 21,1% доходу від надання го­тельних послуг отримано фізичними особами - підприємцями Криму, 10% - За-крпатська область, по 8% м. Київ та Одеська область [3]. Але ці цифри не є вира­зним показником розвитку приватнодрібного бізнесу сфери гостинності. Це тільки реальний сектор і є вершиною айсбергу потужної тіньової сфери індустрії гостин­ності у малому бізнесі. Традиційно багато будинків, квартир та кімнат здається у курортний сезон і не тільки без додержання норм податкового законодавства та державної реєстрації, а значить, не відображені у статистичних спостереженнях. Місця короткотермінового проживання (квартири на добу та більший термін, літні будиночки, котеджі тощо), як правило обмежуються лише можливістю розміщен­ня. При цьому харчування, прибирання номерів та додаткові послуги або цілком відсутні, або виконує клієнт самостійно, або замовляє за окрему платню. Цікаво, що ціна оренди двокімнатної квартири у м. Києві на новорічні свята 2007 року була від 50 до 300 у.о. за добу [5,16]. Ринок послуг нетрадиційних місць для про­живання розвивається останнім часом швидше, ніж готельна сфера загалом. У Криму та Приазов'ї у сезон відпочинку місця для короткотермінового проживання здатні розмістити та прийняти більше клієнтів, ніж основні.

Готельне господарство - це сфера підприємництва, що спирається на прин­ципи гостинності, які характеризуються щедрістю та дружелюбністю. У сучасному готельному бізнесі жорстку конкурентну боротьбу витримують лише ті готелі, ко­трі можуть запропонувати своїм клієнтам високоякісне обслуговування, а це не­можливо без професійно підготовленого персоналу. На підприємствах готельно­го господарства у 2005 році працювало 31,3 тис. осіб, що на 2 тис. осіб, або на 7% більше ніж у 2004 р. середньомісячна заробітна плата одного працівника ста­новила 790,8 грн.

Маючи великий рекреаційний потенціал, історичну та культурну спадщину, Україна недостатньо використовує цей потенціал через ментальні фактори, по­тужно регулюючий вплив держави на розвиток малого та середнього бізнесу, не врегульованість земельних питань, недостатній рівень інвестицій та капіталовк­ладень, низький рівень надання послуг та інших несприятливих умов розвитку готельної індустрії.

Для подолання цього негативу необхідними будівництво нових готельних комплексів з урахуванням міжнародних стандартів, розвиток всієї інфраструктури додаткових послуг на основі нових технологій з обов'язковим долученням до ін­вестиційного та технологічного процесу спеціалістів з Туреччини та країн Східної Європи, де такі проблеми були розв'язані за останні 10 років. Також бюрократи­чна система країни має у всіх своїх діях, пов'язаних з виконанням функціональ­них обов'язків, виконувати діюче законодавство та зокрема Закон України „Про туризм", де записано, що „необхідне бути забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та інозе­мних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць, створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармо­нізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулю-вання."[7,3].

Висновок: проведено дослідження розвитоку готельного господарства на основі порівняльних даних за 2005 рік, які офіційно підтверджені у статистичних збірниках станом на лютий 2006 р., виявлено стійку тенденцію росту цієї галузі економіки. Висновок даного дослідження є важливим для прийняття управлінсь­ких рішень державними посадовцями, відповідальними за розвиток готельного господарства, та будуть цікавими для бізнесменів готельної індустрії, всіх бажа­ючих інвестувати у розвиток готельної інфраструктури. Готельне господарство та туризм - важливі складові сфери послуг, їхнє ефективне функціонування є інди­катором позитивних змін в економіці нашої держави, важливою передумовою ін­тенсифікації міжнародних зв'язків та інтеграції України у Європейський Союз та світове співтовариство в цілому.

Література

1. Школа І.М., Ореховська Т.М. Менеджмент туристичної індустрії. - Чернівці, 2005.

2. Статистичний збірник Головного управління статистики України в Луганській області за 2005 р. - Луганськ, 2006.

3. Туризм України в 2005 році. Статистичний збірник Державного Комітету статистики України. - К., 2006.

4. Данні Державної Прикордонної служби України за 9 місяців 2006 р. з Інтернет-ресурсу www.stat.gov.ua

5. Експерт. Всеукраїнський аналітичний тижневик. - №2, січень 2007 р.

6. Інтернет-ресурс : www.tourism.com.ua

7. Закон України „Про туризм" №324\95-ВР зі змінами та доповненнями.

УДК 330.341

Уварова Ю.Н.

УПРАВЛЕНИЕ ИННОВАЦИЯМИ НА ОСНОВЕ КОНЦЕПЦИИ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА

Рассмотрены подходы к управлению инновациями на основе концеп­ции жизненного цикла. Ист. 10.

Постановка проблемы. Становление рыночной экономики и появление разнообразия форм собственности предопределило изменение экономического механизма функционирования отечественных предприятий. Отечественная про­мышленность оказалась неготовой к современным экономическим условиям, по­родившим массу специфических особенностей в сфере производства, реализа­ции и продвижения товаров на рынках сбыта.

Глобализация экономических отношений в мировой экономике, проблемы ограниченности ресурсной базы, постоянно обостряющаяся конкуренция застав­ляют искать новые принципы развития и управления предприятиями, непремен­ным атрибутом которых становятся инновационные процессы. Инновационные процессы в экономике связаны с поиском, разработкой, освоением, усовершен­ствованием и последующей коммерциализацией новых товаров, продуктов, тех­нологий, техники на основе построения эффективных организационных структур и методов хозяйствования. В широком смысле инновационные процессы реша­ют проблему повышения ресурсной отдачи, преобразования научных, фунда­ментальных открытий в практические решения, обусловливают конкурентные преимущества производимой продукции, реализуемых товаров.

Однако реализация инновационного процесса невозможна без развития системы факторов и условий, необходимых для его осуществления, то есть ин­новационного потенциала, который характеризует способность предприятия к внедрению инноваций, на базе освоения которых происходит обновление и усо­вершенствование товаров, продуктов, технологий, техники и т.д.

В связи с этим приоритетным направлением на пути развития предприятий является создание целостной, а значит эффективной системы управления инно­вационным процессом на предприятии.

Анализ последних исследований и публикаций. Выделение группы ин­новаций по стадиям жизненного цикла товара связано с цикличностью иннова­ционного процесса и инновационного продукта. В связи с этим можно выделить инновации, находящиеся на стадии внедрения, роста, зрелости, насыщения и спада.

Теория жизненного цикла в целом является составной частью «органисти-ческой теории», разработанной в девятнадцатом веке для того, чтобы привлечь внимание к идее эволюции и эволюционных процессов в пику механистической модели Вселенной, связанной с классической физикой Ньютона [1, с.347].

Концепция жизненного цикла товара описывает сбыт продукта, прибыль, конкурентов и стратегию маркетинга с момента поступления товара на рынок и до его снятия с рынка. Она была впервые опубликована Теодором Левиттом в 1965 году [2]. Концепция исходит из того, что любой товар рано или поздно вы­тесняется с рынка другим, более совершенным или дешевым товаром.

Модель жизненного цикла товара получила широкое распространение в ли­тературе по маркетингу и упоминается в совершенно разных ситуациях. Так со стадиями жизненного цикла Ф. Котлер предлагает соотносить задачи рекламы [3, с.505]. По аналогии с этой моделью возникают следующие понятия: жизнен­ный цикл компании, жизненный цикл концепции, жизненный цикл семьи [4, с.114], жизненный цикл организации [5, с.284] и др.

Нами положена в основу этого классификационного признака проблема вы­явления актуальности внедрения инноваций исходя из жизненных циклов реали­зуемого товара и производимого продукта.

Цель статьи. Целью статьи является анализ подходов к управлению инно­вациями на основе концепции жизненного цикла.

Изложение основного материала исследований. Товар, равно как и про­дукт определенного вида, постепенно вытесняется другими более совершенны­ми и востребованными аналогами, способными в данный момент времени наи­более полно удовлетворить потребительский спрос.

В общем виде, жизненный цикл товара можно представить следующими этапами.

1. Зарождение товара. Этот этап характеризуется оценкой внешней среды (изучение рынка, т.е. его потребностей, наличие конкурентов).

2. Выход на рынок - внедрение. Ассоциируется с началом, становлением и расширением производства товара, его сбыта, слежением за его технико-экономическими характеристиками, построением взаимообратной связи с конеч­ным потребителем.

3 Рост. На данном этапе идет массовое производство, исходя из потребно­стей рынка. Этот процесс сопровождается применением незначительных дора­боток (имитирующих инноваций), инноваций, направленных на модернизацию товаров с добавлением дополнительных функций для потребителя (красочность упаковки, добавление пластиковой фурнитуры и т.д.). Так же происходит пере­смотр цены, связанный с необходимостью стимулирования продаж.

4. Спад является периодом кризиса. Падает объем производства, растут затраты. Главной задачей, стоящей перед производителем, является уход с рынка с минимумом потерь, поэтому на данном этапе целесообразно примене­ние метода реинжиниринга, как вида организационной инновации, которая оздо-равливает предприятия посредством подъема инжиниринга на новый уровень (деятельность по модернизации ранее реализованных технических решений на действующем объекте [6]), необходимо работать над разработками новых това­ров. В связи с этим происходят кардинальные изменения структуры производст­ва и управления.

5. Уход с рынка. Товар снимается с производства. Предполагается, что все структуры реорганизованы и нацелены на производство новых товаров.

Отметим, что с точки зрения управления наиболее сложными являются этапы внедрения и спада (2;4), так как они определяются переломными этапами (точки пределов - точка входа и точка выхода товара с рынка) [7, с.71].

На этапе становления товара очень важно создание новой системы: товар -производство - рынок. Эта система формируется на базе ранее существующих систем, отсюда актуальность использования другого вида организационной ин­новации - бенчмаркинга (совершенствование любого элемента системы с целью повышения эффективности самой системы) [7, с.71].

Бенчмаркинг - это сравнительный анализ эффективности, который являет­ся современным инструментом организации и управления инновационным про­цессом на предприятии, позволяющий получить рационализаторские предложе­ния, направленные на тактические и стратегические установки фирмы [8]. Бен-чмаркинг становиться искусством обнаружения того, что другие делают лучше и, на основе этого, усовершенствование и применение их методов работы [9].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям