І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 83

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

3. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыноч­ных отношений: Монография. - Харьков: ХГЭУ, 1997. - 246 с.

УДК 687.016.5. 687

Хатибова Н.Р., Супрун Н.П.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА ВИБІР МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ СПОРТИВНОГО ОДЯГУ ІНВАЛІДАМ

Постановка проблеми. Фізична реабілітація інвалідів з наслідками спинно­мозкової травми - найважливіший чинник корекції способу повноцінного життя. Повсюдний розвиток виробництва, підвищення інтенсивності праці, урбанізація, розширення транспортних мереж супроводжуються зростанням загального тра­вматизму населення, у тому числі і збільшенням кількості травм хребта. В знач­ній більшості випадків (до 85 %) травма хребта супроводжується пошкодженням спинного мозку [1,2], при цьому до 60 % спинномозкових травм доводиться на ніжнегрудний і поперековий відділи.

Інвалідність різко змінює життєвий стереотип хворого, порушує систему

звичних соціальних контактів, нерідко завдає відчутного збитку особі. В цьому випадку заняття оздоровчою фізкультурою і спортом виступають не тільки як логічне продовження медичної реабілітації, але і як форма соціальної діяль­ності, в основі якій лежать принципи гуманізму [3].

Необхідно відзначити, що безперервність реабілітаційного процесу має ва­жливе значення в психологічному настрої інваліда. Саме тому, зараз так гостро стоїть питання розробки одягу інвалідам для занять фізичною культурою і спор­том. Спеціальний спортивний одяг з відповідних текстильних матеріалів, що має «здорові» якості, сприяє формуванню потреби у фізичному вдосконаленні. А най­головніше - допомагає адаптуватися до соціальних умов.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Численні роботи (В.А. Єпіфанів, В.Н. Мошков, Л.И. Красов, О.Г. Коган, В.Г. Грігоренко), присвячені питанням ви­значення методів і засобів організації занять фізичними вправами при пошко­дженні хребта і спинного мозку, виділяють 4 періоди травматичної хвороби.

В першому періоді (гострий, перші 7-10 днів) лікувальна гімнастика спрямо­вана на підвищення життєвого тонусу хворого, поліпшення діяльності серцево-судинної системи, органів дихання і шлунково-кишкового тракту. Використовуютьдихальні (статичні і динамічні), загальнорозвиваючі вправи для дрібних і середніх м'язових груп і суглобів. Початкове положення для виконання фізичних вправ -тільки лежачи на спині.

В другому періоді (ранній, до 30-го дня після травми) лікувальна гімнастика спрямована на нормалізацію діяльності внутрішніх органів, поліпшення кровообігу в зоні пошкодження з метою стимуляції процесів регенерації, зміцнення м'язів тулуба, плечового і тазового поясу. Основна задача - вироблен­ня «м'язового корсета» і підготовка організму до подальшого розширення рухоВогтретжиму.періоді (до 45-60-го дня після травми) заняття передбачають зміцнення м'язів тулуба, м'язів тазового дна, кінцівок, поліпшення координації рухів і мобільності хребта. У цьому періоді зростає загальне фізичне навантаження за рахунок збільшення тривалості заняття.

Ці періоди входять в госпітальний етап фізичної реабілітації хворих з по­шкодженням хребта і спинного мозку.

Пізній період продовжується з 3-4-го місяця до 2 -3 років після травми. Від­новлення функцій спинного мозку залежить від тяжкості його поразки і може від­буватися протягом 5-10 років після пошкодження. На цьому етапі проводять са­наторно-курортне доліковування хворих [4].

Мета статті - аналіз особливостей фізичних вправ для інвалідів в пізньому періоді травматичної хвороби спинного мозку і їхній вплив на вибір матеріалів для спортивного одягу.

Спортивний одяг будь-якого вигляду формується під впливом чотирьох чин­ників: характеру спортивної діяльності, інтенсивності енерговитрат спортсмена при виконанні основних рухів, середовища спортивної діяльності, специфічних функцій спортивного костюма. Кожен з вказаних чотирьох чинників впливає на вибір матеріалу костюма, його конструкцію, модель, колір [5].

З метою створення ефективного спортивного одягу необхідно вивчити стан рухової сфери інвалідів, ступені втрати основних функцій опори і пересування, які склалися після відновного лікування в гострому і ранньому періодах.

Втрати хворим основних функцій опори і пересування, що склалися після відновного лікування, поділяються на 4 ступені:

I ступінь - втрата підтримки рівноваги тіла в положенні сидячи;

II ступінь - втрата підтримки рівноваги в положенні стоячи;

III ступінь - втрата функції пересування без додаткової опори;

IV ступінь - втрата функції ходьби [6]

Відповідно до ступеня втрати основних рухових функції формуються задачі пізнього етапу комплексної рухової реабілітації засобами фізичної культури, спрямовані на максимально можливу компенсацію порушень організму хворого. Основні задачі цього періоду полягають в підготовці функціональних систем ор­ганізму до тренувальних навантажень, відновлення сили активних рухів м'язів нижніх кінцівок і тулуба, що збереглися, формування навичок підтримки рівноваги в положенні сидячи і навчанню елементам самообслуговування і користування коляскою.

З цією метою застосовують комплекси дихальних і загальнозміцнюючих вправ. Включають вправи для верхніх кінцівок (статичного і динамічного характе­ру), для м'язів спини і черевного пресу. Крім того, разом з виробленням у хворого чіткого уявлення про правильне положення тіла, необхідно створити у нього ясне уявлення про послідовність і кінематику ходьби. Для цього в початковому поло­женні лежачи на спині, проводять активні рухи в суглобах нижніх кінцівок, що імі­тують пересування (використовують вправи для зміцнення м'язів, кінцівок і тулу­ба) (рис. 1)

Для поступового переходу до осьового навантаження на хребет до занять вводять початкові положення, стоячи на колінах з імі­тацією пересування ноги по гладкій поверхні. Потім включаються вправи в положенні сто­ячи в коліноупорі з різними опорами. В цих початкових положеннях виконують вправи для м'язів тулуба (легкі нахили в сторони, назад, вправи на координацію рухів, пересу­вання на колінах вперед, назад і убік). Разом з раніше виконуваними вправами в заняття вводять не тільки пасивні вправи, що охоп­люють крупні суглоби і м'язові групи, але і полегшені активні вправи, виконувані в різ­них початкових положеннях (лежачи на спи­ні, на животі і на боку).

Не менш важливою задачею є віднов­лення сили і витривалості м'язів спини і черевного пресу - так званого м'язового корсета, без зміцнення якого хворому з наслідками травми грудного відділу хреб­та освоєння самостійного пересування практично неможливе, зміцнення м'язів плечового поясу.

Для забезпечення найкращих умов зміцнення довгих м'язів спини хворим рекомендується виконувати екстензіонні вправи (наприклад, прогинання в груд­ному відділі рис. 2). Активні рухи ногами виконують тільки поперемінно і з відри­вом від площини ліжка.

Рис. 1. Вправи для нижньої кінців­ки, що проводяться за допомогою «петльового комплексу»

Рис. 2. Засоби ЛФК. Екстензіонні вправи

При поліпшенні загального стану хворого в заняття слід вводити вправи з легким обтяженням (гантелі масою 1 - 2 кг) або опіром, включати в програму тренувань тренажери з різним навантаження. Комплекси доповнюються ігровими вправами з різними гімнастичними предметами. Дозування вправ залежить від ступеню і рівню пошкоджень спинного мозку.

Починаючи тренування з початкового положення сидячи, хворий перево­диться в початкове положення на карачки, потім включаються вправи в поло­женні стоячи на колінах в корсеті, потім в початковому положенні стоячи в колі-ноупорі з різними опорами. Збільшують при цьому кількість повторювань кожного руху, зростає загальне фізичне навантаження за рахунок збільшення тривалості заняття. Плавний перехід від занять лікувальною фізичною культурою до вправ, які дозволяють підтримувати досягнутий рівень розвитку, є однією з передумов регулярних занять.

Також, однією з форм фізичного виховання, що не вимагає тривалої підго­товки і використовування складного устаткування і пристосувань, є прогулянки і ближній туризм [7]. Прогулянки включають в щоденний руховий режим на всіх етапах реабілітації. Включення ближнього туризму в тижневий руховий режим ін­валідів, який дозволяє забезпечити поєднання активного сприйняття навколиш­нього середовища з дозованим фізичним навантаженням, сприяє зниженню на­пруги нервової системи, поліпшенню функціонального стану основних систем ор­ганізму, підвищенню рівня фізичної підготовленості інвалідів.

З вищезгаданого виходить, що комплекс фізичних вправ рекомендованих інвалідам, проводять в таких основних положеннях: лежачи на спині, на животі, сидячи на стільці, в кріслі-каталці, стоячи на колінах, або стоячи у фіксуючих апаратах. Враховуючи специфіку проведення фізичних вправ, слід висувати осо­бливі вимоги до матеріалів, з яких буде виготовлено спортивний костюм для ін­валідів. Матеріали повинні бути порівняно легкими, м'якими, еластичними, щоб не затрудняти рухи інваліда при виконанні фізичних вправ, повинні мати достат­ню повітропроникність і в той же час бути стійкими до багатократних розтягуючих зусиль, вигину, стирання об оточуючі предмети.

З погляду модельних особливостей, спортивний одяг для інвалідів з наслід­ками спинномозкової травми має забезпечити свободу при виконанні руху вели­кої амплітуди, не перешкоджати диханню і кровообігу. Крім того, необхідною умовою є можливість самостійно або з мінімальною допомогою одягати та зніма­ти предмети одягу, наявність певного виду застібок, зйомних деталей, регулю­вань, що дозволяють експлуатувати одяг.

Таким чином, тільки маючи повне уявлення про стан рухових можливостей інвалідів, можна говорити про раціональний підбір оптимальних поєднань мате­ріалів для виготовлення сучасного спортивного одягу.

Литература

1. Беляев В.И. Травма спинного мозга. - М.: ВЛАДМО, 2001. - 240 с.

2. Ливщиц А.В. Хирургия спинного мозга. - М.: Медицина, 1990. - 460 с.

3. Ромашин О.В., Иванов И.Л. Лечебная физкультура - основа системы оздоровления больных и лиц с ограниченными возможностями // Физкультура в профилактике, лече­нии и реабилитации, 2004. - № 5. - С.5-7.

4. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура: Учебное пособие. - М.: ГЭОТАР-мед., 2002. - 560 с.: ил. - (Серия «XXI век»).

5. Амирова Э.К., Сакулина О.В. Изготовление специальной и спортивной одежды: Учебник для кадров массовых профессий. - М.: Легпромбытиздат, 1985. - 256 с.

6. Попов С.Н. с соавт. Принципы построения реабилитационных программ для инвали­дов в позднем периоде травматической болезни спинного мозга // Физическая реаби­литация детей, взрослых, инвалидов, 2005. - № 2. - С. 32-35.

7. Григоренко В.Г., Глоба А.П. и др. Организация спортивно-массовой работы с лица­ми, имеющими нарушения функций спинного мозга: Методические рекомендации. -М.: Советский спорт, 1991. - 78 с. ил.

УДК 658

Царьов В. М.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ БОРОШНОМЕЛЬНОГО

ВИРОБНИЦТВА

Борошномельно-круп'яна та комбікормова промисловість є однією з основ­них у харчовій промисловості, оскільки вона, по-перше, забезпечує переробку зерна, по-друге, є соціально орієнтованою, оскільки продукти її виробництва споживаються всіма верствами населення, по-третє, визначають експортну оріє­нтацію країни з метою отримання додаткових валютних надходжень. Але розроб­ка напрямів здійснення цих загальнодержавних заходів неможлива без ефекти­вного і достатнього інвестування підприємств галузі. Причому в умовах обмеже­ної кількості наявних фінансових ресурсів та значної потреби в них для підпри­ємств борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості має існувати уточнена методика визначення ефективності інвестування та факторів, що на неї впливають, визначатися першочергові напрями інвестування, розроблятися за­гальнодержавні механізми створення сприятливого інвестиційного середовища для розвитку підприємств галузі та формуватися ефективна інвестиційна страте­гія.

Сьогодні в галузі основним джерелом інвестицій є прибуток підприємств. Ін­вестиційна активність визначається реальною прибутковістю економіки. Україн­ська ж економіка все ще залишається недостатньо прибутковою.

Проблеми використання інвестиційного потенціалу у вітчизняній промисло­вості завжди знаходились в центрі уваги провідних вітчизняних та закордонних учених, таких як: В.В. Александров, В.П. Александрова, О.І. Амоша, Є.А. Бельтю-ков, Б.В. Буркинський, Є.І. Бойко, С.Г. Галуза, А.С. Гальчинський, М.С. Герасим-чук, В.П. Гончарова, М.І. Крупка, О.Є. Кузьмін, В.І. Осипов, О.І. Пампура, А.А. Пе­ресада, Й.М. Петрович, І.П. Продіус, У. Шарп та інші.

Аналіз стану і тенденцій розвитку борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості, методів оцінки ефективності інвестицій та їх впровадження до­зволяє зробити висновок про те, що ці проблеми у процесі розвитку ринкових відносин розроблені недостатньо, потребують суттєвих уточнень і доопрацю­вань.

Найбільш розповсюджений поділ інвестицій за об'єктами вкладень не має єдиної точки зору. Одні автори ділять інвестиції на реальні, фінансові і матеріа­льні, інші - на реальні і фінансові. Друга точка зору видається більш прийнятною, оскільки інвестиції у нематеріальні активи в кінцевому підсумку знаходять своє відображення і тісно пов'язані з реальними. Крім того, інноваційні інвестиції у не­матеріальні активи можуть здійснюватись як для розвитку технологічного потен­ціалу, так і для подальшого продажу даних активів з одночасним їх використан­ням для розвитку виробництва. Тому доцільно ділити інвестиції на реальні та фі­нансові. До складу реальних інвестицій борошномельно-круп'яної та комбікормо­вої промисловості включаються такі види: капітальні, поточні (підтримка діючих потужностей і вкладення в оборотні виробничі активи) та інноваційні інвестиції (у інноваційні продукти та в інтелектуальні цінності). Дана форма інвестицій є обов'язковою і бажаною. До складу фінансових інвестицій борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості включаються: цінні папери та грошові ін­вестиції.

Безумовно, здійснення та оцінка таких інвестицій повинні відповідати пев­ним принципам та засадам:

1) оцінка повернення інвестиційного капіталу на основі показника грошового потоку;

2) обов'язкове приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіта­лу, так і сум грошового потоку;

3) вибір диференційованої ставки процента (дисконтної ставки) в процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів;

4) варіація форм використовуваної ставки процента для дисконтування в залежності від цілей оцінки.

Пропонується також включати до показників економічної ефективності інве­стиційного процесу такі показники:

• виробництво валової продукції у розрахунку на 1 грн сукупних інвестицій, грн;

• виручка від реалізації продукції у розрахунку на 1 грн сукупних інвестицій, грн;

• валовий прибуток у розрахунку на 1 грн сукупних інвестицій, грн;

• чистий прибуток у розрахунку на 1 грн сукупних інвестицій ( коефіцієнт рентабельності сукупних інвестицій), грн.

Виходячи із специфічних особливостей борошномельно-круп'яної і комбіко­рмової промисловості та ресурсів, що використовуються у виробництві, можна виділити таки основні групи резервів підвищення її ефективності та факторів, що впливають на процес розвитку і рівень ефективності (рис. 1.)

Фактори впливу

кон'юнктура потреб на-

обсяги виробництва та

низький техніко-техно-

селення і галузей

якість сільськогоспо-

логічний рівень мате-

промисловості

дарської сировини

ріально-технічної бази

_

Ефективність зернопереробних підприємств

0

 

TJ

 

II

підвищення якості продук­тів зернопе-реробки

підвищення ефе­ктивності викори­стання зернової сировини та матеріальних ресурсів

підвищення рівня використання вторинних сировинних ресурсів

підвищення рівня використання виробничих потужностей

Резерви

Рис. 1. Групи факторів впливу та резервів підвищення ефективності

Підвищення ефективності виробництва є економічним наслідком процесу безперервного удосконалення факторів виробництва, джерелом якого можуть бути як інтенсивні, так і екстенсивні фактори процесу відтворення [6,7]. Виходячи з того, що поєднання і взаємозв'язок основних складових, резервів, напрямів та чинників підвищення ефективності розвитку борошномельно-круп'яної і комбіко­рмової промисловості можна вважати шляхами її зростання, відзначимо, що приріст кінцевих результатів виробництва має досягатися за рахунок збільшення основних його факторів та підвищення їх віддачі. Отже, підвищення ефективності функціонування борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості на су­часному етапі має відбуватися шляхом:

• формування високорозвиненої сировинної бази борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості;

• забезпечення ефективного використання сировинних і матеріальних ре­сурсів в оптимальні терміни з найменшими витратами на основі приско­рення впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення сучасної високорозвиненої матеріально-технічної бази борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості, ефективного використання ос­новних виробничих фондів та капітальних вкладень;

• підвищення якості продукції;

• пошук нових організаційно-економічних форм взаємодії борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості з іншими галузями агропромис­лового комплексу.

Слід відзначити, що сучасний стан науково-технічного прогресу в борошно­мельно-круп'яній і комбікормовій промисловості України характеризується до­сить низькими показниками, що зумовлено дією факторів, серед яких важливе значення мають недостатні обсяги капітальних вкладень у розвиток науки, техні­ки й технології виробництва [2,3]. Економічне та соціальне значення науково-технологічного прогресу в борошномельно-круп'яній і комбікормовій промисло­вості полягає у тому, що: науково-технічний прогрес є важливим фактором зрос­тання продуктивності суспільної праці; науково-технічний прогрес створює умови для більш ефективного використання сировинних та матеріальних ресурсів, ос­новних фондів і капітальних вкладень; сприяє удосконаленню організації вироб­ництва , його концентрації та спеціалізації.

Подолання дефіциту інвестицій в борошномельно-круп'яну і комбікормову промисловість можливе лише за умови мобілізації як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. На наш погляд, необхідне раціональне поєднання прямих іноземних інвестицій та внутрішніх кредитів. Кредити дозволяють вирішити про­блему поповнення обігових коштів на закупівлю сировини та матеріалів, інших матеріально-технічних ресурсів, оплату лізингу технологічного обладнання. Пря­мі інвестиції мають вирішити стратегічні проблеми галузі - реконструкцію та мо­дернізацію виробництва на основі впровадження мало- та безвідходних ресурсо­зберігаючих технологій.

В умовах скорочення обсягів і здорожання сировини та матеріальних ресур­сів на сучасному етапі розвитку борошномельно-круп'яної і комбікормової про­мисловості забезпечення споживачів достатнім асортиментом хлібопродуктів можливе лише за умови оновлення матеріально-технічної бази галузі на основі широкого впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Існуючі технології переробки зернової продукції мають бути удосконалені з ме­тою поліпшення органолептичних та поживних властивостей хлібопродуктів, кращого використання вторинних сировинних ресурсів, зниження втрат при здій­сненні виробничого процесу, енерго- та матеріалозбереження, підвищення про­дуктивності праці. Перспективні напрями розвитку виробничої бази борошноме­льних, круп'яних і комбікормових підприємств мають бути обгрунтованими, оцін­ка варіантів технічної політики повинна враховувати як динаміку розвитку під­приємства, так і промисловість в цілому.

Виходячи з аналізу функціонування підприємств борошномельно-круп'яної промисловості, можна сформувати систему стратегічних цілей господарської та інвестиційної діяльності.

Головною метою загального економічного розвитку є галузева диверсифі­кація діяльності з метою підтримання її зростання.

Основною метою поточної господарської діяльності є забезпечення збалан­сованого зростання прибутку і підтримання такого його рівня, який забезпечив би надходження коштів на рахунок для розрахунків за поточними зобов'язання­ми, здійснення необхідних і бажаних інвестицій та певну суму доходу власникам підприємства, що, в кінцевому підсумку, забезпечило б зростання вартості під­приємства.

Основною метою інвестиційної діяльності підприємств борошномельно-круп'яної і комбікормової промисловості є забезпечення інвестування в обсягах, які забезпечують технічне переозброєння і широкомасштабне фінансове інвес­тування.

Всі напрями і форми інвестиційної діяльності підприємств галузі здійсню­ються за рахунок інвестиційних ресурсів, що формуються ними. В даному випад­ку інвестиційними ресурсами є всі види грошових та інших активів, які залуча­ються для здійснення вкладень в об'єкти інвестування.

Стратегія формування інвестиційних ресурсів є важливим складовим еле­ментом не тільки інвестиційної, але й фінансової стратегії даних підприємств. Розробка такої стратегії має забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність у запланованих обсягах; найефективніше використання власних фінансових засо­бів, що спрямовуються на дані цілі; а також фінансову стійкість підприємств у до­вгостроковій перспективі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям