І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям - страница 90

Література

1. Гаврилюк О.В. Пряме іноземне інвестування у світогосподарських процесах: Автореф. дис. ... докт. екон. наук. - К.,1999.

2. Кошовий Д. Іноземці повертаються на український фондовий ринок // Українська інве-

стиційна газета. - 2002. - №21.

3. Статистичний щорічник України за 2003 рік. - К.: Техніка, 2001.

УДК 338.439.5: 339.56

Шашло Н.В.

НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АПК ТА ХАРЧОВОЇ

ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Розглянуто тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України продукцією АПК, сформульовано напрями активізації та перспективи розвитку зо­внішньоекономічної діяльності АПК та харчової промисловості.

Україна, інтегруючи у світовий простір, прийнявши загальновідомі на міжна­родному рівні умови світової торгівлі, опинилася у конкурентному середовищі, до якого її харчова промисловість і в цілому весь агропромисловий комплекс прак­тично не підготовлені. І як наслідок - слабкі конкурентні позиції України на світо­вому ринку. Інтенсифікація процесу входження України у світове співтовариство зумовлює необхідність зміни принципів здійснення зовнішньоторговельних відно­син. Йдеться про те, що для досягнення стратегічних пріоритетів на міжнародних ринках Україні необхідно запровадити таку зовнішньоторговельну політику, яка б чітко визначала стратегічні цілі, завдання та пріоритети розвитку експорту як од­ного з основних чинників ефективного розвитку національної економіки.

Сучасна економічна думка накопичила великий досвід з питань конкуренто­спроможності, тенденцій розвитку та регулювання зовнішньоекономічної діяльні-сті АПК, харчової промисловості. Фундаментальні праці з міжнародної торгівлі належать таким зарубіжним дослідникам, як М. Портер, П. Самуельсон, Л. Скотт [5]. Питання формування національної конкурентоспроможності, експортного по­тенціалу та механізмів регулювання зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в роботах вітчизняних дослідників В. Андрійчука, І. Бураковського, В.Г. Ткаченко, В.І. Богачева, А. Кандиби, П.Т. Саблука, В. Юрчишина [1,2].

Слід погодитися з тим, що важливість сільського господарства і харчової промисловості для життєдіяльності країни в тому, що вони визначають рівень добробуту та стандарти життя населення. Крім того, сільське господарство і хар­чова промисловість займають значне місце у зовнішньоторговельному балансі України. Починаючи з 1994 р., середньорічна частка експорту аграрної та продо­вольчої продукції в загальному експорті товарів становила близько 15-20%, від­стаючи лише від експорту металу, продукції хімічної промисловості. Виходячи з цього, метою статті є розгляд напрямів активізації та перспектив по­дальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК та харчової промисло­вості України.

Зважаючи на вищесказане, проблема активізації та перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності вітчизняного АПК є надто актуальною і такою, що потребує глибокого вивчення.

Україна була і залишається одним з основних експортерів продуктів харчу­вання до країн, які мають менш сприятливі природно-кліматичні умови для ве­дення сільського господарства, а також до країн, що є традиційними ринками збуту для української аграрної продукції. Однак досягнення стабільних доходів від експорту продукції харчової промисловості потребує постійного моніторингу зовнішніх ринків сільськогосподарської продукції та ефективної діагностики кон­курентоспроможності української продукції на світовому ринку. Якщо Україна не зможе розв'язати ці проблеми в найближчий час, то за нею закріпиться роль по­стачальника аграрної сировини, напівфабрикатів і товарів з невисоким рівнем переробки. Ця ситуація вимагає від вчених-економістів об'єктивної оцінки можли­востей виходу України на світові ринки та прогнозування рівня конкурентоспро­можності продукції АПК та харчової промисловості. Оцінка конкурентоспромож­ності стосується можливостей національних виробників конкурувати на зовніш­ньому ринку з виробниками інших країн, а отже, найбільш об'єктивними у цьому аспекті є порівняльні оцінки України в рейтингах міжнародних організацій.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції АПК та харчової промис­ловості на світовому ринку є основною турботою кожної держави, яка дбає про економічне зростання й досягнення необхідного рівня продовольчої безпеки. У сучасній економічній літературі конкурентоспроможність розглядається неодно­значно. Дж. Сакс вважає, що конкурентоспроможність визначається наявністю в країні здорового ринку, чинників виробництва та інших характеристик, які фор­мують потенціал для досягнення стабільного економічного зростання. Здорова економіка має бути підкріплена зростанням ділової активності, керована законом та стабільними цінами [5].

М. Портер наголошував на необхідності забезпечення високого рівня конку­рентоспроможності як засобу підвищення добробуту суспільства. Він зазначав, що конкурентоспроможність не є самоціллю, яка забезпечує економічний розквіт країни. "Головна мета держави, - писав він, - забезпечити власним громадянам досить високий та зростаючий рівень життя. Спроможність держави зробити це залежить не від якогось аморфного терміну "конкурентоспроможність", а від того, наскільки продуктивно використовуються національні ресурси - праця та капітал"

[5].

Відтак у зовнішньоекономічній діяльності АПК та харчової промисловості необхідно, насамперед, забезпечити достатній рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції на світових агропродовольчих ринках.

Ефективний розвиток зовнішньоекономічної діяльності АПК та харчової промисловості повинен базуватися на таких складових, як лібералізація, протек­ціонізм та економічна безпека (рис. 1).

Механізм зовнішньоекономічної діяльності

Економічна безпека

Лібералізація

Протекціонізм

Рис. 1. Механізм зовнішньоекономічної діяльності АПК та харчової промисловості

В.І. Губенко вважає, що економічна безпека - це і є здатність держави фор­мувати механізм лібералізації та протекціонізму зовнішньоекономічної діяльності, за допомогою якого можна підтримувати стабільність експортно-імпортних опе­рацій і позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу. Вчений стверджує, що лібералізація на 71% зумовлюється економічною безпекою і на 29% - проте­кціонізмом. Протекціонізм визначається на 52% економічною безпекою і на 48% -лібералізацією. Для забезпечення 1,0 відсотково - пункту економічної безпеки необхідно 0,9 відсотково - пункту лібералізації і 0,4 - протекціонізму [3]. Таким чином, для забезпечення безпечного або гранично-критичного рівня у зовніш­ньоекономічній діяльності АПК і харчової промисловості пріоритетними є як лібе­ралізація, так і протекціонізм. Приходимо до висновку, що лібералізація, протек­ціонізм та економічна безпека є цілісною системою, де кожна ланка зумовлюєть­ся впливом всієї системи. Формуючи власну зовнішньоекономічну політику в га­лузі АПК та харчової промисловості необхідно визначитись із середньострокови-ми та довгостроковими стратегіями, які повинні забезпечити економічну безпеку України.

Для аналізу ситуації, яка склалася у експортній діяльності вітчизняних під­приємств харчової промисловості наведемо характерні показники зовнішньої то­ргівлі (табл. 1).

Зовнішньоторговельний баланс харчової промисловості за 2006 рік

Експорт__Імпорт_ Сальдо

Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД

вартість, тис. дол. США

у % до 2005 р.

вартість, тис. дол.

США

у % до 2005 р.

балансу, тис. дол.

США

1. Готові харчові продукти

1394357,5

108,0

1654651,1

113,7

-260293,6

- продукти з м'яса, риби

23850,7

88,3

119595,4

117,4

-95744,7

- цукор і кондвироби з цукру

113497,2

103,0

30054,3

38,1

83442,7

- какао та продукти з нього

259893,4

108,6

222904,7

98,2

36988,7

- продукти із зернових куль­тур

114853,3

117,5

74922,6

142,0

39930,7

- продукти переробки овочів, плодів

135023,1

113,5

193200,2

175,1

-58177,1

- різні харчові продукти

49603,7

100,4

336237,4

112,3

-286633,7

- алкогольні і безалкогольні напої та оцет

417173,6

99,5

189387,5

163,7

227786,1

- залишки і відходи харчової промисловості

170170,5

121,9

155593,2

139,3

14577,3

- тютюн

110291,9

123,4

332755,7

93,2

-222463,8

2. Молоко та молочні проду­кти, яйця; мед

340372,8

61,5

76038,4

123,9

264334,4

3. Кава, чай, прянощі

3943,3

171,4

123584,0

113,2

-119640,7

4. Продукція борошномель­но-круп'яної промисловості

36290,5

124,6

31125,5

124,8

5165,0

5. Жири та олії рослинного або тваринного походження

971400,5

165,4

191088,0

93,6

780312,5

Так, аналіз таблиці показав, що протягом 2006 р. сформувалося позитивне сальдо за такими статтями балансу: цукор і кондвироби з цукру, какао та продукти з нього, продукти із зернових культур, алкогольні і безалкогольні напої та оцет, за­лишки і відходи харчової промисловості, молоко та молочні продукти, яйця, мед, продукція борошномельно-круп'яної промисловості, жири та олії рослинного або тваринного походження. В порівнянні з 2005 р. експорт готових харчових продуктів збільшився на 8%, цукру і кондвиробів з цукру - на 3%, какао та продукти з нього - на 8,6 %, продуктів із зернових культур - на 17,5%, продуктів переробки овочів, плодів - на 13,5%, за­лишків і відходів харчової промисловості - на 21,9%, тютюну - на 23,4%, кави, чаю, пряно­щів - на 71,4 %, продукції борошномельно-круп'яної промисловості - на 24,6 %, жирів та олії рослинного або тваринного походження - на 65,4%. Збільшення імпорту відбулося за стат­тями: продукти переробки овочів, плодів - на 75,1%, алкогольні і безалкогольні напої та оцет - на 63,7%. Загалом аналіз таблиці свідчить про збільшення експорту продукції харчової промисловості в 2006 р. порівняно з 2005 р.

На нашу думку, для активізації зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості Україна повинна, з одного боку, зберігати традиційні ринки збуту своєї продукції, а з іншого - цілеспрямовано залучати нові потенційні та перспек­тивні ринки збуту. Особливу увагу треба приділити розвитку взаємовідносин в агропродовольчій сфері з країнами, що є найбільшими імпортерами продукції АПК у світі. До потенційних споживачів українського експорту продовольчих та сільськогосподарських товарів слід віднести країни, які залежать від імпорту цих товарів, мають тенденцію до підвищення попиту на дану продукцію завдяки ви­соким темпам економічного зростання. До таких країн належать країни Близького Сходу, Азії та Північної Африки.

Перспективи розвитку експортного потенціалу АПК та харчової промислово­сті України на сучасному етапі визначають позитивні та негативні фактори, відо­бражені на рис. 2.

Позитивні фактори:

* зростання попиту на продукцію харчування в країнах світу;

* лібералізація торгів­лі продукцією АПК;

* позитивні зрушення в механізмі підтримки експортоорієнто ваних галузей;

* напрацювання зако­нодавчої бази у регу­люванні зовнішньої торгівлі;

* переваги від еконо­мії масштабу вироб­ництва

Експортний потен­ціал АПК та харчо­вої промисловості України

Негативні фактори:

* низька конкурентоспро­можність продукції АПК та харчової промисловості на світових ринках; *географічна незбалансо-ваність та нераціональна структура експорту; *витіснення України з час­тини зовнішніх ринків збуту; *активне використання впливовими країнами ме­ханізмів підтримки своїх експортерів;

* падіння обсягів виробниц­тва аграрної продукції;

* застарілі технології у ба­гатьох галузях АПК

Рис. 2. Модель впливукомплексу факторів на розвитокекспортного потенціалу АПК

Як бачимо, в комплексі цих факторів переважають негативні. Отже, треба сформувати таку експортоорієнтовану державну політику, яка б знизила ризик впливу негативних факторів на експортний потенціал аПк. Перетворення АПК України у експортера-лідера аграрної продукції має довгостроковий характер та вимагає концентрації великих фінансово-економічних ресурсів країни. Пріоритет­ною метою експортоорієнтованої державної політики має стати забезпечення продовольчої безпеки України, перетворення АПК на високорозвинений та кон­курентоспроможний на зовнішніх ринках сектор економіки.

Експерти Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова пропонують розробити й реалізувати "Національну програму під­вищення конкурентоспроможності у стратегічно важливих для України секторах", об'єднавши зусилля держави і бізнесу. Пріоритетами програми у сфері АПК ма­ють стати завдання розвитку системи конкурентоспроможних виробництв вітчиз­няного АПК, які б спеціалізувалися на окремих видах сільськогосподарської про­дукції, зміцнення позицій переробної й харчової промисловості^]. Дійсно, пози­тивний результат від експорту може бути досягнутий лише за умови забезпечен­ня конкурентоспроможності продукції.

Керуючись Законам України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України", Указом Президента Украї­ни "Про Стратегію економічного і соціального розвитку України "Шляхом євро­пейської інтеграції" на 2004-2015 роки", Посланням Президента України до Вер­ховної Ради України "Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки "Європейський вибір", з метою виконання завдань національної та регіональної політики у сфері міжнародних відносин, зо­внішньоекономічної діяльності, формування ефективної структури експорту, освоєння виробниками та експортерами областей нових товарних ринків пропо­нуємо на рівні регіонів розробляти Програми зовнішньоекономічної діяльності АПК областей, як складової частини Стратегії розвитку областей.

Одним із напрямків розвитку експортного потенціалу АПК вважаємо ком­плекс заходів, спрямованих на оптимізацію товарної структури експорту АПК (розширення номенклатури товарів та нарощування виробництва та експортунайбільш конкурентоспроможних товарів, таких як соняшникова олія, жири рос­линного та тваринного походження, ячмінь, насіння соняшнику, яловичина, моло­ко та продукти його переробки; та географічної структури - зберігання традицій­них ринків збуту продукції та залучення нових ринків).

Формування конкурентоспроможного експортоорієнтованого АПК не можли­во здійснити за короткий термін, воно має довгостроковий характер та вимагає впровадження сукупності заходів державної політики. Не достатньо лише вико­ристання методів протекціонізму в АПК, необхідно також фінансування агропро­мислового виробництва, вітчизняних експортерів (дотації та компенсації, інвес­тиційна, кредитна політики), використання важелів податкового регулювання, удосконалення системи транспортних тарифів, поліпшення правового регулю­вання у сфері зовнішньоекономічної діяльності, надання регіонам певних повно­важень у зовнішньоекономічних зв'язках, розвиток ринку аграрної продукції та продуктів її переробки (цінова політика, збутова діяльність, стандартизація та сертифікація), вдосконалення експортної та імпортної діяльності, створення сприятливих умов для укріплення позицій України на світовому ринку продоволь­ства з гарантуванням продовольчої безпеки країни.

Ефективний розвиток зовнішньоекономічної діяльності АПК та харчової промисловості України в контексті інтеграції нашої держави до світового економі­чного простору можливий лише за умов цілеспрямованого виконання системи вищевказаних заходів.

Література

1. Аграрная реформа в Украине: результаты, проблемы, перспективы завершения: Мо­нография / Под общ. ред. проф. В.Г. Ткаченко и проф. В.И. Богачева. - Луганск: "Книж­ковий світ", 2006. - 228 с.

2. "Новая мировая экономика" и Украина: Монография / В.И. Богачев, В.Г. Ткаченко, Н.Ф. Ковтунов и др.- Луганск: "Книжковий світ", 2004. - 108 с.

3. Губенко В.І. Теоретико-методологічні засади взаємозв'язку економічної безпеки і зов­нішньоекономічних пріоритетів АПК України // Економіка АПК. - №1.- 2005.

4. Майєр Дж. М., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу. - К.: Либідь, 2002. -

576 с.

5. Портер М. Международная конкуренция: Пер. с англ. - М.: Международные отноше­ния, 1993.

6. www.ukrstat.gov.ua.

УДК 687. 016.5

Швець Г.С., Славінська А.Л.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ СКЛАДЧАСТОЇ ПОВЕРХНІ В ПРОЦЕСІ ПРОЕКТУВАННЯ ОДЯГУ

Розглянуто поетапне формування моделей для забезпечення проек­тування складчастих поверхонь одягу з урахуванням локальних за­вдань відповідно до змісту проектних процедур.

Постановка проблеми. В умовах ринкових відносин особливого значення набуває питання забезпечення мобільності промислового виробництва одягу, щовимагає створення принципово нової методологічної бази проектування виробів на основі застосування сучасної комп'ютерної техніки.

Аналіз прийомів формування криволінійної поверхні матеріалу в практично­му конструюванні підтверджує розповсюдженість різних видів складок, які ство­рюють об'єм та рельєф форми шляхом розчленування поверхні.

Проте складчаста поверхня одягу залишається маловивченою. Найгостріше ця проблема постає при вирішенні завдання щодо забезпечення однозначної адекватності об'ємно-просторової форми, що проектується, задуму художника. На сьогоднішній час залишається маловивченим питання утворення фіксованих складок, які мають геометричну та функціональну взаємозамінюваність, на основі уніфікації їхніх параметрів в конструкції виробу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням варіантів драпі­рування з урахуванням ритмічної узгодженості елементів форми присвячені ро­боти, виконані у МДТУ ім. О. М. Косигіна, МДУДТ, МДАЛП [1], КНУТД. Питання формостійкості складок, незминальність та зсідання матеріалів в процесі склад­коутворення досліджувались у Рос ЗІТЛП, МДУТД, КНУТД, ХНУ.

Похожие статьи

І Г Дейнека - Дослідження ступеня надійності кислотозахисних костюмів від волокнистого складу текстильних матеріалів

І Г Дейнека - Аналіз теоретичних основ про вивчення впливу агресивних середовищ на матеріали з полімерним покриттям