В М Коваль - Вексельне кредитування як інструмент фінансового забезпечення аграрного підприємства - страница 1

Страницы:
1 

УДК 338.434:336.777

В. М. Коваль,

заступник Директора Департаменту аудиту (ВАТ КБ «Надра» )

ВЕКСЕЛЬНЕ КРЕДИТУВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ПІДПРИЄМСТВА

В статті розглянуто напрямки використання вексельного кредитуван­ня як можливого фінансового інструменту для забезпечення обігови­ми коштами аграрних підприємств. На основі існуючої законодавчої бази щодо регулювання вексельного обігу запропоновано можливі варіанти отримання кредиту аграрними підприємствами під заставу векселя.

Ключові слова: вексель, обігові кошти, дисконт, вексельний кредит, вексельний обіг, векселедавець, векселедержатель

В статье рассмотрено направления вексельного кредитования, как возможного финансового инструмента для обеспечения оборотными средствами аграрных предприятий. На основе существующей зако­нодательной базы относительно вексельного оборота предложено возможные варианты получения кредита аграрными предприятиями под заставу векселя.

Ключевые слова: вексель, оборотные средства, дисконт, вексель­ный кредит, вексельный оборот, векселедатель, векселедержатель

In article is considered directions of bill crediting, as possible financial tool for maintenance of circulating assets of the agrarian enterprises. On the ba­sis of existing legislative base concerning a bill turn it is offered possible vari­ants of reception of the credit for agrarian enterprises under a bill collateral.

Keywords: the bill, circulating assets, discount, the bill credit, a bill turn, the drawer, the maker

Особливості сільського господарства об'єктивно зумовлюють необхідність впровадження в цьому секторі економіки нижчих процентних ставок за кредити порівняно з іншими її галузями. Ни­зька оборотність оборотних засобів підприємств АПК і, особливо аграрних підприємств, робить для них кредит дорожчим, ніж для інших галузей економіки, де швидше обертання оборотних засобів збільшує грошові надходження і цим здешевлює кредит. Ця проб­лема ускладнюється низькою прибутковістю аграрних підпри­ємств і високими процентними ставками за кредит в Україні.

© В. М. Коваль 2010

Одним з найзручніших способів подолання кризи дефіциту грошових ресурсів підприємств аграрного сектору є вексельне кредитування. Законом України «Про підприємства в Україні» передбачено, що підприємство може поставляти продукцію, ви­конувати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупця­ми (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство застосовує векселі.

В Україні проблематика вексельного кредитування є віднос­но новою. Ще не так багато науковців приділяють увагу дослі­дженню цього інструменту кредитного забезпечення підпри­ємств. Серед дослідників, що займаються проблемою викорис­тання векселів для фінансового забезпечення діяльності підприємств, можна виділити Белякова М. М., Малюка В. М., Мерес'єва Т. І., Руденка Т. Однак проблеми вексельного кре­дитування аграрних підприємств досліджені досить мало. Тому метою статті є розгляд можливостей використання вексельного кредитування для забезпечення обіговими коштами аграрних підприємств як таких, що найбільше потребують такого креди­тування.

Законодавство України про обіг векселів складається із Же­невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Закону України «Про обіг векселів в Україні», Постановою Правління НБУ від 16.12.02 р. № 508 було затверджено «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України», інших законів і нормативно-правових актів, що регу­люють вексельний обіг.

У загальному значенні вексель — це цінний папір, який засвід­чує безумовне грошове зобов' язання векселедавця (позичальни­ка, боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя векселедержателю (кредитору). Еле­ментами, що в сукупності становлять вексельне зобов' язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зо­бов' язання в зобов' язання, що регулюється нормами вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:

• валюта і сума векселя;

• дата платежу;

• безумовне зобов' язання (наказ) сплатити вексельну суму;

• найменування та адреса векселедавця;

• місце платежу.

Принцип вексельного кредитування полягає в тому, що під-приємство-позичальник розраховується зі своїми кредиторами не реальними грошовими ресурсами, а банківськими зобов' язан-нями заплатити у визначений термін визначену суму, оформлену у вигляді векселів. Основна перевага такого кредиту для аграрно­го підприємства — низька вартість поповнення оборотних засо­бів (низька процентна ставка по кредиту). Крім того, серед інших переваг даного виду кредитування є такі:

погодженні кредитні ставки не змінюються залежно від еко­номічної ситуації у країні;

ліквідність вкладень: вексельний ринок надає можливість продати вексель чи зробити зарахування ним у банку;

• отримуючи вексельний кредит підприємство має всі перева­ги вексельного обігу при розрахунках зі своїми партнерами.

Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок під забезпечення векселів.

Вексельні кредити підприємствам обов' язково надаються за заявкою власника векселя, яка подається, як правило, до банку, в якому йому відкрито розрахунковий або поточний рахунок. При розгляді можливості надання вексельного кредиту, банк зо­бов' язаний переконатись, що клієнт буде спроможний своєчасно повернути кредит. Для аналізу і оцінки кредитоспроможності ви­користовуються дані бухгалтерського обліку і звітності осіб, зо­бов' язаних векселями; дані інших банків; послуги незалежних аудиторських служб та інші доступні методи і засоби, що не су­перечать законодавству.

Підприємством векселі подаються в банк з реєстром, форма якого встановлюється обслуговуючим банком. Подані векселі перевіряються з позиції їх юридичної та економічної надійності. З юридичної точки зору перевіряються правильність заповнення усіх обов' язкових реквізитів та повноваження осіб, які підписали вексель, а також достовірність цих підписів.

Векселі, які враховуються, повинні мати не менше двох під­писів, тобто векселедавця і першого векселеотримувача. Кіль­кість передаточних підписів свідчить про надійність векселя. В обов' язковому порядку банками перевіряється безперервність передаточних індосаментів, визначається законність володіння векселем. Законним власником векселя є та особа, на ім' я якої вексель виписано (перший отримувач), або та, на ім' я якої вчине­но останній іменний індосамент, або пред' явник, якщо останній індосамент є бланковим. Метою перевірки економічної надійнос­ті векселя є встановлення повної впевненості в його оплаті. Слідзазначити, що рішення про можливість вексельного кредитуван­ня (відмову в кредитуванні) підприємства приймається уповно­важеним органом банку або уповноваженою на це особою банку.

Власник векселя має право його продати комерційному банку до настання строку платежу, тобто врахувати вексель. Врахування або дисконт векселів полягає в тому, що банк придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його сплачує пред' явнику, а пла­тіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку. Еко­номічною суттю операції врахування є дострокова грошова реаліза­ція його власником банку і трансформація комерційного кредиту у банківський.

Використовуючи вексель, підприємство достроково отримує ліквідні кошти. Але за достроковий платіж банк утримує з номі­нальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дискон­том (знижкою).

Після прийняття банком позитивного рішення про врахування всіх або окремих векселів установлюється сума дисконту та ін­ших утримань з клієнта за кожним векселем, і з клієнтом уклада­ється договір про врахування векселів. Кредит у формі врахуван­ня векселів надається шляхом перерахування на поточний рахунок пред' явника у строк, установлений у договорі про вра­хування, суми, що належить до сплати пред' явнику векселя.

Придбавши вексель, банк отримує право вимоги платежу по ньому, про що і повідомляє боржника. Додамо, що за векселями з платежем не у місці врахування стягується також порто (пошто­во-телеграфні витрати) домно (комісія банку за інкасування век­селів з інших міст). До різновидів врахування належать безобо-ротне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності век-селедержателя-пред' явника.

Враховуючи вимоги Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, держатель може вимагати від юридичної особи відсотки на рівні шестивідсоткової ставки, якщо інше не було обумовлено, можливо навіть зі сплатою їх в кінці терміну, а термін банківсь­кого врахування не обмежений законодавством. Зважаючи на вищенаведене та за умови створення сприятливих банківських умов, врахування банком векселів аграрних підприємств могло б по суті являти собою механізм беззаставного довгостроковогокредитування аграрних підприємств під низький процент, зі сплатою відсотків у кінці терміну, що б у свою чергу, стимулю­вало б розвиток сільськогосподарських підприємств та аграрного сектору в цілому.

Для аграрних підприємств, які інтенсивно використовують век­селі, еластичнішою формою банківського кредитування є позики, що видаються під заставу векселів. Надання банком кредитів під за­ставу векселів є кредитною операцією і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично постав­лені товари, виконані роботи, надані послуги. Банк приймає векселі в заставу на підставі укладеного з векселедержателем-позичальни-ком договору про заставу, у якому також встановлюється місце збе­рігання заставлених векселів.

У процесі становлення ринку та підвищення динамічності на­шої економіки вексельне кредитування знову опиняється в центрі уваги з ряду причин:

сам вексель за своєю природою є цінним папером, який доз­воляє оперативно вирішувати багато складних господарських та фінансових проблем;

по вексельному кредитуванню в Україні створена мінімаль­но необхідна правова база;

комерційні банки та комерційні структури вже накопичили певний досвід проведення господарських операцій з використан­ням векселів.

Однак все вище перераховане можна віднести до загальних пріоритетів вексельного кредитування. Але країна живе, працює, розвивається в епоху становлення і утвердження ринкових відно­син. Це означає, що кожне аграрне підприємство повинно аналі­зувати існуючі інструменти свого фінансового забезпечення та використовувати найефективніші з них на ринку послуг конку­руючих між собою фінансових установ.

Література

1. Женевська конвенція «Конвенція, якою запроваджено Уніфікова­ний закон про переказні векселі та прості векселі», від 07.06.1930 року.

2. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. №3480-ІУ.

3. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. №2374-ІІІ.

4. Постанова Національного банку України «Про затвердження По­ложення про порядок здійснення банками операцій з векселями в наці­ональній валюті на території України» від 16.12.02 р. № 508.

5. Малюк В. М. Вексель в Україні, — К.: Асоціація "Український Вексельний Центр", 1997.

6. Беляков М. М. Вексель як найважливіший платіжний засіб. — М.,

1992.

7. Мересьев Т. И. Практика вексельного звертання в Україні. — К.,

1998.

8. Руденко Т. Закон України «Про обіг векселів в Україні» та націо­нальне вексельне законодавство // Юридичний журнал. — № 9. — 2003.

Статтю подано до редакції 04.10.09 р.

УДК 338.43:631.11(477.64)

Н. В. Кукіна,

аспірант,

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗИТКУ РІЗНИХ f КАТЕГОРІЙ ГОСПОДАРЮВАННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

ЗАПОРІЗЬКОГО РЕГІОНУ

В статті висвітлено питання порівняльної ефективності діяльності підприємств різних організаційно-правових форм у Запорізькій обла­сті, зокрема, господарств населення, малих фермерських госпо­дарств і аграрних підприємств, створених у результаті реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. Зроблено висновок про не перспективність господарств населення і дрібних фермерсь­ких господарств та необхідність розвитку середніх і великих аграрних підприємств.

Ключові слова: підприємництво, категорія господарювання, сільсь­когосподарське підприємство, мале фермерське господарство, гос­подарство населення, самовідтворення, ефективність.

В статье высветлены вопросы сравнительной эффективности дея­тельности предприятий разных организационно-правовых форм в Запорожской области, в частности, хозяйств населения, малых фер­мерских хозяйств и аграрных предприятий, созданных в результате реорганизации коллективных сельскохозяйственных предприятий. Сделан вывод о не перспективности хозяйств населения и мелких фермерских хозяйств, а также необходимости развития средних и больших аграрных предприятий.

© Н. В. Кукіна 2010

186

Страницы:
1 


Похожие статьи

В М Коваль - Банківський кредит як інструмент фінансування діяльності аграрного підприємства

В М Коваль - Вексельне кредитування як інструмент фінансового забезпечення аграрного підприємства