В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія - страница 52

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

44Вумов її верифікації.

Принцип альтернативності реалізується через конкретні методи науково-прогностичних досліджень (загальнонаукові та спеціальні). Вибір того або іншого методу прогнозування політичних процесів, подій залежить від цільового угрупування прогнозів, від його термінів і часу на розробку. Водночас, принцип політичної альтернативності характеризується значною процедурною гнучкістю. Це проявляється у здатності до ефективної взаємодії з іншими принципами і методами прогнозування і планування - як формалізованими, так і інтуїтивними, у поліфункціональності способів його використання в політичній прогностиці, у пристосованості методичного апарату до різних умов і задач. Означена категорія здатна бути носієм синтетичної функції, організуючим та інтегруючим базисом для комплексних прогнозно-політичних досліджень. Необхідність застосування принципу комплексного альтернативного підходу до вивчення і передбачення розвитку політичних процесів викликана особливостями політичної сфери життя суспільства, з його складністю, багатомірністю, суперечливістю і полідетерміністичністю. Дослідження політичних процесів з урахуванням принципу альтернативності виступає як проектно-прогнозна або прогнозно-планова методика.

Аналіз та систематизація політологічних джерел свідчать про те, що до провідних методологічних презумпцій, що формують сутність принципу альтернативності належать: невизначеність майбутнього; біфуркація; дискретність простору-часу. До якісних критеріїв концепту політичної альтернативності належать такі: дієвість, адекватність, ефективність, політична здійсненність, прийнятність, комунікабельність, доречність, відповідність прагненням суспільства, придатність для адміністрування, справедливість.

Визначальні функції принципу альтернативності полягають у: пошуку та аналітичному обґрунтуванні тих варіантів політичного розвитку, які не можуть бути реалізованими; відмежованості здійснених варіантів політики від уточнених; аналізі зв'язку між модернізацією конкретної політичної системи і міжнародним політичним розвитком. До інших глобальних функцій принципу альтернативності належать: оцінка можливих майбутніх змін, пов'язаних з проблемами світової зовнішньої політики; озброєння людства та політичних еліт новими знаннями, необхідними для побудови управлінських сценаріїв, політичної експертизи та розробки сприятливих альтернатив.

Комплексне дослідження проблеми засвідчує, що форми прояву принципу альтернативності класифікуються за декількома параметрами. За морфологічною досконалістю - сутнісна, функціональна, онтологічна, логічна, субстанціональна, ноуменологічна, суб'єктивована, об'єктивована, фізична. За траєкторією векторів розвитку у точці біфуркації: проста(пряма, висхідна, низхідна, діагональна); складна (крива, циклічна, спіралеподібна). Залежно від соціальних силових полів тригера: моноцентрична-поліцентрична; пошукова-нормативна. За

соціокультурним підходом: форма програми, що задається культурною традицією (стереотипами та архетипами культури); форма моральної та естетичної реакції на крайнощі існуючої ситуації. За технологією побудови та типом прогнозною задачі - "есе"; "аналітична форма"; "формалізована альтернатива". Формою існування принципу альтернативності як аксіологічної та онтологічної категорії є внутрішня організація впорядкованої взаємодії учасників політичного процесу у певних просторово-часових вимірах. Така організація функціонує утворює упорядковану взаємодію регулюючої та регульованої підсистем.

Слід вказати, що принцип альтернативності є гарантом побудови евристичної моделі, яка відображає всі чинники і зв' язки реальної політичної ситуації, які можуть проявитися у процесі здійснення конкретного рішення. Отримана модель досліджується з метою висвітлення близькості результату тієї чи іншої з альтернативних дій до бажаного, порівняльних затрат ресурсів щодо кожного з варіантів, ступеня чутливості системи до різних зовнішніх впливів. Складові принципу альтернативності мають високий ступінь загальності, тобто відображають відношення, що значною мірою абстраговані від конкретного змісту прикладних проблем. Для будь-якої окремої системи дані категорії мають бути належно локалізовані та інтерпретовані.

Характеризуючи особливості науково-політологічної спадщини вітчизняних та зарубіжних авторів, ми зазначаємо, що алгоритм раціонального розв' язання проблеми з урахуванням принципу альтернативності складається з декількох послідовних етапів. На першому етапі слід діагностувати проблему, що склалася та виявити причини її виникнення. На другому етапі визначаються обмеження, що впливають на прийняття рішення, здійснюється їх аналітична оцінка та прогнозуються можливі наслідки. На третьому етапі виявляються реалістичні альтернативи розв' язання проблеми. На четвертому етапі проводиться аналітична критеріальна оцінка альтернатив. На п' ятому етапі здійснюється вибір альтернатив на основі їх виваженості та оцінки з урахуванням вичерпної раціональності. Вичерпна раціональність передбачає та детермінує процедуру проведення всебічного аналізу проблеми від точки біфуркації.

Здійснений науковий аналіз засвідчує, що орієнтуючись на принцип альтернативності можна прискорити реалізацію мети і завдань політичної модернізації. Проте, слід пам'ятати, що у палітрі політичних альтернатив константою виступає національна специфіка держави, зокрема, України: історико-культурна та цивілізаційна своєрідність, економічна структура, національний   менталітет   і   політична   культура   населення   з йогорегіональними рисами ідентичності.

До специфічних особливостей прояву принципу альтернативності у модернізації української державної системи відносимо: співіснування варіативних ідеалів та стереотипів мислення, що зумовлено соціокультурним та історичним розвитком держави; аксіологічний дискурс (проблемність визначення інтегративної альтернативної ідеологічної системи, що об' єднає суспільство, поза врахуванням домінуючих у масовій свідомості цінностей); необхідність реалізації комплексного систематичного підходу до проблеми вибору та структурування альтернативних демократичних інститутів і відносин в Україні; геополітичний аспект (альтернативи політичної модернізації в умовах геополітичних зон України-Західний та Південно-Східний регіон, Закарпаття та АР Крим); особливості перехідної політичної системи України. Серед визначальних тенденцій оптимізації української політичної системи з врахуванням механізму дії альтернативності автор відзначає: наявність варіативних ідеологій і необхідність вироблення ідеології, яка враховує альтернативність розвитку за різними схемами; необхідність формування аполітичної системи державотворення; вирішення проблеми співвідношення національної ідеї та політичних ідеологій, що акцентують увагу конкретних зрізах суспільного буття.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів доводить, що положення і висновки монографії надають можливість для формування системного погляду на політичну реформу модернізації як тривалий етап становлення і розвитку якісно нового типу політичної системи, що перетворює посттоталітарну політичну модель на демократичну. Застосування принципу альтернативності відкриває новий напрямок концептуального аналізу політичного процесу як такого, ознаками змін якого є конституювання нових інституційних відносин в українському суспільстві та державі через залучення принципу альтернативності. Комплекс технік та алгоритмів, поєднаних принципом альтернативності, значною мірою відповідає задачам ефективного передбачення розвитку політики як особливого об'єкту прогнозування. Так, багатомірність і поліваріативність політичного світу, інтеграція об'єктивно-раціональних і суб'єктивно-психологічних чинників припускають необхідність залучення до процедури створення альтернативних прогнозів значних обсягів даних профільного та фонового планів; ретроспективної інформації історичного характеру; даних політико-психологічного аналізу суб'єктів політичного процесу, а також інформації юридичного, культурологічного та іншого характеру. Саме принцип альтернативності в інтеграції із сценарним методом значною мірою мають здатність до систематизації, обробці та аналізу різнопланової, різноякісної інформації. Ця властивість реалізується завдяки динамічній структурованості експертних процедур, гнучкості технологій роботи з даними тощо. Інша важлива особливість принципуальтернативності-технологічна орієнтованість на міждисциплінарний підхід.

Отже, на основі вищевикладеного, ми можемо зробити один головний висновок про те, що світ природи, людини і Розуму - єдиний. Він цілісно знімається, якщо висловитись філософською мовою, у бутті ноосфери і тому треба шукати модифікацію законів і закономірностей єдиного алгоритму саморозгортання універсуму у кожному з названих горизонтів. Ми зробили лише спробу пояснити це з позиціій оригінального методологічного піходу, що опрацьовується у науковій школі з проблем ноосоціогенезу, самоорганізації і саморегуляції функціональних (соціальних) систем, що функціонує у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова.Література до шостого розділу

1. Абалкин Л. Смена тысячелетий и социальные альтернативы / Л. Абалкин // Вопросы экономики. - 2000. - № 12. - С. 27-40.

2. Аберкромби Н. Социологический словарь / Аберкромби Н, Хилл С., Тернер Б. С.; пер. с. англ.; под ред. С. А. Ерофеева. - М. : ОАО "Экономика", 1999. -418 с.

3. Аверьянов В. Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры / В. Б. Аверьянов. - К. : Наукова думка, 1996. - 147 с.

4. Авксентьева Т., Чорна Н. Політична участь в умовах модернізації українського суспільства / Т. Авксентьєва, Н. Чорна // соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності: Зб. наук. статей (за матеріалами ХУ Харківських політологічних читань). - Харків: НЮАУ, 2004. - С. 3-5.

5. Алкер Х. Политическая методология: вчера и сегодня / Х Алкер // Политическая наука: новые направления; под ред. Р. Гудина, Х. - Д. Клингеманна. - М., 1999.

- 200 с.

6. Андрейчиков А., Андрейчикова О. Анализ, синтез, планирование решений в экономике / Александр Андрейчиков, Ольга Андрейчикова. - М. : Финансы и статистика, 2001. - 250 с.

7. Андрущенко В. Організоване суспільство / Віктор Петрович Андрущенко. - К. :

Атлант ЮЕмСі, 2006. - 404 с.

8. Андрущенко В. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. В 2 томах / В. Андрущенко, М. Михальченко. - К. : Генеза, 1993. - Т.1. - 255 с.

9. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії (Західноєвропейський контекст) : підручник для студ. вищ. навч. закл. / Віктор Петрович Андрущенко. - К. :

Тандем, 2000. - 416 с

10. Антология мировой философии : в 4-х т. - М., Мысль, 1971. - Т.3: Буржуазная философия конца ХУІІІ в. - первых двух третей ХІХ в. - 760 с.

11. Апанасенко Г. Хто раніше вимре - Ботсвана чи Україна? / Г. Апанасенко // Дзеркало тижня. - 2008. - № 2.

12. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. - М. : Прогресс, 1993. - 607 с.

13. Атаманчук Г. В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы / Г. В. Атаманчук-М. : ОАО "НПО "Экономика",

2000. - 302 с.

14. Атаманчук Г. В. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. В. Атаманчук // Вісник УАДУ. - 2001. - № 3. - С. 9-12.

15. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Г. В. Атаманчук. - М. : Юридическая литература, 1997. - 400 с.

16. Аткинсон Э. Б. Лекции по экономической теории государственного сектора / Э. Б Аткинсон., Дж. Э. Стиглиз. - М. : Аспект Пресс, 1995. - 832 с.17. Афанасьев В. Г. Системность и общество / Виктор Григорьевич Афанасьєв. -

М. : Политиздат, 1980. - 368 с.

18. Ахременко А. С. Сценариотехника в аналитическом обеспечении процедуры принятия политических решений / А. С. Ахременко // Вестник МГУ. -Сер.12 (политические науки). - 1997. - № 5. - С. 23-27.

19. Ахременко А. С. Сценариотехника в политическом прогнозировании // Технологии в политике и политическом управлении / А. С. Ахременко - М. : Издательство РАГС, 2000. - С. 15-25.

20. Бабкіна О. В. Політична модернізація суспільства: теоретичні основи / Ольга Володимирівна Бабкіна // Проблеми сучасної політики та шляхи її здійснення: Тези доповідей і виступів Всеукраїнської науково-практичної конференції. -

Одеса, 1993.

21. Бажан Л. И. Математическая модель выбора экспертного решения относительно развития экономической системы / Л. И. Бажан, О. Л. Ершова. -К. : ИК НАН Украины, 1995. - С. 4-7.

22. Бакуменко В. Д. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. наук держ.

упр. / В. Д. Бакуменко. - К. : Вид-во УАДУ, 2001. - 36 с.

23. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: монографія / В. Д. Бакуменко. - К. : Вид-во УАДУ, 2000. - 90 с.

24. Балуев Д. Г. Введение в политический анализ. Учебное пособие / Д. Г. Балуев. -

Нижний Новгород: ННГУ, 2000. - 227 с.

25. Барков В. Украина сегодня: политические, социальные и национальные детерминанты развития / Владимир Барков. - К. : Стилос, 1998. - 197 с.

26. Баталов Э. От тоталитарной идеологии - к идеологическому плюрализму / Э. Баталов // Общественные науки и современность. - 1991. - № 3. - С. 76-80.

27. Бебик В. Історія, головні напрямки та методологія дослідження політичної сфери суспільства: реферативний огляд / В. Бебік // Політологічні читання. -1993. - № 2. - С. 112-133.

28. Белл Д. Возобновление истории в новом столетии (Предисловие к новому изданию книги "Конец идеологии") / Д. Белл // Вопросы философии. - 2002. -№ 5. - С. 9-12.

29. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл; [пер. с англ., ред. В. Л. Иноземцев]. - М. : Academia,

1999. - 785 с.

30. Белявский А. Тайны предвидения: прогностика и будущее / А. Белявский, В. Лисичкин. - М. : Советская Россия, 1977. - 351 с.

31. Берталанфи Л. Общая теория систем - критический обзор / Л. Берталанфи // Исследования по общей теории систем. - М. : Наука, 1969. - 272 с.

32. Бех В. П. Генезис соціального організму країни: монографія. 2-е вид. доп. / Володимир Павлович Бех. - Запоріжжя : Просвіта, 2000. - 288 с.

33. Бешелев С. Д. Экспертные оценки / С. Д. Бешелев, Ф. Г. Гуревич-М. : Наука,

1973. - 221 с.

34. Білорус О. Г. Глобалізація і національна стратегія / О. Г. Білорус. - К. : ВО

"Батьківщина", 2001. - 300 с.

35. Білорус О. Г. Глобальна ноосферна економіка / О. Г. Білорус. - К., 2001. - 149 с.36. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації / О. Білорус // Економіка України. - 2001. - № 11. - С. 4-13.

37. Білорус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації / О. Білорус // Політична думка. - 2001. - № 4. - С. 68-83.

38. Богданов А. А. Тектология: Всеобщая организационная наука / Александр Алексеевич Богданов. - М. : Экономика, 1989. - 250 с.

39. Бойченко І. В. Суспільні закони та їх дія / І. В. Бойченко, В. І. Куценко, В. Г. Табачковський. - К. : Наукова думка, 1995. - 212 с.

40. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / П. Браун; [пер з англ.]. - К. :

Основи. - 2000. - 400 с

41. Брустінов В. В. Модернізація системи влади і управління: чинники змін та розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02. / В. В. Брустінов. - К., 2005. - 17 с.

42. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье. - М. : Socio Logos, 1993. - 336 с.

43. Вайс К. Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики / К. Г. Вайс; [пер. з англ. Р. Ткачук та М. Корчинська; наук. ред. пер. О. Кіліевич.]. - К. :

Основи, 2000. - 352 с.

44. Варзар И. М. К генезису политолого-этнолгической теории и науки, или Реферат авторской интерпретации основных позиций нового направления социально-политической мысли в свете вызовов современности / Варзар Іван Михайлович // Політико-етнологічні проблеми розвитку сучасної України: Матеріали Всеукр.наук. - теорет. Конф., м. Київ, 28.02.2006 р. - С. 59-101.

45. Василенко В. А. Теорія і практика розробки управлінських рішень : навч. посіб. / В. А. Василенко-К.: ЦУЛ, 2003. - 420 с.

46. Васильев А. В. Моделирование политической ситуации как способ усовершенствования политического управления в регионе: дисс... кандидата политических наук / А. В. Васильєв. - М., 1997-197 с.

47. Васильев А. С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми / А. С. Васильєв. - Одеса: АО БАХВА, 1997. - 304 с.

48. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем / В. В.

Василькова. - СПб. : Лань, 2000. - 480 с.

49. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні / Йосип Васькович // Право України. - 2000. - № 1. - С. 32-34.

50. Вебер М. Политика как призвание и профессия / Макс Вебер. - М. : Прогресс,

1990. - 805 с.

51. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / Макс Вебер. - К. : Основи,

1994. - 108 с.

52. Веймер Д. Аналіз політики: Концепції і практика / Д. Веймер, А. Вайнінг. - К. : Основи, 1998. - 654 с.

53. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / Владимир Иванович Вернадский. - М. : Наука, 1988. - 519 с.

54. Вероятностное прогнозирование в деятельности человека. - М. : Наука, 1977.

55. Вироблення державної політики: рекомендації для України в контексті євро інтеграційного досвіду країн Балтії та Польщі: зб. аналітичних звітів і записок / наук. ред. В. Кілієвич. - К. : К. І. С., 2005. - 388 с.

56. Вишнев С. М. Основы комплексного прогнозирования / С. М. Вишнев. - М. :

Наука, 1977-255 с.57. Вітовський В. Україна: третє тисячоліття - в "третьому світі"? / В. Вітовський

// Універсум. - 2000. - С. 3-10.

58. Вовканич С. Українська ідея: пріоритет інтелекту людини і нації / С. Вовканич // Схід. - 1998. - № 7. - С. 37-45.

59. Волинка Г. І. Історія філософії в її зв'язку з освітою : підручник / Григорій Іванович Волинка, Володимир Іванович Гусєв, Наталія Георгіївна Мозгова та ін. ; за ред. Г. І. Волинки. - К. : Каравела, 2006. - 480 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни