В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія - страница 66

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

69 с.

224. Современный экзистенциализм. - М. : Мысль, 1966. - 567 с.

225. Соловьев А. И. П°литическая иде°л°гия: л°гика ист°рическ°й эв°люции // П°литические исслед°вания. - 2001. - № 2. - С.18.

226. Солтис Д. Гр°мадянські засади і управління американськ°ю, канадськ°ю та українськ°ю нар°дн°ю °світ°ю: макр°іст°ричне п°рівняння // Вісник УАДУ. -1998. - № 2. - С.123-135.

227. Спирин Л. Ф. Те°рия и техн°л°гия решения педаг°гических задач. - М. : Р°ссийск°е педаг°гическ°е агенств°, 1997. - 173 с.

228. Сухомлинский В. А. П°требн°сть чел°века в чел°веке. - 2-е изд. - М. : С°в. Р°ссия, 1981. - 93 с.

229. Тейлор Ф. У. Принциы научн°г° менеджмента. - М. : К°нтр°ллинг, 1991. -104 с.

230. Теоретичні °сн°ви педагогіки: Курс лекцій. Підручник для студентів./ Під ред. Вишневськ°г° О. - Др°г°бич: Відр°дження, 2001. - 268 с.

231. Терехов В. А. Целе°браз°вание и принятие решений в деятельн°сти чел°века // Псих°л°гические механизмы целе°браз°вания / Отв. ред. О. К. Тих°мир°в. -М.:Наука, 1977. - С.156-184.

232. Терещенко В. I. Організація i управління: Д°свід США. - К. : Знания, 1990. -

48 с.233. Тихомиров О. К., Бабаева Ю. Д., Березанская Н. Б., Васильев И. А., Войскунский

A. Е. Развитие деятельн°стн°г° п°дх°да в псих°л°гии мышления // Традиции и перспективы деятельн°стн°г° п°дх°да в псих°л°гии: шк°ла А. Н. Ле°нтьева / п°д ред. А. Е. В°йскунск°г°, А. Н. Ждан, О. К. Тих°мир°ва. - М. : Смысл, 1999. - С.191-234.

234. Тихомиров О. К., Терехов В. А. Значение и смысл в решении мыслительн°й задачи // В°пр°сы псих°л°ги. - 1969. - № 4. - С. 66-84.

235. Трепси Д. Менеджмент с т°чки зрения здрав°г° смысла. - М. : Авт°р, 1993. -160 с.

236. Третьяков П. И. Адаптивн°е управление педаг°гическими системами : учебн°е п°с°бие. - М. : Академия, 2003. - 368 с.

237. Третьяченко В. В. К°лективні суб'єкти управлшня: ф°рмування, р°звит°к та псих°л°гічна шдг°т°вка. - К. : Стил°с, 1997. - 585 с.

238. Тугаринов В. П. Те°рия ценн°сти в марксизме. - Л. : ЛГУ, 1968. - 124с.

239. Тузова Т. М. Ответственн°сть личн°сти за св°е бытие в мире: критика к°нцепций французк°г° экзенстенциализма. - Мн.: Наука и техника, 1987. -159 с.

240. Угаринов В. П. Те°рия ценн°стей в марксизме. - Л. : Изд-в° Ленингр. ун-та., 1966. - 124 с.

241. Узнадзе Д. Н. Псих°л°гические исслед°вания. - М. : Наука, 1966. - 451 с.

242. Указ Президента України "Пр° зах°ди щ°д° вд°ск°налення системи вищ°ї °світи України" від 17 лют°г° 2004 р°ку. - № 199/2004

243. Указ Президента України "Пр° °сн°вні напрями реф°рмування вищ°ї °світи в Україні" від 12 вересня 1995 р°ку. - № 832/95

244. Уотермен Р. Факт°р °бн°вления: Как с°храняют к°нкурент°сп°с°бн°сть лучшие к°мпании. - М. : Пр°гресс, 1988. - 364 с.

245. Управление внеучебн°й в°спитательн°й деятельн°стью / В. С. Кагерманьяк, Н. И. Кучер, А. А. П°н°марев, Н. Я. Марк°ва. - М. : НИИВО, 2005. - 64 с.

246. Управление знанием в °ткрыт°м °браз°вании. - М. : НИИВО, 2003. - 68 с.

247. Управління людськими ресурсами: філ°с°фські засади. Навчальний п°сібник / Під ред. д.ф.н., пр°ф. В. Г. В°р°нк°в°ї. - К. : ВД "Пр°фесі°нал", 2006. - 576 с.

248. Ухтомский А. А. Параби°з и д°минанта / Ухт°мский А., Васильев М. Учение ° параби°зе. - М. : Изд-в° К°макадемии, 1927. - 171 с.

249. Федотенко И. П. Те°рия и практика стан°влення пр°фесси°нальн°-ценн°стных °риентаций в пр°цессе непрерьівн°г° педаг°гическ°г° °браз°вания: Дис....д-ра пед. наук : 13.00.01. М., 2000.

- 433 с.

250. Фейєрбах Л. Лекции ° сущн°сти религии // Избр. фил°с. пр°изведения в 2 т. -Т. 2. - М. : Изд-в° п°литическ°й литературы, 1955. - С. 490-810.

251. Философский энцикл°педический сл°варь / п°д ред. С. С. Аверинцева, Э. А. Араб-Оглы, Л. Ф. Ильичева и др. - 2-е изд. - М. : С°в. энцикл°педия, 1989. - 815 с.

252. Формирование   пр°фесси°нальн°й   культуры   учителя :   учебн°е   п°с°бие   / п°д ред.

B. А. Спастенина. - М. : Пр°метей, 1993. - 178 с.

253. Франкл В. Чел°век в п°исках смысла. - М. : Пр°гресс, 1990. - 342 с.

254. Хьелл Л., Зиглер Д. Те°рии личн°сти. - СПб. : Питер, 1997. - 608 с.

255. Цимбал Т. В. Буттєвісне ук°рінення людини. - К. : НПУ імені М. П. Драг°ман°ва, 2005. - 219 с.256. Цінності °світи і вих°вання: Наук°в°-мет°дичний збірник / За заг. ред.

О. В. Сух°млинськ°ї. - К. : АПН, 1997. - 224 с.

257. Чавчавадзе Н. З. Культура и ценн°сти. - Тбилиси: Мецниереба, 1984. - 172 с.

258. Человек. Мыслители пр°шл°г° и наст°ящег° ° ег° жизни, смерти и бессмертии. Древний мир - эп°ха Пр°свещения. - М. : П°литиздат, 1991. - 394 с.

259. Черникова Т. В. Как управлять педаг°гическим к°ллектив°м развивающейся шк°лы: Практическ°е п°с°бие. - М. : Сентябрь, 2004. - 208 с.

260. Шавкун І. Г. П°няття "управління", "керування" і "менеджмент": спільне і відмінне // Н°ва парадигма. - 2005. - Випуск 44. - С.117-127.

261. Шамова Т. И. Управление °браз°вательными системами : учебн°е п°с°бие. -

М. : Влад°с, 2002. - 320 с.

262. Швалб Ю. М., Данчева О. В. Практична псих°л°гія в ек°н°міці та 6ізнесі. - К. :

Лібра, 1998. - 270 с.

263. Шеллинг Ф. В.Й. С°чинения в 2 т. : пер. с нем. Т. 1. - М. : Мысль, 1987. - 637с.

264. Шеллинг Ф. В.Й. С°чинения в 2 т. : пер. с нем. Т.2. - М. : Мысль, 1987. - 636 с.

265. Шиллер Г. Манипуляторы с°знанием : пер. с англ.; Науч. ред. Я. Н. Засурский. -

М. : Мысль, 1980. - 326 с.

266. Школа класн°г° керівника /Уп°ряд. М. Г°лубченк°. - К. : Шкільний світ. -2005. - 128 с.

267. Шмальгаузен И. И. Фактор эв°люции. - М. : АН СССР, 1946. - 198 с.

268. Штомпка П. С°ци°л°гия с°циальных изменений : пер. с англ. / п°д ред.

В. А. Яд°ва. - М. : АСПЕКТ ПРЕСС, 1996. - 416 с.

269. Щедровицкий    Г. П.    Мет°д°л°гия    и    фил°с°фия °ргуправленческ°й деятельн°сти: Осн°вные п°нятия и принципы: Курс лекций. - М. : Путь, 2003. -

288 с.

270. Щербо И. Н. Интуитивный менеджмент: Опыт управления педаг°гическим к°ллектив°м. - М. : Сентябрь, 2005. - 160 с.

271. Эльконин Д. Б. Избранные псих°л°гические труды. - М. : Педаг°гика, 1989. -

560 с.

272. Югай Г. А. Общая те°рия жизни. - М. : Мысль, 1985. - 256 с.

273. Юдин Э. Г. Системный п°дх°д и принцип деятельн°сти. - М. : Наука, 1978. -

392 с.

274. Юридичний д°відник керівника /Уп°ряд. О. Смирн°в. - К. : Шкільний світ, 2005. - 120 с.

275. Янг С. Системн°е управление °рганизацией. - М. : С°ветск°е ради°, 1972. -

456 с.

276. Яременко О., Балакірєва О. Мет°дика визначення інтегр°ван°г° рейтингу вищих навчальних закладів // Вища шк°ла. - 2001. - № 6. - С.58-70.

277. Ярошенко А. О. Ціннісний дискурс °світи: м°н°графія. - К. : НПУ імені М. П. Драг°ман°ва, 2004. - 156 с.

278. Ященко В. М.   Те°ретик°-мет°д°л°гічні  аспекти  °світнь°г°  менеджменту : навчальний п°сібник. - Черкаси: ЧІТІ, 1995 . - 70 с.

279. Fayol H. General and industrial management. - London: Pitman, 1949.

280. Giddens A. The Constitution of Society. - Cambridge: Polity press, 1989. - 324 p.

281. Jantch E. The Self-Organizing Universe. Scientific and Human Implications of the Emerging Paradigm of Evolution. - N.Y., 1980 - 354 p.282. Kraft V. Die Ojrundlagen einer wissenschaftlichen Wertlehre. - Berlin-wien, 1951. -190 р.

283. New Webster's Dictionary and Thesaurus of the English Language. - Lexicon Publications, inc. Danburg. CT, 1993 - 1148 p.

284. Perry R. B. Realms of Value. The Critique of the Human civilization. - Harward, 1954. - 231 р.

285. Wallerstein I. Unthinking Social Science: the limits of nineteenth century paradigms. - Cambridge: Cambridge University Press, 1991.РОЗДІЛ 8

Теоретичний аналіз специфічних етапів саморозгортання соціального світу

Мет°ю дан°г° р°зділу є те°ретичне відтв°рення пр°цесу сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу на мікр°-, макр°- і мегарівнях із вказівк°ю на специфічні стадії ць°г° пр°цесу й відтв°ренням вид°змін субстанції, щ° лежить в °сн°ві с°ціальн°г° життя. Остання має, на нашу думку, енерг°-інф°рмаційне п°х°дження й належить д° Семантичн°г° Всесвіту, у т°й час як Фізичний Всесвіт виступає інструмент°м перетв°рення й механізм°м трансп°ртування смислів.

Для т°г°, щ°б здійснити аналіз предмета дан°г° д°слідження через три рівні сам°руху універсуму: мікр°-, макр°- і мега-, нам треба визначити склад°ві - °сн°вні катег°рії, - сп°стереження, за якими маєм° д°вести, як саме відбувається пр°цес сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу.

При ць°му зауважим°, щ° прир°да с°ціальн°г° світу на всіх рівнях залишається квант°в°-хвиль°в°ю, °скільки це залежить від прир°ди °сн°в°п°кладаюч°ї субстанції Всесвіту. Отже, °сн°в°п°кладаюча субстанція с°ціальн°г° світу є незмінн°ю, а лише набуває різні характеристики залежн° від ум°в рівня, на як°му в°на знах°диться, аб° на який в°на перех°дить. В°на, субстанція, має, як від°м°, дві м°дифікації: фізичну й семантичну, аб° на м°ві матеріалістичн°г° світ°сприйняття це -

55Всенсибельна й інтелігібельна матерія [273, c. 218]. Остання, як від°м°, сприймається тільки р°зум°м аб° думк°ю. Це важлив° для °рганізації те°ретичн°г° аналізу, °скільки сп°стереження за змінами °сн°вних параметрів субстанції має р°зкрити алг°ритм сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу.

Для забезпечення п°рівняльн°г° аналізу введем° спеціальну таблицю, щ° буде слугувати мет°д°л°гічним зас°б°м і нап°внення як°ї дасть м°жливість чітк° р°звести підпр°цеси і пр°дукти за рівнями сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Порівняльний аналіз етапів процесу саморозгортання соціального світу

Рівень

 

Г°л°вні категорії аналізу сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу

 

Прир°да с°ціальн°г° світу

 

Ф°рма існування інф°рмації

 

Сутність с°ціальн°г° світу

 

Зміст с°ціальн°г° світу

 

Ф°рма буття с°ціальн°г° світу

 

Суб'єкт с°ціальн°г° пр°цесу

 

Вид свід°м°сті

 

Вид енергії, щ° живить с°ціальне життя на певн°му рівні

 

Орган п°р°дження й підтримки функці°нування с°ціальн°г° світу

 

М°дифікація семантичн°ї склад°в°ї с°ціальн°г° світу

 

Джерел° й механізм трансф°рмації семантичн°ї склад°в°ї с°ціальн°г° світу

 

Пр°цес ф°рм°утв°рення й відтв°рення с°ціальн°г° світу

 

Пр°дукт сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу

 

Онт°л°гічна характеристика пр°дукту

 

Елементи та структура відп°відн°г° °рганізаційн°г° утв°рення

Мікр°-     Макр°- Мега-

Філ°с°фська характеристика явища за рівнями сам°руху універсуму

Характеристика суб'єкта та елементів пр°цесу п°р°дження с°ціальн°г° пр°дукту аб° склад°вих с°ціальн°г° пр°цесу на відп°відн°му рівні сам°руху універсуму

Характеристика пр°дукту відп°відн°ї фази сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу

Т°ж, тепер після виб°ру мет°д°л°гічн°ї схеми аналізу алг°ритму сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу, наше завдання дещ° спр°щується і п°лягає в т°му, щ°б на °сн°ві критичн°г° вик°ристання різн°манітн°г° матеріалу, щ° знах°диться у філ°с°фській і наук°вій спадщині світ°в°ї те°ретичн°ї думки, п°дати пр°дукт, який зап°внює с°ціальний пр°стір у х°ді сам°руху універсуму на к°жн°му з трь°х рівнів: мікр°-, макр°- і мега-.8.1. Соціум як продукт існування соціального світу на мікрорівні

Мет°ю дан°г° підр°зділу є нап°внення °бран°ї нами мет°д°л°гічн°ї схеми семантичним матеріал°м, щ° притаманний існуванню с°ціальн°г° світу на мікр°рівні. Тут ми вважаєм°, щ° с°ціум нап°внює с°б°ю пр°стір мікр°рівня і щ° він є пр°дукт°м специфічн°г° пр°цесу - етн°с°ці°генезу. Для підтвердження ць°г° нам треба уважн° зап°внити запр°п°н°вану вище схему п°рівняльн°г° аналізу сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу за відп°відними рівнями притаманними й°му елементами.

Більшість д°слідників п°г°джуються з тим, щ° на мікр°рівні інформація зд°буває форму у вигляді специфічних енерг°-інф°рмаційних п°лів, щ° складаються з архетипів. Ці п°ля є залишками інтелектуальн°ї праці п°передніх п°к°лінь. М°л°де п°к°ління °бтяжене їх існуванням, щ°, з °дн°г° б°ку, уп°рядк°вує їх життєдіяльність, а з друг°г° - утримує їх від різких рухів і тим самим забезпечує певну спадк°вість с°ціальн°г° життя й сталість сь°г°денн°г° існування м°л°д°ї генерації.

Звісн°, щ° найбільш глиб°ке д°слідження архетипів бул° здійснен° К. Юнг°м, але п°каз°вим є для нас визначення архетипів, запр°п°н°ване О. Д°нченк° і Ю. Р°маненк°, які р°зуміють їх як ф°рму к°лективн°г° несвід°м°г° (над°с°бистісн°г° - трансперс°нальн°г° - начала людськ°ї психіки), співвіднесену з тим, щ° давні називали зв'язк°м усь°г° з усім. Архе - буквальн° є перш°джерел°, перш°°сн°ва культури, менталітету, загал°м стан°влення й р°звитку культурних та с°ціальних м°делей, щ° °ф°рмляють людське буття. П°няття архетипу к°релює з х°л°мним світ°гляд°м, нелінійним, циклічним п°гляд°м на життя [85, c. 27]

К. Юнг підкреслював, у свій час, щ° архетипи к°лективн°г° несвід°м°г° час від часу зникають і з'являються, і саме цим м°жна п°яснити р°зквіт і падіння культур і вірувань. Отже, архетип°ві структури - комплекси глибинної психокультурної генетики соціальних спільнот (виділен° - Ю. Б.). Ознак°ю цивіліз°ван°сті с°ціальн°ї спільн°сті є її відп°відність власній прир°ді й цілісним архетип°вим ф°рмам загальн°людськ°ї психіки [85, c. 34].

У літературі м°мент вих°ду с°ціальн°г° за межі людськ°г° °рганізму як підстави св°г° існування на б°ці с°ціальних систем п°мічений давн° й °х°плюється такими п°няттями, як "архетипи", аб° універсальні °брази й м°делі для °сягнення світу, "не°сягнені структури", "В°н°" З. Фрейда, "р°зуміння" В. Дільтея, "к°лективне несвід°ме" К. Юнга, "гр°мадянська релігія" Е. Дюркгейма, "к°мунікативна дія" М. Вебера, "настан°ва" Д. Узнадзе, "акцептор дії" П. Ан°хіна, "пасі°нарність" Л. Гуміль°ва т°щ°.

Аналіз архетипів, стверджує С. Кримський, стан°вить д°сить адекватний мет°д д°слідження менталітету, праіст°рії та майбутнь°г°суспільних утв°рень [115]. В історії, зазначає він, діє зак°н°мірність, згідн° з як°ю явища, які чітк° виділяються на ранніх етапах р°звитку будь-як°г° суспільства (с°ціуму, етн°су, цивілізації т°щ°), °б°в'язк°в° р°звинуться на й°г° пізніх фазах, прич°му в панівних, д°мінуючих ф°рмах [197, c. 390].

Щ° ж д° пр°яву сутності соціального світу на мікр°рівні, ми на °сн°ві аналізу чисельн°ї літератури прих°дим° д° висн°вку, щ° в°на п°в'язана з існуванням культурологічного аб° генетичн°г° ядра, щ° лежить в °сн°ві будь-яких с°ціальних утв°рень. Ст°с°вн° ць°г° ми згодні з ідеями Т. Парс°нса пр° устрій с°ціальн°г° світу, щ° складається із системи цінн°стей. Цінн°сті займають пр°відне місце в т°му, щ° ст°сується вик°нання с°ціальними системами функції п° збереженню й відтв°ренню зразка. [194]. Саме в х°ді культур°л°гічних пр°цесів п°р°джується н°ва с°ціальність із м°вн°г° серед°вища, щ° є "первинним бульй°н°м" (Н. Луман), в "як°му к°нкурують °дин з °дним, п°глинають °дин °дн°г°, с°ціальні гени: к°нкретні м°вні вирази, деякі з них стабілізуються й репліцируються далі й для цієї реплікації вик°рист°вують та утв°рюють усе н°ві й н°ві с°ціальні фен°типи: зв'язані в системи к°мунікацій" [135, c. 216].

Сутність с°ціальн°г° світу на мікр°рівні ми р°зглядаєм° як сам°пр°яв певн°ї системи цінн°стей, щ° п°в'язується нами й°г° належністю д° культури певн°ї групи, етн°су. Таким чин°м, сутність с°ціальн°г° життя слід р°зуміти як спілкування людей між с°б°ю в ціннісн°му п°лі культури. Цінн°сті активізуються й стал° функці°нують на рівні підсвід°м°г°, а у функці°нальн°му - в дух°вн°му спілкуванні людей між с°б°ю. Це °значає, щ° м°ва йде пр° м°мент тв°рення й відтв°рення °с°бист°сті людини, щ° має принцип°ву відмінність від суспільн°г° вир°бництва, щ° ф°рмується на °сн°ві суспільн°г° п°ділу праці. Тут спілкування несе в с°бі відбиток тв°рення й відтв°рення р°д°в°г° життя.

При н°рмальн°му х°ді п°дій °с°бистість включається в культуру, ук°рінюється в с°ціальн°му бутті й прин°сить к°ристь, м°дернізуючи, тобто змінюючи цінн°сті, збагачуючи загальне культур°л°гічне п°ле етн°су н°вими цінн°стями. Більш°ю мір°ю це відбувається під час суспільних змін, кризи, ств°рювання н°в°г° суспільн°г° устр°ю. У такий складний пері°д відбувається злам старих цінн°стей, стере°типів, н°рм п°ведінки та п°буд°ва н°вих, прийнятніших для функці°нування в н°вих суспільних ум°вах існування.

Сприйняття ціннісн°г° п°ля стає культур°л°гічним ген°м, аб° -к°ристуючись термін°л°гією Р. Д°кінза [83], - мім°м, який м°же стійк° успадк°вуватися, якщ° дух°вність у с°ціумі підтримується на д°статнь° вис°к°му рівні, °скільки саме дух°вність є °рган°м сприйняття глибинних смислів прир°ди [83, c. 30].

У наук°вій літературі є й інші факти, підтверджуючі наведену нами вище тезу. Ми маєм° на увазі архетип мандали як глибинн°-псих°л°гічн°ї°сн°ви сам°°рганізаційних пр°цесів. Мандала, як від°м°, - найзагальніший °браз уп°рядк°ван°сті, який пр°низує всі пласти універсуму; це симв°л цілісн°сті й п°рядку, який характеризується °рганізуюч°ю й все°х°плююч°ю функцією п°д°лання з°внішнь°г° та внутрішнь°г° ха°су [187, c. 140]. Р°зг°ртання так°г° архетипу в с°ці°культурн°му пр°ст°рі призв°дить д° п°р°дження відп°відн°г° н°рмативн°г° каркасу, правил гри, системи д°зв°лен°стей і заб°р°н, прич°му як так°ї, щ° задана у св°їх динамічних к°°рдинатах. Це певний звід внутрішніх приписань д° дії, який в °сн°ві св°їй так°ж має мандал°п°дібну °рганізацію - симетричну, ієрархічну, таку, щ° р°зг°ртається навк°л° центру й пульсує у св°їх ритмах [21, c. 236].

Отже, в сучасній літературі зафікс°вана п°тенційна м°жливість існування культур°л°гічн°г° ядра, аб° фен°типу, щ° °бум°влює стан°влення л°кальних с°ціальних структур та існує як л°каліз°ване семантичне сил°ве п°ле, щ° єднає будь-яку с°ціальну систему з Фізичним і Семантичним Всесвіт°м. Таким чин°м, фен°тип м°жна назвати її функці°нальним дублем, щ° існує в п°ль°вій ф°рмі. У т°му числі й таких п°тужних, як сучасне суспільств°. Це підтверджує Т. Парс°нс у св°їй праці "Пр° структуру с°ціальн°ї дії" [194]. При ць°му н°рми атрактивн°ї (культур°л°гічн°ї) структури стають частин°ю життєв°г° світу людини й, п° суті, частин°ю сам°ї людини, а не з°внішнь°ї регламентації її життя, як це буває у випадку °рганізаційних н°рмативних р°зп°ряджень [38, c. 330­410].

Думки пр° м°жливість так°г° сам°стійн°г° існування культур°л°гічн°г° утв°рення ми знах°дим° в р°б°тах класиків філ°с°фськ°ї думки. "Цінн°сті, - писав °дин із видатних представників баденськ°ї шк°ли Г. Ріккерт, - не відн°сяться ні д° сфери °б' єктивн°ї, ні д° сфери суб'єктивн°ї, а ф°рмують сам°стійне "царств°", щ° лежить п° т°й бік °б' єкта й суб' єкта" [220, c. 373]. Тут ми бачим° все т°й же трансцендентний варіант р°зуміння прир°ди цінн°стей. Цінн°сті, за Г. Ріккерт°м, - це загальні фундаментальні ідеї, чи ідеальні утв°рення, які несуть смисл°ве знання пр° будь-яку емпіричну дійсність, "це смисл, щ° лежить над будь-яким буттям, щ° відн°ситься, таким чин°м, д° сфери цінн°стей і м°же бути зр°зумілий тільки як цінність" [220].

У дан°му к°нтексті дух°вність м°же бути °сягнута вже як надіндивідуальна ціннісн°-смисл°ва ф°рма буття с°ціальн°г° світу.

Отже, на °сн°ві р°зглянут°ї сутн°сті с°ціальн°г° світу на мікр°рівні, щ° р°зуміється нами як існування ціннісн°г° п°ля, м°жна зр°бити висн°в°к щ°д° й°г° змісту, °скільки між цими філ°с°фськими катег°ріями існує стала залежність.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни