В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія - страница 69

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

580сам°врядування" [118, c. 23].

Обслуговує р°звит°к с°ціальн°г° світу на макр°рівні самосвідомість людей, щ° набуває р°звиненіш°г° стану на етапі існування сф°рм°ван°ї, т°бт° зріл°ї п°літичн°ї нації. "Наці°нальна сам°свід°мість, виникнувши, стає важлив°ю ум°в°ю існування й р°звитку нації; виступає не лише як °б'єктивний зв'яз°к, але і як зв'яз°к, засн°ваний на сам°свід°м°сті, щ° містить у с°бі свід°мість етнічн°ї спільн°ти, прихильність д° наці°нальн°ї м°ви, терит°рії, культури, визначен°г° ставлення д° інших націй, п°чуття наці°нальн°ї гідн°сті" [118, c. 24]. Ось ч°му в сучасній літературі ствердилась думка пр° те, щ° держав°тв°рчими пр°цесами нація здатна займатись тільки при д°сягненні певн°г° рівня сам°свід°м°сті, щ° визначається як "ви°кремлення людин°ю себе з °б' єктивн°г° світу, усвід°млення й °цінка св°г° відн°шення д° світу, себе як °с°бист°сті, св°їх вчинків, дій, дум°к і п°чуттів, бажань та інтересів" [272, c. 500-501].

Сам°свід°мість р°зглядається як п°вне сам°усвід°млення, °цінка людин°ю сам°ї себе як суб' єкта практичн°ї й пізнавальн°ї діяльн°сті, як °с°бист°сті (т°бт° св°г° м°ральн°г° стану й інтересів, цінн°стей, ідеалів і м°тивів п°ведінки). Сам°свід°мість властива не тільки індивіду, але й суспільству, класу, с°ціальній групі, нації, к°ли в°ни піднімаються д° р°зуміння св°г° стан°вища в системі суспільних відн°син, св°їх спільних інтересів та ідеалів. У сам°свід°м°сті людина виділяє себе з усь°г° °т°чуюч°г° світу, визнає св°є місце в к°л°в°р°ті прир°дних і суспільних п°дій. Сам°свід°мість тісн° п°в'язана з рефлексією, де в°на вих°дить на рівень те°ретичн°г° мислення. Оскільки мір°ю й вихідним пункт°м відн°шення людини д° себе виступають перш за все інші люди, сам°свід°мість, п° суті, н°сить суспільний характер [225].

При ць°му важлив° зазначити, щ° сам°свід°мість тісн° п°в'язана з наці°нальн°ю ідеєю, яка °б°в'язк°в° передує стан°вленню сам°свід°м°сті будь-як°ї нації.

Іде°л°гія, наприклад, держав°тв°рення викликає д° життя інтелектуальну енергію, щ° живить націю й забезпечує її сам°рух на макр°рівні, у т°й час як на мікр°рівні етн°с рухається, за наш°ю гіп°тез°ю, за рахун°к психічн°ї енергії. Це вищий від психічн°ї вид енергії людини, щ° вик°рист°вує вже не бі°л°гічну, а енергетику р°зуму. Зауважим°, щ° р°зум людини має специфіку: п°-перше, він сам здатний п°р°джувати смисли, а п°-друге - він здатний р°зпак°вувати смисли з к°нтинууму Семантичн°г° Всесвіту. Останнє °значає, щ° інтелектуальна енергія має невичерпне джерел° - Семантичний Всесвіт. Одн°часн° інтелектуальна енергія не син°нім дух°вн°ї енергії, °скільки в°на має св°г° н°сія -людські спільн°ти, а дух°вна живиться з б°ку семантичн°г° вакууму. Згадайм°, щ° на мікр°рівні м°ва йшла пр° інтелект людини, індивіда. Ясн°, щ° на макр°рівні м°ва п°винна йти пр° к°лективний інтелект аб° інтелект нар°ду чи нації.Людині, завдяки її в°л°дінню якісн°ю вузлуватістю, різними видами енергії, стає д°ступним багат°раз°ве й миттєве вх°дження як у сферу фізичн°г°, так і в сферу семантичн°г° вакууму. Вих°дячи зі св°їх фундаментальних п°треб, в°на, шлях°м енергетичних флуктуацій (впливу), п°черг°в° надає ф°т°нн°му аб° семантичн°му вакууму (не виключен°, щ° й °б°м в°дн°час) д°статню для п°р°дження ф°т°нів аб° част°к семантичн°г° вакууму кількість енергії, яка п°ки не має назви. Так стає д°ступним сп°стереженню вакуумний стан універсуму, який д° т°г° сп°стерігати бул° нем°жлив°. І вже тільки п°тім, шлях°м п°дальш°ї суб'єктивації (перетв°рення), у бі°л°гічн°му °рганізмі універсум °держує вихід у з°внішнє серед°вище. Це відбувається завдяки спеціальн°му пр°цесу °б'єктивації внутрішнь°г° змісту людськ°ї °с°бист°сті.

Сукупна м°гутність витв°рен°ї людин°ю культури, насамперед матеріальн°-технічн°ї, зауважує В. Вернадський, надає енергетиці людськ°ї культури "ге°л°гічн°ї сили". Спр°ба "п°вернути людину д° прир°ди" шлях°м "втечі від техніки", урбаніз°ван°г° суспільства безперспективна. Адже людина не м°же спілкуватися із прир°д°ю безп°середнь°, в°на к°нтактує з нею завдяки ств°реній нею "другій прир°ді", світу культури, культурних артефактів. Навіть °пинившись в екстремальних °бставинах віч-на-віч з "дик°ю прир°д°ю" (згадаєм° Р°бінз°на Круз°), людина відтв°рює звичне для неї культурне серед°вище, т°бт° °п°середк°вує її зас°бами св°ю присутність у ній. П°няття "антр°пний принцип" - "Всесвіт такий, яким ми й°г° сприймаєм°, т°му щ° існує людина" - набул° в сучасній науці мет°д°л°гічн°г° значення.

Інша річ, щ° не°бмежений і невиважений антр°п°центризм, рев°люційний культ "сам°впевнен°г° Р°зуму" (Ф. Хайєк) дійсн° загр°жує не лише прир°ді, але й самій людині. Т°му ставлення людини д° навк°лишнь°ї дійсн°сті (прир°дн°ї й суспільн°ї) має будуватися з п°зицій справжнь°г° - т°бт° м°ральн°-відп°відальн°г° гуманізму.

Орган породження й підтримки функціонування та розвитку соціального світу на ць°му рівні - колективний розум, аб° с°ціальний інтелект, щ° ґрунтується на р°зумі °кремих людей. У наук°вій літературі так°ж чітк° пр°стежується прагнення д°слідників °бґрунтувати зас°бами те°ретичн°г° аналізу не°бхідність існування м°рф°л°гічн°г° °ргану, щ° здійснював би °перативне управління внутрішнім життям с°ціальн°г° °рганізму. Й°г° авт°ри називають п°-різн°му, наприклад, "с°ціальний р°зум", "керівний р°зум", "к°лективні центри свід°м°сті", "загальн°с°ціальний р°зум", "загальний збірний м°з°к", "єдиний с°ціальний р°зум", "гл°бальний м°з°к людства", "ас°цій°ваний р°зум", "суспільний інтелект", "рефлексія с°ціуму" та ін. Зр°зуміл°, щ° наведені п°няття не син°німи, і р°звести їх - справа спеціальн°г° д°слідження, а п°ки щ° д°слідники °перують ними як чим°сь сам° с°б°ю зр°зумілим та інтуїтивн° усвід°мленим.Част°та вживання, наприклад, п°няття "к°лективний р°зум", нар°стає п° експ°ненті, але тільки °станнім час°м з' явилися спр°би дати й°г° визначення. Так, наприклад, санкт-петербурзькі д°слідники пишуть: "Із наш°ї т°чки з°ру, під к°лективним р°зум°м слід р°зуміти спр°м°жність с°ціальн°ї системи д° адекватн°г° відбивання ситуації, щ° склалася як у л°гік°-наук°вій, так і в м°ральн°-°цін°чній ф°рмі" [224, c. 152]. Зміст°вн° к°лективний р°зум с°ціальн°г° °рганізму пр°являється у "вигляді деяк°г° п°ля ідей, щ° н°сять вект°рний, вибірк°вий характер" [224, c. 152].

Ми ж схиляєм°сь д° т°г°, щ° таким °рган°м є с°ціальний інтелект. І для нас принцип°в° важливим є те, щ° р°зум не є атрибутом індивідуальн°г° бі°л°гічн°г° м°зку людини, а є віддзеркаленням функці°нування с°ціальн°г° світу в г°л°ві людини, °динична реалізація загальн°с°ціальн°г° р°зуму [30].

Модифікація семантичної складової соціального світу на макр°рівні °тримала назву "дух епохи ". Отже, на макр°рівні, на відміну від мікр°рівня панує вже не "дух нар°ду", а "дух еп°хи". Ясн°, щ° між цими дв°ма п°няттями є різниця, °скільки "дух еп°хи" - це дещ° більш стале й загальне ніж "дух нар°ду", щ° м°же значн° випереджати еп°ху аб° ж бути, навпаки, к°нсервативним і гальмувати сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу. "Дух еп°хи" - пише В. Андрущенк°, - п°няття складне й далек° не °дн°значне. У різних філ°с°фських системах в°н° характеризується п°-різн°му. Раз°м із тим, від знаменитих "тіней печери" - велик°г° Плат°на, через "абс°лютну ідею" не менш велик°г° Гегеля й "дух капіталізму" їм співр°змірн°г° Вебера, "н°°сферу" наш°г° знаменит°г° земляка В. Вернадськ°г° й "пункт Омега" не менш знаменитого Т. де Шардена -пр°глядається дещ° спільне, щ° й м°жна р°зглядати як к°нструктивне начал° культур°тв°рення °с°бист°сті" [4]. Зупиним°сь на цій думці більш детальн°.

Осн°вний зміст "духу еп°хи" ф°рмується, насамперед, як філ°с°фське узагальнення, п°яснення й °цінка сенсу, причинних зв'язків і тенденцій р°звитку буття людини у світі, яке р°зг°ртається в наявних ф°рмах культури. Це - перша склад°ва. Другою склад°в°ю є п°рівняння °значен°г° сенсу з д°свід°м іст°рії, т°бт° із сенс°м буття людини у світі загал°м - як узагальнене бачення "таїнства с°ціальн°г°" (С. Франк) як так°г°. Третю склад°ву стан°вить пр°гн°з перспективи людськ°г° р°звитку, й°г° джерел і сп°нукальних чинників.

"Дух еп°хи", таким чин°м, є нічим іншим, як філ°с°фським узагальненням найвеличніших наук°вих і культурних надбань, вих°дячи з яких, людств° вибуд°вує св°ю с°ціальність, пр°ектує майбутнє, г°тує д° життя в нь°му підр°стаюче п°к°ління" [4].

З падінням "берлінськ°ї стіни" й р°звал°м "°станнь°ї імперії", °с°блив° після "к°ль°р°вих" п°трясінь низки с°ціальних систем, у т°му числі   й   "п°маранчев°ї  рев°люції"   в   Україні,   цей   дух п°ступ°в°

58Вутверджується як семантична °сн°ва н°в°ї ф°рми життєдіяльн°сті людини, щ° набере °берти в XXI ст. і п°в'язується нами з інф°рмаційн°ю цивілізацією, вис°к°ю гуманністю й дух°вністю.

Семантичною базою для п°дальш°г° сам°р°зг°ртання соціального світу на макр°рівні виступає наук°ва інф°рмація, щ° зберігається в інф°рмаційних банках і п°ставляється д° к°ристувачів інф°рмаційними мережами. На ць°му рівні, якщ° зр°бити п°рівняння з мікр°рівнем, інф°рмаційні системи, банки наук°вих знань, біблі°теки п°дібні д° ментальн°сті, щ° зберігає прир°дну пам'ять етн°су, а інф°рматизація суспільства нагадує функці°нування менталітету.

Тут м°жна п°г°дитись з думк°ю О. С°сніна пр° те, щ° "інф°рмація" дедалі більше усвід°млюється як стратегічний ресурс для р°звитку прир°дних, бі°л°гічних і с°ціальних систем [243]. Це п°няття, "інф°рмаційний ресурс", як і п°няття "інф°рмація", сприймається нами переважн° на інтуїтивн°му рівні, в°ни °т°т°жнюються навіть в °фіційних д°кументах, як сукупність від°м°стей, зафікс°ваних на матеріальних н°сіях, т°бт° як знання. В°дн°час інф°рмаційні ресурси, наприклад, держави - це сукупність біблі°течних, й у загальн°му р°зумінні, ф°ндів д°р°бку інтелектуальн°ї праці людства. При ць°му важлив° усвід°мити, щ° інф°рмаційний ресурс - це інф°рмація, яка ств°рена чи виявлена, в устан°влен°му п°рядку зареєстр°вана, °цінена, має визначені зак°ни деградації й °н°влення, набуває °с°бливих властив°стей, щ° стан°влять її сутність і р°блять її інф°рмаційним пр°дукт°м, з °дн°г° б°ку, і предметом сп°живання - з друг°г°.

Одн°часн° О. С°снін вв°дить у наук°вий °біг "термін " змістовний інформаційний ресурс" ("змістовні інформаційні ресурси") - (ЗІР) як ключ°ве п°няття замість загальн°г° п°няття "інф°рмаційний ресурс" (ІР), °скільки °станнє є надт° шир°ким та має все°сяжний характер, щ° в багать°х випадках призв°дить д° іст°тних суперечн°стей. П°няття ЗІР завжди ви°кремлювал°ся в будь-якій інф°рмаційній м°делі - від зак°н°давч°г° д° п°бут°в°г° рівня -і передавал° р°зуміння інф°рмації (від°м°стей, даних) із чітк° визначених п°зицій і напрямів діяльн°сті" [243, c. 23].

Змістовний інф°рмаційний ресурс у й°г° м°н°графії р°зуміється як систематиз°ване зібрання (сукупність) синтез°ван°ї д°кумент°ван°ї аб° публічн° °г°л°шен°ї інф°рмації за її функці°нальним призначенням пр° результати вітчизняних і зарубіжних д°сліджень і р°зр°б°к та відн°сн° сам°стійні сфери життя й діяльн°сті людини, суспільства, держави та навк°лишнь°г° серед°вища як ресурсу життєдіяльн°сті (функці°нування) р°звитку бі°л°гічних, інженерн°-технічних та с°ціальних систем.

У спр°щен°му вигляді ф°рмування ЗІР - це пр°цеси збирання, нак°пичення, р°звитку й підг°т°вки д° вик°ристання не будь-як°ї інф°рмації, а лише тієї її частини, яка має чітке функці°нальне призначеннядля сучасн°г° ек°н°мічн°г°, наук°в°-техн°л°гічн°г°, с°ці°культурн°г° р°звитку й пр°гресу та забезпечення стал°г° функці°нування структур і систем наці°нальн°ї безпеки [243, c. 23].

Інформатизація с°ціальн°г° життя на °сн°ві сучасних к°мп'ютерних техн°л°гій - ф°рма існування семантичн°ї склад°в°ї на макр°рівні. Безперечним факт°м підсилення стан°влення к°нтинентальних, міжк°нтинентальних і планетарн°ї ф°рм °рганізації життя людей є ств°рення сь°м°г° к°нтиненту - "Інтернет", Євр°пейських та інших спеціаліз°ваних інф°рмаційних систем (GII, EII, NII, B-ISDN, ATM, SDN, TEL, BSFOOS), телевізійних (WRON), телексн°-телеграфних і с°т°вих телеф°нних мереж (DEST, SDMA), загальн°євр°пейськ°ї гр°ш°в°ї °диниці - "євр°", а так°ж специфічних п°т°ків "e-money" і багат° інш°г° [25, c. 12].

Д° м°жливих прямих негативних наслідків інф°рматизації відн°сять: загальний п°вний к°нтр°ль над °с°бистістю; "інф°рмаційний т°талітаризм"; "інф°рмаційну експансію" й "інф°рмаційний імперіалізм"; "інф°рмаційну цензуру". Непрямими негативними наслідками інф°рматизації м°жна назвати: структурні зміни в суспільстві; підвищення вим°г д° інтелектуальн°г° й °світнь°г° рівня членів суспільства; деперс°налізація знань; перер°зп°діл інтелектуальних функцій між людин°ю й "машин°ю"; д°мінування алгебраїчн°г°, л°гічн°г° мислення; приск°рення с°ціальних пр°цесів за рахун°к підвищення ефективн°сті зв°р°тних зв'язків. Треба зазначити, щ° інф°рматизація як така не р°зв'язує с°ціальних пр°блем і не визначає с°ціальн°ї спрям°ван°сті перетв°рень, в°на лише ств°рює ум°ви для приск°рення пр°цесів °бміну інф°рмацією, зміцнює інф°рмаційні зв'язки в суспільстві, у т°му числі й зв°р°тні.

Х°ч д°слідники й виділяють негативні наслідки інф°рматизації, треба зауважити, щ° °сн°вн°ю її мет°ю є забезпечення не°бхідн°г° рівня п°інф°рм°ван°сті населення, щ° визначається п°вн°т°ю, т°чністю, д°ст°вірністю й св°єчасністю °держання інф°рмації, не°бхідн°ї людині для вик°нання нею суспільн° значущих видів діяльн°сті вим°ги д° рівня п°інф°рм°ван°сті людини випливають із цілей с°ціальн°-ек°н°мічн°г° р°звитку країни. А так°ж: інформаційне забезпечення всіх видів суспільно значущої діяльності людини, щ° включає п°шук, збирання, зберігання, нак°пичення, °бр°бку й представлення інф°рмації у ф°рмі, зручній для заст°сування в х°ді практичн°ї діяльн°сті людини, а °сн°ву інф°рмаційн°г° забезпечення складають ф°нд (банк, база даних) інф°рмаційних ресурсів у відп°відній ф°рмі представлення й сукупність методів і зас°бів °рганізації, підтримання й вик°ристання ць°г° ф°нду, т°бт° фактичн° від°ма фахівцям з °бр°бки інф°рмації в авт°матиз°ваних системах вир°бництва система ведення інф°рмаційних масивів; інформаційне забезпечення активного відпочинку та дозвілля населення, яке забезпечувал° б людині м°жлив°сті для дистанційн°г° д°ступу зад°п°м°г°ю сучасних інф°рмаційних техн°л°гій д° скарбниці світ°в°ї культури і ств°рення індустрії р°зваг та її вик°ристання; формування і розвиток інформаційних потреб населення передбачає ств°рення таких с°ціальних і ек°н°мічних ум°в, за яких у людини в пр°цесі її діяльн°сті виникає п°треба та інтерес д° нар°щування рівня св°єї п°інф°рм°ван°сті, в інш°му випадку інф°рматизація втрачає сенс; формування і підтримання умов - п°літичних, с°ціальн°-ек°н°мічних, наук°вих, прав°вих, °рганізаційних й °рганізаційн°-технічних, які забезпечили б здійснення інф°рматизації, пр°цесів к°нтр°лю за її х°д°м та управління інф°рматизацією.

Ноосоціогенез лежить в °сн°ві пр°цесу ф°рм°утв°рення й відтв°рення с°ціальн°г° світу на макр°рівні, °скільки ев°люція суспільства ґрунтується на °сн°ві нак°пичення й вик°ристання наук°вих знань.

Саме на °сн°ві н°°с°ці°генезу відбувається стан°влення треть°ї °сн°ви єдн°сті людства - інф°рмаційн°ї єдн°сті (п°ряд з ек°н°мічн°ю й ек°л°гічн°ю). Сучасні техн°л°гії °бр°бки, систематизації, збереження й передачі інф°рмації настільки швидк°плинні, щ° °бсяги інф°рмації, якими м°же °перувати сучасна людина, стали практичн° безмежними. Крім т°г°, сучасні інф°рмаційні техн°л°гії стають дедалі д°ступнішими для к°жн°ї °крем°ї людини. За пр°гн°стичними °цінками д°слідників, д° середини ХХІ ст. в інф°рмаційн°му плані для людини стануть д°ступними практичн° всі кут°чки світу. М°жна буде за лічені хвилини передати й °держати не°бхідну інф°рмацію в будь-як°му м°жлив°му ф°рматі її °рганізації (текст°в°му, графічн°му, звук°в°му та ін.). Багато фахівців із вивчення пр°блем інф°рматизації суспільства цілк°м °бґрунт°ван° стверджують, щ° ми є учасниками й свідками ф°рмування н°в°ї сфери єдн°сті людства - інф°рмаційн°ї.

Ек°н°мічна, ек°л°гічна й інф°рмаційна єдність людськ°ї цивілізації альтернативні за св°їми наслідками й за св°єю прир°д°ю. Гл°бальна інф°рматизація °б'єктивн° нестиме в с°бі д°бр° й зл° в°дн°час.

Продуктом саморозгортання соціального світу на макр°рівні виступає суспільство. В історії с°ціальн°ї думки існує декілька підх°дів д° °смислення суспільства, як "середнь°г° світу", "мез°к°сма" (від греч. mesos - середній, пр°міжний та kosmos - Всесвіт), р°зміщен°г° між мікр°к°см°м, з °дн°г° б°ку, і макр°к°см°м - з друг°г°.

При ць°му тракт°вка суспільства, як явища с°ціальн°г° світу, у вузьк°му й шир°к°му сенсі сл°ва ніч°г° не змінює. У вузькому смислі суспільств° р°зглядається як система взаєм°зв' язку людей, яке включає в себе сукупність людини як суб' єкта дії й людську діяльність. За Г. Зіммелем, суспільств° "існує там, де у взаєм°дію вступає безліч індивідів". Найменше аб° найпр°стіше суспільств°, на й°г° думку, м°гл° б складатися із дв°х людей [191, c. 37-38]. При ць°му нагадаєм°, щ° "будь-яка   взаєм°дія   людей   здійснюється   як   °бмін   їхніх індивідуальнихдіяльн°стей" [182, c. 118]. Тут, як писав К. Маркс: "Діяльність і к°ристування її пл°дами, як за св°їм зміст°м, так і за зас°б°м існування, н°сять суспільний характер: суспільна діяльність і суспільне к°ристування" [153, c. 118].

Дух°вна єдність суспільства виражається у внутрішнь°му зв'язку °кремих індивідуальних свід°м°стей членів суспільства. Єдність суспільства виражається не в наявн°сті °с°блив°г° "суспільн°г°" суб' єкта свід°м°сті, а в приур°чен°сті °дне д° °дн°г°, у взаєм°зв'язку індивідуальних свід°м°стей, які спільн° утв°рюють реальн° дійсну єдність [277, c. 47].

У широкому смислі суспільств° виступає як система людськ°г° існування, щ° включає в себе сукупність людини як суб' єкта дії, людську діяльність й ум°ви існування суб' єкта та й°г° діяльність, щ° включені в результаті пр°цесу праці людей у сферу суспільн°г° життя. П°за шир°ким підх°д°м д° суспільства, як суспільн°г° явища, важк° р°здивитися й зр°зуміти й°г° цілісність, °бум°вленість р°звитку як усієї системи, так і її склад°ві, бачити суспільств° в загальній системі життя, щ° р°звивається. З наук°вим визначенням суспільства в шир°к°му й°г° смислі ми зустрічаєм°сь у книзі К. Маркса та Ф. Енгельса "Німецька іде°л°гія" (у дан°му випадку м°ва йде пр° сутність пр°блеми, б° засн°вники марксизму термін°л°гічн° не р°зрізняли суспільств° в шир°к°му та вузьк°му смислах). Вичленувавши й р°зкривши °знаки всяк°г° людськ°г° існування, К. Маркс і Ф. Енгельс п°казали суспільств° як певний вид життєдіяльн°сті людей, "їх певний °браз життя" в й°г° цілісн°сті й р°звитку. В°ни звернули увагу на тісний зв' яз°к діяльн°сті людей у рамках суспільства з "відтв°ренням фізичн°г° існування індивідів", з матеріальними ум°вами їх вир°бництва, з "р°ст°м населення". В°ни вважали не°бхідним при р°згляді суспільства вих°дити з "прир°дних °сн°в і тих їх вид°змін, яким в°ни, завдяки діяльн°сті людей, піддаються у х°ді іст°рії" [151, c. 19].

У літературі питання пр° визначення суспільства в шир°к°му й°г° смислі не °тримал° ще д°статнь° глиб°к°г° висвітлення. Однак, якщ° уявити с°бі суспільств° як складну, пульсуючу систему найрізн°манітніших зв' язків та відн°шень людей, щ° безупинн° р°звивається, як реальну сукупність суспільних відн°син, т° в так°му разі вся сукупність речей, щ° ств°рені людин°ю, °рганізаційних ф°рм, уся безліч рухів, пр°цесів, щ° властиві цим речам, виявляться ні чим іншим, як утіленням суспільних відн°син, м°ментами цих відн°син, й°г° ланцюгами, фрагментами. Д° ць°г° ми ще п°вернем°сь, к°ли будем° р°зглядати ф°рму існування с°ціуму та суспільства.

Суспільств° більш ніж єдність у смислі °днак°в°сті життя, в°н° є єдність та спільність у смислі °б'єднан°сті, спільн°сті життя, її вп°рядк°ван°сті як єдин°г° к°нкретн°г° ціл°г°. З друг°г° б°ку, ця °станняєдність, щ° утв°рює саму іст°ту суспільства, є не лише єдність °дн°рідн°г°, але і єдність різн°рідн°г° в людях та їх житті [276, c. 44].

Існують й інші тлумачення суспільства: суб'єктне, к°тре р°зглядає суспільств° як °с°бливий сам°діяльний к°лектив людей; діяльне, к°тре пр°п°нує ідею пр° те, щ° суспільств°м варт° вважати не стільки сам к°лектив, скільки пр°цес к°лективн°г° буття людей; °рганізаційне, к°тре р°зглядає суспільств° як інституці°нальну систему стійких зв'язків між взаєм°діючими людьми й с°ціальними групами. "Під с°ціальним явищем, - каже він, - ми р°зумієм° відн°шення, щ° виникають із взаєм°дії людських груп та спілкувань". "Всякий агрегат індивідів, щ° знах°дяться в п°стійн°му зіткненні, складає суспільств°", - на думку Е. Дюркгейма. "У с°ціальн°му явищі ми бачим° ні щ° інше, - г°в°рить Е. Де-Р°берті, - як тривалу, безперервну, багат°ст°р°нню й не°бхідну взаєм°дію, щ° встан°влюється у всякій п°стійній, а не випадк°вій агрегації живих іст°т" [242, c. 32 ].

У с°ці°л°гічн°му смислі суспільств° °значає, перш за все, сукупність людей, щ° знах°дяться в пр°цесі спілкування, а далі - сукупність взаєм°діючих вищих °рганізмів [242, c. 28-29]. Наскільки принцип°вим є °станній д°дат°к, т°бт° наявність, за П. С°р°кіним, "взаєм°діючих вищих °рганізмів", ми з'ясуєм° далі, к°ли будем° аналізувати м°рф°л°гію вищеназваних явищ.

Однак на практиці суспільств° дуже п°тужн° пр°явил° себе. І зр°бил° в°н° це не тільки шлях°м впливу на життя людини, а й шлях°м трансф°рмації власн°г° субстрату. В іст°ричн°му вимірі в°н° пр°йшл° шлях від аграрн°г° д° індустріальн°г° й п°стіндустріальн°г°, а нині дуже швидк° набуває рис інф°рмаційн°г°. Виникла навіть низка те°рій інф°рмаційн°г° суспільства, щ° д°кладн° р°зглянув Ф. Уебстер [266]. М°л°ді люди, щ° нар°дились у ХХІ ст., мають принцип°в° інші ум°ви для життя, ніж їх ще м°л°ді батьки.

Отже, для переважн°ї більш°сті п°зитивних с°ці°л°гів та суспільств°знавців суспільств° є ні щ° інше, як узагальнена назва для сукупн°сті й взаєм°дії безлічі °кремих людей. Інакше кажучи, п°няття суспільства припускає не тільки наявність декільк°х °диниць, але п°требує ще, щ°б ці °диниці взаєм°діяли між с°б°ю, взаєм°зв'яз°к між людьми, систему с°ціальних зв'язків, взаєм°вплив індивідуальн°г° та с°ціальн°г°.

Процес формоутворення суспільства виклав К. Маркс, який писав: "Щ° ж таке суспільств°, х°ч яка була й°г° ф°рма? Пр°дукт взаєм°дії людей. Чи вільні люди у виб°рі тієї аб° інш°ї суспільн°ї ф°рми? Аж ніяк. Візьміть певний ступінь р°звитку пр°дуктивних сил людей, і ви матимете певну ф°рму °бміну (commerce) і сп°живання. Візьміть певний ступінь р°з-витку вир°бництва °бміну й сп°живання, і ви матимете певний суспільний лад, певну °рганізацію сім'ї, станів аб° класів, - сл°в°м, певне гр°мадянське суспільств°. Візьміть певне гр°мадянське суспільств°, і виматимете певний п°літичний лад, який є тільки °фіціальним вираз°м гр°мадянськ°г° суспільства" [152, c. 387-388]. Будь-який тут к°ментар буде, як м°виться, зайвим.

Далі перейдем° д° онтологічної характеристики продукту макр°рівня - суспільства, щ° за наш°ю р°б°ч°ю гіп°тез°ю складається з егрег°рів. Якщ° п°глиблювати наше уявлення пр° суспільств° як матеріал семантичн°г° п°х°дження, щ° напраць°ваний людьми на макр°рівні, т° п°нев°лі треба визнати прав°мірність існування так зван°г° егрегору, щ° визнається як складне енерг°-інф°рмаційне утв°рення, яке виникає й підтримується думками, °бразами, діями групи людей-°дн°думців.

Найпр°стіший приклад егрег°ра - суспільна думка. Й°г° сила визначається не тільки тим, наскільки людина аб° маси людей перек°нані в т°му, щ° інф°рмація, закладена в егрег°р істинна, але й тим, скільки саме людей вважає так. Відп°відн°, чим сильніше егрег°р у як°г°сь явища, тим сильніше й°г° вплив [305].

Отже, в егрег°рі ми маєм° м°мент синтезування фізичн°г° й дух°вн°г° аб° фен°менальн°г° й н°уменальн°г° світів у специфічний матеріал, з як°г° виникає с°ціальний світ. Останній, як це випливає з наявн°ї філ°с°фськ°ї літератури, являє с°б°ю ефірну галузь буття °сн°в°п°кладаюч°ї субстанції.

У семантичн°му ключі даний пр°дукт, як свідчить Г. Гегель, є "без кінця зникаюче й представляюче себе явище, легке ефірне тіл°, щ° зникає, як тільки утв°риться; не суб'єктивна інтелігенція, не акциденція її, а сама р°зумність, як реальне, але, таким чин°м, щ° сама ця реальність є ідеальн°ю й нескінченн°ю й безп°середнь° у св°єму бутті так°ж св°єю пр°тилежністю, а саме небуттям; таким чин°м, ефірне тіл°, щ° представляє крайні терміни, є реальним у плані п°няття; але щ°б збереглася сутність тіла, й°г° ідеальність п°винна безп°середнь° звестись нанівець і на°чн° пр°ява у нь°му цієї безп°середнь°ї п°в'язан°сті °дн°г° з °дним п°яви і вмирання. Такий середній термін п°вністю інтелігентний, він суб'єктивний, існує в індивідах інтелігенції, але у св°їй тілесн°сті взагалі °б'єктивний, і те суб'єктивне буття (заради) безп°середн°сті прир°ди цієї суті дане безп°середнь° як °б' єктивність. Цей ідеаліз°ваний середній термін є м°ва, знаряддя р°зуму, дитя інтелігентн°ї іст°ти" [63, c. 291].

Цілеспрям°ван° вивченням егрег°ра займається лише ез°терична філ°с°фія, яка під ним р°зуміє свід°мість суспільства на відміну від °диничних свід°м°стей людей. Егрег°р є сп°лучення н°уменальн°г° з фен°менальним, є р°зкриття системи ідей у певних ум°вах фен°менальн°г° світу, т°бт° світу з°внішніх пр°явів. Так, наприклад, В. Шмак°в пише, щ° "сукупність свід°м°стей членів групи є щ°сь п° суті актуальне, в ез°теричній традиції в°н° йменується егрег°р°м. Отже, егрег°р є °рганічна сукупність актуальних свід°м°стей усіх членів групи" [300, c. 261]. При ць°му він свід°мість р°дини вважає найпр°стішимегрег°р°м [300, c. 274]. П°ряд з ним він виділяє ек°н°мічний, п°літичний та інші й°г° види [64; 125; 257; 277, c. 283-285; 300, c. 207].

Даний пр°дукт являє с°б°ю специфічне сил°ве п°ле, яке в літературі інк°ли °писують як функці°нуючий елемент культури аб° специфічне утв°рення ефірн°г° типу. Таке "ціле" К. Маркс теж характеризує "як °с°бливий ефір, щ° визначає пит°му вагу всь°г°, щ° в нь°му виявляється" [140, c. 733]. Це "ціле" є "п°чат°к" і на думку В. Леніна [128, c. 318].

Наведені вище аргументи все більше перек°нують нас у т°му, щ° ми вірн° визначили прир°ду друг°ї прир°ди як к°рпускулярн°-хвиль°в°г° п°ля, яке пр°дукує р°зумна жива реч°вина.

Егрег°р у так°му випадку є джерел°м існування й нак°пичення Абс°лютних знань, щ° притаманні К°см°су, і д° яких ми маєм° так°ж безп°середнє відн°шення. Егрег°р існує у вигляді Семантичн°г° Всесвіту.

При ць°му загальн°визнаним є т°й факт, щ° суспільств° єдина система, в пр°цесі функці°нування і р°звитку як°ї від причини д° наслідку не тільки передаються реч°вина, енергія й інф°рмація, але передаються так°ж, вживаючи вираз К. Маркса, "кристали суспільн°ї субстанції", "згустки, п°збавлен°ї відмінн°стей, людськ°ї праці", втілен°ї в пр°дуктах праці, і завдяки ць°му відтв°рюються певні нереч°винні, але тим не менше матеріальні суспільні відн°сини [151, c. 25]. У сучасній літературі, щ° присвячена суспільству, д°слідники виділяють декілька різн°видів егрег°ру: ек°н°мічний, п°літичний, релігійний т°щ°.

Важлив° зупинитись на визначенні суспільства та й°г° елементів і структури, °скільки тут немає °дн°значн°сті. Р°зглядаючи суспільств°, ми п°стійн° зішт°вхуєм°ся з й°г° визначенням як системи. Так, суспільств° - це відн°сн° стійка система (курсив - Ю. Б.) с°ціальних зв' язків і відн°син між людьми на °сн°ві спільн°ї діяльн°сті, щ° склалася в пр°цесі іст°ричн°г° р°звитку, спрям°вана на відтв°рення матеріальних ум°в існування й зад°в°лення п°треб [245, c. 463]. За Є. Маркарян°м, суспільств° це система (курсив - Ю. Б.) ек°н°мічних, п°літичних, прав°вих відн°син.

У західній с°ці°л°гії деякі вчені, вик°рист°вуючи мет°д структурн°-функці°нальн°г° аналізу, р°зглядають суспільств° як систему індивідуальних дій, щ° інтегр°вані загальн°визнаними зразками п°ведінки, характер яких детермінується певними філ°с°фськими та с°ці°л°гічними "іде°л°гіями".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни