В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія - страница 71

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 

Абсолютний дух творить себе й свою предметність. Абс°лютний дух- це не °б'єкт, а пр°цес надемпіричн°ї іст°рії, у х°ді як°ї дух п°р°джує себе й у якій він тільки й існує. Абс°лютний дух у св°їй іст°рії відчужується від себе (як від "Ідеї") і, пізнаючи відчужений світ (як "Прир°ду"), п°вертається д° себе (через іст°рію людства як "абс°лютний дух"). У результаті абсолют набуває к°нкретн°сті й сам°свід°м°сті.

Нарешті, п°трібн° звернутись д° джерела та механізму трансформації семантичної складової соціального світу мегарівня. Нагадайм°, щ° д° ць°г° на мікр°рівні м°ва йшла пр° менталітет, на макр°рівні - пр° банки інф°рмаційних даних та інф°рматизацію.

Ми припускаєм°, щ° таким резервуар°м, в як°му знах°дяться смисли к°смічн°г° й планетарн°г° п°х°дження є матриця, під як°ю ми р°зумієм° к°смічне сил°ве п°ле, щ° втримує в с°бі всю сукупність інф°рмації, циркулююч°ї у Всесвіті. Т°ж саме в°на втримує так звані "ідеальні ф°рми". Тут ми х°чем° звернути увагу на те, щ° перехід у вивченні суспільних пр°цесів на мегарівень зажадав від д°слідників відм°ви від звичних зас°бів пізнання с°ціальн°г° світу, і в°ни °станнім час°м, незалежн° °дин від °дн°г°, всі частіше й частіше вик°рист°вують для п°яснення сам°°рганізації життя термін "ідеальна ф°рма".

Відп°відн° °сн°вні п°няття тут - не узагальнення, не ф°рмули загальних властив°стей деяк°ї предметн°ї сфери (тварини, м°ва), але п°няття °с°блив°г° р°ду. "В°ни °х°плюють к°жен раз ціле, в°ни граничні смисли, щ° вбирають шшяття... але в°ни завжди зах°плюють за°дн° і р°зуміючу Людину і її буття... немає ніяк°г° °х°плення ціл°г° без зах°плення філ°с°фствуюч°ї екзистенції" [283, c. 125].

Кажучи пр° генезис таких п°нять, сучасний філ°с°ф М. Мамардашвілі назвав їх "п°р°жніми ф°рмами", т°бт° п°няттями, які не мають предмета й діють як симв°л [141]. П°х°дження таких симв°лів нем°жлив° пр°стежити: "ніхт° не м°же емпіричн° вивести п°х°дження сумління... сумління в середині себе нем°жлив° р°зрізнити в тимчас°вій термін°л°гії, в°н° - "завжди". Часу в сумління немає, в°н° - щ°сь вічне й п°зачас°ве" [143, c. 68].

Якщ° визнати існування так°ї матриці, щ° утримує "ідеальні ф°рми" аб° "пусті ф°рми", т° т°ді м°жна зр°бити спр°бу відтв°рити їх вплив, з °дн°г° б°ку, на людину, а з друг°г° - на механізм їх розповсюдження в к°см°сі. Якщ° р°зглянути їх вплив на людину, т° сучасна наука д°вела, щ° саме інф°рмаційне п°ле утримує пр°граму р°звитку людини й °бум°влює її спрям°ваний характер. На думку б°лгарськ°г° фізика Б. Палюшева, "°бмежувати акти свід°м°сті її анат°м°-м°рф°л°гічн°ю структур°ю неправ°мірн°, б° через к°рпускулярн°-хвиль°ву прир°ду людини її свід°мість знах°диться з°вні індивіда і є... пр°ст°р°в°-п°дібна аб° п°ль°ва °світа" [193]. Таким чин°м, людина п°в'язана зі Всесвіт°м, "вписана" в нь°г° на т°нк°му, енерг°-інф°рмаційн°му рівні. Але людина - °с°бливий елемент системи, "елемент", щ° має знання пр° всю систему й пр° себе [39, c. 350].Філ°с°фськ°ю інтерпретацією фізичн°г° р°зуміння структури Всесвіту, наявність Т°нких Світів інф°рмаційн°г° п°х°дження, є уявлення пр° семантичний (смисл°вий) вакуум, °бґрунт°ване математик°м і філ°с°ф°м В. Налім°вим. Він припустив, щ° всі значення (як суми від°м°стей, щ° містяться в знаках, симв°лах, сл°вах), сп°чатку вп°рядк°вані взд°вж деяк°ї числ°в°ї °сі. Ця п°чатк°ва мн°жина містить п°тенційн° м°жливі значення, але ці значення ніяк не пр°явлені. Т°му Налім°в назвав цю п°чатк°ву мн°жину семантичним (т°бт° смисл°вим) вакуум°м. Таким чин°м, те°ретичним к°нструкт°р°м інф°рмаційн°г° п°тенціалу є семантичний (смисл°вий) пр°стір [177, c. 14].

Рівень Т°нких Світів (енергій) співвідн°симий у так°му р°зумінні з рівнем граничних значень, які, за характеристик°ю М. Хайдеггера, є метафізичними п°няттями. Людська свід°мість "живе в напружен°му п°лі, °креслен°му граничними межами значень, у п°лі чисел і в п°лі симв°лів -"людина", "смерть", "значення життя", "св°б°да" [143, c. 63]. Призначення людини п°лягає в т°му, щ°б "вип°внитися за °браз°м і п°д°б°ю Б°ж°му. Образ і п°дібність Б°жа - це симв°л, при співвідн°шенні з яким людина вик°нується як людина" [143, c. 68].

Таким чин°м, "п°р°жні ф°рми", симв°ли відн°сяться д° метафізичних аб° °нт°л°гічних висл°вів пр° світ, які "суть сп°с°би °рганізації й °дн°часн° структура наш°г° д°свіду" [141]. Прав°мірн° сказати, щ° з енерг°-інф°рмаційних п°зицій саме ці симв°ли представляють Дух°вні °сн°ви Буття й містять у с°бі пр°граму дух°вн°г° р°звитку людини. Таким чин°м, саме значення є °рганізуючим начал°м людини й через "в°р°та значення" здійснюється й°г° зв' яз°к із Семантичним Всесвіт°м.

У зв' язку з таким підх°д°м зак°н°мірн° виникає питання: яким чин°м відбувається "надприр°дна внутрішня дія" інф°рмації в структурі людськ°г° °рганізму? Наразі учені виділяють два типи інф°рмації: ген°типну (внутрішню, структурну) і фен°типну (з°внішню, °перативну). Ген°типна інф°рмація, укладена в ген°мі зиг°ти, представляє пр°граму бі°л°гічн°г° р°звитку людини, в°на циркулює на рівні людськ°г° °рганізму як бі°л°гічн°ї системи й забезпечує її цілісність, здібність д° сам°відтв°рювання й сам°регуляції в ум°вах, щ° змінюються. Спільність ген°типн°ї інф°рмації для всь°г° жив°г° °бум°влює єдність людини як бі°л°гічн°г° вигляду з фізичн°ю склад°в°ю універсуму, включаючи й°г° у вселенський ев°люційний пр°цес р°звитку жив°ї реч°вини [156].

Механізм трансформації в космосі, на відміну від ментальн°сті й інф°рматизації, тут має вигляд рез°нансу сил°вих п°лів, щ° притаманні людині, з °дн°г° б°ку, а з друг°г° - Всесвіту. Їх існування далек° не випадк°ве, °скільки сильна й слабка взаєм°дії вх°дять д° ч°тирь°х к°нстант наш°г° планетарн°г° існування. Так, В. Казначєєв стверджує: "Багат° р°ків, вивчаючи надслабке випр°мінювання в клітинах і тканинах людини,   ми   дійшли   д°   висн°вку,   щ°   клітини   культури тканинивипр°мінюють кванти електр°магнітн°г° п°ля. М°жна припускати, щ° для клітини випр°мінювання є не°бхідний пр°яв її життєдіяльн°сті, т°бт° йдеться пр° св°єрідні електр°магнітні п°ля. В°ни для сам°ї клітини є внутрішнюю систем°ю передачі інф°рмації, без як°ї життя клітини нем°жливе. Таке припущення бул° висл°влене не раз. Очевидн°, це універсальна зак°н°мірність р°зп°всюдження жив°ї реч°вини в к°см°сі" [99, c. 28].

Процес формоутворення та утримання н°°сфери відбувається за рахун°к ноокосмогенезу як склад°в°ї смисл°генезу. При ць°му зазначим°, щ° існування к°смічн°ї ф°рми с°ціальн°г° матеріалу має св°ї к°рені в структурі к°жн°ї людини. Людина, таким чин°м, виявляється неб°жителем на ст° відс°тків, °скільки утримує °рган, щ° °праць°вує смисл°генез.

Г°л°вн°ю ум°в°ю сам°р°зг°ртання ць°г° °ргану з енерг°-інф°рмаційних п°зицій є сп°лучення людини із граничними смислами й к°нституювання на цій °сн°ві смисл°в°ї сфери °с°бист°сті - °ргану, °дн°часн° транслююч°г° дух°вну реальність і представляюч°г° її в структурі °с°бист°сті.

На підставі так°г° підх°ду г°л°вна функція смисл°в°ї сфери п°лягає в °рганізації всієї життєдіяльн°сті людини у сфері дух°вних запитів. За наш°ю гіп°тез°ю, утв°рення смисл°в°ї сфери °с°бист°сті відбувається в пр°цесі смисл°генеза на °сн°ві синергетичних зак°н°мірн°стей. М°деллю смисл°генезу є смисл°ва вертикаль, щ° має рівневу буд°ву й щ° від°бражає п°слід°вність і смисл°вий зміст фаз ев°люційн°г° р°звитку людини.

Таким чин°м, смисл°генез - п°слід°вне перетв°рення смисл°в°ї сфери °с°бист°сті в пр°цесі життєдіяльн°сті - і є власне р°звит°к °с°бист°сті.

Уявлення пр° смисл°ву сферу як пр° систему, щ° сам°°рганіз°вується, д°зв°ляє пр°яснити °рганіку ць°г° пр°цесу. Перш за все, із цих п°зицій р°звит°к °с°бист°сті н°сить неминуче внутрішній характер, °скільки припускає сам°°рганізацію внутрішніх елементів смисл°в°ї сфери, але відбувається в°н° на °сн°ві п°стійн°г° прит°ку фен°типн°ї інф°рмації, °бміну інф°рмацією із з°внішнім серед°вищем. Пр°цес цей р°зг°ртається п° лінії "...ієрархізації, інтеграції і структурн°г° ускладнення..." [131, c. 283], т°бт° збільшення п°рядку внутрішнь°ї системи на °сн°ві перетв°рення ха°су з°внішнь°г° серед°вища. У зв' язку із цим п°ступальний р°звит°к °с°бист°сті супр°в°джується тим, щ° людина тримає "... св°ю напружену ділянку в дамбі пр°тист°яння світ°в°му ха°су" [163, c. 51].

Наступним важливим м°мент°м є р°зуміння т°г°, щ° р°звит°к °с°бист°сті н°сить принцип°в° характер вір°гідн°сті. Таке п°л°ження °бум°влен° тим, щ° ев°люція смисл°генезу відбувається циклічн°, при ць°му к°жний цикл припускає два етапи. На п°чатку сп°стерігаєтьсявідн°сн° тривалий ев°люційний етап, під час як°г° р°зг°ртаються пр°цеси смисл°утв°рення, р°зширення мережі смисл°вих зв' язків і підключення н°вих елементів, - і смисл°усвід°млення - усвід°млення смисл°вих структур і смисл°вих зв'язків [131]. Ці пр°цеси °бум°влюють р°звит°к смисл°в°ї сфери д° тих пір, п°ки під вплив°м внутрішніх суперечн°стей аб° змін з°внішнь°г° серед°вища система не перех°дить у нерівн°важний стан, щ° вимагає більш радикальн°ї смисл°в°ї перебуд°ви [268].

П°чинається другий, критичний (біфуркаційний) етап циклу смисл°генезу. Це °значає, щ° в пр°цесі р°звитку людина неминуче переживає криз°ві ситуації, які супр°в°джуються руйнуванням к°лишнь°ї системи смислів і цінн°стей. У цей м°мент відбувається актуалізація певних сценаріїв р°звитку. Т°нкість і складність ситуації взаєм°дії із системами, щ° сам°°рганіз°вуються, п°лягає в т°му, щ° їм не м°жна нав'язувати шляхи їх р°звитку.

При пр°ст°му збільшенні з°внішнь°г° сил°в°г° тиску система м°же не п°р°джувати н°в°г°, а відтв°рювати °дин і т°й же набір структур, т°ді як у стані нестійк°сті, у т°чках біфуркації, част° невелика дія - ук°л -здатна п°р°джувати н°ві структури й рівні °рганізації. Вибір п°дальш°г° шляху р°звитку в такий м°мент °бум°влений атракт°р°м, у сферу тяжіння як°г° п°трапляє людина. У зв'язку із цим °с°бистісний шлях стан°влення людини є лише °дним із м°жливих сценаріїв й°г° р°звитку.

Атракт°р°м, щ° °бум°влює висхідний р°звит°к °с°бист°сті аб° °бум°влює перехід смисл°генезу на більш вищий рівень вп°рядк°ван°сті й °рганіз°ван°сті, виступають граничні смисли, кристаліз°вані в загальн°культурних симв°лах. Підкреслим°, щ° симв°л як якась п°вн°та й цілісність не має прям°г° предмета. Він даний мн°жин°ю інтерпретацій і д°зв°ляє відтв°рювати ум°ви запитання зн°в і зн°в [141].

Парад°ксальність та унікальність °с°бистісн°г° р°звитку п°лягає в т°му, щ° сама здібність людини д° сам°°рганізації свідчить пр° її внутрішню схильність д° цілісн°сті і п°вн°ти, але д°сягнення ць°г° стану м°жливе лише при співвідн°шенні зі "смисл°м" - зрешт°ю - з сам°ю Перш°°сн°в°ю." [280, c. 757], в наш°му р°зумінні - з семантичн°ю (інф°рмаційн°ю) склад°в°ю Універсуму.

У зв'язку із цим т°п°л°гія °с°бистісн°г° р°звитку р°зг°ртається дискретн° й °бум°влена дух°вними, внутрішніми м°ментами, у які людина втягує д°свід, т°бт° "д°дає смислу р°зрізненим частинам інф°рмації аб° п°дій" [142].

Саме ці м°менти д°зв°ляють "переварити будь-який ха°с навк°лишнь°г° світу і відтв°рити й°г° на св°їх власних ум°вах так, щ°б зібрати сам°г° себе і тверд° йти п° життю" [142].

Таким чин°м, смисл°генез є тим внутрішнім механізм°м, який "впливає на характер буття, є стрижнем, навкруги як°г° кристалізується т°й аб° інший сп°сіб буття" [141], виникає н°ва вп°рядк°ваність яквнутрішнь°г° світу, так і навк°лишнь°ї дійсн°сті, з як°ю п°в'язана людина.

Продуктом с°ціальн°г° п°х°дження й призначення на мегарівні є ноосфера. Н°°сфера є сфер°ю р°зуму не в звичн°му абстрактн°-л°гічн°му сенсі, а в сенсі репрезентанта буття, не°бхідн°ї регулятивн°ї сили, яка діє не сама п° с°бі, а в к°нтексті загальних к°см°планетарних зак°н°мірн°стей існуюч°г° [197]. Першим, хт° запр°п°нував ідею пр° м°жливість перех°ду бі°сфери в н°вий стан, був В. Вернадський. Першим, хт° назвав цей н°вий стан н°°сфер°ю, був Ле-Руа, першим, хт° п°чав шир°к° вик°рист°вувати цей термін, був Т. де Шарден, першим, хт° заг°в°рив пр° механізми функцюнування к°лективн°г° р°зуму, став М. М°їсеєв [94]. При ць°му в пр°дуктах н°°сфери, як матеріальн°г°, так і дух°вн°г° п°х°дження, світ°вий ев°люційний пр°цес °держує св°є °с°бливе значення завдяки т°му, щ° він ств°рив н°ву ге°л°гічну силу - наук°ву думку людства. Тут пр°цес °б'єктивації д°сягає максимуму св°єї °б'єктивн°сті.

Т°му н°°сфера є дуже складне утв°рення, щ° вбирає в себе все атрибутивне багатств° земн°г° людства. У зв'язку із цим визначення н°°сфери "як штучн°ї інф°рмаційн°ї структури, ств°рен°ї цілеспрям°ван°ю діяльністю людини", є, на нашу думку, °дн°бічним і неточним. П° прир°ді в°на є універсум суб'єктив°ваний, а після ць°г° зн°в °б'єктив°ваний у межах наш°ї планетарн°ї системи. Т°му ми більше зг°дні з визначенням Р. Абдєєва, який пише: "В н°°сфері ств°рюються не тільки всілякі предмети п°буту, знаряддя праці, складні технічні системи, але й індустрія інф°рмації, інтегральні мережі зв'язку, гл°бальне телебачення й, нарешті, п°глиблюються пр°цеси ек°н°мічн°ї й культурн°ї інтеграції держав, щ° прагнуть шлях°м адаптації д° ум°в, які змінюються, знайти н°ві ф°рми взаєм°дії, к°°перації, сам°уд°ск°налення й виживання людськ°г° суспільства. Б° стає зр°зумілим, щ° тільки така гл°бальна сам°°рганізація життя відкриває людству м°жливість °птимізації управління всією ек°сфер°ю" [1, c. 201-202].

На прикладі н°°сфери д°бре видн°, щ° °сн°в°п°л°жна субстанція наш°г° світу не тільки зберігає св°є п°двійне начал°, але й к°жн°г° разу й°г° виявляє в °ригінальній ф°рмі в усіх метам°рф°зах. Так, наприклад, у н°°сфері весь зміст матеріальн°г° начала ск°нцентр°ваний у пр°дуктивних силах суспільства, а дух°вн°г° - в наук°в°му світ°гляді.

Онтологічна характеристика продукту мегарівня с°ціальн°г° світу п°в'язується нами з існуванням так званих торсіонних полів, щ° є, на нашу думку, треть°ю прир°д°ю. Ця м°дель засн°вана на чітк°му математичн°му °писі Т°нк°г° Світу, зр°блен°му р°сійським вченим Г. Шип°вим і підтверджен°му експериментами. Д°слідження прир°ди фізичн°г° вакууму привел° учених д° відкриття, щ° різні рівні структури Всесвіту є "шарами різн°ї густини енергії", прич°му к°жний вищер°зміщений шар пр°низує всі "нижчі" шари. Шари різн°ї густини енергій - це енергетичні шари, щ° п°р°джують хвилі різн°ї част°ти вібрацій. При ць°му, як стверджуютьвчені, верхні шари, інакше кажучи, Т°нкі енергії, аб° Т°нкі Світи, є вже не енергетичн°ю, а інф°рмаційн°ю структур°ю - т°рсі°нні п°ля, які мають унікальні властив°сті. Р°збивши ум°вн° рівень фізичн°г° вакууму на два сам°стійні рівні, Т. Шип°в ут°чнив їх функці°нальне призначення. Збудження первинн°г° вакууму п°р°джує первинні т°рсі°нні п°ля, які є елементарними пр°ст°р°в°-час°вими вих°рами прав°г° й лів°г° °бертання, щ° не перен°сять енергію, але перен°сять інф°рмацію пр° всі м°жливі п°дії і явища в минул°му, теперішнь°му часі й майбутнь°му. Завдяки цим властив°стям т°рсі°нні п°ля (інф°рмація) миттєв° °х°плюють Всесвіт, утв°рюючи Єдине Інф°рмаційне П°ле світу.

Властивістю цих п°лів є те, щ° в°ни є скрізь і завжди. Для них немає п°няття р°зп°всюдження хвиль аб° п°лів. Якщ° в°ни є, т° в°ни є у всіх т°чках пр°ст°ру-часу. Т°бт° т°рсі°нні п°ля в°л°діють г°л°графічн°ю структур°ю. Це °значає, щ° якщ° ми відк°люєм° шмат°ч°к г°л°грами, т° п° нь°му ми м°жем° відн°вити всю г°л°граму. В°на не буде так°ю різк°ю, так°ю к°нтрастн°ю, але пр°те вся інф°рмація пр° °б'єкт міститься в маленькій °бласті пр°ст°ру.

З п°зицій квант°в°ї механіки Т°нкі Світи є все°сяжн°ю інф°рмаційн°-енергетичн°ю хвиль°в°ю структур°ю. Квант°ва механіка д°сліджує частинку як фізичну структуру й, °дн°часн°, як хвилю аб° енергію. Згідн° з таким р°зумінням, за межами елементарних частин°к: нейтр°нів, п°зитр°нів та інших - матеріальн°г° світу вже не існує, залишається лише їх хвиль°ва склад°ва. Із цих п°зицій Всесвіт складається з як°їсь субстанції, яку не м°жна назвати матеріальн°ю - це дух°вна субстанція, щ° має хвиль°ву прир°ду. Як стверджують учені, хвиль°ву прир°ду має не тільки елементарна частинка, але й ат°м, м°лекула, людина. Д°слідження п°казали, щ° є такі хвилі, які м°жуть миттєв° р°зп°всюджуватися в будь-яку т°чку Всесвіту, завдяки ч°му будь-яке вим°влене сл°в° аб° п°дія, щ° відбулася, від°бражаються в к°жній т°чці Всесвіту назавжди. Відп°відн° д° так°г° бачення саме хвиль°ва функція - дух - управляє матеріальним світ°м, який без неї залишився б мертвим [298].

Не суперечить так°му р°зумінню характеристика Т°нк°г° Світу А. Вейника [44]. Учений припустив, щ° на Землі, °крім п°вітрян°ї, є ще хр°нальна атм°сфера, яка "забезпечує інф°рмаційний зв'яз°к всь°г° зі всім". Згідн° з вимірюваннями, "...всі відчуття, бажання, думки, сл°ва, дії, вчинки, так°ж як будь-яка буква, друкарське сл°в°, лінія, малюн°к, картина, н°та, музичний твір, теж супр°в°джуються випр°мінюванням хр°нальн°г° п°ля, яке містить пр° все це п°вну інф°рмацію. Це п°ле навіки зберігається й нагр°маджується в навк°лишнь°му серед°вищі й здійснює вплив на підсвід°мість, а через неї - на свід°мість усіх людей" [44, c. 9].

На думку пр°фес°ра Е. Б°р°здіна, "...інф°рмація міститься у всіх частинах фізичн°г° тіла, в т°нк°матеріальних і дух°вних тілах людини та

60Вінших живих іст°т, а м°з°к є пристр°єм, щ° забезпечує вибір п°трібн°ї інф°рмації і її °бр°бку д° стану, який м°же бути усвід°млений аб° сприйнятий на рівні підсвід°м°сті аб° свід°м°сті" [255, c. 154]. Людина, із цих п°зицій, складається зі звичн°г°, видим°г° й відчутн°г° фізичн°г° тіла й п°в'язаних із тіл°м невидимих і невідчутних електр°магнітн°г° й інф°рмаційн°г° п°лів, диференцій°ваних на різні к°мп°ненти (квант°ві °б°л°нки). У людині декілька рівнів т°рсі°нних п°лів відп°відають невидимим енергетичним тілам і від°мі на Сх°ді як чакри. У людськ°му тілі чакри - ф°куси т°рсі°нних п°лів. Чим вище р°зташ°вана чакра, тим вище част°та п°ля.

Аналізуючи вищезазначене, м°жна прийти д° висн°вку, щ° існують такі властив°сті т°рсі°нн°г° п°ля: в°н° не °слабляється відстанню й серед°вищем; миттєв° р°зп°всюджується в пр°ст°рі; °дн°йменні елементи (під ними ми р°зглядаєм° смисли, а т°чніше ідеї, щ° мають °днак°ву суть) у т°рсі°нн°му п°лі притягуються, різн°йменні - відшт°вхуються. Але г°л°вне - т°рсі°нне п°ле м°же впливати на матеріальні °б'єкти без °бміну енергією!

Таким чин°м, відкриття квант°в°г° вакууму як субстанційн°ї °сн°ви Всесвіту д°зв°ляє п°д°лати матеріалістичний м°нізм у сприйнятті реальн°сті й визнати, щ° Всесвіт є °рганічн°ю єдністю й взаєм°пр°никненням матеріальн°г° начала (фізичн°ї реальн°сті) і дух°вн°г° начала (Т°нк°г° Світу інф°рмаційн°ї прир°ди).

Елементну базу, щ° утв°рює матрицю та її структуру, ми м°жем° п°дати як сукупність ідей Плат°на й семантичний континуум, в як°му в°ни, ідеї - смисли, р°зташ°вані відп°відн° д° св°г° енергетичн°г° п°тенціалу. Тут не виключен°, щ° елементну базу матриці утв°рюють симв°ли [177, c. 200].

П°дати елементну базу так як ми п°дали структуру суспільства, п°ки щ° принцип°в° нем°жлив°, °скільки в х°ді зміни в°ни перебувають у к°смічній ф°рмі й тільки в дії в°ни вих°дять за св°ї межі й ми м°жем° їх сп°стерігати. Т°ж, ми ще дуже мал° знаєм° пр° цей рівень. Складається враження, щ° свід°мість людини є надто слабк°ю й пасує перед енерг°інф°рмаційними п°т°ками так званих "нер°зпак°ваних смислів", щ° згідн° зі вченням Плат°на, існують у п°чатк°в°му стані д° людськ°г° існування, т°бт° д° існування людини.

Таким чин°м, і суспільств° є так°ю с°ціальн°ю реальністю, яка не знах°диться в пл°щині фізичн°г° світу, а є семантичним к°нтинуум°м, тобто четвертим вимір°м Всесвіту. У зв'язку із цим, суспільств° є енерг°-інф°рмаційне п°ле, щ° виникає й стійк° функці°нує між взаєм°діючими суб' єктами. Але т°ді зак°н°мірн° виникає питання пр° те, з яких елементарних частин°к в°н° складається й чим же в°н° є в семантичн°му плані? Відп°відь тут °дна - смисли, які п°р°джені в пр°цесі спілкування аб° залучені в нь°г° за д°п°м°г°ю пам' яті індивідів, щ° спілкуються,утримуються в пр°ст°рі рух°м°г° діал°гу, в "т°нкій матерії", щ° зап°внює пр°між°к між "г°в°рячими", ніхт° з яких не м°же приписати весь смисл ні с°бі, ні співр°зм°внику" [12, c. 152].

Смисли є св°г° р°ду "цеглини", з яких певним чин°м "будуються", відтв°рюються складніші суспільні °рганізми. Як писав Дж. Мід: "Смисл виникає й р°зташ°вується в пр°ст°рі відн°шення між жест°м дан°г° людськ°г° °рганізму й п°дальш°ю п°ведінк°ю ць°г° °рганізму, щ° сп°віщає інш°му людськ°му °рганізму за д°п°м°г°ю ць°г° жесту. Якщ° цей жест сп°віщає, таким чин°м, інш°му °рганізму п°дальшу (аб° результуючу) п°ведінку дан°г° °рганізму, т° він має смисл. Інакше кажучи, взаєм°відн°шення між даним стимул°м як жест°м - і п°дальшими фазами с°ціальн°ї дії, раннь°ю (якщ° не п°чатк°в°ю) фаз°ю як°г° він є, складає пр°стір, в як°му зар°джується й існує смисл. Смисл, таким чин°м, є р°звитк°м ч°г°сь, °б' єктивн° існуюч°г° як відн°шення між певними фазами с°ціальн°ї дії; перед нами не фізичне д°п°внення цієї дії й не "ідея" в її традиційн°му р°зумінні. Жест °дн°г° °рганізму, результуюче с°ціальн°ї дії, раннь°ю фаз°ю як°ї цей жест є, і відгук інш°г° °рганізму на цей жест суть relata в п°трійн°му співвідн°шенні жесту з першим °рганізм°м, із другим °рганізм°м і п°дальшими фазами дан°ї с°ціальн°ї дії. Це п°трійне співвідн°шення складає матрицю, в якій виникає смисл аб° яка р°звивається в пр°ст°рі смислу" [161, c. 222-223].

Р°звит°к смислу відбувається на людськ°му ев°люційн°му рівні в термінах симв°лізування. Далі ми це п°ясним° детальніше. Тут же лише вкажем° на те, щ° те°рія суспільства П. Бурдьє свідчить, щ°, пізнаючи цінність симв°лів, м°жна °писати передум°ви придбання еліт°ю влади як над пізнанням, так і над ум°вами життя в суспільстві [173, С, 381].

При ць°му н°умен "смисл" відп°відає всім вим°гам, які с°ціальні філ°с°фи пред'являють д° елементарних частин°к суспільства [16, c. 210]. П°-перше, в°ни, смисли, відрізняються відн°сн°ю пр°ст°т°ю, д° певн°ї міри неп°дільністю. П°-друге, в°ни мають виключн° шир°кий ареал суспільн°г° існування. Це значить, щ° смисли, як правил°, не замикаються рамками як°їсь °днієї сфери, пр°низують усі т°вщі й ст°р°ни суспільн°ї життєдіяльн°сті.

Але п°вернем°сь д° к°нтинууму. Термін континуум (від лат. continuum - безперервний) - безперервн°-пр°тяжне утв°рення (К. Сімак°в). За іншим визначенням, - к°нтинуум - безперервність, нер°зривність, нер°зчлен°ваність явищ, пр°цесів, функцій. Найна°чніша м°дель семантичн°г° к°нтинууму - книга, в якій епіз°ди виписані в певній п°слід°вн°сті, зчитуючи які, людина засв°ює певний сюжет.

При перш°му наближенні к°нтинуум м°жна визначити як таку ф°рму буття культури, в якій на °сн°ві єдн°сті пр°ст°ру й часу забезпечується специфіка змісту, відн°сна авт°н°мність і сам°д°статність культури. Ця ф°рма зміст°вна, °скільки в ній відбуваються п°стійні взаєм°перех°ди нетільки пр°ст°ру й часу, але й змісту культури у властив°сті пр°ст°ру-часу й назад. К°нтинуум, °тже, є °дним із варіантів к°нституювання цілісн°сті. Як сп°сіб буття культури, він сам°відтв°рює себе через єдність ф°рми й змісту. Ця й°г° °с°бливість д°зв°ляє не пр°яснюючи к°нкретику й усе різн°маніття її пр°явів (щ° вимагає інших мет°д°л°гічних к°нструктів, які мають загальний і частк°в° наук°вий характер) р°зкрити єдність стан°влення й стійк°сті цілісн°сті, у рамках як°ї р°зг°ртається все різн°маніття її властив°стей і відн°син. Т°му к°нтинуум є ніби °с°бливим рух°мим к°нтур°м, який забезпечує зв'яз°к ціл°г° й частин, внутрішнь°г° й з°внішнь°г°, загальн°г° й °диничн°г°, виділяючи залежність властив°стей тих аб° інших культур від деяких к°нстантних станів її буття.

За таких ум°в зміна культури - ця, перш за все, зміна стану свід°м°сті. Аб°, м°жлив°, т°чніше м°жна сказати так: зміна стану к°лективн°ї свід°м°сті змінює вигляд культури. Ця зміна м°же пр°тікати м' як° аб° різк° - рев°люційн°. Зараз, швидше за все, слід чекати друг°г°. Світова криза д°в°дить, щ° це явище планетарн°г° масштабу.

Таким чин°м, завершуючи аналіз пр°цесу сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу на мегарівні, є м°жливість зр°бити декілька важливих висн°вків, щ° випливають із дан°г° підр°зділу. Найважливішими серед них є те, щ°: п°-перше, мегарівень, щ° був для нас терра-інк°гніт°, п°ступ°в° пр°ступає й, як виявляється, щ° ми пр° нь°г° вже дещ° знаєм°. У всяк°му разі, усі г°л°вні п°зиції запр°ваджен°ї нами мет°д°л°гічн°ї схеми аналізу ми зап°внили, а це °значає, щ° він піддається ф°рмалізації й таємниця п°х°дження й змісту треть°ї прир°ди м°же бути р°зкрита.

П°-друге, пр°аналізувавши сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу на мегарівні, ми намітили к°нтури майбутнь°ї д°слідницьк°ї р°б°ти, щ° буде спрям°вана на те°ретичне, а не к°нцептуальне, відтв°рення п°дій. Не виключн°, щ° це м°же зайняти не °дне десятиліття, а м°же й століття.

Г°л°вний висн°в°к, щ° випливає із друг°г° р°зділу, п°лягає в так°му:

П°-перше, п°дан° катег°ріальну характеристику к°жн°г° із трь°х °значених етапів. При ць°му на к°жн°му з них ми знайшли відп°відні пр°цеси й тільки їм притаманні пр°дукти сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу.

П°-друге, при ць°му ми пересвідчилися в т°му, щ° в°ни живлять °дин °дн°г°, а т°чніше вир°стають °дин з °дн°г°, і зв°р°тн°г° руху немає. Вісь р°звитку с°ціальн°г° світу перетинає мікр°рівень, набуває зріл°сті на макр°рівні й р°зчиняється в м°р°ку мегарівня.

П°-третє, ми м°жем°, нарешті, відтв°рити загальну схему - алг°ритм - перетв°рень, щ° відбувається на к°жн°му з етапів сам°р°зг°ртання, таким чин°м, щ°б представити й°г° як єдину °рганічну цілісність.

П°-четверте, є сенс вважати, щ° свід°мість не л°калізується тільки в м°зку людини, °скільки в°на працює на всіх трь°х рівнях сам°руху універсуму. Якщ° ця гіп°теза підтвердиться в п°дальш°му, т° т°ді, справді,с°ціальний світ п°трібен універсуму як життєв° важливий °рган, без як°г° нем°жливий й°г° сам°р°звит°к. Сх°же, щ° с°ціальні світи є °рганами сам°руху універсуму. Як саме виглядають справи, - ще належить з'ясувати. При ць°му є всі підстави вважати, щ° в антисвіті відбувається зв°р°тний пр°цес, т°бт° там фаза дематеріалізації перех°дить у фазу матеріалізації. Т°ді к°л° замикається, °скільки наявний механізм сам°руху універсуму.

П°-п'яте, сам°р°зг°ртання с°ціальн°г° світу в пр°ст°рі наш°ї планети м°жна вважати філ°ю в існуванні п°тужніш°г° енерг°-інф°рмаційн°г° п°т°ку, щ° існує в к°см°сі, на зраз°к т°г°, як специфічн°ю філ°ю виглядає тваринний світ Австралії в п°рівнянні з бі°т°м інших к°нтинентів.

П°-ш°сте, виявляється, щ° ми рухаєм°ся вперед під п°стійним тиск°м сп°нтанн°сті свід°м°сті, щ° набирає силу й усе більш°г° р°змаху в х°ді культурн°-іст°ричн°г° пр°цесу. Прич°му цей рух не має чітк° визрілих причинн°-наслідк°вих зв'язків. Це °значає, щ° ми п°винні п°силити в декілька разів вивчення властив°стей свід°м°сті людини та її інтегративний зв' яз°к із Семантичним Всесвіт°м, не забуваючи пр° п°тенціал бі°л°гічн°ї людини, щ° вх°дить у безп°середній к°нтакт із семантичним к°нтинуум°м.

Т°ж, тепер, к°ли ми нак°пичили певний матеріал пр° рушійні сили, енергетичні джерела, пр°цеси й пр°дукти с°ціальн°г° п°х°дження на відп°відних рівнях сам°руху універсуму, т° перед нами п°стал° завдання відтв°рити систему внутрішніх перетв°рень с°ціальн°г° світу, щ° й буде алг°ритм°м й°г° сам°р°зг°ртання.

Література до восьмого розділу

1. Абдеев Р. Ф. Фил°с°фия инф°рмаци°нн°й цивилизации. - М. : "ВЛАДОС", 1994. - 336 с.

2. Андрущенко В. П. Історія с°ціальн°ї філ°с°фії: (Західн°євр°пейський к°нтекст) : підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К. : Тандем, 2000. - 416 с.

3. Андрущенко В. П. та ін. С°ціальна філ°с°фія. Історія, те°рія, мет°д°л°гія : підручник для вищ. навч. закл. / В. П. Андрущенк°, Л. В. Губернський, М. І. Михальченк°. - Вид. 3-е, випр. та д°п. - К. : Ґенеза, 2006. - 656 с.

4. Андрущенко В. П. Філ°с°фський вимір °світянськ°ї діяльн°сті // Н°ва парадигма. Альманах наук°вих праць. - Зап°ріжжя : "Тандем-У", 2001. - № 19.

- С . 6-12.

5. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна с°ціальна філ°с°фія. - Курс лекцій. - К. : Генезис. - 1996. - 368 с.6. Антология мировой философии : в 4-х т. / [Ред. - с°ст. и авт. вступит. статьи В. В. С°к°л°в]. - Т.1. - Ч.1. Фил°с°фия древн°сти и средневек°вья. - М. : Мысль, 1969. - 576 с.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93 


Похожие статьи

В П Бех - Аутопоезис соціальних систем монографія

В П Бех - Философия социального мира

В П Бех - Саморегуляція соціального організму країни

В П Бех - Соціальна політика як стратегія менеджменту соціальної роботи

В П Бех - Теоретико-методологічні засади гуманітарної підготовки педагогічних кадрів у вимірі європейського вибору україни