В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології - страница 2

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 

Таким чином, революційний стрибок у методиці обліку пов'язаний з виникненням подвійного запису (XV ст.) і його впровадженням у бухгалтерський облік, що зумовило не тільки виникнення рахунків, нових форм бухгалтерського обліку, але й балансу з визначенням майна (матеріальних цінностей) як "активів" торговця9.

7 Бухгалтерський облік: історичний аспект. Результати дисертаційних досліджень Житомирської наукової бухгалтерської школи: [монографія] / за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖДТУ, 2006. -

620 с., с. 330.

8 Соколов Я.В. История развития бухгалтерского учета / Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 1985. - 367 с., с. 54.

9 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 638 с.

Сучасній категорії "актив" на території України, як і у Західній Європі, відповідали такі терміни як "майно", "матеріальні цінності", "інвентар", "власність". Наслідки цього можна прослідкувати, аналізуючи трактування активу сучасними вченими та науковцями.

Французька школа на чолі з А. Гільбо та Е. Леоте відкидала юридичне трактування обліку. Вважали, що актив включає основні засоби, оборотні засоби, витрачені засоби (вкладені в незакінчені процеси), засоби у дебіторів і збитки. Всі матеріальні активи оцінюються тільки за собівартістю10.

Саватьє Р. зазначав, що актив є правом на майно. Облік, перетворюючи майно на право на майно, призводить до того, що з усіх якостей предмета зберігається тільки одна: його вартість, що підлягає обліку та виражена в певних грошових одиницях. В активі відображаються вимоги, а в пасиві - зобов'язання11.

Розквіт промисловості та поява акціонерних товариств призвели до стрімкого розвитку теоретичної бухгалтерської думки. Основний внесок у розвиток обліку активів здійснено такими науковцями того часу як Ж. Саварі, М. де ла Портом, Л. Сеєм, Е. Дегранжом та ін. (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Внесок вчених XVII-XX ст. у розвиток обліку активів

Автор

Основні досягнення

1

2

Жак Саварі

Ввів поділ бухгалтерського обліку на аналітичний і синтетичний, використання торгової калькуляції, класифікацію кінцевих балансів на інвентарні і конкурсні, які включали і особисте майно власника. Ж. Саварі є одним з авторів, які вперше визнали за необхідне ведення допоміжних книг (книги покупок, з обліку закупівель товарів; журнал для запису товарів, придбаних в кредит; книги продаж для запису реалізації товарів за готівковий розрахунок, а також для запису сум, які поступають в оплату за товари, надані в кредит). Вважав, що в основі балансу лежить інвентар, а також зазначав, що необхідно проводити переоцінку майна та зобов'язань

Матьє де ла Порт

Запропонував класифікацію рахунків, при цьому виділяв групу майнових або власності. Група майнових рахунків виконувала специфічну господарську функцію управління ресурсами всередині підприємства. Ввів допоміжну книгу (номерна книга), яка передбачала ведення обліку прибутків і збитків від продажу окремих видів товарів

Леон Сей

Розробив основи вчення про калькуляцію собівартості. Наполягав на максимально детальному обчисленні собівартості, на напівфабрикатному її варіанті, на обов'язковій грошовій оцінці супутніх продуктів

10 Бутинець Ф.Ф. Історія розвитку бухгалтерського обліку: [навчальний посібник] / Ф.Ф. Бутинець. -Ж.: ЖІТІ, 1998. - 320 с., с. 51.

11 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 638 с., с. 331.

Продовження таблиці 1.3

1 2

Едмонд Дегранж

Розробив американську форму рахівництва, що ґрунтувалася на веденні в Головній книзі п'яти рахунків: каса, товари, векселі отримані, векселі видані, прибутки і збитки

К. Гезель

Виокремлював активні (протилежні) та пасивні (власні) рахунки. На власних рахунках обліковується власність купця

Саварі Жак виділяв інвентарний (оцінка активів здійснювалася за собівартістю) та конкурсний баланс (оцінка активів за продажними цінами на дату складання балансу). Французький вчений вніс три основні ідеї щодо складання балансу:

1) постійне та суворе періодичне складання інвентаря:

2) доводив, що баланс походить від інвентаря;

12

3) інвентар і баланс є засобом для переоцінки майна, вимог і зобов'язань12. Французький вчений кінця XVII - початку XVIII ст. Матьє де ла Порт

відносив до рахунків власності: касу, товари, векселі, рухому і нерухому власність, а також акції. Варто зазначити, що за твердженням автора майнові рахунки (рахунки власності) відігравали специфічну господарську функцію (функцію управління ресурсами всередині підприємства).

Сей Л. наголошував на необхідності максимально детально обчислювати собівартість кожного окремого виду продукції. Вчений дотримувався думки, що всі баланси - місячні, квартальні, піврічні та річні -лише проміжні та прибуток за ці часові інтервали можна визначити лише в кінці діяльності підприємства. При визначенні вартості активів вчений не враховував інфляційні процеси, однак звертав увагу на те, що грошовий вимірник не має стабільності натурального.

Засновник американської форми обліку Едмон Дегранж розглядав баланс з юридичної точки зору. Активи трактував як суму прав власника щодо підзвітних осіб і дебіторів. Пропонував використовувати для ведення бухгалтерського обліку п'ять основних рахунків: каса, товари, документи до отримання, документи до оплати, збитки і прибутки. Крім того, Е. Дегранж виділяв ще три допоміжні рахунки: капітал, баланс вступний та баланс

Пушкар М.С. Історія обліку та контролю господарської діяльності: [навч. посібник] Пушкар М.С., Гавришко Н.В., Романів Р.В. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 223 с., с. 46.

17

аключний. Зазначені рахунки призначені для реєстрації поточних операцій, а

13

облік виробництва, резервів, основних засобів не передбачався13.

Згідно вчення голландського вченого К. Гезеля, на рахунках власника відображалося так зване "чисте майно", вкладене в господарство, та всі зміни, які його стосувалися, а на рахунках третіх осіб відображалися окремі види майна матеріального та нематеріального .

Таким чином, вже у XVII ст. майно поділяли на матеріальне та нематеріальне, а також виділяли таку категорію як "чисте майно", тобто майно підприємства, що створене за рахунок власних джерел його утворення.

На території сучасної України з початку XVI і до середини XVH ст. панували ідеї італійської бухгалтерської школи. Особливий вплив мали праці Л. Пачолі та В. Котруллі, тому облік матеріальних цінностей був схожим. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі за часів Запорізької Січі сприяв і розвитку бухгалтерського обліку. Торговельні активи (майно), які підлягали щорічній перевірці, називалися інвентарем15. Проте, варто зазначити, що сьогодні термін "інвентар" має зовсім інше значення та в якості синоніма активу (майна) не використовується.

Як вже зазначалося термін "актив" почав застосовуватися саме як назва лівої частини балансу. Баланс за схожою формою, яку маємо на сьогодні, почали складати комерсанти у XW ст. і вже на той час останній мав дві частини, однією з яких був актив, де відображалися господарські засоби. До початку ХХ ст. під активом розуміли сукупність майнових цінностей, що знаходяться у власності підприємства.

Варто зазначити, що вчені та науковці в різні періоди трактували категорію "актив" по-різному. Причиною цього було відсутність єдиного підходу до складових лівої частини балансу. Так, французький вчений П. Пурра пояснював актив з економічної точки зору, як акумульовані витрати для купівлі та утримання цінностей, натомість С. Рікардо давав визначення з юридичним його тлумаченням, як зобов'язання перед власником16.

В кінці ХІХ і на початку ХХ ст. в Німеччині центральною проблемою бухгалтерського   обліку   був   баланс.   Основна   дискусія стосувалася

13 Пушкар М.С. Історія обліку та контролю господарської діяльності: [навч. посібник] / Пушкар М.С., Гавришко Н.В., Романів Р.В. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 223 с., с. 47.

14 Бутинець Ф.Ф. Історія розвитку бухгалтерського обліку: Ч.1 / Ф.Ф. Бутинець. - Житомир: ЖІТІ, 1999. - 928 с., с. 87.

15 Слоущ Н.Д. Простая и двойная бухгалтерия в 8 дней / Н.Д Слоущ. - Одесса, 1893., с. 10.

16 Соколов Я.В. История развития бухгалтерского учета: [учебник]. / Я.В. Соколов, В.Я. Соколов. -[3-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Магистр, 2009. - 287 с., с. 99.статичної або динамічної природи балансу. Статична теорія балансу передбачає оцінку вартості майна, виходячи з його справедливої вартості на певну дату. Теорія динамічного балансу передбачає оцінку активів за первісною вартістю, яка в наступних звітних періодах може коригуватися відповідно до зовнішніх умов шляхом переоцінки.

Прибічники теорії статичного балансу вважали, що основна мета балансу - точне відображення вартості майна. Ця ідея послідовно впроваджувалася в життя представником німецької облікової думки Генріхом Ніклішем. Прихильниками динамічного балансу були М.С. Лунський (1867-1956 рр.), Г. Нікліш (1876-1946 рр.) та І.Ф. Шер (1846-1942 рр.), які виходили з рахункового розуміння балансу. Вчені вважали, що баланс, за винятком статей каси і розрахункового рахунку, акумулює витрати і доходи підприємства. Товари, матеріали і подібні до них активи - це тільки витрати майбутніх періодів. Нікліш Г. виступав за оцінку активів за мінімальними цінами (між собівартістю та продажними цінами), а нематеріальні цінності необхідно відображати в балансі тільки в тому випадку, якщо вони купувалися. Активи трактували як набір економічних цінностей.

Вершиною статичної теорії є тотальний баланс Вальтера ле Кутрів. Суть балансу - відображення активів і пасивів підприємства в стані моментального спокою, і тому він статичний за своєю природою. Актив в тотальному балансі поділяється на п'ять розділів:

1) основні та оборотні засоби, які використовуються в діяльності, -номінальний капітал (активи відображаються в балансі за зменшенням ліквідності);

2) засоби, які не мають безпосереднього відношення до господарської діяльності, - страховий капітал;

3) засоби, вкладені в соціально-культурну сферу, - соціальний капітал;

4) засоби, вкладені в сферу управління, - управлінський капітал;

5) кошти, які не використовуються на підприємстві, - надлишковий

17

капітал .

Вчений відстоював позицію щодо неможливості застосування єдиної оцінки до всіх об'єктів активів. Залежно від ролі об'єкта в господарській

17 Соколов Я.В. История бухгалтерского учета: учебник / Я.В. Соколов, В.Я. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 272 с., с. 143.діяльності його цінність для підприємства змінюється, відповідно, змінюється і його оцінка. Для основних засобів Вальтера ле Кутрів рекомендує оцінку за ціною придбання, для товарів - поточні ринкові ціни, для готової продукції - собівартість.

Засновником теорії динамічного балансу є Ейген Шмаленбах. Німецький вчений та його послідовники дотримувалися точки зору, що актив не пов'язаний з інвентарем, а витікає з поточної документації підприємства, яке постійно витрачає гроші. Одні витрати, які відносяться до теперішнього звітного періоду, вважаються витратами, а інші, які пов'язані з майбутніми звітними періодами, капіталізуються, тобто тимчасово містяться в активі з тим, щоб у майбутніх періодах їх віднесли на витрати. Аналогічні позиції у Росії підтримували А.П. Рудановський, Я.М. Гальперін, І.Р. Ніколаєв.

Шмаленбах Е. звернув увагу на те, що активи - це витрачені кошти, які в наступних періодах будуть списані як витрати. Тобто відносив до активів, крім грошових коштів, і витрати, які ще не стали доходами. Активи поділяв на 5 розділів (рис. 1.2).

Г

Склад активу

витрати, але ще не затрати (придбання матеріалів тощо)

І

витрати, але ще не надходження коштів (дебіторська заборгованість)

гроші (каса, поточний рахунок тощо)

цінності, які стануть доходами (готова продукція тощо)

1

цінності, які стануть затратами (напівфабрикати тощо)

18

Рис. 1.2. Склад активу за Е. Шмаленбахом

Також вчений наводив дещо спрощене групування активів:

- грошові кошти, які не окупаються ні як матеріальні витрати, ні як наступні платежі;

- матеріальні результати, які теж не окупаються ні як грошові доходи, ні як матеріальні витрати;

- гроші.

18

Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 638 с., с. 310.

20

Всі ці позиції представляють собою активні матеріальні результати, але як вважав Е. Шмаленбах, слово "активи" найкращим чином розкриває це поняття. Актив - це попередні, а пасив - наступні матеріальні засоби19.

Російський вчений І.Р. Ніколаєв під активом розумів раніше здійснені витрати, які для підприємства (і в реальному житті) є витратами майбутніх періодів20.

Розвиток капіталістичних відносин сприяв появі акціонерних товариств, що вимагало відокремлення особистого майна власника від майна, вкладеного в товариство. У кінці XIX - початку XX ст. почали виокремлювати категорію ресурси при трактуванні активу. Важливо підкреслити, що Дж. Дзаппе розглядав актив не лише як засоби підприємства, а як ресурси, призначені для отримання прибутку, що несуть у собі очікування майбутніх прибутків. Об'єкти, від яких не очікується отримання прибутку, не можуть включатися в актив. Дзаппа Дж. трактував актив як доходи майбутніх періодів. Відстоював точку зору, що баланс повинен відображати не минуле, а майбутнє. Крім того зазначав, що актив -це результат обміну, і тому його не можна переоцінювати. Активи, які не приносять доходів, необхідно одразу списувати на збитки21.

Визначення, яке запропоновано Дж. Дзаппе, досить схоже з тим, яке наведено в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", які визначають актив, як ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Слід відмітити, що дані визначення сформульовано по -різному, але сутність схожа, - активи визнаються ресурсами, від яких в майбутньому очікується отримати економічні вигоди, тобто прибуток.

Досить цікавим є визначення активу, запропоноване представником німецької бухгалтерської науки Манфредом Берлінером. Під активом, дослідник розумів набір цінностей, які підлягають розподілу згідно з планом,

19

Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 638 с., с. 310.

20 Соколов Я.В. История бухгалтерского учета: учебник / Я.В. Соколов, В.Я. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 272 с., с. 195.

21 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 638 с., с. 141.наведеному в пасиві. Причиною такого трактування було те, що вчений розглядав кожний баланс як ліквідаційний, а пасив балансу є не що інше, як

22

частковий розподіл майнової маси активу .

Аналізуючи актив балансу, І.Ф. Шер групував статті в порядку спадної ліквідності активів, що знаходяться у власності підприємства (кошти, якими підприємство володіє не на правах власності, в баланс не включалися).

У російських словниках вперше категорія "актив" зустрічається лише в 1863 р., адже для позначення сутності даного поняття використовувалися терміни "господарські засоби" або "майно".

Російськими вченими ХІХ - ХХ ст. зроблено значний внесок у розвиток бухгалтерського обліку активів (Додаток А). Варто зазначити, що ще Ф.В. Єзерський наголошував на тому, що бухгалтерська термінологія носить запозичений характер. Вчений пропонував ввести заміну терміну

23

"активи" на термін "засоби"23.

Вейцман Р.Я. розглядав баланс як синтетичний показник. Актив балансу поділяв  на три частини:   1) основні засоби,  2) засоби обігу,

24

3) вилучені засоби . Гальперін Я.М. поділив активи на засоби в трьох сферах - виробництва, обігу, споживання25.

В 1928 р. М.О. Блатов поділив активи на три частини: речові цінності (незавершене виробництво, капітальне будівництво, ремонт основних засобів), грошові кошти та права підприємства26.

Отже, поняття "активи" з розвитком економіки змінювалось. До 1930 р. дану категорію не використовували в її теперішньому значенні. Особливістю радянського обліку є те, що активи обліковувались без урахування критерію їх корисності та дійсної вартості. Так, об'єкти активів, які не використовували тривалий час в господарській діяльності, відображалися на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності. Таким чином, бухгалтерський облік не відображав реальної вартості активів підприємства,

22 Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней: [учебн. пособие для вузов] / Я.В. Соколов. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 638 с., с. 305.

23 Там же, с. 247.

24 Пушкар М.С. Історія обліку та контролю господарської діяльності: [навч. посібник] / Пушкар М.С., Гавришко Н.В., Романів Р.В. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 223 с., с. 97.

25 Там же, с. 96.

26 Стахов А.Ю. Бухгалтерский баланс. Международные и российские стандарты / А.Ю. Стаханов. -М. ООО "Пресс", 1999. - 160 с., с. 29.а звітність містила спотворені показники та не задовольняла інформаційні потреби власників (учасників) підприємства, кредиторів та інвесторів.

В другій половині ХХ ст. одним з базових принципів бухгалтерського обліку став принцип консерватизму - "обережної оцінки активу", який передбачав, що вартість краще занизити, ніж завищити. Пріоритетною стала оцінка за історичною (фактичною) собівартістю.

У 90-х рр. ХХ ст. із встановленням незалежності України, переходом від планової економіки до ринкової, відбулися кардинальні зміни в бухгалтерському обліку. 03 квітня 1993 р. було затверджене Положення про

27

організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні № 250 , що передбачало групування всіх статей активу в три розділи.

В цей період відчутним був вплив англо-американської бухгалтерської школи на вітчизняний облік. Так, були введені принцип безперервності діяльності підприємства, а також метод мінімальної оцінки запасів. Одним із значних досягнень американської бухгалтерської школи ХХ ст. є розробка нових методів оцінки запасів, зокрема, ФІФО і ЛІФО. Поява цих методів була обумовлена інфляційними процесами в багатьох країнах світу

28

в першій половині ХХ ст. .

Отже, відсутність єдиних підходів до трактування категорії "активи" можна пояснити тим, що протягом багатьох століть змінювався та формувався склад лівої частини балансу, на основі якої трактували "активи". Крім того, нерозуміння сутності економічної, юридичної та іншої термінології сприяло формуванню таких визначень, які не відображають сутність категорії "активи", або ж розкривають його частково. Це зумовлює необхідність виявлення підходів до трактування поняття "актив", що дозволить розробити напрями узгодження термінологічного апарату щодо зазначеного поняття.

27 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні від 03.04.1993 р. № 250 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/250-93-%D0%BF

28 Бухгалтерський облік: історичний аспект. Результати дисертаційних досліджень Житомирської наукової бухгалтерської школи: [монографія] / за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖДТУ, 2006. -

620 с., с. 339.

1.2. Онтологія облікової категорії "активи"

Важливою запорукою максимізації прибутку підприємства є забезпеченість виробничого процесу необхідними активами в необхідній кількості та їх ефективне використання для нормального його функціонування.

Питання щодо сутності, ролі та значення активів в сучасних умовах господарювання розкривалися в працях вітчизняних вчених, зокрема Ф.Ф. Бутинця, Л.Л. Горецької, Ю.П. Майданевич, Н.М. Малюги, О.І. Мєшко, О.М. Петрука, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, М.Г. Чумаченка, Г.Г. Рудюка, В.С. Семйон та російських вчених В.Ф. Палія, К.Ю. Циганкова, Я.В. Соколова та іншими. Категорія "актив" розглядається у наукових працях з різних точок зору, що викликає суперечливість у теоретичних засадах бухгалтерському обліку.

В українському законодавстві склалася парадоксальна ситуація -відсутня чітка відповідь на питання, що саме з позиції бухгалтерського, цивільного та господарського законодавства відображає у бухгалтерському

29

обліку суб'єкт господарювання: активи, майно або ресурси .

Основою ефективного проведення наукового дослідження є з'ясування понятійного апарату, що забезпечує єдиний підхід до трактування понять та дозволяє виокремити ознаки, які характерні для певного об'єкта. Саме тому особливу увагу приділимо даному питанню.

Поняття "актив" визначено і врегульовано на законодавчому рівні. Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), актив - це ресурс, контрольований суб'єктом господарювання в результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід для суб'єкта господарювання. Згідно з американським стандартом бухгалтерського обліку SFAC 6, активи - це ймовірні майбутні економічні вигоди, які отримані або контролюються окремою компанією в результаті угоди або минулих подій. Визначення активів у МСФЗ та Американських стандартах бухгалтерського обліку (GAAP US) за сутністю є ідентичними та визначають дві основні характеристики активу - контрольовані суб'єктом господарювання ресурси, які передбачають отримання в майбутньому економічних вигід.

29 Кузьмін Дн.Л. Бухгалтерський облік і контроль процесу придбання майна: теорія і методика: дис. канд. ек. наук: 08.00.09 / Дн. Л.Кузьмін. - Житомир, 2011. - 187 с.

Національні стандарти бухгалтерського обліку акцентують увагу на наявності двох основних умов визнання активів:

1) право власності суб'єкта господарювання на активи;

2) можливість отримання економічних вигід від їх використання в майбутньому.

Відповідно до МСФЗ передбачено, що право власності не є істотним при визначенні активу в балансі, оскільки основним є контроль вигід від їх використання.

Професор Я.В. Соколов зазначав, що розповсюдження Міжнародних стандартів фінансової звітності призвело до виникнення нового поняття -

"ресурси"30.

Визначення поняття "активи" у нормативних актах країн колишнього СРСР наведено в табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Трактування поняття "активи"у нормативних актах

Країна

Нормативний документ

Визначення активу

1

3

3

Україна

Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"31

Активи - це ресурси, контрольовані суб'єктом господарювання в результаті минулих подій, від яких очікують надходження майбутніх економічних вигід для суб'єкта господарювання

Казахстан

Закон Республіки Казахстан "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність"32

Активи - ресурси, які контролюються індивідуальним підприємцем або організацією в результаті минулих подій, від яких очікується отримання майбутніх економічних вигід

Вірменія

Закон Республіки Вірменія "Про бухгалтерський облік"33

Актив - це засіб, який контролюється підприємством як результат здійснених операцій, від якого очікується надходження майбутніх економічних вигід (ст. 6)

Туркменістан

Закон Туркменістану "Про бухгалтерський облік"34

Активний капітал визначається як сукупність основних засобів, нематеріальних ресурсів (активів), фінансових інвестицій, матеріальних обігових коштів, засобів в поточних розрахунках і грошових коштів (ст. 12)

30 Соколов Я.В. Актив: это очень сложно / Я.В.Соколов // Бухгалтерский учет - веселая наука. Сборник статей. - М.:ООО "1С - Паблишинг", 2011. - 638 с., с. 226-231.

31 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 


Похожие статьи

В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології