В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 

381 Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 "Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності" від 01.01.2012 р. [Електрониий ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/929_004

382 Міжнародний стандарт фінансової звітності 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" від 01.01.2012 р. [Електрониий ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_007

383 Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 "Подання фінансових звітів" від 01.01.2012 р. [Електрониий ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_013

384 Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 "Фінансові інструменти: розкриття та подання" 01.01.2012 р. [Електрониий ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/929_029

200склад дебіторської заборгованості, її оцінку, визнання та розкриття інформації у Примітках до річної фінансової звітності. Проте дані щодо регулювання бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості як змішаного активу майже відсутні. Тому питання монетарної та немонетарної дебіторської заборгованості в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку потребує подальшого дослідження та вдосконалення.

Важливими є питання регулювання відносин в сфері бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на державному рівні, що визначені Господарським, Цивільним і Податковим кодексами України.

ГКУ регламентує лише загальні умови та порядок укладання договорів; розмір штрафних санкцій та порядок їх застосування; визначає граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ та визначає умови виконання грошових зобов'язань. В ЦКУ наведено трактування поняття "позовна давність" та встановлено строк позовної давності дебіторської заборгованості. Тоді, як у Податковому кодексі більш детально розкривається інформація щодо визначення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості та включення її до складу доходів і витрат підприємства.

На державному рівні важливим є також Закон України "Про регулювання     товарообмінних     (бартерних)      операцій     у галузі

385

зовнішньоекономічної діяльності"385, який містить інформацію про регулювання немонетарної дебіторської заборгованості суб'єктів ЗЕД у бухгалтерському обліку, зокрема інформація про оцінку товарів за бартерним договором; строки проведення товарообмінних (бартерних) операцій, а також відповідальність за порушення строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій.

Щодо монетарної дебіторської заборгованості, відсутні нормативні акти, що регулюють порядок її відображення у бухгалтерському обліку та звітності. Проте можна користуватися основними законодавчими актами, що регулюють рух готівкових коштів, оскільки монетарна дебіторська заборгованість погашається грошовими коштами. До таких документів необхідно віднести Указ Президента України "Про застосування штрафних

385Закон України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності" від 23.12.1998 р. № 351-XIV, із змінами та доповненнями [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/351-14.санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", Інструкцію "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", Інструкцію НБУ "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України".

Наступним рівнем державного регулювання дебіторської заборгованості є положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

П(С)БО 2 "Баланс" визначає загальні вимоги щодо розкриття інформації про дебіторську заборгованість в балансі. Відповідно до п. 27

386

П(С)БО 2386, у статті активу балансу "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем). У підсумок балансу вводять чисту реалізаційну вартість, яка визначається шляхом вирахування з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів. У ст. 28-31 П(С)БО 2 наводиться інформація про дебіторську заборгованість в розрізі її складових: розрахунки з бюджетом; за виданими авансами; з нарахованих доходів; із внутрішніх розрахунків.

Одним із основних документів, що регулює методологічні засади щодо формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності є П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", що містить інформацію про визначення сутності досліджуваного поняття, класифікацію за різними складовими елементами, оцінку, визнання, визначення величини резерву сумнівних боргів на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість, яка за результатами проведеного дослідження       віднесена       до        немонетарної, регламентується

387

П(С)БО 13 "Фінансові інструменти"387. Так, як до складу фінансових інструментів належить дебіторська заборгованість, грошові кошти та інші активи, можна стверджувати, що поняття "фінансові інструменти" є ширшим, оскільки включає не тільки розрахунки, пов'язані з дебіторами, а інші    грошові    активи.    Тому    застосовувати    П(С)БО 13 "Фінансові

386 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0396-99

387 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559 із змінами та доповненнями [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1050-01інструменти" для розгляду питань, пов'язаних з розрахунками із різними дебіторами для бухгалтерського обліку є також доречним та значущим.

Проаналізувавши особливості бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості за міжнародними та національними стандартами (Додаток Ц) виявлено розбіжності, так зокрема:

- у МСФЗ 13 дебіторська заборгованість трактується як фінансовий актив, а в П(С)БО 10 - як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Фінансовий актив - це частина активів підприємства, яка являє собою фінансові ресурси: грошові кошти, цінні папери, боргові зобов'язання. У зв'язку з цим можна стверджувати, що поняття дебіторської заборгованості за міжнародними стандартами є ширшим, ніж за національними;

- відповідно до національного стандарту дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена, а згідно з міжнародним - визнається у балансі, коли вона стає стороною контрактних зобов'язань;

- при зарахуванні на баланс відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги оцінюється за первісною вартістю, а на дату балансу - за чистою реалізаційною вартістю, натомість за міжнародним - за справедливою та амортизованою вартістю;

- в МСФЗ методи розрахунку величини резерву сумнівних боргів не передбачаються.

Наявність суперечностей між національними та міжнародними стандартами викликані економічними та національними особливостями, що склалися в Україні. Крім того є й спільні риси: види дебіторської заборгованості та розкриття інформації у фінансовій звітності підприємства. Українські підприємства, які співпрацюють з нерезидентами на міжнародних ринках повинні оформлювати та подавати свою звітність згідно МСФЗ.

Наступним рівнем нормативного регулювання бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості є рівень підприємства. До даного рівня включають документи, які перебувають безпосередньо в компетенції підприємства і є внутрішніми робочими стандартами. До них слід віднести: Положення про облікову політику підприємства, робочий план рахунків бухгалтерського обліку, посадові інструкції, договори та інші.

Найбільшої актуальності набувають договори підприємства як спосібрегулювання відносин в сфері бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість є результатом виконання чи невиконання зобов'язання (момент укладання договору) підприємством. Підписання договору та пред'явлення покупцю розрахункових документів згідно з фактом відвантаження йому товарів є підставою для виникнення у продавця заборгованості із врахуванням усіх істотних умов договору купівлі-продажу (предмет, ціна, умови та терміни виконання договору). Проте, якщо в договорі не прописано умов про відповідальність за невчасне проведення розрахунків чи за не проведення розрахунків взагалі, то це може стати провокаційним фактором для боржника щодо невчасного та \ або неповного

виконання власного зобов'язання або невиконання зобов'язання взагалі

388

перед кредитором . Тому, для попередження виникнення простроченої чи безнадійної дебіторської заборгованості, покупець та продавець, при укладанні договору повинні самі передбачити всі істотні умови щодо забезпечення виконання договору належним чином.

Проблеми, пов'язані з питаннями дебіторської заборгованості мають не лише теоретичне, а й практичне значення. Проблеми практичного характеру щодо дебіторської заборгованості яскраво проявляються в кількості розглянутих судових справ (рис. 3.2).

388Покутий А. Повернення боргів та зменшення дебіторської заборгованості [Електронний ресурс] / А. Покутий // Еженедельник. - 2006. - Режим доступу до журн.: http://2000.net.ua/2000/nedelja-

ukrainy/11088.

204

Рис. 3.2. Динаміка господарських й цивільних судових справ, пов'язаних з проблемами погашення сумнівної та безнадійної заборгованості389

Аналіз рис. 3.2 дає можливість зробити висновок, що починаючи з 2008 р. і станом на 31.05.2012 р. кількість судових справ щодо сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості зростає. Така ситуація свідчить про послаблення контролю за веденням бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості на підприємстві, а також відсутність налагодженої та системної роботи з боржниками. Наявність сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості в складі активів суб'єктів господарювання уповільнює обертання обігових коштів, що негативно впливає на загальні показники фінансового стану підприємства та призводить до його погіршення.

Проаналізувавши практику господарських судів у вирішенні справ, пов'язаних з проблемами погашення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості за період з 2006 р. і станом на 31.05.2012 р. встановлено, що у 60 % розглянутих справ суд відмовляє у задоволенні позову за наступних обставин: відсутній укладений договір, який повинен регламентувати права та обов'язки сторін щодо спірних правовідносин, або минув термін позовної давності.

Отже, судова практика свідчить про те, що особи, відповідальні за ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, повинні чітко знати та розуміти чинне законодавство України. Оскільки наявність порушень в формуванні договору чи будь-якому первинному документі, в тому числі й первинні документи щодо дебіторської заборгованості, призводить до відповідальності: сплати штрафів, пені, неустойок чи отриманні збитку підприємства.

Питання бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості регламентується великою кількість нормативно-правових актів, починаючи від МСФЗ, кодексів та законів, закінчуючи інструкціями та положеннями. Така нормативна всеохопленість пояснюється передусім тим, що розрахунки з дебіторами займають центральне місце в середовищі підприємства, як в бухгалтерському (призведе до формування інформації про стан та наявність дебіторів), так і в економічному (отримання інформації для покращення здійснення господарської діяльності). Проте, при вивченні нормативної бази

389 Згідно з даними сайту Єдиного державного реєстру судових рішень [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/.

/fS%*W 205 ШЧуїрегулювання розрахунків з монетарною дебіторською заборгованістю виявлено деякі недоліки. Зокрема, не передбачено чітко встановленого нормативного документу, який би регламентував порядок її відображення в бухгалтерському обліку та звітності. Так, вказано лише, що при відображенні монетарної дебіторської заборгованості можна користуватися основними законодавчими актами, що регулюють рух готівкових коштів, оскільки монетарна дебіторська заборгованість погашається грошовими коштами, а також порядок її відображення в П(С)БО та МСФЗ в частині регулювання монетарної дебіторської заборгованості в іноземній валюті. У зв'язку з цим, бухгалтерам необхідно самостійно приймати рішення щодо їх відображення у бухгалтерському обліку або затвердити основні положення щодо дебіторської заборгованості у внутрішніх розпорядчих документах, зокрема в Наказі про облікову політику підприємства, що є досить доречним для користувачів в умовах швидкого та оперативного процесу прийняття управлінських рішень.

бухгалтерського обліку правильної організації документального векселш °держаних відображення   господарських   операцій з

векселями та їх обліку, потребують глибшого вивчення та усвідомлення ролі векселя в сучасних умовах господарювання. Саме тому, необхідним є проведення аналізу нормативних документів, що регламентують порядок функціонування вексельного обігу та його обліку.

Проблема вексельного законодавства полягає в тому, що однозначно не визначено ієрархію основних нормативних документів, що регулюють вексельний обіг в Україні, зокрема щодо співвідношення положень Женевських конвенцій та національного вексельного законодавства, що призводить до вирішення спірних питань в судовому порядку.

Проблематиці нормативного регулювання вексельних операцій присвячені дослідження Н.Й. Галушки, С.О. Гуткувича, А.В. Демківського, М.Д. Корінька, С.З. Мошенського, А.С. Ємельянова, С.М. Грудницької. Дослідження проводиться в контексті аналізу нормативних документів, які регулюють облік монетарних векселів.

Нормативно-правове

регулювання

Застосування вексельного обігу, особливості його правового регулювання,

Завданням дослідження є аналіз нормативно-правових активів, що регламентують порядок використання векселів для розробки шляхів удосконалення вексельного законодавства.

Правовою основою обігу векселів в Україні є законодавчі акти, розроблені згідно з положеннями Єдиного вексельного закону, ухваленого Женевською вексельною конвенцією. У липні 1999 р. Верховна Рада України ухвалила три закони про приєднання до трьох Женевських вексельних конвенцій 1930 року (Конвенцій № 358, 359, 360). Положення нормативно-правових документів, які регулюють бухгалтерський облік векселів наведено в Додатку Ч.

Найвищим рівнем нормативного регулювання є міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, зокрема МСБО 9 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка", де визначено особливості оцінки векселя, що виконує функції фінансового інструменту.

Державний рівень включає три підрівні, першим з яких є Цивільний Кодекс і Кодекс про адміністративні правопорушення, Закон "Про обіг векселів в Україні", Закон "Про цінні папери та фондову біржу", Закон "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Виявлено суперечність щодо співвідношення норм спеціального вексельного законодавства та норм Цивільного кодексу. Відповідно до ст. 625 ЦКУ390 передбачено нарахування штрафних санкцій за порушення термінів погашення боргового зобов'язання за векселем, проте така норма відсутня і в Законі "Про обіг векселів в Україні", і в Уніфікованому законі. За результатами проведеного аналізу судових рішень слід констатувати, що при вирішенні цієї проблемної ситуації інфляційні 3 % в більшості випадків не сплачуються, тобто перевага надається Уніфікованому вексельному закону.

Відповідальність за порушення умов видачі та обігу векселя визначена в

391

Кодексі України про адміністративні правопорушення391 (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Штрафні санкції за порушення умов видачі векселя

Вид порушення

Розмір штрафних

 

санкцій

390 Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV зі змінами та доповненнями [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=435-15

391 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10


Видача векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умов проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем -трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж

Від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Несвоєчасне розкриття інформації на фондовому ринку, вчинене посадовою особою емітента чи професійного учасника фондового ринку

Від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Таким чином, у випадку недотримання правил документального оформлення векселя на векселедавця накладаються штрафні санкції. Для уникнення фінансових санкцій необхідно правильно здійснити документальне оформлення видачі векселя, яке складається з трьох етапів:

I етап - укладання договору щодо поставки товарів (робіт, послуг), в якому слід передбачити можливість вексельного розрахунку;

II етап - поставка товарів (робіт, послуг);

III етап - оформлення векселя та передача його векселедержателю за актом приймання-передачі.

Основним нормативним актом, що регламентує операції з векселями

392

в Україні є Закон "Про обіг векселів в Україні"392. Відповідно до ст. 2 цього закону визначено особливості дії Уніфікованого вексельного законодавства (УВЗ) в Україні, а також передбачено використання не всіх 23 застережень, а лише тих, що обумовлені в ст. 3, 7, 9, 10, і 13 Додатка ІІ до УВЗ. Зокрема, в п. 1 ст. 2 Закону зазначено, що ст. 10

393

УВЗ393, яка регламентує обіг бланкових векселів, не використовується в Україні. У вітчизняному законодавстві відсутні детальні положення про бланковий вексель. Якщо вексель, не повністю заповнений у момент видачі та не відповідно до укладеної угоди, то до його власника не можна висувати претензії з цього приводу, крім випадків, коли він придбав такий вексель з нечесними намірами або виявив неуважність під час придбання такого векселя.

392 Закон України "Про обіг векселів" від 05.04.2001 р. № 2374-Ш зі змінами та доповненнями -[Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2374-14

393 Уніфікований Закон "Про переказні і прості векселі" від 07.06.1930 [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_009

У Законі "Про обіг векселів в Україні" передбачена заборона на випуск фінансових векселів, проте на практиці вона не діє, оскільки фінансові векселі фактично існують, а державне регулювання їх обігу на фондовому ринку не здійснюється. Норми Уніфікованого вексельного законодавства допускають випуск як товарних, так і фінансових векселів, а також і трансформацію в процесі здійснення господарських операцій з векселем з одного виду векселя в інший. У більшості випадків при судових розглядах зазначеної неузгодженості перевага надається нормам Уніфікованого закону, оскільки у вітчизняному законодавстві визначено пріоритет норм міжнародних документів, які ратифіковані Верховною Радою України.

Суттєві, на наш погляд, обмеження вексельного обігу в Україні створює п. 5 ст. 2 Закону № 2374-ІІІ . Якщо п. 2 ст. 48 та п. 2 ст. 49 УВЗ передбачають нарахування і сплату відсотків за неакцептованим або несплаченим векселем у розмірі 6 % від суми вексельного зобов'язання. А в Законі "Про обіг векселів в Україні" зазначено, що відсотки на вексельну суму нараховуються на основі розміру облікової ставки НБУ на день надання чека. Високий розмір облікової ставки в Україні є однією з причин, яка гальмує розвиток вексельного обігу.

Відповідно до ст. 41 Уніфікованого вексельного законодавства394 оплата переказного векселя, що виражений в іноземній валюті, може бути здійснена у національній валюті за надзвичайних обставин (наприклад, якщо та валюта, в якій видано вексель, не перебуває в обігу в місці здійснення платежу). Це правило не використовується, якщо трасат обумовив валюту сплати. Проте в національному законодавстві згідно з п. 2 ст. 2 Закону "Про обіг векселів в Україні" прописано, що навіть якщо трасат визначив у векселі валюту, оплата здійснюється в національній валюті за курсом НБУ на день терміну оплати, а в разі прострочення оплати на розсуд держателя векселя може бути використаний курс на момент здійснення платежу.

Таким чином, в Україні вексель номінований в іноземній валюті може бути погашений лише в національній валюті України (тільки за особливих обставин - в іноземній валюті за індивідуальною ліцензією НБУ).

Ще однією відмінністю вітчизняного та Уніфікованого вексельного

394 Уніфікований Закон "Про переказні і прості векселі" від 07.06.1930 [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_009законодавства є кількість підписів, що повинні бути на векселі та наявність печатки. Відповідно до ст. 5 Закону № 2374-ІІІ вексель повинен бути підписаний керівником і головним бухгалтером, а також ці підписи повинні бути завірені печаткою. Проте зазначена норма суперечить ст. 7-8 УВЗ, де зазначено, що вексель повинен містити лише один підпис і для завірення цього підпису не потрібна печатка. Це положення суперечить не тільки УВЗ, а й Закону "Про міжнародні договори України"395, згідно з яким, якщо міжнародним договором передбачені інші правила, ніж українським законодавством, то застосовують правила міжнародного договору.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 


Похожие статьи

В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології