В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 

Згідно з ст. 10 Закону № 2374-ІІІ передбачено обов'язковість ведення реєстру виданих векселів за формою, затвердженою Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Проте не зазначено порядок проведення контролю за його веденням і не визначена відповідальність за невиконання цієї вимоги в Законі.

Векселеодержувач може пред'явити вексель до оплати векселедавцю в день сплати, визначений у векселі, або в один із двох наступних за ним робочих днів. Факт сплати заборгованості за векселем фіксується в акті, який підписується двома сторонами. В УВЗ встановлені строки, протягом яких може бути стягнена заборгованість за векселем (табл. 3.2).

Таблиця 3.2. Позовні   вимоги   щодо   стягнення   заборгованості за

396

векселем

Строк позову щодо пред 'явлення

Вимоги

з\п

вимог

 

1

1 рік із дня вчинення протесту за

Строк для заяви векселедержателя

 

векселем або з дня настання строку

до індосаментів і векселедавця

 

платежу

 

2

3 роки з настання строку платежу

Строк       пред'явлення вимоги векселедержателя    до основного платника (акцептанту переказного і векселедавця простого векселя) про оплату векселя

3

6 місяців від дня, коли індосамент

Строк заяви  вимоги індосаментів

 

оплатив вексель, або з дня, коли до

один до одного і до векселедавця

 

нього пред'явлено позов

 

395 Закон України "Про міжнародні договори України" від 22.11.1993 р. № 3767-ХІІ зі змінами та доповненнями. - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1906-15

396 Уніфікований Закон "Про переказні і прості векселі" від 07.06.1930 [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_009

Визначені в законодавстві строки позовної давності розрахунків за векселями не можуть бути змінені сторонами угоди. Закінчення вексельних строків давності означає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, адже строк їх позовної давності минув. Строк давності за вже виписаним векселем можна змінити, якщо внести зміни до строку платежу за ним. Такі коригування може зробити векселедавець (трасант), закреслюючи старий реквізит і вписуючи новий.

Другим рівнем державного регулювання вексельних операцій є Указ Президента України "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності", Указ Президента України "Про розширення сфери обігу векселів", Постанова Верховної Ради "Про застосування векселів в господарському обороті України".

397

Указом Президента України № 530/94397 запроваджено використання простого товарного векселя у господарській діяльності підприємств. Вексель почали застосовувати як засіб оформлення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності. Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи: 1) оформлення та облік платіжних документів; 2) проведення заліку взаємної заборгованості; 3) вексельне оформлення прострочених заборгованостей; 4) наступні операції з векселями.

398

Указом Президента України "Про розширення сфери обігу векселів"398 скасовано обмеження суми зобов'язань за одним векселем, яке діяло до 1995 р. Розмір боргового зобов'язання за векселем нині визначається за згодою векселедавця і векселеодержувача.

Третій рівень державного регулювання векселів включає П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", Лист Міністерства фінансів України "Про бухгалтерський облік вексельного обігу", План рахунків бухгалтерського обліку.

У П(С)БО 12 та П(С)БО 13 визначено порядок оцінки та визнання в бухгалтерському обліку операцій з векселями, призначеними для перепродажу.

397 Указ Президента України "Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності" від 14.09.94 р. № 530/94 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/530/94

398 Указ Президента України "Про розширення сфери обігу векселів" від 26.07.1995 р. № 658/95 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/658/95

Таким чином, обіг векселів в Україні регламентується великою кількістю нормативних документів. Демківський А.В. зазначав, що численність нормативних актів, що регулюють вексельний обіг, насамперед визначається функціями векселя як провідного знаряддя кредиту399.

Проаналізовано судові спори між підприємствами, що пов'язані з вексельними операціями протягом 2007-2011 рр. (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Судові рішення щодо порушення вексельного обігу400

Проведений аналіз свідчить про збільшення кількості судових рішень починаючи з 2008 р. на 57,15 %, порівняно з 2007 р., які пов'язані з векселем. Станом на 30.06.2012 р. розглянуто 123 справи. Більшість із розглянутих справ стосуються порушення строку позовної давності заборгованості, що забезпечена векселем, а також щодо інфляційних відсотків за прострочення погашення вексельної заборгованості, нарахування яких передбачено ЦКУ, але така норма відсутня в Законі "Про обіг векселів в Україні", і в Уніфікованому законі.

Таким чином, вважаємо, що вексельне законодавство потребує подальшого удосконалення, адже існують неузгодженості, які негативно впливають на методику бухгалтерського обліку та аналізу операцій з векселями. На наш погляд, необхідно виокремити в законі № 2374-ІІІ два види векселів - товарний та фінансовий. Чітке розмежування векселя, враховуючи його подвійну природу, на товарний і фінансовий дозволить вирішити всі суперечності щодо регулювання обігу фінансового векселя.

Демківський А.В. Сучасний вексельний обіг: [навчальний посібник] / А.В. Демківський:. - К.: Знання, 1996. - 138 с., с. 32.

400 За даними сайту Єдиного державного реєстру судових рішень - [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/.

21Наступним етапом у формуванні вексельного законодавства, на наш погляд, повинно бути розроблення та прийняття Вексельного кодексу в Україні, в якому будуть узгоджені всі вище перераховані суперечності, що виникають в процесі обігу векселя. Вважаємо, що впровадження Вексельного кодексу призведе до розширення сфери використання векселів як вітчизняними суб'єктами господарювання, так і іноземними.

Наступною      складовою змішаних

Нормативно-правове ■ • • - -п

активів є фінансові інвестиції. Розглянемо

регулювання

бухгалтерського обліку особливості нормативно-правовог° фінансових інвестицій       регулювання      бухгалтерського обліку

фінансових інвестицій за рівнями.

До першого рівня слід віднести міжнародні стандарти, зокрема: МСБО 25 "Облік інвестицій", МСБО 27 "Консолідовані та окремі фінансові звіти", МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані підприємства", МСБО 31 "Частки у спільних підприємствах", МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". Окрім вищезазначених МСБО, у серпні 2005 р. Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку затвердила Міжнародний стандарт фінансової звітності (МСФЗ) 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації", який набув чинності з 1 січня 2007 р. МСФЗ 7 замінює МСБО 32 "Фінансові інструменти: визнання та подання" у частині, яка стосується розкриття інформації у фінансовій звітності, а також повністю замінить МСБО 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ"401.

Порівняння МСФЗ 9 "Фінансові інструменти", МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" та МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання і оцінка" наведено в Додатку Ш. Слід відмітити, що в цих стандартах виявлені незначні відмінності. Зокрема, вбудовані виробничі інструменти згідно із МСФЗ 9 "Фінансові інструменти" та МСФЗ 7 "Фінансові інструменти: розкриття інформації" можуть бути відокремлені від основного договору, а згідно із МСБО 39 виробничі фінансові інструменти, вбудовані в фінансовий актив, не повинні враховуватись окремо від такого фінансового активу. Крім того, згідно з МСФЗ 9 та МСФЗ 7 пайові інструменти повинні оцінюватися в звіті про

401 Литвин Н.Б. Проблеми обліку фінансових інвестицій / Н.Б. Литвин // Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції. - 2006. - Тернопіль: ТДТУ. - С. 120-122., с. 121.фінансовий стан за справедливо вартістю, а прибутки та збитки від змін справедливої вартості визнаються в звіті про прибутки та збитки, тоді як МСБО 39 не визначає оцінку, а лише встановлює перелік статей, які можна вважати пайовими інструментами. Щодо інших питань суперечності та відмінності відсутні, так, зокрема, щодо первісної та наступної оцінки фінансових активів і зобов'язань, припинення визнання фінансових активів та зобов'язань, щодо оцінки боргових інструментів, проте, слід відмітити, що в МСБО 39 відсутнє поняття "бізнес-моделі".

Для різних країн сила впливу та авторитет комітету МСФЗ неоднаковий. Так, у ряді країн бухгалтерські стандарти комітету МСФЗ взяті за основу побудови національних систем обліку цілком або з незначними змінами. У Франції, наприклад, при складанні консолідованих рахунків національні та транснаціональні компанії мають право допускати відхилення від національного Комерційного кодексу і керуватися міжнародними принципами обліку. В Італії законодавство про регулювання фондових бірж вимагає, щоб підприємства, що зареєстровані на біржі й приймають участь у лістингу (в котируваннях акцій), застосовували міжнародні стандарти для відображення операцій, не передбачених італійським законодавством.

Вплив МСБО на бухгалтерські системи розвинених капіталістичних країн значно менший. Головним чином це пов'язано з тим, що в більшості індустріально розвинених країнах склалися свої усталені принципи і традиції бухгалтерського обліку, що задовольняють специфічним вимогам національних ринкових моделей. Так, у країнах Західної Європи і Японії основні фінансові потоки та інвестування економіки здійснюються через банківські структури, а не через фондові біржі. Тому пріоритетним напрямом як законодавчого, так і власне бухгалтерського регулювання є захист інтересів кредиторів, а не задоволення інформаційних потреб акціонерів.

Найвищими нормативними документами державного рівня, які регулюють здійснення фінансових інвестицій є Господарський та Податковий кодекси. Так, в ст. 390 ГКУ визначено перелік суб'єктів, які здійснюють інвестиційну діяльність на території України, що можуть визнаватися іноземними інвесторами. В Податковому кодексі України розкрито сутність поняття "інвестиції" та "фінансові інвестиції", наведено класифікацію інвестицій, а також визначено порядок оподаткування інвестиційного прибутку.

Загальний режим правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні забезпечують понад 100 законів України, таких як Закон "Про режим іноземного інвестування", Закон "Про захист іноземних інвестицій на Україні", Закон "Про інвестиційну діяльність", Закон "Про стимулювання розвитку Регіонів", Закон "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження". Проте вищеперераховані нормативні акти визначають лише загальні засади організації інвестиційної діяльності та не стосуються питань відображення фінансових інвестицій в системі бухгалтерського обліку.

Відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні регулюються також й іншими нормативно-правовими документами, зокрема Указом Президента "Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності"; Указом Президента "Про додаткові заходи по залученню іноземних інвестицій в економіку України"; Указом Президента "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні"; Указом Президента України "Про деякі питання іноземного інвестування"; Положенням про Державне агентство України з інвестицій та інновацій, затверджене постановою КМУ від 16.05.2007 р. № 749; Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 280, Положенням про порядок і умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. № 281, іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Третім рівнем державного регулювання є Підзаконні нормативні акти міністерств і відомств. Основними документами на цьому рівні є Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Слід відмітити, що в процесі практичного застосування цього стандарту можуть виникати певні проблеми при трактуванні окремих термінів,  оцінці інвестицій в момент придбання

(створення) чи на дату балансу. Все це викликає труднощі при встановленні методів розрахунків, визнанні активів, доходів чи витрат. У зв'язку з цим, в процесі застосування П(С)БО 12 виникає потреба звертатися до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Тому надзвичайно актуальним є вивчення міжнародних стандартів, що стосуються цього питання, та їх порівняння з національними (Додаток Ю).

Виявлено спірні моменти в обліку фінансових інвестицій за національними та міжнародними стандартами:

- оцінка фінансових інвестицій на дату балансу. Так, зокрема, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку передбачають три основні види оцінки: за справедливою вартість (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі); фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) відображаються за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі. Тоді як, міжнародний стандарт розмежовує оцінку поточних та довгострокових інвестицій. Так, інвестиції, які класифікуються як поточні активи, слід відображати: за ринковою вартістю; за нижчою з двох оцінок - собівартістю чи ринковою вартістю. Інвестиції, які класифікуються як довгострокові активи, слід відображати: за собівартістю; за сумою переоцінки, а у випадку придбання ринкових цінних паперів, що надають право власності, - за нижчою з двох оцінок: собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфелю;

- продаж фінансових інвестицій. Згідно з вітчизняними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку сума прибутку (збитку) від внеску або продажу спільному, асоційованому підприємству активів, що припадає на частку інвестора, включається до складу доходів (витрат) майбутніх періодів з визнанням їх прибутком (збитком) інвестора лише після продажу спільним, асоційованим підприємством цього активу іншим особам або в періодах амортизації одержаних чи придбаних необоротних активів. Тоді як за міжнародним стандартом передбачено, що після продажу інвестиції, різницю між чистою виручкою від реалізації та балансовою вартістю слід визнавати як дохід або витрати.

- інформація про фінансові інвестиції, яка розкривається у фінансовій звітності. Так, зокрема згідно із МСБО 25 "Облік інвестицій" фінансова звітність повинна містити значно більше інформації про фінансові інвестиції, зокрема: інформацію про облікову політику щодо визначення балансової вартості інвестицій, підходу до змін ринкової вартості поточних інвестицій, які відображаються за ринковою вартістю, підходу до дооцінки на момент продажу інвестиції, що переоцінювалася; значні обмеження щодо можливості реалізації інвестицій або переведення доходу і виручки від реалізації; аналіз портфелю інвестицій - для підприємств, основною діяльністю яких є утримання інвестицій тощо.

На основі аналізу основних положень МСБО 25 та П(С)БО 12 виявлено, що існують обмеження, за якими інвестиціями не вважаються запаси та основні засоби, а у національному стандарті такі обмеження відсутні. Крім цього, міжнародні правила обліку інвестицій визнають лише вкладення у сторонні суб'єкти. Реальні вкладення коштів у розвиток власної матеріальної бази не вважається інвестиціями.

У вітчизняній практиці прийнято інший підхід, за яким придбання необоротних активів для власних потреб підприємства вважається капітальними інвестиціями, а вкладення в інші суб'єкти - фінансовими. Це одна з найважливіших особливостей, що відрізняє національні стандарти обліку від міжнародних у сфері інвестування.

Вважаємо, що такі відмінності пов'язані з різним рівнем та особливостями розвитку країн, а, можливо, навіть і ментальними особливостями народів. Вивченням суперечливих питань обліку фінансових інвестицій з точки зору національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку присвячені дослідження Р.В. Бойко, Д.О Касича, Я.Д. Крупки, Н.Б. Литвин, О.В. Сагова, Р.М. Циган.

Також до нормативних документів цього рівня слід віднести П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", що стосується фінансових інвестицій в частині операцій, що виникають між пов'язаними сторонами, а також визначено методи оцінки активів та зобов'язань в операціях пов'язаних сторін та інформацію, яка повинна бути розкрита у фінансовій звітності.

П'ятий рівень нормативного регулювання представлений децентралізованими нормативними актами, до яких належать: рішення іпостанови органів місцевого самоврядування та локальні нормативно-правові акти. До таких документів належать наказ про облікову політику підприємства, інші накази, положення та інструкції, які носять обов'язковий характер в межах одного окремого суб'єкта господарювання. Пріоритетність документів, їх зміст і статус, принципи побудови і взаємодії між собою, а також порядок підготовки і затвердження керівництво підприємства встановлює самостійно.

Слід наголосити на тому, що облік фінансових інвестицій ускладнюють також і численні неузгодження в нормативно-правовому полі, що регулює інвестиційну діяльність. Саме на такі проблеми звертають увагу такі вчені як, Я.В. Голубка, О.О. Гончаренко, З.В. Задорожний, А.Г. Коваленко, Я.Д. Крупка, О.М. Матрос, К.В. Шиманська.

Існує проблема неузгодженості П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" та П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" щодо віднесення доходів і витрат до певного виду діяльності, зокрема, фінансової чи інвестиційної. Відповідно до П(С)БО 4 надходження грошових коштів у вигляді відсотків за позики, надані іншим сторонам (інші, ніж позики, здійснені фінансовою установою), за фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери, за використання переданих у фінансову оренду необоротних активів належать до витрат від інвестиційної діяльності. Тоді як, згідно із П(С)БО 3 до складу фінансових доходів належать дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). Наявність таких суперечностей у національних стандартах свідчить про необхідність внесення змін та уточнень до їх змісту з метою забезпечення єдиного підходу до структури доходів і витрат від різних видів діяльності.

Слід відмітити, що в наш час, залишається невирішеною ціла низка питань, пов'язаних з адаптацією міжнародних принципів і підходів до оцінки та обліку фінансових інвестицій до вітчизняних умов господарювання. Так, Я.В. Голубка зазначає, що сучасна система обліку фінансових інвестицій, потребує деяких уточнень, оскільки не враховує прийнятого в міжнародній практиці поділу таких інвестицій на боргові та корпоративні. Зазначена проблема   виникла   через   невідповідність   норм   П(С)БО 13 "Фінансовіінструменти" та міжнародного стандарту МСБО 39 "Фінансові інструменти:

„402

визнання та оцінка" .

Норми П(С)БО 12 поширюються на підприємства всіх форм власності, крім бюджетних установ. Але для професійних торговців, основною діяльністю яких є купівля-продаж цінних паперів, такі інвестиції є звичайним товаром. Голубка Я.В. зазначає, що норми і правила, визначені П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", повинні стосуватися усіх підприємств, крім бюджетних установ і професійних торговців цінними паперами403.

Особливістю міжнародних стандартів є те, що за ними підприємство може в балансі не розподіляти інвестиції на поточні і довгострокові, хоча їх

оцінка повинна здійснюватися за відповідними методами, що встановлені

404

для кожного з вказаних видів інвестування .

В Україні, як і в інших країнах СНД, за часів Радянського Союзу фондовий ринок тлумачився як система інфраструктурних елементів, що ізолює фінансові ресурси від виробництва з метою привласнення спекулятивного прибутку405. Нині ні у кого не викликає сумніву той факт, що інвестиційний ринок є потужним важелем розвитку економіки країни, дійовим засобом мобілізації нагромаджень і спрямування фінансових ресурсів у ті галузі виробництва, які принесуть найбільший прибуток. На сьогодні фондовий ринок проходить фазу становлення, має інфраструктуру, що формується, недосконалу законодавчу і нормативну базу, потребує вдосконалення з метою розвитку та інтеграції в європейський і світовий ринки.

Розглянемо кількість судових спорів між підприємствами протягом 2007-2011 років щодо фінансових інвестицій (рис. 3.4).

402 Голубка Я.В. Облік та аудит фінансових інвестицій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит" / Я.В. Голубка. - Тернопіль, 2006. - 20 с., с. 6.

403 Крупка .Д. Сутність та оцінка фінансових інвестицій за стандартами обліку / Я.Д. Крупка // Вісник ЖІТІ. Серія: Економічні науки. - 2001. - № 14. - С. 137-141., с. 137.

404Голубка Я.В.  Актуальні питання обліку фінансових інвестицій / Я.В. Голубка // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль, 2005. - № 1. - С. 109-115, с. 111. 405 http://www.minfin.gov.ua/file/link/58289/file.ppt

/?S%&W 219

Рис. 3.4. Кількість судових рішень щодо фінансових інвестицій

За даними рис. 3.4 можемо спостерігати зростання кількості судових рішень пов'язаних із фінансовими інвестиціями. Так, зокрема, в 2009 р відбулося значне зростання судових справ за цією тематикою на 64,5 % (49 справ), що пов'язано із зростанням обсягів здійснення інвестицій саме в ці роки. Крім того, станом на 30.06.2012 року вже було розглянуто 73 справи щодо фінансових інвестицій. Так, одним із найбільш поширених є порушення законних прав та інтересів інвесторів, у зв'язку з чим вони звертають до суду з позовом про захист іноземних інвестицій та вимогою їх повернення.

Підсумовуючи, варто зазначити, що законодавча база в Україні щодо фінансових інвестицій є недосконалою і не сприяє збільшенню обсягу інвестицій. У більшості законодавчих актах наявні неточності у формулюваннях. Постійна зміна законодавчих умов забезпечення іноземного інвестування спричинює плутанину щодо застосування законодавства до підприємств з іноземними інвестиціями. Відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та території, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування.

На основі проведеного дослідження виявлено, що основними проблеми бухгалтерського обліку змішаних активів є відсутність нормативних актів, що регулюють бухгалтерський облік монетарних активів, оскільки П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів" розкриває лише сутність монетарних активів та поширюється тільки на ті монетарні активи, які виражені в іноземній валюті.

fi^^ 220 «А**^

Тому, доцільною є розробка та затвердження на державному рівні нормативного документу, який би регулював всі суперечності, наявні в діючих законодавчих актах з обліку складових змішаних активів. Нормативний документ дозволить на теоретичному та практичному рівні вирішити суперечності щодо питань бухгалтерського обліку таких активів і забезпечить одноманітний склад змішаних активів, їх оцінку та відображення в системі бухгалтерського обліку.

3.2. Сутність і роль оцінки змішаних активів у формуванні інформаційної бухгалтерської системи

Оцінка відіграє важливу роль в господарській діяльності суб'єктів господарювання, оскільки від обґрунтованості та точності вибору оцінки залежить ліквідність активів і платоспроможність підприємства. Вартісна оцінка є обов'язковою до застосування щодо всіх об'єктів бухгалтерського обліку. У плановій економіці оцінка об'єктів бухгалтерського обліку регулювалась централізовано. Тому в умовах ринкової економіки проблема оцінки об'єктів бухгалтерського обліку набуває великого значення, оскільки є одним із інструментів, що забезпечує достовірність даних про стан підприємства і результати його господарської діяльності, надає оперативну інформацію для прийняття управлінських рішень.

Аналіз сучасних наукових досліджень у сфері бухгалтерського обліку складових змішаних активів, зокрема дебіторської заборгованості, векселів одержаних, облігацій свідчить про відсутність єдиного, загальновизнаного методичного підходу щодо їх вартісного оцінювання. Таким чином, на сьогоднішній день надзвичайно актуальним є аналіз підходів до оцінки складових змішаних активів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 


Похожие статьи

В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології