В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології - страница 26

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 

Досить цікавим є підхід до поділу боргових інструментів за Ю.С. Бездушною 460 на:

- довгострокові (утримувані до погашення) - облігації придбані (випущені) з метою їх утримання (реалізації) протягом всього терміну дії (до погашення);

- короткострокові (утримувані для продажу) - облігації придбані з метою подальшого перепродажу та отримання прибутку від короткотермінових змін їх ціни (для продажу)461.

Бездушна Ю.С.462 вважає, що облігації, утримувані для погашення, слід оцінювати за амортизованою вартістю, що визначається як різниця між собівартістю (теперішньою вартістю) та номінальною вартістю інструменту. Облігації, утримувані для продажу, необхідно оцінювати за справедливою вартістю.

Вважаємо, що такий поділ є дещо некоректним, оскільки поточні облігації можуть утримуватися не лише для продажу, але й до погашення. У зв'язку з цим, пропонуємо фінансові інвестиції (в частині облігацій) поділяти на дві групи: облігації, утримувані до погашення (монетарні) та облігації, утримувані для продажу (немонетарні). Причому довгострокові облігації

460 Бездушна Ю.С. Методологія обліку і оцінки фінансових інструментів та її застосування аграрними   підприємствами   [Електронний   ресурс]   /   Ю.С. Бездушна   //   Аграрний вісник Причорномор'я. Економічні науки. - 2010. - Випуск № 53. - Режим доступу: Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/avpch/En/2010_53/Bezdushn.pdf&sa=U&ei=edYtUPKUJ8XQt AaqIHQAQ&ved=0CBQQFjAA&usg=AFQjCNG82slv6J16lGQJB6iQDjwUIbS9_Q

461

Там же. Там же.

462можуть утримуватися лише до погашення, оскільки п. 1 розділу ІІ П(С)БО 27 передбачає, що активи, які утримуються для продажу мають бути продані протягом року з дати визнання утримуваними для продажу (рис. 3.9).

Облігації

Облігації, що утримуються до погашення

МОНЕТАРНІ

Облігації, що утримуються для продажу

-1-

НЕМОНЕТАРНІ

Рис. 3.9. Оцінка облігацій на дату балансу

Облігації, що утримуються до погашення, слід визнавати фінансовими активами з фіксованими або визначеними платежами та терміном погашення, щодо яких підприємство твердо має намір і здатне володіти до настання терміну погашення. Тобто, в цьому випадку буде виконуватися умова віднесення активів до монетарних - засіб платежу. Тому, облігації, утримувані для продажу, слід вважати немонетарними активами.

Щодо облігацій призначених для продажу, то їх варто розглядати відповідно до вимог П(С)БО 13 "Фінансові інструменти", як активи утримувані з метою подальшого продажу для отримання прибутку від короткотермінових змін їх ціни та/або винагороди посередника. Такі облігації відносяться до немонетарних активів.

Оцінка використання базується на принципах обачності, превалювання змісту над формою. Такий підхід означає можливість зміни оцінки в період перебування в портфелі інвестора.

Собівартість фінансової інвестиції або балансова вартість (БВ) може бути вищою або нижчою за справедливу вартість (СВ). У цьому разі

25фінансові інвестиції підлягають переоцінюванню, результати якої визнаються як інші доходи чи інші витрати.

Хрущ Н.А.463 зазначає, що інвестиції переоцінюються чотири рази на рік, адже відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" баланс підприємства складається щоквартально.

Вважаємо, що після кожної переоцінки облігацій необхідно складати звіт про результати переоцінки облігацій. Звіт призначений для реєстрації змін на кожну дату переоцінки та подання управлінському персоналу з метою прийняття оперативних управлінських рішень.

Запропонований Звіт про результати переоцінки облігацій забезпечить систематизацію даних про результати переоцінки та сприятиме посиленню контрольних функцій за дотриманням кінцевої мети здійснення операцій з облігаціями.

Проблемний момент оцінки фінансових інвестицій при вибутті полягає у тому, що положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не визначено методів їх оцінки.

Рудейчук С.В.464 зазначає, що на дату погашення фінансової інвестиції і облігації, які утримуються до погашення і оцінюється за амортизованою вартістю, їх балансова вартість дорівнюватиме номінальній. Сума дисконту (премії) фінансової інвестиції пропорційно розподіляється між звітними періодами від дати купівлі інвестиції до дати її погашення, змінюючи балансову вартість фінансової інвестиції. Амортизація дисконту (премії) зі збільшенням (зменшенням) балансової вартості фінансової інвестиції на суму амортизації дисконту (премії) зумовить те, що на дату балансу буде відображена її справжня вартість.

Якщо облігації придбані для перепродажу, то на дату продажу варто визнати дохід від їх реалізації зі списанням балансової вартості інвестиції до

465

складу інших витрат поточного року .

Адекватна класифікація та оцінка фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємств є необхідною умовою забезпечення високої якості облікової інформації. Виходячи з

463 Хрущ Н.А. Методи оцінки фінансових інвестицій залежно від їх виду / Н.А. Хрущ, О.М. Семенюк // Вісник Хмельницького національного університету, 2009. - № 6, T. 1. - С. 196-199.

464 Рудейчук С.В. Розвиток бухгалтерського обліку операцій з облігаціями: дис. канд. ек. наук: 08.00.09 / С.В. Рудейчук. - Житомир, 2011. - 268 с., 98 с.

465цього, для вдосконалення вітчизняної практики нормативно-правового

регулювання обліку фінансових інвестицій доцільно змінити деякі норми оцінки. Так, зокрема, вважаємо, що оцінка облігацій на момент придбання буде залежати від їх виду за способом отримання доходу. У випадку придбання відсоткових облігацій в бухгалтерському обліку вони повинні відображатися за номінальною вартістю, тоді як дисконтні облігації, незалежно від цілі придбання (для продажу або погашення) - за вартістю фактично сплачених коштів емітенту облігацій. При чому витрати, пов'язані із придбанням повинні включатися не до вартості таких інвестицій, а до витрат звітного періоду.

Подальша оцінка облігацій буде залежати від мети їх утримання. Облігації, що утримуються до погашення (монетарні) оцінюються за амортизованою собівартістю, а облігації, які придбані з метою продажу (немонетарні) - за справедливою вартістю. Такий підхід до оцінки інвестицій забезпечить реальне відображення їх вартості в системі бухгалтерського обліку та надання об'єктивної інформації щодо фінансового стану і результатів діяльності підприємства.

На основі проведеного дослідження встановлено, що відсутній комплексний підхід до оцінки складових змішаних активів, що призводить до викривлення їх вартості в фінансовій звітності. З метою вирішення зазначеної проблеми розроблено комплексний підхід до оцінки складових змішаних активів.

Так, довгострокову монетарну дебіторську заборгованість запропоновано оцінювати у момент визнання за номінальною вартістю, а на дату балансу рекомендовано використовувати оцінку за теперішньою вартістю. Оцінка монетарної поточної дебіторської заборгованості у момент визнання здійснюється за справедливою вартістю, а на звітну дату - за найменшою з двох оцінок: чистою реалізаційною або справедливою вартістю. Немонетарну дебіторську заборгованість необхідно оцінювати в залежності від виду активу, що виступає об'єктом обміну: на подібні (історична або переоцінена вартість) й неподібні (справедлива вартість).

Довгострокові векселі отримані можуть утримуватися лише до погашення, оскільки активи, які утримуються для продажу повинні бутипродані протягом року. При первісному визнанні монетарний довгостроковий вексель, отриманий в забезпечення дебіторської заборгованості, слід оцінювати за номінальною вартістю, а на звітну дату -за теперішньою вартістю. Монетарний довгостроковий вексель, що придбаний в банківської установи або інших суб'єктів господарювання, при первісному визнанні відображається в бухгалтерському обліку за фактичною вартістю, а на звітну дату оцінка - за теперішньою.

Відповідно до проведеного дослідження монетарний короткостроковий вексель, отриманий в забезпечення дебіторської заборгованості, при первісному визнанні слід оцінювати за номінальною вартістю, яка зазначена у векселі, оскільки ця вартість є справедливою вартістю реалізованих товарів (робіт, послуг). На звітну дату його вартісна оцінка залежатиме від подальшого використання. У випадку утримання монетарного векселя до строку погашення його слід відображати в звітності за номінальною вартістю. Якщо підприємство збирається продати вексель в найближчій перспективі, тоді вексель стає немонетарним та потребує відображення в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю.

Оцінка боргових цінних паперів (векселів, облігацій) на момент придбання буде залежати від їх виду за способом отримання доходу. Відсоткові боргові цінні папери в бухгалтерському обліку повинні відображатися за номінальною вартістю, тоді як дисконтні, незалежно від цілі придбання (для продажу або погашення) - за вартістю фактично сплачених коштів емітенту. При чому витрати, пов'язані із придбанням повинні включатися не до вартості таких інвестицій, а до витрат звітного періоду.

Подальша оцінка боргових цінних паперів буде залежати від мети їх утримання. Боргові цінні папери, що утримуються до погашення (монетарні) оцінюються за амортизованою собівартістю, а боргові цінні папери, які придбані з метою продажу (немонетарні) - за справедливою вартістю.

Запропонований підхід до оцінки складових змішаних активів забезпечить реальне відображення їх вартості в системі бухгалтерського обліку та надання об'єктивної інформації щодо фінансового стану і результатів   діяльності   підприємства   з   урахуванням   вимог сучасного

ринкового середовища.

3.3. Методика бухгалтерського обліку складових змішаних активів підприємства

Система бухгалтерського обліку як основне джерело інформації про господарську підприємства має відповідати цілям та стратегії його діяльності. Однією з найпоширеніших, на сьогодні, є стратегія управління орієнтована на вартість, основною метою якої є підвищення вартості активів, з метою усунення різниці між його ринковою та фактичною вартістю. Виокремлення в окрему групу змішаних активів спрямоване на управляння вартістю підприємства, оскільки до монетарних і немонетарних активів застосовуються різні підходи до оцінки. Фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість та векселі не мають явно вираженої грошової форми, тобто залежно від змісту господарських операцій можуть бути як монетарними, так і немонетарними, що призводить до того, що в бухгалтерському обліку такі об'єкти будуть відображатися по-різному. У зв'язку з цим постає потреба в побудові методики облікового відображення складованих змішаних активів.

Проблемам бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості присвячені праці вітчизняних вчених-економістів, а саме: М.Д. Білика, Т.А. Бутинець, В.В. Сопка, С.Ф. Голова, З.В. Гуцайлюка,

В.П. Завгороднього,     О.Д. Заруби,    В.В. Ковальова,     О.І. Кобилянської,

B. М. Костюченко, Л.О. Лігоненка, Н.М. Малюги, Н.П. Матициної, Р.І. Назарбаєвої,   Л.В. Нападовської   та   російських   вчених,   таких як

C. Д. Батехіна, І.О. Бланка, А.А. Мазаракі, Г.В. Савицької, Я.В. Соколова, А.П. Шаповалова та інших. Проте не дослідженим залишається питання бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості як змішаного активу, оскільки з такої тематики відсутні наукові праці.

Вагомий внесок у дослідження проблем організації бухгалтерського обліку векселів зробили такі вітчизняні науковці, як О.В. Амеліна, М.Т. Білуха, О.Ю. Большакова, Ф.Ф. Бутинець, Л.М. Гавриловська, Н.Й. Галушка, С.О. Гуткевич, С.Ф. Голов, О.О. Жук, М.Д. Корінько, М.В. Кужельний, С.З. Мошенський, В.В. Сопко, Ю.Д. Чацкіс, М.Г. Чумаченко   В.Г. Швець   та   ін.,   а   також   зарубіжні дослідники:

A. С. Бакаєв, С.М. Барац, М.Ф. Ван Бред, Глен А. Велш, Деніел Г. Шорт, Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуєлл О.В. Казаков, В.В. Палій, В.Ф. Палій, М.Л. Пятов, Я.В. Соколов, Л.З. Шнейдман, Е.С. Хендріксен. Однак відсутній комплексний підхід до методики бухгалтерського обліку векселів, оскільки більшість дослідників розглядали лише облікове відображення векселів, що забезпечені дебіторською заборгованістю, а векселя, що утримуються на підприємстві з метою отримання економічних вигід, тобто фактично є фінансовими інвестиціями, увага не приділялася. У зв'язку з цим актуальною є розробка комплексної методики бухгалтерського обліку векселів з врахуванням їх подвійної природи.

Деякі питання теорії та методики бухгалтерського обліку операцій з облігаціями досліджували вітчизняні вчені: С.О. Башкірова, О.П. Білик, І.В. Білоус, І.А. Бойко, М.І. Бондар, М.П. Войнаренко, І.І. Гончар, Т.В. Грищенко, Т.В. Ковальова, Ю.О. Костенко, Ю.Я. Кравченко, Ю.В. Лавров, О.І. Лебідь, О.В. Любкіна, С.З. Мошенський, І.В. Орлов, О.С. Панченко, О.М. Пономаренко, С.В. Сагова, Т.П. Сахно, І.В. Стешенко, С.Ю. Фомічова, М.М. Шевченко, Т.П. Якимчук та ін.; російські вчені -

B. А. Бєлов, Г.М. Колоножніков, С.В. Лялін, Я.М. Міркін; вчені інших зарубіжних країн: С. Анткевич (S. Antkiewicz), Ю.Ф. Брігхем (Eu.F. Brigham),

C. Бучек (S. Buczek), М.С. Ерхардт (M.S. Erhard), Р. Колечек (R. Koleczek), Д. Майерс (D. Mayers), П. Фернандес (P. Fernandez).

Проте наше дослідження проводитися з позиції поділу активів на монетарні та немонетарні в контексті стратегії управління вартістю підприємства.

Завданням дослідження є вивчення та аналіз існуючої системи обліку змішаних активів, в частині дебіторської заборгованості, векселів, облігацій та удосконалення їх бухгалтерського відображення.

Облікове відображення Щ°денно   підприємства здійснюють

дебіторської розрахунки  з   контрагентами,   проте не

заборгованості як завжди       дебіторська заборгованість

складової змішаних

підприємства значних обсягів дебіторської заборгованості, що спричиняє вилучення грошових коштів з господарської діяльності та погіршує фінансовий стан суб'єкта господарювання.

активів

погашається вчасно. Така ситуація призводить   до   виникнення   в балансі

Методика бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості є цілісною багаторівневою складною системою взаємопов'язаних, взаємоузгоджених способів і методів, які утворюють чітку послідовність облікових робіт від реєстрації господарських операцій до складання звітності, що призначена забезпечувати потреби управління та створювати можливості для прийняття управлінських рішень.

Виникнення та погашення як монетарної, так і немонетарної дебіторської заборгованості можна відобразити за допомогою розроблено алгоритму розрахунків з покупцями та замовниками, який може використовуватися всіма підприємствами та дозволить проведення ефективнішого контролю за станом їх розрахунків (рис. 3.10).

ДОГОВІР

Форма розрахунків

Т

Реалізація продукції, товарів, робіт, послуг

ів,

Відвантаження

Визнання

Оцінка

І

Д-т 36 К-т 70

Погашення дебіторської заборгованості

Монетарна заборгованість (готівкові, безготівкові розрахунки)

К

Немонетарна заборгованість (розрахунки цінними паперами, факторинг, бартер)

Виникнення дебіторської заборгованості

-II ~

Реалізація заборгованості (факторинг)

З правом

 

Без права

регресу

 

регресу

Відображення в синтетичному та аналітичному обліку (регістри синтетичного та аналітичного обліку, внутрішні форми обліку)

Внутрішньо-управлінська звітність

^^

Головна книга

Фінансова звітність

Форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності"(рядок 940)

Форма № Г'Баланс" (рядки 160-162)

Рис. 3.10. Алгоритм виникнення і погашення дебіторської заборгованості

Ы 258 Ш

Розглянемо кожну складову такого алгоритму більш детально.

Документальне оформлення фактів господарського життя, зокрема операцій з дебіторською заборгованістю, забезпечують спостереження і первинний контроль за господарською діяльністю підприємства. Тобто первинні документи є юридичним свідченням господарських операцій, що здійснюються та джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту й аналізу господарської діяльності.

При дослідженні дебіторської заборгованості, як змішаного активу, важливо звернути увагу на її документальне оформлення, оскільки наявність первинного документу є законодавчим підтвердженням факту здійснення господарської операції. Про її виникнення свідчить велика кількість первинних документів (табл. 3.6).

Таблиця 3.6. Первинні документи з оформлення операцій щодо дебіторської заборгованості

Довгострокова

дебіторська заборгованіст ь

Поточна дебіторська заборгованість

Розрахунки з вітчизняними покупцями

Розрахунки з іноземними покупцями

Вид дебіторської заборгованості

 

Попередня

ві кі

н

наху

оплата

Форми розрі

Наступна

 

оплата

 

Готівкові

І

розрахунки

а

1

Безготівкові

 

розрахунки

Договір оренди, акт приймання-

передачі, акт виконаних робіт (наданих послуг), виписка банку

Договір безвідсоткової позики, акт приймання-передачі, рахунок-

фактура, акт виконаних робіт (наданих послуг)

Довгостроковий вексель, платіжне доручення, виписка банку

Договір купівлі-

продажу, акт виконаних робіт (наданих послуг), виписка банку

Накладна, податкова накладна, акт виконаних робіт (наданих послуг), рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна

Короткостроковий вексель, платіжне доручення, виписка банку, акредитив

Договір купівлі-

продажу, акт виконаних робіт (наданих послуг), виписка банку

Накладна, рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, платіжні документи на перерахування платежів до митниці, вантажно-митна декларація, інвойс

Виписка банку, акредитив, платіжне доручення, інкасо

Прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, довіреність, звіт про використання наданих коштів у _відрядження або підзвіт_

^%У> 959 #3^

Основним юридичним документом, за яким підприємство здійснює розрахунки з контрагентами є договір, проте він не є підставою для відображення господарський операцій в бухгалтерському обліку. Скрипак Н.466 зазначає: "Договір як головна підстава виникнення договірних відносин є основною правовою формою організації економічних відносин між рівноправними суб'єктами господарювання. Він також є засобом планування підприємницької діяльності".

Досить цікавими є думки К.В. Романчук та Дн. Л. Кузьміна, які вважають, що при укладанні договорів необхідно враховувати дію двох факторів, які впливатимуть на порядок відображення їх результатів у бухгалтерському й податковому обліку: 1) форми розрахунків за товари (попередня чи наступна оплата) та 2) момент переходу права власності в

• / ■ ч467

договорі (момент передачі товарів чи момент оплати) .

Погоджуємося із зазначеними позиціями та вважаємо, що договір є одним із ефективних способів організації взаємовідносин сторін, що враховує їх спільні інтереси, мету та визначає необхідні дії для її досягнення.

Однією із умов, яку необхідно враховувати при укладанні договорів є термін оплати (наступна оплата та передоплата). Так, О.В. Павелко468 зазначає, що попередня оплата є своєрідною гарантією платоспроможності покупця (замовника) щодо якої немає сумнівів у погашенні заборгованості та виконанням зобов'язань перед постачальником. Такий вид розрахунку вигідний для постачальників, оскільки зменшується ризик неотримання грошових коштів у майбутньому. Щодо наступної оплати, то вона є кращим розрахунком для покупців, що купують невелику кількість товарів, оскільки надає змогу визначити її якісні та технологічні особливості й характеристики.

Важливе значення на вибір первинного документу здійснює форма оплати.   Це  пов'язано  в  першу чергу  із  грошовими  потоками на

466 Скрипак Н. Договір поставки як спосіб захисту від недобросовісних боржників [Електронний ресурс] / Н. Скрипак // Правовоий тиждень. - № 16 (142). - Режим доступу до журн.: http://introjus.com.ua/index.php? option= com_content&view=article&id=64%3A2010-01-28-12-58-32&catid=8%3A2010-01-04-22-27 13&Itemid =68&l ang=ru.

467 Романчук К.В. Момент переходу права власності за договором поставки і його вплив на оподаткування та бухгалтерський облік операцій / К.В. Романчук, Дн.Л. Кузьмін // Вісник ЖДТУ. Серія: економічні науки. - 2011. - № 2(56). - С. 192-197, с. 193.

468 Павелко О.В. Аванси в обліку будівництва: особливості віднесення до доходів і витрат [Електронний ресурс] / О.В. Павелко. - Режим доступу: nuwm.rv.ua/metods/asp/vd/v41ek31.doc.підприємстві. Тобто, якщо форма оплати є готівковою, то відповідно первинні документи будуть застосовуватись лише ті, які необхідні для оформлення операцій пов'язаних із готівковим рухом коштів (ПКО, ВКО, касова книга). Якщо ж форма оплати є безготівковою, відповідно і первинні документі будуть відповідати такій формі оплати (платіжне доручення, виписка банку, вексель).

На думку В.Т. Венцеля469, оптимальною формою розрахунків для зменшення комерційних ризиків, поліпшення надійності виконання своїх зобов'язань сторонами договору і забезпечення швидкості розрахунків для вітчизняних підприємств є банківський переказ (аванс) та акредитив. Іваненко І.А. й Антонова А.А.470 погоджуються із такою думкою, проте додають, що важливою формою розрахунків, крім авансу та акредитиву, є також інкасо.

Маліо Н.В. вважає, що акредитив забезпечує надання гарантій як для продавця, так і для покупця, виступаючи одночасно засобом для фінансування виробництва. Це пояснюється тим, що акредитив, як форма безготівкових розрахунків, дозволяє врахувати інтереси всіх сторін контракту, про що свідчать як можливість його переказу, так і можливість

471

отримання платником кредиту при відкритті акредитиву . Натомість М.Р. Лучко стверджує, що на сьогодні вексель є не тільки найкращим засобом заміни надходження вимоги і переведення боргу, а й надійним розрахунковим інструментом в умовах грошового дефіциту та практичним

472

для забезпечення боргових зобов'язань472.

Стверджувати, що найкращим і надійним засобом розрахункових інструментів з погашення дебіторської заборгованості є один з них (вексель, акредитив чи інкасо) є недоречним. Оскільки кожна із зазначених форм розрахунків з покупцями та замовниками має свої

469 Венцель В.Т. Теоретико-обліковий аспект розрахунків з іноземними контрагентами / В.Т. Венцель // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. - 2011. - № 1(55). - С. 47-51, с. 49.

470 Іваненко І.А. Форми міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності України / І.А. Іваненко, А.А. Антонова // Економічний простір. - 2011. - № 48/1. - С. 13-19, с. 14.

471 Маліо Н.В. Правовий режим акредитиву як форми безготівкових розрахунків [Електронний режим] / Н.В. Маліо // Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/statti/%D4%E0%EA%F3%EB%FC% F2%E 5%F2%20% EE%E1%EB%B3%EA%F3%20%B3%20%F4%B3%ED%E0%ED%F1%

B3%E2/8.050104/99_%CC%E0%EB%B3%EE_%CD%C2.doc.

472 Лучко М. Вексель в господарській діяльності підприємств України [Електронний ресурс] / М. Лучко // Соціально-економічні проблеми і держава. - 2011. - Вип. 2 (5). - Режим доступу до журн.: http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2011/11lmrhdp.pdf.переваги та недоліки, тому підприємству необхідно самостійно обирати первинні документи, які є для нього зручними, надійними та, які забезпечать швидкість отримання грошових коштів від різних дебіторів та залежно від операцій, що здійснюють підприємства. Проте такі умови необхідно в обов'язковому порядку зазначати в договорі купівлі-продажу (надання послуг, виконання робіт).

473

Досить суперечливою є думка К.О. Дударєвої , яка вважає, що виписка банку не є підтверджуючим документом в бухгалтерському обліку, а є регістром для банку. В свою чергу, підтверджуючими документами є додатки до виписки банку, зокрема, платіжні доручення, рахунки, накладні тощо. Проте Державна податкова служба України

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 


Похожие статьи

В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології