В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології - страница 28

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі491.

Загальні умови визнання заборгованості в цілому збігаються з умовами, передбаченими Податковим кодексом України, хоча перелік таких умов, визначені ПКУ є ширшим. Тому можливі варіанти, за яких заборгованість в бухгалтерському обліку буде визнана безнадійною, але в податковому обліку цього не відбудеться (не буде виконана одна з

490Податковий   Кодекс   України   від 02.12.2010 р.   № 2755-VI   зі   змінами  та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 наведених вище умов п. 14.1.11 ПКУ). Необхідно зауважити, що правила визнання заборгованості безнадійною в податковому обліку більш складні, ніж у бухгалтерському, оскільки за умови виконання умов ПКУ, безнадійна заборгованість може бути списана одночасно як в податковому обліку (з відповідним коригуванням показників податкового обліку в

•••\ г 492

декларації), так і в бухгалтерському .

Одним із проблемних питань немонетарної дебіторської заборгованості є відображення в системі бухгалтерського обліку факторингових операцій. Так, О.М. Левченко зазначає, що факторингові операції для України є досить новим і гнучким фінансовим інструментом, який достатньо оперативно може задовольнити інтереси сторін. З огляду на те, що побудова продажу в кредит потребує не тільки інвестицій в оборотний капітал, але й значного обсягу ресурсів на побудову відповідних сучасних технологій для здійснення контролю, запровадження факторингу є необхідним493.

На думку О.О. Зеленіної, факторинг - це особливо вигідна для підприємств дрібного і середнього бізнесу форма фінансування, що дає змогу керівництву і працівникам  сконцентруватися  на  виробничих  проблемах  і максимізації

прибутку, що прискорює одержання більшої частини платежів, гарантує повне

494

погашення заборгованості і знижує витрати з ведення рахунків .

Погоджуємося із зазначеними думками дослідників, адже факторинг дозволяє прискорювати оборотність коштів у розрахунках, що сприяє економії, підвищенню ефективності виробництва, а також усуває небезпеку непогашення дебіторської заборгованості.

Відповідно до конвенції про міжнародний факторинг, фінансова послуга вважається факторингом у тому випадку, якщо вона відповідає одній з чотирьох ознак: наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед процесу реалізації; інкасування його заборгованості; страхування постачальника від кредитного ризику. На сьогоднішній день

492 Формування і відображення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському обліку [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG090615.html.

493 Левченко О.М. Факторинг: методика облікового процесу / О.М. Левченко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - № 11(113). - С. 219-233, с. 221.

494 Зеленіна О.О. Бухгалтерський облік факторингу як елементу позикового капіталу / О.О. Зеленіна // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. - 2010. - № 4(54). - С.78-81, с. 81.в Україні факторингові послуги, як правило, відповідають першій, другій

495

і четвертій ознакам .

Оскільки факторинг є досить новою фінансовою послугою, що активно розвивається, існує безліч підходів науковців щодо його облікового відображення. Так, Р.Е. Грачова пропонує обліковувати дебіторську заборгованість як короткостроковий кредит496, відображати в складі інших витрат та доходів звичайної діяльності - К.С. Сурніна497, а О.Г. Веренич та А.П. Шаповалова відносити такі операції до реалізації інших оборотних

... -498

активів та інших витрат операційної діяльності .

На сьогоднішній день важливе значення для бухгалтерського обліку має класифікація факторингу залежно від оплати боргових вимог постачальником, зокрема виділяють факторинг без права регресу та з правом регресу. У разі факторингу з регресом фактор (банк), не отримавши грошей від покупця, має право через певний строк вимагати їх від продавця (клієнта). У цьому випадку фактор бере на себе ліквідний ризик (ризик несплати у строк), але кредитний ризик залишається за продавцевем (клієнтом). Грошові вимоги в разі факторингу з регресом є, по суті, забезпеченням короткострокового фінансування. У разі факторингу без регресу ризик несплати з боку дебіторів повністю переходить до фактора. Також фактор веде бухгалтерський облік стану та руху дебіторської заборгованості, надаючи клієнту періодично різні звіти з цього приводу.

В ході здійсненого дослідження встановлено, що велику кількість питань приділено вивченню бухгалтерського обліку регресному факторингу. Так, стверджують, якщо право грошової вимоги передається клієнтом як плата за фінансування, то він фактично втрачає право вимоги до боржника (ст. 1077 ЦКУ). У цьому випадку існує два варіанти відображення такої операції в бухгалтерському обліку: перший передбачає, що заборгованість

495 Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1998 р. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_210.

496 Грачева Р.Е. Енциклопедія бухгалтерського обліку / Р.Е. Грачева. - К.: Галицькі контракти, 2004. - 832 с., с. 448.

497 Сурніна К.С. Удосконалення обліку дебіторської і кредиторської заборгованості промислових підприємств: дис. канд. екон. наук: спец. 08.06.04 / К.С. Сурніна. -Луганськ,

2001. - 242 с., с. 68-74.

498 Веренич О.Г. Облікові аспекти факторингу / О.Г. Веренич, А.П. Шаповалова // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: зб. наук. праць. - Львів: НУ "Львівська політехніка", 2007. - №577. - С. 50-54, с. 52.боржника списується клієнтом у дебет рахунка 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", а на суму отриманих від фактора коштів кредитується рахунок 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", сума винагороди включається до витрат і списується; другий - полягає в тому, що заборгованість боржника визнається фінансовими витратами, а отримана від фактора сума коштів -доходами. Такий підхід не дає змоги повністю відобразити правову суть

Ф. „ . 499

акторингових операцій, тому він не використовується .

Відповідно    до    П(С)БО 13 "Фінансові    інструменти" дебіторська

заборгованість покупців, що призначена для перепродажу, є фінансовим

активом підприємства. У разі її реалізації має визнаватися дохід від такої

операції. Згідно з П(С)БО 15 "Дохід" дохід визнається, якщо підприємство

передає покупцеві всі вигоди й ризики, пов'язані з правом власності на актив.

Однак при регресному факторингу дохід не може бути визнаний, адже ризики,

пов'язані  з  передачею   права  грошової  вимоги  фактору,   надалі несе

підприємство-постачальник. У цьому разі економічна сутність збігається з

юридичною - в бухгалтерському обліку постачальника при відступленні права

грошової вимоги за договором регресного факторингу дохід не відображається.

Надане фактором фінансування не може бути визнане зобов'язанням для цілей

бухгалтерського обліку,  адже таке зобов'язання виникає тільки в разі

непогашення дебітором зобов'язання перед фактором (настання права регресу

до  постачальника).   Отже,   при  регресному  факторингу  сума наданого

фінансування є непередбаченим зобов'язанням: її доцільно відображати на

позабалансовому рахунку 042 "Непередбачені зобов'язання". Малоймовірно,

що за всією отриманою постачальником сумою фінансування настане право

регресу, тому необов'язково відображати отримане фінансування у повному

обсязі на позабалансовому рахунку. Постачальник може відображати певну

суму виходячи з розрахунків ступеня ризику несплати за кожним дебітором.

Найбільш дискусійним питанням в бухгалтерському обліку регресного

факторингу   залишається   відображення   плати,   встановленої   у вигляді

винагороди за факторингові послуги та посередницьких послуг. Карп'як Я.С.500

499 Зеленіна О.О. Бухгалтерський облік факторингу як елементу позикового капіталу підприємства / О.О. Зеленіна // Вісник ЖДТУ. Серія: Економічні науки. - 2010. - № 4(54). - С. 78-81, с. 80.

500 Карп'як Я.С. Факторинг як інструмент вирішення фінансових проблем підприємства [Електронний ресурс] / Я.С. Карп'як, Л.І. Ріжко // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. Політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. - 2009. - № 647. - С. 70-74.та Ріжко Л.І.501, винагороду за факторингові послуги пропонують обліковувати на рахунку 951 "Відсотки за кредит", а посередницькі послуги - на рахунку

502

952 "Інші фінансові витрати". Івашевська О.М. дотримується думки, що винагороду за факторингові послуги необхідно обліковувати на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", супутні послуги - на рахунку 92 "Адміністративні витрати". З цією позицією погоджуються і практикуючі бухгалтери Т. Омеляненко503 та І. Копанська504.

Винагорода за факторингові послуги відображається у кореспонденції з рахунками: К-т рах. 684 - якщо відсотки (винагорода) клієнтом сплачуються окремо; К-т рах. 377 - якщо відсотки (винагорода) зменшують заборгованість фактора за фінансуванням. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати, до яких витрат господарської діяльності (операційна, фінансова, інвестиційна) необхідно включати такі послуги.

На рахунку 95 "Фінансові витрати" обліковують витрати, відсотки та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Згідно ст. 1046 ЦКУ за договором позики грошові кошти, надані позикодавцем, позичальник повертає в такій самій сумі. При регресному факторингу суму наданого фактором фінансування повертає дебітор підприємства, тільки в разі настання регресу до постачальника останній оплачує власні кошти. Крім того, договором регресного факторингу передбачено зобов'язання постачальника (клієнта) відступити фактору право грошової вимоги до третьої особи (тобто покупця-дебітора). Тому фінансування, отримане за договором регресного факторингу і плата фактору у вигляді відсотків до суми наданого фінансування не може відображатися на рахунку 95 "Фінансові витрати". У зв'язку з цим вважаємо, що такі витрати слід включати до складу інших витрат та обліковувати на рахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності". А інші складові оплати за факторинг, а саме витрати на комісійну винагороду фактора та збір за обробку документів, доцільно відображати в бухгалтерському обліку постачальника на рахунку 92 "Адміністративні витрати", які відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" включають витрати за послуги банків.

502 Івашевська О.М. Про розвиток методики обліку факторингу / О.М. Івашевська // Вісник Національного університету водного господарства та природоккоистування. Економіка: зб. наук. праць. - 2006. - Вип. 4(6). - Ч. 3. - 512 с.

503 Омеляненко Т. Особливості обліку операцій факторингу з правом регресу / Т. Омеляненко // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - № 3 - С. 19-23.

504 Копанська І. Відступлення права вимоги при банкрутстві боржника / І. Копанська // Головбух. -2009. - № 16 (639). - С 11-13.

501

Узагальнюючи існуючі підходи до облікового відображення, бухгалтерський облік факторингових послуг можна зобразити наступним чином (рис. 3.13).

Впровадження вищезазначених рекомендацій в практичну діяльність підприємств надасть можливість вдосконалити їх облікове відображення, а також отримати облікову інформацію в розрізі дебіторської заборгованості, яка є немонетарною.

Отримана сума фінансування

Н

Дт - 377 Кт -361 Дт - 311 Кт - 377

 

 

Плата за факторинг у вигляді відсотка

 

Дт - 949 Кт - 684 або

Дт - 951 Кт - 684

Дт - 377 Кт -362

Дт - 311 Кт - 377

Дт - 949 Кт - 684

Витрати на посередницькі послуги

Дт - 92 Кт -

685

або

 

Дт - 93 Кт -

685

або

 

Дт -952 Кт -

685

Дт - 92 Кт - 685

Рис. 3.13. Підходи до облікового відображення факторингових операцій

Отже, незважаючи на те, що факторинг в Україні існує не так довго, проте є одним із гнучких та вигідних фінансових інструментів, адже має безліч переваг, зокрема дозволяє переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів, що наразі є дуже актуальним в сучасних умовах. Такий вид послуг забезпечує своєчасне погашення дебіторської заборгованості, скорочення витрат, що виникли з причин затримки платежів, запобігає появі сумнівних боргів і підвищенню ліквідності підприємства. За сучасних умов господарювання факторинг допомагає усунути взаємні неплатежі та прискорити оборотність капіталу підприємства.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експортно-імпортних операцій, кожне підприємство постає перед необхідністю відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць, що виникають в результаті змін курсів валют на дату здійснення господарської операції та фактичного перерахування коштів505.

505 Посацький М.В. Експортно-імпортні операції підприємства: проблема визначення курсових різниць [Електронний ресурс] / М.В. Посацький // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_oif/2007_4_2/zbirnuk_O_FN_4has_2_80.pdf.

Основним документом, яким слід керуватися при визначенні курсових різниць за монетарними статтями в бухгалтерському обліку є П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів". Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу, а за немонетарними - курсові різниці не визначаються.

В бухгалтерському обліку курсові різниці слід відображати на підставі п. 8 П(С)БО 21, тобто включати до складу доходів або витрат залежно від виду діяльності (операційна чи неопераційна). Доходи (витрати), отримані / нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати (ст. 153.1.1, 153.1.2 ПКУ).

Доходи за статтями, що виникли внаслідок операційної діяльності, необхідно відображати на рахунку 714 "Дохід від операційної курсової різниці". Узагальнення інформації про доходи від курсових різниць за статтями, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, здійснюється на рахунку 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці", а витрати - на рахунках 945 "Втрати від операційної курсової різниці" та 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць". В податковому обліку визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у склад доходів підприємства, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) - у склад витрат.

Отже, основна проблема відображення курсових різниць полягає у неузгодженості питання бухгалтерського і податкового обліку, зокрема, щодо перерахунку активів підприємства, виражених в іноземній валюті.

Таким чином, застосування методики облікового відображення дебіторської заборгованості з поділом на монетарну і немонетарну відіграє досить важливу роль. Це зумовлено тим, що такі активи є різними за своїм економічним змістом та юридичною формою, що зумовлено різними підходами до її методичного відображенням в системі бухгалтерського обліку. Тому, нами запропоновано комплексну методику її відображення в системі бухгалтерського обліку, на основі якої можна приймати різноманітні ефективні управлінські рішення (Додаток АА, рис. 3.14).с

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

( Довгострокова"^) 3z

Поточна

Інша 1

за майно, що передано у ^фінансову оренду J

Інша заборгованість

теперішня вартість

)

J

1

теперішня вартість

Розрахунки з

покупцями та замовниками

монетарна

заборгованість

Розрахунки з

різними дебіторами

немонетарна

заборгованість

Факторинг

теперішня вартість

)

немонетарна

заборгованість

Рис. 3.14. Узагальнення інформації про монетарну і немонетарну дебіторську заборгованість

279

Виокремлення запропонованої методики бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості дозволить уникнути ризиків неплатоспроможності і зниження показників ліквідності внаслідок отримання об'єктивної та своєчасної інформації для прийняття ефективних управлінських рішень.

За результатами дослідження встановлено, що одним із проблемних питань є не коректне відображення розрахунків з покупцями і замовниками в бухгалтерському обліку, оскільки не враховує повноту та достовірність тієї інформації, яка необхідна зацікавленим користувачам. З метою вирішення цієї проблеми, запропоновано змінити назву існуючих субрахунків поточної дебіторської заборгованості на монетарну і немонетарну. Для відображення довгострокової дебіторської заборгованості запропоновано ознаки, за якими необхідно будувати синтетичний та аналітичний облік, зокрема терміни погашення заборгованості й валюта розрахунків, а також змінити назву рахунку на "Монетарну довгострокову дебіторську заборгованість". Використання таких підходів щодо ведення аналітичного й синтетичного обліку дебіторської заборгованості, як змішаного активу, надасть можливість задовольняти інформаційні потреби облікового персоналу в розрізі її структурних елементів, а також дозволить окреслити суми заборгованості, що вилучені із господарського обороту різними дебіторами для цілей управління й контролю.

Таким чином, методика облікового відображення монетарної й немонетарної дебіторської заборгованості сприятиме отриманню інформації з метою прийняття ефективних економічних та управлінських рішень, а також забезпечить надійну систему внутрішнього контролю за станом їх розрахунків.

Облік вексельних операцій є одним із Методичні особливості '

бухгалтерського обліку     найбільш суперечливих і складних питань,

монетарних векселів        що пов'язано з його подвійною природою.

одержаних

_ Суб'єкти        господарювання можуть

використовувати векселі для розрахунків за товари, продукцію, виконані роботи та надані послуги, здійснення заліку взаємної заборгованості. Також вексель може виступати засобом приросту капіталу, оскільки придбання векселя за грошові кошти здійснюється з метою отримання додаткового доходу. У зв'язку з цим вирішення проблем практичного використання векселів  потребує правильного  відображення  операцій з векселями в

280бухгалтерському обліку з урахуванням специфічної природи цього фінансового інструменту.

Бухгалтерський облік векселів в Україні здійснювався ще з давніх -давен, проте провести історичний огляд обліку вексельних операцій в Україні можливо лише, починаючи з ХІХ ст., оскільки саме тоді з'явились перші книги з обліку, що використовувалися для фіксування їх надходження та вибуття. З метою розуміння специфічності векселя як об'єкта бухгалтерського обліку розглянемо історію вексельних операцій. До XIX століття відсутні відомості про ведення окремих облікових регістрів і спеціальних рахунків для відображення вексельних операцій. Операції з отримання чи видачі векселів обліковувались на рахунках, що відображали операції з особами, від яких векселі отримувались, яким видавались або на яких були трасовані.

У праці Е.О. Мудрова "Счетоводство для всех родов торговли" (1846 р.) запропоновано вести бухгалтерський облік векселів виданих та одержаних на окремих рахунках, а також виокремлено поділ векселів на два типи, - ті, що є

... . .506

предметом торгівлі, і ті, що не є предметом торгівлі .

Російський  вчений  П.І. Рейнбот  в  "Полном  курсе коммерческой

507

бухгалтерии" (1866 р.) обґрунтував необхідність застосування вексельної книги, яка складалася з двох частини: в першій - розміщувались римеси, векселі, за якими необхідно одержати платіж, а в другій - тратти - векселі, за якими підприємство зобов'язане погасити заборгованість.

У кінці XIX ст. М.Н. Штрик в книзі "Новейшая двойная бухгалтерия" (1891 р.) виділив рахунки одержаних та виданих векселів. Вчений відносив вексель до кредитних паперів та класифікував на наступні окремі категорії:

- векселі, пред'явлені нами іншим;

- векселі, пред'явлені іншими до нас;

- державні кредитні папери;

- громадські і промислові кредитні папери.

Також М.Н. Штрик відокремив рахунок "Векселів римес", який призначався для обліку отриманих векселів, дебетувався за всіма одержаними

506Мошенський С.З.   Розвиток   обліку   вексельних   операцій:   [монографія] / С.З. Мошенський; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Ж.: ЖДТУ, 2006. - 620 с., с. 431. 507 Рейнбот П.И. Полный курс коммерческой бухгалтерии / П.И. Рейнбот. - СПб., 1866. - 373 с., с. 59.векселями,   і   кредитувався   за   всіма   платежами   за   ними,   а також

рахунок "Векселів тратт", який відкривався для виданих векселів і кредитувався за виданими векселями, а дебетувався за сплаченими сумами. Дисконтовані векселі автор пропонував обліковувати за номінальною вартістю, а різницю відсотків відображати на рахунку інтересів чи дисконту508.

Мохов М.І. в праці "Бухгалтерия" (1911 р.) запропонував виокремити окремі рахунки для відображення заборгованості за векселями. Ці рахунки дослідник називав "Рахунок векселя до одержання" - для векселів, за якими є право одержати гроші та "Рахунок векселів до платежу" - для векселів, за якими необхідно платити. Вчений вважав, що векселі можна продавати і купувати, тому й борг, який ґрунтується на векселі, записується в книзі не в особовий рахунок боржника чи кредитора, як борги за розписками та позиковими листами, а в особливі рахунки509. Таким чином, М.І. Мохов, обґрунтував виділення окремих рахунків для обліку одержаних і виданих векселів.

Вагомий внесок в розвиток відображення в обліку векселів зробив С.М. Барац, який наголошував на необхідності ведення допоміжних книг, зокрема: книги виданих соло-векселів, книги акцептованих векселів, вексельної книги, строкової книги векселів до платежу, строкової книги векселів до одержання, книги боргів з видачі векселів і поставленні надписів (пред'явленню). Вчений виділяв рахунки "Векселів до одержання" і "Векселів до платежу". Барац С.М. зазначав, що і підписувач векселя (соло-векселя), і трасат-акцептант (платник) виступають як вексельно-зобов'язані

особи (установи), а тому для бухгалтерії немає різниці в якості векселедавця

510

простого векселя чи в якості трасата виступає підприємство . Тому дослідник не виділяв рахунки простих і переказних векселів, а заборгованість за ними відображав на одному рахунку.

На основі аналізу поглядів науковців в XIX ст. - початку XX ст. на облікове відображення векселів встановлено, що спочатку заборгованість за векселями відображалась на особових рахунках боржників або кредиторів, тобто окремі рахунки для обліку заборгованості за векселем не відкривалися. Проте з

508 Мошенський С.З. Вексельний обіг та його облік в Україні: історичний аспект / С.З. Мошенський // Вісник Житомирського державного технологічного університету. - 2003. -№ 3(25). - С. 148-157, с. 152.

509 Там же с. 153.

510 Барац С.М. Курс вексельного права / С.М. Барац. - Спб.: Т-во "Общественная польза", 1893. - 778 с., с. 430.розвитком вексельного обігу, коли векселі стали не тільки засобом розрахунку, але й об'єктом купівлі-продажу, в бухгалтерському обліку їх почали відображати на окремих рахунку з розмежуванням одержаних і виданих векселів. Однією з проблем облікового відображення векселів була відсутність одностайності в поглядах вчених з приводу застосування допоміжних книг.

Операції з векселями відображаються в системі бухгалтерського обліку як у векселедавця, так і у векселедержателя. У векселедавця при видачі векселя виникають зобов'язання, що фіксуються в пасиві балансу (рис. 3.15). Векселі одержані відображаються в активі балансу векселедержателя, адже залежно від економічної сутності господарської операції є або дебіторською заборгованістю (при умові, що вексель виступає засобом платежу за поставлений товар, виконані роботи, надані послуги), або фінансовою інвестицією (при придбанні векселя за грошові кошти з метою отримання додаткового доходу).

J3L

Об'єкт бухгалтерського обліку

Пасив

Актив

Актив

Рис. 3.15. Обліковий аспект сутності векселів

У зв'язку з тим, що об'єктом дослідження є активи, розглядатиметься методику бухгалтерського обліку векселів лише у векселедержателя.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 


Похожие статьи

В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології