В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 

Щодо немонетарних активів, то одним з критеріїв віднесення до даної групи є критерій об'єктності, згідно з яким актив має певну форму, тобто матеріалізований. В основі наступного критерію віднесення активів до немонетарних лежить функція грошей як "міра вартості", тобто можливість вартісного виміру активу.

Відповідно до запропонованих критеріїв наведено поділ активів за грошовою ознакою на монетарні та немонетарні (табл. 1.11).

Таблиця 1.11. Класифікація активів за грошовою ознакою

Вид активу

Монетарні / Змішані монетарні

Немонетарні / Змішані немонетарні

МОНЕТАРНІ

НЕМОНЕТАРНІ

- грошові кошти в касі в національній та

- основні засоби;

іноземній валюті;

- інші необоротні матеріальні активи;

- кошти   на   рахунках   в   банках в

- нематеріальні активи;

національній та іноземній валюті, як

- капітальні інвестиції;

поточні, так і інші;

- довгострокові біологічні активи;

- інші кошти

- гудвіл;

 

- виробничі запаси;

 

- поточні біологічні активи;

 

- малоцінні швидкозношувальні предмети;

 

- виробництво;

 

- брак у виробництві;

 

- напівфабрикати;

 

- готова продукція;

 

- продукція с/г виробництва;

 

- товари;

 

- резерв сумнівних боргів;

 

- витрати майбутніх періодів

ЗМІШАНІ

- фінансові інвестиції (довгострокові та поточні);

- дебіторська заборгованість (довгострокова та поточна);

- векселі одержані (довгострокові та короткострокові)

Згідно з запропонованою класифікацією до монетарних активів віднесено всі активи, в основі господарських операцій з якими покладено функцію грошей як "засобу платежу", причому готівка, кошти на рахунках в банку та інші кошти також відносяться до монетарних активів. В основі немонетарних активів лежить функція міри вартості, яка передбачає можливість надати грошового вираження об'єктам.

Крім того, можна виділити активи, які не можна однозначно віднести до монетарних або немонетарних, наприклад, довгострокові фінансові інвестиції, короткострокові векселі одержані, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з покупцями та замовниками і розрахунки з різними дебіторами, віднесено до немонетарних, але за умови, що погашення такої заборгованості відбудеться не грошовими коштами, оскільки в протилежному випадку функція міри вартості трансформується у функцію засобу платежу, тобто обслуговування грошима боргових та інших зобов'язань.

Розроблено класифікацію активів (рис. 1.7), яка орієнтована на інформаційне забезпечення управлінського персоналу в рамках стратегії управління, орієнтованої на вартість.

Рис. 1.7. Поділ активів підприємства для цілей бухгалтерського обліку в контексті стратегії управління, орієнтованої на вартість

У випадку погашення дебіторської заборгованості, векселів одержаних грошовими коштами або їх еквівалентами, отримання грошових коштів за здійсненими фінансовими інвестиціями, то такі статті слід відносити до складу монетарних, якщо ж погашення передбачає отримання інших активів (наприклад, бартер), то виникає немонетарна стаття балансу.

Крім того, визначено додаткові умови віднесення змішаних активів до складу монетарних та немонетарних (рис. 1.8).

якщо вони

погашаються

грошовими коштами або їх еквівалентами

якщо вони погашаються у

негрошовій формі

Критерії розмежування змішаних активів до монетарних та немонетарних

1

мета: утримання до погашення

засіб капіталізації

МОНЕТАРНІ

мета: отримання економічних вигід (для перепродажу)

фінансовий інструмент

НЕМОНЕТАРНІ

Рис. 1.8. Умови віднесення змішаних активів до складу монетарних та

Змішані активи можна віднести до складу монетарних або ж

немонетарних залежно від мети їх утримання. Так, якщо активи утримуються до погашення, тобто виступають у ролі розрахункового

засобу, засобу капіталізації, то їх можна вважати монетарними. У випадку придбання активів та їх утримання з метою перепродажу, отримання економічних вигід, якщо такі активи виступають в ролі фінансового інструменту, то їх слід вважати немонетарними.

Узагальнюючи розглянуті класифікаційні ознаки, запропоновано класифікацію активів (рис. 1.9), яка відповідає цілям підприємства, яке орієнтовано на зростання вартості.

немонетарних

Класифікаційні ознаки

Класифікаційні групи

За правом власності

Власні;

Лізингові;

Орендовані

За характером участі в господарському процесі

Необоротні; Оборотні

—►

За грошовою ознакою

Монетарні;

Немонетарні

Змішані

За рівнем ліквідності

Високоліквідні; Середньоліквідні; Низьколіквідні; Неліквідні

Рис. 1.9. Класифікація активів в контексті стратегії управління, орієнтованої на вартість для бухгалтерського обліку та економічного аналізу

Для цілей бухгалтерського обліку активи доцільно класифікувати за наступними ознаками: за формами функціонування, за правом власності, за характером участі в господарському процесі та за грошовою ознакою.

Класифікація активів за правом власності важлива для цілей бухгалтерського обліку, оскільки впливає на облікове відображення активів. Зокрема, активи, що належать підприємству на правах власності відображається на балансових рахунках, а орендовані активи - на позабалансових, а активи, що взяті в фінансову оренду підприємство може ними розпоряджатися, проте його власність вони стануть лише після повної оплати вартості таких активів.

З урахуванням інтересів управлінського персоналу та власників підприємства активи слід класифікувати за рівнем ліквідності. За цією ознакою доцільно виокремлювати високоліквідні активи (грошові кошти, частина дебіторської заборгованості, оплата якої відбудеться у десятиденний термін); середньоліквідні (короткострокові фінансові інвестиції, цінні папери, оборотні й інші активи підприємства, які можуть бути реалізованими за тридцятиденний строк без значної втрати їх вартості); низьколіквідні

53

(необоротні активи, які можна реалізувати); неліквідні (необоротні активи, що підлягають списанню за ліквідаційною вартістю). Дана класифікаційна ознака дозволить адекватно оцінити фінансовий стан суб'єкта господарювання та допоможе визначити рівень ліквідності активів.

Враховуючи інформаційні потреби власників підприємства, запропоновано класифікацію активів за грошовою ознакою, що дозволить достовірно та точно визначити вартість монетарних та немонетарних активів суб'єктів господарювання. Поділ активів на монетарні та немонетарні спрямований на підвищення інвестиційної привабливості.

У результаті проведеного дослідження встановлено, на сьогодні відсутній єдиний підхід до класифікації активів. Вченими та науковцями пропонується велика кількість класифікаційних ознак, згідно з якими відбувається їх групування. Однією із перших - проблема віднесення вченими одних і тих же видів активів до різних ознак. Наступною, є відсутність єдиної термінології, так, наприклад, необоротні активи, називають ще позаоборотними, довгостроковими, засобами тривалого використання. Наявність таких неузгодженостей потребує детального дослідження та розробки такої класифікації, яка б була найбільш доцільною для потреб бухгалтерського обліку та оптимально відображала господарську діяльність підприємств України. Вважаємо, що класифікація активів має відповідати цілям, стратегії та специфіці діяльності підприємства, тому визначити єдиний, уніфікований склад активів, практично неможливо.

З метою ефективного управління вартістю підприємства, запропоновано поділ активів за грошовою ознакою на монетарні та немонетарні. До монетарних активів віднесено активи, які відповідають критерію монетарності та в основі господарських операцій з якими лежить функція засобу платежу, а до немонетарних - активи, які відповідають критерію об'єктності та в основі господарських операцій з якими лежить функція міри вартості.

Розроблено класифікацію активів підприємства для цілей бухгалтерського обліку, в рамках стратегії управління, орієнтованої на вартість, яка передбачає наявність монетарних оборотних, немонетарних оборотних, необоротних та змішаних активів підприємства, що дасть змогу ефективно контролювати вартість підприємства.

1.4. Грошові кошти як основна складова монетарних активів: економічна та облікова сутність

Монетарні активи відносяться до тих особливих категорій, які завжди були найбільш актуальними в економічній думці, оскільки в процесі грошового руху найбільшою мірою проявляються і реалізуються інтереси суб'єктів ринку. Через грошові кошти, їх функції кожен індивідуум реалізує свої потреби, тому грошова система і визначає взаємозв'язок між виробництвом, обміном, розподілом і споживанням.

При проведенні огляду наукової літератури встановлено, що відсутні ґрунтовні праці в частині розкриття сутності та особливостей обліку монетарних активів.

Поняття монетарних і немонетарних активів введено до понятійного апарату бухгалтерського обліку з прийняттям П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів". Відповідно до цього П(С)БО, монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи, які будуть отримані або оплачені у фіксованій сумі грошових коштів чи їх еквівалентів. Відповідно, усі статті балансу, як пасивні, так і активні, слід розмежувати на монетарні та немонетарні. Такий поділ є досить важливим для бухгалтерського обліку, адже надає інформацію щодо ліквідності та платоспроможності підприємства.

Американські дослідники Е.С. Хендріксен та М.Ф. Ван Бред розуміють під монетарними активами права (вимоги) на фіксовану кількість грошових одиниць (наприклад, доларів), що представляє загальну купівельну спроможність. Хоча ціни на товари та послуги можуть змінюватися, вимоги (права), виражені в певній кількості доларів, залишаються незміненими, але купівельна спроможність, або здатність конвертувати ці права в товари та послуги, змінюється. Крім того, Е.С. Хендріксен та М.Ф. Ван Бред вважають, що до монетарних активів слід відносити грошові кошти; обумовлені договором права на певні суми грошових коштів у майбутньому, наприклад дебіторська заборгованість; а також вкладення, які передбачають отримання доходів у вигляді відсотків і дивідендів і будуть відшкодовані у фіксованій сумі, хоча дата відшкодування може бути не визначена, наприклад, як для привілейованихакцій. Конвертовані облігації відносяться до "гібридних" статей, які залежно від обставин можуть бути як монетарними, так і немонетарними91.

Вважаємо, що монетарні активи - це активи, які призначені для реалізації або використання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відповідають критерію монетарності та в основі господарських операцій з якими лежить функція засобу платежу. Слід відмітити, що монетарні активи є досить складною категорією, яка формується з різних складових, тому постає завдання розгляду монетарних активів за складовими в цілях управління ними на рівні підприємства.

На основі аналізу поняття "монетарні активи" встановлено, що гроші виражені у різних формах, є їх основою. В цьому контексті слід окремо акцентувати увагу на наукових підходах до дефініції грошей та їх еквівалентах, синтезувавши багатовікові дослідження науковців, спрямовані на вивчення цих термінів на макро- та мікроекономічному рівнях. Ця необхідність викликана як тісним взаємозв'язком макро- та мікроекономіки як окремих економічних наук, так і самих категорій грошей та грошових коштів.

Характерні риси грошових коштів та їх еквівалентів, як об'єктів бухгалтерського обліку, можуть бути виявлені в результаті аналізу діалектичної

92

природи більш ширшої соціально-економічної категорії "гроші"92.

Походження, сутність та Економісти тривалий час не могли вирішити еволюція грошей: від проблему походження й сутності грошей. історії до сучасності Одні економісти стверджували, що гроші -результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші "впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грошима за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверта група дослідників не вбачали різниці між товарами й грошима. Проте, жодне з цих трактувань не дозволяє з'ясувати природу грошей як економічної категорії.

Детальне дослідження та класифікація поглядів різних економічних течій у різні періоди розвитку суспільства щодо трактування грошей як економічної категорії наведено в Додатку Д.

91 Хендріксен Е.С. Теорія бухгалтерського обліку / Е.С. Хендріксен, М.Ф. Ван Бреда; под. ред. проф. Я.В. Соколова; пер. с англ. - М.: Финанси і статистика, 1997. - 576 с., с. 261.

92 Остафійчук С.М. Грошові кошти та їх еквіваленти - найліквідніші активи підприємства / С.М. Остафійчук // Науковий вісник Ужгородського університету 2011. Серія Економіка. -Спецвипуск 33. Частина 2. - С. 215-220, с. 216.

В економічні теорії традиційно виокремлюють три теорії походження грошей: раціональну та еволюційну та кількісну.

Відповідно до еволюційної теорії гроші розглядаються як результат еволюційного процесу розвитку форм власності, який призвів до того, що деякі предмети виокремилися з товарного світу та посіли в ньому особливе місце. Історія грошей, як стверджували класики політекономії, починається з прямого обміну продуктів або бартеру та передбачає подальший обмін товарів за допомогою посередника або загального еквівалента. Роль такого посередника виконує товар, який природним шляхом і використовується як "гроші". До складу теорій цього напряму входять: класична, трудова, товарна, металева, господарсько-еволюційна наукові школи. Прихильниками еволюційної концепції були Ксенофонт, М. Орезм, А. Сміт, Дж. С. Мілль, К. Маркс.

Починаючи з IV ст. до н.е. і до XVIII ст. н.е., в теорії грошей була широко розповсюджена думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей одержало назву раціоналістичної теорії. Тобто гроші за цією теорією трактували як технічні інструменти або засоби обміну. Представники цього напряму наголошують на тому, що грошам властива соціальна природа, оскільки вони є продуктом угоди між людьми, тобто знаряддям обміну. Засновником цієї концепції вважається Аристотель. До представників зазначеного напряму відносяться: Ф. Аквінський, І.Т. Посошков, А. Маршалл, Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен.

Прибічники раціональної теорії вважають погляди дослідників еволюційного напряму однобічними, оскільки вони засновані виключно на матеріалістичних засадах, які ігнорують суб'єктивну, психологічну сутність економічних процесів. Проте, прибічники раціоналістичної теорії враховували суб'єктивно-психологічні фактори розвитку при трактуванні поняття "гроші". Таким чином, однобокість при трактуванні поняття "гроші" була властива обом концепціям.

Арістотель (IV ст. до н.е.) здійснив теоретичне обґрунтування раціоналістичної теорії у праці "Нікомахова етика". Філософ писав: "Все, що бере участь у обміні, має бути якимось чином співставленим ... за загальною домовленістю з'явилася монета... Від того й ім'я її, що вона існує не в природі, а за домовленістю". Для здійснення обміну "має існуватиякась одиниця (виміру), при чому (обґрунтована) на умовності". На думку філософа, виникнення грошей - необхідність, зумовлена розвитком торгівлі. Гроші існують для зручності обміну, і виконують основні дві природні функції: засіб обігу і міра вартості. Він розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживчих вартостей (природне, істинне багатство) і багатство як накопичення грошей. Багатство у вираженні споживання має певну межу, в той час як накопичення взагалі не має меж.

Розмірковуючи про походження грошей, відомий вчений Ф. Аквінський дотримувався думки, що вони виникли внаслідок домовленості між людьми. Їх призначення - полегшити справедливий обмін. При цьому поняття грошей та монети не розрізняв. Визнаючи необхідність грошей як засобу обігу, він розглядав їх і як міру вартості. "Монета, - писав Аквінський, - найповніша міра для матеріального життя в торгівлі та обороті", а водночас і "мірило в роботі". Фома Аквінський виділяв "внутрішню цінність" та "номінальну цінність" грошей (монети). Вважав, що останню може визначати держава і припускав можливість її незначного відхилення від "внутрішньої цінності",

Проблемі грошей було присвячено працю "Трактат про походження, природу, юридичну підставу та зміну грошей", написаний французьким ученим Н. Орезмом (1323-1382 рр.), в якому висловлено думку, що гроші є штучним інструментом, який люди винайшли задля полегшення товарообміну. Золото та срібло стали грошима завдяки своїм природним властивостям. Спочатку вони були звичайними товарами і лише поступово набули ролі грошових металів.

Однією з неоднозначних теорій є теологічна теорія походження грошей, яку запропонував Валиєддин Абдаррахман Ібн-Хальдун (1332-1406 рр.). Теолог вважав, що гроші були створенні Богом, точніше, Бог створив золото і срібло, щоб вони були грошима. Основними функціями грошей Ібн-Хальдун виділяє: засіб виміру, засіб накопичення і платежу.

У кінці XVI ст. - на початку XVII ст. яскравими представниками економічної думки того часу є вихідці з Італії: Антоніо Серра та Гаспар Скаруффі. При чому Гаспар Скаруффі у своїй праці "Роздуми про монету і справжню пропорційність між золотом і сріблом" (1582 р.) приділив велику увагу грошовому обігу та кредитній системі. Запропонував створити єдину грошову одиницю, на основі якої б функціонувала загальноєвропейська грошова система, та відмінити національні бар'єри, які заважають обігу.

виступаючи проти псування монети.

Скаруффі Г. передбачив за 6 століть введення валюти євро, яка була запроваджена як офіційна валюта країн Європейського союзу лише 1 січня 1999 р. (у безготівковому вимірі) та з 1 січня 2002 р. у готівковій формі. Дорогоцінні метали (золото і срібло) трактує як звичайні товари, хоча й пропонує зробити їх валютними металами.

Представниками англійської школи, які критикували меркантилістів, Уільям Петті (1623-1687 рр.), Дадлі Норс (1641-1691 рр.), та Девід Юм (1711­1776 рр.) відстоювали думку, що не гроші, а капітал, тобто засоби, які приносить дохід, є джерелом багатства, адже гроші - це особливий товар, який має певні пропорційні відношення до товарообороту, і при надлишку грошей можливе підвищення рівня цін, тобто інфляційний процес, а при певному дефіциті грошей - скорочення виробництва та зменшення податкових надходжень до бюджету держави. "Гроші - не одне з коліс торгівлі, а масло, завдяки якому рух коліс стає більш плавним і вільним," -зауважував Д. Юм. Його послідовником був Анн Робер Жак Тюрго (1727­1781 рр.), який підтримував позицію прибічників еволюційної теорії, оскільки наголошував, що гроші мають товарну природу. Розглядав гроші як звичайні товари, обґрунтовуючи тим, що в кожному товарі закладено потенційні гроші. Відповідно до його теорії кожний товар можна виміряти за допомогою іншого, і в свою чергу вимірює цінність іншого.

Класична школа політичної економії, зокрема А. Сміт вважав, що гроші стали загальноприйнятим еквівалентом з того часу, як бартерна / мінова торгівля зникла, коли з'явилась необхідність у певному товарі, який виконував би функцію загальноприйнятого засобу обміну. Вчений розглядає гроші, виходячи з основної, на його думку, функції обігу, як технічне знаряддя для обміну та торгівлі.

З представників XVIII ст. досить глибоко досліджував економічну цінність грошей Давид Рікардо. Теорію грошей Д. Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він розглядав як товар, що має цінність. Основою грошової системи є золото. Цінність золота і срібла, як і будь-якого іншого товару, визначається витратами праці. За даної цінності грошей їх кількість в обігу залежить від суми товарних цін. Проте використання золота Д. Рікардо вважав дорогим і нерозумним, тому розробив проект системи паперового грошового обігу.

Сеніор Нассау Вільям критично аналізує кількісну теорію грошей Торренса, Д. Рікардо і Джеймса Мілля. За вихідне він взяв положення про те, що гроші є товаром, який набрав особливої форми в процесі еволюції обміну. Пройшовши шлях від бартеру, де гроші виступали в натуральному вигляді, до сучасної універсальної форми, вони стали виконувати цілий ряд функцій. Вважав основним призначенням грошей - обслуговування кредиту. В той час як Роберт Оуен та П'єр Жозеф Прудон вважали, що гроші взагалі є недоліком капіталізму, тому їх потрібно ліквідувати.

Туган-Барановський М. зазначав, що ні товарна, ні кількісна теорія грошей не в змозі окремо пояснити питання походження грошей та утворення їх вартості. Вчений запропонував кон'юнктурну теорію, яка синтезувала обидві концепції. У межах своєї теорії автор виокремив три форми грошей: речові грошові знаки, металеві та паперові гроші. Так, на думку вченого, речові грошові знаки та монети виникли у результаті стихійного обміну. Це твердження співпадає з позицією еволюціоністів. Що стосується причин походження паперових грошей, то вчений підтримував номіналістичну теорію. Вчений писав: "Хоча гроші й виникли через збільшення обміну, одначе вони для повного розвитку вимагають, щоб держава визнала певну річ за гроші. Форму монети гроші набирають тільки завдяки державі"93. Крім того, вчений одним із перших аргументував необхідність проведення державної політики у сфері грошового обігу, та наполягав на її науковому обґрунтуванні: "для економічної науки висувається на перший план нове завдання великого практичного значення - виробити основи раціональної грошової політики"94. Такий підхід до категорії "гроші" дозволив М. Туган-Барановському показати їх подвійну природу, а саме: кожний із наявних наукових напрямів розкриває одну зі змістовних сторін грошей і тому пояснює їх появу правильно95. Таким чином, М. Туган-Барановський не заперечував точки зору інших вчених, а навпаки, спробував їх об'єднати, та дати більш змістовне пояснення щодо природи грошей.

Маркс К. довів у "Капіталі" генетичний характер походження грошей і стверджував, що їх сутність розкривається через аналіз товарного виробництва й товару, заперечуючи ідею Прудона стосовно можливого

93 Історія економічних вчень: підручник/ за ред. В.Д. Базилевича. - [2-ге вид., випр.]. - К.: Знання, 2005., Ч.2. - 567 с., с. 124.

94 Історія економічних вчень: підручник/ за ред. В.Д. Базилевича. - [2-ге вид., випр.]. - К.: Знання, 2005., Ч.2. - 567 с., с. 77.

95 Там же, с. 101.

"вдосконалення" капіталізму з допомогою "скасування" грошей. Гроші -товар, який виступає в специфічній формі, але завдяки їх участі в процесі обміну вартість набирає форму ціни, яка може дорівнювати вартості, а може від неї відрізнятись. Виходячи з товарної форми, гроші стають першою формою прояву капіталу, але ці два поняття він не ототожнював, підкреслюючи, що за відповідних умов гроші виконують дану функцію.

Ще в 1890 р. А. Маршалл писав: "... гроші є центром, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука"96. Сломан Дж. акцентував увагу на тому, що: "Економіка багато в чому пов'язана з грошима: скільки грошей ми отримуємо на руки; які наші витрати; в яку суму обходиться придбання того чи іншого товару; який дохід фірми; скільки грошей

97

обертається в економіці в цілому"97.

Діланян Ф.Т. зазначає, що в сучасних умовах в економічній літературі проблема феномену грошових коштів залишається суперечливою та теоретично не вирішеною, адже відсутні одностайність між науковцями щодо економічної сутності грошових коштів .

Проф. А.С. Гальчинський наголошує на тому, що визначення сутності

грошей та фундаментальних основ їх розвитку складає базовий рівень

99

монетарної теорії .

Проведені дослідження показали, що існує економічна категорія, яка, будучи основною характеристикою монетарних активів, одночасно має ключове значення для розуміння суті грошових коштів - це категорія ліквідності. Саме остання відрізняє гроші від інших активів. Балабанов І.Т., Гончарук О.В. та Савинська Н.А. вважають, що головною властивістю грошей є їх ліквідність, тобто здатність грошей брати участь в придбанні товару або інших благ100.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59 


Похожие статьи

В Скоробогатова - Бухгалтерський облік та контроль монетарних активів проблеми теорії та методології