І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 14

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

ГО

 

 

от

00

о

от гч"

го

да"

00

c4 гч"

 

 

ее

с")

 

гч"

OS

гч" гч

гч

Й\ го"

го"

гп

да от"

rn

от"

гч

от"

m

да"

 

 

 

о"

го"

00

да"

°\

щ"

 

от.

да"

от

 

гч

от"

 

да гч"

00

ro"

я

я я

О.

i>

я я

а Я

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ро

го

So. гч"

in

in" гч

&

>• Я

о

§

S я со

і

го" гч

о>"

so

in"

in

in" гч

SO го"

гч

го"

rSr гч"

о"

го" гч

 

SO

 

 

 

«о гч

SO

ІП

so"

гч

го" 00

th"

да от" гч

да;

°\ го"

гч

148,7

 

 

m" ro

я 3

да"

 

00. Sib"

гч

да

гч" го

гч" го

от

от"

от

ОТ 00

in ro

 

г*

00

да

от

00

щ

tS"

го го"

да" да

00

^ '

да гч"

52,4

гч" да

ro

oo"

ro ro

 

ГО

го го

as

in

да го

го" да

го

да

гч

in

En

го

in" in

го

да"

ІП

іі

гч" m

ІП

m

ІП

да"

 

 

гч го

°\ да" гч

гЧ in"

ГО

г*1 гч" го

 

00.

оо" гч

го" гч

Si} да"

ос

OS

Мексика

ES

о

cS Я Я

US

>.

 

5

со Си Я

Я И

Я S

31

я я

І!

і а

пі

1

§ §

л о м frL

~ 1 я та

пі

а-

я я

1 1

О и FQ О

я §

і 1

a. а

II

III

о Я о Я  oj о

т

Я ей О |

ІИ

с§ Я Я

Я р.

Is

я" и

III

ill

б ^2

9 1 u 2 о

я °

В. о

3 |

11

Отметим, что Малайзия, Мексика и Израиль1 являются типичными странами соответствующих регионов и они использовались для сравнения при изучении социально-экономического развития стран MENA в специальном докладе, посвященном этим странам [2].

На основе первых двух параметров могут быть строго получены доли товарного производства и услуг в ВВП. Для этого запишем следующие соотношения:

GDP=GDPg + GDPS, (1)

GDPS = р GDP, (2) T GDP, (3)

TGDP =—^ -100%, (4)

GDP GDP

TGDP =——100%, (5) GDP

где GDPg, GDPS - товарная и сервисная составляющая ВВП (GDP); в - доля производства услуг в ВВП; Т - объем торговли товарами и услугами; TGDP, TGDPg -объем торговли товарами и услугами в процентах от ВВП и товарной доли ВВП (первые два индикатора в таблице 1); a - доля торговли в ВВП.

На основе выражений (1) - (3), последние два соотношения приводятся к виду

TGDP = 100% а, TGDPg = 100% а / (1 - р). (6)

На основе соотношений (6) получим окончательную формулу для отношения первых двух индикаторов

|^ = 1 -Р. (7)

TGDPg

Таким образом, мы имеем достаточно нетривиальные соотношения

T GDPg T GDP

1 GDPg       yj LSI

на основе которых в таблице 2 рассчитаны доли товарного производства и услуг (р -100%) в ВВП. Эти показатели позволяют интерпретировать значения первых двух индикаторов, приведенных в таблице 1. Из одиннадцати стран MENA, для которых имелись разновременные данные по этим показателям, в четырех странах доля услуг в ВВП снизилась (Египет, Саудовская Аравия, Сирия и Йемен). Максимальные значения последнего показателя наблюдались для Иордании (62,6 %) и Туниса (60,4 %), минимальные - для Алжира (34,9 %) и Йемена (39,9 %). В целом регион MENA не имел прогресса в наращивании доли услуг в ВВП (табл. 2).

По показателю отношения экспорта коммерческих услуг к товарному экспорту лидирует с большим отрывом Египет (208,3 %), который занимает третье место в мире по этому показателя после Эритреи (386,6% в 2002 г.) и Панамы (266,4 % в 2002 г.). Это связано, по-видимому, с большими доходами Египта от эксплуатации Суэцкого канала и туристской деятельности. Но регион MENA в целом имеет очень низкое значение этого показателя (табл. 2).

1 Израиль можно рассматривать как высокоразвитый анклав европейского типа в слаборазвитом регионе MTNA.

2 Далее по тексту мы будем использовать это общепринятое в мировой литературе сокращенное название стран Среднего Востока и Северной Африки.

Таблица 2

Доли производства товаров и услуг в ВВП. Страны MENA

Страны

Доля в ВВП

 

Товарного производства, %

Услуг, %

 

1990 2002

1990 2002

Алжир

66,6 65,1

33,4 34,9

Египет

50,5 52,8

49,5 47,2

Иран

53,2 50,1

46,8 49,9

Иордания

44,4 37,4

55,6 62,6

Кувейт

53,0 -

47,0 -

Мавритания

62,8 57,4

37,2 42,6

Марокко

50,1 46,4

49,9 53,6

Оман

61,0 -

39,0 -

Саудовская Аравия

54,5 56,5

45,5 43,5

Сирия

52,4 57,6

47,6 42,4

Сомали

80,4 -

19,6 -

Тунис

45,5 39,6

54,5 60,4

Турция

52,6 43,5

47,4 56,5

О А Э

63,8 -

36,2 -

Йемен

52,1 60,1

47,9 39,9

Страны для сравнения

Малайзия                         57,4                52,5             42,6 47,5

Мексика                          40,7                35,2             59,3 64,8

Россия                           47,1                45,9             52,9 54,1

Украина                            -                  57,9               - 42,1

Группы стран по уровню доходности и укрупненные регионы мира

Мир в целом

40,5

34,7

59,5

65,3

Страны со средним доходом

47,2

47,0

52,8

53,0

Страны с высоким доходом

39,9

32,1

60,1

67,9

Восточная Азия и Океания

59,9

60,6

40,1

39,4

Европа и Центральная Азия

54,0

48,7

46,0

51,3

Латинская Америка и страны Карибского бассейна

34,8

31,2

65,2

68,8

Средний Восток и Северная Африка

55,5

55,6

44,5

44,4

Страны Африки, расположенные южнее Сахары

52,0

46,2

47,1

53,8

Страны Европейского валютного союза

39,9

39,7

60,1

60,3

Средний ежегодный рост торговли преобладал над ростом ВВП в шести странах из тринадцати (табл. 2). Лидируют по этому показателю Турция (6,8%) и Судан (5,8%). По показателю общих потоков частного капитала лидируют Кувейт (18,9%) и Сирия (16,8%), но весь регион в целом имеет невысокий показатель (табл. 2). По показателю общих прямых иностранных инвестиций лидируют Судан (4,6%) и Тунис (3,8%), а среди крупных регионов мира регион MENA вместе с Южной Азией занимает последние места по вышеуказанному показателю (табл. 2). Следует заметить, что отсутствуют явные лидеры по всем шести индикаторам вместе. Наилучшую динамику в этом отношении имеют Турция, Марокко и Судан.

Выводы

На примере стран Среднего Востока и Северной Африки (MENA) проделан анализ статистики Мирового банка по шести индикаторам мирового развития, отвечающих за интеграцию с глобальной экономикой. На основе показателей торгового оборота нормированных на ВВП и товарную долю ВВП получены доли производства товаров и услуг в ВВП, которые рассчитаны для всех стран рассматриваемого региона. Наилучшие показатели по долям производства услуг в ВВП на уровень 2002 г. имели Иордания (62,6%) и Тунис (60,4%), наихудшие - Алжир (34,9%) и Йемен (39,9%), но в целом регион MENA не имел прогресса в наращивании доли услуг в ВВП за период с 1990 по 2002 гг. Наилучшую динамику роста по всем индикаторам мирового развития, отвечающих за интеграцию с глобальной экономикой, показали Турция, Марокко и Судан. Отмечалась достаточно большая дифференциация рассматриваемых показателей в регионе MENA, что обусловлено очень неравномерным социально-экономическим развитием стран этого региона: богатство ряда стран региона связано, исключительно, с добычей и экспортом ресурсов; страны с бедными ресурсами являются отсталыми, так как у них не развито технологическое конкурентоспособное производство.

РЕЗЮМЕ

На прикладі країн Середнього Сходу і Північної Африки (МЕNA) здійснено аналіз

статистики Світового Банку за шести індикаторами світового розвитку, що відповідають за інтеграцію з глобальною економікою.

SUMMARY

By the example of the countries of Middle East and Northern Africa (MENA) the analysis of statistics of World bank on six indicators of the global development, responsible for integration with global economy is carried out.

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:

1. 2004 World Development Indicators. 6.1 Integration with the Global Economy, 2004. - P.

306-309.

2. Economic Trends in the MENA Region, 2002. The Economic Research Forum for the Arab Countries, Iran and Turkey. - Cairo - New York: An Economic Research Forum Edition. The American University in Cairo Press, 2002. - 114 p.

Надійшла до редакції 12.11.2007року

УДК 332.143(477)

ОСВІТА ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ІНФОРМАЦІЙНОГО

РОЗВИТКУ

Варич Ю.М., Дніпропетровський національний університет

Розвиток світу супроводжується постійним ускладненням не тільки економічних, але й соціальних, культурних та політичних сфер життєдіяльності як

© Варич Ю.М., 2007окремої людини так і й всього соціуму в цілому, при цьому кількість виробничих факторів зросла від одного - праця, до чотирьох - праця, земля, капітал, інформація.

Темі зростання ролі інформації в економічній системі та затвердження її в якості основного виробничого фактора присвячено багато робіт як закордонних так і вітчизняних авторів. Проблемі побудови інформаційного суспільства присвятили свої праці такі вчені, як Е. Тоффлер, Я. Масуда, Д. Лайон, М. Згуровський, М. Мойсєєв, проблемі конкурентоспроможності в умовах трансформації до інформаційної економіки та питанню побудови інформаційної економіки в цілому приділили увагу П. Друкер, М. Портер, Ю.Бажал, Д. Лук'яненко, А. Поручник, соціальними та політичними питаннями займались Р. Катц, М. Порат, Ю. Юі, Л. Березовець, Є. Дробков, В. Нанівська, В. Нікітін.

На зростанні ролі інформації для економічного розвитку та конкурентної позиції країни наголошують низка міжнародних організацій. Наприклад, Всесвітній економічний форум для підрахунку індексу конкурентоспроможності країн використовує дев'ять коефіцієнтів, п'ять з яких безпосередньо пов'язані з інформацією та ефективністю використання інформації.

І хоча визначну роль знання і, відповідно, інформації зафіксував ще у 1624 р. Ф. Бекон фразою „знання - сила" у своєму „Новому органоні", розвиток концепції пов' язані з інформацією на сучасному етапі отримали лише у 1960-х рр. в працях американських вчених та доповідях деяких японських міністерств, а у документах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР) ці концепції з'являються у середині 1990-х. рр. [1], а як мета розвитку Європейського Союзу, економіка, заснована на знаннях, проголошена „Лісабонською стратегією", що була прийнята на Лісабонському самміті у 2000 р. Водночас з цим постійно здійснюється розвиток поняття інформаційної економіки у відповідності з намаганнями більш повно розтлумачити новий тип виробництва. Одним з останніх понять, що були введені стало „інтелектономіка" [2, 3].

Метою роботи є на основі аналізу інформаційного розвитку країн світових лідерів визначити чинники та обґрунтувати зростаючу значущість освітнього фактору як основи економічного зростання.

Аналіз праць вчених присвячених проблемі побудови інформаційного суспільства та пов' язаних з цим питань показує, що інформаційне суспільство і, як його невід' ємна частина, інформаційна економіка стали тим напрямом розвитку в якому рухаються більшість країн світу. Цей процес є об'єктивним і на нього практично не впливає політичний устрій країни, кількості етнічних груп, що її населяють чи її культурні та релігійні особливості. Яскравим прикладом цього може слугувати розвиток таких країн, як демократичне США та комуністичний Китай. Маючи абсолютно різні політичні системи та ідеології, різні системи устрою та керування, ці країни досягли вражаючих успіхів в своєму розвитку, будуючи свою стратегію на засадах інформаційності та відкритості. Але слід зауважити, що перебудова на принципах інформаційності лише однієї сфери життя будь-якої країни, наприклад, економіки, неможливе без загального переустрою життя країни в цілому. Таким чином, лише активне впровадження інформаційних засад розвитку в усі сфери життєдіяльності стає ключовим фактором успішного розвитку. В цьому контексті викликає інтерес зауваження А. Маршалла: „... Переваги винаходів і удосконалень в машинному обладнанні та технологічних процесах і в загальній організації виробництва одразу ж обговорюються: один запропонував нову ідею, її підхоплюють інші й доповнюють власними думками, і вона, таким чином, стає джерелом, що у свою чергу породжує нові ідеї" [4, с. 352]. Отже, інформаційний розвиток потребує в першу чергу налагодженняефективних комунікацій між конкретними людьми та групами людей, так би мовити інформаційної взаємодії, яка може полягати у генеруванні нових ідей, їх подальшій розробці, підготовці кваліфікованого персоналу для їх впровадження та взагалі формування соціуму, що здатен сприйняти усі переваги інформаційного суспільства. Основою цього є освіта, впровадження ефективних комунікаційних систем та інформаційних технологій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету