І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Для підприємств авіаційної галузі зовнішній інвестиційний потенціал формується на макроекономічному рівні, при цьому важливо встановити наявність і склад національних і закордонних джерел інвестування. Ефективне функціонування підприємств авіаційної галузі забезпечиться при перевазі в національній економіці внутрішніх джерел, зокрема, бюджетних асигнувань, власних коштів авіапідприємств, коштів громадян. Останнім часом спостерігається тенденція до деякого зростання питомої ваги національного інвестиційного потенціалу.

Аналізуючи джерела збільшення ІПА всередині підприємства, важливо поаналізувати структуру внутрішнього та зовнішнього інвестиційних потенціалів та їх співвідношення з метою збільшення власних інвестицій, результатом чого буде збільшення прибутку авіапідприємства(таб.2).

Основою для формування внутрішнього ІПА виступає капітал підприємства. Аналіз структури капіталу дозволяє виявити резерви для майбутнього інвестування, зокрема при збільшенні частки прибутку збільшується ІПА, оскільки саме прибуток є основним джерелом розвитку інвестиційної діяльності для авіапідприємства. Багато науковців прирівннють кредитуваня до інвестиційної діяльності, але на практиці кретити виступають лише джерелом залучення коштів для авіапідприємства, оскільки на дають кредитору право участі в здійсненні інвестиційного проекту. Для українських авіапідприємств на сьогоднішній день важливим і досить доступним джерелом кредитування є державні кредити. Цікавим з економічної точки зору джерелом збільшення ІПА є емісія цінних паперів - дозволяє залучити додаткові кошти, але при цьому зменшує вартість акцій авіапідприємства і збільшує кількість власників. Лізинг трактується як орендно-фінансова операція, що дає орендареві право користування майном, яке йому не належить, а також придбати це майно за залишковою вартістю після закінчення терміну лізингової угоди. Інвестиційний селенг — це нова форма залучення інвестиційних ресурсів, яка полягає у передачі власником права користування і розпорядження своїм майном за певну плату(будівлі, споруди, сировина і матеріали, цінні папери, продукти інтелектуальної праці тощо).

Аналіз наукових досліджень дозволив обгрунтувати економічну категорію «інвестиційний потенціал», що складає сукупність внутрішніх та зовнішніх економічних   можливостей,   які   створюють   умови   для   розвитку   та реалізаціїстратегічних і тактичних цілей підприємства в сфері інвестиційної діяльності.

Таблиця 2

На макрорівні

На рівні підприємств

Національний інвестиційний потенціал

 

Статутний (акціонерний, пайовий)

 

 

Кошти, що надходять, у результаті

капітал

 

 

приватизації, акціонування, паювання, внески засновників (акціонерний капітал)

Додатковий та резервний капітал (резервний та інноваційний фонди та інші кошти

Внутрішній

 

 

цільового інвестування)

 

 

Власні фінансові ресурси суб'єктів господарювання (нерозподілений прибуток, амортизація, додатковий капітал, мобілізація внутрішніх ресурсів)

Нерозподілений прибуток

 

 

Позичкові фінансові кошт (банківські та

 

 

 

бюджетні кредити, облігаційні позики)

Цільові державні кредити

 

 

Кошти громадян і громадських організацій

 

 

 

Безоплатні та доброчинні внески юридичних

Позики банків та інших кредитних

 

 

осіб і громадян

структур

Зовнішнійі ІПА

 

Прямі іноземні інвестиції

Податковий інвестиційний кредит і

 

Закордонний інвестиційний потенціал

 

реструктуризована заборгованість

 

 

Непрямі іноземні інвестиції

Емісія облігацій та інших цінних паперів

 

 

Технічна допомога (гранти)

Інвестиційний лізинг

 

 

Кредити іноземних банків і позики

 

 

 

міжнародних фінансових інституцій

Інвестиційний селенг

 

 

Доброчинні внески та пожертвування іноземних

 

 

 

компаній та громадян

 

 

Класифікуючи фактори розвитку ІПА, необхібно відокремити внутрішні та зовнішні. Для підприємств авіаційної галузі зовнішні фактори - це фактори зовнішнього середовища, які доцільно розглядоти на макроекономічному, регіональному, галузевому та ринковому рівнях. Внутрішні фактори формуються всередині авіапідприємства і визначаються особливостями здійснення його підриємницької діяльності.

РЕЗЮМЕ

В статье иследовано эволюцию понятия «инвестиционный потенциал» авиапредприятия в рыночных условиях и проанализировано факторы, которые влияют на его формирование, развитие и уровень использования авиапредприятиями.

SUMMARY

The article considers evolution of concept of «investment potential» of aviaenterprises in market conditions and the analysis of factors, that have an influence on it creation, development and level of using of aviaenterprises.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Формування і реалізація інвестиційного потенціалу в перехідній економіці на основі фіскального регулювання - Автореферат. дис. к. е. н/Єгоров А.І./Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2002. — 18 с. — укр.

2. Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2001. -560 с.

3. Иванов Н.И. Производственный потенциал: обновление, использование. - К.: Наукова думка, 1989.- 254 с.

4. Научно-технический потенциал Под общ. ред. Г.М. Доброва. - К. «Наукова думка»,1987. -346.

5. Управління формуванням та використанням інвестиційного потенціалу промислових підприємств. - Автореф. дис. к.е.к./ Бойчук Р.М./НАНУ Інститут регіональних досліджень. - Л., 2003. - 24с. - укр.

6. Марцин В.С. Удосконалення державногог регулювання інвестиційноїдіяльності в економіці України// Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 5(71)

Надійшла до редакції 10.09.2007року

УДК 339.137

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ В ПРОЦЕСІ ЕВОЛЮЦІЇ

Гончаревич Л.Г., магістр державного управління, аспірант Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України

Основна частина

Диспропорційність економічного та соціального розвитку зумовлює загострення конкурентної боротьби не лише окремих країн, а й товарів, фірм, галузей, регіонів, кластерів, так званого "ланцюга конкурентоспроможності". Особливо їх взаємозалежність стала помітною на межі XX-XXI століття.

Конкурентоспроможність є визначальним критерієм ефективності будь-якого суб'єкта, яка забезпечується за рахунок конкурентних переваг у боротьбі за ринки збуту, ресурси, за місце на ринку, за клієнта, за прибуток і т. д., що обумовлює темпи зростання виробництва та рівень національної безпеки. Конкурентоспроможність - це володіння суб'єктом певними властивостями, які дають йому можливість розвиватись на інноваційній основі та перемагати у конкурентній боротьбі. В ідеалі за сучасного цивілізаційного розвитку в розвинутих ринкових економіках за їх відсутності суб'єкт не спроможний вступити у тривалу конкурентну боротьбу на відповідному ринку. Диференціація між різними країнами та регіонами залежно від рівня їхнього соціально-економічного розвитку, ступеня участі у міжнародному поділі праці, забезпеченості головними факторами виробництва, територіально-географічних та інших особливостей відіграє також неабияку роль. Гостра конкурентна боротьба спонукає країни до найширшого використання як внутрішніх, так і зовнішніх джерел і факторів економічного зростання, до гармонізації національної та міжнародної економічної політики, взаємопристосування господарських механізмів й інституціональних структур на міждержавному і міжнародному рівнях, уніфікації господарського законодавства [2].

Актуальність теми статті обумовлюється загостренням конкурентної боротьби у світі глобалізації та інтернаціоналізації, гострою соціальною та економічною диференціацією окремих країн, галузей. Щоб достойно відповісти на виклики глобалізації,    забезпечити    конкурентоспроможність    української    економіки на

© Л.Г. Гончаревич, 2007міжнародному ринку була проголошена стратегічна спрямованість України на трансформацію економічної політики, перетворення її у політику підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Тому дослідження особливостей становлення конкурентоспроможності в процесі еволюції, особливо, в умовах трансформації економіки є надзвичайно актуальним питанням для України.

Стрімке збільшення обсягів міжнародної торгівлі та її товарно-регіональна диверсифікація; зростання кількості та потужності ТНК при одночасному включенні в міжнародну торговельну сферу малих та середніх фірм; підвищення ролі міжнародних економічних відносин, безпрецедентна лібералізація міжнародних ринків товарів і послуг із усталеною тенденцією їх дерегуляції на національному рівні; інтеграція торговельних політик у межах дво- та багатосторонніх угод про вільну торгівлю та митні союзи; загальна динамізація та глобалізація конкуренції на факторних і товарних ринках зумовили актуальність питання конкурентоспроможності в сучасних умовах.

Міжнародна конкурентоспроможність - явище складне і багатогранне, особливо в сучасному ринковому середовищі, де конкурентоспроможність визначає місце, роль та майбутнє країни. Дане явище еволюціонувало протягом довгого періоду часу, набувало різних форм, залежало від багатьох чинників. Тому дуже важливо прослідкувати еволюцію згаданого процесу, щоб глибше зрозуміти дану проблему і знайти оптимальні шляхи для її вирішення.

Проблемі міжнародної конкурентоспроможності присвячено безліч праць як вітчизняних науковців, так і зарубіжних. Але багато аспектів даної наукової проблеми залишається недостатньо розкритими та обґрунтованими. Потребують подальшого дослідження теоретико-методологічні засади феномена міжнародної конкурентоспроможності, проблеми забезпечення високої конкурентоспроможності окремих країн та пошуку ними новітніх форм її досягнення, питання еволюційного розвитку міжнародної конкурентоспроможності, співвідношення, взаємозалежності, впливу податкової системи на міжнародну конкурентоспроможність. Окремі аспекти, зокрема податкового впливу на конкурентоспроможність можна прослідкувати в працях таких зарубіжних вчених як, А. Бранденбургера, Р.Вернона, Е. Вогеля, Г. Грубера, П. Катценштейна, І. Кірцнера, М. Книша, С. Коуена, П. Кругмана, В.Леонтьєва, Ф.Ліста, А.Маршалла, Дж.Міля, Р. Нельсона, Б.Оліна, М.Познера, М. Портера, Д.Рікардо, Дж. Сакса, ІІ.Самуельсона, А. Смітта, Р.Солоу, С.Уінтера, Ф. Хайєка, Дж. Харта, Е. Хекшера, Дж. Хікса та ін.; російських учених: Г. Азоєва, Е. Кочетова, В. Петрова, Р. Фатхутдінова, І. Спиридонова та ін.; українських науковців -Л. Антонюк, О. Білоруса, Л.Гальперіної, Б. Губського, О. Каніщенко, Д. Лук'яненка, В. Новицького, Ю. Пахомова, А. Поручника, В. Сіденка, C. Соколенка, А. Філіпенка, Т. Циганкової, О. Шнипка, О. Шниркова, але більше у аспекті забезпечення конкурентоспроможності товарів, фірм, галузей, регіонів. До сих пір існує певна термінологічна невизначеність, методологічна неузгодженість авторських позицій, методично-інструментальна нерозробленість вимірювання конкурентоспроможності. Межа між конкурентоспроможністю фірм, галузей й конкурентоспроможністю країни є вкрай умовною. Економічний успіх держави, її конкурентноздатність, визначається наявністю в ній конкурентноздатних галузей і виробництв. Та разом з тим міжнародна конкурентоспроможність країни не є простою сумою конкурентоспроможностей товарів, галузей, регіонів, а є їх якісним поєднанням в комплексі з іншими факторами.

В цій статті ставиться за мету дослідити теоретико-методологічні засади міжнародної конкурентоспроможності, еволюційність її розвитку, окремі аспекти забезпечення високої конкурентоспроможності деяких країн та форм її досягнення. Звідси випливають наступні завдання: дослідити процес становлення та теоретико­методологічні засади міжнародної конкурентоспроможності, еволюцію факторів, які її визначають, торкнутися впливу такого фактора, як податкова політика країни, що знайде відображення в наступних статтях, і т.д.

Традиційно, конкурентноздатність трактується як обумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке місце країни або її продуцентів (виробників) на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентноздатність також може бути визначена як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн. Сьогодні не існує однозначного трактування цього терміну.

Поняття конкурентоспроможності еволюціонувало протягом різних періодів розвитку суспільства, хоча самого терміну як такого не існувало, і раніше застосувати його можна було, радше до конкретних племен, індивідів, класів, ніж до держави, бо тоді й держави в сучасному її вигляді не існувало: в первіснообщинну епоху визначальним фактором був фактор фізичної сили, потім - хитрість, вміння виробляти кращі знаряддя праці тощо, в період рабовласницького ладу - кількість рабів, земель, у феодальну - кількість помість, підвладних людей, територій; в капіталістичну - капітал диктував свої умови, соціалістична епоха відзначається диктатом соціалістичних ідеалів, преференцій, так звана демократична вибудовує чіткі та зрозумілі, загальноприйняті у суспільстві правила, дотримуючись яких, країни змагаються, в ідеалі, цивілізованими методами, за право бути першими. Звичайно, відображена вище схема носить дуже спрощений характер, але допомагає уявити еволюціоністський характер даного явища. Отже, на різних етапах розвитку актуальним було питання конкурентноздатності в тих чи інших умовах. Найбільш чітких ознак даний термін набув в трансформаційний період, в період демократії, де перемогу святкує той, хто має конкурентні переваги.

Якість інституцій, інноваційність, розвинута інфраструктура, високі макроекономічні показники, висококваліфікована робоча сила, потужний науковий потенціал, ефективна ринкова економіка, технологічна готовність, якісне ведення бізнесу, це та багато іншого визначає сьогодні успіх, є передумою конкурентоспроможності. Різницю в пріоритетах в наш час і в інші епохи, вплив факторів на конкурентоспроможність можна простежити за допомогою даних в таблиці, яка була складена у результаті неофіційного опитування, проведеного серед науковців, дипломатів МЗС протягом травня 2007 р., учасників програми Courants du Monde (France) (листопад 2006), EU and European economic zone (Belgium) червень

2007.

Таблиця 1.-

Вплив факторів на конкурентоспроможність в різні епохи _(1 - найменше значення, 6 - найбільше значення)__

Періоди розвитку

Первісн.

Рабовласн.

Феод.

Капітал.

Соціал.

Демокр.

Рушійні сили

 

 

 

 

 

 

Наявність прир. рес.

6

5,5

5

4,5

4

4,1

Наявність труд. рес.

4,5

5,5

5,25

5

4,75

4,75

Наявність капіталу

1,75

3,5

4,25

6

4

5,25

Інституції

1,75

1,25

2,5

4,25

5,5

5,5

Інновації

4

3

3,5

5,25

4

5,75

Витонченість ведення бізнесу

1,75

1,25

2,25

5,25

3

5,75

Технологічна

4,75

4

4,25

5,25

4

5,75

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.2, 2007

готовність

(знаряддя праці)

 

 

 

 

 

 

Ринкова ефективність

2

2

3,25

5,25

2,5

6

Вища освіта

1,2

1

1,25

5

5,25

5,5

Здоров'я

5

4

4

4

5,5

5,75

Макроек. чинники (под. с-ма, законодавча база)

1

1,25

2,5

5

4

6

Інфраструктура             2,2 3

1,5

4,75        5 5,25

Цікаво те, що одні респонденти робили ранжування серед факторів, інші - серед періодів. Тобто, одні звертали більше уваги на те, яке місце займає кожен фактор в певний період, інші - який фактор, яке місце займав в кожну конкретну епоху. Ось результат:

Інфраструктура Макроек Здоров'я Освіта

Ринк. ефект. Технол.готовн.

Ведення бізнесу Інновації

Інституції Капітал

Труд. рес.

Прир. рес.

0        1        2        3        4        5        6 7

періоди

□ Первісн. □ Рабовласн. □ Феод. □ Капітал. □ Соціал. □ Демокр.

Рис. 1 Вплив факторів на конкурентоспроможність

Отже, ми бачимо, що наявність значних природних ресурсів в первіснообщинний лад була визначальним фактором, зберігаючи, в деякій мірі, цю тенденцію і врабовласницький період. З часом вона втратила першочергове значення, поступившись таким факторам як, капітал, інституції в більш пізніх періодах. Дослідження також показало, що інновації займали досить таки значне місце в первіснообщинний лад, адже винахід знарядь праці, їх удосконалення, вирощування культур і т.д. визначали перемогу в боротьбі за існування. Щодо деяких аспектів вищезазначеного графіку можна посперечатись, особливо стосовно ролі здоров'я (в демократичний період), значення капіталу, інновацій та ін., але в основному варто погодитись, що сьогодні визначальними є кваліфікована робоча сила, розвинена інфраструктура, сприятливі макроекономічні чинники, висока чутливість до інновацій. Менш вагоме значення відіграють забезпеченість природними ресурсами, що яскраво демонструє Швейцарія, Японія та ін.

Варто зазначити, що на початковій стадії розвитку економіка більшою мірою залежала від наявності природних та інших ресурсів, пізніше здебільшого від їх використання, сьогодні здебільшого прогрес країни визначають інноваційність, кваліфіковані кадри.

Конкурентноздатність — це комплексна категорія, її переваги остаточно реалізуються в торгівлі, але базис конкурентних переваг створюється у всіх ланках суспільного виробництва, у тому числі значною мірою за рахунок структурної перебудови і діючої промислової політики.

Якщо порівняти високо розвинуті країни, наприклад країни „великої сімки", нові члени ЄС (5-6 розширення) та Україну, то можна простежити наступну тенденцію щодо забезпеченості факторами на даному етапі:

Таблиця 2.-

Наявність та визначальність факторів в різних країнах

Рушійні сили

Країни „великої сімки"

Нові члени ЄС

Україна

Наявність прир. рес.

3

4

6

Наявність труд. рес.

4

3

6

Наявність капіталу

6

4

3

Інституції

5

4

3

Інновації

6

4

2

Витонченість ведення бізнесу

6

4

3

Технологічна готовність (знаряддя праці)

6

4

2

Ринкова ефективність

6

4

1

Вища освіта

6

4

3

Здоров'я

4

4

3

Макроек. чинники (податкова система)

5

3

3

Інфраструктура

6

4

3

Якщо порівняти показники, які займають перші місця у високорозвинутих країнах і в Україні, тоді стає зрозумілим визначення пріоритетів в різних країнах. Можна сказати, що лише значення здоров' я в Україні та в країнах „великої сімки знаходиться майже на рівні, та це тому, що і у розвинутих країнах цей показник не дуже високий ітому, що захворіти в Україні надзвичайно невигідно, а для бідних верств населення фактично означає смерть. Якщо по якості висококваліфікованої робочої сили, в певній мірі інфраструктури, ми сьогодні просунулися значною мірою вперед, то по всіх інших, особливо, якості доцільності існування інституцій, технологічної готовності, стоїмо на місці, про що і свідчить ситуація, яка склалася з українською економікою сьогодні.

Основні рушії конкурентоспроможності сьогодні змістилися з наявності природних ресурсів до їх ефективного використання, використовуючи інноваційні підходи та засоби. Проведене дослідження свідчить про той факт, що часто розвиток країн відбувався не стільки в результаті використання природних ресурсів (як приклад можна взяти Сінгапур), скільки через розумну, виважену та збалансовану політику держави.

Інфраструктура Технол.готовн. Освіта Макроек Здоров'я І      Ринк. ефект. & Ведення бізнесу Інновації Інституції Капітал Труд. рес.

Прир. рес.

0 1 2 3 4 5 6 7

періоди

□ Країни "великої сімки" □ Нові країни ЄС □ Україна Рис. 2. Значення факторів в різних країнах

Високу конкурентоспроможність і економічне зростання обумовлюють чинники, які стимулюють оперативне поширення нових технологій, особливого значення набувають характер і структура взаємодії науки, освіти, фінансування державної політики та промисловості. Можна відзначити пряму залежність джерел конкурентоспроможності та їх значення для рівня розвитку країни (1 - найменше значення, 3 - найбільше).

Головне джерело конкурентноздатності

Значення

Фактори виробництва (сировина, дешева праця)

1

Ефективність (розподілу ресурсів, їх використання, в-тва)

3

Інновації

3

В. Новицький вказує на провідну роль ефективної державної політики, особливо, у період формування в країні економіки ринкового типу. Це передбачає чітке визначення цілей і напрямів структурної перебудови економіки, підвищення ефективності роботи, формування такої нормативно-правової бази господарювання, яка забезпечувала б підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках.

Безумовно, що жодна країна, навіть найбільш розвинена, не ставить собі за мету досягнення ефективної конкуренції у всьому спектру продукції, що вона може потенційно виробляти. Пріоритет надається лише тим секторам економіки, що мають реальні умови для одержання конкурентних переваг на світовому ринку. Для чого якнайефективнішим способом на сучасному етапі може служити податкова політика держави. Для України, щоб запобігти нераціональному використанню національних ресурсів у процесі структурної перебудови, особливо актуальним є визначення саме таких галузей, створення діючого механізму підтримки пріоритетних виробників, удосконалення на цій основі структури виробництва та підвищення продуктивності.

Продуктивність - одна з основних умов забезпечення конкурентоспроможності, яка в довгостроковій перспективі обіцяє зростання рівня добробуту всього населення. А продуктивність залежить від великої кількості факторів, умов. Як відомо, чим кращі створиш умови, тим більша буде ефективність. Чим краще подбаєш, тим багатші плоди збереш. На жаль, в Україні цей принцип не завжди діє, не практикується, бо довгострокова перспектива не в моді, бо влада довго не затримується; а навіщо робити добро, послугу тим, хто прийде після, краще залишити розруху, в якій важко розібратися, щоб, не дай боже, хтось не показав кращих результатів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету