І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Разом з динамічністю розвитку ефективна державна політика визначає можливості та перспективи довгострокового розвитку економіки, підвищує здатність економіки реагувати на зміни умов глобальної конкуренції та можливості забезпечення розвитку країни за рахунок внутрішніх економічних (структурних та технологічних) зрушень. Як відзначає Д.С.Покришка, сьогодні знання і високі технології, як такі, не є достатніми для зміцнення конкурентоспроможності. Щоб конкурентний потенціал у знаннях і технологіях був активізований і перетворений на фактичну конкурентоспроможність, щоб стимулювати практичне застосування наукових рішень, повинні поєднуватися три умови — нові ініціативи, нові стратегії і нові способи управління.

Д. С. Покришка зазначає, що успіх сучасних розвинених економік звичайно залежить від забезпечення «м'якими» технологіями, тобто інноваціями у сфері менеджменту, інституційними інноваціями, стратегіями розвитку, методами управління і організації, що створюють середовище для інновацій і ефективного застосування технологій [12]. Б. Когут стверджував, що конкурентоспроможність країни може пояснити відмінності у продуктивності країн з точки зору принципів технології і організації, оскільки вони поширюються повільніше між країнами, ніж у межах національних кордонів, тому дослідження міжнародної конкурентоспроможності є, по суті, дослідженням порівняльних управлінських і суспільних інститутів країн. Відповідно, структура торгівлі між країнами відображає сектори, які користуються організаційними і технологічними можливостями країни [12].

Національні економіки, яким вдалося розвинути внутрішні інноваційні можливості швидкої адаптації і відновлення, матимуть конкурентні переваги, стабільні у довгостроковому періоді. Відповідно, це включає відмову від надмірної залежності від дешевої і відносно некваліфікованої праці, як джерела конкурентоспроможності на користь підготовки робочої сили, посилення зусиль щодо впровадження і поширеннятехнологічних інновацій для підвищення ефективності використання факторів виробництва. Адже виграш від інновацій отримують ті країни, які створюють відповідні можливості. Цільовий розвиток потенціалу національної економіки залежить від постійного поліпшення і модернізації всіх сегментів національної економіки та створення передумов отримання послідовного синергетичного ефекту з метою забезпечення постійного соціального, економічного і технічного прогресу [12]. Завдання інновацій, як зазначає Д. С. Покришка, полягає не у суто наближенні до рівня розвинених країн у певних сферах світового виробництва, а у задіянні внутрішніх можливостей для незалежного технологічного розвитку. Розвиток внутрішніх технологічних можливостей передбачає реалізацію складніших і вимогливіших завдань щодо адаптації та інновацій. Це створює додаткові переваги, включаючи ширше розповсюдження технологій, більше використання локальних факторів виробництва, глибшу диференціацію товарів, вищу внутрішню додану вартість і здатність ефективніше реагувати на зміни ринкових умов [6]. Як вказує К. Дальман, країни мають поєднувати іноземні й локальні технологічні елементи таким чином, щоб забезпечити поступовий розвиток локальних можливостей у тих сферах, де вони можуть бути найефективнішими [7]. Йдеться про врахування структурно-технологічних чинників національної економіки та адаптаційних можливостей щодо використання іноземних технологій і, певною мірою, методів організації та управління інноваційно-структурним розвитком у процесі посилення взаємодії національної економіки із світовою для забезпечення довгострокових конкурентних переваг [8].

Варто відзначити, що реалізація завдань такого рівня потребує прозорості інструментів, комплексності та стратегічної орієнтації інноваційної та структурної політики держави. Сутнісне визначення конкурентоспроможності національної економіки має велике практичне значення для вдосконалення конкурентних переваг країни, її економічного розвитку в довгостроковій перспективі.

Висновки

Зростання конкурентоспроможності української економіки залежатиме насамперед від активної інвестиційної політики. Проблема конкурентноздатності економіки стосується всіх держав світу і на всіх етапах розвитку людства. В свою чергу, конкурентноздатність країни є показником узагальнюючим, що характеризує положення країни на світовому ринку.

Для обчислення показника конкурентноздатності у світовій практиці сьогодні використовують багатофакторні векторні моделі, що враховують 381 показник. Вони згруповані в 8 агрегованих факторів: внутрішній економічний потенціал; зовнішньоекономічні зв'язки; державне регулювання; кредитно-фінансова система; інфраструктура; система керування; науково-технічний потенціал; трудові ресурси.

Ще зовсім недавно конкурентноздатність держави значною мірою залежала від наявності в неї тільки трьох факторів виробництва — природних ресурсів, трудових ресурсів і капіталу. З розвитком виробництва і технічним прогресом, конкурентноздатність стали визначати фактори вищого рівня, насамперед, інфраструктура країни, її науковий потенціал, рівень освіти населення, економічна політика держави.

На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що ключові сутнісні характеристики та особливості розвитку економіки країни в умовах глобалізації, а також мікро- та макромоделей її організації і регулювання визначають у великій мірі її конкурентоспроможність. Результати проведеного дослідження дозволили дійти таких висновків теоретичного та практичного характеру:

1. Відкрита економічна система у торговельно-економічній сфері продукує "ланцюг конкурентоспроможності" (конкурентоспроможність товарів, фірм, експорту, країни), тісно пов' язаного зі стадіями інтернаціоналізованого відтворювального процесу (виробництво, розподіл, обмін та споживання) і обумовленого його закономірностями. При цьому критеріями конкурентоспроможності як на національному, так і на корпоративному рівні, є її усталеність, ефективність, якість/інноваційність, добросовісність конкуренції. Кожен з критеріїв є необхідним, але недостатнім параметром ідентифікації економіки країни як конкурентоспроможної, а універсальність критеріїв не веде до уніфікації показників, які є різними для мікро- та макроекономічного аналізу.

2. Ключовим макроекономічним чинником підвищення конкурентоспроможності, причому незалежно від рівня соціально-економічного розвитку країни, є цілеспрямоване та активне використання інструментів системи підтримки міжнародної економічної діяльності, зокрема експорту, які в умовах формування глобальної торгової системи поділяються на політико-правові, інформаційно-аналітичні та фінансово-економічні. Головною умовою ефективного застосування арсеналу інструментів торговельної політики в Україні є, зокрема, їх відповідність засадничим принципам та уніфікованим правилам СОТ. Тенденція до активізації державної підтримки конкурентоспроможності експорту, незважаючи на її певну суперечність з принципом добросовісної конкуренції, простежується в торговельних політиках більшості країн -членів СОТ.

3. Конкурентоспроможність української економіки, попри певні позитивні кількісні зрушення, залишається на низькому рівні, що обумовлено, насамперед, погіршенням якісних характеристик розвитку. Так, є незначною і зменшується частка України на найбільш динамічних і високотехнологічних ринках, зокрема, на ринках інформаційних технологій та комп' ютерної техніки, електроніки. Такою, що не відповідає наявному потенціалу, залишається структура експорту послуг, яка має фактично монокультурний характер з домінуванням транспортування та мінімальним залученням до міжнародного торговельного обміну науково-технічної, інжинірингової, управлінсько-інформаційної сфер.

5. Конкурентна модель розвитку української економіки повинна ґрунтуватися на методологічному принципі збалансованого розвитку корпоративного рівня управління експортною діяльністю та макрорівня її регулювання у глобальному середовищі, що обумовлює її елементну структуру: форми експортування, проактивна поведінка, компоненти міжнародного маркетингу, галузеві, міжгалузеві та регіональні пріоритети економічної політики; методи, форми та інструменти підтримки/стимулювання вітчизняних виробників. Макрорівневі напрями розвитку національної економіки мають передбачати товарну та географічну диверсифікацію із забезпеченням усталеності та ефективності як на традиційних, так і нових для України ринках експортування, мікрорівневі - вертикальну інтеграцію підприємств, використання креативних підходів до міжнародного стратегічного менеджменту та формування ефективної системи маркетингової діяльності фірм на зарубіжних ринках, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності українського експорту.

Виявлено методологічні та практичні передумови формування міжнародної конкурентоспроможності. Всебічний аналіз різноманітних аспектів економічного розвитку зарубіжних країн показує, що сучасна глобальна економіка поступово, але неухильно набуває рис єдиної, цілісної системи, котра характеризується взаємозалежністю та взаємодоповнюваністю її складових елементів і ланок.

В наступних статтях знайдуть розвиток питання історичних особливостей досягнення і забезпечення конкурентоспроможності через податкову політику, різні методики визначення міжнародної конкурентоспроможності. Велике значення відіграє стратегія розвитку держави, яка визначає галузеві, міжгалузеві та регіональні пріоритети; політико-дипломатичні, інформаційно-аналітичні та фінансово-економічні інструменти системи підтримки та стимулювання розвитку економіки.

РЕЗЮМЕ

В статье исследуются особенности конкурентоспособности в процессе эволюции, особенно в условиях трансформации экономики. Значительное внимание уделяется разным методикам определения международной конкурентоспособности, факторам, которые определяли ее в разные эпохи.

SUMMARY

In the article we consider the features of competitiveness in the process of evolution, especially in the conditions of economy transformation. Considerable attention is given to the different methods of determination of international competitiveness, factors which determined it in different epochs.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний аспект. http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2005_1_Antoniuk_ukr.pdf

2. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. Монографія. - К.: КНЕУ, 2004, - с.104-105.

3. Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки. - К., 2002. - 107 с

4. Білорус О., Мацейко Ю. Конкурентоспроможність у сучасному глобальному світі// Економічний часопис ХІ. - 2002. - №9. - С.7-13

5. Бленк Дж. Оцінка конкурентоспроможності України в умовах політичних змін. -Дзеркало тижня. - 2005. - 2 липня. - С. 7.

6. Борисенко З.М. Основи конкурентної політики. - К., 2004.- 697 с.

7. Загоруйко Ю. Рейтинг конкурентоспроможності: двигун прогресу або ярмарок марнославства? - Дзеркало тижня. - 2005.- 19 листопада. - С. 13.

8. Конкурентоспроможність національної економіки // За ред. д.е.н. Б.Є.Кваснюка (Інститут економіки та прогнозування НАН України) - К.: Фенікс, 2005. - 582 с.

9. Новицький В. Державна промислова політика - чинник економічного зростання // Дзеркало тижня. - 2000.- С. 10.

10. Покришка Д. С. Технологічна конкурентоспроможність економіки України на світовому ринку

11. Портер М. Конкуренція: Пер с англ. — М.: Издательский дом «Вильямс», 1993. — с. 85-108, 161-205.

12. IMD World Competitiveness Yearbook 2007. www.02.imd.ch/wcy/methodology

13. The World Economic Forum. Report 2003 - 2004. www.weforum.org

14. Zhouying J. Globalization, Technological Competitiveness and the 'Catch-up' Challenge for Developing Countries: Some Lessons of Experience // International Journal of Technology Management and Sustainable Development. — 2005. — Vol. 4. — No 1. —

Р. 35-46.

15. viche.info/index.php?action=archive&id=389 - 37k

УДК 331.522.4:314.17

ОЦЕНКА ВЛИЯНИЯ ДЕМОГРАФИЧЕСКИХ ФАКТОРОВ НА ФОРМИРОВАНИЕ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦИАЛА: РЕГИОНАЛЬНЫЙ

АСПЕКТ

Ганич Л.В., ассистент кафедры управления персоналом и экономики труда, соискатель Донецкий национальный университет

Постановка проблемы. Позитивные тенденции преобразований в экономике невозможны без качественных изменений в структуре трудового потенциала. В современных условиях демографическая компонента его формирования, которая включает демографическое воспроизводство, оценку жизненного потенциала дееспособного населения, оценку здоровья различных групп населения, миграционные перемещения, приобретает особое значение.

Анализ последних исследований и публикаций. Проблемы формирования и реализации трудового потенциала являются объектом комплексных научных исследований и многочисленных практических разработок таких украинских ученых, как Бандур С., Власюк А., Гнибиденко И., Долишный М., Злупко С., Куценко В., Лукьянченко Н., Оникиенко В., Пирожков С., Шаульская Л. и др.

Повышенное внимание ученых к демографическим проблемам является закономерным, поскольку в современных условиях развития экономической системы возник глубокий демографический кризис, обусловленный в значительной мере непоследовательностью проводимых реформ, отсутствием научно обоснованной государственной и региональной демографической политики в Украине. В то же время в настоящее время недостаточно комплексных разработок по формированию и развитию трудового потенциала с учетом региональных особенностей.

Целью статьи является проведение анализа демографической компоненты трудового потенциала, факторов, влияющих на его формирование с учетом региональных особенностей Донецкой области, что позволяет определить систему мероприятий, оптимизирующих этот процесс.

Изложение основного материала. Основой трудового потенциала является трудоспособное население в трудоспособном возрасте. По состоянию на 01.01.2007 г. в Донецкой области насчитывается 4667672 чел. постоянного населения, что на 0,46% меньше средней величины за 2006 г. Изменение численности населения вызвано следующими факторами: в результате естественного сокращения - на 99,0%, в результате миграционного движения - на 1,0%. Причем, если сравнивать аналогичные тенденции предыдущего года, то практически в 2,5 раза снизилось влияние миграционного фактора; уровень же смертности в регионе по-прежнему является достаточно высоким - выше среднеукраинского показателя на 9,26 п. п.

Одним из факторов, оказывающих непосредственное влияние на формирование трудового потенциала в регионе, является соотношение между разными возрастными группами населения, между мужчинами и женщинами, которое отображает половозрастная структура населения.

Анализ половой структуры населения Донецкого региона свидетельствует о

© Ганич Л.В., 2007преобладающем количестве женщин в его общей численности - их на 19,8% больше, чем мужчин.

Средний возраст населения городов и районов Донецкой области в 2006 г. составил 41,3 года: мужчин - 38,5 года, женщин - 43,7 года. Причем возрастная структура женщин является старше, чем мужчин, поскольку среди женщин младшие возрастные группы занимают меньший удельный вес, чем среди мужчин, а среди старших возрастных групп женщин значительно больше.

Изменения в возрастной структуре населения влияют на численность и возрастную структуру занятых экономической деятельностью, поскольку существует зависимость между разными видами деятельности и составом работников по полу и возрасту.

Наиболее многочисленной является группа трудоспособного населения (61%). На долю лиц старше трудоспособного возраста приходится 25,8%, а младше трудоспособного возраста - 13,2% всего населения Донецкой области.

Основными процессами, оказывающими влияние на численность населения, являются, главным образом, рождаемость и смертность. Последние, в свою очередь, зависят от тех социально-экономических условий, в которых проживает население. Изменения в общественной жизни, имеющие место в Украине, трудности приспособления к сложившимся новым условиям нарушили существующие механизмы социальной адаптации, способствовали росту психологического дискомфорта и неуверенности в будущем, что отразилось на снижении рождаемости и значительном увеличении смертности населения, следствием чего является депопуляция населения. Однако необходимо отметить, что в Донецком регионе, начиная с 2002 г. наблюдается тенденция увеличения показателей рождаемости, при переменном характере изменения показателей смертности. Данные, отражающие динамику названных показателей, приведены в табл. 1.

Таблица 1

Показатели рождаемости, смертности и естественного прироста

 

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Численность родившихся

30042

29931

31216

33433

35526

35883

39327

Численность умерших

83575

80298

82267

82279

82264

83663

81271

Естественный прирост (сокращение) населения

-53533

-50367

-51051

-48846

-46738

-47780

-41944

Показатель общей рождаемости по сравнению с 2005 г. вырос с 7,7до 8,5%о. Наиболее высокий уровень рождаемости в 2006 г. отмечается в городах Угледар и Красный Лиман (по 10,8%), Красноармейск (9,9%), Харцызк (9,7%), а наиболее низкий - в городах Ждановка (6,9%), Торез (7,5%), Константиновка (7,7%), Дебальцево (7,8%), Енакиево (7,9%), Коэффициент рождаемости в сельской местности выше данного показателя в городских поселениях на 0,4 п. п.

Основным фактором, оказывающим влияние на невысокий уровень рождаемости, является снижение жизненного уровня населения и материального обеспечения семей. Часть дохода, которая идет на личное потребление, во многих семьях недостаточна для содержания даже однодетной семьи. Существующий уровень оплаты труда не способенобеспечить достойные условия существования самого работника, хотя должен в рыночных условиях обеспечивать воспроизводство его семьи.

Коэффициент рождаемости также зависит от влияния таких факторов, как уровень занятости женщин в общественном производстве, уровень их образования, соотношение браков и разводов.

В современных условиях молодые семьи формируются и формировались в значительной степени за счет материальной поддержки родителей. Определенную роль здесь играет также сформированная в обществе установка на малодетную семью, недостаточный уровень материальной обеспеченности молодежи, отсутствие жилья и невозможность его приобрести.

Рождаемость влияет не только на численность рабочей силы в будущем, но также на реализацию трудового потенциала женщин, на интенсивность их участия в производстве. Увеличение продолжительности полностью или частично оплачиваемых отпусков по уходу за ребенком, с одной стороны, ведет к улучшению здоровья матери и ребенка, с другой - к снижению производственной квалификации женщин из-за длительного перерыва в работе, что снижает ее трудовой потенциал и конкурентоспособность на рынке труда.

Демографические последствия низкой рождаемости состоят в увеличении процессов старения населения, уменьшении доли детей и молодежи, уменьшении доли женщин репродуктивного возраста, увеличении количества лиц старшего возраста, росте демографической нагрузки на трудоспособное население лицами старше трудоспособного возраста (в 2006 г. в Донецкой области на 1000 лиц трудоспособного возраста приходилось 423 пенсионера), что, в общем итоге, приводит к снижению и количественных, и качественных характеристик трудового потенциала.

На уменьшение количественных показателей трудового потенциала в значительной мере влияет коэффициент смертности, особенно коэффициент смертности населения в трудоспособном возрасте.

В Донецкой области в течение 2006 г. умерло на 2,8% меньше, чем в 2005 г. Наивысший уровень смертности традиционно наблюдается в таких городах, как

Красный Лиман (24,1%), Селидово (21,2%), Шахтерск (20,9%), Дзержинск (20,5%),

Снежное (20,3%), Енакиево (20,1%), Торез (20,0%), самый низкий - в Угледаре (10,7%), Кировском (13,6%); в Донецке он составил 14,8% (на 3,9% ниже, чем в 2005г.) при среднем по области - 17,7%. Смертность среди сельских жителей (20,6%) в 1,18 раза выше, чем среди городских (17,4%), что объясняется особенностями возраста проживающего там населения. Уровень смертности зависит от социально-экономического развития как страны в целом, так и ее регионов, от благосостояния населения, развития системы здравоохранения, экологической ситуации. За последние годы все вышеперечисленные факторы значительно ухудшились, что и обусловило высокие показатели смертности населения.

Существенной особенностью показателя смертности в регионе является то, что смертность мужчин, особенно трудоспособного возраста, в 4 раза выше, чем у женщин этого же возраста, что в конечном итоге влияет на реализацию их трудового потенциала. Причем, коэффициент смертности мужчин возрастных групп от 16 до 55 лет постоянно возрастает. Основными причинами разницы смертности мужчин и женщин являются: различие в условиях труда (доля женщин, занятых тяжелым трудом и на вредных производствах, незначительна и ежегодно уменьшается); большое влияние вредных привычек на смертность мужчин: алкоголизм, курение, наркомания.

Естественный прирост характеризует темп прироста населения в целом. Общий коэффициент    естественного    прироста    является    разницей    между общимикоэффициентами рождаемости и смертности. Чем выше этот показатель, тем быстрее возрастает численность населения, количественные характеристики трудового потенциала. Донецкий регион относится к районам с отрицательным показателем естественного прироста населения, т. е. количество умерших превышает количество родившихся. В 2006 г. он составил 9,2%; население в городских поселениях уменьшилось на 8,9%, в сельской местности - на 11,7%. Естественное сокращение населения Донецкой области объясняется превышением числа умерших над числом родившихся в 2,1 раза.

По сравнению с соответствующим периодом 2005 г. объем естественного сокращения населения уменьшился на 1,1 п. п, в то же время в городской местности его уровень был ниже, чем в сельской в 1,3 раза.

Сокращение численности населения наблюдается во всех городах и районах области. Наиболее высокие показатели естественного сокращения населения отмечаются в городах: Красный Лиман (13,3%), Дзержинск (12,5%), Енакиево (12,2%), Константиновка (11,9%), Селидово (11,8%), Новогродовка и Горловка (по 10,8%), самые низкие - в городе Кировское (4,6%). В единственном городе Донецкой области -Угледаре - впервые за многие годы наблюдается прирост населения - на 0,1%. В целом в регионе в 2006 г. уровень естественного сокращения населения выше среднего по Украине в 1,44 раза (для сравнения: в 2005 г. - в 1,36 раза).

Согласно оценочной шкале, разработанной Комиссией по народонаселению ООН, уровень смертности в Донецком регионе (17,7%) оценивается как высокий (15,0 -19,9). Показатели уровня смертности в регионе несколько выше средних по Украине (на 2,8%), и намного выше общеевропейских, где уровень смертности находится в пределах низкого (10,0-11,9) и чрезвычайно низкого (менее 7,0).

Тем не менее, в современных условиях данный показатель не отражает фактической динамики смертности, поскольку зависит не только от количества умерших, но и от общего количества родившихся.

Основной причиной естественного сокращения населения в городах и районах региона является снижение уровня рождаемости в течение длительного времени (данный показатель начал увеличиваться только с 2002 г.).

Важным фактором, влияющим как на становление, так и на реализацию трудового потенциала является состояние здоровья населения, которое является одновременно и компонентой трудового потенциала. В Донецкой области увеличилось количество различных заболеваний, что также влияет на показатели смертности и на реализацию трудового потенциала региона.

Основными причинами смертности населения в целом по области остаются заболевания системы кровообращения, новообразования, несчастные случаи, отравления и травмы (рис. 1).

На смертность от внешних причин приходится 9,20%, из них: умышленное самоповреждение (16,6%); несчастные случаи на транспорте (13,1%); случайные отравления и действие алкоголя (12,1%); случайные отравления веществами, содержащимися в грибах (0,01%); случайные отравления другими отравляющими веществами (10,1%); в результате нападения с целью убийства (8,99%); случайные утопления (4,74%).

В 2006 г. по сравнению с 2005 г. количество умерших по всем причинам уменьшилось, а именно: от заболеваний системы кровообращения - на 2,85 п. п., заболеваний органов дыхания - на 0,31 п.п., заболеваний органов пищеварения - на 0,4 п. п., новообразований - на 0,53 п. п., инфекционных болезней - на 0,29 п. п., внешних причин - на 0,77 п. п.

3,00% 4,62% 2,53%

62,89%

□ инфекционные и паразитарные болезни И заболевания органов пищеварения        И заболевания органов дыхания

внешние причины В заболевания системы кровообращения   □ новообразования

Рис. 1. Основные причины смертности населения Донецкой области в 2006 г.[1, с.110-112]

В современных условиях в Донецкой области снижается удельный вес рабочей силы из-за ее преждевременной смертности: из общей численности умерших в 2006 г., на лиц в трудоспособном возрасте приходится 21646 чел., из них: 17244 - мужчины и 4402 - женщины.

Важное значение имеет показатель детской смертности, который влияет на численность рабочей силы в будущем, когда подростки вступят в трудоспособный возраст. Учитывая настоящие показатели смертности в возрастных группах от 0 до 14 лет, численность молодых людей, которые будут выходить на рынок труда в будущем, станет еще меньше. Поэтому очень важно оказывать содействие снижению смертности в детском и подростковом возрасте, улучшая медицинское обслуживание, с одной стороны, и экологическую ситуацию - с другой.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету