І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

%

 

 

A

B

C

D

D-E

E

A

B

C

D

D-E

E

2000

10,88

17,36

44,39

11,02

13,53

0,44

6,51

54,32

4,87

18,39

10,04

1,32

2001

11,21

18,51

41,32

12,11

12,44

0,48

7,14

51,02

5,20

19,49

11,87

1,65

2002

13,30

20,20

39,68

11,25

11,62

1,02

6,56

50,33

4,78

19,08

14,12

1,58

2003

11,84

22,37

36,83

11,64

12,68

1,42

9,44

44,94

5,20

19,61

15,83

1,61

2004

10,62

19,34

39,94

10,62

14,75

1,81

6,58

44,32

6,05

21,20

16,35

1,93

2005

12,57

19,91

40,97

9,97

13,55

0,41

7,42

39,54

6,83

22,91

17,48

1,40

2006

12,20

16,50

42,80

10,80

14,20

0,40

7,00

36,50

7,40

23,10

20,08

1,50

Оценим указанный эффект. Для упрощения таких оценок будем считать следующее:

1. В некоторый базовый год вклад различных товарных групп украинского экспорта в мировой экспорт равен единице или 100 %. (При этом нет необходимости знать как абсолютные значения вклада украинского экспорта в мировой, так и объем этого мирового экспорта - речь идет лишь об изменениях этого относительного вклада).

2. Поскольку в справочниках приведены данные об экспорте в долларовом выражении, а доллар также подвержен инфляции, то необходимо привести цены к некоторому базовому году, иначе говоря, необходимо учесть изменение цены товаров в мировом масштабе.

3. В предположении, что экспорт в мировом масштабе пропорционален ВВП, необходимо учесть увеличение мирового экспорта по отношению к базовому году.

В результате мы должны получить некоторый коэффициент Кпрев, который показывает, насколько изменяется в мировом масштабе в разные годы вклад экспорта Украины какой-либо группы товаров при неизменной ее доле в украинском экспорте.

К прев = (Ve1/Veb)*(Pwb/Pw1)*(GNPwb/GNPw1) (1),

где Vei - объем экспорта из Украины какой-либо группы товаров в текущем году, Veb - объем экспорта из Украины какой-либо группы товаров в базовом году; Pwb - уровень цен на товары в базовом году, Pwi уровень цен на товары в текущем году; GNPwb - мировой ВВП в базовом году, GNPwi - мировой ВВП в текущем году.

По формуле (1) был рассчитан коэффициент Кпрев для Украины за 2001-2004 гг. Исходные данные и результаты расчета приведены в таблице 3. На основании приведенных в этой таблице значений Кпрев можно сделать вывод, что даже при относительно неизменной доле какой-либо товаров в украинском экспорте происходит значительное расширение доли рынка в мировом масштабе.

Используя коэффициент Кпрев, можно рассчитать увеличение доли украинского экспорта Кизм для разных групп товаров в разные годы. Формула такого расчета может быть выведена на основании простейших соображений и имеет вид:

Кизм = 100 % * (Vei/Veb)* Кпрев (2)

Посчитанные по формуле (2) изменения доли украинского экспорта в мировом масштабе за 2000-2004 гг. приведены в таблице 4. Как следует из полученных результатов, происходит резкое расширение рыночной доли практически всех видов украинских товаров, и это свидетельствует как об улучшении состояния, так и повышении конкурентоспособности украинской экономики.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.2, 2007

Таблица 3.

Исходные данные и результаты расчета по формуле (1) коэффициента Кпрев

Год

Объем экспорта, в млн.долл. США [2; 3, c.8]

Изменение общемировы х цен на товары, в % [4, с. 18]

Объем экспорта из Украины в % к базовому, 2000 году

Общемирово й ВВП, прирост в %. [4, с.2]

Общемирово

й ВВП, в % к

базовому году

Превышение

украинского

импорта к

общемирово

му в долях к

базовому

году,

К

2000

14673

1,7

100,0

 

 

 

2001

16265

-3,6

115,0

1,5

101,5

113,3

2002

17957

0,8

125,9

1,8

103,3

121,9

2003

23067

8,1

149,7

2,7

106,1

141,9

2004

32666

19.4

177,5

4,1

110,5

160,6

Таблица 4.

Изменение рыночной доли украинских товаров в мировом масштабе

Год

Т

A

оварная груп B

па, в процен C

гах к базовом D

у, 2000-му г D-E

оду, Кизм E

2000

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

2001

116,7

120,8

105,5

124,5

104,2

123,6

2002

149,0

141,8

109,0

124,4

104,7

282,6

2003

154,4

182,9

117,7

149,9

133,0

458,0

2004

156,8

178,9

144,5

154,8

175,8

658,4

РЕЗЮМЕ

Мета статті - аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі України за останні роки, а також виявлення тенденції до її зміни.

SUMMARY

The purpose of the article is the analysis of the goods structure to overseas trade of Ukraine in recent years, and also find out of trend changes of the goods structure.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Trade and Development Report - UNITED NATIONS - New York and Geneva - 2002. - 198 p.

2. www.ukrstat.gov.ua

3. UNSTAD Handbook of Statistics - UNITED NATIONS - New York and Geneva - 2005. - 485 p.

4. Trade and Development Report - UNITED NATIONS - New York and Geneva - 2006. - 280 p.

Надійшла до редакції 01.10.2007року

УДК 339.13:669 (477)

АНАЛІЗ ВПЛИВУ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Кислова Л.А., асистент кафедри «Економічна теорія» Маріупольського державного гуманітарного університету

Постановка проблеми. Розвиток процесів глобалізації та інтеграції викликав прагнення індустріально розвинутих країн скорочувати у себе обсяги виробництва сталі за рахунок її імпорту з менш розвинутих країн або тих, які тільки почали розвиватися, різко змінив ситуацію на міжнародному ринку сталі. Ці зміни відображаються в обсягах експорту та імпорту сталі як розвинутих, так і країн, що розвиваються.

В даний час існує багато невирішених проблем, пов'язаних із надвиробництвом та неврегульованістю цінової ситуації на світовому ринку сталі. Тому на сьогоднішній день для багатьох країн світу, в тому числі і для України, актуальним є глибокий аналіз кон' юнктури та тенденцій розвитку світового ринку сталі та пошук шляхів виходу з кризи, що створилася.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі та методи аналізу міжнародних торговельних відносин викладені у наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених Б. Беласси, Дж. Бхагваті, В. Кордена, В. Леонтьєва, П. Ліндерта, М. Портера, П. Самуельсона, Л. Скотта, Макогон Ю, Майорова І, Савчук В. та ін.

Виділення невирішеної проблеми. Накопичений світовий досвід показує, що вирішення будь-яких національних проблем не дає бажаних результатів без урахування глобальних чинників. Для України ця залежність багато разів посилюється тим, що наша металургія унаслідок глибокої кризи машинобудування та інших металоспоживаючих галузей експортує більше 80% вироблюваної сталі і сировинних металопродуктів, що по суті стримує технологічний розвиток нашої промисловості.

Метою статті є аналіз тенденцій та особливостей розвитку світового ринку продукції чорної металургії, визначення місця і ролі України на ньому.

Результати досліджень. Світова металоторгівля - одна із старіших сфер міжнародного товарообміну. За деякими оцінками, за весь час розвитку металургії (а це 4 тис. років) у світі було вироблено більш 11 млрд. т чорних металів, з котрих біля 80 % припадає на перші 70 років ХХ ст. [1, с. 59] Чорна металургія характеризується великою кількістю видів продукції, але серед них лідируюче положення займає саме сталь. Від її випуску залежать обсяги виробництва як сировинних товарів (руди, чавуна), так і готових виробів у вигляді прокату, труб та метизів. По сталі визначають потужність окремого металургійного підприємства та всієї світової чорної металургії.

В першій половині ХХ ст. розвиток металургії визначався зростом потреб у металах і супроводжувався екстенсивним нарощуванням виробничих потужностей та випуском продукції. В другій половині ХХ (тобто після Другої світової війни) в світі сталися істотні політичні та економічні зміни, які вплинули на розвиток чорної металургії. Світове виробництво сталі, динаміка якого наведена в табл. 1, за 1950 -2000 роки виросло більш ніж у 4 рази із середньорічним приростом біля 5,9 % [1, с.

59].

Кислова Л.А., 2007

Такий зріст виробництва сталі з 1950 р. по 2000 р. пов' язаний з тим, що сталь, як і цемент (який використовувався спільно зі сталлю), були єдиними матеріалами, попит та пропозиція яких на світовому ринку задовольнялися в значних розмірах. Зріст виробництва сталі по десятиріччях та по регіонах відбувався нерівномірно, але в цілому за весь цей період темпи приросту виробництва сталі мають тенденцію до зниження. Така тенденція викликана поступовим збільшенням незбалансованості між виробництвом і споживанням сталі, а також розширенням заходів державного регулювання світового ринку сталі.

Таблиця 1

Світове виробництво _ сталі у 1950 - 2000 роках, млн. т _

1950р.|1960р.|1970р.|1980р.|1990р.І2000р. '

Країни, групи країн

млн. т    %   млн. т    %   млн. т   %    млн. т    %    млн. т   %    млн. т %

Промислово

розвинуті

країни:

148

78

225

62

382

64

384

54

361

47

390

47

США

88

46

90

25

119

20

101

14

90

12

101

12

Японія

5

2,6

22

6

93

16

111

16

110

14

106

13

Німеччина

12

6,4

34

9

45

8

44

6

38

5

46

6

Країни ЄС

 

 

73,4

22

148

25

142

19

137

18

163

20

Колишні країни РЕВ

36

19

104

29

157

26

210

29

207

27

125

15

в т. ч. СРСР

27

14

65

18

116

19

148

21

154

20

96

12

Країни, що

6

3

33

9

56

10

122

17

201

26

315

38

розвиваються

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в т. ч. Китай

0,6

0,3

18,7

5

17,8

3

37

5

47

6

124

15

Середньорічні темпи

 

 

6,2

 

5,5

 

1,9

 

0,7

 

0,8

росту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В першому десятиріччі (1950 -1960) темп росту становив 6,2 % (самий високий показник за ці роки). Це післявоєнний період, яких характеризується відновленням сталеплавильної промисловості. В другому десятиріччі (1960 - 1970) вдалося досягнути зросту у розмірі 5,5 %. Це етап загального економічного росту всіх країн світу, який обумовлюється технічним переобладнанням усіх галузей промисловості. В чорній металургії стали впроваджуватися великі металургійні агрегати, здійснювався перехід до виробництва сталі у кисневих конвертерах та електропечах, розвивалося безперервне розливання сталі та ін.

Деякі країни з ринковою економікою прийняли заходи щодо раціоналізації, щоб задовольняти попит на сталь не тільки за рахунок росту нових потужностей, а й за рахунок більш ефективного використання діючих. Але все ж в цілому за період 1950 -1970 рр. розвиток чорної металургії по всіх країнах світу відбувався в основному екстенсивним шляхом.

В третьому десятиріччі (1970 - 1980) темп росту значно знизився, але був ще достатньо високим (1,9 %). На цьому етапі металургійне виробництво показало свою слабкість: негативні моменти монополістичної концентрації потужностей, перенакопичення основного капіталу, висока капіталомісткість та енергомісткість металургійного циклу, зріст виробничих витрат та екологічний збиток. Для виходу з такого положення були здійснені заходи структурного перетворення діючих потужностей, підвищення якості сталі.

Будівництво нових потужностей по виробництву сталі відбувалося в основному в нових регіонах світу. Крупними виробниками сталі та виробів з неї стали Японія, Китай, Індія, Республіка Корея, Бразилія та ін. Традиційні виробники сталі (колишні країни СРСР, США) зберегли свої позиції у світовій ієрархії.

В четвертому (1980 - 1990) і п'ятому (1990 - 2000) етапах тенденція зросту збереглася, але в значно менших розмірах - 0,7 % і 0,8 % відповідно. 1980 - 1982 роки ознаменували собою нову кризу в світовій металургії. Так, наприклад, в США виробництво сталі впало до рівня 40-х років. Завантаження виробничих потужностей у більшості країн знизилося до 50 - 60 %, зайнятість впала більш ніж вдвічі [1, c. 60].

Кризу американської металургії можна пояснити наступним. Створивши потужний виробничий потенціал в довоєнні та післявоєнні роки, сталеплавильні корпорації розвивали виробництво шляхом достатньо слабкої реконструкції та розширенням діючих, морально та фізично зношених потужностей. В таких умовах різко зменшилися прибутки та інвестиційна активність. Чорна металургія в ряді країн зайняла місце серед економічних аутсайдерів.

Ця криза сприяла тому, що протягом 1980 - 1990 рр. відбувалася масова перебудова галузі, яка охопила різні аспекти науково-технічного, соціально-політичного, організаційно-управлінського характеру. В країнах з ринковою економікою активно став розвиватися науково-технічний прогрес, тобто розвиток пішов інтенсивним шляхом. В країнах із централізованою економікою науково-технічний прогрес теж ішов, але дуже слабко, розвиток продовжувався екстенсивним шляхом.

Інноваційна перебудова відбувалася наступними шляхами:

1. Скорочення потужностей з випуску сталі. Так, в останні 10 - 15 років в чорній металургії США було ліквідовано біля 30 % потужностей з виробництва сталі, Японії -

20 %, ФРН - біля треті [1, с. 65].

2. Ліквідація найбільш ресурсномістких та "брудних" методик виробництва. Взагалі 80-ті роки можна рахувати періодом закінчення існування мартенівського процесу більшості країн з ринковою економікою.

3. Вибуття морально та фізично зношених засобів виробництва. В 80-ті роки коефіцієнт вибуття в США становив 3 % на рік ( раніше 1,5 - 2 %). При цьому питома вага капіталовкладень на відновлення основного капіталу збільшилася з 60 до 85 % [2,

с. 35].

4. Важливим досягненням в області організації виробництва на основі оптимальних форм концентрації та спеціалізації стало відкриття міні-заводів, які сьогодні забезпечують біля 40 % внутрішнього метало споживання в США.

Протягом останнього десятиліття ХХ століття динаміка світового виробництва сталі, розвивалась стрибкоподібно: спочатку спостерігався поступовий ріст - від 719,7 млн. тонн у 1992 році до 752,4 млн. тонн у 1995 році, потім, у 1996 році, - невеликий спад до 750,5 млн. тонн, кидок до 799 млн. тонн у 1997 році, і, нарешті, стрімке падіння більш ніж на 20 млн. тонн у 1998 році. Динаміка споживання сталі в цей період змінювалася за іншими правилами: більш-менш плавний ріст у 1992-1997 роках від 607 до 698,5 млн. тонн і деяке зниження в 1998 році до 691,6 млн. тонн.

Найбільш великими виробниками сталі серед країн, що розвиваються, являються нові індустріальні країни, на їх долю припадає 84 % обсягів виробництва сталі, біля 80% експорту, 50 % імпорту [2, с. 14]. В цій групі безумовним лідером є Китай, в якому в 1996 році було вироблено біля 100 млн. т сталі і який зайняв перше місце в світі за обсягами виробництва. До кінця століття Китай зберіг лідируючі позиції. Взагалі, нові індустріальні країни стали розвивати свою чорну металургію після 1980 р., тому вонапобудована переважно на новій технологічній основі, тобто має прогресивну структуру виробництва сталі, високу долю безперервного розливання.

Наприклад, частка безупинного розливання складає: у Республіці Корея і на Тайвані (провінція Китаю) - по 98%; у Бразилії і Мексиці - 70% [3, c. 30]. У цих двох країнах уся сталь виплавляється в кисневих конвертерах і електропечах. Разом з тим мають місце і старі технології, особливо в Китаї та Індії. Зокрема, частка мартенівського способу виробництва сталі складає відповідно 15 і 24 %, а частка прогресивного безупинного розливання сталі - 47 і 22 %. У цілому етапи модернізації і структурної перебудови чорної металургії в Китаї та Індії приблизно такі ж, як і в інших країнах.

Аналіз обсягів виплавки сталі за технологічними параметрами дає підставу зробити висновок про те, що більшість виплавлюваної сталі у світі виробляється в конвертерах (рис. 1).

5% 3%

□ конвертерне

□ електросталеплавільне

□ мартенівське

□ інші

Рис. 1 Виробництво сталі за технологіями у 2004 році

Так, за даними International Iron & Steel Institute, у 2004 році 59,4 % усієї виробленої сталі у світі було виплавлене киснево- конвертерним способом, 33,9 % -електросталеплавильнім, 3,6 % - у мартенівських печах та 3,1 % - іншими методами.

Світові лідери по випуску сталі в конвертерах - Нідерланди (97,6%), Чилі (93,1%) і Польща (92,6 %). На першому місці у світі по питомій вазі електросталеплавління - Люксембург і Венесуела (100 % усього випуску), далі -країни АСЕАН (у середньому - 97,7 %). На першому місці у світі по виплавці сталі в мартенах - Україна (48,1 %), далі - Росія (27,8 %) та Індія (14,3 %), що одержала мартенівське виробництво від колишнього СРСР [3, с.31].

За останні 10 років виробництво сталі збільшилося майже на 36% і склало в 2006 році 1244,2 млн. т, як показано на рис. 2. В цілому виробництво сталі має тенденцію до поступового зросту, але, як видно з рисунку, у 1998 році відбувся значний спад світового виробництва, який дорівнює 2,5 % в порівнянні з 1997 роком [4, с. 3].

1300 1200 ­

1100 1000 900 800 700 600 500 400

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету