І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 23

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

- программа по выявлению и распространению наиболее успешной инновационной практики в странах ЕС. Основное внимание уделяется вопросам финансирования нововведений, поддержки нового инновационного бизнеса, повышения эффективности стимулирования НИОКР, охраны интеллектуальной собственности.

План предусматривает реализацию намеченных мер как на наднациональном уровне под эгидой Европейской комиссии, так и на национальном. При этом странам ЕС предлагается осуществлять данные мероприятия в рамках существующих бюджетовна научно-техническую и инновационную политику, т. е. без привлечения дополнительных финансовых средств. [1]

На сегодняшний день, в государственной инновационной политике западноевропейских стран большое значение приобретает стимулирование как научно-исследовательской, так и технологической кооперации. Государство при этом выступает в качестве брокера между сферой НИОКР и фирмами. В Великобритании, Бельгии, Дании, Португалии, Германии созданы различные центры по кооперации университетов и промышленности, междисциплинарные центры, инновационные центры по передаче новой технологии малому и среднему бизнесу. Как правило, они действуют на региональной основе.

Правительства играют значительную роль в создании смешанной частно-государственной информационной инфраструктуры. В Германии, Дании, Нидерландах, Финляндии важнейшими ее составляющими являются организации по прикладным исследованиям. К другим элементам инфраструктуры, ориентированным на стимулирование инновационных процессов, можно отнести научные парки, новые технологические стандарты, кластерные проекты, а также региональные центры коммерческой реализации изобретений, способные осуществлять соответствующие маркетинговые мероприятия.

В Германии , например, реализацией запатентованных изобретений с 1995 г. занимается Гамбургский патентно-инновационный центр, созданный в 1986 г. местной торговой палатой. С этой целью он заключает соответствующие соглашения с расположенными в этом регионе научными учреждениями и выступает в качестве брокера в интересах малого и среднего предпринимательства. Центр сотрудничает также с двумя ведущими национальными информационными сетями, через которые коммерчески значимые изобретения предлагаются заинтересованным лицам внутри страны и за рубежом, отслеживаются выполнение условий соглашений и выплата соответствующих вознаграждений.

Государство не только способствует расширению сотрудничества фирм и исследовательских учреждений, но с помощью компаний определяет направления перспективного сотрудничества в создании конкурентоспособных инноваций. Примером может служить новый механизм прогнозирования - "предвидение" ( Foresight ). Его цель - определить области стратегически важных исследований и технологий, способных принести наиболее значительные экономические и социальные блага. Этот подход используется в Великобритании, Германии, Нидерландах, Венгрии, США, Японии и других странах.

В Великобритании действующая с 1993 г. программа "Предвидение" предусматривает совместное с частной промышленностью определение перспективных рынков и технологий на ближайшие 10 - 20 лет, а также мероприятий, необходимых для сохранения международной конкурентоспособности страны. Основной механизм реализации программ сотрудничества в рамках новых приоритетов "Предвидения" -действующая программа кооперации LINK . На 2006 - 2009 гг. правительство выделило 24 консорциумам на осуществление кооперационных проектов 35 млн. ф. ст., вклад частной промышленности составил 75 млн. ф. ст. [4]

В последние годы в государственной инновационной политике начинает превалировать кластерная философия - правительства концентрируют усилия на поддержке существующих кластеров и создании новых сетей компаний, ранее не контактировавших между собой. Государство при этом не только способствует формированию кластеров,  но и само становится участником сетей. Кластерныестратегии широко используются в Великобритании, Германии, Дании, Нидерландах, Финляндии и ряде других стран.

В Германии действует программа создания биотехнологических кластеров Bio Regio. В Великобритании правительство определило районы вокруг Эдинбурга, Оксфорда и Юго-Восточной Англии как основные регионы размещения биотехнологических фирм. В Норвегии правительство стимулирует сотрудничество между фирмами в кластере "морское хозяйство". В Финляндии развит лесопромышленный кластер, куда входит производство древесины и древесных продуктов, бумаги, мебели, полиграфического и связанного с ним оборудования. Тесное взаимодействие фирм данного кластера в распространении знаний обеспечивает им конкурентные преимущества перед основными торговыми соперниками. По оценкам экспертов, Финляндия лидирует по уровню как исследовательской, так и технологической кооперации. [2]

Важную роль в создании кластеров играют европейские программы научно-технического сотрудничества, в частности "Эврика" и Рамочная программа НИОКР. Они сводят вместе потенциальных партнеров, которые не смогли самостоятельно установить контакты на национальном уровне.

Защита интеллектуальной собственности - ключевой момент инновационной деятельности, поскольку дает возможность компаниям получать прибыль от нововведений. Состояние такой защиты, прежде всего патентной системы, может как стимулировать, так и сдерживать эту деятельность. В настоящее время патентная система охватывает все стадии разработки нового продукта, идущие вслед за фундаментальными исследованиями, включая и маркетинг. Она служит основой для координации частных исследовательских проектов, так как содержит ценную информацию о потенциальных успехах или реальных перспективах тех или иных исследований, что позволяет конкурирующим фирмам распределять ресурсы более рационально.

Первая половина первого десятилетия XX века ознаменовалась активной деятельностью ЕС по защите интеллектуальной собственности. Толчком к этому послужили, в частности, результаты анализа, проведенного по заказу Европейского патентного ведомства, состояния инновационной активности и патентной охраны в Западной Европе, США и Японии (на эти страны приходится около 85% всех подаваемых в мире патентных заявок).

Обследование показало, что по количеству приходящихся на 1 млн. жителей тройственных заявок (подаваемых на одно и то же изобретение в Европейском патентном ведомстве, США и Японии) Западная Европа занимает лишь 3-е место после США и Японии.

В период с 2000 по 2007 годы, западноевропейские компании уступили свое место японским фирмам в лидировании при патентовании в США: в первую десятку наиболее активных получателей патентов в США в 2006 г. Входит: 7 японских, 2 американские и лишь 1 европейская компания. [1]

Отстает Западная Европа и в сфере информационных технологий, где наблюдается наибольшая активность патентования. Вместе с тем европейские компании занимают сильные позиции в области химии и фармацевтики.

Европейская патентная организация, озабоченная тем, что большинство полученных в Европе патентов принадлежит американским и японским фирмам, ужесточила условия использования патентной системы в целях усиления инновационного потенциала и конкурентоспособности западноевропейской промышленности. Речь шла о гармонизации общеевропейской патентной системы дляснижения дублирования и расширения помощи малым и средним фирмам; обеспечении недорогой патентной охраны, отвечающей нуждам заявителей, включая снижение патентных пошлин; популяризации и облегчении доступа к патентной информации. [2]

Новые информационные технологии вызвали необходимость обеспечения правовой безопасности интеллектуальной собственности и качества информации в Интернете, поскольку с ростом его коммерческого использования резко возросло число дел, связанных с нарушением авторских прав. Развитие этой новой сферы поставило ряд задач, решение которых зависит от правительственных органов (борьба с пиратством, применение товарных знаков, вопросы юрисдикции и др.). Выход Интернета за национальные границы требует международных усилий по решению вышеуказанных проблем.

Европейская комиссия в конце 1999 г. разработала международную хартию, послужившую основой для соглашения между странами относительно регулирования коммерческой деятельности в Интернете, однако его стремительное развитие делает этот процесс малоэффективным. В настоящее время правительства США, Японии и стран ЕС усиливают сотрудничество в области совершенствования охраны интеллектуальной собственности в Интернете, в частности изобретений, касающихся методов предпринимательства (вопросы патентования методов электронных расчетов и сертификации, электронных подписей и т. д.)

Очевидным фактом является также то, что с переходом к информационному обществу все большее внимание следует уделять информационному обеспечению инновационной деятельности. В последние годы патентные ведомства предпринимают меры по объединению информационных ресурсов в глобальном масштабе. В рамках ЕС организована Распределительная патентная служба Интернета ( DIPS ), ориентированная прежде всего на нужды малого и среднего бизнеса и индивидуальных изобретателей. Опрос 349 европейских компаний показал, что доля организаций, обращающихся в сеть за патентной информацией, возросла только за 2004 - 2006 гг. с 70 до 89% (в фармацевтике - до 92%). Подавляющая часть (93%) потребителей патентной информации в той или иной степени пользуется услугами бесплатных сайтов.

В последние годы в Западной Европе особое внимание уделяется развитию конкуренции как главному фактору ускорения инновационной деятельности. Одна из основных задач государственной политики по стимулированию предпринимательской инициативы - ограничение недобросовестной конкуренции. В рамках ЕС запрещены соглашения, ограничивающие или контролирующие производство, рынки, техническое развитие, инвестиции (это не распространяется на отдельные типы соглашений о научно-исследовательских и опытно-конструкторских работах). Противоправным считается также злоупотребление господствующим положением на рынке (согласно европейской практике господствующее положение предполагает захват одной из сторон более 80% соответствующего рынка). Некоторые страны ЕС имеют собственные законы о недобросовестной конкуренции, которые, однако, не могут противоречить европейскому законодательству. [4]

В Великобритании в 2000 г. вступил в силу новый антитрестовский закон о конкуренции, впервые запрещающий антиконкурентные соглашения и злоупотребления господствующим положением на рынке (по этому закону позиция предприятия может быть признана доминирующей, если оно захватило более 40% рынка, т. е. порог доминирования понижен). К недопустимым действиям относятся ограничение производства, сбыта, новых технических разработок, инвестиций, установление фиксированных цен, раздел рынков.

В конце 2000 г. Европейская комиссия ужесточила процедуру получения разрешений на сделки по слиянию и поглощению компаний. Регулирующие органы могут одобрить слияние фирм при условии, что те предварительно найдут покупателя на бизнес, который будут вынуждены продать, чтобы не стать монополистами в данном секторе.

Недостаток стимулов к инновациям у частного бизнеса - одна из основных причин отставания Западной Европы в области разработки новейшей технологии. Именно поэтому правительства западноевропейских стран в последние годы придают большое значение повышению роли среды, в которой действуют фирмы. Ожидается, что создание единого валютного рынка, формирование единого научно-технического пространства, унификация налоговых систем, усиление процессов дерегулирования и приватизации будут способствовать росту инновационной активности западноевропейских компаний. Совершенствование косвенных методов стимулирования нововведений призвано помочь им восстановить потерянные позиции в конкурентной борьбе с японскими и американскими фирмами.

РЕЗЮМЕ

У даній статті розглядаються прямі і непрямі методи стимулювання інноваційної діяльності країн західної Європи. Аналізуються основні заходи державного сприяння нововведенням і реалізації інноваційного потенціалу.

SUMMARY

This article gives an overview of direct and indirect stimulation methods of innovative activity in West European countries. The basic actions of the state assistance to innovations and innovative potential realization are analysed.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ

1. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество, культура: Пер. с англ. О.И.Шкаратана. - М.: Гос. ун-т. высш. шк. эномики, 2000. - 606 с.

2. Соловьев   В. П.   Инновационная   деятельность   как   системный   процесс в конкурентной экономике. - Киев, 2004. - 558 с.

3. Стасюк О.  Поддержка инновационной и изобретательской деятельности// Интеллектуальная собственность. - N 3. - 2003. - c. 34-37

4. The Global Competitiveness Report 2007. World Economic Forum, 2007.

Надійшла до редакції 12.10.2007 року

УДК 339.9:615.1

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ: НАСЛІДКИ ВПЛИВУ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Миронишина О.В., асистент кафедри «Міжнародна економіка», Донецький національний університет

Актуальність. Останнім часом особливої актуальності набувають проблеми глобалізації, вступу України до Всесвітньої організації торгівлі (WTO), дотримання прав на інтелектуальну власність. Слід визнати: які б аргументи не приводили

© Миронишина О.В., 2007супротивники глобалізації на користь своєї точки зору, однак об'єктивний процес розвитку людського суспільства веде до розвитку міжнародної інтеграції, поглиблення взаємної залежності країн в усіх сферах суспільного життя (економічній, соціальній, політичній, культурній). Економічні й політичні кризи останніх років зайвий раз підтверджують, що глобалізація - це наше сьогодення, а не віддалене майбутнє. Криза в одному регіоні земної кулі й навіть в одній країні сьогодні неминуче відбивається на економічній і політичній ситуації в інших країнах, навіть віддалених, слаборозвинених.

Фармацевтична індустрія - це глобальний бізнес, у якому значний обсяг коштів вкладають у дослідження й розробки. Перше виключення в глобальному характері бізнесу зв'язане саме з R&D і полягає в зосередженні цього виду діяльності в економічно розвинених країнах. Це стосується й інших високотехнологічних галузей. Інший фактор - більш виражений у порівнянні з іншими сферами вплив урядів на ціни й інші фактори конкуренції у випадках, коли забезпечується користь для пацієнтів. Хоча, безумовно паливно-енергетичний комплекс зазнає набагато більшого впливу.

Постановка проблеми. Фоном розвитку тенденцій у сфері обігу лікарських засобів є глобалізація, що поступово поширюється, розробки, вивчення, провадження у виробництво, продаж і споживання препаратів. Глобалізація, у свою чергу, призводить до посилення міжнародної гармонізації вимог безпеки, ефективності і якості ЛЗ, а також форм перевірки відповідності цим вимогам. У результаті практика регулювання лікарського обігу в багатьох країнах розвивається в одному напрямку й подібними темпами. Вивчення впливу глобалізації на українську фармгалузь розглядається нами як проблема з одного боку - ринково-економічна, а з іншого - національно-галузева.

Мета дослідження. Прояв ефектів глобалізації у всіх сферах світового господарства й національних економік визначив необхідність і потребу щодо проведення даного дослідження, мета якого - оцінка перспектив розвитку фармгалузі України з урахуванням впливу факторів глобалізації. Об'єктом дослідження в даній роботі виступає вітчизняний фармацевтичний ринок, а предметом - сукупність факторів глобалізації, що впливають на його функціонування як елемента світової системи, визначають перспективи його розвитку відповідно до міжнародних тенденцій.

Ступінь розробки проблеми. У наш час темі глобалізації та її впливу на економіку країн присвячено ряд робіт визнаних вітчизняних і закордонних учених-економістів, однак щодо впливу процесу глобалізації на такий специфічний сектор економіки як фармацевтика існує необхідність глибокого всебічного дослідження.

У процесі такого дослідження слід враховувати, що фармацевтичний ринок має ряд особливостей, що відрізняють його від ринків інших товарів: різноманітний асортимент препаратів, тривалий цикл розробки, висока наукоємність, нееластичний попит, залежність попиту від епідемій, стихійних лих й інших екстремальних ситуацій. Крім того, особливістю фармринку як частини ринку споживчих товарів і послуг є тенденція до світової глобалізації ("global"- "загальний"), основними причинами якої є:

1) єдина для всього людства необхідність збереження здоров'я й природне прагнення до збільшення тривалості життя;

2) схожість у багатьох різних країнах динаміки й поширеності основних захворювань;

3) пошук найбільш ефективних фармакотерапевтичних засобів;

4) висока вартість розробки й впровадження нових лікарських засобів, що вимагає інтеграції зусиль у міжнародному масштабі;

5) прагнення фармацевтичних компаній до якомога більшого розширення границь бізнесу й завоювання більшої частки ринку.

Методологічною базою в дослідженні даної проблеми виступають наукові концепції та розробки провідних українських вчених - Г. Андрощука, О. Богороша,

В. Геєця, Ю. Макогона, Г. Доброва, В. Карпова, Б. Малицького, В. Олександрової, Б. Патона, В. Соловйова, Ю. Спіженка, В. Терехова, М. Портера.

Результати дослідження.

1. Глобалізація і консолідація капіталу: тенденція розвитку світового ринку фармацевтичної продукції. На світовому фармацевтичному ринку дедалі активніше відбувається процес глобалізації, об'єднання капіталу, йде приєднання, придбання та злиття компаній, що виробляють лікарські засоби. Основною причиною об'єднання великих корпорацій у ще більші структури є збільшення ними витрат на НДДКР Щоб компанія могла успішно конкурувати з іншими, їй потрібно випускати на ринок щороку кілька нових оригінальних ліків (брендів), але на винайдення такого ЛЗ потрібно до 10 років досліджень та сотні мільйонів доларів на рік. Такі ризиковані та довгострокові проекти потребують фінансування. Отже, об' єднані наукові бюджети провідних фармкомпаній досягають щороку розмірів від одного до семи млрд. дол. США.

Активізація на ринку процесів злиття й поглинання відбиває тенденцію до світової глобалізації й розширення границь бізнесу. За прогнозами "Pharma Business News", до 2020 р. на ринку може залишитися 50 найбільших конгломератів компаній. Аналітики "Pricewaterhouse Coopers" стверджують, що процеси злиття триватимуть, поки не утвориться 5-10 фармкомпаній з потужною науково-дослідною базою [1].

Альтернативою злиттю є утворення стратегічних союзів фірм і організацій, що забезпечує надійне джерело фінансування наукових досліджень, проведених більш дрібними партнерами. Такі союзи можуть дозволити невеликим фірмам виводити на ринок свої препарати, користуючись можливостями маркетингу великими фірмами.

Таким чином, консолідація компаній дозволяє знижувати витрати, оптимізувати виробничі потужності, освоювати ринки збуту, збільшувати капіталізацію, виходити на ринок зовнішніх фінансових запозичень і т. д.

За повідомленнями закордонних фахівців ("Pharma Business", "Scrip", "Pricewaterhouse Coopers", "Medadnews", "Scrip Magazine"), для збереження передбачуваної тенденції росту доходу на рівні 7% на рік, кожний лідер повинен одержувати не менш 28,9 млрд. дол. від продажу нових товарів [2]. Це означає, що слід випускати 24-34 нових препаратів й одержувати за кожний 1,00-1,45 млрд. дол., що в 3­4 рази більше сучасного рівня виробництва. Крім того, сьогодні середній річний дохід від препарату становить 265 млн. дол. Отже, нові ЛЗ повинні за багатьма параметрами перевершувати існуючі, а витрати на їх дослідження й розробку повинні зменшитись.

2. Глобалізація та WTO: вплив на українську фарміндустрію. У сфері економічних відносин під глобалізацією розуміють розвиток світової економіки на основі лібералізації ринків шляхом усунення перешкод для вільного руху товарів, капіталу й інформації. Уособленням процесів глобалізації економіки є WTO, у яку щорічно вступають нові країни. Слід зазначити, що є як наявні переваги, так і негативні наслідки вступу в WTO для країн-учасниць, що приєднуються.

1) Переваги. Очевидною перевагою вільної торгівлі для споживача є зниження вартості життя за рахунок зниження протекціоністських торговельних бар'єрів. У результаті зниження бар'єрів дешевшають не тільки готові імпортовані товари й послуги, але й вітчизняна продукція, у виробництві якої використовують імпортні компоненти. Імпортна конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, знижує ціни, підвищує якість продукції, що випускається. Також у результаті активного товарообміну розвиваються нові технології. Збільшення експорту вітчизняної продукції також підвищує доходи виробників, конкурентоспроможність, податкові відрахування до бюджету. Розвиток торгівлі призводить в довгостроковій перспективі до підвищення зайнятості. Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність ЗЕД.

Недискримінаційний підхід, прозорість, визначеність умов торгівлі і їх спрощення - усе це сприяє створенню сприятливого клімату для торгівлі й інвестицій. У свою чергу, приток капіталу в країну, зокрема у формі ПЗІ, створює робочі місця й підвищує добробут населення. Система СОТ вирівнює шанси членів, надаючи право голосу невеликим країнам, обмежуючи можливості економічного диктату більших держав. Система СОТ створює ефективний механізм для вирішення торговельних спорів.

2) Недоліки. У короткостроковій перспективі втрати робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних підприємств із зарубіжними виробниками неминучі. Незважаючи на те, що економіка країни виграє, окремі галузі можуть програти. Тому необхідно розрізняти національний і галузевий інтереси. Галузевий інтерес полягає в тому, щоб мати доступ на зовнішній ринок, до імпортних комплектуючих і сировини, але при цьому захистити внутрішній ринок від імпортерів конкуруючої продукції. Інтереси галузей часто суперечливі. Навіть у країнах з розвиненим громадянським суспільством при обговоренні проблем міжнародної торгівлі перевага (за зрозумілими причинами) надається великому бізнесу, у той час як інтереси населення й малого бізнесу не враховуються повною мірою. В Україні це супроводжується нерозвиненістю інститутів громадянського суспільства й тим, що деякі галузі, які виникнуть у результаті вбудовування в глобальну економіку, поки відсутні або перебувають у зародковому стані. Основний аргумент протекціонізму, так званий аргумент галузі, що розвивається (infant industry argument): якщо галузь майже конкурентоспроможна в глобальній економіці, то її варто захистити (тарифами, квотами) на якийсь час, поки вона не досягне рівня конкурентоспроможності, а потім відкривати ринок [3]. Цей аргумент вірний, однак на практиці його використовують не зовсім коректно. Багато країн, що розвиваються, намагалися йти цим шляхом, але відбувалося наступне: кожна галузь оголошує себе майже конкурентоспроможної й вимагає захисту (при цьому успіху в лобіюванні добиваються не тільки й не стільки нові й зростаючі галузі).

З усіх угод, що діють у рамках WTO, найбільший вплив на фармпромисловість України, забезпечення населення ЛЗ і на охорону здоров'я в цілому може виявити Угода щодо торговельних аспектів прав на інтелектуальну власність (TRIPS) [4].

Указом Президента України "Про додаткові заходь щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі" (№ 797/2001 від 5 вересня 2001 р.). Кабінету Міністрів України доручено до 2002 р. разом з НАН України й апаратом Ради національної безпеки й оборони вивчити питання про можливі наслідки вступу України у WTO і "розробити заходи щодо підвищення конкурентоспроможності галузей економіки, які можуть отримати негативні наслідки у зв'язку із вступом до СОТ".

Одним з негативних наслідків підписання Угоди полягає в тому, що всі підприємства, які виробляють в Україні копії патентованих препаратів (термін дії патентів на які ще не закінчився), більше не зможуть випускати цю продукцію без згоди (покупки ліцензії) власників патентів. У зв'язку із цим або підвищується вартість деяких ЛС, вироблених в Україні (за рахунок витрат по ліцензійних угодах), або вітчизняні фармацевтичні підприємства не будуть їх випускати до закінчення терміну дії патенту на оригінальний лікарський препарат в Україні. При цьому останній може поставлятися за високими цінами (у зв'язку з монопольним правом на препарат), у найкращому разі - за пільговими цінами або ж зовсім не поставлятися на український ринок. У той же час у випадку непідписання Угоди Україні можуть загрожувати торговельні санкції, у тому числі відмова в передачі багатьох найважливіший технологій, що також призведе не тільки до прямих економічних втрат, але й до істотного вповільнення темпів розвитку різних галузей, у тому числі фармгалузі.

3. Глобалізація, євроінтеграція: вплив на розвиток фармсектору (дослідження досвіду Польщі). Глобалізація й існуючі правила міжнародної торгівлі пов'язані з функціонуванням національної системи охорони здоров'я. Глобалізація поступово призводить до посилення міжнародної гармонізації вимог безпеки, ефективності, якості лікарських засобів, а також форм перевірки відповідності встановленим вимогам.

Останні кілька років Україна в своєму економічному розвитку використовує деякі заходи, раніше зроблені Польщею. Однак у Польщі реформи були проведені більш швидко. Вони виявилися дещо важкими для населення, але результати виправдали очікування. Тому можна сказати, що Польща трохи випереджає Україну. Наприклад, сьогодні на польському ринку активно відбуваються процеси консолідації: малі фірми зливаються, утворюються великі, які мають більше можливостей для завоювання ринків. В Україні подібні процеси тільки починаються, але тенденцію вже можна прослідити. У зв'язку з цим розглянемо досвід реформування фармгалузі Польщі.

Польща - одна з європейських країн, економіка якої в цей час інтенсивне розвивається, тому Польщу можна назвати перспективним економічним партнером України. В 2001 р. частка препаратів, вироблених у Польщі, складає більш 6% українського фармацевтичного імпорту [5]. У зв'язку із вступом Польщі в ЄС перед польськими підприємствами стоїть завдання - привести виробництво у відповідність із міжнародними стандартами. Багато польських фірм зіштовхнулися з необхідністю перереєстрації своєї продукції відповідно до вимог ЄС. Зробити це в короткий термін складно, тому досягнуто згоди про продовження строку перереєстрації до 2008 року.

В 1994 р. у Польщі почалася приватизація фармсектору. Перелік найбільших приватизованих фармацевтичних підприємств представлено в таблиці 1.

З 1992 р. у відношенні готових ЛЗ, імпортованих із країн ЄС, CEFTA, EFTA, а також із країн, з якими підписані угоди про вільну торгівлю, застосовується нульова ставка митного мита. Готові ЛЗ, імпортовані з інших країн - членів СОТ, обкладаються митом у розмірі 3-6% відповідно конвенційному митному тарифу. Відповідно до автономного митного тарифу ставка мита на готові ЛЗ, імпортовані із країн, становить близько 25%. Імпорт сировини й напівфабрикатів для виробництва ЛЗ із країн, що не входять у зону вільної торгівлі, обкладається митом у розмірі 3-9%. У зв'язку із вступом Польщі в ЄС вироблені ЛЗ будуть реєструватися у відповідності зі стандартами Євросоюзу, що стало можливим завдяки встановленню перехідного періоду "вільного руху товарів". Із вступом у ЄС перед Польщею відкриваються можливості для збільшення експорту ЛЗ і поліпшення балансу зовнішньої торгівлі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету