І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Observed Values vs. Squared Residuals Dependent variable: x22

30000

25000

20000

15000

"D

10000

O"

от

5000

-5000

 

о

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

о

о

 

 

 

 

. - -

 

 

 

 

о

J о ty--:>■■

 

о

 

..........с

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

.........

 

 

 

-200

200      400      600      800 1000 Observed Values

1200     1400     1600 1800

^95% confidence

Рис. 1 Діаграма розсіяння зв'язків між залежною (обсяги викидів в атмосферу) та незалежними змінними

Найбільш тісний, прямопропорційний зв'язок виявлено між обсягами викидів в атмосферу і фінансуванням наукових і науково-технічних робіт (коефіцієнт при факторній змінній дорівнює 3,2). З певним застереженням даний результат можна пояснити тим, що фінансування наукової сфери здійснюється дещо необгрунтовано, без залучення моніторингових досліджень, або ж кошти використовуються не за призначенням. Також негативний в економічному трактування вплив на екологічну безпеку виявлено з боку чисельності наявного населення; кількості виконаних розробок та прибутку від використання об' єктів промислової власності (коефіцієнти рівняння регресії відповідно дорівнюють 0,5; 0,4; 0,7). Цим підтверджується, з певним застереженням, що наукові розробки, виконані вітчизняними дослідниками не лише неприносять відповідної користі суспільству, але й негативно впливають на економічну безпеку країни (власне на її екологічну компоненту).

Обернено пропорційний зв'язок простежується між обсягами наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій та обсягами викидів в навколишнє середовище (відповідний коефіцієнт рівняння регресії становить -2,8). Спостерігається позитивний вплив на результуючу змінну таких показників, як: кількість організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи; кількість поданих заявок на винаходи у ДДІВ України; загальний обсяг реалізації ліцензійної продукції (коефіцієнти рівняння регресії відповідно дорівнюють -0,4; -0,3; -0,3). Така ситуація, з одного боку, може пояснюватися наявністю інших факторів впливу на результуючі змінні (наприклад, збільшення обсягів промислового виробництва в цей період, значний приплив інвестицій з-за кордону тощо). Проте, скоригований коефіцієнт детермінації на рівні 0,96827687 вказує на незначний вплив інших, не врахованих факторів, тому в першому наближенні можна припустити, що науково-технічні та інноваційні фактори економічного зростання на даному етапі певною мірою знижують рівень екологічної безпеки регіонів України.

Зазначимо також, що більш коректне дослідження залежності екологічної безпеки від ряду показників науково-технічної та інноваційної сфери варто було б здійснити за наявності інтегрального показника екологічної безпеки. На нашу думку, цей показник мав би містити не лише показник обсягів викидів в атмосферу, але й включати такі показники як рівень захворюваності населення у промислових областях; обсяги шкідливих викидів в ґрунтові води та земельні ресурси; смертність населення; показник забудови земель сільськогосподарського призначення, якість питної води тощо.

Наведений вище аналіз взаємозв' язків екологічної ситуації і науково-технічного прогресу дозволяє нам з певним застереженням припустити, що одним з факторів негативного впливу на екологічну компоненту економічної безпеки держави є рівень ефективності інноваційних проектів.

Проекти, що реалізуються на промислових підприємствах, виступають носіями зарубіжних технологічних інвестицій (часто морально застарілих), які, ймовірно, здійснюють не лише позитивний, але й негативний

вплив на економіку.

Узагальнення методів аналізу та оцінки ефективності інноваційних проектів в процесі науково-технічного транскордонного співробітництва наведений у [9, c.533-538], зокрема, І.Бабець у кінцевій формулі було запропоновано взяти за основу принцип розрахунку ефективності інвестицій. Здійснити оцінку ефективності інвестицій в інноваційний проект можна застосувавши індекс прибутковості, який за своїм економічним змістом є аналогічним коефіцієнту ефективності, але розраховується з врахуванням фактору часу [10, с.174]:

Tp

Z CIF ,а, (2)

PI = -,

Z COF а,

1=0

де CIFt - дохід в період t, одержаний від використання (продажу) новинки; COFt - розмір інвестицій в інновації у періоді t.

Використовуючи існуючі методи оцінки вартості інтелектуальної власності нею запропоновано визначати інтегральну економічну ефективність сукупності реалізовуваних інноваційних проектів (комплексних інноваційних програм) в межах транскордонного співробітництва за формулою:

2ZPV

ЗР]

(3)

ЕіТКС

k

* R

ВИТРІ

1=1

де PV3Pj - вартість грошових потоків додаткового прибутку (роялті), одержаних в результаті реалізації j-го інноваційного проекту (ліцензійної угоди) з впровадження і-го об'єкту інтелектуальної власності;

PVBiim - вартість і-го об'єкта інтелектуальної власності, розрахована за методом первісних витрат;

k - кількість ОІВ, що використовуються в інноваційних проектах на момент оцінки ефективності;

m - кількість інноваційних проектів (ліцензійних угод), реалізованих на момент оцінки ефективності;

R - ризик, зумовлений дією зовнішніх факторів [Там само].

Описаний вище підхід дозволяє оцінювати ефективність реалізації „просторово розосереджених інноваційних проектів", відповідно до яких нові технології вже впроваджені, виготовляється нова продукція і надаються ліцензії іншим підприємствам с.127-142]. У цьому випадку ймовірність настання очікуваної події (наприклад, впровадження технології), дорівнюватиме одиниці, оскільки оцінюється ефективність проектів, які уже реалізовані. При застосуванні пропонованої методики оцінки ефективності впровадження інноваційних проектів в межах міжнародного науково-технічного співробітництва необхідно також враховувати ступінь адаптивності об' єкта інтелектуальної власності до існуючого технологічного рівня підприємства, що здійснює інновації. Таким чином витрати у формулі (3), розраховані за витратним методом, повинні бути скориговані на величину витрат, зумовлених неадаптивністю технологій і створенням оптимальних умов для ефективного використання об' єкту інтелектуальної власності [Там само].

Ефективності діяльності тієї чи іншої інституції, в даному випадку це держава, можна досягти за рахунок зменшення трансакційних витрат. На розмір трансакційних витрат впливає те, що серед учасників ринкових відносин існує часткова асиметрія наявної інформації. Це відіграє важливу роль в процесі промислового використання технологічних інновацій (як однієї з основних складових інвестиційних проектів), коли виробники інновацій не завжди володіють даними про наявний попит і об' єкти цього попиту, а менеджери підприємств не обізнані з новітніми науково-технічними досягненнями наукових організацій. В контексті нашого дослідження це виявлятиметься через необізнаність держави у наявності екологічних ризиків, які виникатимуть в процесі реалізації проектів та загроз для економічної безпеки, спричинених ними в довгостроковому періоді.

Враховуючи викладене, пропонуємо методичний підхід до оцінки ефективності інноваційних проектів із застосуванням екологічної компоненти економічної безпеки. Зокрема, необхідно при розрахунках внутрішньої норми рентабельності інноваційних проектів, що направлені на реалізацію у промислових областях, враховувати можливість збитків для держави від екології. В даному випадку, врахування екологічного ризику полягатиме у зменшенні прогнозованих майбутніх доходів на певну величину, яка компенсує можливість „недоотримання" певної частки доходу. В подальшому необхідно буде розробити механізми стягнення штрафів з підприємств, що впроваджують у виробництво еколого-небезпечні технології та інноваційні проекти.

Як висновок, варто зазначити, що при застосуванні даного методу оцінки інноваційних проектів на предмет нівелювання екологічного ризику, держава зможечастково знизити величину збитків і забезпечити економічну безпеку на рівні підприємства, регіону, держави.

РЕЗЮМЕ

В статье обоснована потребность в анализе влияния научно-технологической и инновационной деятельности, трансферта технологий на экономическую безопасность, особенно на ее экологическую компоненту.

SUMMARY

In article the requirement for the analysis of influence of scientifically-technological and innovative activity, a transfer of technologies on economic safety, especially on its ecological to a component is proved.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: Монографія; За заг. редакцією Д.Г.Лук'яненка, В.І.Чужикова. - К: КНЕУ, 2007. - 544 с. - с.324-342

2. Жаліло Я. Стратегія забезпечення економічної безпеки України. Пріоритети та проблеми імплементації / В зб.: Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти. - К.: Сатсанга, 2001. - 244 с.

3. Кучма Л.Д. Послання Президента України „Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр." від 23.02.2003 № 276а/2000.

4. Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство/ Геєць В. М., Кизим М. О., Клебанова Т. С., Черняк О. І. та ін.. ; За ред.. Гей ця В. М.: Монографія. - Х.: ВД „ІНЖЕК", 2006. - 240 с. - с.14-15

5. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: Монографія. -Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. - 240 с.

6. Качинський А.Б. Безпека загрозиі ризик: наукові концепції та математичні методи. -К., 2003. - 472 с.

7. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / За ред.. д-ра екон.     наук     Ю.М.Бажала.     -     К.:     Ін-т     екон.     прогнозув.,     2002. -

320 с.

8. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2002. - 254 с. - с.199-202

9. Бабець І.Г. Методика оцінки ефективності реалізації інноваційної моделі транскордонного співробітництва // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2005. - с.533-538.

10. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. - К.: ІЕП

НАНУ, 1999. - 254 с.

11. Звіт про виконання науково-дослідної роботи «Стратегії розвитку регіональних інноваційних структур та розробка статусних документів» // ЛМГО „Інститут міжнародних економічних досліджень" на замовлення Державного агентства з інновацій та інвестицій. - 2006 р. - 270 с. - с.127-142

УДК 330.341.1:339.9

СУЩНОСТЬ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ИННОВАЦИОННОЙ ПОЛИТИКИ В УСЛОВИЯХ ИННОВАЦИОННОЙ МОДЕЛИ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ

Морщагин А.В., аспирант кафедры международной экономики Донецкого национального университета экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

В современных условиях важной прерогативой государственного управления является обеспечение устойчивого и сбалансированного инновационного развития. Инновации превратились в важнейший фактор социально-экономического прогресса, импульс прогрессивных структурных и институциональных преобразований в экономическом базисе и надстройке, компонент совершенствования технологической системы общественного производства. Как отмечает У. Баумол, «искать ответ на величайшую загадку, объясняющую беспрецедентный рост рыночной экономики» необходимо не только в изобретениях, но в целом в инновациях [1, С. 6-7], которые включают не только продуктовые и технологические новшества, но и управленческие и юридические новации. С. Володин отмечает, что именно широкомасштабная инновационная деятельность является фундаментом стабильного и эффективного экономического роста как отдельно взятой отрасли, так и страны в целом [2, С. 133]. Еще Й. Шумпетер утверждал, что поиск и осуществление новых комбинаций факторов производства задают форму, содержание и темпы экономического развития [3].

Учитывая разновидности инновации и их влияние на экономическое развитие, представленное, например, в работе Н. Чумаченко и Л. Саломатиной [4], многие авторы констатируют доминирование инновационной модели развития (ИМР) экономики на современном этапе развития общества. Так, в работе [5, С. 35] М. Петрина пишет: «Инновационная модель развития экономики - это модель, которая основывается непосредственно на получении новых научных результатов и их технологическом внедрении в производство, обеспечивая прирост ВВП преимущественно за счет производства и реализации наукоемких продукции и услуг. Ее главной целью является обеспечение повышения конкурентоспособности национальной экономики за счет использования отечественного и мирового научно-технического и образовательного потенциалом». В. Новицкий подчеркивает: «"Інноватизація" як активна науково-технологічна домінанта сучасного розвитку та конкурентної діяльності виникає об' єктивно як реакція на зміну характеру співвідношення науки й виробництва, а також

як прояв їх нового функціонального співвідношення.....Інноваційність як феномен

соціально-економічного життя має багато різноманітних проявів і пов' язана з різними факторами, регулятивними нюансами, стимулами економічного та неекономічного порядку» [6, С. 46].

При реализации ИМР экономики релевантно преобразовываются функции государственной экономической политики, возникает особый тип государственной политики - государственная инновационная политика (ГИП). До 90-х гг. ХХ века в академической литературе использовалась категория «научно-техническая политика», однако мировой опыт и прогресс экономической науки доказали сущностные различия межу   ГИП   и   научно-технической   политикой.   Сфера   инноваций   охватила и

© Морщагин А.В., 2007использование научно-технических достижений, и иные компоненты и результаты инновационных процессов. Инновационная деятельность сформировалась как особый, самостоятельный вид деятельности человека и экономической (хозяйственной) деятельности в частности. В этой связи возникла необходимость переосмысления сущности государственной политики в сфере новаций и научно обоснованного определения сущности ГИП. Следует отметить, что современных условиях, а именно в условиях ИМР, политика государства в сфере различного рода нововведений существенно преобразилась: включила в себя новые сферы и функции управления, переориентировалась на иные объекты, выработала новые функциональные системы регулирования и т. п. Помимо осознания всеобъемлющей и многогранной природы и значимости инноваций, это обусловлено закономерными трансформациями самой модели рыночной экономики, в которой доминировали инновационные компоненты конкурентной борьбы (в контексте общей либерализации хозяйствования), обострилось соперничество за ограниченные природные ресурсы и экономические блага.

Определению сущности ГИП в современной научной литературе посвящено множество трудов, которые на новом уровне систематизации рассматривают разнообразные подходы и конструкции, выявляющие особенности этого типа государственной политики. При подготовке данного исследования использованы работы М. Петриной [5], В. Новицкого [6], З. Адамановой [7], Г. Лазутина [8], В. Гусева [9], О. Шнипко [10], Л. Федуловой [11] и др. Однако, несмотря на существенную проработку вопросов определения сущности современной ГИП, следует отметить, что существуют нераскрытые особенности данного типа государственного регулирования, не отражены многообразные составляющие ГИП, формирующие комплексный механизмы государственного влияния на инновационное развитие. Мировая практика регулирования инновационных процессов свидетельствует о том, что ГИП преображает все новые характерные и черты и формы, вырисовываются новые векторы и компоненты ее реализации. Все это должно быть отображено в теории, что позволит выйти на новый уровень научных обоснований путей и способов интенсификации инновационного развития.

В этой связи целью настоящей работы является: систематизация основных признаков инновационной модели развития экономики, разработка подходов к определению сущности государственной инновационной политики.

В условиях реализации ИМР меняется сущность предпосылок и импульсов экономических трансформаций, в пространственной и материальной формах изменяются «точки роста», побудительные мотивы, цели и стимулы развития. Деятельность по разработке и освоению инноваций связана со всеми элементами экономического развития: целью и содержанием; движущими силами и механизмами роста; количественными и качественными параметрами развития; социально-экономическими и общественными результатами, а также тесно коррелирует с экстенсивными и с интенсивными его составляющими. Учитывая многогранность понятия «инновации» следует отметить, что процессы реализации ИМР достаточно сложны. Системообразующими элементами выступают: 1) среда и система генерирования и диффузии новых знаний; 2) механизмы использования и защиты новых знаний, превращения их в инновации; 3) система организации и регулирования инновационной деятельности на всех уровнях экономики; 4) механизмы мобилизации интеллектуальных ресурсов и развития инновационного потенциала; 5) механизмы обеспечения социальных, общественных, институциональных, политических и других изменений в масштабах национального хозяйства. Каждый из этих элементов выполняет определенную роль в обеспечении экономического развития на основеинноваций. Особую значимость приобретают система регулирования экономики, институционально-правовое и управленческое обеспечение реализации ИМР [5; 11].

Особое внимание при формировании ИМР должно отводится институциональным аспектам, имеющим большое значение для обеспечения реальной экономической заинтересованности в соответствующей направленности хозяйственной деятельности и поведения. Н. Райская, Я Сергиенко и А. Френкель, увязывая переход к ИМР, прежде всего, с институциональным развитием, выделяют две основополагающих составляющие: модификация инвестиционных и инновационных приоритетов в реальном секторе; создание бизнес-единиц, внедряющих радикальные инновации. Особое внимание авторы обращают на мотивации к инновационной деятельности [12, С. 27]. Смена приоритетов является одной из составляющей онтологии ИМР. Она означает преобладающее, первенствующее значение инноваций в экономическом развитии и всех системных социально-экономических процессах и явлениях, обеспечивающих экономический прогресс. Инновационная деятельность превращается в объективное условие возникновения предпосылок и движущих сил развития, а также основой экономической деятельности.

Модификация приоритетов и изменение направленности мотивации социума и бизнеса в обязательном порядке дополняется возникновением бизнес-среды, ориентированной на реализацию инноваций. В этой связи институциональное развитие предполагает возникновение в реальном секторе экономики бизнес-структур, ориентированных на масштабное, массовое и интенсивное использование инновации и, самостоятельно культивирующих инновационную модель хозяйственной деятельности. Инновационная бизнес-среда может иметь специфические характеристики, определяющей выступает повышенная мотивация к инновационной деятельности и сверхактивное восприятие инноваций. Инновационная бизнес-среда (ИБС) в условиях ИМР представляет собой совокупность бизнес-структур различных отраслей экономики, форм собственности и организации, масштабов бизнес-процессов, которые, оперируя в реальном секторе экономики активно осуществляют инновационную деятельность, чем формируют функциональное и трансакционное пространство протекания инновационных процессов. Такая среда в реальном секторе экономики является институциональным «организмом», в котором инновационная деятельность выходит на новый уровень, соответствующий    сущности и признакам ИМР.

Естественно функционирование ИБС требует соответствующих институциональных условий. Институты, обеспечивающие эффективное функционирование и саморазвитие ИБС, органические включены в нее и должны рассматриваться как целое. Наличие ИБС является системным признаком ИМР. В этой среде определяющим условием масштабной инновационной деятельности становится восприимчивость экономическими агентами к инновационным трансформациям, которая является достаточно сложной мировоззренческой категорией, включающей, во-первых, понимание и осмысление роли инноваций и их значения на основе абстракции и прошлого опыта; во-вторых, «легкое и спокойное» восприятие и принятие их появления, что обуславливает реализацию новшеств на практике.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету