І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 32

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

 

4,8 1

 

4-

 

 

 

 

 

 

 

 

2-

 

 

 

 

 

 

Л

 

0-

А.

j L.

 

j L

J   l_J   (_)   LJ   (_J L

j L

J         U   U L

J /

 

1991

1993

1995      1997 1999

2001 2003

1 r

2005

Рис.4. Процентное соотношение украинских пусков от всех мировых пусков [2]

С 12 космодромов мира в космос стартовали ракето-носители, произведённые в семи странах. Страны-разработчики распределились по количесву запущенных в космос ракет-носителей собственного производства таким образом:

первое место - Российская Федерация - 25 пусков;

второе место - Соединённые Штаты Америки - 12 пусков;

третье место - Франция, Китай и Украина - по 5 пусков;

четвёртое место - Япония - 2 пуска;

пятое место - Индия - 1 пуск [2]. Исходя из вышеперечисленных данных на международном космическом рынке сложилась следующая ситуация:

1) наблюдается острая конкуренция;

2) потребители сразу замечают повышение цен на    услуги космической отрасли;

3) потребители пытаются искать более дешёвые услуги;

4) потребители не считают, что повышенная цена оправдана естественным ростом инфляции;

5) не  наблюдается  высокой  степени уверенности,  что  повышенная цена оправдывается повышением качества товара или услуги.

Таким образом ценовой спрос потребителей на мировом рынке космических услуг является эластичным.

3) Спрос, как правило, определяет максимальную цену, которую фирма может запросить за свой товар. Ну а минимальная цена определяется издержками фирмы.

Издержки производства - это, по определению, все затраты фирмы, связанные с производством и сбытом продукции. Установление цены на продукцию всегда ориентировано на уровень, динамику и структуру издержек и преследует цель получения прибыли за счёт превышения цены над издержками, поэтому всегда нужно стремиться к их снижению.

Структура издержек фирмы при реализации контракта на пусковые услуги ( в относительных величинах) показана на рис. 5. [2].

Управление

 

 

контрактом -

 

Сопровождение

3%

 

контракта

Непредвиденные

 

2%

 

 

 

расходы —і

 

Проведение ОКР

9% 1

 

Г 9%

Пусковые услуги    ^^■"■"^^^Г N

ч[

/    ^^^^"""-"ч*^   Страхование пуска

17%

ж

 

Изготовление и

транспортировка

 

 

РН

 

43%

Рис. 5. Структура издержек при выполнении контракта на запуск КА [2].

Отметим, что, или придётся искать дополнительные возможности снижения издержек, то наиболее перспективные составляющие в этом плане - ОКР и страхование.

При проведении ОКР можно надеяться «выкрутиться» за счёт научно-технического задела, многолетнего опыта, высококвалифицированных специалистов и т. д.; при заключении страхового договора размер страховой премии может быть снижен за счёт тщательного анализа рисков и выбора оптимальной программы страхования.

Снижение издержек, однако, имеет свои пределы, продиктованные двумя основными причинами.

Во-первых, назначение цены на уровне издержек в случае поставки РН и осуществления запуска КА является рискованным шагом потому, что только цикл изготовления РН составляет 18-20 месяцев, а контракт, как правило, подписывается за 2,5-3 года до пуска. При этом большинство заказчиков настаивает на фиксации цены запуска. В условиях высоких темпов инфляции и стремительного роста цен на материалы, энергоносители, комплектующие - это может привести к ситуации, когда издержки превысят цену контракта.

Во-вторых, правительство США, защищая свои фирмы-изготовители РН, проводят активную и жёсткую антидемпинговую политику и во все межправительственные и межгосударственные соглашения вводят пункт, определяющий минимальный уровень цен, по которым могут производиться запуски КА в рамках космических проектов. Например, для России - этот уровень не может быть ниже среднемирового более, чем на 7,5%; для Китая - на 15% и т.д. [3].

На этапе анализа цен конкурентов необходимо провести оценку тарифов на запуски коммерческих ракет известных к настоящему времени фирм-продуцентов (табл.2).

Таблица 2.

Носитель

Тарифы на запуски коммерческих ракет [2]

Низкая

Переходная

Геостацио

Цена

 

орбита кг

орбита, кг

нарная орбита, кг

млн. $

Ariane 44L

9600

7700

4200

115

Atlas IIAS

8390

6805

3490

115

Delta 7925

5045

3830

1820

50

H-2

10500

6600

4000

160

LLV-2

1985

1490

593

22

Long March

9200

н/д

3370

40

Протон - 1 Д

20000

н/д

2600

65

Titan IV/SRM

17,700

14,100

6,350

360

Зенит

13,740

11,380

4300

65

Conestoga 1620

1980

н/д

960

18

Shavit

н/д

160

н/д

22

Основополагающим при сопоставлении носителей по стоимостному фактору является общепринятый на космическом рынке такой показатель, как стоимость вывода на орбиту 1 кг полезной нагрузки (С1 кг). При всей внешней простоте этот показатель имеет три нюанса, которые состоят в следующем.

Поскольку сопоставлению должны подлежать носители, которые выполняют одинаковую задачу, то он имеет несколько значений, определяемых характеристиками орбиты. В связи с этим следует различать:

(Сі кг) min - стоимость доставки 1 кг груза на НОО

(Сі кг)тах - стоимость доставки 1 кг груза на ГСО

Остальные значения С1 кг будут находиться в середине диапазона между этими двумя предельными.

С другой стороны, само понятие стоимости имеет два толкования, а именно:

себестоимость вывода 1 кг груза в которою входит стоимость ракеты и всех операций в связи с ее пуском;

отпускная стоимость, означающая цену, которую платит заказчик. Она выше себестоимости на величину прибыли, получаемой фирмой, осуществляющей запуск, налога и суммы страховки на случай аварийного пуска.

Неучет названных особенностей С1 кг может привести к путанице при оговаривании условий заключения сделки и недоразумениям при выполнении контракта.

Третьей, и пожалуй главной особенностью величины С1 кг является то, что ее следует рассматривать как некоторый ориентировочный параметр, который на этапе выбора заказчиком носителя служит критерием оценки уровня стоимости будущей услуги по запуску груза. На рис. 6 приведено сопоставление предлагаемых на ко­ммерческом рынке ракет-носителей по стоимостному фактору для Н00 [4,5,6,7].

Рис. 6. Стоимость вывода на НОО 1 кг полезной нагрузки [8]

Этот рисунок означает, что чем мощнее (крупнее) ракета, тем дешевле обходится осуществляемый с ее помощью запуск каждого килограмма полезного груза на орбиту при условии полной загрузки. Это условие, являясь нормативным при определении величины С1 кг, приводит к тому, что последнюю, в применении к практике коммерческой сделки, следует рассматривать лишь как базисную при заключении контракта.

Действительно, выбирая ракету, клиент в первую очередь ориентируется на соответствие массы и габаритов груза ее возможностям. При этом, очевидно, запуск может состоятся при условии

M г   < Мпг

где Мг- масса груза, который требуется запустить,

Мпг - предельно возможная масса полезной нагрузки ракеты для соответствующей орбиты.

Случай равенства в этом выражении является идеальным как для заказчика так и продавца. Его можно представить только теоретически и расценивать как счастливое

совпадение. На практике всегда имеет место М г < Мпг в связи с чем возникает вопрос: если заказчик оплачивает услугу по отпускной цене запуска одного килограмма груза, то кто оплатит стоимость разницы в массе пг - М г)? Естественно не продавец, который пытается извлечь максимальную финансовую выгоду из запуска. В этой ситуации возможны два варианта решения вопроса. Первый - указанную разницу оплачивает заказчик.

Второй - заказчик ожидает, когда у фирмы-продуцента появится возможность совместить запуск его объекта с другим (другими) , чтобы максимально использовать грузоподъемность ракеты.

Оба варианта связаны с неудобствами для заказчика. Первый очевиден и означает дополнительные финансовые расходы. Второй вроде бы предполагает отсутствие таковых в явном виде. Однако, в этом случае условия запуска груза клиента оказываются связанными с условиями запуска "попутных" объектов. В результате вероятность успеха решения задачи снижается, что может-обернуться для него значительными потерями.

При выборе метода ценообразования и установлении окончательной цены многие фирмы при заключении контракта, из соображений надежности, предпочитают полностью оплатить стоимость запуска, хотя практика запуска нескольких объектов одной ракетой-носителем довольно распространена на коммерческом рынке. Поэтому наряду с С1 кг на рынке существует другой стоимостный показатель - "тариф на запуск". Он означает сумму стоимостей пуска ракеты (с учетом прибыли) и набора предоставляемых услуг. В зависимости от этого набора он может изменяться в определенных пределах. Кроме этого, средняя его величина и диапазон тарифной сетки не являются постоянными, а определяются стратегией и тактикой фирмы, что отно­сится уже к особенностям ценовой политики.

IV. Выводы. Формирование цены и ценовая политика - одна из сложнейших задач маркетинга, второй по значимости (после товара или услуги) его элемент. Ценовая политика - это одна из форм реализации маркетинговой стратегии, предназначенная для управления ценой пусковых услуг с целью достижения сформулированных стратегией задач. Другими словами, ценовая политика заключается в том, чтобы устанавливать на свои услуги такие цены и так их изменять в зависимости от ситуации на рынке, чтобы решить поставленные задачи: овладеть определённой долей рынка, получить намеченную массу прибыли, осуществить запланированный объём продаж.

РЕЗЮМЕ

В статті розглядається ціна на запуск ракетоносія, як один із центральних факторів міжнародної конкурентноздатності

8ГММЛКУ

The article is devoted to the issues of the carrier rocket as a key factor od international competativness.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Кузнецов М.И. Наукограды: интеллектуальный потенциал и инновационный ресурсразвития России / Устойчивое развитие. Наука и практика, № 2, 2004г.

2. www.nkau.gov.ua.

3. В. Колюбакин «Как запустить Ваш спутник в космос»/ журнал ТЕЛЕ-Спутник № 7(9), июль 1996.

4. А. Мазин. По спирали в космос / Красная звезда 21 октября 2004г., № 198.

5. Спутниковые новости / Теле-Спутник № 6 (56) июнь 2000г.

6. А. Красников. Проект ракеты-носителя Бурлак / Еженедельник авиационной и космической технологии, лето, 1995г.

7. В. Мейлищев. Космос отдыхает / Спецназ России № 10 (85) октябрь 2003 г.

8. http://www.yuzhnoye.com/

Надійшла до редакції 05.10.2007року

УДК 339.13: 663.8

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВ З ВИРОБНИЦТВА БЕЗАЛКОГОЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ІНОЗЕМНІ

РИНКИ

Черних О.Г., аспірант Донецького державного університету управління

Розвиток сучасної цивілізації на порозі ХХІ ст. йде під знаком посилення всесвітнього характеру багатьох важливих процесів і явищ. Зростання ролі світової політики і міжнародних відносин, взаємозв'язок і масштабність світових процесів в економічному, політичному, соціальному і культурному житті, сприяє посиленню інтернаціоналізації багатьох виробничих та інших процесів.

Конкурентоспроможність в найбільш загальному вигляді може бути визначена як здатність підприємства, галузі, економіки в цілому до інновацій та нововведень, включаючи ефективне використання наявних ресурсів. Вирішення проблеми досягнення конкурентоспроможності економіки, галузі та підприємства безпосередньо пов'язане з виявленням визначаючих її чинників, що може охопити картину сфер можливого регулювання цими процесами та інструменти управління міжнародною конкурентоспроможністю. В зв'язку з великим інтересом до цієї проблеми, у вітчизняній та закордонній літературі є різноманітні підходи до аналізу факторів конкурентоспроможності та їх класифікації. Значний внесок в теоретичні та практичні розробки з проблем конкурентоспроможності та її чинників здійснили закордонній вчені М.Портер, П. Друкер, Д. Секстон, Ф. Саймон, Г.Л. Азоєв, Р.А. Фатхутдінов, А.Ю. Юданов та інші.

Світова економічна наука досліджує ці проблеми в умовах розвинутої ринкової економіки, в якій уже створився економічний уклад - економіка знань. Але, незважаючи на те, що в Україні лише формуються умови для міжнародної конкурентоспроможності, теоретико-методологічні проблеми її показників, чинників, напрямків і програм підвищення знайшли своє відображення в працях багатьох українських економістів. Серед них слід відзначити роботи Губського Б., Козака Ю. Г,. Лук'яненка Д., Макогона Ю.В., Осипова В.М., Соколенка С.І та інші.[1]

Метою даної статті є розробка концепції загального представлення про структуру і закономірності динаміки ринку безалкогольної продукції, обґрунтуванні

© Черних О.Г., 2007необхідності і можливостей конкретної фірми, що є на ринку, для більш ефективної адаптації її виробництва, технологій і структури, а також виведеної на ринок продукції або послуг до попиту і вимог кінцевого споживача.

Задачі статті випливають з функцій маркетингових досліджень, що безпосередньо пов'язані з процесом прийняття рішень.

Загальна функція маркетингових досліджень складається у виключенні у всій маркетинговій діяльності неточних оцінок, ризику і непродуктивних витрат праці і часу. Основні задачі статті формуються відповідно до загальних функцій маркетингового дослідження:

інформаційне забезпечення роботи управлінського апарата фірми; своєчасна оцінка наявних комерційних шансів і ризиків; сприяння на кожній фазі пошуку управлінських рішень об'єктивності і показності ділової ситуації, що створилася.

Досвід США, Японії, Германії, Південної Кореї та ряду інших країн доводить, що забезпечення прогресу у галузі якості шляхом застосування ефективних систем управління якістю є одним з основних важелів, за допомогою яких їм вдалося вгамувати кризу в економіці та зайняти стійкі позиції на світовому ринку. Найбільшого успіху досягали країни, де вирішення проблеми якості ставало національною ідеєю, де створювались системи навчання робітників всіх категорій, від яких залежало забезпечення якості продукції та послуг. Якість на 90% визначається вихованням свідомості та на 10% знаннями. Навчання, маючи важливий корисний ефект, змінює особисте відношення людини до роботи. Удосконалення якості повинно означати радикальну перебудову свідомості людей та постійну мобілізацію зусиль на всіх рівнях організації (підприємства, фірми) на пошук нових шляхів до безперервного підвищення якості продукції. Високий рівень якості продукції означає прискорення НТП, підвищення ефективності суспільного виробництва, могутність і процвітання. Тому пріоритетом держави є проведення політики спрямованої на підвищення та підтримку високої якості виробленої продукції. Для підприємства, в умовах становлення ринкової економіки, постійний випуск якісної продукції означає дуже багато. Насамперед, це формування іміджу підприємства. Імідж високого рівня - це популярність, стійке позитивне відношення покупців до фірми, її товарів, послуг та атрибутів фірмового стилю - товарного знаку, засобу реклами, тощо. В умовах ринку та конкуренції, якщо фірма має товар високої якості, що користується стійким попитом, вона має усе, і навпаки.

Ринок безалкогольної продукції поступово зростає, причому досить значно як для самих виробників, так і для продавців цієї продукції. Оператори в Західній Європі відзначили обсяг ринку у 2005р. понад 93,9 млрд. л., у Східній Європі приріст склав 8% й обсяг ринку досяг у натуральному вираженні 36,9млрд. л. у порівнянні з 2004 р. В Україні за останні п'ять років, як затверджує ДПАУ, обсягу ринку безалкогольних напоїв збільшився в 2 рази: з 1,2 млрд. л. у 2000р. до 3,0 млрд. л. у 2005 р. При цьому спостерігався значний приріст у грошовому вираженні, що більш за все пов'язане з інфляцією і зі збільшенням відпускної ціни на напої багатьох виробників. [2]

На тлі загального успіху безалкогольних брендів помітні і провали конкретних її виробників. Згадуючи найгучніші невдачі, незалежні експерти найчастіше говорили про компанії „Оболонь" і „Олімп" з їх коктейлями пиво „Оболонь з вишнею" та „Оболонь з лимоном" й „Вода № 925" з присмаком мандарину або яблука відповідно. Навіть масштабна рекламна кампанія не переконала потенційних споживачів пива „Оболонь з вишнею" та „Оболонь з лимоном", що канула в ринкову безодню. Не досяг успіху у 2005 році і торгівельна марка „Вода № 925" з присмаком мандарину абояблука корпорації „Олімп", яка у будівництво нового заводу в м. Харків, де поки випускається тільки безалкогольна продукція, вклала 18 млн. дол. США. [2]

Виробники безалкогольної продукції явно переоцінили свій сегмент ринку, не врахували зростання виробництва напоїв з вмістом соку і вітамінів, прямих конкурентів безалкогольних сумішей. Проте вони явно недооцінили самого споживача. Безалкогольні коктейлі привернули увагу народу своєю новизною, однак, споживчі властивості не було враховано, тому і ніколи ажіотажний попит згас. Не продуманою була і стратегія просування і реалізації продукту. Деякі спробували позиціонувати свій продукт у дорогому сегменті, що для апріорі демократичного напою категорично протипоказано.

Нові оператори навряд чи ризикнуть виходити на ринок, що з аналогічними інноваційними торгівельними марками. Витрати на просування нових брендів будуть зростати. Для входу на ринок нової марки сьогодні необхідно близько 3 млн. дол. США. І з кожним роком ця цифра буде збільшуватися. [3]

Очікуваний вступ України до СОТ передбачає вихід української промисловості у відкритий світовий торгівельно-економічний простір, де їй доведеться змагатись за ринки збуту поруч з компаніями - "майстрами спорту" і навіть "чемпіонами" Європи і світу. У цій боротьбі немає різниці, чи мова йтиме про завоювання зовнішніх ринків, чи про утримання внутрішнього ринку. Адже всі кордони країн - членів СОТ поміж собою стануть практично відкритими у обидва боки. А згідно з принципом сполучених посудин при відкритому руху товарів та послуг в обидва боки вони будуть пересуватися у той бік, де нижчий рівень культури якості. При цьому стане значно складніше забезпечувати конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку за рахунок використання митно-тарифних механізмів та засобів технічного регулювання, можливості яких щодо обмеження імпорту в Україну безпечної з точки зору міжнародних вимог, продукції будуть істотно зменшені. За таких обставин, щоб витримати боротьбу за споживача з досвідченими зарубіжними компаніями, українські підприємства повинні не тільки знати міжнародні вимоги до якості, але і вміти їх перевищувати.[4]

Стандартизація та сертифікація - загальноприйняті у світі інструменти технічного регулювання, що використовуються з метою забезпечення захисту людей, майна і довкілля від потенційно небезпечної продукції. Вони ТАКОЖ є орієнтирами, що стимулюють прагнення промисловості досягти певного рівня якості, збільшення довіри з боку споживачів. У колишньому СРСР панувала жорстка система державного регулювання в усіх сферах життя. Не була винятком і система технічного регулювання. Державні стандарти СРСР (ГОСТ), які встановлювали вимоги до продукції та послуг, носили обов'язковий характер, а порушення їх вимог переслідувалось законом. Більше того, в умовах глобального дефіциту, коли фактичний рівень якості продукції був здебільшого нижчим за норми стандартів, саме норми ГОСТ стали єдиним мірилом якості. Після прийняття у 2001 році Закону України "Про стандартизацію" ситуація істотно змінилася: стандарти втратили свій обов'язковий характер і не підлягають регулюванню з боку держави. Обов'язкові лише норми Технічних регламентів -нормативних документів, які визначають параметри безпеки відповідно до Європейських директив. Усі інші показники продукції, в тому числі й ті, що включені до Державних стандартів України (ДСТУ), визначатимуть самі виробники, виходячи з вимог ринку. Незважаючи на прийняття згаданого закону, а також на те, що з 1991 року економіка України функціонує вже в умовах насиченого ринку, у нас і досі панує " філософія дефіциту", згідно з якою дотримання при виробництві продукції норм ДСТУ та підтвердження відповідності сертифікатами УкрСЕПРО є гарантією її якості,а отже, і достатньою передумовою для досягнення конкурентоспроможності (і це при тому, що самі українські стандарти в багатьох випадках не гармонізовані з міжнародними і встановлюють нижчі норми). Керуючись застарілою філософією, більшість вітчизняних товаровиробників не дотримуються навіть цих норм: за даними Держнагляду, сьогодні, як і в радянські часи, відхилення від норм стандартів складає 40-60%. Основна проблема вітчизняної сертифікації - невідповідність міжнародній практиці і невизнання українських сертифікатів у розвинених країнах.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету