І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 33

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Реформування систем стандартизації та сертифікації, що здійснюється відповідно до Законів України "Про стандартизацію", "Про підтвердження відповідності" та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", має забезпечити їх гармонізацію з міжнародною практикою. Перш за все, передбачається введення в Україні Європейських директив щодо безпеки продукції, оскільки їх дотримання є обов' язковою передумовою вступу України до ЄС і СОТ, та спрощення доступу української продукції на зарубіжні ринки. При цьому, вводячи обов' язкові норми, держава має піклуватися про забезпечення українських підприємств необхідними для їх виконання умовами і ресурсами - інакше для більшості з них дотримання цих норм може виявитися неможливим.

Географічна сегментація ринку

Аналіз отриманих сегментів ринку, відбір потенційно привабливих

Аналіз особливостей кожного із відібраних сегментів на основі:

1. вид сегмента (за середнім розміром і середньою потенційною доходності покупців);

2. потенційно найбільш жадані сегментом продукти;

3. площа розпиленості користувачів сегмента;

4. мінімально необхідна кількість ділянок і їх орієнтовна потужність, кількість обслуговуючого

персоналу

Аналіз можливостей задоволення попиту на підставі:

1. конкурентні переваги;

2. асортимент продукції й частка ринку;

3. наявність внутрішніх ресурсів для завоювання ринку й ціна залучення зовнішніх ресурсів;

4. потенційний прибуток від завоювання обраних сегментів;

5. рівень прийнятого ризику.

Пошук можливих місць продажу через:

1. Використання об' єктивно-суб' єктивного критерію;

2. Необхідного зваженого обмежувального критерію;

3. Аналіз можливостей покриття суміжних сегментів за рахунок сполучених потужностей.

Оцінка найпривабливіших ділянок у межах можливих альтернатив, остаточний

вибір місць розташування представництв та точок продажу. Рис. 1. Блок-схема вибору розташування представництв та точок продажу безалкогольної продукції українських підприємств на зовнішніх ринках на

основі ключових факторів.

Що стосується акредитації і сертифікації, то тут передбачається якнайшвидше досягти міжнародного визнання українських сертифікатів, чому має сприяти, в першу чергу, практичне формування національної системи акредитації відповідно до європейських вимог. Світова практика переконує, що на розвинених ринках останнім часом перемагають лише ті, хто керується загальновизнаними принципами менеджменту якості, тобто принципами успішного бізнесу, а саме: орієнтація на споживачів; лідерство; залучення працівників; процесний підхід; системний підхід до управління; постійне вдосконалення; прийняття рішень на підставі фактів; взаємовигідні стосунки з постачальниками (рис.1) [5].

Таким чином, агенти українського ринку безалкогольної продукції на сьогоднішній день змушені вкладати значні грошові ресурси для підтримки лояльності споживачів а, отже, і рівня продажу. Крім того, багато операторів ринку більш перспективним бачать розвиток зовнішньоекономічного напрямку. Хоча, виходячи з того, що на українському ринку підприємства не змогли спрогнозувати різку зміну кон'юнктури і правильно себе позиціонувати на ньому перспектива виходу на зовнішній ринок виглядає сумнівно.

На закінчення необхідно відзначити, що для забезпечення стійкого, конкурентоспроможного положення того або іншого суб'єкта маркетингової системи на ринку товарів і послуг, з урахуванням стану внутрішнього і зовнішнього середовища, необхідне проведення маркетингових досліджень і розробка програми маркетингових заходів, що використовуються з метою підвищення продуктивності фірми й ефективності задоволення потреби кінцевого споживача або клієнта.

Якісні і вчасно проведені маркетингові дослідження і їхні результати послужать ефективній адаптації виробництва або посередницької діяльності та їх потенціалу до стану ринку і вимог кінцевого споживача.

На сьогоднішній день, задача сучасного підприємця складається, насамперед, у тім, щоб вирішувати проблеми споживача з мінімальним ризиком і максимумом корисності, як для споживача, так і для себе. При цьому задача маркетингової служби полягає в тім, щоб забезпечити керівника фірми або відповідні ієрархічні структури фірми, відповідальні за прийняття рішень, якісною маркетинговою інформацією.

РЕЗЮМЕ

Целью данной статьи является разработка концепции общего представления о структуре и закономерностях динамики рынка безалкогольной продукции.

SUMMARY

The purpose of given article is development of the concept of the general representation about structure and laws of dynamics of the market of nonalcoholic production.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Білий Є. Конкурентоспроможність і якість продукції: два рівня управління //Маркетинг: методи, форми, дослідження.-2002.-№4 ст.29-34.

2. Мокеєва Ю. Сокосодержащие, голову кружащие//Напитки плюс.-2006.-№9 ст.56-62.

3. Рынок - 2005 безалкогольных напитков Украины http://www.marketinginukraine.com /article/31/?PHPSESSID=2c09b2830de83d3b17b89025a5b25ff7

4. http://www.nau.com.ua/ukr_web/ukrweek/hotline/m8733500.htm

5. Зозульов О. Про посиленння конкурентних переваг підприємства //Економіка України.-2003.-№8 ст.33-38.

УДК 332.6:339.923:061.1ЕС

ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СПІЛЬНОГО РИНКУ

НЕРУХОМОСТІ ЄС

Черняга Л.П., аспірант кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка

Характерною рисою глобалізації на сучасному етапі є процеси регіоналізації, які призводять до формування регіональних інтеграційних об'єднань з різним рівнем інтеграції. Повна економічна інтеграція, що характерна для ЄС, знаходить прояв у формуванні спільних політик у аграрній, промисловій, торгівельній, регіональній, бюджетній та інших сферах. Важливою ознакою економічної інтеграції є утворення спільних ринків. У сучасних умовах новим наднаціональним ринком, що формується в ЄС є ринок нерухомості, перспективи утворення якого визначаються системою чинників.

Формування національних та світового ринків нерухомості почалося після Першої світової війни. Це було пов' язано з розвитком промисловості, що, в свою чергу, сприяло швидкому зростанню міст, а також з необхідністю забезпечення населення житлом. В цей період в країнах-членах ЄС спостерігаються перші спонтанні кроки до формування єдиної житлової політики. Після Другої світової війни отримання житла стало соціальним правом їх громадян. Одним з найуспішніших прикладів формування та розвитку ринку нерухомості стала державна політика шведського уряду [1].

Розвиток ринку нерухомості тісно пов'язаний з економічною ситуацією в країні та методами державного регулювання. До середини ХХ століття економічний розвиток Швеції був схожий на розвиток інших країн Європи, але з початком впровадження шведської системи репрезентації соціальних інтересів ситуація починає змінюватися [2]. Головною метою шведської моделі (ШМ) є забезпечення рівноправ'я та повної зайнятості, що передбачає універсальну (всезагальну) систему соціального забезпечення, широкий державний сектор соціальних послуг, політику солідарності щодо питань заробітної плати, а також активну політику зайнятості [3].

Дана економічна модель могла бути впроваджена лише в рамках всього суспільства і при наявності відповідних інститутів та інструментів державного впливу. Першими кроками стало впровадження соціально-орієнтованої бюджетної політики, соціального та трудового законодавства, а також централізованого колективно-договірного регулювання оплати праці в промисловості. Обов' язковою умовою соціального вирівнювання став стійкий економічний ріст країни, низький рівень інфляції, стабільність цін та повна зайнятість [2]. Важливим елементом соціалізації капіталу у Швеції було зниження норм самофінансування підприємствами при збільшенні державних фондів через кредити. [4].

При стабілізації економічної ситуації спостерігалося зростання добробуту населення та відповідно можливостей населення здійснювати капіталовкладення в нерухомість. Тому для уряду Швеції важливим стало виділення основних пріоритетів розвитку будівельної галузі. Було визначено, що житлові будинки повинні бути екологічно чистими, практичними, з необхідним обладнанням та доброю якістю за розумну ціну.

З 1948 року в Швеції вступив в силу новий закон, що надавав більших повноважень в розвитку територій місцевим органам влади. Рішення про будівництво будинків приймалося на місцевому рівні згідно з встановленим генеральним планомрозвитку міста. До 1987 року державні органи влади контролювали видання дозволів в рамках генеральних планів міст, але після прийняття нового закону про планування та будівництво (Planning and Building Act) всі повноваження перейшли до місцевих органів влади. Контроль та регулювання процесів будівництва здійснювалися за чітким алгоритмом, де було враховано стандартні вимоги до будівництва. Важливим завданням місцевих органів влади стало забезпечення на ринку достатньої пропозиції житла. При затверджені проектів враховувалися місця забудов, терміни здачі в експлуатацію нових будинків, форма власності. До повноважень місцех органів влади також відносилася реконструкція старих житлових будинків та приведення їх до нових стандартів [5].

Важливим кроком на шляху розвитку ринку нерухомості стало регулювання рівня орендної плати: на законодавчому рівні було встановлено межі цін на оренду житла. Таке рішення могло бути небезпечним, тому що заниження цін на оренду сприяє розвитку тіньового ринку нерухомості.

Незважаючи на земельне планування та контроль з боку держави, до 1972 року житла на ринку не вистачало. Після впровадження програми будівництва одного мільйона квартир для населення нарешті стало спостерігатися поступове насичення ринку. Пропозиція квартир, що здавалися в оренду, зросла і кількість вільних квартир продовжувала зростати. Проте змінилася ситуація з попитом на приміські ділянки та будинки. Вже з 1970-х років по теперішній час спостерігається переміщення населення для проживання в приміські зони з центральних районів міст. Після піку будівництва в 1970-1975 рр. можна відмітити наступний етап - спад на ринку будівництва до середини 1980-х років. (Рис.1)

140 000 120 000

100 000

_   80 000 2   60 000 40 000

20 000 0

1950      1955      1960      1965      1970      1975      1980      1985      1990      1995 2000

роки

Рис.1 Динаміка змін кількості новобудов у Швеції (1950-2000)[5]

У 90-х роках ситуація на ринку нерухомості змінилася. Внутрішні інвестиції в будівництво зменшилися з 10-15% до 3-6% від ВВП. Такі показники в цілому характерні для країн з розвиненою економікою та членів організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Основними характеристиками галузі було використання сучасних технологій та матеріалів, досвід в управлінні проектами, високоосвічена робоча сила як в адміністративного апарату, так і робітників.

Розвиток економіки та відповідно ринку нерухомості у Швеції на початку 90-х років пов'язано з поглибленням євроінтеграційних процесів. Після вступу до ЄС у 1995 році економіка Швеції характеризується не тільки значним підйомом, але й структурними змінами. Приріст ВВП Швеції у 1999 році склав 3,8%, офіційно зареєстроване безробіття зменшилося з 8% в 1997 році до 5,5% в 2000 році. Інфляція залишалася на низькому рівні і відбулося значне збільшення реальної заробітної плати.

Економічне зростання в країні призвело до пожвавлення активності на ринку нерухомості. Значний ріст доходів, збільшення зайнятості, зростання впевненості населення, низький показник інфляції сприяли збільшенню індексу внутрішнього споживання на 4,3%. Починаючи з 1999 року були створені сприятливі умові для зростання заощаджень (в 1999 році мінімальне значення - 2,1%). Крім того низькі процентні ставки сприяли збільшенню інвестицій та зростанню цін на нерухомість (Рис.2). Капіталовкладення в 1999 році збільшились на 8%, з них в промисловість -тільки на 0,6%. Продовжує стрімко розвиватись галузь житлового будівництва у 1999 році її приріст становив 45% [1].

15 -10 ■

0 ■ -5 ■

 

 

 

*>

 

 

 

 

V

*

 

 

 

А,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

V-

 

 

*\

 

 

 

**

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

у

 

 

 

 

 

 

 

*-

 

 

 

--інфляція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

J

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1985

 

1987

 

1989

 

1991

 

1993

 

1995

р

к 1997

и

1999

 

2001

 

2003

 

2005

 

 

 

 

 

-приріст ВВП

- - - -процентна ставка

Рис.2 Динаміка приросту ВВП та інфляції в Швеції (1980-2005) [7]

Під час 2001-2004 років економічне зростання продовжується: показник ВВП Швеції змінюється з 1,1% у 2001 до 2,5% у 2004 році, споживання населенням залишається на досить високому рівні [1]. Зростання ВВП у 2005 році становило 2,7%, абсолютний показник якого склав 2 673 млрд. шв. крон (приблизно 371 млрд. дол. США). Зокрема, очікується, що за результатами 2006 року зростання ВВП Швеції становитиме 3,6%, а показник інфляції коливатиметься у межах від 0,5% до 2%. За оцінками експертів, позитивні тенденції розвитку шведської економіки продовжуватимуть зберігатися і в майбутньому.

Будівельна галузь залишається пріоритетною в економіці Швеції. У 2003-2004 в будівництві працювало близько 240 000 працездатного населення. В інших секторах дотичних до будівельної галузі, таких як перевезення, виробництво будівельних матеріалів, надання консалтингових послуг заангажовано понад 500 000 чоловік, що становить 8-10% працездатного населення.

На сьогоднішній день шведське населення забезпечене квартирами високих стандартів. Майже всі верстви населення отримали добрі умови проживання. Більше 30% населення на одну особу володіє однією кімнатою, вітальнею та кухнею, 3% населення живе в квартирах, де більше ніж дві кімнати на душу населення, не враховуючи вітальні та кухні. Половина населення проживає в квартирах багатоповерхових будинків. Дві п'ятих населення володіє житлом, в якому проживає, майже одна п'ята населення володіє житлом та здає його в оренду і дві п'ятих населення орендують житло [8].

Ринок нерухомості Швеції привабливий як для внутрішніх так і для іноземних інвесторів. Показник ВВП на душу населення Швеції на відміну від середнього показника 15 країн-членів ЄС залишається достатньо високим. Проте ВВП на душу населення Норвегії значно перевищує показник Швеції (Рис.3).

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, ВИП.2, 2007

180,0 -160,0 -

о

<■> 140,0 -о

1 120,0 -100,0 -80,0 -

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-

 

™ ЄС 15

— - Фінляндія

- - - Швеція

- —США

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

■ н

1     ш *

■    т _

.    - _

ш

ш щ

 

 

"1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007

роки

 

Рис.3 Динаміка змін показника ВВП на душу населення по країнах-членах ЄС

(1995-2007) [7]

На внутрішньому ринку нерухомості прослідковується зростання зацікавленості іноземних інвесторів. Багато міжнародних компаній відкрили свої представництва в Швеції або прагнуть розширили свою діяльність в галузях виробництва та продажу продовольчих товарів, меблів, та одягу. До переліку таких компаній можна віднести компанії Lidl, Netto, Bergendahl, Reitan Narvesen, Krauta, Tiimari, ILVA, Zara (Inditex), Tomy Hilfiger, Dressman, Debenham та інші [9].

В сучасних умовах відбувається координація регулювання ринків нерухомості на національному та регіональному рівнях, що створює передумови формування спільного ринку нерухомості ЄС.

Громадяни та працівники країн-членів ЄС вже давно мріють про єдиний ринок нерухомості, де ріелтори та професіонали працюють вільно, пропонують свої послуги на всій території ЄС, незважаючи на кордони. Велика кількість населення та невеликі відстані для подорожей в межах ЄС сприяють формуванню та розвитку спільного ринку. Обсяг житлового ринку нерухомості налічує 378 мільйонів споживачів, з яких 63% володіють житлом. Але цей показник різний в кожній країні-члені ЄС від 40% в Німеччині до 80% в Ірландії. Обсяг ринку комерційної нерухомості значно більший. Зараз приблизно 150 тисяч професіоналів, ріелторів, менеджерів з питань нерухомості працюють в ЄС, а після розширення ЄС (2004) кількість працівників в сфері управління нерухомістю зросло на 50%. Кожна країна-член ЄС має свої власні механізми регулювання діяльності, включаючи законодавство та практичну процедуру здійснення операцій на ринку. В одних країнах-членах ЄС освіта та стандарти роботи однаково високі, а в інших країнах їх немає взагалі [1].

Головним кроком для об'єднання національних ринків країн-членів ЄС є навчання працівників в цій галузі та прийняття зобов'язання абсолютно всіх менеджерів вступати в асоціацію ріелторів та приймати кодекс правил поведінки на ринку [5]. Завдяки діяльності асоціації менеджерів з питань нерухомості в країнах-членах ЄС затверджено стандарти про рівень освіти та етичні стандарти роботи в сфері нерухомості. Впроваджено уніфіковану процедуру ліцензування та стандартизації дипломів. Представництво асоціації є майже в 15 країнах-членах ЄС. Члени представництв прийняли кодекс освітніх вимог для агентів з питань нерухомості та узгоджено терміни їх впровадження (3 роки).

Одним із кроків для об' єднання національних ринків нерухомості країн-членів ЄС є стандартизація та уніфікація даних про об' єкти нерухомості. Створення єдиного реєстру нерухомості ЄС збільшить активність на ринку та допоможе автоматизувати діяльність в територіальних межах Європи. Найбільш прогресивні ріелтори пропонують заходи щодо гармонізації та інтеграції законодавства. Вони вважають, щотаким чином можливо підвищити економічний розвиток регіонів. Цей процес необхідно провести з врахуванням особливостей та різних підходів в кожній країні-члені ЄС. Рада Європи з питань нерухомості являється важливим органом, що виконує функції гармонізації та стандартизації. Завдяки цій інституції відбувається впровадження уніфікованої політики в сфері розвитку ринку нерухомості, зміни законодавства та впровадження, а також здійснюється лобіювання інтересів в секторі будівництва [1].

Отже, в країнах-членах ЄС ринок нерухомості сформований. Прийняття спільних рекомендацій з вдосконалення кадастрових систем, впровадження стандартів щодо високого рівня освіти та стандартизація дипломів, застосування уніфікованого ліцензування допомагає проведенню операцій купівлі-продажу швидко та з найменшою затратою часу. Збільшення кількості міжнародних представництв будівельних компаній та фінансових інституцій сприяє формуванню засад для становлення спільного ринку нерухомості ЄС.

РЕЗЮМЕ

Формирование наднациональных рынков стало важным шагом на пути к полной экономической интеграции. В современных условиях новым наднациональным рынком, из тех что формируются, является рынок недвижимости ЕС. В статье выделены этапы формирования рынка недвижимости Швеции, показаны его изменения в связи с формированием нового наднационального рынка ЕС.

SUMMARY

The creation of common markets is very important step for full economic integration. Nowadays new common market which is in the process of establishment is a real estate market. In the article it is described stages of development of Swedish real estate market, shown changed according to formation of supranational EU market.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Gordon Davis, Global Perspectives, 2000

2. Гришин И. МЭиМО.2005.№10.С76-87

3. Мейднер Р. Общество и экономика.1997. №1-2.С.30

4. Волков А. Швеция: социально-економическая модель.Справочник, М.,1992,С.37

5. Thomas Kalbro, Hans Mattsson, Urban land and property markets in Sweden, KTH, Stockholm, 1995

6. http://www.library.if.Ua/referat/1/101.html

7. www.ssd.scb.se

8. http://www.ecb.int/home/html/index.en.html

9. Newman, Peter and Andy Thornley. Planning World Cities: Globalization and Urban

Politics, 2004

УДК 658.025:347.964.3(477)

ПЕРСПЕКТИВА РОЗВИТКУ РИНКУ ЕКСПЕДИРУВАННЯ -ПРІОРИТЕТ ТРАНЗИТНОСТІ УКРАЇНИ

Шкодіна О.С., аспірант Хмельницький національний університет

Вступ. На сьогоднішній день Україна має всі реальні можливості посилення своєї ролі як транзитної держави. Цьому сприяє два основних фактори: вигідне геополітичне становище і потужний транспортний комплекс країни. Україні відведена роль провідника між Європою і Азією, якій вона завдячує своєму географічному положенню. Крім того, країна вкрита густою сіткою транспортних шляхів і має розвинутий сучасний рухомий склад усіх видів транспорту. За даними англійського інституту "Randеl", за коефіцієнтом транзитності (тобто за розвиненістю усіх видів транспортних зв'язків і відповідної їм інфраструктури) Україна посідає перше місце в Європі - 3,11 (на другому місці Польща - 2,72) [6]. Однак, слід зауважити, що лише завдяки грамотному використанню свого територіального розташування, Польща від транзиту отримує близько 4 млрд. доларів щорічно і вдало нарощує свою транспортну привабливість. Україна ж, в той самий час, із широкою мережею залізничних та автомобільних шляхів, морських і річкових портів утримує старі і майже не залучає нові вантажопотоки. Отже, недостатньо мати транзитний потенціал, необхідно вірно ним розпоряджатись.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету