І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 39

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Таке зростання українського ринку в 2007 році, у першу чергу, викликано ростом у секторі енергетики й металургії. На думку операторів, український ринок в 2008 році зберігає потенціал росту, однак темпи його помітно знизяться в порівнянні з 2007 роком. Так, український фондовий ринок в 2008 році може зрости на 30-40%.

Таблиця 1.

Прибутковість світових фондових ринків

Китай

150,6

Україна

113,3

Словенія

78,1

Бангладеш

69,1

Нігерія

68,9

Хорватія

63,7

Бразилія

55,9

Туреччина ......

54,6

Росія

8,1

США (Nasdaq)

-0,4

США (Dow Jones)

-3,5

Велика Британія

-5,2

США (S&P500)

-6,1

Венесуела

-34

Джерело: Bloomberg

На основі специфіки конкретного прояву перерахованих елементів і розрізняють англо-американську, німецьку та японську моделі фондового ринку. Ефективність існування тієї чи іншої моделі можна оцінити тільки при її реалізації в умовах тієї чи іншої країни, з урахуванням потенціалу і тенденцій політико-правового, економічного, соціально-культурного та інфраструктурного середовища. Як показує досвід формування механізмів регулювання фондових ринків у країнах із перехідною економікою, створюються еклектичні моделі переважно з елементів моделей тих країн, інтереси інвесторів у яких виражені сильніше.

Незважаючи на значні відмінності у ступені державного регулювання та присутності держави на фондових ринках у різних моделях, перелік функцій держави залишається постійним:

- розробка стратегії розвитку й законодавства;

- ресурсне забезпечення;

- стандарти та обмеження;

- контроль за фінансовим станом і безпекою ринку;

- інформування про стан ринку, забезпечення "прозорості" ринку;

- захист фондових інвесторів;

-забезпечення пропорцій між основними макроекономічними показниками, що впливають на розвиток фондового ринку.

Дослідження ринку фінансового капіталу через призму руху фінансових активів дало змогу виокремити основоположні чинники його розвитку. По-перше, становлення цього ринку має характерні особливості у кожній країні залежно від конкретно-історичних умов, що згодом відображається у його структурі та зумовлює відповідний вплив на економічний розвиток суспільства. По-друге, у процесі ринкової інтеграції поступово зникає якісна самостійність виробничої й фінансової сфер, вони стають елементами цілісної системи промислово-інвестиційної діяльності.

Аналіз іноземних учасників українського ринку корпоративних цінних паперів дозволяє розподілити їх на такі категорії з огляду на їхню мотивацію:

• Ризикові інвестори - ті, що мають виключно спекулятивні цілі. Інвестори цієї групи зорієнтовані на отримання тільки високих доходів у найкоротші терміни. При будь-яких негативних факторах ця група інвесторів виходить з ринку, збільшуючи його нестабільністьє.

• Консервативні інвестори - ті, що обережно ставляться до інвестування на ризикових ринках або в ризикові інструменти, купують невеликі пакети тільки компаній групи "blue chips", вимагаючи гарантій або уряду, або відомих західних брокерських компаній, чутливо орієнтуються на міжнародні рейтинги та індекси. Ця група інвесторів уходить із ринку при перших негативних симптомах.

• Стратегічні інвестори - незначна група інвесторів на українському фондовому ринку. Вони зацікавлені у повному контролі над підприємством, в яке вкладено кошти. Їхня мотивація, як правило, має виробничий характер (приклад можна навести Дніпропетровський маслоекстракційний завод - торговельна марка "Олейна" та Миколаївський глиноземний завод).

• Необхідно виділити ще одну групу інвесторів, яку з огляду на масштаби української "тіньової економіки" досить важко дослідити. За даними Financial Markets International, Inc., приблизно 80% розрахунків за угодами по акціях здійснюється через офшорні фірми.

Сьогоднішній ринок служить, головним чином, для консолідації контрольних пакетів   акцій   стратегічних   підприємств.   Значно   погіршують   стан   справ наорганізованому ринку часті випадки маніпулювання ним і те, що надто багато угод із цінними паперами укладається на підставі інсайдерської інформації, тобто інформації, до якої не мають доступу всі учасники ринку.

Активну міжнародну інвестиційну діяльність України на міжнародних фондових ринках також спрямовано на боргові, короткотермінові сегменти ринку, що визначає залучення інвесторів, які віддають перевагу спекулятивним стратегіям інвестування.

Механізм функціонування ринку фінансового капіталу має бути спрямований на реалізацію конкурентних переваг стратегічного характеру. На основі узагальнення характеристик побудови постіндустріальної корпоративної держави з урахуванням особливостей національних економік виокремлено модифіковані підходи до досягнення ефективності управління корпоративно-консолідованим фінансовим капіталом:

1) ринкова стратегія підприємств має орієнтуватися на задоволення потреб споживачів, проте в умовах формування корпоративної моделі управління значно зростає роль державної регуляторної політики, спрямованої на гарантування недоторканості прав власності та створення сприятливих умов для запровадження інновацій;

2) акціонерні товариства, що виникли у результаті роздержавлення й приватизації, стають основою для збільшення концентрації як власності, так і фінансового капіталу;

3) зростання вертикально інтегрованих конгломератів зумовлює підвищення рівня концентрації виробництва, а діяльність як формальних, так і неформальних промислово-фінансових груп сприяє прискоренню нагромадження фінансового капіталу.

Для розвитку первинного вітчизняного ринку фінансового капіталу характерною є тенденція консолідації капіталу через злиття, поглинання, купівлю-продаж підприємств та їхніх окремих підрозділів. Це допомагає успішно конкурувати на ринках, оскільки значна частина сукупного промислового капіталу зосереджується на найбільших підприємствах, проте нестримному прояву згаданої тенденції перешкоджає антимонопольне законодавство.

Визначено зростаюче значення вторинного ринку фінансового капіталу, оскільки роль фінансових установ не обмежується тільки наданням законодавчо визначених послуг державі, підприємницьким структурам та населенню. Не виготовляючи самостійно суспільний продукт, вони опосередковано беруть участь у його створенні, оскільки забезпечують відтворювальний процес грошовими ресурсами, гарантуючи його злагодженість і неперервність, а отже, мають реальні важелі впливу на цей процес, коригуючи його темпи, пропорції та масштаби. Сталою є тенденція розширення співпраці з іноземними інвесторами, тому до проблем управління діяльністю на ринку фінансового капіталу додаються ще питання, пов' язані з міжнародними зовнішньоекономічними відносинами (залучення синдикованих кредитів, випуск й розміщення єврооблігацій, експортне кредитування).

При аналізі функціонування ринку фінансового капіталу доцільно враховувати тенденції регіонального розвитку України. Визначення інвестиційної привабливості регіонів України за допомогою методики інтегральної оцінки в розрізі промислового та фінансового секторів економіки дає змогу визначити стратегію діяльності учасників ринку фінансового капіталу.

З метою підвищення прикладної цінності дослідження фактори інвестиційної привабливості умовно можна поділити на 2 групи:

1) фактори об'єктивного (некеровані)

2) фактори суб' єктивного (на які можна впливати) характеру.

Такий поділ є досить умовним, оскільки об'єктивні у короткостроковій перспективі фактори є суб'єктивними у довгостроковій (наприклад, кількість портів, аеропортів, транспортних вузлів тощо). До першої групи віднесемо: економіко-географічне положення, природноресурсний і трудовий потенціали. До другої групи включимо: фактори місткості регіонального споживчого ринку, економічного, інфраструктурного та науково-технічного розвитку, наявності інвестиційних преференцій та ризиків.

Таке групування здійснено з метою забезпечення максимальної відповідності сформованої інформаційної бази факторів інвестиційної привабливості регіонів вимогам обґрунтування перспективних напрямів її підвищення. Поділ факторів на об' єктивні і суб' єктивні дозволить виявити проблемні точки перспективної програми дій щодо залучення в той чи інший регіон додаткових (чи необхідних) обсягів інвестицій. Ранжирування регіонів за співвідношенням „сприятливості" об'єктивних і суб' єктивних факторів інвестиційної привабливості дозволить актуалізувати напрями комплексної програми підвищення інвестиційної привабливості конкретного регіону, визначити її перспективну спрямованість і можливу ефективність, окреслити загальнодержавні пріоритети в регіональному розрізі.

Результатом такого ранжирування має стати віднесення регіону до групи територій з певними рівнями зазначених показників порівняно із загальнодержавними. На основі проведеного за цією методикою дослідження кожен регіон може бути віднесений до одного з 9 рангів територій за мірою інвестиційної привабливості (рис.

1).

"""^^ об'єктивні фактори

суб' єктивні4^^ фактори

Відносно сприятливі

Середній рівень

відносно несприятливі

відносно сприятливі

1

2 3

середній рівень

4

5 6

відносно несприятливі

7

8 9

Рис. 1 Матриця для визначення рангів регіонів України за мірою відносної сприятливості об'єктивних і суб'єктивних факторів інвестиційної привабливості

території

Дослідження свідчать, що галузевий підхід до управління економікою спричинив непропорційний розвиток регіонів України. Подальший розвиток регіонів доцільно розглядати з точки зору розвитку транскордонних фінансово-виробничих відносин. Визначено, що хоча в процесі приватизації сформувалися вертикально-інтеґровані зв' язки між промисловою та фінансовою сферами, проте подальший розвиток горизонтальних структур цілісно доповнюватиме цей процес. Водночас галузева логіка управління економічним розвитком має поступово змінюватися у напрямку економічних інтересів промислово-фінансових структур.

Як свідчить вивчення мотивів та інтересів іноземних інвесторів на фондовому ринку України, найважливішими питаннями розвитку їх діяльності на території України є:

- режим іноземної інвестиційної діяльності;

- участь у приватизації державного майна;

- податкова політика держави;

- наявність пільг для іноземних інвесторів в Україні;

- майнові права іноземних інвесторів в Україні;

- можливості вивозу прибутків;

- гарантії прав суб' єктів інвестиційної діяльності та захист інвестицій;

- співробітництво України з міжнародними правовими інституціями. Становлення ефективного фондового ринку є важливим етапом на шляху

формування ринкової економіки та активізації інвестиційних та інноваційних процесів. Ліквідний та прозорий фондовий ринок має сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом:

- акумуляції та перерозподілу інвестиційних ресурсів між різними галузями економіки та підприємствами;

- формування коректної ринкової вартості підприємств;

- формування інформаційних індикаторів для інвесторів, індикації загального стану економіки для всіх суб'єктів господарювання;

- залучення коштів для покриття дефіциту державного та місцевих бюджетів, фінансування державних та місцевих програм розвитку;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів;

- сприяння розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення та інститутів спільного інвестування.

Окремим елементом моделі фондового ринку, який потребує першочергового удосконалення в Україні, є система корпоративного управління, на рівні якого відбувається узгодження різноспрямованої мотивації учасників інвестиційного процесу і забезпечується відповідний захист прав інвесторів.

Найефективнішими формами захисту прав іноземних інвесторів в Україні можуть стати економічні неюрисдикційні форми, що базуються на самостійних діях осіб, без звернення до державних або уповноважених органів (зменшення регуляторного тиску на учасників фондового ринку, послаблення податкового навантаження угод на організованому ринку цінних паперів, створення компенсаційних фондів іноземних інвесторів, впровадження технологій хеджування інвестицій).

Стійкість фінансової системи держави значною мірою залежить від розвитку активного й ліквідного ринку фінансового капіталу, спроможного забезпечувати залучення ресурсів для інвестування реального сектору економіки, інвестиційно-інноваційних проектів та диверсифікувати вкладення у фінансові інструменти з метою мінімізації ризиків. Важливий методологічний принцип розгляду сутності ринку фінансового капіталу - дослідження його як цілісної системи фінансових відносин, особливістю котрої є специфічний характер взаємозв' язку та взаємодії її складових елементів як на макро-, так і на мікрорівні.

З метою якісної перебудови фондового ринку України та спрямування його на реалізацію завдань інвестиційно-інноваційної сфери політика держави у цій сфері повинна бути зосереджена на наступному:

- формування позитивного іміджу фондового ринку, роз'яснення його потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій для створення позитивного іміджу українського фондового ринку серед зарубіжних інвесторів;

- чітке визначення прав та обов'язків емітентів та інвесторів, підвищення вимог до корпоративного управління, приведення законодавства до міжнародних стандартів та сучасних вимог розвитку капіталу в Україні, прийняття закону "Про акціонерні товариства";

- лібералізація валютного регулювання з метою доступу вітчизняних підприємств до міжнародних ринків капіталу та спрощення доступу до внутрішнього ринкузарубіжних інвесторів;

- розширення спектру фінансових інструментів, доступних для інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів;

- розбудова національної депозитарно-клірингової системи, створення єдиного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів, вдосконалення обліку прав власності на цінні папери, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів, спрощення процедури проведення розрахунків за угодами з цінними паперами за участю нерезидентів ;

- запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою забезпечення прозорості фондового ринку та підвищення привабливості вітчизняних емітентів серед іноземних інвесторів;

- зміна механізму приватизації акцій підприємств, що знаходяться в державній власності, з першочерговим продажем через організовану біржу невеликих пакетів акцій з метою оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації;

- розробка та впровадження нормативно-методичного інструментарію емісії приватних інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;

- здійснення емісії державних боргових цінних паперів, в тому числі -муніципального рівня, для роздрібного продажу, з цільовим спрямуванням коштів на реалізацію цілей розвитку;

- концентрація торгівлі цінними паперами на організованих ринках, діяльність яких відповідає міжнародним стандартам.

Висновки. Державна політика має сприяти залученню в інвестиційний процес потужних світових експортерів капіталу; запобіганню економічної залежності держави від обмеженого кола іноземних інвесторів; створенню сприятливого інвестиційного клімату. За умови нещодавнього вступу до Світової організації торгівлі варто прийняти Національну програму розвитку ринку капіталу в Україні, що сприятиме координації взаємодії органів влади та учасників ринку. Водночас доцільно щорічно уточнювати програму розвитку ринку капіталу і затверджувати її одночасно з проектом державного бюджету, що дасть змогу постійно координувати вищевказану взаємодію.

РЕЗЮМЕ

Целью статьи является разработка теоретико-методологических основ формирования и функционирования рынка финансового капитала и обоснование предложений относительно рекомендаций по созданию эффективной модели фондового рынка Украины.

SUMMARY

Paper purpose is working out of theoretical and methodological grounds of formation and functioning of the market of a banking capital and a substantiation of offers concerning recommendations about creation of an effective model ofstock market of Ukraine.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Український фондовий ринок другий у світі за прибутковістю - http://ukr.rynok.biz

2. Бутко М., Зеленський С., Акименко О. Сучасна проблематика оцінки інвестиційної привабливості регіону // Економіка України, 2005, № 11, С. 30-37.

3. Святненко А. Тупцювання на місці. Вітчизняний фондовий ринок помірковано оптимістичний. // Дзеркало тижня. № 9 (688) 8 — 14 березня 2008.

4. Алексеєнко Л. М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми та перспективи розвитку: Монографія. - К.: Вид. буд-к "Максимум"; Тернопіль: Екон.

думка, 2004. - 424 с.

5. Мозговий О. Світові ринки акцій :досвід для України//Ринок цінних паперів України.-2004.-№ 11-12. -С.47-54.

Надійшла до редакції 22.11.2007року

УДК 338.46: 339.94 (100)

ДИНАМІКА І СТРУКТУРА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ НА

СВІТОВОМУ РИНКУ ПОСЛУГ

Заблоцька Р. О.

Необхідно зазначити, що протягом останніх двох десятиліть сфера послуг виявляється одним з найбільш динамічних секторів світової економіки. Потужним стимулом для розвитку деяких видів послуг послугувала великомасштабна структурно-технологічна перебудова матеріального виробництва у розвинених країнах у 80-ті роки. В ході неї набагато виросли потреби промислових компаній у високоякісних ділових послугах, пов'язаних з різноманітними, складними проблемами реструктуризації та розвитку підприємств — технічними, збутовими, управлінськими тощо. Одночасно із складу великих фірм у масовому порядку переходили на ведення самостійного бізнесу їх непрофільні підрозділи, що спеціалізуються на наданні послуг. Наслідком взаємодії та взаємовпливу довгочасних та перехідних чинників було суттєве підвищення внеску галузей послуг у економічний ріст, ефективність господарства, соціальний прогрес та глобалізацію господарського життя.

Важливими механізмами розвитку діяльності ТНК у світовій економіці в умовах глобалізації стають прямі іноземні інвестиції, які є складовою міжнародного ринку капіталу. Не дивлячись не певну інвестиційну кон'єктуру, загальна динаміка поширення діяльності ТНК саме через прямі іноземні інвестиції постійно зростає. Водночас їх залучення дедалі більше стає джерелом фінансування розвитку країн, що розвиваються і, особливо, країн з перехідною економікою. Тому дослідження інвестиційної діяльності ТНК представляє великий інтерес для багатьох країн, які обрали своєю стратегією забезпечення економічного зростання.

Особливо швидко прямі іноземні інвестиції зростали у 1980-2000 рр., коли їх темпи в 10 разів перевищували ріст світового виробництва і торгівлі. Співвідношення суми залучених прямих іноземних інвестицій до світового ВВП зросло з 0,5% до 5%. У 2001-2003 рр., у зв' язку з процесами рецесії в світовій економіці темпи росту прямих іноземних інвестицій дещо знизились. У 2003 р. обсяг залучення прямих іноземних інвестицій знизився до рівня 1997 р. [2].

Водночас завдяки активізації ТНК і потужному зростанню притоку прямих іноземних інвестицій в країни, що розвиваються глобальні потоки іноземного капіталу дещо збільшились у 2004 р. У порівнянні з 2003 р. надходження іноземних інвестицій у 2004 р. зросли на 2% і досягли 648 млрд. дол. США. їх потоки у країни, що розвиваються збільшились на 40% і досягли 233 млрд. дол. США. В новій групі країн, що перекласифікована статистичним відділом ООН з Центральної та Східної Європи

© Заблоцька Р.О., 2007

(ЦСЄ) у Південно-Східну Європу (ПСЄ) і СНД, також відбулось помітне підвищення темпів залучення іноземного капіталу: в регіон надійшло майже 35 млрд. дол. США, що на 20% більше ніж в 2003 р. Водночас, притік капіталу в розвинені країни в цілому зменшився на 14% і склав лише 380 млрд. проти 1,1 трлн. дол. США у 2000 р. У 2005 р. обсяг ПЗІ зросло на 29% та досяг рівня 916 млрд. дол. Значна частина цього зростання припадає на процеси злиття та поглинання, як у вартісному, так і в кількісному розмірі [6].

Серед основних форм іноземного інвестування в світі переважають інвестиції в акціонерний капітал. В минулому десятилітті на частку таких форм фінансування припадало майже дві третини сумарних потоків іноземного капіталу . На іншу форму вкладення - реінвестування прибутку у 2004 р. припадало 35% інвестиційних потоків у світі. На третю форму капіталовкладень - внутрішньокорпоративні позики, у 2004 р. припадало менше 5% прямих іноземних інвестицій [5].

Необхідно зазначити, що в структурі інвестиційної діяльності ТНК відбувається переорієнтація на сектор послуг. На початку 1990-х рр. частка цього сектору становила лише одну четверту частину накопиченого обсягу прямих іноземних інвестицій у світі. У 1990 р. на сектор послуг вже припадало 45% іноземного капіталу, а до 2004р. він досяг 60% або 4 трлн. дол. За цей період частка сировинного сектору в глобальному сумарному обсязі іноземного капіталу знизилася з 9 до 6%, а частка обробної промисловості скоротилася - з 42 до 34%.

В середньому на сектор послуг в період 2001-2004 рр. припадало дві третини сукупного обсягу притоку іноземного капіталу, який оцінювався приблизно у 500 млрд. дол. США [5]. Але, оскільки транснаціоналізація сектору послуг у країнах базування та приймаючих країнах відстає від аналогічного показника в обробній промисловості, існують можливості для подальшої переорієнтації на сектор послуг.

1990

42%

49%

9%

□ послуги □ сировинний сектор

□ обробна промисловість

2004

34%

60%

6%

□ послуги □ сировинний сектор

□ обробна промисловість

Розраховано за даними: WIR 2005. Рис. Глобальний обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій по секторам

економіки

Водночас такі зміни в системі пріоритетів ТНК не є дивними. Адже останніми роками спостерігається тенденція підвищення ролі послуг у світовому господарстві. До того ж,  ріст сфери послуг за своїми темпами випереджає ріст матеріальноговиробництва. На розвиток сфери послуг великий вплив справляє науково-технічна революція: з'являються нові види послуг, підвищується якість обслуговування, зникають технічні бар'єри у їх передачі, що відкриває для них світовий ринок.

Таб. 1.

Розподіл накопиченого обсягу іноземного капіталу у секторі послуг по _групам країн, у %__

Галузь 1990 2003

Послуги, всього

83

17

72

25

3

Електроенергетика, газо- та

70

ЗО

63

32

6

водопостачання

 

 

 

 

 

Будівництво

77

23

47

45

8

Торгівля

90

10

78

19

4

Готелі та ресторани

87

13

70

26

3

Транспорт, зберігання та зв'язок

58

43

71

22

7

Фінанси

76

24

77

20

3

Комерційна діяльність

93

7

61

38

1

Державне управління та охорона,

-

-

99

1

-

Освіта

100

-

92

4

4

Охорона здоров'я та соціальні

100

-

67

32

1

послуги

 

 

 

 

 

Суспільні та приватні послуги

100

-

91

8

2

Інші послуги

85

15

61

36

3

(-) - дані відсутні або інвестиції не надходили Розраховано за даними: World Investment Report 2004: The Shift Towards Services. UNCTAD, New York and Geneva. - 2004..

За останнє десятиріччя змінюється також структура іноземних інвестицій в сектор послуг. До недавнього часу ці інвестиції залучались, в основному, у сектори торгівлі та фінансів, на частку яких припадало у сукупності 47% сумарного обсягу ввезеного капіталу в сектор послуг та 35% потоків іноземного капіталу у 2004 р., у 1990 р. таке відношення було 65% та 59% відповідно. Разом з тим все більше уваги ТНК приділяють таким галузям, як електро- та енергопостачання, водопостачання, телекомунікації та підприємницькі послуги (включаючи корпоративні послуги, що надаються за допомогою інформаційних технологій). Так, наприклад, в період з 1990 по 2003 рр. сумарний вартісний обсяг іноземного капіталу у виробництво та розподіл електроенергії збільшився у 14 разів; у сферу телекомунікацій, зберігання та транспорту - в 16 разів, а у підприємницькі послуги - у 9 разів. А частка притоку інвестицій у транспорт і зв'язок зросли з 3% до 11%, комерційна діяльність - з 13% до 26%. [4].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету