І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 40

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Чим все ж таки пояснюється переорієнтація інвестицій транснаціональних корпорацій на сектор послуг? Більшість послуг не можуть виступати предметом зовнішньої торгівлі: вони повинні вироблятися у місці їх споживання і в той момент, коли вони споживаються. У зв'язку з цим основним інструментом виходу ТНК з послугами на зовнішні ринки виступають саме прямі іноземні інвестиції. Крім цього, країни здійснили лібералізацію своїх режимів, що регулюють інвестиції у сектор послуг, що дозволило збільшити приток капіталу, особливо в галузі, які раніше були

Якщо у 1980-х рр. такі трансграничні угоди мали місце виключно між ТНК із Сполучених Штатів Америки, то в 1990-х рр. головними об'єктами стали ТНК з країн ЄС. Вже у 2004-2005 рр. трансграничні угоди в секторі послуг складали 60%, в той час на промисловість припадало 25%, а сировинний сектор - 15% [6]. Такі угоди починають відігравати провідну роль у розширенні закордонної діяльності в секторі послуг ТНК країн, що розвиваються.

В цілому схильність ТНК виходити на нові ринки за допомогою угод зі злиття та поглинання, а не за допомогою прямого інвестування в нові компанії значно вища в таких напрямах послуг, як банківська справа, телекомунікації та водопостачання. З відкриттям для іноземних інвестицій програм приватизації, відбулось збільшення кількості угод зі злиття та поглинання у багатьох країнах [1].

У більшості галузей сектору послуг зростання діяльності ТНК на міжнародній арені здійснюється у формі не іноземних інвестицій, а операцій, що не пов'язані з придбанням акцій (наприклад, франчайзинг, заключення договорів про управління, партнерських відносин). Більш висока популярність методів, не пов'язаних з придбанням акцій в сфері послуг у порівнянні з іншими секторами (сировинним та обробним) можна пояснити частково розходженнями у характері майнових активів, що беруть участь в діяльності ТНК.

Діяльність ТНК у секторі послуг традиційно продовжує орієнтуватись на закріплення позицій на ринках, не дивлячись на зростаючі можливості транскордонних продажів багатьох інформаційних послуг. Хоча раціоналізація деяких послуг (наприклад, фінансових і, особливо, підприємницьких) можлива на міжнародному рівні. Водночас комплексне виробництво послуг в цілому залишається на початковому етапі свого становлення.

Також необхідно зазначити, що прямі іноземні інвестиції у сферу послуг можуть приносити країні-реципієнту як вигоди так і супроводжуватись додатковими витратами. Перш за все варто відмітити, що іноземні інвестиції у сектор послуг забезпечують вливання фінансових ресурсів в економіку приймаючої країни. Кошти, мобілізовані з міжнародних джерел, виступають чистим додатком до потоків ресурсів, що надходять до приймаючої країни. Фінансова міцність ТНК разом з їх властивістю реалізовувати комплексні системи та керувати ними дозволяють корпораціям швидко розширити можливості по наданню комплексних капіталомістких послуг, таких, як послуги в галузі телекомунікацій та транспорту. Разом з тим через відсутність належної урядової політики та регулювання діяльності ТНК у сфері комунального господарства та в області інших базових послуг може призводити до зростання цін, нерівномірному розподілу послуг та до обмеження доступу до послуг для найбідніших верств населення.

Водночас подальші перспективи інвестиційної діяльності в секторі послуг є дуже сприятливими. Проведені спеціалістами ЮНКТАД опитування міжнародних експертів (76 чоловік) та агентств зі сприяння залучення іноземних інвестицій (зі 154 країн) у лютому-квітні 2005 р. підсилюють оптимістичні прогнози щодо збільшення притоку капіталу в 2006-2008 рр. саме у сектор послуг.

Серед найбільш привабливих галузей сектору послуг агентства із сприяння залученню інвестицій виділяють інформаційні технології, туризм і готельний бізнес а також будівництво. В свою чергу міжнародні експерти впевнені, що найбільше ТНК будуть приваблювати транспортні послуги та електро-, газо- і водопостачання. Взагалі, експерти більш стримані у висловлюванні власних прогнозів щодо майбутніх інвестиційних потоків ТНК. А в таких галузях як будівництво, освіта і охорона здоров'я понад 10% експертів впевнені у майбутньому зниженні притоку капіталу.

РЕЗЮМЕ

Статья касается вопросов определения главных тенденций в мировой торговле услугами. Среди главных идей автора то, что ТНК через ПИИ в секторе услуг играют существенную роль в мировом производстве и занятости.

SUMMARY

The article deals with the identification of main tendencies in the world services trade. Among the main ideas of the author is that MNC through Foreign Direct Investments in services sector play a significant role in world output and employment.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Дюмулен И.И. Международная торговля услугами. - «Экономика». — 2003.

2. Транснациональные корпорации и интернационализация НИОКР. Доклад     о     мировьіх     инвестициях.      Обзор.     Нью-Йорк     и Женева:

Издательство ООН. - 2005. - 48 с.

3. World investment report 2003. FDI policies for development: national and international perspectives. NY and Geneva: UN Publication center - 2003. — 306 p.

4. World Investment Report 2004: The Shift Towards Services. UNCTAD, New York

and Geneva. - 2004

5. World investment report 2005. Transnational corporations and internalization of R&D. NY and Geneva: UN Publication center. - 2005. -380 p

6. World investment report 2006. FDI from Developing and Transition Economies: Implications for Development . NY and Geneva: UN Publication center. - 2006. -366 p.].

Надійшла до редакції 12.10.2007року

УДК 321.01 (477)

СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Хаджинова Г.П., старший викладач кафедри розвитку та розміщення продуктивних сил Донецького національного університету

Економічна безпека характеризується таким станом національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розширеного самовідтворення та спроможний задовольняти потреби особи, сім'ї, суспільства, держави. Важливими складовими економічної безпеки України є сировинно-ресурсна безпека, енергетична безпека, фінансова безпека, зовнішньоекономічна безпека, технологічна безпека, продовольча безпека тощо. При аналізі економічної безпеки автор виділяє три важливі складові:

© Хаджинова Г.П., 2007

- економічна незалежність, що означає насамперед можливість здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі у міжнародній торгівлі;

- стійкість і стабільність національної економіки, що передбачає міцність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів;

здатність до саморозвитку та прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний та трудовий потенціал країни.

В даний час, коли в результаті інтеграції національних економік багато важливих характеристик економічного розвитку країн формуються усе більшою мірою під впливом зовнішніх факторів, увага до питань зовнішньоекономічної політики помітно посилилась.

Цим проблемам присвячені праці відомих західних учених, таких як В. Беренс, М. Бромвич, Дж. Кейнс, Р. Марковіц, Ф. Моділіані, Д. Норткотт, А. Тобін, У. Фішер, П. М. Хавранек, У. Шарп, а також вітчизняних і російських дослідників: І. О. Бланка, З. С. Варналія, А. С. Гальчинського, Б. В. Губського, В. М. Дегтяренка, В. В. Ковальова, В.В. Коссова, І.В. Ліпсіца, Д.Г. Лук'яненка, Ю.Г. Лисенка, Ю.В. Макогона, Я. С. Мелкумова, С. І. Пирожкова, П. С. Рогожкіна, Є. В. Савельєва, В. М. Хобти, В. Д. Шапіра, В. Я. Шевчука. Проте, незважаючи на численні наукові розробки щодо пошуку можливостей міжнародної інтеграції, економічна практика України свідчить про необхідність подальших досліджень з питань міжнародного інтеграції взагалі і зокрема - розгляду можливостей створення передумов щодо інтеграції до європейської економічної системи та тісного їх пов' язування з актуальними для сучасних вимог питаннями національної економічної безпеки України.

Політика економічної безпеки визначається на основі певних принципів, які створюють політичну та правову базу для оцінки зовнішніх і внутрішніх загроз, формування національних економічних інтересів і стратегії економічної безпеки.

Інтегральний показник економічної безпеки станом на 1 січня 2007 р. порівняно з початком 2006 р. покращився на 1 відсотковий пункт (рис. 1). При цьому, погіршення ситуації відбулося в енергетичній сфері, покращання - у макроекономічній, виробничій, інвестиційній, соціальній та демографічній сферах. Не змінилась ситуація у зовнішньоекономічній, продовольчій та науково-технологічній сферах.

Основними факторами, що вплинули на підвищення рівня економічної безпеки України протягом 2006 р., було зростання:

- ВВП (на 7,1%.);

- продуктивності праці (майже на 7%);

- промислового виробництва (на 6,2%), при цьому вперше за роки незалежності за підсумками 2006 року обсяг виробництва перевищив рівень 1990 року (100,8%). Лідерами промислового зростання стали галузі, що підтримують інвестиційну діяльність та високі технології.

- норми нагромадження основного капіталу - основи інвестиційно-інноваційного процесу (з 22% до 24% ВВП);

інвестицій в основний капітал - складової валового нагромадження (на 19%).

Рис. 1. Інтегральний індикатор економічної безпеки України

- Досягнуто більш, ніж двократного перевищення темпів приросту інвестицій над темпами приросту ВВП, що є однією з важливих передумов підтримання високих темпів економічного зростання на стратегічну перспективу;

- прямих іноземних інвестицій (на 25,4%), загальний обсяг яких, на 1 січня 2007 р. досяг 21,2 млрд. дол., що становить 454,6 дол. США на одну особу.

- обсягів кредитування реального сектору економіки (у 1,7 раза). Комерційні банки також знизили ціну кредиту (ставка за кредитами в національній валюті знизилась з 16,4% на початок 2006 р. до 15,1% на початок 2007 р.);

- питомої ваги довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів комерційних банків (у 2006 р. довгострокові кредити становили 64,9% проти 61,8% у

2005 році);

- частки довгострокового страхування (страхування життя) у загальному обсязі страхових премій (з 2,5% до 3,3%). Внески зі страхування життя є одним із найважливіших джерел довгострокових інвестицій в економіку;

- вартості витрат на харчування однієї особи (за один день у середньому по країні з 8,5 грн. до 10,2 грн.) та, відповідно, якості харчування громадян України.

- рівня економічної активності населення (з 70,9% до 71,2%) та рівня зайнятості (з 65,4% до 65,9% - за рахунок зростання на 6,5% обсягів самостійної зайнятості населення (працездатного віку);

- підвищення рівня повної зайнятості працівників (з 97,2% до 97,8%) тощо. Упродовж  звітного  року  Національним  банком  України підтримувався

стабільний офіційний курс гривні, обмінний курс валют також залишався стабільним.

Незважаючи на загальне покращання ситуації, мав місце ряд негативних тенденцій.

Однією з основних загроз, що мала суттєвий вплив на стан та безпеку економіки країни було підвищення ціни на газ для України Російською Федерацією з 1 січня 2006 року.

Найбільш негативний вплив від підвищення ціни на газ прийшовся на І квартал

2006 року. У промисловості у перші два місяці року відбувався спад виробництва: у січні — на 2,9%,у січні-лютому - на 0,6%. Починаючи з березня відбулося пожвавлення виробництва: у січні-березні обсяги виробництва зросли на 0,2%, у січні-квітні — на 0,4% , у січні-травні - на 2,4%, у січні-червні - на 3,6%.

Однак, така ситуація, з іншого боку, викликала пожвавлення економічної діяльності у машинобудуванні (через потребу в впровадженні енергозберігаючих технологій) та сприяла зменшенню частки газу у структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів з 44% до 35% (за даними Мінпаливенерго) при пороговому рівні - не більше 30%. Використання природного газу промисловими споживачами скоротилось на 5,5 %, у тому числі в енергетичному комплексі - на 18,1 %, теплопостачальними підприємствами - на 6 %.

Відбулося погіршення зовнішньоторговельного сальдо України (від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу у 2006 р. становило 2973,7 млн. дол. США, у 2005р. позитивне сальдо - 1291,8 млн. дол. США). Це пояснюється випереджаючими темпами зростання обсягів імпорту (25%) порівняно з експортом (14%) через:

- значну питому вагу енергоносіїв у загальному обсязі імпорту (30%) і тенденцією до підвищення їх вартості. Якщо б у 2006 р. газ постачався за цінами 2005 р., то збільшення імпорту у 2006 р. становило б лише 18,1 % проти досягнутих 24,6 %, тобто реальне навантаження на імпорт за рахунок збільшення ціни на газ складає 6,5 відсоткових пункта;

- зростання інвестиційного імпорту (питома вага продукції машинобудування в загальному імпорті товарів становить близько 30 %) внаслідок необхідності модернізації та технічного переоснащення промисловості, насамперед, машинобудування;

- недостатнє забезпечення попиту населення України вітчизняними товарами через низьку інноваційність вітчизняної продукції. Внаслідок цього питома вага продажу товарів вітчизняного виробництва знизилась у 2006 р. до 65,3% з 67% у 2005 р., при цьому зниження відбулося і по продовольчим товарам, і по непродовольчим;

- нестабільну епідеміологічну ситуацію у світі та обмеження зовнішніх ринків збуту

окремих   видів   сільськогосподарської   продукції   внаслідок   об' єктивних та

суб'єктивних

причин.

Все ще значною залишалася частка однієї країни-партнера у загальному обсязі зовнішньої торгівлі. Частка Російської Федерації у загальному зовнішньоторговельному обороті України становить 28 % (при пороговому рівні у 30%). У 2006 р. найбільші обсяги експорту українських товарів здійснювалися саме до Російської Федерації - 22,5 % від загального обсягу експорту товарів з України, а експорт машинобудівної продукції в Росію становив 53 % сукупних експортних поставок продукції машинобудування. Ці поставки значною мірою залежать від збереження партнерських економічних стосунків України та РФ, перспектив розвитку Єдиного економічного простору. Слід мати на увазі, що одним із суттєвих чинників збереження українськими товаровиробниками російського ринку машинобудівної продукції є традиційно невисокі вимоги до її технічного рівня. У перспективі ж відбуватиметься посилення вимог споживачів, що обумовить зростання конкуренції українських виробників на внутрішньому ринку Росії з національними виробниками та компаніями третіх країн.

Ще одним негативним фактором є те, що, активізація приросту інвестицій в основний капітал супроводжується значною диспропорцією інвестування. В галузевій структурі на промисловість, яка найбільше потребує оновлення виробничої бази, припадало лише 38,6% усіх інвестицій в основний капітал, причому промисловіінвестиції зросли на 11,9%. Натомість інвестування у сферу оптової та роздрібної торгівлі збільшилося на 26,3%, сектор операцій з нерухомістю - на 22,9%, а загалом у торговельно-фінансовий сектор надійшло 27,3% усіх капіталовкладень 2006 року.

Протягом 2005-2006 р. р. змінилась структура фінансування інвестицій в основний капітал: частка державного бюджету знизилась з 2,3% до 1,3% ВВП, а частка кредитів банків та інших позик зросла з 1,7% до 3,6% ВВП, коштів населення на індивідуальне житлове будівництво - з 0,7% до 1% ВВП (рис.2).

100%

00%

J0%

0%

67.6

6,1

4.3

66.3

£5

:

65. а

;б;о

61.4

~4.1

617

3S

■10.5.

4.7

67,J

67. а

6,5

□ кредити банків та інших позик

□ кошти населення на індивідуальне житлове будівництво

□ кошти інвестицій ник фондівта інший джерел фінансування

□ кошти іноземних інвесторів

□ власні кошти підприємств та організацій

□ кошти місцевих бюджетів

□ кошти державного бюджету

Рис. 2. Структура фінансування інвестицій в основний капітал в Україні (2000­2006 роки)

Скорочення частки державного фінансування капітальних інвестицій не відповідало інноваційно-інвестиційному напрямку розвитку економіки. Крім того, у І півріччі 2006 р. зовсім не надавалися кредити з державного бюджету на реалізацію інвестиційних проектів впровадження енергозберігаючих технологій в галузях економіки, технологій з виробництва альтернативних джерел палива.

Це, а також повільне зростання прибутковості підприємств у минулому році, насамперед через збільшення витрат виробництва (за 2006р. збитковими підприємствами допущено збитків у 1,3 раза більше проти 2005р., в той же час приріст прибутків прибуткових підприємств тільки у 1,2 раза перевищив рівень 2005р.), підвищило попит на кредитне фінансування інвестиційних проектів. А значно нижча вартість залучень на зовнішніх ринках капіталу та потреби економіки у довгострокових кредитах призвели до запозичення українськими кредитними установами коштів на зовнішніх ринках, що спричинило різке зростання зовнішнього корпоративного боргу (заборгованість за коротко- та довгостроковими торговими кредитами зросла протягом 2006р. на 1,4 млрд. дол. США) та, відповідно, валового зовнішнього боргу країни - на 5,4% до 51,2% ВВП (при пороговому рівні у 60% ВВП).

Іншими негативними чинниками, що уповільнили підвищення рівня економічної безпеки були:

-   в енергетичній сфері: ■  висока  енергоємність  української  економіки  -  0,47  кг.у.п./грн.   (за даними

Мінпаливенерго);

■ значний рівень залежності України від Росії в енергетичній сфері (по нафті -близько 80%, по газу - понад 70%).

■ криза нафтопереробної промисловості України (внаслідок зупинки на планову реконструкцію Одеського НПЗ та на ремонт Херсонського НПЗ російські нафтові компанії (власники підприємств) замість імпорту сирої нафти здійснюють поставки готових нафтопродуктів);

■ значний знос основних засобів. Так, за даними Мінпаливенерго, на даний час 92,1% енергоблоків ТЕС відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), а 63,8% енергоблоків перетнули визнану у світовій практиці межу граничного ресурсу та межу фізичного зносу (відповідно 170 та 200 тис. годин); із 7 тис. одиниць основного стаціонарного обладнання вугільної галузі дві третини відпрацювали свій нормативний термін і потребують негайної заміни; 70% магістральних нафтопроводів і технологічного обладнання вичерпали свій ресурс, фізично та морально застаріли тощо;

- у фінансовій сфері:

■ високі відсоткові ставки комерційних банків (наприклад, ставки у національній валюті за кредитами становили 15,4%, що вище рівня інфляції);

■ значна частка іноземного капіталу в уставних фондах українських банків, яка на кінець р. становила 27,6% проти 19,5% на початок року і продовжує зростати (до кінця

2006 р. очікується підвищення до 35% при пороговому рівні не більше 30%);

■ незначний обсяг торгів на організованому фондовому ринку України (менше 10%);

- у науковій та науково-технічній сфері:

■ скорочення чисельності працівників наукових організацій майже на 3,8 тис. осіб, або на

45% порівняно з 2005 р. При цьому безпосередніх фахівців, що займалися науковою діяльністю (без допоміжного персоналу), у 2006 р. налічувалося 100,2 тис. осіб, або на

5% менше, ніж у 2005 році.

■ старіння наукових кадрів. Число дослідників у віці до 50 років в організаціях, що виконували наукові роботи порівняно з попереднім роком зменшилася, зокрема, питома

вага докторів наук - з 16,1% до 10,2%, кандидатів - з 48% до 42,1%;

■ зношеність парку обладнання та матеріально-технічної бази науки. Інвестиції в основний капітал здійснюються, в основному, за кошти державного бюджету;.

■ зниження фінансування наукових робіт за рахунок бюджету до 0,38% ВВП у 2006 р. проти 0,4% у 2005 році. Однак, у структурі фінансування частка державного бюджету зросла з 33% до 39% загального обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт, а питома вага коштів приватних некомерційних організацій скоротились з 0,35% до 0,08%. Це говорить про те, що привабливість наукової сфери падає не лише з боку держави, а й приватних інвесторів.

- у соціальній сфері:

■ наявність суттєвого рівня міжгалузевої диференціації у рівнях оплати праці. Найбільш оплачуваними в країні у 2006 р. були працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, у яких розмір заробітної плати у 2 рази перевищив середній по економіці. Рівень оплати праці працюючих у закладах освіти та охорони здоров' я залишається на третину нижчим за середній показник по економіці;

■ посилення диференціації доходів населення - співвідношення сукупних витрат 10% найбільш і найменш забезпеченого населення зросло з 6,9 до 7,5 раза, і, як наслідок,

-зміна структури споживання на користь більш дорогих та якісних товарів, зокрема -побутової техніки, автомобілів, пропозиція яких значною мірою забезпечується за рахунок імпортних поставок;

■ недостатня кваліфікаційна підготовка робочої сили. Характерним на сучасному етапі є попит на кваліфіковану робочу силу. Про це свідчать близько 900 тисяч вакансій, які містяться у базі даних Державної служби зайнятості, при наявності 784,5 тис. офіційно зареєстрованих безробітних;

-   у сфері продовольчої безпеки:

збитковість виробництва м'яса великої рогатої худоби, овець та кіз, внаслідок чого озпочався спад поголів'я худоби у населення. Чисельність корів в особистих елянських господарствах скоротилась на 121,1 тис. голів порівняно з 2005 р., птиці на 366,3 тис. голів.

Отже, основними факторами, що вплинули на стан економічної безпеки України протягом 2006 р. можна вважати наступні:

o   сприятлива світова кон'юнктура та високі ціни на основні статті

українського експорту; o   значний рівень залежності України від Росії в енергетичній сфері; o   підвищення ціни на імпортні енергоносії; o   січневі екстремальні морози;

o   відсутність ефективних структурних реформ української економіки; o   відносно високий рівень бідності;

o   заборона на ввезення з України до Російської Федерації деяких груп товарів.

Ці фактори поряд з традиційними ризиками та загрозами вплинули напряму, або опосередковано на наступні основні загрози економічній безпеці: o   високий рівень монополізації окремих ринків; o   зростання інфляції;

o різке зростання витрат підприємств реального сектору економіки, у технологічних циклах яких застосовується природний газ та зростання неенергетичних витрат (трудові ресурси, реальне фіскальне навантаження тощо);

o   дисбаланси галузевої структури виробництва;

o   платіжна криза та незадовільний фінансовий стан підприємств паливно-

енергетичного комплексу; o   неефективність споживання енергоресурсів у ЖКГ України; o   незадовільний стан основних виробничих фондів багатьох галузей

економіки;

o   зростання від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі;

o   зменшення чисельності населення України. До можливих ризиків можна віднести можливі негативні наслідки вступу України до СОТ, які можуть формувати додаткові загрози економічній безпеці України, зокрема:

- тимчасове зниження виробництва окремих товарів в обсягах, еквівалентних збільшенню імпорту. Наприклад, при зниженні мита на шини для легкових автомобілів з 20 % до 10 % можна очікувати збільшення імпорту на 11 млн. доларів США;

- скорочення виробництва окремих видів продукції та, відповідно, скорочення надходжень до бюджету, втрата робочих місць, зростання соціальної напруженості внаслідок низької конкурентоспроможності багатьох видів вітчизняної продукції (насамперед, у будівельній, гірничовидобувній, машинобудівній галузях);

- наповнення продовольчого ринку України товарами за низькими цінами іноземного походження (цукром, маргарином, маслом, сирами, іншими молочними продуктами, картоплею і овочами, фруктовими соками) та вимивання важливої для вітчизняної харчової промисловості сировини і стратегічно важливих кормових ресурсів з неї (насіння соняшника, продовольчого і кормового зерна) внаслідок відкриття внутрішнього ринку сільськогосподарської сировини і продовольства.

Глобалізація сприяє ефективному використанню економічних ресурсів і стимулює розвиток в залежності від конкурентноздатності та привабливості держави для світового ринку. Разом з тим, у глобалізації є і мінуси. Посилюється розшарування країн: уперед виходять заможні, енергійні, освічені. Ще одним із аспектів глобалізації економічних процесів в Україні є різке нарощування присутності іноземного капіталу в економіці України, яке мало місце у 2005 році.

Надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ) для потреб розвитку національної економіки є важливим індикатором міжнародної привабливості держави, ознакою якості інвестиційного клімату та ключовим показником конкурентоспроможності на міжнародному ринку капіталу. Разом з тим, іноземні інвестиції індиферентні до проблем національної економіки та, в разі неналежного національного моніторингу і контролю, можуть містити виклики економічній безпеці.

Серед таких викликів: консервація неефективної структури національного виробництва, монополізація окремих стратегічно важливих або соціально значущих сфер національного господарства та ринків збуту, надмірна експлуатація національної сировинно-ресурсної бази чи виробничих потужностей, деформація умов конкуренції на ринку внаслідок застосування необгрунтованих пільг, надмірний відплив фінансових ресурсів через репатріацію прибутків тощо.

Політична криза, всупереч очікуванням, особливо не позначилась на темпах економічного розвитку внаслідок того, що значні обсяги українського капіталу тримаються в банках іноземних держав (часто в офшорах). Іноземні фахівці зазначають, що з 2004 р. українська економіка демонструє певну стійкість до політичної нестабільності, однак є досить чутливою до змін умов зовнішньої торгівлі.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету