І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 49

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Таким чином, дослідження наявності кореляційного зв'язку між показниками валютного курсу та торгового балансу свідчить про те, що при послабленні валютногокурсу долару США покращується торговий баланс цієї країни, та навпаки при зміцнені валютного курсу торговий баланс погіршується.

З одного боку здешевлення долара є вигідним для економіки США. Це дозволить підняти конкурентноздатність американських компаній. Більшість американських фірм ще до початку різкого падіння долара почали проводити організаційні реформи. Загальний економічний спад, корпоративні скандали, терористичні атаки й обвал на світових фондових ринках навчив американський бізнес більш ефективному веденню бізнесу. Те ж саме не можна сказати про європейські компанії: нееластичність на ринку праці і тверде законодавство не дозволило їм адаптуватися до змін в економічних тенденціях так, як це зробили їхні американські колеги. У даній ситуації подальше падіння американського долара призведе до ще більшого зниження конкурентноздатності європейських компаній.

З іншого боку дешевий долар може також сповільнити процес лібералізації міжнародної торгівлі. Багато європейських країн традиційно виступали проти лібералізації торгівлі через свій високий показник безробіття. Особливо вразливим є сільське господарство, що традиційно одержує велику кількість державних субсидій. Через те, що подальше зниження долара зробить європейські товари більш дорогими стосовно американських, переговори в рамках Світової Торгової Організації з подальшої лібералізації міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією можуть зайти в тупик. Звичайно, здешевлення долара має також свій негативний вплив на американську економіку [11].

Падіння долара викликає тривогу не тільки в інвесторів в американську економіку, але і суб'єктів світової торгівлі. У такій ситуації між США і Європа складаються суперечливі відносини. Велика частина країн єврозони розглядає падіння долару як основну погрозу їх експортним ринкам і, отже, перспективам економічного зростання в Європі. Уряди більшості європейських держав вважають, що рекордний дефіцит зовнішньої торгівлі, бюджету, платіжного балансу зіграв головну роль у падінні долара.. Тим самим отримуєм замкнуте коло: основним джерелом росту Європи є розширення експорту, що залежить від вартості євро, що, у свою чергу, конкурує з доларом. Тому зростання європейської економіки вимагає підтримки величини долара, але висока вартість його приводить до росту дефіциту США і тому погіршує фінансові диспропорції у світовій економіці. Саме тому США може змінити положення самої могутньої економічної держави на положення самого великого боржника у світі. Замість того щоб бути джерелом капіталу для усього іншого світу, США фактично є гігантським користувачем глобальних заощаджень, щоб фінансувати дефіцит платіжного балансу [12, 82-83].

Як вже зазначалось вище, долар США як світова резервна валюта є валютою контракту у системі нафтової торгівлі. За сформованою традицією, нафтові котирування відображаються в доларах США. Сплачувати за товар можна в будь-якій валюті, але оцінка завжди робиться в доларах. У такій ситуації як продавці, так і покупці надають перевагу проведення розрахунків в доларах, щоб уникнути зайвих транзакціоних витрат. Саме така система котирувань і розрахунків за нафту (і більшості інших важливих сировинних товарів) у значній мірі і визначають положення долара США як резервної світової валюти.

Однак останнім часом зміна співвідношення сил на нафтовому ринку укупі з величезним бюджетним і торговим дефіцитом США і ростом значення європейської валюти призвели до цілого ряду спроб ревізії цієї системи торгівлі. Можливість продажу нафти за євро позитивно сприймається латиноамериканськими виробниками, а також нафтовими компаніями Персидської затоки, Росії і Китаю та експортерами Азії і

Європи [13]. Хоча запуск торгівлі нафтою за євро ставить під загрозу існування долара як світової резервної валюти, а це у свою чергу - світові заощадження.

Крім того, через те, що деякі валюти прив'язані до долару США, падіння його курсу призводить до нових тенденцій на валютних ринках. Будучи лідером для ямайського долару, валюта США сприяла зниженню його курсу з початку 2007 року на 6%, а шри-ланкійській рупії - на 3%. Незначні (1-2%) втрати зазнали в 2007 році мексиканське й аргентинське песо та індонезійська рупія, які знаходяться під впливом США. Мало змінилися валюти, традиційно до долара прив'язані чи майже прив'язані: гонконгський долар, валюти країн Персидської затоки. Але всі інші - підросли. Навіть традиційно слабкий єгипетський фунт отримав майже 4% з початку року. На 5,3% виріс китайський юань, на 6,8% - британський фунт. Російська валюта підросла з початку 2007 року на 7,6%. І навіть японська ієна піднялася на 7,2%. Від 15 до 17% складає зростання валют країн Східної Європи, Польщі, Чехії, Словаччини. Більш ніж на 17% підросла норвезька крона, більш ніж на 18% - ісландська. А лідерами росту серед помітних валют стали бразильський реал (+21,8%) і канадський долар, який досяг 24% [14]. Таким чином, займаючи вагоме місце у світовій економіці курс долару США впливає на інші валюти світу.

Висновки. Проведені дослідження наявності кореляційного зв'язку між показниками валютного курсу EUR/USD та торгового балансу країн ЄС і США свідчить про те, що при послабленні валютного курсу долару США покращується торговий баланс цієї країни, та навпаки при зміцнені валютного курсу торговий баланс погіршується. Динаміка валютної пари має двоякий характер для країн ЄС і США. З одного боку падіння долару США сприяє підвищенню конкурентноздатності американських експортерів, але з'являється загроза втрати валютою місця світового лідера. З іншого боку євро отримує можливість зайняти положення долару, але зміцнення європейської валюти сприяє притоку імпортних товарів, що сповільнює економічне зростання країн ЄС.

Більш того, співвідношення двох світових валют, євро та долара, значно впливає на світову економіку. Саме тому, будь-яка коректировка їх валютного курсу призведе до нових тенденцій як на світовому валютному ринку валют тау на економіці в цілому. Через це для валютної стабілізації необхідно використовувати раціональний підхід, а саме вирешення проблеми за участю і координацією зусиль усього світового співтовариства.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрена динамика валютного курса евро к доллару США напротяжении 2005-2007 г. Исследовано влияние курса валют на торговый баланс стран ЕС и США на протяжении аналагичного периода. Проведен анализ зависимости торгового баланса между странами от коливань валютних курсов. Виявлени последствия влияния колебаний курсов двух мировых валют, доллара США и евро, на торговые отношения между странами и мировую экономику в целом.

SUMMARY

In the article dynamics of exchange rates for 2005 - 2007 is considered. There is analyse of trade balance dependence on exchange rates' fluctuations in the USA and EU. Consequences of influence of exchange rates' fluctuations of such two world currencies as dollar and euro on trade balance and on the whole world economy are found out.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Повестка дня // Эксперт. - № 40, 2007.

2. Б. Киселевский, Ю. Шихов. Региональная мировая валюта // Валютный спекулянт. -

№ 8, 2004.

3. Bilateral Trade Relations. European Commissiom <15.11.2007> ec.europa.eu

4. Шнипко О. Курсова політика як інструмент впливу на конкурентоспроможність економіки//Вісник НБУ. - 2002. - №5.

5. Анисимова А. Валютный ринок: то взлет, то падение//Биржа. - 2007. - №3. gazeta.birga.od.ua

6. Ситнина В. В. Валютные проблемы современного мира//Деньги и кредит. - 2004. -

№9.

7. Exchange rates EUR/USD <20.11.2007> www. gocurrency.com

8. U. S. Trade Balance with European Union. U. S. Census Bureau <20.11.2007> www.census.gov

9. Теорія статистики: Навчальний посібник / Вашків П. Г., Пастер П. І., Сторожук В. П., Ткач Є. І. - К.: Либідь, 2001. - 320 с.

10. Ткач Є. І. Загальна теорія статистики: Підручник.: Лідер, 2004. - 386 с.

11. Мила Арбит. Доллар - символ мировой экономики. Week Surway <19.01.2007> www.weeksurvey.com/content/view/634/248/

12. Субботина А. Цены на нефть и валютная стабильность//Экономист. - 2007. - №3.

13. Перспективы доллара как валюты нефтяного контракта www.fiper.ru/articles/a287.html

14. Лусников А. Курс. Вера в доллар и рыночная статистика // Личные деньги. <20.11.2007> www.pmoney.ru/txt.asp?rbr=297&id=711102

Надійшла до редакції 16.11.2007року

УДК 347.779

МЕТОДЫ ОЦЕНКИ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ СПОСОБА ЕЕ ФОРМИРОВАНИЯ И

ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Назаренко А.Г., соискатель ДонНУ

Целью работы является систематизация методов оценки интеллектуальной стоимости (ИС) в зависимости от типа и способа формирования ИС. Особое внимание уделено оценке портфелей ИС как сравнительно новому в условиях Украины и весьма перспективному способу организации ИС.

Актуальность этой темы связана с существенным увеличением в последние десятилетия доли нематериальных активов в рыночной стоимости компаний. Так, если в 1982 году материальные активы американских компаний составляли 62 % их рыночной стоимости, то к концу века ее оценивают уже только в 10-15 % [ 1 ]. Вклад материальных активов в стоимость компаний в области высоких технологий, таких, как Майкрософт, IBM, SAP, еще меньше, и составляет всего несколько процентов. Остальная стоимость представлена, говоря бухгалтерской терминологией, нематериальными активами, а на языке менеджеров и экономистов -интеллектуальным капиталом.

© Назаренко А.Г., 2007

Под интеллектуальным капиталом принято понимать все знания, формирующие деятельность и конкурентные преимущества фирмы. Часть этих знаний формализована и защищается законами об интеллектуальной собственности. Часть не формализована и находится в головах у сотрудников, например, идеи, разработки, способы организации деятельности, отношения с поставщиками и т. п. [2, c.18]. Рыночная стоимость современной компании, т. е. успешность ее деятельности, в наибольшей степени определяется именно интеллектуальным капиталом, как формализованным, так и нет.

Оценка всего интеллектуального капитала фирмы является очень непростым делом. Существуют десятки методов такой оценки [3, c.427-462], позволяющие косвенным образом, например, через прибыль, вычислить интеллектуальный капитал фирмы. Но определить упомянутыми методами целый ряд перспективных компонент интеллектуального капитала, например, качество стратегии фирмы, уровень организации, уровень знаний сотрудников и т. д., крайне затруднительно. Гораздо в большей степени разработаны методы определения важнейшей части интеллектуального капитала - интеллектуальной собственности.

Существует целый ряд стандартных методов или моделей оценки стоимости ИС, и чаще используются следующие (напр. [2, c.79; 3, c.64-145]:

- восстановительная или затратная стоимость;

- стоимость дисконтированных доходов;

- рыночная стоимость;

- приращение стоимости и др.

Как правило, в литературе эти методы описываются безотносительно к типу объектов ИС. Однако различные типы объектов ИС обладают своей спецификой, включая масштаб и роль в экономической деятельности фирмы, набор показателей, степень точности и др. Поэтому, на наш взгляд, любой метод оценки ИС должен разрабатываться в нескольких вариантах, в зависимости от типа объекта ИС. Причем для каждого из типов объектов ИС может существовать свой предпочтительных набор методов оценки.

Исходя из литературных данных, можно выделить следующие типы объектов

ИС:

1) Одиночные объекты, включая патенты, товарные знаки, промышленные образцы и др. [4, ст.420].

2) Пакет ИС, включающий базовый объект, например, патент, и набор взаимосвязанных с ним объектов ИС, например, товарный знак, ноу-хау и т. д. [2].

3) Технология или лицензия на технологию, включающая в себя все изобретения и другие охраняемые результаты интеллектуальной деятельности, использование которых необходимо для использования данной технологии или производства данного изделия [3, c.44].

4) Патентный портфель или портфель ИС - все объекты ИС данной фирмы, которые в совокупности могут использоваться для повышения эффективности деятельности фирмы. [5-6].

Патентный портфель формируется по результатам направленной деятельности, направленной на захват и удержание рыночной доли, получение конкурентных преимуществ, овладение новыми технологиями и т. п. Процесс формирования патентного портфеля включает в себя также инвентаризацию и идентификацию уже существующих объектов ИС, а сам портфель содержит:

- массив объектов промышленной собственности - изобретения, полезные модели, промышленные образцы;

- массив   объектов   средств   индивидуализации   -   товарные   знаки, знакиобслуживания и наименования мест происхождения товаров;

- массив объектов авторского права - программы для ЭВМ, базы данных, топологии интегральных схем и др.;

- массив объектов ноу-хау — сведения научного, технического, технологического и т. д. характера, полученные в результате выполнения научно-исследовательских, опытно-конструкторских и других работ, а также сведения, связанные с административно-хозяйственной, финансовой и другой деятельностью, имеющие потенциальную коммерческую ценность.

При работе с одиночными объектами стараются получить максимальный доход или прибыль, при этом такие объекты, как правило, не оказывают существенного влияния на рыночную долю и вообще стратегию фирмы. Здесь при оценке ИС хорошо работают упомянутые выше стандартные методы: рыночный, доходный и т. д.

При управлении патентным портфелем в конечном итоге тоже подразумеваются финансовые результаты. Однако здесь путь к этим финансовым результатам гораздо сложнее и включает в себя успех или неуспех стратегии фирмы по захвату и удержанию определенной доли рынка. И как стратегия далеко не всегда может быть непосредственно выражена в финансовых показателях, так и оценка патентного портфеля должна производиться не только в финансовых показателях.

В целом можно выделить следующие направления использования патентного портфеля на стратегическом уровне:

- захват и удержание доли рынка, включая, в частности, группу товаров, производимых по определенной технологии или предназначенных для удовлетворения определенных потребностей;

- монополизация рынка (что позволяется законодательством в отношении объектов ИС) с целью повышения цены на производимые фирмой товары по сравнению с ценой в чисто рыночной ситуации;

- снижение затрат на производство продукции;

- повышение уровня капитализации фирмы путем повышения стоимости акций и привлечения таким образом инвестиций в новые разработки;

- повышение привлекательности фирмы при смене собственника, слиянии и т. п. Возможно, по-видимому, в зависимости от ситуации, использование для оценки

патентного портфеля и других показателей.

Таким образом, имеются существенные отличия при оценке одиночных объектов ИС и патентных портфелей:

Оценка одиночных объектов ИС производится исключительно в финансовой форме, и вообще говоря, слабо связана со стратегией фирмы.

Патентный портфель можно оценивать и развивать только в рамках определенной стратегии фирмы. При этом в качестве оценки эффективности портфеля могут использоваться и нефинансовые показатели, прежде всего стратегического плана, например, рыночная доля фирмы для определенного типа товаров, уровень монополизации рынка, уровень цен, перспективы дальнейшего развития и т. п. Очевидно, что при такого рода оценках недостаточно использования стандартных методик. Необходимо строить модель деятельности фирмы, и прослеживать в этой модели значения интересующих стратегических показателей в зависимости от наполнения патентного портфеля, уровня защиты данного типа деятельности, входных барьеров для конкурентов или новых игроков и т. д.

РЕЗЮМЕ

Метою роботи є систематизація методів оцінки інтелектуальної вартості залежно відтипу й способу їхнього формування.

SUMMARY

The work purpose is ordering of methods of an estimation of intellectual cost depending on type and a way of their formation.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Макаров А. М. Измерение интеллектуального капитала организации // Менеджмент. Теория и практика - Ижевск - 2003.

2. Полторак А., Лернер П. Основы интеллектуальной собственности - Вильямс - 2004.

- 208 с.

3. Козырев А. Н., Макаров В. Л. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности - М.: Интерреклама - 2003. - 352 с.

4. Цивільний Кодекс України // Відомості Верховної Ради - 2003. - № 4-44. - с.356.

5. Шатраков А. Ю., Мерсиянов А. А., Алдошин В. М., Колганов С. К. Управление интеллектуальной собственностью и исключительными правами промышленных предприятий - М.: Экономика - 2007. - 190 с.

6. Лукичева Л. И. Управление интеллектуальным капиталом. Уч. пособие - М.: Омега-

Л - 2007 - 552 с.

Надійшла до редакції 11.11.2007 року

УДК 346.542

ДО ПИТАННЯ ПРО НЕДОЛІКИ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ, ЩО НАДАЄТЬСЯ СУБ'ЄКТАМ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Некрасова Т.В., аспірант Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв' язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Питання системи надання державної допомоги в Україні безпосередньо пов' язане із загальною концепцією конкурентної політики. Без змін у сфері здійснення політики державної допомоги неможливо просуватися далі у напрямку вдосконалення законодавства та його застосування на практиці у разі необхідності отримання державної допомоги суб' єктом господарювання. В даний момент не існує чітких критеріїв надання державної допомоги та контролю за використанням виділених державою грошових коштів та інших форм сприяння державою. Недостатній досвід у цій галузі поки що не дозволяє розробити конкретні шляхи реформування законодавства та передбачити можливі наслідки його реалізації.

На сьогодні проведено велику кількість досліджень, що стосуються питань конкуренції, але ми також маємо незначну кількість праць та публікацій, які б ґрунтовно та детально розкривали проблеми надання та використання державної допомоги суб' єктам господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв' язання даної проблеми, і на які опирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Отже аналіз останніх досліджень та

© Некрасова Т.В., 2007

35публікацій, свідчить про те, що в літературі розглядаються лише деякі особливості такої категорії, як державна допомога.

Актуальним є питання розробки механізму надання державної допомоги, з' ясування її особливостей. Наприклад, Клияненко Б. Т., Кратинов Р. А., Куценко Н. А. зазначають, що поняття державної допомоги характеризує використання державних ресурсів для підтримки окремих підприємств. Автори торкаються питань відмінності у підходах у різних державах до категорії державної допомоги, також питань співвідношення таких понять, як державна допомога та державна підтримка [1]. При цьому недостатньо розглянуті проблеми необхідності такої допомоги, механізми її надання, проблеми втручання або контролю з боку державних органів при наданні та використанні державної допомоги. Коцюба О., Бірюков О., Бобкова А. Г, Носова О. В. та інші автори аналізують зарубіжне законодавство та України, надаючи загальну оцінку ситуації [2, 3, 4]. Але на нашу думку, на сьогодні необхідне подальше та більш детальне дослідження відповідності Українського законодавства реаліям сьогодення, обґрунтування необхідності деяких положень при наданні державної допомоги. Ключовою є проблема відсутності на загальному законодавчому рівні основних критеріїв, яким повинен відповідати суб' єкт господарювання для того, щоб мати підстави для отримання державної допомоги, існують прогалини відносно процедури надання, об' єму державної допомоги, її форм і взагалі конкурентної культури.

На наш погляд, вирішення зазначених проблем можливе за умови поетапного дослідження сьогоднішньої ситуації на ринку, стану українського законодавства, перспектив його розвитку, дослідження досвіду інших країн у цьому напрямку. Такий підхід дозволить зрозуміти, з якими економічними, соціальними труднощами зіштовхнулись західні країни на шляху розроблення конкурентного законодавства та зробити висновки про перешкоди, що можуть відбуватися в наших умовах та розробити механізми їх уникнення.

Деякі із зазначених моментів уже врегульовані на законодавчому рівні в країнах Європейського Союзу. Україна у свій час обрала напрямок гармонізації та адаптації свого законодавства до законодавства ЄС. Маючи певний приклад у сфері конкуренції, Україна повинна знаходити свій шлях розвитку, хоча це не означає, що треба відмовитись від позитивного досвіду, який мають інші країни. У практиці дослідження зазначених питань та вдосконалення власного законодавства, дуже цінним може бути використання зарубіжного досвіду, який допоможе визначити власну стратегію, форми державної допомоги, механізми її надання та удосконалення державної допомоги у інших аспектах і це оновлення відповідатиме реаліям сьогодення. Досвід країн ЄС у цьому плані представляє особливу цінність, тут питання регулювання надання держдопомоги має важливе значення, бо вона має певний вплив не тільки на економічне, але й на політичне життя.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою публікації є розробка деяких пропозицій та обґрунтування необхідності вдосконалення на законодавчому та практичному рівні систему регулювання надання державної допомоги. А саме, можливість внесення змін до Закону України "Про захист економічної конкуренції" і прийняття нового закону, що регулюватиме надання державної допомоги суб'єктам господарювання. Провести аналіз законодавчих положень, що регулюють питання державної допомоги та проблеми їх застосування у країнах ЄС та України.

Виклад основного матеріалу дослідження з новим обґрунтуванням отриманих наукових результатів. На сьогодні важко порівнювати ситуацію у галузі конкуренції в Україні та Європі, але цілі, яких намагаються досягнути різні країниоднакові - ринкова економіка, яка добре функціонує, з розвинутою, діючою на користь ринку конкуренцією.

За минулі роки з початком українських ринкових реформ багато уваги приділялося питанням конкуренції, а в її контексті зачіпалися і питання державної допомоги. Зусилля органів державної влади в процесі економічних реформ в основному були спрямовані на проведення реформ конкурентної політики на макрорівні. Зараз настав час відкоригувати питання, залишені без достатньої уваги. В Україні дедалі більш конкретизується конкурентне законодавство і в тому числі зачіпаються ті аспекти, що стосуються питань надання та використання державної допомоги, стосовно якої в нашому законодавстві досі багато прогалин. Також не досліджені перспективи застосування, забезпечення належного контролю за її використанням, а звідси проблеми з отриманням державної допомоги.

Європейський досвід свідчить, що державна допомога може ефективно сприяти адаптації підприємств до нових господарських умов. Ще більше значення отримує державна допомога для суб' єктів господарювання в Україні, в економіці якої і до тепер консерватизм місцевих органів влади, а підприємець не розглядається в суспільстві, як сила, що творить.

Розробка принципів державної допомоги ставиться до числа нелегких завдань. Їх вирішення вимагало тривалого періоду навіть у країнах з розвиненою ринковою економікою. При виборі методів державної допомоги необхідно відрізняти допомогу, здійснювану в рамках ефективного конкурентного простору від державного втручання в економіку, що спотворює ринкові принципи й ставить виробників у свідомо нерівні умови.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету