І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 5

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

- наміченою послідовністю дій, що спрямовані на досягнення визначених цілей та якісних результатів діяльності економічної системи [3, с.692];

- теорією сучасного менеджменту, в якій праця пов'язується з ефективністю виробництва та характеризується «ринковою вартістю виробленої продукції, поділеною на загальні витрати ресурсів виробництва» [4, с.699];

- накопиченим капіталом, що, на думку А. Маршалла, є результатом роботи особи, яка раціонально використовує ресурси виробництва [5, с.136].

При цьому, якісними структурними елементами праці є: вид; складність; співвідношення механічних і творчих, фізичних і розумових процесів; важкість. В той же час, для виготовлення конкурентоспроможної продукції (виконанні робіт, наданні

© Лутай Л.А., 2007послуг) вирішальна роль належить не фізичним зусиллям, а вмінню і знанням працівників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій за проблемою. У наукових дослідженнях вітчизняних вчених-економістів не достатньо розглянуто як методологічні, так і науково-практичні аспекти якості праці. Здебільшого ця економічна категорія ототожнюється з різними показниками, серед яких, на наш погляд, найбільш приблизними є ефективність праці та якість роботи.

Так, пов' язуючи кінцевий результат праці з ефективністю економічної діяльності та використанням трудового потенціалу, окрема група відомих вчених-економістів характеризують ефективність праці як якісну дефініцію. Серед них А. Акмаєв, А. Астахов, В. Бєлкін, Д. Богиня, А. Водолазський, В. Гончаров, Л. Костін, В. Новожилов, О. Турецький [6, с.11].

З точки зору самого поняття «якість» та управління якістю на підприємствах, роль праці досліджена В. Арамовим, І. Будищевою, О. Воронковим, А. Гриненко, В. Данюком, А. Колотом, Н. Чередниченко та ін.

Окремі вчені-економісти ототожнюють якість праці з якістю роботи персоналу, виходячи з розгляду праці як соціально-економічної категорії: зокрема, к. е. н. С. Решміділова наголошує, що: - «... слова «праця» і «робота» стосовно до працівників і трудових колективів означає одне і те ж поняття...» [7, с.250].

Виділення невирішених частин загальної проблеми. В той же час, у дослідженнях не поглиблюється вивчення самої економічної категорії якість праці. При тому, що якість праці має конкретне визначення, свої аспекти та впливає на загальний рівень культури праці на виробництві (О. М. Уманський [8, с.354-355]), є обов' язковим елементом в системі організації праці та її оцінки при визначенні розміру заробітної плати (С.Й. Радомський, В.М. Гончаров [9, с.229]), визначається нами як обов'язковий чинник, що впливає на відношення працівників до праці (Н. Д. Лук' янченко, Л. А. Лутай [10, с.131]), ця дефініція не знайшла належного висвітлення в сучасних наукових дослідженнях та залишається поза уваги навіть при викладанні базових навчальних дисциплін. Зокрема, в окремих випадках на якість праці не звертають уваги при викладанні дисципліни «Управління персоналом» ані при характеристиці підсистем управління персоналом [11, с.135], ані при визначенні критеріїв відбору та оцінки персоналу [11, с.195-201].

Формування цілей статті. Отже, з нашої точки зору необхідно:

- у методологічному та науковому аспекті довести доцільність використання показника якість праці;

- у   практичному   аспекті   проаналізувати   якість   праці   на обстежених підприємствах;

- визначити шляхи підвищення якості праці виходячи з існуючих проблем і досвіду підприємств України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Якість праці не може бути розглянутою як філософська категорія, що притаманне окремим вченим-економістам та науковцям [7, с.248].

З нашого погляду, якість праці є конкретною дефініцією, від якої залежить якість роботи суб' єкта господарювання - з однієї сторони, та яка характеризує якісний склад працівників - з іншої. При цьому, якість праці має суто соціально-психологічні аспекти: в ній віддзеркалюється потенціал працівника, його професіоналізм та вмотивованість до праці, характер та здібності працівника.

Тобто, в якості праці поєднуються суто економічні та соціальні (духовні) категорії, взаємозв'язок яких є безперечним. При цьому, обґрунтованість взаємозв'язкуміж забезпеченням якості роботи підприємства, якості продукції та якості праці полягає у наступному: від якості праці залежать якісні результати діяльності всього економічного механізму, що дозволяє збільшувати доходи та прибутки. В даному випадку сенергетичний ефект перетворення живої праці полягає у поліпшенні економічних показників - продуктивності та ефективності виробництва - тобто уречевленої праці [2, с.36]. Однак ми вважаємо, що поза створення ефективних стимулів до якісної праці та відповідній дисципліні праці досягти цього ефекту не можливо.

Яким чином досягається визначений вище ефект?

На наш погляд, відповідь на це запитання криється при розгляді основних аспектів, які характеризують якість праці та чітко визначені відомим вченим-економістом, доктором економічних наук, професором [8, с.355].

Основними аспектами якості праці можна вважати:

♦♦♦ Ступінь  самостійності   працівників  при  виконанні  роботи  (тобто -

виробничу демократію);

♦♦♦ Справедливість системи управлінського контролю та дисципліни;

♦♦♦ Можливість для свободи асоціації та колективних переговорів;

♦♦♦ Надійність   роботи,   з   урахуванням   можливості   для прикладання

працівником навичок, які придбані в іншого роботодавця на попередньому місці

роботи;

♦♦♦ Відповідальність, що пов'язана з роботою, а також можливість як для

задоволення цією роботою, так і попередження стресів від неї;

♦♦♦ Інтенсивність праці та її наслідки для фізичного та морального стану

здоров' я;

♦♦♦ Можливість задовольняти працівником власні потреби та потреби своєї

сім' ї;

♦♦♦ Можливість підвищувати кваліфікацію та переходити на роботу з більш

високою оплатою праці;

♦♦♦ Можливість вносити внесок у творчу діяльність підприємства (організації),

приймати участь в управлінні справами, впроваджувати власні інноваційні розробки та вирішувати колективні проблеми, реалізовувати власну ініціативу, яка корисна для загальної справи підприємства (організації).

Перелічені аспекти дають змогу стверджувати про наступне: в сучасних умовах розвитку економіки якість праці безпосередньо пов 'язується з принципами гуманізації праці. В цьому проявляється методологія якості праці.

На основі методології якості праці вченими-економістами Донецького національного університету та Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського впродовж 2005-2006 рр. проведено дослідження, яке дозволило визначити залежність якості праці від багатьох чинників [10, с.130-135].

Розгляд процесу управління відношенням до праці з точки зору її гуманізації на підприємствах ВАТ «Донецький металургійний завод» (ВАТ «ДМЗ»), ВАТ «ММК Азовсталь», ВАТ «ММК ім. Ілліча» та інших великих відомих підприємств Донецької області дозволяє стверджувати, що якість праці можливо підвищувати з урахуванням багатьох об' єктивних та суб' єктивних чинників. При цьому: - до об' єктивних нами віднесено зміст праці та виробничі умови праці, організація і оплата праці, соціально-психологічний клімат у колективі, система масової інформації і пропаганд; - до суб' єктивних - попередній досвід учасників трудового процесу, загальна і професійна структура працівників, психологічні, демографічні і соціально обумовлені особливості працівників [10, с.130].

В той же час, виходячи зі стану розвитку та її стратегії, на кожному підприємстві превентивне значення набувають окремі чинники, які впливають на якість праці.

Так, на ВАТ «ДМЗ» завдяки технологічної та організаційної реорганізації (впровадження сучасних техніки та технологій, реконструкції електросталеплавильного комплексу, розділення структури на самостійні підприємства), з метою удосконалення системи управління персоналом та підвищення якості праці були вжиті наступні заходи: удосконалено систему нормування та організації праці на основі поєднання професійних і трудових функцій; проведено позачергову атестацію кадрів з метою поліпшення якісного складу та оптимізації чисельності працюючих; введено систему оцінки ділових якостей працівників і відповідності посаді; для підвищення зацікавленості працівників у результатах та якості праці введена оплата за кінцевими результатами на підставі єдиного наряду для бригад. Поруч з цим, істотну увагу приділено створенню сприятливих умов праці, виявленню резервів зміцнення трудової дисципліни і зниження плинності кадрів, підготовці та підвищенню кваліфікації персоналу. Ці заходи дозволили підвищити якість продукції та збільшити обсяг її реалізації, серед якої більш, ніж 50% поставляється на експорт.

На ВАТ «МК «Азовсталь» превентивними чинниками, які сприяли підвищенню якості праці стали удосконалення контролю за використанням робочого часу і введення дієвої системи мотивації персоналу. В основі цієї роботи закладено: підвищення якості трудових норм із застосуванням сучасних методів вивчення витрат робочого часу на кожному робочому місці; удосконалення механізму визначення заробітної плати на основі впровадження ефективних форм заробітної плати, удосконалення тарифної системи, системи обліку індивідуального трудового внеску і якості праці. Ця робота охоплювала всі категорії працівників та підрозділи підприємства. Поруч із цим, особливу увагу було приділено впровадженню в систему заохочення значної кількості соціальних пільг і гарантій, фірмовому стилю, застосуванню систем внутрішньозаводського суперництва і продовженню трудових традицій, розвину тості системи морального стимулювання.

На ВАТ «ММК ім. Ілліча» з метою підвищення якості праці розроблена нова концепція маркетингової діяльності: удосконалення виробництва, удосконалення товару, інтенсифікації комерційних зусиль, виявленню потреб і запитів ринку. В рамках цієї концепції, основою підвищення якості праці стала стратегія управління якістю, реалізована в два етапи: на першому етапі вдосконалена робота відділів контролю якості; на другому етапі, на основі впровадженої японської моделі якості, функції контролю та забезпечення якості покладено на самі виробничі підрозділи з чітким визначенням відповідальності кожного з них за кінцевий результат. При цьому, у програму професійної підготовки робітників включена підготовка з питань забезпечення якості продукції.

Дані табл. 1 підтверджують зроблені раніше висновки про те, що система управління якістю праці на підприємстві повинна бути комплексною і охоплювати всі ланки господарського механізму.

Висновки та перспективи подальшого розвитку. Проведені дослідження дозволяють стверджувати про те, що підвищення якості праці повинно ґрунтуватися на комплексній стратегії розвитку будь-якого трудового колективу. При цьому, управління якістю праці працівників - взаємопов' язаний процес із усіма напрямами активізації виробничої діяльності.

Дослідження взаємозв'язку якості праці з результатами виробничої діяльності на металургійних підприємствах Донецької області за 2005 р._

 

 

Витрати

Рост

Приріст

 

Індекс

 

 

робочого

продуктив-

прибутку

Індекс

якості

Підприємства

Рента-

часу до

ності праці

до

якості

інди-

 

бельність

відпрацьо-

до

поперед-

колектив-

віду-

 

 

ваного

поперед-

нього

ної праці

альної

 

 

часу, %

нього року,

%

року, %

 

праці

ВАТ «ДМЗ»

1,23

18,0

0,08

+24,0

1,21

0,95

ВАТ «МК

1,25

26,0

0,09

+12,0

1,21

0,96

«Азовсталь»

 

 

 

 

 

 

ВАТ «ММК

1,21

9,0

0,10

+16,0

1,24

0,86

ім. Ілліча»

 

 

 

 

 

 

Підприємства, які послідовно реалізовують комплексні стратегії активізації виробничої діяльності, індекс якості колективної та індивідуальної праці підвищується з року в рік. Завдяки реалізації комплексних стратегій активізації виробничої діяльності підприємства мають можливість на основі підвищення якості праці збільшувати продуктивність живої та уречевленої праці, знижувати втрати робочого часу, збільшувати рентабельність та підвищувати рівень своєї конкурентоспроможності.

В той же час, на особливу увагу заслуговують методологічні аспекти управління та підвищення якості праці. Над цією проблематикою сьогодні працюють вчені-економісти Донецького національного університету та Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Туган-Барановського.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены проблемные аспекты методологии качества труда, определены пути ее повышения с учетом опыта известных отечественных предприятий Украины.

SUMMARY

In the article problem aspects of methodology of quality of work are considered, ways of its increase are determined in view of experience of the domestic enterprises of Ukraine.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Організація праці / Основні поняття. Терміни та визначення. - К.: Державний стандарт України Т. 11.04.00.31, 1994. - 5 с.

2. Додонов О. В. Продуктивність та оплата праці в Україні: аналіз та оцінка в динаміці: Монографія / Під заг. ред. д. е. н., проф. В. М. Гончарові. - Донецьк, СПД Купріянов В.С., 2007. - 200 с.

3. Кондаков Н. И. Логический словар-справочник. 2-е изд. - М.: Изд-во «Наука», 1975. -

720 с.

4. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. Пер. с англ. - М.:

«Дело ЛТД», 1994. - 702 с.

5. Маршалл А. Принципы экономической науки. - М.: прогресс, 1993. - И.1. - 415 с.

6. Гончаров В. М. Ефективність праці в контексті становлення ринкової економіки в Україні: проблеми та концепція вдосконалення // Економіст. - 2007. - № 1. - С. 10-13.

7. Решміділова С. Л. Встановлення сутності якості праці як соціально-економічної категорії // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праці. Спец. вип. до 100-річчя

КНЕУ та 40-річчя кафедри управління персоналом. Т.2. Управління персоналом в організаціях. - К.: КНЕУ, 2005. - С. 248-254.

8. Уманський О.М., Сумцов В.Г., Гордієнко В.Д. Соціально-трудові відносини: Навч. пос. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2003. - 472 с.

9. Радомський С.Й., Гончаров В.М., Додонов О.В. та ін. Організація й оплата праці на підприємствах в умовах переходу до ринкової економіки. Навч. пос. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2004. - 264 с.

10. Лук'янченко Н.Д., Лутай Л.А., Сердюк О.Ю. Управління трудовим колективом в умовах трансформаційної економіки. - Донецьк, 2006. - 236 с.

11. Виноградський М.Д., Бєляєва С.В., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Управління персоналом: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 504 с.

Надійшла до редакції 10.10.2007року

УДК 339.923:061.1ЕС (477)

РОЗШИРЕНИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ (НА ПРИКЛАДІ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

УКРАЇНИ ТА УГОРЩИНИ)

ЖурбаІ.Є., Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка кафедра світового господарства та міжнародних економічних відносин

Актуальність. У зв'язку з масштабним розширенням ЄС на схід і формуванням нового кордону між ЄС та Україною на початку XXI століття змінюється і формат співпраці як держав, так і прикордонних регіонів включно. Зміна характеру економічних, політичних відносин внаслідок якісних і кількісних змін в структурі ЄС має безпосередній вплив на формування нової системи відносин між регіонами, зокрема прикордонними регіонами України та регіонами країн нових членів ЄС.

Одним з пріоритетів євроінтеграційного напряму держави є максимальне використання євроінтеграційного досвіду країн Центральної Європи. Маємо на увазі адаптивну функцію євроінтеграційного та єврорегіонального досвіду.

Необхідність розробки комплексної та ефективної євроінтеграційної стратегії України вимагає і критичної оцінки наявного досвіду реалізації принципів, форм, методів, механізмів єврорегіональної інтеграційної політики України та її сусідніх держав, членів Європейського Союзу. В цьому контексті у складному взаємозв'язку процесів глобалізації, регіоналізації, потрібно проаналізувати рівні, типи економічної інтеграції та сформулювати роль і значення насамперед, регіонального сегменту міжнародної економічної інтеграції.

Досвід формування українсько-угорського транскордонного регіону в контексті євроінтеграції, його теоретичне узагальнення і практичні розробки в цілому дозволяють чітко визначити ті наукові принципи розробки оптимальної моделі формування і функціонування нової єврорегіональної економічної структури на прикордонних територіях.

Нині в Україні сформовані авторські концепції та парадигми міжнародної інтеграції як у загальносистемному вимірі, так і у європейському, міжрегіональному

© Журба І.Є., 2007вимірах. Проблематику регіоналізації в умовах глобалізації світогосподарських процесів, соціально-економічного розвитку країн та їх регіонів, проблемні питання оптимізації участі регіонів України в міжнародній економічній інтеграції вивчають такі провідні вітчизняні науковці: О. Амоша, О. Білорус, І. Бураковський, М. Долішній, Д. Лук'яненко, П. Луцишин, Ю. Макогон, В. Новицький, В. Оніщенко, В. І. Пила, В.Сіденко, С.Соколенко, П.Татаренко, А.Філіпенко, О.Шнирков та інші.

Проте багато проблем, які стосуються функціонування регіонів (особливо прикордонних регіонів) України за нових геополітичних умов в контексті розширення ЄС та зміни статусу транскордонного співробітництва регіонів у оновленому Євросоюзі, залишилися невивченими. Фрагментарність розробок обумовлює необхідність системного дослідження теоретичних і прикладних засад макро і мезорегіональної інтеграції. Відчувається і потреба в переосмисленні загальної моделі міжрегіонального/транскордонного співробітництва України за нових євроінтеграційних умов. Особливої уваги заслуговує активізація транскордонного співробітництва західних прикордонних регіонів України з східними прикордонними регіонами ЄС - держав Центральної Європи.

Мета та завдання дослідження. Головна наукова мета дослідження - розробка та вдосконалення теоретико-методологічних, концептуальних підходів стосовно активізації єврорегіонального транскордонного співробітництва регіонів, а також систематизація і узагальнення досвіду єврорегіональної політики України та Угорської Республіки та інших європейських країн, дослідження теорії практики євро регіонів які є найбільш результативними прикладами інституціоналізації транскордонного співробітництва. Відповідно до мети дослідження сформульовані наступні завдання:

• розкрити зміст євроінтеграційних процесів на регіональному рівні;

• здійснити системний аналіз організаційної структури регіональної політики Європейського Союзу.

В роботі ми намагались дослідити теоретичні підходи до аналізу євроінтеграційного транскордонного співробітництва регіонів, роль територій у розвитку інтеграційних процесів, здійснено науковий аналіз функціональної ролі регіонів у системі міжрегіонального/транскордонного співробітництва Європейського Союзу зокрема, а також дано короткий аналіз класифікації системи єврорегіонального співробітництва

В контексті розширення Європейського Союзу, де регіони відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку, де принципи субсидіарності та децентралізації є реаліями практичного життя, прикордонні регіони (в даному випадку України та Угорщини набувають особливих прав і можливостей, включно і відповідальності), отже поступово набирають економічної, політичної ваги у транскордонній/міжрегіональнш співпраці. При цьому обґрунтовується, що зміна характеру економічних, політичних відносин внаслідок якісних і кількісних змін в структурі ЄС має безпосередній вплив на формування нової системи відносин між регіонами України та державами Центральної Європи, включно і Угорщини. Концептуальне обґрунтування головних цілей, принципів і механізмів єврорегіональної співпраці прикордонних регіонів України та Угорщини на сьогодні слугує прикладом конструктивного, виваженого співробітництва суб'єктів прикордонних регіонів з метою якомога повного використання зовнішніх чинників задля соціально-економічного розвитку проблемних регіонів двох сусідніх держав.

Встановлено, що розробка комплексної та ефективної євроінтеграційної стратегії вимагає і критичної оцінки наявного досвіду реалізації принципів, форм, методи, механізмів єврорегіональної інтеграційної політики України та її сусідніхдержав, членів Європейського Союзу. З теоретико-методологічної точки зору, одним з пріоритетів євроінтеграційного напряму нашої держави є максимальне використання євроінтеграційного досвіду країн Центральної Європи, зокрема досвіду транскордонної співпраці України та Угорщини, на основі уніфікації загальних стандартів, принципів, організаційних структур максимально наближених до ефективної реалізації визначеної цілі, інтеграційної стратегії України.

Окрім цього, визначено, що регіональний, прикордонний рівень слід використати як в якості додаткової можливості євроінтеграції України, а також з метою підвищення конкурентоспроможності регіонів (особливо прикордонних), оптимізації системи чинників транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України. Практично, євроінтеграційне, транскордонне співробітництво здатне створити розгалужену систему стійких зв'язків регіонів України із регіонами Євросоюзу, що в свою чергу розширить можливості включення України до загальноєвропейських інтеграційних процесів.

Одночасно зроблено висновок, що Європейський Союз у міжнародній інтеграції відіграє структуровизначальну роль в якості доцентрованого ядра в контексті посилення своїх позицій у світовому вимірі. Таким чином, наближення кордонів Євросоюзу впритул до західних кордонів України створює принципово нову ситуацію і з точки зору подальшого розвитку транскордонного, міжрегіонального, єврорегіонального співробітництва між регіонами ЄС та України. Внаслідок розширення ЄС, суттєво змінився статус прикордонних регіонів по обидва боки кордону включно, підвищується їх роль та відповідальність у співробітництві. Пріоритети загально стратегічного значення у формуванні нової системи транскордонного співробітництва розробляють на сьогодні вже не тільки сусідні країни чи їх регіони, а Європейський Союз в цілому. Отже, на регіональному/міжрегіональному рівнях перехрещуються регіональні, субрегіональні, міждержавні інтереси так само, як і інтереси ЄС у контексті реалізації своєї східної політики.

Доведено, що складовою політико-правової основи транскордонного співробітництва регіонів Європи, включно і України, є не тільки загальноприйняті міжнародні угоди, конвенції, але важливою частиною системи єврорегіональної кооперації є також і двосторонні угоди, а також і національне законодавство відповідно кожної країни.

Зазначено, що ринкове реформування економіки в Україні в сучасних умовах вступає до завершального етапу. Зміна, плюралізм і багатоваріантність форм власності, зростання значення приватно-корпоративного сектору та підприємницької ініціативи в усіх сферах української економіки, адаптація її структури до ринкових умов і динамічного розвитку кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку супроводжуються якісними зрушеннями в розміщенні продуктивних сил і трансформації економічних систем на регіональному рівні з формуванням якісно нових міждержавних відносин.

Процес реструктуризації та інтеграції основних підсистем, елементів, ієрархічних і територіально-просторових структур єдиної загальноукраїнської народногосподарської системи стає важливою передумовою переходу до парадигми стабільного соціально-економічного росту і сталого економічного розвитку держави. Поступово на ринкових засадах формується принципово нова, цілісна і взаємозв'язана багаторівнева система народногосподарського комплексу України, що безпосередньо реагує на вимоги внутрішнього і міжнародного ринку, і здатна ефективно інтегруватися у світогосподарські зв'язки в умовах поглиблення процесів глобалізації та європейськоїекономічної інтеграції. За цих умов, включно і за умов сучасного розширення ЄС впритул до західних кордонів України, створюються сприятливі обставини для формування нових форм інтеграції, кооперації, міжрегіонального співробітництва у трирівневому просторі: ЄС - Україна - держави Центральної Європи. На нашу думку, важливим є формування нових регіональних інтеграційних інституцій, регіональних господарських структур - а саме, регіональних інвестиційно-інноваційних комплексів, кластерів на західному прикордонні України.

За умов розширення Європейського Союзу на схід і формування де-факто і де-юре з 1 травня 2004 року українсько-єсівського кордону, статус, функції українсько-угорського кордону набувають особливого значення. В цьому контексті виключно важливим фактором взаємодії суб'єктів європейської інтеграції, економічного співробітництва є нівеляція інституційних форм бар'єрного характеру, скасування бар'єрів на кордонах ЄС.

Сумісність євроінтеграційних цілей сусідніх держав визначається рельєфно здебільше на кордонах, в системі розвитку міжрегіонального, транскордонного співробітництва. В цьому контексті українсько-угорський кордон як українсько-єсівський кордон стає своєрідним міжнародним каналом комунікації, специфічної контактної інтеграційної зони в більш широкому тлумаченні кордону як простору, Важливим чинником східного кордону ЄС - українсько-угорського кордону є культурно-цивілізаційний вимір формування нового кордону ЄС.

Новітнє східне розширення Європейського Союзу значно змінило ситуацію на українсько-угорському прикордонні - це підсилює інтеграційні зусилля держав в регіоні, з іншого - створює певні бар'єри, уніфікуючи асиметричні форми співпраці. Європейський простір на сьогодні структурований різноплановими за характером, цілями, завданнями та масштабами транскордонними та міжрегіональними ініціативами.

На підставі аналізу динаміки перетину українсько-угорського кордону протягом 1990-2005 років, досліджено динаміку тих чи інших функцій кордону у конкретний проміжок часу (рис. 1). З метою визначення зміни характеру та загальної динаміки перетину українсько-угорського кордону, а також аналізу його перетину протягом певного часового лагу, нами було здійснено порівняльний аналіз по конкретним пунктам пропуску по усьому периметру українсько-угорського кордону.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету