І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 50

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Державна підтримка підприємництва невіддільна від зміцнення конкурентних позицій і у той же час, припускає створення для всіх господарюючих суб'єктів країни рівних умов виходу на ринок. Першочергове значення тут мають: принципи надання державної допомоги; критерії визначення об'єктів державної допомоги; форми державної допомоги; процедури її надання. Ці питання набувають особливу гостроту в умовах переходу до ринку й різкого скорочення обсягу державних ресурсів, що виділяються на данні цілі [1].

Якщо порівнювати українське конкурентне законодавство із законодавством країн ЄС, можна помітити певну схожість, але, звичайно, не можна сказати, що вони ідентичні. В Україні ці закони значно складніші, ніж в країнах ЄС де встановлені лише основні принципи конкурентної політики, тому ми маємо складність, повільність роботи законодавства та бюрократію. Над проблемою застосування державної допомоги взагалі існує багато запитань, починаючи з доцільності, закінчуючи порядком, підставами, механізмом її надання.

Саме в цій площині конкуренції ще багато над чим необхідно працювати. Сьогодні важливо звертати увагу на зміну ідеології державної допомоги, основним завданням якої є розвиток конкуренції, при цьому не повинно виникати випадків її присічення внаслідок отримання суб' єктами переважного положення на ринку.

Перш за все хотілося б зупинитися на деяких окремих аспектах питання надання та використання державної допомоги. Звернемо увагу на Європейську систему законодавства, яка відносно надання державної допомоги ґрунтується на статтях 87-89 Угоди про заснування ЄС ("Правила щодо державної допомоги") та на розділах, що стосуються транспорту, рибного, сільського господарств [5]. В Україні зараз маємо законопроект, який стосується державної допомоги розроблений Антимонопольним комітетом України. Де зазначено, що державна допомога - підтримка, яка надається суб' єкту або групам суб' єктів господарювання, виробництву певних товарів (наданнюпослуг, виконанню робіт) для компенсації відповідних витрат завдяки використанню ресурсу, підконтрольного державі або територіальній громаді (зокрема, за рахунок майна, коштів, у тому числі бюджетних, інших активів майбутніх періодів), яка надасть відповідному суб' єкту господарювання економічну перевагу, якої він не досяг би без отримання такої підтримки. Порівняно з цим, в законодавстві ЄС зазначено, що державна допомога не відповідає правилам європейського законодавства. При виникненні бажання у якоїсь з держав надати допомогу певному сектору, вона має заздалегідь подати необхідне обґрунтування в Європейську Комісію. У разі, якщо це не суперечитиме інтересам певної громади, Комісія може зробити виняток із загального правила.

У проекті Антимонопольного комітету України можна помітити деякі проблемні моменти, наприклад, стосовно контролю. В ньому об' єднані питання надання державної допомоги, і питання контролю за такою допомогою. Немає чіткої різниці між цими двома функціями держави. Можливість у цьому питанні наближення нашого законопроекту до європейського, а саме встановлення чіткості, могла б збільшити шанс позбутися зловживань та зайвих непорозумінь. Фактично, законодавчо треба окреслити наскільки держава може втручатися в бізнес через контроль за використанням державної допомоги, існує багато точок зору на те, що такий контроль у найкоротші строки треба мінімізувати. Україні необхідно розробити прозору законодавчу базу для впровадження відповідних положень. Прозора правова база, в рамках якої уряд надаватиме державну допомогу та контролюватиме її використання, має ґрунтуватися на чіткому визначенні субсидій та прихованих субсидій й, зокрема, на чіткому розрізненні між функцією надання допомоги та функцією аудиту та контролю за наданою допомогою [2].

Країни ЄС мають свою конкурентну політику, яка будувалася відповідно отриманому досвіду не один рік. На сьогодні ми бачимо, що Європейська Комісія не єдиний орган, який займається питаннями конкуренції, вона працює децентралізовано і більшістю картелів тепер займаються національні органи, національні суди (однак керуються вони все ж таки загальноєвропейським законодавством). Проте Україні ще зарано робити такий крок і вже зараз переходити від системи централізованого контролю. До того ж країні ще зарано відходити від системи попереднього сповіщення про дії, які можуть підпадати під порушення законодавства, до європейської системи, коли контроль фактично здійснюється вже після порушення конкурентного законодавства.

Взагалі прийняття закону відносно державної допомоги та на його основі внести зміни до існуючих нормативних актів, дало б змогу гармонізувати наше законодавство з законодавством ЄС в цій частині регулювання конкуренції та значно поліпшило б загальну ситуацію. Необхідною запорукою успішного соціально-економічного розвитку України є її здатність адаптуватись до потреб і вимог часу, а особливо в умовах активізації глобалізаційних процесів актуальності набувають питання культури конкуренції, адже вона забезпечує ефективний розвиток галузі, яка стимулює виробництво, інноваційні процеси, найбільш повне і якісне задоволення потреб споживачів.

Таким чином, спрямовуючи зусилля на вирішення зазначених проблем, законодавчого та практичного рівнів надання та використання державної допомоги, стимулюватиме на загальноприйнятих засадах економічний розвиток як на ринку відповідних галузей та регіонів, так і окремих суб' єктів господарювання.

Також забезпечення ефективного контролю за державною допомогою потребує свого належного розвитку, що дозволить значно підвищити використання суспільних ресурсів, відвернути витрати сум неправомірно наданої державної допомоги.

Висновки, зроблені в результаті дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Проведений аналіз окремих напрямків розвитку законодавства, яке стосується надання або використання державної допомоги, даєпідстави зробити висновок про те, що існуюча нормативна база у галузі конкуренції досі не належним чином регулює це питання.

Отже, на сьогодні більш чіткого правового регулювання у сфері конкуренції всі засади державної допомоги необхідно відобразити в окремому нормативному акті. Цей акт, по-перше, дозволить упорядкувати державну допомогу, по-друге, підвищить прозорість її надання, створить умови для ефективного використання, обґрунтування доцільності, ефективності надання та використання державної допомоги для кожного конкретного суб' єкта господарювання, а також сприятиме приведенню законодавства до вимог сучасності та гармонізації з європейським.

Таким нормативним актом може стати Закон України "Про надання державної допомоги та її використання суб' єктами господарювання". Крім того, доцільним буде внести зміни в інші нормативні акти, зокрема, до Закону України "Про захист економічної конкуренції", у ст.15 після п. 3 додати п.4 з таким змістом: антиконкурентними діями не визнаються дії уповноважених органів по наданню пільг чи інших переваг окремим суб' єктам господарювання, що ставлять їх у привілейоване становище відносно конкурентів, якщо такі дії передбачені законодавством про державну допомогу суб' єктам господарювання.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена вопросам упорядочения на законодательном уровне государственной помощи, которая оказывается субъектам хозяйствования и является инструментом государства при регулировании конкурентных отношений. Ее применение с учетом интересов хозяйствующих субъектов и особенностей конкуренции может обеспечивать создание благоприятных условий для развития национальной экономики.

SUMMARY

Article is devoted to questions of ordering at a legislative level of the state help which appears to subjects of managing and is the tool of the state at regulation of competitive attitudes. Its application in view of interests of managing subjects and features of a competition can provide creation of favorable conditions for development of national economy.

СПИСОК ДЖЕРЕЛА:

1. Клияненко Б. Т., Кратинов Р. А., Куценко Н. А. Защита отечественного товаропроизводителя в контексте регуляторной политики государства // Вісник Донецького університету, 2005 - №2. - С. 26-29.

2. Коцюба О., Бірюков О., Масбаум М., Фуке Д. Правила конкуренції. Державна допомога. Банкрутство // Правила конкуренції. Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, 2005 - №5. - С. 45-51.

3. Бобкова А. Г. К вопросу о понятии субсидий в хозяйственном законодательстве Украины // Предпринимательское право в странах СНГ, 2005 - № 1. - С. 39-42.

4. Носова О. В. Про роль держави у забезпеченні конкурентоспроможності економіки // Конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємництво, 2006 - № 1. - С. 65 - 76.

5. Treaty establishing the European Communiti - (consolidated text) // Official Jornal C 325 of 24 Deceber 2002.

Надійшла до редакції 10.11.2007року

УДК 336.225.3 (477.62)

ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У БЮДЖЕТІ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Прокопенко О.А., перший заступник начальника Державної податкової інспекції Будьонівського району м. Донецька; здобувач кафедри фінансів і кредиту Київського економічного інституту менеджменту

Вступ. Однією з найбільш складних проблем, з якою стикаються майже всі країни світу, є досягнення соціально-економічного балансу розвитку на рівні регіонів. Головним джерелом коштів, що надходять у розпорядження держави і використовуються для фінансування суспільних потреб, є податки. Окрім того, податки є важливим регулятором економічних процесів. Саме тому від виваженості і ефективності податкової політики залежить розвиток держави в цілому та її регіонів зокрема.

Постановка проблеми. Проблеми і перспективи розвитку податкової системи України, її вплив на економічний і соціальний розвиток держави, турбують багатьох вчених, зокрема В. Андрущенка, О. Данілова, В. Загорського, А. Соколовську, О. Тищенка та ін. Проте питання впливу оподаткування на соціально-економічний розвиток регіонів залишається малодослідженим. Тому метою нашої статті є дослідження ролі податку з доходів фізичних осіб у формуванні бюджету Донецької області та пошук його оптимальної ставки.

Викладення основного матеріалу. Податкові надходження є основою формування зведеного бюджету держави. Як свідчить зарубіжний досвід, основою формування дохідної частини регіональних бюджетів більшості розвинених країн світу також є податкові надходження [1]. Проаналізуємо, яка ситуація із формуванням доходів обласного бюджету склалась в Донецькій області (табл. 1).

Таблиця 1

Доходи бюджету Донецької області__

Показники

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

Доходи загального фонду, у тому числі (млн. грн.)

1263,5

1486,8

1731,5

2119,0

2082,3

2787,4

3511,1

Податок з доходів фізичних осіб3

791,0

1080,8

1293,6

1627,2

1655,8

2110,1

2703,8

Платежі за використання природних ресурсів

198,3

225,1

240,9

261,9

300,0

322,3

350,7

Інші доходи

274,2

180,9

197,0

229,9

126,5

355,0

456,6

Офіційні трансферти

1255,8

341,8

426,0

656,0

1356,8

1538,4

2907,7

Всього доходів

2781,9

2125,2

2461,2

3118,1

3850,7

4889,2

7143,3

Питома вага податку з доходів фізичних осіб, %

28,4

50,86

52,56

52,19

43,0

43,16

37,85

Питома вага плате­жів за ресурси, %

9,86

10,6

9,8

8,4

7,79

6,59

4,9

Питома вага трансфертів, %

45,14

16,08

17,3

21,04

35,24

31,47

40,71

Джерело: розраховано автором на основі «Фінанси Донецької області за 2006 рік», с. 15 - 16.

© Прокопенко О.А., 2007

3 До 2004 року - прибутковий податок з громадян, з 2004 року - податок з доходів фізичних осіб

З даних таблиці видно, що головними джерелами формування доходів бюджету Донецької області є податок з доходів фізичних осіб (до 2004 року прибутковий податок з громадян), трансферти та платежі за природні ресурси. Найбільшу питому вагу мають податок на доходи фізичних осіб та трансферти. Питома вага податку з доходів фізичних осіб у середньому становила 44%, найбільше значення - 52,56 % -спостерігалось у 2002 році, а найменше - 37,85 % - у 2006 році.

Для аналізу взаємозв'язку надходжень податку з доходів фізичних осіб з основними макропоказниками було розраховано питому вагу податку у фонді оплати праці працівників Донецької області (реальну ставку оподаткування доходів фізичних осіб) та питому вагу фонду оплати праці у валовому внутрішньому продукті Донецької області (табл. 2).

Таблиця 2

Взаємозв'язок надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб з

фондом оплати праці та ВВП області

Роки

Питома вага надходжень

податку з доходів фізичних осіб у бюджеті, %

Питома вага фонду оплати праці у ВВП,

%

Надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету, млн. грн.

2000

11,82

38,75

791,0

2001

12,92

36,60

1080,8

2002

13,47

37,99

1293,6

2003

14,23

37,72

1627,2

2004

11,49

31,60

1655,8

2005

10,55

34,47

2110,1

2006

10,80

33,95

2703,8

Джерело: розраховано автором на основі «Фінанси донецької області за 2006 рік», с. 15 - 16, «Окремі макроекономічні показники по Донецькій області за 2001 - 2005 роки», с. 9, 19, «Доходи та витрати населення Донецької області за 2006 рік», с. 5, Статистичний щорічник Донецької області, с. 285.

Використовуючи регресійний метод аналізу було побудовано рівняння взаємозв' язку середньої реальної ставки оподаткування доходів фізичних осіб та реальних надходжень податку з доходів фізичних осіб (рис. 1, 2). Розрахунки проводились окремо з 2000 по 2003 рік включно, та з 2004 по 2006 рік у зв' язку з тим, що в 2004 році було запроваджено податок з доходів фізичних осіб за пропорційною

ставкою.

1800 1600 1400 1200 1000

800 600 400 200 0

y = 272,14x + 517,8

R   = 0,9935

11,82 12,92 13,47 14,23

Ф      Надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету, млн. грн. Лінійний (надходження податку з доходів фізичних осіб)

Рис. 1. Взаємозв'язок ставки прибуткового податку з громадян та реальних надходжень прибуткового податку до бюджету

З рисунку 1 видно, що взаємозв'язок між аналізованими показниками прямий, на тісноту зв'язку вказує коефіцієнт кореляції - 0,9935. Параметри рівняння говорять про те, що збільшення ставки прибуткового податку з громадян на 1% призводило до зростання надходжень до бюджету від цього податку на 272,14 млн. грн. Варто відмітити, що таке зростання відбувалось автоматично при збільшенні номінальних доходів населення, при цьому податковий тягар перекладався на ту частину населення, чиї доходи зростали швидшими темпами.

y = 524x + 1108,6 3000 -і у

2500

2000

1500

1000

500

0

11,49 10,55 10,8

-Ф-Надходження податку з доходів фізичних осіб до бюджету, млн. грн.

-Лінійний (надходження податку з доходів фізичних осіб)

Рис. 2. Взаємозв'язок реальної ставки податку з доходів фізичних осіб та надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету

З рисунку 2 видно, що взаємозв' язок між аналізованими показниками також тісний, про що свідчить коефіцієнт кореляції - 0,9941. Параметри рівняння засвідчують, що із збільшенням реальної ставки податку з доходів фізичних осіб на 1% надходження від податку з доходів фізичних осіб мають зростати на 524 млн. грн. Проте у зв' язку з тим, що з 2004 року застосовується пропорційна ставка оподаткування доходів (у 2004 році 13%, з 2005 року 15%), домогтися зростання реальної ставки податку з доходів фізичних осіб можна тільки шляхом скасування податкових пільг зі сплати даного податку.

Зважаючи на те, що пропорційне оподаткування доходів фізичних осіб не передбачає перекладання податкового тягаря з менш забезпечених фізичних осіб на більш забезпечених, відміна податкових пільг в умовах низьких реальних доходів громадян є неможливою.

На рис.3 відображено взаємозв'язок зміни реальної ставки податку з доходів фізичних осіб (далі ПДФО) (до 2004 року прибуткового податку з громадян) та темпів росту надходжень до бюджету від вказаних податків.

40 35 30 25 20 15 10

5 0

11,82            12,92 13,47 14,23 11,49 10,55 10,8

—•-Темпи зростання надходжень від ПДФО

Рис. 3. Темпи зростання надходжень до бюджету від ПДФО (прибуткового податку

з громадян) протягом 2000 - 2006 рр.

З рисунку видно, що найбільші темпи росту надходжень від прибуткового податку з громадян спостерігались у 2002 році, коли його реальна ставка складала 12,92%, що може дати підстави вважати її оптимальною. Проте спочатку необхідно проаналізувати поведінку питомої ваги фонду оплати праці у ВВП в залежності від зміни реальної ставки податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) (рис. 4, 5).

39 38,5

38 37,5

37 36,5

36

35,5 35

y = -0,8667x3 + 6,97x2

16,993x + 49,64

11,82

12,92

13,47

14,23

Пито м а вага фо нду оплати пр аці у ВВП, %

■ Поліном інальний (питома вага фонду оплати праці)

Рис. 4. Взаємозв'язок реальної ставки прибуткового податку з громадян та питомої ваги фонду оплати праці у ВВП

З рисунку 4 видно, що питома вага фонду оплати праці є дуже чутливою до зміни реальної ставки податку, вказана залежність є обернено пропорційною. Найнижчою є питома вага фонду оплати праці у 2002 році при ставці 12,92%, найвищою - у 2003 році при ставці 13,47%. Така еластичність фонду оплати праці до ставки прибуткового податку говорить на користь застосування прогресії в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

35

34

33

32

31

30

y = -1,695x + 7,955x + 25,34

11,49

10,55

10,8

Питома вага фонду оплати праці у ВВП, % ■Поліном інальний (Питома вага фонду оплати праці)

Рис. 5. Взаємозв'язок реальної ставки податку з доходів фізичних осіб та питомої

ваги фонду оплати праці у ВВП

З рис. 5. видно, що взаємозв'язок між реальною ставкою податку з доходів фізичних осіб та питомою вагою фонду оплати праці у ВВП обернено пропорційний. Збільшення реальної ставки негативно позначається на динаміці фонду оплати праці. Найбільше значення питомої ваги фонду оплати праці у ВВП спостерігається при реальній ставці 10,55%. Таким чином, можна зробити висновок, що збільшення реальної ставки оподаткування доходів громадян призводить до звуження питомої ваги бази оподаткування у ВВП. Це ще раз підтверджує необхідність застосуванняпрогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб, проте кількість ставок має бути мінімальною.

Висновки. На основі результатів проведеного дослідження можна зробити висновки, що розрахувати єдину оптимальну ставку оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням інтересів і платників податків, і держави неможливо. На сьогоднішній день вона знаходиться в межах від 10,5% до 13,5%. Тому доцільним є застосування прогресії в оподаткуванні доходів фізичних осіб з невеликою кількістю ставок. Перспективою подальших досліджень визначено обґрунтування прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена оценке роли налога из доходов физических лиц в бюджете Донецкой области. Автор осуществляет поиск оптимальных ставок налогообложения доходов физических лиц с целью учета интересов государства и налогоплательщиков .

SUMMARY

Article is devoted an estimation of a role of the tax from incomes of physical persons in the budget of Donetsk area. The author carries out search of optimum rates of the taxation of incomes of physical persons for the purpose of the account of interests of the state and tax bearers.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д. Податкові системи зарубіжних країн./ За заг. ред. М.Я. Азарова. - К.: «Видавничий дім «Комп'ютерпрес», 2004. - 240 с.

2. Доходи та витрати населення Донецької області. Статистичний бюлетень. За ред. В.Д. Котельнікова/ Головне управління статистики у Донецькій області. - Донецьк,

2007. - 121 с.

3. Загорский В. С., Тищенко А. Н. Оптимальное налогообложение: подходы и возможности// Налогообложение: проблемы науки и практики - 2007: Монография. -Х.: ИД «ИНЖЕК», 2007. - С. 12 - 27.

4. Основні макроекономічні показники по Донецькій області за 2001 - 2005 роки, статистичний збірник./ За ред. Котельнікова В. Д. Головне управління статистики у Донецькій області. - Донецьк, 2007. - 30 с.

5. Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. - К.:

Знання-Прес, 2004. - 454 с.

6. Статистичний щорічник Донецької області за 2006 рік. За ред. Зеленого О. А. Головне управління статистики у Донецькій області. - Донецьк, 2007. - 397 с.

7. Фінанси Донецької області за 2006 рік./ Головне управління статистики у Донецькій області. Відп. за випуск Авдєєва В.В., Донецьк. - 2007. - 121 с.

УДК 330.131.7

ІНСТРУМЕНТИ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ РИЗИКІВ АКТИВІВ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ ПРИ ФІНАНСУВАННІ НИМИ ІННОВАЦІЙ

Чемарєв В.В., аспірант Донецького національного університету

З метою створення ефективного механізму управління активами небанківських фінансових установ для формування джерела фінансування інноваційних проектів в умовах невизначеності постає необхідність чіткого розрахунку виявлених ризиків. Об'єктом ризику при фінансуванні за рахунок активів фінансових установ є грошові кошти або їх еквіваленти, що повинен сплатити реципієнт. Встановлення розміру ризику інноваційного проекту має вирішальне значення для фінансової стабільності небанківської фінансової установи, та відповідно для прийняття рішення щодо розміщення активів в даний проект.

Методам ідентифікації та визначення розміру ризику при фінансуванні інновацій найбільше уваги приділено такими вченими та практиками як Філін С., Скамай Л., Панкратова Ю., Лукасевич І., Лепешкина М., Готовчиков І., Вітлінський В., Наконечний С. Аналіз досліджень вказаних авторів дозволив встановити основні інструменти та методи оцінки ризиків при фінансуванні проектів (підприємств). Проте існуючі методи потребують уточнення та доопрацювання для вирішення мети даного дослідження.

Метою даної статті є визначення інструментів та методів, за допомогою яких можливо встановити ризики при розміщенні активів небанківської фінансової установи в інноваційні проекти з урахуванням динаміки функціонування останньої. В роботі проводиться аналіз існуючих методів та пропонуються нові для даного напрямку дослідження.

Активи фінансових установ, які розглядається в даному дослідженні, складаються з наступних видів:

- грошові кошти;

- боргові зобов'язання;

- право вимоги боргу;

- цінні папери.

Оскільки фінансові активи змінюються в кожний момент часу як в цілому, так і за окремими складовими, то вони мають високий рівень динаміки. Отже необхідно розглядати саме рух активів за визначений проміжок часу.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету