І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 51

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Ризик має місце тоді, коли деяка дія може призвести до кількох взаємовиключних результатів з відомими розподілами їх ймовірностей. У фінансовому аналізі при визначені ризику враховується тільки можливість невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань, яка розглядається як обумовлена перш за все динамікою прибутку та грошових потоків підприємства що склалася історично [1, ст. 45]. Слід також враховувати, що при оцінці ризику показники розраховуються для проекту, тому необхідно дослідити вплив проекту на показники підприємства в цілому.

У випадку фінансування інновацій концепція виміру інноваційного ризику не може базуватися на класичних ймовірнісних принципах, які використовують можливості необмеженого повтору одних й тих самих подій в схожих умовах [2, ст. 22].

© Чемарєв В.В., 2007

36В світовій практиці фінансового менеджменту використовуються різні методи аналізу ризиків інвестиційних проектів. До найбільш поширених слід віднести [3, ст. 65; 4, ст. 59; 5]:

- метод коректування норми дисконту;

- метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності);

- аналіз чутливості критеріїв ефективності;

- метод сценаріїв;

- аналіз ймовірнісних розподілів потоків платежів;

- метод імітаційного моделювання.

Не зупиняючись докладно на кожному з методів, які досить доступно роз'яснені в спеціальній літературі, розглянемо лише основні поняття, на яких базуються методи та розглянемо їхнє застосування для аналізу ризиків інноваційних проектів.

Метод коректування норми дисконту здійснює приведення майбутніх потоків платежів до теперішнього моменту часу. Проте отримані результати суттєво залежать лише від розміру надбавки за ризик, яка з часом не змінюється, а залишається константою. Для успішних інноваційних проектів характерна ситуація з різким зменшенням ризику на стадії реалізації продукції, або, навпаки, до різкого збільшення у випадку неможливості реалізації продукції, тому використовувати цей метод в чистому вигляді не є доречним.

Метод достовірних еквівалентів усуває основний недолік попереднього методу шляхом введення коригуючих коефіцієнтів аи які відображають ступінь ризику для кожного періоду реалізації інноваційного проекту. Формула для розрахунку NPV буде мати в даному випадку наступний вигляд [4, ст. 60]:

де CFt - потік платежів в періоді t; r - ставка дисконтування;

І0 - сума інвестицій (витрат) за весь строк реалізації проекту; n - кількість розрахункових періодів реалізації проекту;

at - коригуючий коефіцієнт, що відображає величину ризику потоку платежів в періоді t.

З використанням коригуючого коефіцієнту постає питання його оцінки, яке даний метод не вирішує, що є його основним недоліком. Також залишається невирішеним питання оцінки розміру надбавки за ризик.

Метод аналізу чутливості критеріїв ефективності зводиться до дослідження залежності результативного показника діяльності підприємства від варіації значень показників, на яких базується їх визначення. Аналіз проводиться шляхом здійснення наступних кроків:

- визначається математичний зв'язок між вхідними (незалежними) та вихідними змінними;

- визначаються найбільш вірогідні значення для вхідних змінних та можливі діапазони їх зміни;

- шляхом зміни значень (отриманих оцінок) вхідних змінних, досліджується їх вплив на значення вихідних змінних.

Проект, який має меншу чутливість до змін незалежних змінних, має менший рівень ризику та відповідно більшу перевагу над іншими. Процедура аналізу чутливості передбачає зміну однієї з вхідних змінних, в той час коли інші незалежні змінні залишаються незмінними, що обмежує особу, яка приймає рішення, в інформації про результати аналізу. Тому постає задача пошуку інструментів, за допомогою якихможлива зміна як одного так і декількох змінних, для дослідження їх спільного впливу на результати проекту.

Метод сценаріїв передбачає наявність наступних етапів дослідження:

- визначають декілька сценаріїв для вхідних змінних (песимістичний, найбільш вірогідний, оптимістичний);

- визначають ймовірнісну оцінку кожного зі сценаріїв P(t)={pi(t)}, i=\,n, де n -кількість сценаріїв;

- для кожної вихідної змінної розраховують математичне сподівання та дисперсію з урахування визначених ймовірностей на попередньому етапі;

- проводиться аналіз ймовірнісних розподілів на базі отриманих результатів. Визначаючи ризик проекту як рівень відхилення його результуючих показників

від запланованих, найменш ризикованим проектом буде той, вихідні змінні якого матимуть найменше значення стандартного відхилення.

Визначимо вихідні змінні даних небанківських фінансових установ через функцію Y(t), тоді, йдучи етапами методу, математичне сподівання вихідних змінних дорівнює:

(2)

<7(Y) = ^P *(Y -M(Y))2

(3)

Знаючи параметри розподілу вихідних змінних, можемо визначити ймовірність того, що необхідна змінна Y(t) буде менше або більше заданого значення Y' за наступним співвідношенням:

С Y '-M (Y) ^

P(Y > Y') = 1 -F|

С Y -M (Y ) ^ <7(Y )

(4)

(5)

де F(Y) - функція Лапласа.

Отже, метод сценаріїв дозволяє досить наглядно оцінити ризики інноваційних проектів в цілому. Проте питання оцінки ймовірностей настання того чи іншого сценарію залишається не вирішеним.

Аналіз ймовірнісних розподілів потоків платежів використовується при розрахунках NPV проектів. Проблема полягає у визначені ймовірності для кожного з потоків платежів із-за відсутності масиву даних (історії) для інноваційних проектів.

Обмеження, зазначені в вищеописаних методах, вирішуються за допомогою імітаційного моделювання. Даний метод полягає у виявленні мінімального та максимального значення вхідних змінних. Задається характер розподілу ймовірностей. На базі обраного розподілу будується математична модель активів небанківської фінансової установи, та за результатами імітації отримуються значення вихідних змінних Y(t).

При використанні таких видів фінансових інструментів, як лізинг, факторинг, довірче управління фінансовими активами, при фінансуванні інноваційних проектів особливе значення має кредитний ризик, що визначається як ймовірність втрат зі сторін-укладачів контракту про придбання фінансового інструмента внаслідок невиконання зобов'язання іншою стороною [6]. Тому розглянемо цей вид ризику докладніше. Відповідно до останньої редакції Базельської угоди про капітал, відомої як "Базель ІІ", плата за використання фінансових ресурсів фінансової установи складається з двох складових: покриття витрат на обслуговування тілу кредиту та покриття кредитного ризику [7, ст. 23].

Вважаємо за доцільне для визначення величини ризику неповернення коштів, від якого буде залежати й величина плати за користування наданими коштами, використовувати коефіцієнт варіації [8, ст. 91; 9, ст. 249]:

RISK (S ) =

M (S) (6) Для спрощення розрахунків розділимо всіх реципієнтів фінансових установ за

класами Uj, j = 1, m, m - кількість класів. Класи визначаються в залежності від економічних та якісних показників діяльності реципієнта. Установи самостійно встановлюють нормативні значення для кожного показника в залежності від політики надання тієї чи іншої фінансової послуги даної установи, становища на ринку, особливостей клієнта тощо. Статистичну оцінку ймовірності неповернення наданих коштів можливо отримати за допомогою наступної формули [10, ст. 29]:

т.,

Р' =M    1 (7)

де - кількість грошових одиниць і-го реципієнта j-го класу, строк заборгованості за черговим платежем яких дорівнював більше 30 днів;

Mji - загальна кількість наданих грошових одиниць і-му реципієнту j-го класу за розрахунковий період;

kj - коригуючий коефіцієнт, визначений в залежності від j-го класу реципієнта (подібна методика щодо визначення класу реципієнта та встановлення відповідного коефіцієнта рекомендована для використання Національним банком України [11, 12]);

1=1, n, n - кількість реципієнтів, яким надані грошові кошти за період. Для визначення ймовірності неповернення наданих коштів всіх реципієнтів j-ої групи зважимо ймовірності кожного реципієнта за сумою наданих коштів:

Pj = M 2 Mn * Рп

Mj ji (8) де Pji - ймовірність неповернення коштів і-го реципієнта j-го класу (групи). Ймовірність (ризик) неповернення всіх розміщених активів небанківської фінансової установи A(t) буде визначена відповідно за наступною формулою:

. . (9)

де А - сума активів небанківської фінансової установи.

Виділимо з суми дебіторської заборгованості і-го реципієнта заборгованість за основною сумою S1i(t) (наприклад, тілом кредиту) та заборгованість за винагородою фінансовій установі S2t(t).

S(t) = S4t) u s2(t), s\t) n s2(t) = 0 (10)

У випадку неповернення реципієнтом основної суми та/або винагороди установи, сума неповернених коштів повинна бути перекрита сумою отриманої винагороди:

або

(11)

i=1 i=1

(12)

За умови, що особа, яка приймає рішення про надання кредиту, має два типи рішень

bp за кожним реципієнтом (надати / не надати), а також що за рахунок частини винагороди фінансової установи здійснюється формування резерву в розмірі, необхідному для покриття збитків від неповернення коштів, ліва сторона нерівності (12) фактично означає величину середнього розміру операційного прибутку фінансової установи [10, ст. 30]:

nm nm

NI (Lsi)=ZZ[ lp *(1 - )*S 2 p] -YT\Ln * Psi * s,]

]=1 i=1 j=1 i=1 (13)

де NI(Lji) - середній розмір операційного прибутку фінансової установи.

Lsi= 111 , j = 1 n, І = 1, m

J (14)

Для  визначення  оптимального рішення щодо  кожного з реципієнтів, тобто

визначення значень вектора-функції Lji(t), необхідно розв'язати наступну оптимізаційну

задачу:

nm nm

NI(Lji) = ZZ [Lji* (1 - Pn)* S231 ] - ZZ [Lj* Pjt * Sjt ] ^ max

(15)

j=1 i=1 j=1 i=1

ZZ[ Lsi*s 1 л] < A

j=1 i=1

(16)

(17)

Для кредитів, за якими прийняте позитивне рішення, тобто Lji=l, для і-го реципієнта потрібна виконуватись наступна нерівність [10, ст. 31]:

(1 -Pt)*s2i -p, *st >о (18)

Якщо привести винагороду фінансової установи до ефективної процентної ставки Vifi1, S2), тоді:

S2i= S1* V, (19) В такому випадку для визначення необхідної суми винагороди (як ефективної процентної ставки) Vi для і-го реципієнта будемо використовувати формулу, яка відображає залежність винагороди від даного рівня ризику:

Уг >—PP (20) 1 - 2р,

Причому,

рг < 0.5 (21)

Це означає, що розрахункова ймовірність (ризик) неповернення кредиту не може бути більша або дорівнювати 0,5. В останньому випадку приймається негативне рішення щодо надання кредиту, тобто Lji=0.

Особливої уваги потребує методика визначення оцінки розміру операційного ризику небанківської фінансової установи за допомогою операційного важелю. В загальному випадку даний показник визначається як відношення відносної зміни прибутку до відносної зміни валового доходу. Проте для фінансової установи валовим доходом будуть служити активи в момент часу t.

DOL(t) =_RNET (t )* BEP(t)_= Ш(22)

RNET(t)* BEP(t) - COST(t)   AA(t)/A(t) ( )

NI(t) = RNET(t) * BEP(t) - COST(t) (23) де DOL (t) - рівень операційного важелю в періоді t;

NI(t) - операційний прибуток в періоді t;

BEP(t) - розмір загальних активів без урахування заборгованості за нарахованим доходом від розміщення коштів фінансової установи в періоді t; COST (t) - постійні витрати установи в періоді t;

RNET(t) - чистий процентний дохід, що дорівнює різниці між сумою доходу, отриманого від розміщення активів та розміром плати за залучені кошти, за рахунок яких сформовані ці активи, виражений в процентах до розміру загальних активів.

При використанні показника операційного важелю слід мати на увазі наступну його інтерпретацію [13, ст. 314]:

- чим більше доля змінних витрат в загальних витратах установи, тим менше операційний важіль;

- підприємство з більшою величиною операційного ризику більше ризикує у випадку зменшення розміру розміщених активів;

- підприємство з меншою величиною операційного ризику отримає менше операційного прибутку у випадку збільшення розміру розміщених активів.

Виходячи з вищезазначеного фінансова установа повинна підтримувати розподіл витрат (постійні/перемінні) на тому рівні, який йому необхідний в даних ринкових умовах.

В доповнення до вищезазначених методів може бути використаний сценарний підхід та аналіз чутливості, які реалізуються при тестуванні динамічної моделі інноваційного проекту. Однією зі складових сценарного підходу є моделювання несприятливих коливань факторів, що мають вплив на рівень інноваційного ризику. Метою такого тестування є перевірка можливості системи керувати ризиками протидіяти несприятливому розвитку подій. Аналіз чутливості починають з найбільш значущих факторів. Сам аналіз включає як кількісні, так і якісні методи. Коли не може бути встановлена пряма залежність між параметрами що варіюються, слід враховувати непрямий вплив зміни значень кожного з параметрів на інші. Тому перш ніж приступити до аналізу чутливості, необхідно розробити план аналізу, визначивши по відношенню до кожного параметру що варіюється перелік дій та умов, при виконанні яких може бути досягнуто бажане значення параметру, а також наслідків, до яких може привести його зміна. Необхідно також задати граничні значення параметрів що варіюються у відповідності зі сценаріями розвитку інноваційного (венчурного) проекту з песимістичної, найбільш реальної (базової) та оптимістичної точок зору [14, c. 24].

Резерви фінансової установи формуються в залежності від очікуваних збитків, тобто наявних ризиків складових активів, та в залежності від днів прострочення за нарахованими платежами. Резерв R(t) розраховується як визначена керівництвом установи або на законодавчому рівні доля H від заборгованості за основною сумою S2i(t):

R(t) = H * S\ (t) (24)

Отже, при управлінні ризиками активів небанківських фінансових установ пропонується додержуватись наступного механізму:

- визначення економічних та якісних показників реципієнта;

- визначення рейтингу реципієнта та віднесення його до відповідного класу ризику;

- вибір проекту, якому буде надане фінансування, та розрахунок відповідної суми винагороди фінансової установи Vi(t) з заданими параметрами відповідно до класу ризику;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету