І П Булєєв - Вісник донецького університету - страница 6

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 

Доведено, що на початку XXI століття відбувається динамічна зміна статусу, характеру, складових українсько-угорського кордону. Здійснений аналіз розвитку прикордонної інфраструктури, прикордонного менеджменту та виокремлення специфіки перетину українсько-угорського кордону, більше того врахування введення Шенгенського візового режиму вже у найближчій перспективі протягом 2007-2008 років дозволяє констатувати, що українсько-угорський кордон знаходиться у стадії динамічної трансформації.

На основі порівняльного аналізу статистичних даних Нірбаторської Прикордонної Дирекції та Зведених звітів Держкомкордону України в окремо кожному проміжку часу та на кожному конкретному пункту перепуску: Вилок-Тисобеч, Лужанка-Берегшурань, Косино-Барабаш, Дзвінкове-Лонья, Чоп-Загонь, Вилок-Тисобеч, Лужанка-Берегшурань, Косино-Барабаш, Дзвінкове-Лонья, Чоп-Загонь, з'ясовано, що перетин українсько-угорського кордону у загальнодержавному контексті, визначає його як один з най динамічніших кордонів. З боку України найактивніший перетин саме на західному прикордонні це українсько-польський кордон, а з сторони Угорщини український кордон є одним з найважливіших транзитних шляхів як у позитивномувідношенні стосовно динамічного перетину вантажів, послуг, товарів тощо, а також і в негативному сенсі - як один з каналів перетину для нелегальних мігрантів.

16000000 14000000 12000000 10000000 8000000 6000000

4000000 2000000 0

1991   1992   1993   1994  1995   1996   1997   1998   1999   2000   2001   2002   2003   2004 2005

Рис. 1. Динаміка перетину українсько-угорського кордону 1991-2005 pp.

Закарпаття, завдяки особливостям географічного розташування, протягом останніх сторіч відігравало роль своєрідного "ділового мосту" у встановленні зв'язків між Сходом та Заходом і за умов подальшого вдосконалення та технічного переоснащення транспортних комплексів зберігатиме цю роль. Згідно підрахунків експертів, можливий обсяг перевезень через Закарпатську область оцінюється у 52 млн. тонн експортно-імпортних та транзитних вантажів на рік, що є двічі більше, ніж сьогодні.

Основною метою розвитку прикордонної інфраструктури є покращення економічного потенціалу регіону. Це може бути досягнуто наступними шляхами: використовуючи вигідне розташування регіону, розвиток транспортних шляхів та обслуговуючої інфраструктури транзитного руху, а з іншого боку, покращення економічної ситуації в регіоні шляхом розвитку місцевої інфраструктури. Важливими заходами стосовно ефективного підключення України до розвитку V-ro транспортного коридору ЄС є розвиток автомобільної магістралі та залізничних сполучень; розвиток інфраструктури вже існуючих пунктів перетину кордону та побудування нових КПП.

Аналіз вище наведених фактів свідчить, що стратегічна важливість регіонального фактору в політиці Європейського Союзу зумовлена цілим комплексом обставин, і була своєрідною реакцією на проблеми регіональних диспропорцій та проблем структурних змін (економічні обставини детермінували формування та активізацію регіональної політики ЄС), а також пов'язана із процесами європейської інтеграції, включно і політикою поступового розширення ЄС.

Методологічно, в ході наукового аналізу, визначені основні механізми регіональної політики ЄС, а також і досвід Євросоюзу стосовно керування ситуацією у регіональній політиці, що можливо використати у вітчизняній практиці. Прагматичною метою формування, розробки та реалізації спільних єврорегіональних стратегій є оптимальне використання принципів, механізмів, критеріїв єврорегіональної політики, які можуть бути успішно адаптовані з використанням специфічних вітчизняних умов розвитку регіонів - як у теоретичній та і у практичній площині. Зокрема, визначення одним з пріоритетів - економічної складової розвитку регіонів, стимулювання приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу; сприяння розробці та реалізації не великомасштабних регіональних проектів, а передача регіонального планування "нижчим" територіштьно-адміністративним одиницям; посилення інноваційної спроможності регіонів; вироблення нових механізмів стосовно регулювання економіки відсталих територій; втілення в практику, реалізація базовихпринципів європейської регіональної політики: субсидіарності, децентралізації, партнерства, програмування.

Цілеспрямоване фінансування найбільш економічно слаборозвинутих регіонів здійснювали згідно певної систематизації рівня розвитку проблемних регіонів Європейського Союзу: з рівнем ВВП на душу населення нижче середнього по ЄС, з мінімумом 20% зайнятістю населення в депресивних галузях економіки, з більшою часткою зайнятості населення саме у сільському господарстві ніж в інших регіонах державах-членах ЄС, з високим рівнем безробіття (мінімум 3,5%), а також не менше, ніж на 20% вище середнього по країні, з стійким негативним сальдо міграцій (рис. 2).

0      2      4      6      8      10     12     14 їй

И Структурні фонди а Національні спільні гроші |

■ Приватний сектор □ Разом

Рис. 2. Пропорція субсидій у ВНП чотирьох слаборозвинутих країн-членів ЄС (річне

середнє, %)

Водночас обґрунтовується, що основні напрями реалізації ефективної регіональної політики Європейського Союзу здійснюються поетапно згідно із внутрішніми змінами в ЄС, власне із трансформацією ЄС, станом модифікації її регіональної політики.

Принципово важливим з методологічної точки зору, є зміна концептуального підходу регіональної політики ЄС стосовно надання більших повноважень та фінансування регіонам, які власне і здійснюють транскордонне співробітництво, позаяк транскордонне співробітництво розглядається як складова частина регіональної політики в цілому.

Аналіз соціоекономічного становища європейських регіонів виявляє основні відмінності між динамічним центром і периферійними регіонами. ВВП на душу населення в 15 найсильніших регіонах ЄС утричі перевищує ВВП у 15 найслабкіших. В умовах розширеного Європейського Союзу, кількість проблемних регіонів збільшилась, отже і співвідношення "бідних" до "багатих" регіонів структурно змінюється. Так, до числа "найбідніших" регіонів відносяться вже нові члени ЄС -регіони Латвії, Угорщини, Польщі, Словаччини та Литви, тобто переважним чином країни Центральної Європи. Багаті регіони презентують такі країни ЄС — як Великобританія, Бельгія, Люксембург, Німеччина, Франція, Австрія, Швеція, Фінляндія, Нідерланди, Італії.

Дослідження показало, що регіональна політика в структурі ЄС поступово виокремлюється як один із важливих та пріоритетних напрямів політики Європейського Союзу. У наслідок чого, відбувається розбудова інституційної структури, посилюється роль регіонів, збільшуються фінансові витрати з загального бюджету ЄС на фінансування регіональної політики.

Важливою складовою комплексного підходу дослідження системи єврорегіональної політики є аналіз функцій, принципів і пріоритетних напрямів регіональної політики Євросоюзу, зокрема і статусу, що надається регіонам згідно головним цілям ЄС.

З метою зменшення суттєвих відмінностей, диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів держав ЄС створено чотири базові фонди: Європейський соціальний фонд, Європейський орієнтаційний та гарантійний фонд сільського господарства, Європейський фонд регіонального розвитку.

Доведено необхідність забезпечення системного, комплексного підходу щодо управлінням транскордонним співробітництвом у прикордонних регіонах України та Угорщини, формування ефективного організаційно-економічного механізму реалізації транскордонної співпраці прикордонних регіонів двох сусідніх країн, насамперед, в контексті реалізації концепції спільного розвитку прикордонних регіонів України та Угорщини.

Ефективність реалізації основних положень єврорегіональної політики в Україні, особливо у західних прикордонних регіонах нашої держави, безпосередньо залежить від дієздатності організаційно-економічного механізму реалізації регіональної політики України за європейськими стандартами включно. І саме в цьому контексті велике значення має досвід Угорської Республіки стосовно розробки та реалізації єврорегіональної політики.

Транскордонне співробітництво між Україною (не-членом ЄС) та Угорщиною (членом ЄС) здійснюється згідно спільної Концепцій розвитку прикордонних територій двох сусідніх держав, що є показовим у центральноєвропейському регіоні. Основними напрямами транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України та Угорщини є: розбудова спільного кордону для Угорщини і України; облаштування зони міжнародних транспортних коридорів, зокрема, участь у розвитку європейських транспортних коридорів - а саме, п'ятого транспортного коридору; охорона навколишнього середовища, попередження транскордонного забруднення, захист екосисгем та водних ресурсів від забруднення; співробітництво у розвитку туристично-рекреаційного комплексу, розвиток різних форм туризму та необхідної для цього інфраструктури; створення умов для розвитку малого і середнього підприємництва у прикордонних регіонах.

В даній роботі ми намагались узагальнити угорський досвід системи формування регіональної політики, особливості та відповідність територіально-адміністративного устрою Угорської Республіки нормам та критеріям Європейського Союзу. Це питання важливе саме тому, що із зміною територіально-адміністративного устрою країни, змінюється і система управління на місцевому, регіональному рівнях. Вивчення цього питання, дає можливість з'ясувати його позитивні та негативні тенденції, що є вкрай важливим для України щодо регіонального розвитку територій.

Досліджено сутність, характер, так званий перехідний статус програм сусідства ЄС, проаналізовані механізми фінансування транскордонних проектів регіонів України та держав Центральної Європи. Зроблено висновок, що субсидіювання та сприяння регіональному та транскордонному співробітництву можна вважати одним з пріоритетів діяльності ЄС. У випадку транскордонного співробітництва спільні проекти розглядаються як засіб нівелювання соціально-політичних перешкод та проблем, які виникли в результаті формування міждержавних кордонів. Здійснено аналіз вищезазначених програм та їх відповідність фінансування конкретними фондами.

В роботі ми намагались здійснити порівняльний аналіз чотирьох програм -ініціатив Європейського Союзу з підтримки регіонів: URBAN - інтегрованого розвитку міських територій; LEADER - стимулювання розвитку сільських територій; EQUAL -субсидіювання таких транснаціональних програм, які сприяють припиненню усіх форм дискримінації на ринку робочої сили; INTERREG - підтримка транскордонного співробітництва регіонів.

Окремі види програм ЄС фінансуються окремими фондами: INTERREG та URBAN - Європейським регіональним фондом розвитку; LEADER - Оріентаційноюсекцією Європейського гарантійного та орієнтаційного фонду сільського господарювання; EQUAL - Європейським соціальним фондом.

Транскордонне співробітництво в контексті реалізації політики ЄС в межах Євросоюзу здійснюється в рамках Ініціативи ЄС - INTERREG. INTERREG III є самим значним проектом Співтовариства, який перерозподіляє 4.875 мільярдів євро (рис. 3). Програма INTERREG поділяється на три основні частини, які відрізняються в основному за сферою своєї діяльності. В рамках INTERREG підтримується наступні види співпраці територій ЄС: транскордонне співробітництво (напрям INTERREG IDA), яке підтримує інтегрований просторовий розвиток прикордонних регіонів ЄС; транснаціональне співробітництво (напрям INTERREG ІІІВ), яка підтримує транснаціональної кооперації, сприяння інтеграції та збалансованому розвигку усієї території Євросоюзу; міжрегіональне співробітництво (напрям INTERREG ІПС) - сприяння вирішенню проблем регіонів, які не є суміжними з географічної точки зору, однак мають подібні проблеми соціально-економічного характеру, які можна вирішити за допомогою обміну досвідом.

Досліджено відповідність програм, її складових PHARE-TACIS, яке поступово трансформується у співробітництво INTERREG-TACIS. За умов радикальних геополітичних змін на континенті з 2004 року, Європейський Союз визначив нову політику транскордонного співробітництва, точніше були враховані нові умови, що змінюють транскордонне співробітництво на нових східних кордонах Євросоюзу. Щодо розробки програм з транскордонного співробітництва з Україною, пропонується врахувати методологію взаємодії PHARE-PHARE та PHARE-DNTERREG - на їх основі створено документ про Спільне Програмування. Для України це є важливим з точки зору започаткування Комісією нового інструменту під назвою "Підготовка нового Фінансового інструменту сусідства", який реалізується у два етапи: 2005-2006 pp. -досягнення більшої узгодженості у використанні різних існуючих інструментів, з 2007 р. - стосовно транскордонної та міжрегіональної співпраці мав би застосовуватись єдиний підхід, і разом з цим цілком поєднано мали б використовуватись зовнішні та внутрішні джерела ЄС.

INTERREG

EQUAL

LEADER

URBAN

0 1000 2000 3000 4000 5000

Рис. 3. Бюджет започаткованих ЄС програм на 2000-2006 (мільйон евро)

Встановлено, що за умов недостатньої ефективності функціонування діючих організаційних форм міжрегіонального, транскордонного співробітництва в Західному регіоні України, саме активне залучення західних прикордонних регіонів України до транскордонної та міжрегіональної співпраці з державами Центральної Європи, зокрема з Угорщиною в контексті реалізації принципів та механізмів єврорегіональної співпраці, сприятиме ефективному входженню України в європейський економічний простір.

Висновок.

1. Внаслідок поглиблення та розширення ЄС, на початку XXI століття змінюєтьсяформат міжрегіонального, транскордонного співробітництва України та країн Центральної Європи, і їх регіонів включно. В контексті реалізації пріоритетів євроінтеграційного напряму нашої держави особлива увага приділяється активізації міжрегіонального, транскордонного співробітництва України за умов максимального використання євроінтеграційного досвіду країн Центральної Європи (принципів, форм, методів, механізмів єврорегіональної інтеграційної політики). З метою зростання конкурентоспроможності суб'єктів інтеграційного процесу регіонів України та Угорщини, необхідним є їх включення в процеси міжрегіонального, транскордонного співробітництва згідно загальноприйнятих стандартів регіональної політики ЄС.

2. Науковий аналіз регіональної політики Угорщини, його складової транскордонного співробітництва, показали, що воно є специфічним у центральноєвропейському регіоні. Так, згідно Закону "Про регіональний розвиток та фізичне планування", (зазначимо єдиний такого формату закон в центральноєвропейському регіоні максимально наближений до стандартів регіональної політики ЄС), в Угорській Республіці створено Національну раду регіонального розвитку як орган, який фактично реалізує завдання регіонального розвитку та фізичного планування в країні, координує різного роду програми (Національний план розвитку і оперативні програми, згідно яких фактично і виконуються завдання) і відповідно вносить пропозиції стосовно бюджетного фінансування регіонів.

РЕЗЮМЕ

Главная научная цель исследования - разработка и усовершенствование теоретико-методологических, концептуальных подходов относительно активизации еврорегионального трансграничного сотрудничества регионов.

SUMMARY

The main scientific purpose of research - development and improvement of theoretical-methodological, conceptual approaches concerning activization of euroregional trans-border cooperation of regions.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Балян А.В. Міжрегіональне, транскордонне співробітництво України за умов розширення Європейського Союзу (на прикладі прикордонних регіонів України та Угорщини). - Ужгород: Ліра, 2005. - 325 с

2. Балян А. В. Наукове узагальнення зарубіжного досвіду в сільському господарстві. -К.: ЗАТ "Нічлава", 2000. - 224 с

3. Балян А.В., Шуфрич Ш. Досвід аграрних реформ в Угорщині й Україні: Монографія. - К.: Нора-Прінт, 2004. - 148 с.

Надійшла до редакції 12.11..2007року

УДК 338.48

МЕЖДУНАРОДНЫЙ ТУРИЗМ И МОЛДОВА

Кротенко Ю.И., к.э.н., доцент, УЛИМ (Кишинев, Молдова)

Введение. В последние десятилетия в мировой экономике появилась и эффективно развивается сравнительно новая для глобальной экономической системы

© Кротенко Ю.И., 2007отрасль - туризм. Имея многовековую историю, туризм только во второй половине ХХ в. стал приобретать поистине всемирное значение. По данным Всемирной туристской организации (ЮНВТО) за последние полвека поездки по делам и для отдыха превратились в одну из ведущих отраслей мировой экономики. Сегодня туризм - это огромная индустрия с доминирующим положением в секторе международных услуг. Оборот туризма выше, чем у автомобилестроения, сельского хозяйства или электронной промышленности и достиг 800 млрд. долл. в год. К 2020 г. ожидается удвоение оборота в сфере туризма. В то же время в государствах постсоветского пространства туризм не стал еще заметной сферой экономической деятельности. В Молдове, например, доля туристских поступлений в объеме валового внутреннего продукта составляет менее 1%., что значительно ниже среднемировых показателей. Это предопределяет актуальность исследования проблемы становления и развития международного туризма в новых независимых государствах.

Методика. Методологической основой работы явились отечественные и зарубежные исследования по проблемам развития международного туризма в современной мировой экономике, данные Международной туристской организации (ЮНВТО), информация печатной и электронной прессы. В работе использовались метод анализа динамических рядов, изучались структура явлений и происходящие в них структурные сдвиг, применялся метод сравнения, осуществлялось построение ранжированных рядов.

Начало третьего тысячелетия ознаменовалось усилением интеграционных связей в мировом хозяйстве. Международная экономическая интеграция, являясь закономерным результатом дальнейшего развития процесса интернационализации производства, определила как региональные, так и глобальные проблемы и противоречия развития международных экономических связей. В докладе бывшего Генерального секретаря ООН К. Аннана (1997-2006 гг.) на встрече глав государств и правительств, проведенной в 2000 г., было подчеркнуто: «Глобализация открывает широкие возможности, но в настоящее время ее блага распределяются очень неравномерно, а за ее издержки расплачиваются все. Наша главная задача сегодня -добиться, чтобы глобализация стала для всех народов мира позитивной силой, а не фактором, обрекающим миллиарды людей на нищету».

Мировая экономика развивается в последние годы высокими и сравнительно стабильными темпами. Мировой валовой внутренний продукт рос за 2000-2004 гг. в среднем на 2,0%, физический объем мирового производства товаров - на 2,0%, а физический объем экспорта торговли товарами - на 4,0%. Еще более значительны результаты роста мировой торговли с учетом изменения цен. Среднегодовой прирост мировой торговли товарами и услугами вырос в 2000-2004 гг. на 9.0%, а в 2004 г. общий стоимостной объем мировой торговли товарами вырос на 21% и коммерческими услугами - на 18%.

Вместе с тем, экономическая политика мирового сообщества в последние годы характеризуется наличием значительных проблем. Восьмой (Уругвайский) раунд международных торговых переговоров (1986-1994 гг.), завершившийся в 1994 году созданием Всемирной торговой организации (ВТО), оказался пока еще последним продуктивным решением мирового сообщества в сфере регулирования международной торговли. С 1994 года не наблюдается значительных подвижек в направлении дальнейшего совершенствования мировой торговли товарами и услугами. Решения четвертой министерской конференции ВТО (9-13 ноября 2001 г. в г. Доха, Катар) о завершении девятого раунда многосторонних торговых переговоров (Доха-раунда,) к 1 января 2005 года осталось невыполненным. Очередные Министерскиеконференции представителей участников ВТО в сентябре 2003 г. в г. Канкун (Мексика) и в декабре 2005 г. в Гонконге фиксируют необходимость продолжения переговоров. Однако представители 149 стран-участниц Всемирной торговой организации не смогли до настоящего времени решить насущные проблемы совершенствования международной торговли. Одним из камней преткновения стали противоречия по регламентации международной торговли услугами.

Глобальная система мировой торговли услугами представляет сегодня значительный сегмент мирового рынка. В 2004 г. по данным ВТО на долю коммерческих услуг пришлось 19,3% мирового экспорта товаров и услуг. Мировой коммерческий экспорт услуг вырос на 18% и впервые превзошел планку в 2 трлн. $. При этом в течение 2000 - 2004 гг. глобальный экспорт и товаров и коммерческих услуг увеличивался со среднегодовым темпом приблизительно в 9%.

Основное, определяющее место в системе глобальной торговли услугами занимает туризм. На его долю в 2004 г. приходилось 5,7% мирового экспорта товаров и услуг и 29,4% общего объемы глобального экспорта услуг. Международный туризм стал неизменным спутником развития мировых глобальных интеграционных процессов последних десятилетий. Туризм сегодня является движущей силой мировой экономики. По данным ЮНВТО он занимает первое место в мировой торговле и в обеспечении доходов от экспорта.

Доходы от туризма растут очень высокими темпами. В 2003 г. они превысили психологическую планку в 500 млрд. USD, в 2004 г. - 600 млрд. USD, а в 2005 г. - 700 млрд. USD. По данным президента Всемирного совета туризма и путешествий (World Travel & Tourism Council) Жан-Клод Баумгартена в 2005 г. индустрия туризма создала во всем мире более 200 млн. рабочих мест и произвела свыше 10% глобального валового внутреннего продукта (ВВП). Президент Европейской туристской комиссии (ETC) Артура Оберахера (Arthur Oberascher) считает, что в Европе туризм производит непосредственно 5% европейского валового внутреннего продукта и косвенно еще 10%. В Европе в отрасли туризм трудится 4,2-5,0% от общего числа занятых работников. Это 6,8-8,0 млн. рабочих мест. Кроме того, косвенно сферу туризма обслуживает еще 20 млн. рабочих мест. Большинство из этих рабочих мест приходятся на малые, средние или семейные предприятия.

Благодаря туризму все больше государств покидают список наименее развитых стран ЮНКТАД, общины открывают для себя лучшую жизнь, в которой они могут гордиться своей природной и культурной средой, где малые предприятия процветают, преодолевая традиционную бедность общества. Кроме того, туриндустрия, основанная на принципах Глобального этического кодекса туризма, является инструментом достижения Целей развития тысячелетия ООН.

Туризм играет ключевую роль в платежном балансе многих стран, особенно небольших развивающихся государств, для которых он часто является единственным средством конкурентной борьбы в динамичной мировой индустрии услуг. Рабочие места и туристские компании нередко создаются в наименее развитых регионах, открывая экономические возможности перед жителями самых разных частей страны, создавая стимулы для жизни в сельской местности.

Наиболее быстрый рост туризма наблюдается на новых рынках. В последние 10 лет темпы роста туризма в 49 беднейших странах были в 6 раз выше, чем в Европе. Ежедневные туристские расходы в мировой экономике в 2005 г. составляли 2 млрд. долл. В 2006 г. лидерство по расходам на заграничные туристские поездки оставалось за немецкими туристами. Они израсходовали на заграничные поездки более €60 миллиардов. По этому показателю граждане Германии прочно удерживают первоеместо в мире. По прогнозам, в 2007 году немцы потратят на путешествия еще больше -€62 миллиарда.

При этом, преимущества туризма не сводится к чисто экономическому понятию.

Когда доходы от продажи туристских товаров и услуг направляются правительствами на реставрацию памятников, открытие музеев и создание заповедников, природа и культура также оказываются в выигрыше. А по мере развития туризма растет и потребность в инфраструктуре: строятся аэропорты, дороги, порты, канализационные и очистные сооружения, что ведет к улучшению качества жизни местного населения. Даже туристы, путешествующие в тургруппе, вступают в контакт с местной культурой: наблюдая за сельским праздником, обедая в ресторане, торгуясь в сувенирной лавке. В выигрыше и посетители, и хозяева.

Вместе с тем в современном развитии глобального международного туризма наблюдаются серьезные проблемы. В 2004 г. отрасль энергично приходила в себя после потрясений 11 сентября 2001 года. Однако доля туризма в торговле услугами все еще остается меньше, чем в 2000 г. Более того в 2004 г. впервые с 1995 г., экспортное расширение услуг транспорта (23%) превысило рост и туризма (18%) и других коммерческих услуг (16%). Даже традиционно отстававшая от туризма в 90-е годы в темпах роста мировая торговля товарами опережает сегодня его развитие. Коэффициент опережения развития мировой торговли товарами против туризма составил в 2002 г. 1,010, в 2003 г. - 1,064, а в 2004 г. - 1,025. Суммарно за 2000-2004 гг. темпы развития туризма были самыми низкими среди укрупненной группировки отраслей Всемирной торговой организации (см. табл. 1).

Таблица 1

Мировой экспорт товаров и коммерческих услуг, 2000-2004

(Миллиард долларов и проценты)

 

2004

Темп прироста (%)

 

Объем

Уд. вес

2000-04

2002

2003

2004

Товары

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65 


Похожие статьи

І П Булєєв - Вісник донецького університету