Р О Піскунов - Генезис дефіциту ризику - страница 1

Страницы:
1  2 

Коммунальное хозяйство городов

6.Шинкаренко В.Г. Управление единой транспортной системой Украины // Вісник економіки транспорту і промисловості: Зб. наук. праць. Вип.14. - Харків: УкрДАЗТ, 2003. - С.26-28.

Отримано 28.09.2007

УДК 330.131.7 Р.О.ПІСКУНОВ

Харківський інститут банківської справи УБС НБУ

ГЕНЕЗИС ДЕФШЩП РИЗИКУ

Досліджується еволюція західних і вітчизняних теорій ризику. Узагальнено підхо­ди до інтерпретації категорії "ризик", уточнено трактування сутності "ризик" і "надій­ність суб'єкта реального сектора", визначено його місце в системі економічних катего­рій, поглиблено теоретико-методичні засади аналізу ризиків підприємницької діяльності.

Радикальні перетворення української економіки, що переводять її на ефективний ринковий механізм функціонування, обумовлюють економічну волю, що супроводжується рядом найважливіших позити­вних і негативних явищ соціально-економічного характеру і викорис­товують іноді нетривіальні механізми, що часом не відповідають пер­вісним планам і цілям проведеної реформи.

З одного боку, українській економіці властиві: нестаціонарність, підвищена ризикованість для інвесторів, нестійкість параметрів (на­приклад, у податковому законодавстві), власна система ціноутворення і взаємних розрахунків (бартер, неплатежі), інфляція та ін. З іншого боку, темпи виходу економіки України з кризи залежать, насамперед, від вирішення такої стратегічної проблеми як капіталовкладення в реа­льний сектор економіки, що приведе до активізації реалізації основних засобів.

У той же час, на думку багатьох аналітиків, залишається поза ува­гою проблема впливу проведених реформ в Україні на ризик-менеджмент, зокрема на управління фінансовими ризиками суб'єктів реального сектора. Оскільки і планування, і управління фінансовими ризиками базується на загальних принципах і підходах, тобто на зага­льній методології, стає зрозумілим, що одночасно з переорієнтацією вітчизняної економіки у напрямку інвестиційної політики має здійсню­ватися і перегляд методичних основ управління фінансовими ризика­ми.

Останнім часом в Україні зростає роль промислових підприємств, які почали більш активно впливати на економічний розвиток, сприяти припливу інвестицій у виробництво, що позитивно впливає на зрос­тання обсягів внутрішнього виробництва, а через перерозподіл доходів і на добробут населення.

Оскільки підвищення добробуту населення та управління фінан­совими ризиками суб' єктів реального сектора пов' язані між собою, то стає зрозумілим, що одночасно з переорієнтацією вітчизняної економі­ки у напрямку соціальної сфери потрібно здійснювати і перегляд ме­тодичних основ управління фінансовими ризиками.

Різні аспекти фінансових ризиків висвітлювали в своїх працях ві­тчизняні та зарубіжні вчені та дослідники: І.Т.Балабанов, І.А.Бланк, В.В.Вітлинський , І.Ю.Івченко, К.Редхе, С.Хью [3-5, 7, 9].

Заслуговують на особливу увагу системи фінансових ризиків, розроблені І.Т.Балабановим [3]. Значна увага класифікації фінансових ризиків була приділена у роботі І. А Бланка [4], що свідчить про те, що в нашій державі намітилася тенденція до динамічного розвитку ризик-менеджменту на підприємстві.

Однак недостатньо обґрунтованим залишається визначення гене­зису дефініції ризику.

Актуальність дослідження та наявність великої кількості незро­зумілих і недостатньо висвітлених місць у сфері управління фінансо­вими ризиками суб' єктів реального сектора в Україні обумовили осно­вну мету даної роботи - генезис дефініції ризику.

При створенні дослідження для досягнення поставленої мети бу­ли вирішені такі завдання: дослідити еволюцію формування наукових уявлень про ризик; визначити його місце в системі економічних кате­горій; узагальнити підходи до інтерпретації категорії "ризик", уточни­ти трактування сутності "ризику"; поглибити теоретико-методичні засади аналізу ризиків підприємницької діяльності.

Державне регулювання в умовах ринку зводиться переважно до встановлення норм здійснення підприємницької діяльності і до подат­кової системи. Все інше визначається виробником і споживачем, їх­ньою волею, і в якомусь ступені складається випадковим образом. На цьому етапі ризик-менеджмент стає обов' язковим елементом діяльнос­ті економічних суб' єктів усіх форм власності. Складність зв' язків між елементами ринкового механізму, динамічність, відкритість соціально-економічного середовища зумовлює прийняття економічних рішень за умови невизначеності майбутніх результатів. Останнє виступає пер­шопричиною виникнення підприємницьких ризиків, ставить суб' єктів господарювання перед необхідністю ідентифікації основних переду­мов появи ризикових подій, їх своєчасного прогнозування, оцінки мо­жливих втрат та вжиття відповідних коригуючих дій та заходів, спря­мованих на їх управління.

Для початку слід з' ясувати, як співвідноситься між собою ризик та управління. Складність такого роду аналізу полягає в тім, що найча­стіше з поняттям ризику пов' язують певні події (наприклад, стихійні лиха, катастрофи та ін.), що спричиняють збиток, або ж під ризиком розуміють імовірність цього збитку. Виникає цілком обґрунтоване за­питання: як можна керувати такого роду подіями чи їх імовірністю?

Річ тут в особливостях перекладу термінології з ризик-менеджменту. Оскільки ця наука розвивалася в основному в США, то дослідники, які займалися її проблемами в Росії та інших країнах СНД, користувалися англомовною літературою. А в її перекладах не завжди обґрунтовано враховували специфіку термінології. Тому risk manage­ment перекладали як управління ризиком, що й поклало початок плу­танини.

Отже, існування ризиків викликає об' єктивну необхідність управління ними, оскільки специфічність їх прояву висуває межі дія­льності економічних суб'єктів. По-перше, це пов'язано з тим, що соціа­льно-економічний ризик має фінансові наслідки. По-друге, це важливо тому, що обсяг доступних фінансових ресурсів суттєво впливає на ви­бір методу та ефективності управління ризиком.

У процесі дослідження нами виявлено неоднозначність у тлума­ченні поняття "ризик" в економіці і підприємництві вітчизняними та зарубіжними вченими. Це пояснюється багатогранністю цієї економіч­ної категорії. Так, у словниках європейських народів слово «ризик» вживається у наближено подібних формах і семантиці, наприклад, в англійській мові «risk», албанській «rezik», болгарській «риск» німе­цькій «risiko», іспанській «riesqo», румунській «risk», французькій «risque» фінській «riski», чеській «risiko».

Але само поняття "ризик" з'являється тільки в період середньо­віччя. В Європі воно зустрічається вже в середньовічних джерелах, але поширюється лише спочатку друкарства, насамперед в Італії й Іспанії. Поняття «ризик» вживається з початку відносно рідко, а зустрічалося найчастіше у сфері мореплавання і морської торгівлі. Морські контра­кти і їх страхування - це ранній випадок планомірного контролю ризи-

У грецькій мові термін «ризик» співзвучний з терміном «pica», що давньогрецькою означає корінь, який, виступаючи над поверхнею ґрунту, може стати небезпечною перепоною на шляху. В німецькій мові гієіко означає: небезпека, погроза; у французькому - risque "ризи­кувати" (буквально - об'їжджати скелю).

Отже, походження терміна «ризик» у багатьох європейських мо­вах інтерпретується як відчуття небезпеки. На думку Вольф-Рудігер Гейльмана, ризик - це момент зіткнення з небезпекою (наприклад, як у китайському виразі ризику «WEI - JI» де поєднані два самостійнихслова: « WEI» - «нещастя» і «JI» - «шанс». Зазначимо, що ієрогліфіч­ний знак китайського слова «WEI» майже цілком відповідає значенню японського терміна «КІ», взятого з виразу «КІ-КЕН» - «випадок, шанс») [15]. Обидва ієрогліфічні знаки мають семантичне насичення «ризик», тобто небезпека, нещастя.

Історія терміну "ризик" дає кілька прикладів, вказуючи, що всі спроби пояснити раціональність в точності виявляються сумнівними протягом того часу. Тільки в ХУІ-XVII ст. у роботах Ф.Бекона і Дж. Локка вивчається тимчасова складова, мова вже йде не про рішен­ня, а про методи, за допомогою яких виробляються прогнози майбут­нього, яке може бути відомим у достатній мірі; особливо те майбутнє, що створюється внаслідок рішень самих людей. Це розуміння з'явля­ється завдяки усвідомленню поняття "ризик", а також тільки що ви­найденій в ту епоху теорії ймовірності. Завдяки цим двом науковим напрямкам починається переосмислення логіці при прийнятті рішень.

Вперше наукове, математичне визначення поняття «ризик» було сформульоване понад 200 років тому німецьким математиком Иоган­ном Ніколаусом Тетенсом (1736-1807 рр.) у праці «Вступ до розрахун­ку життєвої ренти і право на її отримання», виданій ще в 1786 р. у Лейпцигу. Він запропонував узяти мірою ризику половину величини середньоквадратичного відхилення, вважаючи його обсягом очікува­ного збитку страхового закладу, який виникає за умовами договору страхування [16]. Відповідно до цього виникла поширена теза, згідно з якою ймовірність є лише мірою величини ризику, але не може бути ним самим.

Англійський економіст А.Сміт вважав за необхідне включати в прибуток щось подібне до страхової премії як компенсацію ризику, на який відважилась особа, вклавши свої капітали у певну, обтяжену ри­зиком справу [2]. Тобто у А.Сміта ризик є чинником частки одержа­ного прибутку.

У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну (рис.1).

У ХХ ст. з'явилися багато різних підходів і альтернативних формулювань до аналізу поняття "ризик". Але всі теорії були схожі в одному: тільки порівнюючи поводження в різних типах небезпеки, можливо виявити загальну тенденцію і дізнатися, схильний чи не схи­льний індивід до ризику, чи залежить його сприйняття небезпеки від значення, про об'єкт свого потенційного занепокоєння, перевіряючи будь-яку теорію сприйняття ризику за її здатністю пророкувати і по­яснювати, як і які потенційні небезпеки будуть сприймати різні кате­горії людей (рис.2).

Теорії ризику

Класична теорія ризику

Представники:

Дж. Міль, І. Сеньйор

f'u3UK - імовірність отримання збитків (втрат) ід прийнятого рішення та стратегії діяльності

Істотний недолік класичної теорії, полягає в обмеженості розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Відповідно до положень даної теорії, ризик є чинником формування лише частини прибутку.

Неокласична теорія ризику

Представники:

А. Маршалл, А Пігу, Дж. Кейнс

Ризик - імовірність відхилення від поставленої

Істотний недолік неокласичної теорії є те що вона не враховує фактор задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик. Тобто  згідно цій  теорії,  поведінка підприємця обумовлена концепцією граничної корисності.

мети

Рис.1 - Сутнісна характеристика теорій ризику

Теорії сприйняття ризику у XX ст.

Теорія знання

Представники:

Джон Холдрен, Абрахам Маслоу

Теорія культури

Представники:

Мері Дуглас, Арона Вілданскі

У її основу покладене неявне уявлення про те, що начебто люди сприймають технології (та інші явища) як небезпечні, тому що вони знають про їхню небезпеку. Тобто, людей найчастіше триво­жать ті види ризику, що здаються прямою небез­пекою їхньому благополуччю на даний момент; проблеми навколишньої середовища переважа­ють тільки там і тоді, коли люди думають, що ризик насильства й економічної розрухи знахо­диться під контролем

Розглядають індивідів як активних організаторів власного сприйняття. Вони самі визначають, чого їм боятися, ґрунтуючись на принципі підтримування свого способу життя. При цьому підході має місце вибіркова увага до феномену ризику і переваги серед різних можливостей, а типи його прийняття чи запобігання відповідають культурним перевагам, тобто світогляду чи ідеологіям, що необхідно при­пускають глибоко укорінені цінності і вірування, що стоять на захисті різних моделей суспільних відносин

Рис. 2 - Теорії сприйняття ризику у XX ст.

Проблема ризику і його оцінки не є новою для вітчизняної еконо­міки: у 20-х роках XX ст. був прийнятий ряд законодавчих актів, що враховують існування в СРСР виробничо-господарського ризику. В міру становлення адміністративно-командної системи відбувалося знищення реальної заповзятливості, яка притаманна ринковим відно­синам, і вже в середині 30-х років до категорії "ризик" було приві­шено ярлик - буржуазне, капіталістичне, а пізніше згадування і трак­тування поняття "ризик" цілком зникло зі сторінок словників і енцик­лопедій. Зокрема, у статті "ризик" "Енциклопедичного словника Гра­нта" визначалося, що через плановий характер соціалістичної системи господарські ризики мають тенденцію до відмирання. Процес обґрун­тування ефективності капіталовкладень в умовах планової економіки і,відповідно, усі техніко-економічні обґрунтування будь-яких проектів не тільки обходилися без аналізу ризиків, але одною фразою підкрес­лювали їхню абсолютну не ризикованість. Держава виступала об'єктом ризику і несла відповідальність за негативні наслідки ризикованих по­дій. Примусове формування економічного поводження підприємств виключало можливість вибору постачальників, покупців, своєчасного реагування на зміну господарської ситуації, що призводило до штуч­ного збідніння реальної дійсності, недообліку можливої багатоваріант-ності розвитку, а через це і до обтяжливих наслідків в економіці (табл.1).

Процес реформування економіки України неминуче призвів до необхідності обліку ризику в господарській діяльності, а сама теорія ризику в процесі формування цивілізованих ринкових відносин одер­жала не тільки свій подальший розвиток, але стала також практично затребуваною.

Серед низки варіантів вживання слова «ризик» можливо відокре­мити певний семантичний інваріант, пов'язаний, по-перше, з констата­цією невизначеності, випадковості результатів ризикованої діяльності і, по-друге, з оцінковим судженням щодо несприятливості, загрози можливих результатів такої діяльності.

Дійсно, вже у відомому «Этимологическом лексиконе русского языка» Ф.Рейфа для слова «ризик» подаються французькі аналоги: hasard (випадок) і dahger (загроза) [10]. Подібне трактування дієслову «ризикувати» дає В. Даль: «Рисковать ... подвергаться случайности ... опасности ... неудаче» [6]. Семантика цих слів залишається практично незмінною на рубежі XIX-XX ст.

20-30-ті роки XX ст. у Західній політичній економії вважаються «роками високої теорії» - періодом, що характеризується надзвичай­ною концентрацією інтелектуальних зусиль і появою низки нових тео­ретичних концепцій. Власне в цей період були опубліковані «Гроші» (1922р.) і «Банківська політика і рівень цін» (1926р.) Д. Робертсона, «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933р.) Дж. Робінсона, «Трактат про гроші» (1930р.) і «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936) Дж. М.Кейнса, «Вартість і капітал» Дж. Р.Хікса та ін. У 1928-1931рр. Дж. Р.Хікс опублікував у часописі «Економіка», який видається в США, низку статей, присвячених умовам формування за­робітної плати в будівництві. У цих працях існування капіталістичного прибутку виводиться з невизначеності, яка характеризує операції під­приємця, та зумовленого нею ризику. А поняття «прибуток» в еконо­мічній теорії і на практиці асоціюється з поняттями «ризик» і «неви­значеність». Заслуга щодо цього належить також і американськомувченому Ф.Найту, який опублікував у 1921 р. в Нью-Йорку свою пра­цю [14].

Таблиця 1 - Детерміністичний вплив планової економіки на економіку України

Риса       І Особливість риси І Наслідки

1.Відстала технологічна структура цивільного сектора економіки

Централізована система плану­вання і управління активно чи­нить опір технічним нововведен­ням та визначає тенденцію "зами­кання" української промисловості на собі чи в крайньому випадку на інші держави колишнього СРСР

Конкурентоспроможність тільки двох видів продукції: сировини і наукомісткої продукцію, вироблену в рамках ВНПК.

Нерозвиненість цивільного маши­нобудування     обумовило низьку ефективність технологічних проце­сів у всіх інших галузях

2.Висока част­ка великих промислових підприємств

Малі підприємства в недостатній кількості були наявні в галузях, що роблять предмети споживан­ня, на автотранспорті, у будівни­цтві, торгівлі, зв'язку, сільському господарстві

Така організаційно-виробнича стру­ктура ускладнює реалізацію техніч­них нововведень, вимагаючи знач­них фінансових витрат на заміну їх основних виробничих фондів

3.Високий рівень "фізичного" монополізму

Товари виробничо-технічного призначення випускалися тільки на одному підприємстві (часом розташованому поза України, але в СНД)

Зростання цін на машинобудуван­ня, хімічну і переробну промисло­вість

4.Нерозвине-ність горизон­тальної інфра­структури ринку

Система управління економікою, орієнтована   на переважно вер­тикальний  (периферія  - центр) рух інформації та матеріально-речовинних цінностей

Вкрай важке трансформування в систему, що забезпечує горизонта­льну інфраструктуру ринку

5.Висока інер-ційність еко­номічного сере­довища.

Для переміщення в цьому сере­довищі достатніх для організації виробництва виробничих ресурсів були потрібні значні, іноді непо­мірні зусилля

1.Недостатня швидкість поширення інформації про дефіцит. 2.Невірна інтерпретація отриманої інформації. 3 .Труднощі подолання перешкод на шляху переміщення ресурсів. 4.Низький середній рівень ділової енергії і загальний дефіцит усіх видів ресурсів. 5. Низький рівень організованості і дисциплінованості

6. Низький рівень економі­чної культури всього населен­ня

Відсутність знань і досвіду дій у ринковому середовищі поєднува­лася з відсутністю установок на економічну (раціональну, цілесп­рямовану, з критерієм максимуму прибутку) поведінку

Парадоксальні реакції підприємств на ті чи інші акції Уряду, витримані в "класичних" ринкових традиціях

7. Нечислен­ність середньо­го класу.

Таке становище є наслідком соці­альної політики, спрямованої на забезпечення всебічної залежнос­ті людини від держави, від її номенклатури, що її персоніфікує

У сучасних умовах нечисленність середнього класу є однією зі складо­вих потенціальної нестабільності соціально-політичної ситуації

У роботах Ф.Найта вперше був зроблений висновок про важли­вість концепцій розгляду ризику для економічної теорії. Відповідно до концепції Ф.Найта власне невизначеність є джерелом виникнення чис­того прибутку чи збитків. Прибутки (збитки) є різницею між попере­дньою оцінкою величини витрат і доходів та реальними витратами і доходами. При цьому така різниця - прямий наслідок впливу на про­цес відтворення некерованої невизначеності [2]. Але, на нашу думку, концепція Ф.Найта шкідлива, оскільки породжує пасивність і неперед­бачливість підприємців: коли в основі прибутку перебуває певна неви-значена подія, будь-яка спроба прогнозу (передбачення) недоцільна. Врешті-решт використання такої концепції призводить до парадоксу: виходить, що спроби підприємця здобути необхідну інформацію, його ініціатива щодо зменшення невизначеності й одночасного розширення області керованого ризику повинні призвести до зниження шансу оде­ржання високих прибутків. Значним доробком концепції Ф.Найта є: по-перше якісний аналіз неконтрольованих чинників, які ведуть до утворення прибутків і по-друге він вперше запропонував розділити ризик і невизначеність. В інтерпретації Найта, поняття "ризик" відно­ситься до ситуацій, де індивід, що приймає рішення, може визначити математичні імовірності і хаотичність виникнення подій, які пов'язані з цим ризиком. Навпроти, "невизначеність" по Найту відноситься до ситуацій, коли цю хаотичність неможливо виразити в одиницях вимі­ру, необхідних для визначених математичних ймовірностей.

Дж. Р.Хікс у своєму трактаті «Стоимость и капитал», аналізуючи поняття «норма відсотка» і полемізуючи з Дж. М.Кейнсом, пише, що відсоток на реальні цінні папери повинен бути частково зумовленим існуючим ризиком, який, у свою чергу, зумовлений можливою неспла­тою боргу; певною мірою це стосується цінних паперів з довго­строковим погашенням - невизначеністю майбутніх грошових відсот­кових ставок.

Викладення Дж. Р.Хікса стали значним доробком до концепції портфеля Г.Марковіца і В.Шарпа, які запропонували враховувати лік­відність та інші фінансово-економічні показники при оптимізації порт­феля цінних паперів.

У процесі дослідження наукових уявлень про ризик нами подана хронологічна таблиця еволюції формування даного терміну з основ­ними підходами щодо інтерпретації даної категорії (табл.2).

Період з 1960 по 1975 рр. ознаменувався прискореними темпами розвитку економіки західних країн. У цей час категорія економічного ризику дещо втратила свою практичну значущість, і як наслідок - іг­норування або недооцінка господарського ризику при розробленністратегії і тактики економічної політики призводить до уповільнення темпів економічного зростання.

Таблиця 2 - Еволюція формування наукових уявлень про ризик

Автор, рік Термін

1 2

.Тюнен. Ізоль-дована держа­ва, 1850 р.

Пов'язав прибуток підприємця з невизначеним ризиком, від якого не­можливо застрахуватися.   Вважав,   що   підприємницький прибуток можна отримати, вирахувавши з валового прибутку відсоток на інве­стований капітал, плату за управління, страховий внесок. Остання складова розраховується відповідно до кількісно вимірювано­го ризику

Бабенко Л.Г. Бухгалтерский терминологи­ческий словарь, 1909р.

«Ризик - це здійснення справи на вдачу» [2]

Р.Кантильон. Ес-се про при­роду торгівлі взагалі

Вперше ввів термін "підприємець" - людина, що купує за відомою ціною, а продає за невідомою і, таким чином, несе ризик. До даної кате­горії вчений відніс купців, фермерів, розбійників, тобто осіб з невизна­ченим заробітком

А.Маршалл, А.Пігу , 30-ті роки

Розробили основи неокласичної теорії підприємницького ризику. Під­приємець, що працює в умовах невизначеності, і прибуток якого є випадковою змінною, повинен керуватися у своїх діях двома критерія­ми: ризиками очікуваного прибутку та величиною їх можливих коли­вань. Його поведінка зумовлена концепцією граничної корисності. З двох варіантів капіталовкладень, що мають принести однаковий розмір прибутку, вибирається варіант, в якому коливання прибутку є меншими

Дж. М. Кейнс. Загальна теорія зайнятості, процента і грошей, 1936р.

Стверджував, що ризиком є частина вартості, пов'язана з можливими витратами, викликаними непередбаченими змінами ринкових цін, над­мірним спрацюванням обладнання, катастрофами. Він наголошував на існуванні "втрат ризику", необхідних для покриття відхилень реальної виручки від очікуваної. Доцільним є врахування трьох видів ризику: ризик підприємця (позичальника), ризик кредитора, ризик зменшення цінності грошової одиниці. Він також звернув увагу на роль схильності до азарту в діяльності підприємств. Всі види ризиків не прогнозовані. За Кейнсом, "схильність до ризику" - специфічна риса підприємця

Дж, фон Не­йман, О.Мор-генштейн, 40-і роки

Вперше дослідили проблему максимізації корисності індивідуума й прибутку фірми з урахуванням фактора ризику. Вони запропонували «просту лотерею», яку можна трактувати як атом ризику. Лотерея - це ситуація з двома наслідками, кожен з яких настає з певною ймовірністю

Г.Марковіц, Р. Тобін, В.Шарпом, 50-60- і роки

Г.Марковіц запропонував, а Р.Тобін узагальнив економіко-математич-ну модель обрання оптимальної структури портфеля фінансових акти­вів. Р.Тобін довів, що вона не залежить від схильності інвестора до ризику. Оцінюючи вартість активів, вчені пов'язують її з поняттям ризику - невизначеністю щодо отримання доходу взагалі чи одержання в тому обсязі норми доходу від інвестицій, на який розраховує інвес­тор.

У 1952 р. Г.Марковіцем і В.Шарпом була запропонована сучасна теорія ризику. Суть її в тому, що учасники фондового ринку керуються двома

Продовження табл. 2

Ожегов С. И. Словарь рукого языка, 2001г.

Terry J.V., 1989г.

Davis E., 1995р.

Финансы и инвестиции. Англо-русский и русско-английский словарь, 1995 г.

Рэдхэ К., Хью

С., 1996_

Вітлинський В.В., Верчено П.І.,2004р.

Івченко І.Ю.,

2004р.

2

двома цілями: підвищенням рівня очікуваного доходу і зниженням | рівня ризику доходу. Їх досягнення можливе тільки за умови створення ефективного інвестиційного портфеля, що можливий для даного фон­дового ринку в єдиному варіанті. Г.Марковіц запропонував вважати показниками рівня ризику відхилення очікуваного значення випадкової змінної (прибутку) від її середнього значення - варіацію та стандартне відхилення.

Вагомим внеском В.Шарпа у теорію ризиків був розподіл загального ризику на дві умовні частини: систематичний ризик як наслідок загаль­них економічних зрушень і специфічний ризик як результат господар­ської діяльності окремого підприємства.

В період з 1950 по 1960 роки ризик став предметом міждисциплінарних | досліджень і об'єктом вивчення багатьох конкретних наук: теорії ігор, ймовірності, прийняття рішень, логіки, військових, медичних, економі­чних, правових дисциплін.

Виникла нова галузь знань - ризикологія як наука про економічний ризик .У країнах з ринковою економікою в області ризикології почало проводиться багато досліджень_

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Р О Піскунов - Генезис дефіциту ризику

Р О Піскунов - Управління фінансовими ризиками з метою регулювання руху грошових потоків