В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 12

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

В ноябре 2001 года Норвежский парламент одобрил программу по развитию возобновляемых источников энергии в стране и защите окружающей среды. Для координации действий по её выполнению была создана специальная организация Энова, которая, опираясь на предпринимательские круги и широкую общественность возглавила столь важную работу.

Парламент и правительство Норвегии всемерно содействуют осуществлению Программы в жизнь. Норвежский Стортинг выделил на 10 лет 5 млрд. крон для финансирования научных разработок и их внедрение непосредственно в практику энергетической деятельности по увеличению производства электроэнергии и ее экономному использованию в стране [13].

Характерной особенностью инвестирования электроэнергетики Норвегии в ходе ее реформирования является развитие процесса внутреннего финансирования отрасли. Иностранные инвестиции более активно идут в нефтегазовый комплекс страны, который обеспечивает мощное поступление средств в государственный бюджет.

Таблица 3

Доля основных банков на рынке кредитования Финляндии _в 1998-1999 гг. (в %) [12]_

п/п

Наименование

Кредиты, %

1.

«Мерита»

41,8

2.

«Око»

25,9

3.

«Леония»

19,6

4.

Сбербанки

5,3

5.

«Аландский банк»

1,3

6.

«Мандатум»

0,3

7.

«Скоп»

2,0

8.

Инобанки

3,8

Другую направленность в инвестировании функционирования и развития энергетического сектора экономики в условиях осуществления рыночных реформ имеет Финляндия. Как мы уже отмечали, среди всех скандинавских стран она отличается незначительными национальными энергоресурсами. В связи с этим финское государство и энергобизнес очень заинтересованы в действенной и рациональной инвестиционнойполитике, как внутренней, так и внешней. В ней особое место занимает инвестирование малых и средних предприятий, в том числе и энергетических объектов. Финская банковская система характеризуется сегодня высокой степенью концентрации, при которой 3 основным банкам страны - Мерите, ОКО и Леония - принадлежит 87% выдаваемых кредитов. О том, как распределяется объем кредитования предпринимательской деятельности свидетельствуют приводимые ниже данные.

В течение первых лет рыночных реформ в электроэнергетике выдача кредитов по стране постоянно росла. К примеру, в 1999 году она составила 8,4 млрд. финских марок, что было на 1 млрд. больше, чем в 1998 году.

Крупные кредитные операции иностранных банков в Финляндии представлены прежде всего шведскими Шведиш Свенска Хаделсбанкен (СНБ) и объединенным скандинавским банком Скандинавска Энскилда Банкен (СЭБ), которые имеют 90% совокупного баланса инобанков в Финляндии. СНБ, имеющий около 20 своих отделений по всей финской территории, сосредоточил свою деятельность на мелких и средних предприятиях, тогда как СЭБ очень активно работает с крупным финским бизнесом и международным, прежде всего, со скандинавскими компаниями.

Важное значение в развитии инвестиционного процесса в Финляндии занимают различные фонды и страховые компании. В инвестировании электроэнергетики ведущую роль занимают Финифанд, Ситра Центр технологического развития, ТЕКЕС, Кера, Финнвера и некоторые другие фонды, страховые и инвестиционные компании. Так, фонд Финифанд инвестирует средства в акционерный капитал перспективных совместных предприятий и представляет средне и долгосрочные кредиты на конкурсных условиях в размере до 50% от доли партнера, участвующего в предпринимательском проекте.

Проведенный Британским центром статистических исследований анализ эффективности использования инвестиций в производственном секторе экономики ведущих стран показал, что самыми рентабельными на территории ЕС, с точки зрения прибыльности на вложенный капитал, являются финские фирмы. Их прибыль составила к 2000 году 16,1%, за ними английские - 12,2%. Для финский фирм это самая высокая рентабельность за предыдущие 90 лет [14].

Таким образом, начатая либерализация энергетической деятельности в Дании, Норвегии, Финляндии и Швеции в 90-е годы прошлого века, позволила включить в процесс инвестирования электроэнергетики для развития ее производственных мощностей наряду с государственным финансированием из национального бюджета и бюджетных средств органов самоуправления, участие в инвестировании коммерческих банков, общественных фондов, страховых компаний - непосредственно энергобизнеса, особенно инвестирование совместных предприятий с внутренним и внешним частным уставным капиталом. Успешная диверсификация источников энергии, осуществляемая в скандинавских странах, позволила им приоритетно инвестировать возобновляемую электроэнергетику со стороны банковских структур и различных финансовых организаций Европейского Союза и других государств континента.

РЕЗЮМЕ

Сучасний досвід розвитку економіки Скандинавських країн становить великий інтерес для держав з перехідною економікою в Центральній та Східній Європі, в тому числі й для України. В ході подолання кризових явищ в українській економіці слід більш рішуче використовувати практику півничан-скандинавів про пріоритетний розвиток провідних і характерних для нашої країни галузей економіки. SUMMARY

Modern experience of economic development of Scandinavian countries is of great interest for states with transitive economy in Central & Eastern Europe including Ukraine. During

overcoming the crisis in Ukrainian economy it should be used more active the practice of Northerner-Scandinavians in priority development of leading & Typical for our country fields of industry.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Богиня Д., Волынский Г. Структурная перестройка и проблемы инвестирования // Экономика Украины. - 1997. - №12. - С. 41-50.

2. Ботнев В. Электроэнергетика - пути развития // «Экономист». - 2004. - №10. - С.

42-56.

3. Гаврилюк О.В. Іноземні інвестиції / НАН України. Ін-т світової економіки і міжнародних відносин. - К., 1998. - 200 с.

4. Ерхов А.Г. Экономика Скандинавских стран: рыночные реформы в электроэнергетике: Монография. - Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2008. - 340 с.

5. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна інвестиційна діяльність. - К., 2003. - 387 с.

6. Макогон Ю.В. Зовнішньоекономічна діяльність: іноземні інвестиції як чинники стабільності // Зовнішньоекономічна діяльність. - 1998. - №5. - С. 34-39.

7.Западная Европа и Россия. Экономические связи // Ежегодный экономический сборник. -М.: изд-во «ПОЛПРЕД», 2001. - С. 219-221.

8. http://www.nrgi.dk.

9. http://www.middelgrunden.dk.

10. http://www.folkecenter.dk.

11. http://www.voruporkraftvarme.dk.

12. Западная Европа и Россия. Экономические связи // Ежегодный экономический сборник. - М.: изд-во «ПОЛПРЕД», 2001. - С. 635-643.

13. Energy Efficiency in NORWAY 1990-1999 / Monitoring tools for energy efficiency ... JFE (KR) E - 2002-001.

14. Балтийский исследовательский центр «Эксперт Северо-Запад». - №39(293). - 23 октября 2006 г.

Надійшла до редакції 15.11.2008 року

УДК 339.92

ДИНАМІЧНА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА НА КЛАСТЕР НИХ ЗАСАДАХ

Журба І.Є., Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка

Регіональна політика Європейського Союзу сприяє розробленню стратегії просторового розвитку транскордонних регіонів з метою їхньої конкурентоспроможності. Використовуючи переваги структурно-функціональної моделі транскордонного співробітництва, ми можемо регулювати діяльність кластерів для регіонального розвитку в країнах Європи. Виявлено, що транскордонні кластери мають позитивний вплив на інновації та конкурентоспроможність, формування навичок та інформування, зростання та динаміку бізнесу у транскордонному регіоні.

Україна, мета якої інтеграція у ЄС, повинна досягти певного рівня економічного розвитку, істотно підвищити конкурентоспроможність країни її регіонів, одним із

© Журба І.Є., 2008засобів досягнення вищесказаного є використання основних положень кластерного підходу. Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу яких входять інституції розміщені по обидва боки кордону. Вони у більшості випадків повинні бути результатом регіональних стратегій розвитку транскордонного співробітництва. Незалежно від цього, співробітництво, що розвивається у прикордонних регіонах, дає підстави розробляти і втілювати транскордонну кластерну концепцію [1].

Метою наукової статті є поглиблення теоретико-методологічних засад трансформації структурно-функціональної моделі транскордонного співробітництва та обґрунтування основних шляхів подальшого розвитку.

Для досягнення мети були поставлені такі головні завдання :

визначити складові розвитку динамічної структурно-функціональної моделі транскордонного співробітництва;

показати вплив структурно-функціональної системи транскордонного полюса зростання на розвиток кластерів у прикордонному регіоні;

проаналізувати структуру регіонального полюса зростання ;

дослідити та апробувати структурно-функціональну систему транскордонного полюса зростання .

Результати попередніх дослідженнь. Поняття «полюс» у теорії полюсів зростання , на думку ряду авторів, є багатоаспектним поняттям і порівнюється в цьому відношенні з багатогранним визначенням «регіон». Вказана багатогранність випливає із відсутності єдиної думки відносно способів підходу до нього, використання та тлумачення [2].

Згідно з баченням основоположника теорії полюсів Ф.Перру [3], полюс визначається об'єднанням елементів як в абстрактному, так і соціально-економічному просторі. Ж.Р. Будвіль [4]., продовжувач ідеї Ф. Перру, обґрунтовує, що регіональний полюс зростання утворюється групою перспективних динамічних галузей економіки, локалізованих у місті і здійснюють вплив на подальший розвиток інших галузей економічної діяльності у сфері свого впливу. Т. Хермансен [5].Транскордонним полюсом зростання вважає тільки ті центри, у яких розташовані галузі промисловості, локалізовані в містах і які здійснюють вплив на подальший розвиток інших галузях економічної діяльності у сфері свого впливу. Т. Хермансен також [5] транскордонним полюсом зростання вважає тільки ті центри, у яких розташовані великі підприємства, оснащені сучасною технікою та технологіями, які здійснюють позитивний вплив на навколишнє середовище і сприяють безперервному економічному зростанню у довготривалому проміжку часу.

Щоб реалізувати додаткові можливості транскордонного співробітництва необхідно виконати наступні кроки. Перший - провести дослідження транскордонного регіону з огляду на виявлення спільних та ідентичних проблем. Другий - розробити концепцію, а потім програму, спільного розвитку транскордонного регіону і виробити механізми ресурсного та інституційного забезпечення її реалізації. При цьому доцільно, поряд з іншими використати кластерний підхід для формування транскордонного кластеру у обраній за результатами дослідження галузі.

Запропонована модель визначає, що основною частиною загального техніко-економічного подальшого розвитку є розроблення стратегії виробництва, яке включає розміри і характер участі виробничих підприємств та одиниць сфери обслуговування в задоволенні суспільних потреб.

Здійснюючи спробу побудувати модель локально-просторової системи транскордонного співробітництва, слід виходити з методологічних тенденцій сучасної просторової економіки, яка, на думку З.Хайнацького [6], досліджує явища відпросторових залежностей до більш складних нових структур. Одночасно, виходячи із принципів динамічного процесу розвитку, важливо врахувати, що ніяка економічна система не може бути ізольована в просторі і часі. Вона є одним з елементів більш складного єдиного цілого.

Структура регіонального полюса зростання.

Для того, щоб здійснити трансформацію структурно-функціональної моделі транскордонного співробітництва необхідно дослідити структуру регіонального полюса зростання.

У теорії полюсів зростання важливим є визначення елементарних одиниць, які є основними структурними елементами цих просторових систем. Функціональна складність цих елементів впливає на утворення між ними певних взаємозв'язків. Ієрархічна система цих взаємозалежностей сприяє, що в структурі полюса зростання з'являється проблема провідної одиниці. Її функції можуть виконувати великі підприємства або вся галузь, визначені як провідні. М.К. Бадман [7] і Я. Клеер [8] наводять більш ширше визначення «провідної одиниці».

«Провідною одиницею» вони вважають ті галузі промисловості, які характеризуються по відношенню до інших високим темпом зростання, впливають на технічну модернізацію цих галузей, а також впливають на утворення нової структури споживчого попиту.

Що стосується локально-просторових досліджень, як елементарні одиниці застосовуються підприємства та окремі одиниці галузей національного господарства. Використовуючи теорію транскордонного співробітництва, а також теорію економічного регіону в локально-просторовій транскордонній системі (полюса зростання ) можна виділити три групи елементів з функціями [9, 10,11]:

1. Екзогенними (спеціалізованими), серед яких виділяються елементи з функціями:

а) провідними (основними);

б) комплементарними;

2. Екзогенними (стандартними);

3. Ендогенними.

Роль провідних екзогенних функцій виконують промислові підприємства, та інші підприємства, окремі галузі національної економіки, що задовольняють потреби вітчизняних регіонів, а також міжнародні, які мають великий промисловий потенціал або потенціал у сфері послуг. Саме вони надають окремим полюсам зростання (містам) індивідуальних особливостей і визначають спеціалізацію її виробництва або послуг.

Екзогенні комплементарні функції виконують елементи, які працюють в основному для задоволення потреб провідних одиниць. Екзогенні стандартні функції виконують одиниці, які працюють для задоволення самого близького оточуючого (економічного) середовища (регіонального, території домінуючого впливу). Ендогенні функції виконують обслуговуючі підприємства і заклади, що працюють для задоволення даної локально-просторової транскордонної системи.

Результати дослідження.

Структурно-функціональна система транскордонного полюса зростання.

Транскордонні полюси зростання є основою трансформації структурно-функціональної моделі транскордонного співробітництва, концентрують суспільно-економічне життя і, унаслідок відкритої території регіону, пов' язані із зовнішнім середовищем. Згідно визначення системи, зовнішнє середовище виступає сукупністю суспільно-економічних елементів, які знаходяться поза системою, виробнича і обслуговуюча діяльність яких впливає на неї, а вони, в свою чергу, змінюються внаслідок імпульсів  із  «полюса».  Ці  взаємозалежності  здійснюються внаслідок

«пасивних» і «активних» зв'язків окремих елементів «полюса» з інших елементів зовнішнього економічного середовища. Сила цих зв'язків залежить з одного боку від ступеня закритості «полюса», а з іншого від ступеня його відкритості [11,12 ,13].

Структурно-функціональну модель, побудовано, як локально-просторову систему, що показана у таблиці 1.

В її побудові була використана концепція обміну у транскордонному регіоні по обидва боки кордону. Модель побудована із матриці зв'язків між окремими елементами, що існують у структурі полюса (внутрішні зв'язки) і між елементами полюса та їх навколишнім економічним середовищем (пасивні і активні зв'язки).

Перший блок моделі охоплює матрицю внутрішніх зв'язків.

Наприклад, зв'язки між ведучими елементами утворює матриця W:

W2

W

m1

W

W

12

22

W

m2

W1

W

Wm

і = 1,2,3..., n І = 1,2,3..., m

Подібним чином будуються інші матриці внутрішніх зв'язків:

[Pk J [Ps J [Pe J [Kk J [Ke J [Ky J [Su J [Sk J [Ss J [se J [En J [Ek J [Ey J [Ee ]

Другий блок моделі ілюструє матрицю пасивних зв'язків окремих елементів «полюса» з зовнішнім суспільно-економічним середовищем, серед яких виділяються середовище регіональне (n), міжрегіональне (h), вітчизняне (c) і міжнародне (z):

[pph J [pps J [ppz 1 [kp J [Ke J [Kph J [Kps J [Kpz J [Spt J [sph ] [sps ]

Третій блок моделі охоплює матрицю основних зв'язків (а) окремих елементів «полюса» із зовнішнім економічним середовищем, регіональним (n), міжрегіональне (h), вітчизняне (c) і міжнародне (z):

[wah J, [wac _J [Waz _[ [Kat _[ [Kah _[ [Kac J [Kaz _[ [saz _[ [sat _[ [sah J

Запропонована модель ілюструє функціонування окремих елементів e структурі полюсів зростання і охоплює їх зв'язки з елементами навколишнього економічного середовища. У процесі функціонування в їх структурі не відбуваються зміни між окремими елементами і елементами навколишнього економічного середовища. У результаті функціонування полюса можна констатувати зміни у його оточенні, хоча сам полюс знаходиться у стані рівноваги.

Вплив зовнішніх імпульсів навколишнього середовища на певні елементи полюса зростання у відношеннях пасивних і активних зв' язків характеризують відповідні рівняння. Наприклад, зростання пасивних зв'язків, що впливають на елементи - W] показує рівняння:

а активні зв' язки того ж елементу показує рівняння:

+EW1

m m m m

EX +Ew1ah +Ew1i +Ew

' 1І

І=1 і=1 1=1 і=1

За допомогою таких рівнянь можна визначити зв' язки інших елементів полюса зростання з екзогенними (еі), комплементарними (кг), стандартними (si) і екзогенними ведучими (wi) функціями.

w

w

w

w

w

w

і=1

Трансформацію пасивних зв'язків в даних елементах полюсів і зміни в активних зв'язках можна визначити за допомогою коефіцієнта трансформації (g). Вони можуть бути пораховані за окремими елементами. Наприклад, коефіцієнт трансформації для провідного підприємства (wi) складає:

- _J_-

gw\ - w Р '

Сфера і сила впливу окремих елементів дозволяє порівнювати вектор пасивних зв'язків C\p з вектором активних зв'язків

~ War ~ Wah

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право