В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Если украинские компании отправились в поход за российскими шахтами, то российские бизнес-группы, располагающие большими угольными ресурсами, осуществляют экспансию в металлургическую промышленность Украины. Так, например, в конце 2007 г. украинская группа " Приват" продала свои активы российской компании "Евраз Групп", в результате чего последняя стала владельцем Днепропетровского металлургического завода им. Петровского (95,57%), железорудной компании "Сухая балка" (99,25%), Днепродзержинского коксохимического завода

(93,83%), а также Баглейкокса (93,74%) и Днепрококса (98,65%), которые совокупно выпускают 3,75 млн. т аглоруды, 1,23 млн. т стали и 3,5 млн. т кокса ежегодно. В результате этой сделки создан прецедент адресной поставки угольного сырья российскими угледобывающими компаниями уже для "своих" коксохимических предприятий в Украине.

Такие схемы угольного импорта сейчас и на некоторую перспективу ограничены неразвитостью портовой инфраструктуры, а также сложностью завоза угля в Украину наземным путем, но в дальнейшем способны значимо изменить спрос на коксующийся уголь, добываемый украинскими государственными шахтами.

Эффективность глобального экспорта коксующихся углей обеспечивается, прежде всего, использованием судов вместимостью 100 тыс. т и более. Украина такой возможности практически лишена: только три порта (Одесский, Ильичевский и Южный) являются глубоководными (13-15 м), но и в них суда водоизмещением более 50 тыс. тонн заходят редко. Сейчас едва ли не единственным местом для завоза углей в Украину остается румынский порт Констанца (глубина 18 м). Отсюда мелкими судами уголь переправляется в Измаил и Мариуполь, где перегружается в железнодорожные вагоны. Такая многозвенная схема значительно усложняет транспортировку и удорожает сырье. Поэтому эксперты невысоко оценивают перспективы крупномасштабных заморских поставок угля и кокса в Украину. Но планы проведения дноуглубительных работ в Севастополе, полной перестройки причалов и причальных сооружений, несмотря на их дороговизну и длительность, существуют.

Серьезным ограничением российского угольного экспорта служат железнодорожные перевозки. По данным Мечела, из-за постоянного роста ж.-д. тарифов (в среднем на 10% в год), уже к 2010 г. вывоз угля из России может стать нерентабельным. Даже сейчас для предприятий Мечела транспортная составляющая в структуре цены на уголь достигает 40-50%, а в среднем по рынку — 30-40%.

На основании изложенного можно сделать вывод о том, что возможности насыщения украинских внутренних рынков, особенно энергетических углей, за счет привозного топлива весьма ограничены и по ценовым соображениям, и в силу общего дефицита энергоресурсов в мире, и по транспортному фактору. Поэтому роль национальной угольной промышленности в развитии экономики страны и обеспечении энергетической безопасности остается ведущей. Другое дело, что поддержание отечественной угольной отрасли весьма дорого обходится украинскому обществу.

Все украинские бизнес-структуры металлургической направленности испытывают коксовые ограничения, но длина этого "поводока" разная. Если у SKM и Донецкстали, располагающих собственными коксохимическими заводами и угледобывающими предприятиями, есть некоторая свобода маневра, то, по мнению совладельца группы "Приват" Г. Боголюбова, нехватка кокса, угля и руды может вынудить, некоторые компании расстаться с самостоятельностью и к кому-то присоединиться. " Будет это продажа за деньги или акции решать владельцам". В зоне риска, прежде всего, ИСД, ММК им. Ильича и Запорожсталь.

В принципе, у металлургов существуют альтернативы обзаведения собственными угольными активами из числа шахт, еще находящихся в собственности государства. Можно приватизировать шахту или участвовать в угледобыче по схеме так называемой корпоративной разработки шахтного поля. Второй из упомянутых вариантов был апробирован концерном "Энерго" на шахте "Красноармейская-Западная № 1" в середине 90-х годов прошлого века. Суть состоит в том, что субъект предпринимательства в пределах выделенного ему на основании правительственной лицензии горного отвода осуществляет добычу собственными средствами, а государственная шахта оказывает ему технологические услуги, как то: подъем итранспортирование угля, породы, материалов, оборудования и персонала, проветривание, водоотлив, энергоснабжение и пр.

Если приватизация отрасли, пользуясь категориями диалектики, стала тезисом; фиаско правительственных приватизационных институтов—контртезисом, то корпоративную разработку шахтного поля можно назвать синтезом. Именно этот путь способен дать государственному сектору украинской угольной промышленности столь необходимые предпринимательские капиталовложения, а предпринимателям столь необходимое угольное сырье.

Сугубо торговые отношения между угольщиками и металлургами или интеграция шахт в металлургические структуры выглядят менее привлекательными. Для иллюстрации уместно обратиться к фактам.

По данным 2007 г. средняя цена без НДС на украинский энергетический уголь составила в среднем 273 грн./т, на коксующийся уголь — 406 грн./т, без дифференциации по предназначению (с НДС) — 372 грн./т. Порядка $74 за 1 т, считая по курсу 5 грн. за 1 дол. США. Очевидно, что украинские рыночные цены далеки от мировых. Если, сдерживая цены на топливо, государство поддерживает государственную же национальную энергетику, то, покрывая убытки шахт коксового назначения, создает существенные преференции частной металлургии и коксохимии.

В экономической теории существует понятие теневых цен, то есть показателей, которые, как подразумевается, формируются на совершенных рынках. Поскольку полностью совершенных рынков не существует, за каждой фактической ценой можно представить цену, которая сформировалась бы при условии действия совершенной рыночной конкуренции. Теневые цены могут также интерпретироваться, как альтернативные, в качестве которых допустимо использовать цены внешних рынков. Применительно к украинской угольной продукции возмущение в действие рыночных механизмов вносит государство, покрывающее убытки (разницу между ценой и себестоимостью) угледобывающих предприятий.

Расчеты, выполненные по методике автора, учитывающие средства господдержки, выделяемые на дотации и капитальные вложения предприятий угольной промышленности, а также сформировавшуюся за год разницу между кредиторской и дебиторской задолженностью, показывают, что теневые цены на готовую угольную продукцию в 2007 г. составили 782,49 грн./т или, если ориентироваться по курсу Нацбанка Украины, примерно $157 за тонну.

Для объективной (а не по курсу национальных банков) оценки уровня жизни и экономики в целом международные организации (ООН, МВФ, Мировой Банк и др.), основываясь на детальном сопоставлении стоимости свыше 3000 видов товаров и услуг, выводят индексы паритета покупательной способности национальных валют. Широкие же круги экономистов для этого предпочитают индексы Биг Мака от журнала The Economist. Достаточно, как показывает практика, сопоставить цены на гамбургер в ресторане МакДональдс, размещенный в Нью-Йорке и, скажем, в Киеве, чтобы получить справку о реальной стоимости украинской национальной денежной единицы. В 2006 г. 1 дол. США в перечислении на гамбургеры стоил 2,7 грн., в 2007 г. — 2,71 грн. Образно говоря, по гамбургскому счету, уголь в Украине, стоит $275 за 1 т. По такой цене в действительности угольная продукция обходится украинскому обществу.

Вряд ли, отечественные бизнес-структуры согласятся принять на себя столь обременительные обязательства и пойти на приватизацию шахт как целостных предприятий. Показательно, что уже упоминавшийся Г. Боголюбов, предпочел вложить

$1 200 000 в австралийскую шахту по добыче цветной руды, чем остаться в украинской черной металлургии, испытывающей столь жесткие сырьевые коллизии.

В 2009 г. на поддержку национальной угольной промышленности планируется выделить беспрецедентные средства — 11,2 млрд.грн. . Хотелось бы надеяться, что эти средства будут использованы с большим толком, чем в предшествующие годы. Коксохимики настаивают на рациональности приоритетного вложения бюджетных ресурсов в развитие портовой инфраструктуры, а не в предприятия по добыче угля. И в этом нельзя не видеть резона. Если в недалеком будущем, как предрекают аналитики, китайская "перегретая" экономика выйдет из состояния металлургического бума, цены на образовавшиеся излишки кокса и угля опустятся, что сделает оправданным и выгодным широкий импорт угля в Украину. Но к этому нужно готовиться загодя. По прогнозам Lehman Brothers динамика средних цен угольного сырья для коксования в течение 2008-2010 гг. составит ряд $305...$280.$240 за одну тонну.

Поэтому как наиболее актуальные направления государственной политики в национальной угольной промышленности следует выделить, без ранжирования по важности: принятие закона о господдержке; разработку реалистической программы технического и финансового оздоровления государственной части шахтного фонда; внедрение справедливых форм отношений между поставщиками и потребителями угольной продукции; развитие институтов корпоративной разработки шахтного поля. Необходимая для этого концентрация финансовых, трудовых и технических ресурсов подразумевает решение проблемы сухой консервации шахт, причем, не только в технологическом срезе, а комплексно — с проработкой экономических, социальных, экологических сторон.

На мировых угольных рынках сложилась неблагоприятная для потребителей угольной продукции ситуация, обоснованная так называемым китайским фактором и состоянием рынков углеводородов. Конъюнктура внешней торговли делает выгодным для украинских металлургических корпораций приобретение за рубежом не готовой угольной продукции, а угольных производств. Однако расширение угольного импорта ограничено по транспортному фактору, прежде всего, из-за неразвитости портовой инфраструктуры.

Несмотря на имеющийся в Украине дефицит угля и сложности по импорту угля, прогнозы приватизации украинских шахт сталелитейными корпорациями выглядят достаточно пессимистическими. Так, теневые цены (с господдержкой и долгами угледобывающих предприятий) на отечественную угольную продукцию значительно превышают мировые показатели. Поэтому более вероятным является участие частного капитала в национальной угледобыче по схеме корпоративной разработки шахтного поля.

РЕЗЮМЕ

Статтю присвячено аналізу впливу кон'юнктури світових вугільних ринків на розвиток українських вуглевидобувних підприємств

SUMMARY

This Article deals with the Analyses of the world coal markets Impact to the Ukrainian coal enterprises Development.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1.Підсумки роботи підприємств Мінвуглепрому у 2007 році.— 19.02.2008.— [Электронный ресурс].— Формат доступа. http://www.mvp.gov.ua .

2. Дослідження приватизаційних процесів у вітчизняній вугільній промисловості: Наук. Доповідь / А.І. Кабанов, Л.Л. Стариченко, Д.Ю. Череватский и др.— ІЕП НАН України, 2007.— 36 с.

3. Карпенко Г. " Павлоградуголь": сначала энергетика, потом металлургия // ugmk.info, бизнес-портал о реальном секторе экономики.—18.04.2007.— [Электронный ресурс].— Формат доступа. http://www.ugmk.info/print.php?art=1176812484

4. Китайский спрос взорвал мировой угольный рынок // Укррудпром.— 12.02.2008.— [Электронный ресурс].— Формат доступа.— http://ukrrudprom.com/const/print.php?/news/fghik0102458778.html

5. Карпенко Г. Батареи просят ... угля // Укррудпром.— 15.11.2007.— [Электронный ресурс].— Формат доступа.— http://ukrrudprom.com/const/print.php?/digest/rawa201107.html

6. Coates Peter. An Inside Perspective onA The Journey to becoming the World's Leading Producer of Export Thermal Coal // Coaltrans South Africa, 2004.— 15 p.

7. Назимко Е.И., Ильяшов М.А. Повышение требований к качеству угольных концентратов для коксования // Уголь Украины.— 2007.— № 11.— С. 42-44.

8. Wong Fayen. Coal prices record amid short supply // International Herald Tribune.—

04.02.2008

9. Global coal prices zoom // The Economic Times.— 21.02. 2008.

10. BPСтатистический обзор мировой энергетики, июнь 2007.— [Электронный ресурс]. Формат доступа. www.bp.com/statisticalreview

11. Угольный рекорд // ugmk.info.— 12.05.08.— [Электронный ресурс]. Формат доступа: http://www.ugmk.info/print.php?digest=1210580335 .

12. Процесс превращения имущества концерна "РАГ" идет успешно // Глюкауф.-2004.— №1.— С. 2.

13. "Mittal Steel" ведет переговоры с "Межпромбанком" и правительством Тывы о долевом участии в разработке Элегестинского месторождения // http://www.ma-journal.ru/news/16029/

14. ArcelorMittal покупает шахты в Кузбассе / Интерфакс — 08.02.2008.— [Электронный ресурс]. Формат доступа: http://www.i2n.ru/news/economics/1317/

15. Кухта Г. Модифікації ГМК у 2007-2008 році. Лібрето // Економічна правда.— 08.01.08.— [Электронный ресурс].Формат доступа: http://epravda.com.ua/news/2008/1/7/58853.htm

16. Гребенник Е., Самофалова А. Уголь просится в порты // Экономические известия.— № 211(744).— [Электронный ресурс].— Формат доступа: http://eizvestia.com/markets/full/28823

17. Малинский Г. Кокс на мелководье // Зеркало недели.— 2007.— № 46.— 1-7 декабря

2007 г.

18. Боярунец А. Рынок коксующихся углей РФ: монополисты "подогревают" цены.— 27.02.2008.— [Электронный ресурс].— Формат доступа.— http://www.ugmk.info/print.php?art=1204103594

19. Кукин С. ВИКторина. Перекосы вертикальной интеграции как хроническая проблема украинского ГМК // Металл.— 2006.— № 12.— С. 6-10.

20. Слинько Д. Боголюбов: миллиарды с улыбкой // Фокус.— 2008.— № 7.— С. 26-30.

21. Филатов Ю. В., Наумов Ю. В., Лещинский А. А., Череватский Д. Ю. Опыт корпоративной разработки шахтного поля // Уголь Украины. - 2000. -№11. - С. 25-28.

22. Череватский Д. Ю. Приватизация шахт Донбасса в свете конкуренции институтов // Научные труды ДонНТУ. Серия: Экономическая.- 2006.- вып. 103-4.- C. 131-134.

23. Мортиков В., Моклякова А. Теневые цены в экономической теории // Экономика Украины.— 2007.— № 8.— С. 46-51.

24.Череватський Д.Ю., Роттер М.В. Щодо цін, за якими суспільство отримує вугільну продукцію в Україні // Вісник ДонДУЕТ. Економічні науки.— 2005.— № 3.— С. 39-43 25.The BigMac Index. Sizzling. Food for thought about exchange rate controversies // The Economist.— 15.07.2007.

Надійшла до редакції 27.05.2008 року

УДК 138:339.92

ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО РИНКУ ПРАЦІ НА ОСНОВІ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Корчевська Л.О., к.е.н., доцент кафедри менеджменту та маркетингу Херсонського національного технічного університету

У сучасних умовах національні ринки праці перетворилися на важливу складову частину світового ринку праці. Високий рівень міждержавних господарських взаємозв' язків на фоні поглиблення світового розподілу праці призвів до формування єдиного механізму задоволення пропозиції робочої сили незалежно від конкретного місця проживання людини.

Посилення конкурентної боротьби за кваліфікований персонал серед учасників світового ринку праці, структурні й динамічні зміни, які відбуваються на цьому ринку, зумовлюють необхідність здійснення маркетингових досліджень ринку праці. Їх організація дозволить володіти ситуацією на світовому ринку праці для ефективного покриття потреби національних ринків праці, підвищити інформаційну забезпеченість прийняття рішень на рівні держави та забезпечити конкурентоспроможність як робочої сили, так і країни в цілому.

У науковому світі немає єдиної чітко визначеної дефініції ринку праці. На відміну від вітчизняних економістів, які намагаються дати його визначення, зарубіжні (Дж. Боржас [1], Дж. Долан, Е. Ліндсей [2]) намагаються обійтися без формулювання цієї економічної категорії. Це можна пояснити тим, що саме сполучення "ринок праці" передбачає працю як предмет купівлі-продажу. А у конвенціях Міжнародної організації праці (МОП) і нормативних актах багатьох високорозвинених держав забороняється називати працю товаром.

У вітчизняній і зарубіжній літературі недостатньо досліджень, де всебічно розглядалися б особливості і наслідки феномену саме світового ринку праці. Є багато публікацій про міграцію, але світовий ринок робочої сили не вичерпується міграційними процесами. Істотний внесок у розуміння проблеми світового ринку праці внесли А.Жирицький, Н.Ридванов, Р.Цвильов [3], А.Поручник [4] тощо. Серед зарубіжних науковців можна виділити роботи A.Бхадурі [5], ПАур, Дж.Бес і Д.Meдa [6]. Питанням впливу глобалізації на український ринок праці займаються такі науковці, як М. Долішний, У. Садова, Л. Семів [7].

Метою статті є визначення суб'єктів світового ринку праці та систематизація факторів, які впливають на його розвиток залежно від зовнішнього та внутрішнього середовища.

© Корчевська Л.О., 2008

Ринок праці представляє собою ринок ресурсів праці як специфічного виду товару, рівноважна ціна і кількість якого визначаються взаємодією попиту і пропозиції. Предметом його вивчення є весь потенціал робочої сили, який охоплює як зовнішний ринок праці, так і внутрішний.

Російські вчені Р. Цвильов, Н. Ридванов, А. Жирицький дають визначення світового ринку праці, як наднаціонального утворення, де на постійній основі виступають покупці та продавці іноземної робочої сили, що приймають участь у процесі відбору необхідної робочої сили в рамках міждержавного регулювання попиту - пропозиції робочої сили [3, с.8].

На думку українських науковців Ю. Макогона, В.Миронова, Н.Бударіної, світовий ринок трудових ресурсів - це система відносин, які виникають у результаті постійного балансування попиту і пропозиції, що стосуються світових трудових ресурсів і складаються у зв'язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили у світі. Іншими словами, світовий ринок трудових ресурсів - це сукупність трудових ресурсів світу, яка пропонується і купується на міжнародній діловій арені [8, с.95].

Універсальне розуміння вмістило трактування А. Поручника, який детермінує світовий (міжнародний) ринок праці, як систему відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту і пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці і соціального захисту. Ці відносини склалися у зв' язку з нерівномірністю розміщення робочої сили в країнах світу і відмінностями у її відтворенні на національному рівні [4, с.202].

Як відомо, маркетинг - це управління ринком, а його основним принципом є орієнтація на споживача. Однак, раніше підприємство споживало трудові ресурси, а зараз робоча сила споживає продукт, тобто цінний робітник сам обирає організацію і країну, де він бажає працювати.

Формування світового ринку праці в сучасних умовах, як правило, здійснюється за двома шляхами: перший - через поєднання національних ринків праці, коли нівелюються культурні, етнічні, юридичні, адміністративні та соціальні перешкоди між ними (наприклад, утворення в Європейській спільноті чи країнах, які підписали Шенгенську угоду єдиного ринку праці), а другий - через міграцію трудового потенціалу країни і капіталу, яка може відбуватися шляхом фізичного переміщення, або шляхом віртуального переміщення (за допомогою нових систем зв' язку, телекомунікацій, Інтернету тощо).

Причому трудовий потенціал поєднується з капіталом двояко: шляхом міграції капіталу, який минає кордони і шляхом міграції самого трудового потенціалу через кордони у місця найбільшого попиту на нього.

Схема світового ринку праці представлена на рис. 1.

Продавців на світовому ринку праці можна умовно розділити на два основних типи: тих, хто працює за контрактом і тих, хто працює не за контрактом. До перших відносяться працівники, які юридично оформили відносини з роботодавцем і термін їх перебування у приймаючій країні чітко визначений. Тобто ними являються:

учені, наукові робітники, студенти;

висококваліфіковані фахівці з рівнем підготовки, наявністю відповідної освіти і практичним досвідом роботи (програмісти, інженери, менеджери та інші);

некваліфіковані робітники, що зайняті на підсобних роботах (наприклад, у сфері торгівлі, будівництва, туризму) або сезонні робочі, які виїздять з метою збирання врожаю.

Відповідно до працюючих не за контрактом відносяться працівники, термін перебування яких у приймаючій країні чітко не визначений:нелегальні робітники - іноземці, які займаються трудовою діяльністю з простроченою або туристичною візою;

біженці - ті, хто змушені емігрувати із своїх країн через загрозу їх життєдіяльності. Наприклад, з регіонів збройних конфліктів і стихійних лих, з екологічно небезпечних районів, із середньоазіатських країн та із зон демографічного перенаселення території.

Покупців на світовому ринку праці можна умовно розподілити на п'ять основних типів.

У зв'язку з інтенсифікацією міжнародних зв'язків і зростанням кількості глобальних проблем, усе більший попит на робочу силу пред' являють міжнародні фінансові, торгові та інші організації (МОП, МВФ, СОТ, ЮНЕСКО, ООН, ФАО, Світовий банк тощо). Ці організації відбирають тільки висококваліфікованих робітників на міжнародній основі.

1. Працюючі за контрактом:

- учені, наукові робітники, студенти;

- висококваліфіко­вані фахівці;

- некваліфіковані

робітники;

2. Працюючі не за контрактом:

- нелегальні

робітники;

- біженці.

Рис. 1. Схема світового ринку праці

У формуванні світового ринку праці значну роль відіграють транснаціональні корпорації (ТНК), які представляють собою інтегровану структуру, що поєднує на основі науково-технічної, виробничої і комерційної кооперації у своєму складі підприємства будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності, які діють у двох і більше країнах, та проводять єдину політику й загальну стратегію через один і більше центрів прийняття рішень [9, с.879]. Вони мають можливість переносити своє виробництво і фінансовий капітал у периферійні райони світу, де є резерви дешевої робочої сили. У межах ТНК утворюється свій внутрішній ринок праці, де відбуваються не лише міжнародні переміщення транснаціональної робочої сили, а й зближення соціальної політики різних країн (оплати праці, способів найму і звільнень, тривалості робочого часу, відпочинку тощо). Вони сприяють покращенню змін соціальної і кваліфікаційної структур національних ринків праці, тому що безпосередньо впливають на процеси освоєння науково-технічного прогресу, передових навичок праці, демократичних форм взаємовідносин, мобільності та обміну знаннями.

У результаті діяльності ТНК у систему світогосподарських процесів залучається все більше країн, які інтегруються до світового ринку праці і починають впливати на зайнятість та відтворення робочої сили. Транснаціональні корпорації з імпортерів кваліфікованих фахівців перетворюються на експортерів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право