В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 21

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Экспорт в ЕС Импорт из ЕС Сальдо

Рис. 2. Динамика объемов внешней торговли между Украиной и ЕС за 2004-2007гг.,

млн. долл. США [3]

Внешняя торговля Украины с ЕС товарами, которые относятся к группе высоких технологий „Аэронавигационные или космические аппараты", в течение последних пяти лет характеризуется положительным сальдо торгового баланса, в 2007 г. оно составило 770 тыс. долл. Более всего украинской аэронавигационной и космической техники экспортируется в Германию (49,9 %), 15,8 % - в Словакию, 10,4 % - в Польшу, импорт осуществляется преимущественно из Германии (42,6 %), Великобритании (12,6 %), Италии (11,8 %). Тем не менее, в общих объемах экспорта Украины в ЕС товары этой группы составляют лишь 0,1 %.

Основу товарного импорта из стран ЕС за первое полугодие 2008г. составляли механическое оборудование - 17,4%, наземные транспортные средства, кроме железнодорожных   -   15,9%,   электрические   машины   и   оборудования   - 7,6%,энергетические материалы, нефть и продукты ее перегонки - 6,5%, полимерные материалы, пластмассы - 6,4%.

Необходимо отметить, что в Украине не растет доля услуг связанных с интеллектуальным трудом. Общая доля услуг в экономике растет, однако анализ структуры услуг, показывает, что наибольшую долю - 30% составляют услуги трубопроводного транспорта, которые не являются инновационными. А объем страховых, финансовых, компьютерных услуг, роялти и лицензионных услуг вместе взятых, составляет лишь - 4,4% от общего экспорта услуг [3].

За первое полугодие 2008г. наибольший удельный вес в общем объеме украинского экспорта в страны ЕС занимают транспортные (57,2%), разные деловые, профессиональные и технические (20,5%) услуги; импорта - финансовые (28,3%), транспортные (19,1%), разные деловые, профессиональные и технические (18,7%) услуги. Главными партнерами во внешней торговле услугами является Соединенное Королевство, Кипр, Германия, Австрия [4].

Таким образом, негативными факторами, сдерживающими инновационные процессы в Украине можно считать следующие:

1. Неудовлетворительная структура внешней торговли товарами Украины с европейскими странами. Наблюдается тенденция превышения импорта над экспортом в торговле Украины с ЕС, что свидетельствует о большей открытости украинского рынка для производителей с ЕС сравнительно с уровнем открытости рынка стран ЕС для отечественных экспортеров.

2. Нерациональная структура торговли Украины услугами по странами ЕС. Наибольшую долю в экспорте (71,3 %) и в импорте (20,7 %) занимают транспортные услуги [5].

3. Существенная разница в показателях экспорта высокоразвитых стран (в том числе стран ЕС) и Украины. В экспорте высокоразвитых стран доля продукции высоких и средних технологий составляет: в США - 74,7 %; в Японии - 83,4 %; в ЕС -свыше 63 %. В то же время отечественный экспорт по уровню технологоемкости имеет такую структуру: продукция сферы высоких технологий - 4,4 %; средневысоких - 18,9 %; средненизких - 56,7 %; низкотехнологичных - 19 %. Вцелом экспорт высокотехнологических изделий преобладает в страны СНГ - 56 %, а импорт - из стран ЕС - 50 %, что свидетельствует об относительной закрытости европейского рынка для отечественных технологий и возможность их сбыта преимущественно на рынках стран, созданных на территории СНГ [6].

4. Отрицательные тенденции в торговле высокотехнологической продукцией:

- в торговле товарами фармацевтической области импорт преобладает экспорт;

- отрицательное сальдо в торговле электрическими машинами и оборудованием; Проведенный анализ позволят выделить «стоп-факторы», постиндустриальных

процессов в экономике Украины. Эти факторы являются существенным препятствием для зарождения и активного развития постиндустриальных тенденций в ближайшие десятилетия. И соответственно усиливается разрыв в уровне развития экономики Украины и экономик стран ЕС. К этим факторам отнесены следующие:

1. Неудовлетворительное состояние развития внутреннего рынка объектов промышленной собственности.

2. Недостаточный уровень развития инновационной инфраструктуры и низкое ее качество

3. Низкий уровень патентной активности отечественных предприятий на рынках европейских стран.

4. Неудовлетворительная динамика обмена результатами научно-технической деятельности.

5. Недостаточное финансирование инновационной деятельности и отсутствие реальной поддержки государством инновационных предприятий.

6. Отсутствие конкурентной среды на внутреннем рынке, который приводит к снижению инновационной активности промышленных предприятий

Анализ представленной информации позволяет утверждать, что наряду с новыми возможностями, которые открываются для Украины вследствие расширения ЕС и реализации политики европейской интеграции нашей страны, этот процесс влечет за собой ряд серьезных угроз.

В краткосрочной перспективе расширение ЕС для отдельных сфер сотрудничества будет связано с рисками сокращения доступа украинских товаров на рынки новых стран-членов ЕС. Как следствие распространения на новых членов европейских соглашений относительно либерализации торговли с отдельными странами и группами стран, что естественно послужит причиной ослабления конкурентных позиций Украины на большинстве товарных рынков.

Кроме того, угрозой может послужить присоединение новых членов ЕС к системе нетарифных ограничений украинского экспорта. Необходимо также учитывать вероятный отток молодых квалифицированных кадров в страны ЕС с более выгодными условиями и оплатой труда. И наконец, необходимо учесть невысокий уровень развития промышленного и сельскохозяйственного производства в Западных областях Украины, что делает их зависимыми от западных стран [7].

Однако Украина может значительно ускорить создание предпосылок для успешной международной интеграции экономики путем концентрации ресурсов на тех сегментах экономической структуры, которые определяют будущее мировой экономики.

Существующий промышленный потенциал позволяет развивать Украине космическую отрасль, выпуская спутники и системы дистанционного зондирования Земли, которая является чрезвычайно прибыльными направлениями. Вообще, космическая промышленность является одной из сверхприбыльных, по данным NASA каждый доллар инвестированный в космические технологии дает 5-6 кратный возврат инвестиций. Однако объем украинских инвестиций в эту отрасль является крайне низким - по данным Национального космического агентства Украины (НКАУ) на космическую программу Украины выделяется 10-12 млн. долл. США.

Одним из перспективных направлений является развитие судостроения, которое сейчас находится в глубоком кризисе. Судостроительные заводы в Херсоне, Николаеве и Киеве способны строить любые виды судов (включая танкеры). Динамическое развитие нефтяной добычи китайскими компаниями в африканском Судане, который сопровождается растущей потребностью в танкерах для морских перевозок энергоносителей в Китай, может быть основой быстрого возрождения этой стратегической отрасли.

Анализ объемов и структуры экспортно-импортных операций, потоков прямых иностранных инвестиций и внедрения инноваций на предприятиях Украины позволяет сделать вывод, что в условиях развертывания новых постиндустриальных тенденций в мировой экономике и стремления Украины к интеграции с ЕС уровень развития основных характеристик информационно-инновационной экономики в нашей стране можно охарактеризовать как довольно низкий или вовсе незначительный. Что выражается в уменьшении доли готовой продукции в структуре украинского экспорта; отсутствии роста доли интеллектуальной составляющей в структуре услуг; чрезвычайно низкой доли реализованной доли инновационной продукции; направленности ПИИ в высокоприбыльные и быстроликвидные отрасли экономикипритом, что приток государственных и иностранных инвестиций в инновационные отрасли экономики незначителен или вовсе отсутствует.

То есть государству необходимо качественно преобразовать технологический и производственный потенциал экономики Украины, развивать те отрасли, которые являются перспективными в современном мире. Что невозможно без стимулирования внешнеэкономических связей. Однако более тесное сотрудничество со странами ЕС, в которых постиндустриальные тенденции находят свое развитие, ведет к потере украинскими товарами своих конкурентных позиций на зарубежных рынках. Следовательно, на данный момент сотрудничество Украины и ЕС не является однозначно взаимовыгодным.

Для того, чтобы присоединение к ЕС не имело разрушительных последствий, связанных со значительными различиями в социально-экономическом положении украинской и европейской экономик, существующих в настоящее время, в первую очередь необходимо стимулировать привлечение инвестиций в создание и внедрение новых технологий на предприятиях Украины. Кроме того, необходимо увеличивать долю средств, выделяемых из Госбюджета Украины на стимулирование государственных и частных предприятий к проведению НИОКР и производству инновационной продукции; а также развивать инфраструктуру услуг, связанных с интеллектуальным трудом.

РЕЗЮМЕ

У статті наведен аналіз європейського вектора інтеграції української економіки у світове господарство за умов розвитку постіндустріальних процесів у Євразії. SUMMARY

The article deals with the analysis of the European vector of integration of the Ukrainian economy in the world economy in conditions of a development of the post industrial processes in Eurasia.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Економічні проблеми XXI століття: міжнародний та український виміри / За ред.. С.І. Юрія, Є.В. Савельєва. - К.: Знання, 2007. - 595с.

2. http://www.vybory.org/articles/1184.html/ Прокопенко А. Приближается ли Украина к постиндустриальному обществу?

3. www.ukrstat.gov.ua

4. http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2008/0908/224.doc. Стан зовнішньоеко-номічних відносин з країнами Європейського Союзу у І півріччі 2008 року

5. http://www.niss.gov.uaMonitorJuli0803.htm. І. Бабець, Ю. Полякова, О. Мокій. Обґрунтування заходів державного сприяння міжнародному трансферу технологій у контексті розширення зони вільної торгівлі

6. www.sdip.gov.ua

7. Сидорова А. В. Внешняя торговля Украины со странами европейского сообщества // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2008. -ч.1., с 34-38.

УДК 655.0:348

ОБГРУНТУВАННЯ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

Герасименко І.А., аспірант Донецького державного університету управління

Українська фармацевтична галузь - одна з важливіших складових національної системи охорони здоров'я, для якої інтереси пацієнта завжди стоять на першому місці. За роки незалежності українська фармацевтична галузь зробила серйозний прорив у виробництві, розробці нових форм лікарських засобів та приведенні умов виробництва та системи забезпечення якості до рівня вимог Європейського Союзу. Безперечним здобутком вітчизняної фармації є те, що вона завдяки найбільш потужним виробникам активно впроваджує стратегію, спрямовану на імпортозаміщення основних (життєво необхідних) лікарських засобів препаратами - генеріками. Це дозволяє забезпечувати переважну більшість населення України доступними ліками за соціально прийнятними цінами. Важливо, що вітчизняна фармацевтична промисловість забезпечує робочі місця понад 25 тис. громадян України, не враховуючи фармацевтів та провізорів.

Утім розвиток фармацевтичної галузі відбувався з певними проблемами. Існує дуже багато загроз. Це жорстка конкуренція, до якої спонукає розвиток внутрішнього та зовнішнього ринків, істотні недоліки в маркетинговій діяльності, потужна ринкова активність іноземних виробників, тенденції до збільшення підробок, труднощі у впровадженні належної законодавчо-нормативної бази, що регламентує діяльність вітчизняного фармринку і відповідає сучаним вимогам ЄС.

У цих умовах досягнення належного рівня забезпечення населення лікарськими засобами багато в чому залежить від забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Українське лікарське забезпечення сьогодні переживає труднощі, характерні для держав з економікою перехідного типу: нераціональне використання ліків, їх незадовільна якість, обмежена доступність для багатьох споживачів у зв'язку з високою вартістю при стійкому рості захворюваності по багатьом класам хвороб. Як і вся система національної охорони здоров'я, українська система лікарського забезпечення функціонує в умовах недостатнього бюджетного фінансування.

Необхідність розробки національної лікарської політики відповідно до рекомендацій ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) неодноразово розглядалася в працях провідних вітчизняних та закордонних вчених. Серед них, насамперед можна виділити роботи В.Л. Багіровой, А.С. Немченко, В.М. Хоменко [1], В.В. Берегових, Г.Т. Глембоцкой [2], З. М. Мнушко, Н. М. Мусієнко [3] та ін.

Проблеми зростання промислового виробництва, ефективного розвитку й функціонування галузей народного господарства у ринкових умовах знайшли своє відбиття в роботах багатьох закордонних і вітчизняних вчених. Тут можна назвати роботи таких авторів, як Микки С. Смит, Е.М. Коласса, Грег Перкинс [4], А. Юданов [5] та ін. Серед вітчизняних авторів відзначимо О.Д. Рябченко, С.В. Панченко [6], В.В. Берегових, А.П. Мешковский [7], які обгрунтували і систематизували напрями нормування фармацевтичного виробництва України до вимог міжнародних стандартів.

Тим часом, більшість робіт у цьому напрямі обмежувалися поданням формально-управлінських підходів до впровадження національної лікарської політики,

© Герасименко І.А., 2008а проблеми забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі розглядалися частково.

Мета наукової статті. Розглянути напрями розвитку державної промислової політики країни та запропонувати алгоритм забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі.

Державна промислова політика (ДПП) - це діяльність Уряду, спрямована на збереження, підтримку і розвиток вітчизняних товаровиробників у галузях і виробництвах, що забезпечують життєві інтереси країни, насамперед її економічну безпеку, а також соціальний та культурний рівень життя народу. На сьогодняшній день, реалізації Концепції державної промислової політики України обумовлена необхідністю визначення шляхів і методів активізації промислового та науково -технічного потенціалу, а також загрозливим станом промисловості, необхідністю запобігти процесу деіндустріалізації.

Фармацевтичний галузь не може ефективно функціонувати без участі держави і її активної промислової політики, оскільки держава забезпечує правове поле її діяльності, гарантує право приватної власності; чесну конкуренцію між приватними фірмами, не допускає монополізації ринків, регулює ціни на продукцію «природних монополій», тобто у випадку відсутності конкурентних ринків [2].

Характерна риса промислової політики полягає в тому, що вона оформлюється у вигляді законів і цільових програм, розрахованих на довгострокову перспективу.

До складу основних видів державної промислової політики входять:

інноваційна, що припускає проведення державної політики в сфері науки та інновацій, політики сприяння промисловим фірмам в удосконалюванні технологій, продукції через розвиток спільних НДДКР (науково - дослідницьких та дослідно -конструкторських робіт);

інвестиційна, через стимулювання розвитку промислових підприємств завдякі прямій участі держави у фінансуванні розвитку виробничої інфраструктури та через механізми прискореної амортизації основного капіталу;

структурна, що включає, як заходи селективної прямої підтримки бізнесу по окремим галузям, так і регулювання діяльності галузевих ринків через законодавство

[6]. . . .

В   останні   роки   відзначається  зростання   відносного  значення непрямих

(фінансово-економічних) видів промислової політики, які в найбільшій мірі дозволяють

вирішувати    завдання    по    формуванню    соціально-економічного середовища

підприємництва, яке сприяє зростанню конкурентноздатності промисловості. У складі

групи «непрямих» видів промислової політики, найбільш важливу роль грають [7]:

податкова, як інструмент макроекономічного регулювання стійкого росту промисловості та перерозподілу засобів на потреби економічної інфраструктури;

кредитно-грошова, яка займає значну позицію у макроекономічному регулюванні економічного росту та створює основу для селективного впливу на інноваційно-інвестиційний процес у промисловості;

бюджетна, яка впливає на стан фінансової системи і є головним механізмом здійснення різноманітних державних програм, які прямо та (або) побічно впливають на ситуацію в промисловості;

митної, яка виконує функції регулювання іноземної конкуренції на внутрішніх ринках промислової продукції;

зовнішньоторгівельна політика, яка впливає на рівень експортної орієнтації національних виробництв та на характер галузевої структури промисловості з урахуванням можливостей міжнародного поділу праці [4].

Роль держави повинна активізуватися в результаті: формулювання внутрішньої політики в глобальному контексті; розробки юридичної бази регулювання бізнесу; поліпшення підприємницького середовища та забезпечення конкурентноздатності ринків, включаючи правові реформи у сфері їх регулювання; стимулювання покращення корпоративного управління; заохочення нових підпоиємств і нових галузей. Сьогодні у світі позначилося явне посилення ролі держави в конкурентному міжнародному обміні товарами та послугами, а також стимулювання конкурентоспроможності [10].

Слід зазначити, що стратегія промислової політики, крім загальних принципів, видів і напрямів індустріального розвитку, повинна враховувати особливості галузевого розподілу потенціалу держави, насамперед у галузях соціальної сфери (охорона здоров'я, фармація, освіта, культура, наука та інші), комерціалізація яких зробила їх недоступними для багатьох верств населення. А це спричиняє вагомі загрози для економічної безпеки країни. Тому, для ефективного впровадження державної помислової політики України, слід розглядати галузеві моделі забезпечення індустріального розвитку та економічної безпеки.

Крім цього, в останні роки у зв'язку з глобалізацією ринків, в багатьох країнах ДПП використовується як механізм забезпечення економічної безпеки галузевого рівня. Важливою функцією ДПП є вибір пріоритетів в розвитку промисловості, створення режиму найбільшого сприяння перспективним галузям і підприємствам, розробка сучасної науково-технологічної політики. Концепція еволюції державної промислової політики включає такі етапи:

- постановка проблеми;

- визначення загальнонаціональних, регіональних, галузевих цілей ДПП;

- конструювання моделі ДПП;

- визначення механізму та інструментів реалізації ДПП;

- одержання кінцевого результату.

Промислово розвинуті країни, а в останній час — нові індустріальні країни накопичили значний досвід державного регулювання економіки. Зростаюча роль державної промислової політики в зарубіжних країнах обумовлена низкою причин, найбільш істотною серед них є різке зростання загроз економічної безпеці на світових ринках. У 80-х р.р. ХХ ст. нові індустріальні країни —Республіка Корея, Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Бразилія, Іспанія, Мексика — услід за Японією захопили лідерство в багатьох галузях економіки завдяки тому, що сформували високоефективну і гнучку структуру промисловості і орієнтацію на виробництво новітньої науковомісткої продукції. Забезпечення економічної безпеки країн на світових ринках обумовила підвищену увагу урядів, парламентів, вчених зарубіжних країн до державної промислової політики. В основу ДПП закладались такі вихідні концептуальні принципи:

перелив капіталу в соціально орієнтовані галузі, які мають потенціальні можливості в недалекому майбутньому досягти високого рівня економічної безпеки і швидко вийти на світові ринки;

надання допомоги галузям, які зазнають труднощів;

прискорення розвитку провідних галузей, що спроможні стати новими імпульсами технічного і технологічного прогресу;

створення державного банку промислового розвитку, який повинен фінансувати підприємства, корпорації й окремі галузі з підвищеною мірою ризику.

Досвід і практика реалізації ДПП в різних країнах містить багато повчального і в певній мірі можуть бути використані в України. Аналіз ДПП Японії показав високу ефективність     демонополізації     промисловості     та     формування механізмурегламентованої ринкової конкуренції. Мова йде про перехід на ринкові правила регламентованої конкуренції на внутрішньому ринку, однакові для всіх його учасників. Ці правила вміщують антимонопольну політику і одночасно дозволяють домагатись успіху лише при високому рівні економічної безпеки. Таким чином, в основі японського феномену лежить створений державою механізм регламентованої ринкової конкуренції, який і забезпечив переворот, названий японським «економічним чудом».

В розвинутих країнах Західної Європи в 60-х p.p. ДПП розуміли як пряме втручання в галузі промисловості, що були у важкому економічному становищі. Така політика одержала назву «вертикальна промислова політика». Але, як показав досвід, держава, впроваджуючи таку політику, надає підтримку підприємствам, які є найменш конкурентоспроможними. В країнах Європейського Союзу між 60-ми і 90-ми роками стався перехід від вертикальної до горизонтальної політики. Горизонтальна промислова політика передбачає створення найбільш загальних умов, в рамках яких підприємства можуть пристосуватись до структурних змін шляхом входу на ринок і виходу з нього.

Концепція державної промислової політики України була розроблена ще в1996 р. і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р., № 272. „Концепція" визначила державну промислову політику як діяльність уряду, направлену на підтримку і розвиток вітчизняних товаровиробників в галузях і виробництвах, які забезпечують життєві інтереси країни, перш за все її економічну безпеку, а також соціальний і культурний рівень життя народу. Основний комплекс заходів було передбачено здійснити до 2006 р. „Концепція" повинна була стати основою для всіх інших програм реформування і розвитку промислового комплексу, фундаментальних та прикладних досліджень, стратегічним орієнтиром уряду. „Концепція" як головну ідею ДПП визначила створення економічної могутності, незалежності і безпеки галузей і країни на основі розвитку соціально орієнтованих виробництв. Стратегія ДПП базувалася на таких принципах, як:

визначення найбільш пріоритетних напрямків промислового і науково-технічного розвитку;

максимальна мобілізація інтелектуальних, фінансових та матеріальних ресурсів держави;

збереження кадрового і науково-технічного потенціалу, підвищення регулюючої функції держави у проведенні ДПП;

державне програмне регулювання ринкових перетворень;

створення умов для конверсії та диверсифікації оборонної промисловості;

створення виробничо-технологічних комплексів (ВТК);

поступовий перехід від галузевої ієрархічної системи державного управління промисловістю до матричної (регіонально-горизонтальної) системи;

створення конкурентного середовища на внутрішньому ринку;

сполучення державного регулювання і ринкових регуляторів промислового виробництва.

На дійсний час деякі пункти „Концепції" були виконані, але основні, принципові положення залишилися на папері. Більш того, соціально-економічна ситуація в Україні ще більше загострилася. Так, згідно рейтингу Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) глобальної конкурентоспроможності за 2006-2007 рр. Україна за рік „опустилася" з 68-го на 78-е місце. Це свідчить про стрімке зниження рівня економічної безпеки країни, і необхідність конструктивних дій задля вирішення цієї проблеми.

У зв'язку з викладеними проблемами і загрозами економічній безпеці країни, пропонується запровадження галузевих стратегій забезпечення економічної безпеки, які стануть принциповими частинами ДПП, механізм і контроль виконання яких буде виконувати не тільки уряд, але і всі рівні управління і господарювання певної галузі.

Серед таких галузей, першочерговою слід виділяти фармацевтичну галузь. Досвід показує, що стан здоров'я населення, рівень і якість життя людей у різних країнах, стан і розвиток лікарського забезпечення і, відповідно, рівні розвитку науки та виробництва - все це взаємозалежно і зв'язане між собою.

Тому, слід запропонувати наступний алгоритм стратегії забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі (рис. 1), який повинен спиратися на принципи ДПП, вимоги національної лікарської політики та на параметри Концепції розвитку фармацевтичної галузі України. У цілому алгоритм описує комплекс заходів, який забезпечує розвиток, очікувані результати, моніторинг і контроль її реалізації.

Алгоритм стратегії забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі

_І_

Національна лікарська політика

Цілі та завдання безпечного розвитку фармацевтичної галузі _j_

І

Приорітетні цільові програми та найважливіші інвестиційні проекти _ї_

І

Комплекс заходів,які забезпечують розвиток фармацевтичної галузі

І

Очікувані результати реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки

фариацевтичної галузі

Моніторинг і контроль за реалізацієй стратегії забезпечення економічної

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право