В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 22

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

безпеки галузі

Рис. 1. Блок-схема алгоритму стратегії забезпечення економічної безпеки

фармацевтичної галузі

В ході реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі, слід розглянути та сформулювати основні проблеми, які потребують подальшого вирішення (рис. 2).

Рішення задач щодо біобезпеки країни

Рис. 2. Основні проблеми, які потребують вирішення при реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі

При реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі існує дві основні проблеми: необхідність розвитоку конкурентоздатної галузі і труднощі у впровадження законодавчо - нормативної бази. Рішення першої проблеми буде залежити від чіткої реалізації напрямів промислової полвтики в складі державних цільових програм. Тому, потрібна чітка система заходів та дій галузевого рівня, схема яких представлена на рис. 1.

Друга проблема пов'язана з тим, що законодавча база України у сфері регулювання процеса забезпечення населення ЛЗ потребує кардинального вдосконалення з метою вирішення таких потенційних загроз фармацевтичної галузі: усунення законодавчих суперечностей до Конституції України [4], а також регламентація чіткої структури органів управління фармацевтичною галуззю.

Має бути структура яка буде відокремлена, згідно з визначеними повноваженнями, від Міністерства охорони здоров'я України та мати статус центрального органу управління і діяти як єдиний регуляторний орган. Основним завданням такої структури має бути формування НЛП, політичним та соціально­економічним чинниками якої є прийнята в Україні Концепція основних лікарських засобів (ОЛЗ) (2001 р.), яка визначає пріоритети в забезпеченні економічної безпеки фармацевтичної галузі [1].

Також слід звернути увагу на забезпечення цінової доступності лікарських препаратів. Зволікання з її вирішенням може призвести до соціальної напруги в суспільстві, кризових явищ на фармацевтичному ринку. Вирішувати цю складну проблему, згідно з алгоритмом, необхідно поетапно. Для цього потрібно ввести державний контроль за цінами на лікарські засоби. Особливої уваги заслуговує затвердження Переліку основних (життєво необхідних) лікарських засобів, які держава гарантує закупити у вітчизняних виробників та імпортерів для забезпечення потреб охорони здоров' я України. При цьому будуть заздалегідь визначені граничні націнки і відома ціна цих лікарських засобів на ринку [3]. По сутності, це має бути державне замовлення у вигляді державних цільових програм (рис. 2), яке дозволить організувати медикаментозне забезпечення профілактичних заходів і лікувального процесу, здійснюваного органами і закладами охорони здоров' я.

Щодо досвіду країн - сусідів України, зокрема Польщі, то інститути, яким доручено вирішувати ті або інші проблеми і загрози фармацевтичної галузі, користуються надзвичайно великими повноваженнями, юридично самостійні і незалежні у вирішенні питань, що знаходяться в їх компетенції, вони лише підзвітні Міністерству охорони здоров' я, фактично виключено дублювання одних і тих же функцій [2]. Тому, реалізація стратегії забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі має також здійснюватись з урахуванням досвіду інших країн.

Висновки та пропозиції. Забезпечення населення лікарськими засобами (ЛЗ) є найважливішою складовою частиною національної безпеки держави та одним з показників стану охорони здоров'я в країні. Досягнення поставленої мети багато в чому залежить від рівня економічної безпеки фармацевтичної галузі. Аналізуючи проблеми, можна сказати, що українське лікарське забезпечення сьогодні перетерплює труднощі, характерні для держав з економікою перехідного типу: нераціональне використання ліків, їх незадовільна якість, обмежена доступність для багатьох споживачів у зв'язку з високою вартістю при стійкому зростанні захворюваності. Така ситуація з лікарським забезпеченням повязана із загальним станом фармацевтичної галузі. Незважаючи на значні щорічні темпи росту, обсяг ринку, як і раніше, малий для України. З ростом ринку споживання ЛЗ на 1 людину в Україні має тенденцію до збільшення. У 2001 р. воно становило 7,5 дол. США, у 2005 р. - 24 дол. США, у 2008 р. за прогнозами експертів споживання ЛЗ на душу населення складе 50 дол. США. Незважаючи на істотні темпи росту споживання ЛЗ на 1 людину, як і раніше, залишається невисоким у порівнянні із країнами Євросоюзу й США. Щоб досягти рівня країн Євросоюзу, необхідно довести споживання ліків не менш ніж 120 доларів США на кожного жителя України. Рішення цього складного завдання є складовою частиною реалізації стратегічних напрямків забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі.

Проведене дослідження свідчить, що пріоритетними напрямами наукових досліджень є забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації на галузевому рівні. Визначальним до вимог системи забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі є відстеження загальносвітових тенденцій і пошук адаптації галузі до цих процесів. Обгрунтування стратегії і алгоритм забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі - це лише перший крок у вирішенні проблем забезпечення лікарськими засобами вітчизняного виробництва. На сьогоднішній день потрібна дійова стратегія забезпечення економічної безпеки фармацевтичної галузі з використанням методів комплексного прогнозування очікуваного рівня її економічної безпеки.

В статье рассмотрены основные виды промышленной политики,, предложен алгоритм обеспечения  экономической  безопасности  фармацевтической  отрасли, выделены основные проблемы при ее реализации. SUMMARY

The article describes the basic kinds of an industrial policy, the algorithm of maintenance of economic safety of pharmaceutical branch has been offered, the basic problems are allocated at its realization.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Хоменко В.М. Методологічні підходи до визначення пріоритетів у формуванні національної лікарської політики / Хоменко В.М., Немченко А.С., Ярмола І.К. -Фармацевтичний журнал. - № 6. - 2004. - С. 3 - 7.

2. СНГ: общие проблемы. Адекватно времени и требованиям. Материалы заседания Межгосударственной комиссии по стандартизации, регистрации и контролю качества лекарственных средств, изделий медицинского назначения и медицинской техники государств-участников СНГ. 22-23 февраля 2008 г. Конча-Заспа // Вісник фармакології та фармації. - 2008. - № 1-2. - С. 16-17.

3. Мнушко З. М. Практикум з менеджменту та маркетингу у фармації / Мнушко З. М., Мусієнко Н. М., Ольховська А. Б.. Х.: Вид-во НфаУ. - 2005. - 132 с.

4. Фармацевтический маркетинг. Принципі, среда, практика [Микки С. Смит, Е.М. Коласса, Грег Перкинс, Брюс Сикер.]. - М.: Издательство «Литтерра». - 2007. - 384 с.

5. Юданов А. Конкуренция Рооссийских производителей: найти нишу или умереть // «Ремедиум». - М., - 2006. - № 10. - С. 4 - 6.

6.Інвестування і приватизація підприємств фармацевтичної промисловості / [Рябченко О. Д., Панченко С. В., Тарасенко Г. Г., Михайленко О. П.]. - Харків: Основа. - 2006. - 82 с.

7. Береговых В. В. Нормирование фармацевтического производства. Обеспечение качества продукции. / Береговых В.В., Мешковский А.П. - М.: «Румед». - 2007. - 528 с.

8. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. / Верховна Рада України. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

9.Закон України "Про лікарські засоби" від 4 квітня 96 № 123/96 / ВВР України. - 1996. - № 22. - Ст. 86.

10.Рекомендації ВООЗ по розробці та впровадженню національної лікарської політики / Щотижневик "Аптека". - 2003. - № 17. - С. 23 - 24.

УДК 336.02:339.2

ПОДАТКОВА СИСТЕМА ЯК ЕКОНОМІЧНИХ РЕГУЛЯТОР МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇНИ

Гончаревич Л.Г., аспірант Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України

Глобалізаційні процеси, які відбуваються у світовій економіці, призводять до поглиблення міжнародних господарських зв' язків, що вимагають чітких усталених справедливих правил взаємодії на світовому ринку. Для ефективної та повноцінної інтеграції України в світогосподарський комплекс, особливо після вступу до СОТ, необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови.

Нестабільна податкова система, яка не дозволяє повною мірою реалізовувати Україні свій економіко-торговельний потенціал, незахищеність платників податків, недовіра до України з боку потенційних інвесторів створює значні бар' єри на шляху інтеграції України в світовий економічний простір. Актуальність теми статті обумовлюється проголошеною стратегічною спрямованістю України на трансформацію економічної політики країни, в тому числі податкової системи як важливого її компонента, перетворення її у політику підвищення конкурентоспроможності національної економіки на основі міжнародного досвіду, особливо тепер, коли Україна стала членом СОТ.

Питання податкової політики держави досліджували українські науковці: В. Андрущенко, Г. Василевська, В. Геєць, Т. Єфименко, А.Захарін, І.Іголкін, І. Луніна, В. Попович, А. Соколовська, О.Базілінська; зарубіжні вчені: Е.Девід, Е.Ауербах, М. Рокіцка, та ін. Дане питання знайшло відображення в документах Європейської Комісії, аналітичних розробках Світового Банку та ін. Л. Антонюк, А. Гальчинський, Ю.Загоруйко простежують аспект конкурентоспроможності України через призму інноваційної стратегії реформування. Реформи у податковій системі своєрідно трактує А. Новак.

Потребують подальшого дослідження теоретико-методологічні засади впливу податкової політики на визначення місця країни в системі міжнародних відносин, питання еволюційного розвитку податкової системи, залежність міжнародної конкурентоспроможності від якості податкової системи. До сих пір існує певна термінологічна невизначеність, методологічна неузгодженість в цьому аспекті.

Мета: дослідити теоретико-методологічні засади впливу податкової політики на міжнародну конкурентоспроможність в процесі капіталізації з урахуванням досвіду деяких країн та форм її досягнення.

Звідси випливають наступні завдання: дослідити процес становлення та теоретико-методологічні засади податкової системи в світових процесах капіталізації, ступінь залежності конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку від якості податкової політики держави.

Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Постійне та надійне надходження коштів до бюджету є одним з незаперечних завдань податкової політики.

© Гончаревич Л.Г., 2008

Аналіз зарубіжного досвіду оподаткування, дозволяє до висновку, що держава може використовувати поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи залежно від її прибутку або інших властивостей, оподаткування використовуваних загальних або неподільних ресурсів й оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності. Остання схема оподаткування найбільше поширилася у світі й діє сьогодні в Україні [1;104-105], що значною мірою визначає характер податкової системи.

Податкова система містить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства

Якщо розглядати природу податкової системи, то вона є досить складною, адже з одного боку поєднує сукупність податків, зборів, платежів як механізм визначених, законодавчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави. З іншого боку [5]. Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність оподаткування, встановлення центральним органом державної влади, універсалізація податку, науковий підхід, принцип справедливості тощо, що закладає підвалини успішного ведення господарства. Елементи та особливості податкової політики, таким чином, формують міжнародну конкурентоспроможність країни.

За даними трьох впливових міжнародних центрів з міжнародної конкурентоспроможності, про які будемо говорити пізніше, можна виділити наступні фактори, що суттєво впливають на міжнародну конкурентоспроможність (див. табл.1), серед яких вагоме місце займає саме податкова політика, яка з одного боку залежить від економічної кон' юнктури, а з іншого боку формує її сама.

Таблиця 1

_Групи факторів впливу на міжнародну конкурентоспроможність_

Фактори_Підфактори_

Економічні показники

Економічна ситуація в країні Міжнародна торгівля Міжнародні інвестиції Зайнятість Ціни

Урядова ефективність

Фінансова політика Фіскальна політика Інституційна забезпеченість Законодавча база Соціальні умови

Ефективність ведення бізнесу

Продуктивність Ринок праці Фінанси

Практики менеджменту Відношення і цінності

Інфраструктура

Базова інфраструктура Технологічна інфраструктура Наукова інфраструктура Охорона здоров»я та довкілля Освіта

Джерело: складено автором за матеріалами World Competitiveness Yearbook

2007 [9].

Врахувавши дані таблиці, ми можемо прослідкувати на наступному графіку залежність міжнародної конкурентоспроможності та податкової політики, тобто знайти точки дотику вищезгаданих двох понять (див. Рисі.)._

Рис.1. Взаємозалежність податкової політики та міжнародної конкурентоспроможності

(Джерело: побудовано автором)

Так, стабільна законодавча база, транспарентність законодавства, однозначність його трактування та в цілому економічна справедливість мають найбільш вагоме значення для забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни і для податкової політики. Якісне інституційне забезпечення продукує ефективні дієві рішення, які здатні втілюватися в оптимальний термін і задовольняти проблеми сучасного бізнесу, за рахунок якого функціонують соціальні програми, ведеться боротьба з безробіттям, розбудовується інфраструктура.

За даними Всесвітнього економічного Форуму в Давосі в кожній країні проблема податкового регулювання займає досить вагоме місце і оцінюється респондентами як одна з найбільш проблемних майже у всіх країнах. Та в Україні її особливість полягає в сполученні податкової політики з політичною нестабільністю та надзвичайно високим рівнем корупції, що підриває основи економічної справедливості та дієвої ринкової економіки, де ефективно функціонують економічні закони. Це, в свою чергу, призводить до економічної нестабільності та недовіри як громадян, так і інвесторів до української економіки. Адже ризик як необхідний елемент ринкового бізнес-середовища в Україні набуває гротескних рис і його міра визначається, здебільшого, не вміннями та здібностями підприємств конкурувати, а наявністю чи відсутністю зв'язків у вищих ешелонах влади, бажанням чи небажанням давати „хабарі", уникати сплати податків, розташуванням політичних сил, нестабільним законодавством, в тому числі й податковим та ін. Це та багато інших факторів впливають на обсяг та структуру іноземних інвестицій, що визначають значною мірою продуктивність та конкурентоспроможність вітчизняної економіки.

Однією з передмов забезпечення міжнародної конкурентоспроможності є сталий розвиток, який можливий лише за умови визнання і дотримання правил гри у ринковій економіці. Сталий розвиток в першу чергу залежний від продуктивності, цін, робочої сили, втілення інноваційних ідей в бізнес, ведення бізнесу, а також від чинників, щомають політичне забарвлення в Україні - податкової системи, регуляторних механізмів, економічної та технологічної інфраструктури, рівня освіти, інновацій, підприємництва та ін. Податкова система є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини для забезпечення міжнародної конкурентноздатності країни [5].

Традиційно, конкурентноздатність трактується як обумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стійке місце країни або її продуцентів (виробників) на внутрішньому і зовнішньому ринках. В умовах відкритої економіки конкурентноздатність також може бути визначена як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку і ринках інших країн [1; 104]. Сьогодні не існує однозначного трактування цього терміну.

Деякі економісти розуміють конкурентоспроможність національної економіки як макроекономічне явище, що визначається такими змінними як, процентні ставки, бюджетний дефіцит і т.д. Але багатьом країнам вдалося швидкими темпами підвищити рівень життя, незважаючи на дефіцит (Японія, Італія і Корея), падіння курсу національної валюти (Німеччина, Швейцарія) і високі процентні ставки (Італія, Корея).

Інші стверджують, що конкурентоспроможність забезпечується наявністю великою кількості дешевої робочої сили. Проте такі країни, як Швейцарія та Швеція, мають позитивну динаміку зростання економіки, незважаючи на тривалі періоди нестачі робочої сили. Вважається, що японська економіка базується на надмірній робочій силі, але і вона пройшла через гостру нестачу робочих рук. Тому, як виявилося, міжнародна конкурентоспроможність сьогодні визначає не наявність великої кількості ресурсів, а вміння ними розпоряджатися, що включає в себе звичайно і функцію адміністрування, врахування позитивного досвіду, здатність поставити ціль і спрогнозувати наслідки, вміння правильно заохотити і правильно покарати, що, до речі, доцільно робити за допомогою податкової системи, що таким чином формує як правову свідомість і поведінку, так і податкову.

Як свідчать дослідження таких впливових центрів міжнародної конкурентоспроможності як Інститут стратегії і конкурентоспроможності при Гарвардському університеті (США) (Майкл Портер), Всесвітній економічний форум в Давосі, центр в Лозанні, Міжнародний інститут розвитку менеджменту, податкове навантаження, і взагалі податкова політика країни, вагомим чином здатна підвищити чи знизити макроекономічні показники країни, тому важливо визначити фактори конкурентоспроможності та критерії і точки її дотику з податковою політикою, тим самим спростувавши чи підтвердивши тезу про паралельність, тобто відсутність значного зв' язку між цими двома поняттями. Критерії оцінки конкурентоспроможності відрізняються в різних центрах. Всесвітній економічний форум у Давосі (ВЕФ) використовує у своїх дослідженнях так званий Індекс конкурентоспроможності економічного зростання (ІКЕЗ), вимірюючи з його допомогою здатність економіки досягти й підтримувати стабільне економічне зростання у середньо- і довгостроковій перспективі. Індекс базується на трьох складових: макроекономічне середовище, якість суспільних інститутів та використання нових технологій. Казанський центр бере за основу чотири основні групи факторів конкурентноздатності:

1) макроекономічна динаміка;

2) ефективність управління країною;

3) ефективність бізнес-сектора;

4) розвиток інфраструктури.

Всесвітній економічний форум будує свої висновки на показниках, де лише одна третина — це статистика, а дві третини — експертні оцінки, отримані шляхом опитувань, Лозанський центр здійснює свої дослідження на основі зворотного співвідношення: дві третини статистики і одна третина — експертних оцінок. Причому статистичні дані беруться з офіційних (міжнародних, національних і регіональних) джерел. Оціночні ж дані збираються шляхом проведення опитувань менеджерів і бізнесменів з різних країн і компаній. Крім того, в розрахунок приймаються дані за попередній п'ятирічний період, а їх точність забезпечується співпрацею між Центром і 57 партнерами — науковими і дослідницькими установами зі всього світу. Таким чином, «м'якша» методологія Давоського форуму дозволяє аналізувати більшу кількість країн, включаючи також і ті, по яких статистика або відсутня, або ненадійна. У свою чергу, Лозанський Центр, спираючись на вивірені статистичні дані і точні оцінки з достовірних джерел, виглядає більш „консервативним та обережним» [3].

Повертаючись до питання податкової системи, слід відзначити, що вона є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами [2;100-215]. З давніх-давен її існування пов' язане з суперечностями, особливостями, притаманними різним країнам. Достатньо згадати лишень обкладення земель податками в Київській Русі. Доцільно розглянути деякі етапи в становленні податкової системи (див. Табл.2.).

Таблиця 2.

Етапи в становленні податкової системи

Період

Форма оподаткування

Первіснообщинний

жертвопринесення

 

десятина з врожаю, яка належить Господу (П'ятикнижжі Мойсея)

Стародавній Єгипет

механізм податкової застави

Древня Греція

доходи держави поділялись на звичайні (монополії, регалії, виручка від конфіскованого майна, мита та добровільні приношення) та незвичайні (податі та займи)

Древній Рим

прямими податками в Римі існували такі непрямі податки, як податок з обороту, транзитні мита з товарів, що провозились через державу, митні збори.

Середньовіччя                   розширення системи непрямого оподаткування

Епоха Великих географічних відкриттів

Меркантилізм - податки не тільки як джерело поповнення державної казни, а і як елемент державного регулювання економіки, протекціонізм

У. Петті                            непрямі податки, собливо на предмети розкоші

Фізіократ Анн Робер Жак Тюрго

вільний ввіз і безмитний вивіз борошна з королівства, грошова поземельна подать замість натуральної дорожньої податі та ін.

А.Сміт

податкова політика повинна заохочувати нагромадження та розширювати виробництво

Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. Та сьогодні в інтенсифікації процесів капіталізації, дані принципи набувають особливої актуальності. Так як процеси капіталізації змушують країни посилено шукати нові форми співпраці, удосконалювати і коригувати власну внутрішню політику, зокрема податкову, вищезазначені   принципи   варто   доповнити   принципом   цілісності, принципомобмеження податкового тиску та принципом раціонального поєднання прямих та непрямих податків. Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування, тобто виборі податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.

Так як податкова система є одним з найважливіших економічних регуляторів, сновою фінансово-кредитного механізму державного регулювання економіки Україна потребує створення такої податкової системи, яка б реально стимулювала економічну діяльність, захищала б інтереси держави - це означає не лише захист бюджету, але й захист інтересів підприємств.

Потенційні інвестори й досі не мають повної довіри до стабільності законодавства і передбачуваності економічної політики, адже політична кон'юктура і надалі залишається вагомим чинником в українській економіці. Корупція присутня на всіх щаблях адміністративної ієрархії.

Підвищення ефективності податкової системи є конкретним кроком поліпшення привабливості України для іноземних інвестицій. Директиви й положення ЄС забезпечують серйозні стимули для однакового ставлення до внутрішнього чи іноземного виробника. Тому адаптація податкового законодавства є вагомим кроком до наближення до європейський стандартів.

Висновки

Бути конкурентноздатною країна може лише за певних умов, і однією з основних є врегульована, законодавчо прописана дієва стабільна податкова політика, яка визначає правила гри і передумови участі. Так як Україна обрала курс на євроінтеграцію, то відповідно і податкова система України має відповідати євроінтеграційним прагненням, з тим, щоб недосконалість податкової системи не стояла на заваді підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств і не заважала залученню потенційних інвесторів в українську економіку. Податкова система відіграє важливу роль в забезпеченні стабільності, як економічної, так і політичної.

Зважаючи на вищевикладене, стає зрозуміло, що адаптація податкової системи є однією з важливих передумов ефективного функціонування єдиного економічного простору, адже незбалансованість між національними вимогами призводить до недобросовісної конкуренції і порушення основних правил гри. Зростання конкурентоспроможності української економіки залежатиме, насамперед, від активної податкової та інвестиційної політики. Проведений аналіз свідчить про еволюційність розвитку податкової системи в процесах капіталізації, безальтернативність для України інноваційного поступу та забезпечення ефективної податкової системи.

Потребують подальшого дослідження питання розвитку особливостей досягнення і забезпечення конкурентоспроможності через податкову політику, різні методики визначення міжнародної конкурентоспроможності, питання взаємозалежності кількості угод про міжнародне співробітництво і дійсних обсягів інвестицій, товарообігу, питання порівняльного аналізу ефективності податкової політики України та інших європейських держав.

РЕЗЮМЕ

Адаптация налоговой системы - необходимое предисловие эффективного функционирования единого экономического пространства, ведь несбалансированностьнациональных требований приводит к недобросовестной конкуренции и к нарушению основных правил игры. Конкурентоспособность украинской экономики напрямую зависит от активной налоговой и инвестиционной политики. В статье также подчеркивается важная роль налоговой системы как экономического регулятора международной конкурентоспособности, особенности ее эволюционного развития. SUMMARY

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право