В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Інформаційне суспільство, яке приходить на зміну суспільству індустріальному,заснованому на використанні відносно малокваліфікованої і фізичної праці при більш або менш широкому застосуванні машин, виробництво знань і інформації перетворюється на основу суспільного прогресу, причому головним фактором розвитку оновленого відтворювального процесу виступає вже «інтелектуальний капітал». Як нова форма капіталу, інтелектуальні сили найманої розумової праці виходять з-під підпорядкування пануючому «старому» реальному капіталу, вони перетворюються на самостійний інтелектуальний капітал, що належить самим працівникам розумової праці.

Разом з тим, не варто, на наш погляд, казати про настання ери безконфліктності та появи соціумів, тим більше цивілізації, без антагонізмів. Хоча здібність до розумової праці інтелігенції несе риси винятково належної висококваліфікованим кадрам, невідчужуваним їх надбанням, провести абсолютну паралель із невідчужуваною здібністю до праці робочих, яким безроздільно належить власність на робочу силу, суперечило б уявленням про реальний зміст сучасних виробничих відносин. Експлуатація розумової праці з боку капіталу аж ніяк не зникає, і працівники розумової праці самі не стають абсолютно незалежними суб'єктами свого інтелектуального капіталу. На їхні виробничі здібності пред' являють права не тільки власники фірм, які, будучи інвесторами, закріплюють свої інвестиційні права системою договірних відносин, а також забезпеченням системи пільг «належним» собі виробникам, але й держави, для яких конкуренція за кваліфіковані кадри виступає своєрідною формою конкуренції за ресурси (у даному випадку інтелектуальні, інформаційні).

Чим ефективніше або могутніше капітал, що знаходиться у розпорядженні підприємця, тим значнішим є потенційний комерційний результат його діяльності, тим більший об'єм суспільних потреб він може задовольнити і тим більшу фінансову винагороду може отримати (Див. також: [12, 158 с.; 13, с. 23—35]). У зв'язку в цим інтелектуалізація суспільного багатства може розглядатися в контексті проблематики підвищення органічної будови суспільного капіталу, підвищення його ефективності і потужності. Причому поняття «ефективність» в даному випадку є домінуючим. Адже відомо, що позитивний виробничий результат може бути забезпечений і при невеликому об'ємі капіталу, що відбувається часто-густо з причин, які часто сприймається як екзогенні, навіть «незрозумілі» з погляду пояснення комерційного успіху тієї або іншої розробницької фірми, що впроваджує той або інший інформаційний або високотехнологічний проект.

Здатність до впровадження нових ідей та прогресивної техніки в умовах прискореного технологічного розвитку є безальтернативним фактором успіху в конкурентній боротьбі на всіх рівнях - держави, регіону, фірми. Водночас придатність техніки для диференціації виробництва та використання за умов щільної конкуренції, хоча і зберігає важливе значення, потребує в якості необхідної передумови ефективного використання будь-яких, навіть найбільш досконалих засобів виробництва наявності іншої складової успіху на ринках майбутнього. Йдеться про специфічні якості персоналу, якими є творча активність, висока кваліфікація, постійна готовність до нововведень, відчуття відповідальності, здатність до кооперації як всередині колективу, так і з партнерами назовні, зокрема і в інших країнах.

Приклад з народженням і обгрунтуванням нової наукової ідеї, принципово нового технічного відкриття, винаходу або інновації є в цьому сенсі вельми характерним, оскільки результат підвищення якості робочої сили, вкладення в інтелект створюють позитивні ефекти в конкурентній боротьбі приблизно згідно аналогічних алгоритмів (Див. також: [14, с. 90—102; 15, с. 25—37]).

Інформація, з точки зору аналізу даного поняття, є надто загальним терміном, який стосується не тільки економіки, але й сфер філософії, а також усіх точних наук.

Саме тому для економічної, і зокрема міжнародно-економічної науки, воно має, до певної міри, розпливчасті контури. Більш «конкретно-економічно», ніж інформація виглядає поняття інновація, яке стосується не тільки певних абстрактних або конкретних цінностей, але й дій економічного характеру та реальних економічних наслідків.

«Економічність» інноваціям як явищу надають численні системні зв'язки із іншими економічними термінами та функціями, і зокрема із інвестиціями. Причому поєднання двох термінів означає виникнення таких синергетичних ефектів, які є ключовими для піднесення міжнародної конкурентоспроможності, збільшення ефективності господарювання та соціально-економічного регулювання.

Тому передусім необхідно з'ясувати відповідь на питання про те, чим за своєю сутністю є інноваційна інвестиція. В термінах попиту і пропозиції інноваційні інвестиції спрямовані на зміни цінності, які одержує споживач під час використання ним ресурсів і рівня задоволеності людиною, господарським суб' єктом щодо певних споживчих благ або наявності відтворювальних засобів. Інноваційне ж інвестування грунтується на економічних і соціальних теоріях і відображає інноваційний тип мислення, згідно з яким зміни головна задача суспільства і особливо сучасної економіки полягає в отриманні чогось якісно відмінного від попереднього, а не в простому поліпшенні вже існуючого. Відтак при організації процесу інвестування постають завдання здійснювати інноваційні рішення на систематичній основі.

Інвестиційні мотивації підкреслюють практичну спрямованість інноваційної ідеї, навіть її меркантильний зміст, і відповідно - поштовх у комерційної діяльності компаній, що реалізують міжнародний трансферт капіталу. Інноваційні інвестиції націлюються на практичний комерційний результат, що обумовлює функціональні відмінності подібного роду капіталовкладень від т. зв. «чистої науки», які отримуються, залежно від реалій, університетськими або академічними ученими, дослідниками державного сектору у вільному, нічим не обмеженому творчому пошуку.

На відміну від інформації, інновації є не тільки і не стільки технічним, скільки економічним і соціальним терміном. Більше того, інновації не обов'язково повинні бути чимось технічним - вони можуть «існувати» у суто інформаційному вигляді та «матеріалізуватися» у особливому порядку відносин між ієрархічними рівнями управління, в системі організації виробничих відносин тощо.

Але звичайно, ані людський капітал, втілений в якостях гуманітарного порядку (знаннях, кваліфікації, творчих здібностях тощо), ані пов' язані із творчими здібностями людей інновації не вичерпують переліку сучасних цінностей соціально-економічного буття, які мають значення у контексті глобальної конкуренції та факторів зростання. Важливий аспект інформаційно-технологічного прогресу забезпечує прогрес у сфері технічного забезпечення. Персональний комп'ютер як індивідуальний засіб обробки інформації, хоча й допомагав вирішувати чимало завдань розвитку й менеджменту, обробки інформації, з комунікативної точки зору найменшою мірою відповідав такому незамінному аспекту людської діяльності, як міжособистісні комунікації. Третя інформаційна революція — мережева інформаційна технологія — забезпечила фундаментальний характер зміни персонального комп'ютера, перетворивши його на засіб комунікації людей шляхом підключення до мережі Інтернету.

З великою швидкістю розвиваються платіжні системи Інтернет, які пройшли багатоетапний еволюційний шлях, причому настільки швидко, як ще не розвивався жоден вид платіжних систем. Інтернет є універсальною інформаційною мережею, і саме в Інтернеті існує найкращі умови - висококомунікативний простір для розвитку нових платіжних систем. Інтернет однієї з крупних сфер обігу грошей, причому їхобертання відбувається з більшою швидкістю, ніж в банках і очевидно, що левова частка покупок вже у найближчій перспективі буде здійснюватися в ньому.

Підсумовуючи викладене в параграфі відзначимо, що інформаційне суспільство, покликане замінити індустріальне, повинне мати своєю функціональною основою інтелектуальний капітал у вигляді інформації, знань, а також інформаційно місткої продукції у вигляді товарів і послуг. Саме такі цінності стають визначальним чинником виробництва вартості сучасних відкритих економіках, відтісняючи на задній план (але не заперечуючи їх значення, а іноді і вимагаючи збільшення абсолютних об'ємів матеріального виробництва) відомі традиційні чинники виробництва - «звичайний» капітал, передусім фінансовий, землю і працю. Вартість, у свою чергу, матиме своїм джерелом не працю, а знання, що зростають в середовищі інформаційно-комунікативної діяльності.

Носії висококваліфікованої праці, хоча і постають реальними власниками «нового», інформаційного капіталу, виступають хіба що винятковими власниками результатів своєї духовної діяльності, що не підлягають відчуженню і, як правило, перебувають за полем реалізації суто економічних відносин. Водночас, продукти їхньої інтелектуальної діяльності, яка має значно більш «приземлений», прикладний характер, можуть присвоюватися також і власниками фінансового капіталу, а також державою (через систему податків або опосередковано, через результати конкурентної діяльності фірм та корпорацій у системі відкритої економіки та на зовнішніх ринках).

Безпосередній вплив на виробничу діяльність та комерційну поведінку господарюючих суб'єктів роблять як зрушення в структурі витрат, так і зміни у ринковій ситуації відносно продуктивності продукції, що випускається. Продуктивність у інформаційній промисловості, мікроелектроніці і телекомунікаціях постійно і надзвичайно швидко зростає, при цьому також швидко відбувається поступальний процес технологічних інновацій і безперервно скорочується життєвий цикл продукції.

Потреба в інвестиціях в наукові дослідження, конструювання і розробку технології виготовлення інформаційно ємких товарів по всьому комплексу заходів складають найбільшу частину виробничих витрат, тоді як капітальні вкладення в їх подальше масове виробництво знижуються. Багато в чому те ж саме можна сказати і щодо інформаційних послуг.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрены механизмы повышения конкурентоспособности национальной системы информационных услуг Украины в контексте европейской интеграции. SUMMARY

In article analyses of mechanisms of competition ability rise of national Ukraine system of information at the context of European integration.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Иноземцев В. Стресс глобализации: благородное возмущение и упрямая реальность // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - №11. - С. 109-113.

2. Интриллигейтор М. Глобализация мировой экономики: выгоды и издержки // Мир перемен. - 2004. - №1. - С. 128—139.

3. Кудров В. Инновационная глобализация и конкурентоспособность через призму экономик России и США // США - Канада: экономика, политика, культура. - 2003. -№7. - http://www.3i.ru.

4. Макешин А. А. Информационно-аналитическая поддержка формирования основ бюджетной политики // Финансовый бизнес. - 2002. - № 5 . - С.27-37.

5. Будкін В. Специфічні форми інноваційних інституцій // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. - Вип. 2—4. - К.: Книжкове вид-во НАУ, 2006. - С. 136—141.

6. Новицький В. Інформаційне трактування класичних підходів в економічній науці //

Економіка України. - 2004. - № 4. - С. 53-63.

7. Пахомов Ю. Хибність догматичного сприйняття економічних моделей // Концепція і модель економічного розвитку для України: Мат. наук. диск.- К.: Українські пропілеї,

2001. - С. 17-20.

8. Визначення критеріїв та показників ефективності планування видатків бюджету в соціальній сфері. Наукова доповідь НДІ МВ НАУ // Соціальні аспекти розвитку сучасної відкритої економіки: Україна в контексті міжнародного досвіду. Збірник наукових праць № 1. - Київ, 2007. - С. 3—114.

9. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М.: Academia: Наука, 1998. — 640 с.

10. Тоффлер Э. Третья волна. М.: ООО «Фирма «Изд-во АСТ», 1999. — 784 с.

11. Новицький В. Інформаційне трактування класичних підходів в економічній науці //

Економіка України. - 2004. - № 4. - С. 53-63.

12. Абгарян К. А. Эффективность воспроизводства основных производственных фондов. - Ереван.: ЕГУ, 1983. - 158 с.

13. Вайнштейн Г. От новых технологий к «новой экономике» // Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - №10. - С.23—35.

14. Валентей С. Человеческий потенциал: новые измерители и новые ориентиры / С. Валентей, Л. Нестеров // Вопросы экономики. - 1999. - № 2. - С. 90—102.

15. Говорова Н. Конкурентоспособность - основной фактор развития современной экономики // Проблемы теории и практики управления - 2006. - №4. - С. 25—37.

Надійшла до редакції 15.11.2008 року

УДК 334.788.2:339.9

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИХ ПАЛАТ: ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ

Кучай О.В., старший викладач Київського університету туризму, економіки і права

Збільшення обсягів та диверсифікація форм міжнародних економічних зв' язків потребують постійно зростаючої кількості нових регулятивних інститутів та інструментів, вживання заходів, спрямованих на оптимізації як загальної світогосподарської системи, так і механізму участі окремих країн у міжнародному поділі праці, що зумовлює необхідність широкого дослідження питань інституційного регулювання відкритих економік, інвестиційно-інноваційних механізмів та комерційних проектів великого суспільного значення. Ці питання розглядалися у роботах таких знаних західних експертів, як а також регулювання їх функціонування висвітлювалися в численних публікаціях таких західних авторів, як Г. Аргітіс, Дж. Даннінг, Дж. Хансон, Р. Лівайн, С. Каплан, С. Маджид, російських авторів В. Іноземцева, Ф. Шамхалова та ін. Серед вітчизняних фахівців, які публікували грунтовні наукові розробки з досліджуваної проблематики, можна відзначити В.Будкіна, О.Дзюблюка, Д.Лукяненка, А.Никифорова, В.Новицького, Ю.Пахомова та ін.

© Кучай О.В., 2008

Утім, реалії сучасного життя диктують необхідність інтеграції нових реалій та проблем, які слід розглядати під новим кутом зору. Це і зумовлює актуальність дослідження діяльності міжнародних бізнес-палат за умов інформаційної економіки, загострення глобальної конкурентної боротьби.

У статті ставиться мета розв'язання низки завдань теоретичного, методологічного та прикладного, практичного характеру, які дозволять виявити основні причини та тенденції створення ті функціонування орговельно-промислових палат як основної форми бізнес-палат. У цьому зв' язку важливим є, також, розглянути сутність і основне призначення бізнес-палат, вивчити діяльність бізнес-палат розвинутих ринкових країн, а також низки інших держав світу, виявити програмні положення у діяльності торговельно-промислових та інших бізнес-палат на найближчі роки.

У статті застосовано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних економічних методів пізнання. Теоретичні аспекти діяльності ТПП та інших сучасних інститутів регулювання соціально-економічного розвитку та міжнародного економічного співробітництва досліджено за допомогою історичного та системного підходів, а також інструментів та прийомів логічної абстракції (аналіз, синтез, індукція й дедукція, виявлення одиничного, особливого й загального). Застосовувалися системно-структурний, системно-функціональний та системно-інтеграційний методи в поєднанні з дескриптивним і каузальним підходами.

Чотирьохвіковий досвід роботи палат і неухильне зростання їх числа за умов диверсифікації міжнародних торговельно-економічних відносин надають чимало емпіричних матеріалів для прикладного осмислення як самого інституту торгово-промислових палат як загальновизнаного в світі інституту некомерційної підтримки підприємництва, так і особливостей їх діяльності за умов становлення економіки інформаційного типу. Дійсно, в усіх розвинутих ринкових країнах існує складна та диверсифікована система підтримки національних виробників з боку недержавних структур, які водночас реалізують в цілому узгоджений з інтересами суспільства економічний курс, а також забезпечують оптимальні умови функціонування бізнесу. Як відзначають С. Сулакшин та О. Романіхин, «велику роль в регулюванні процесів економічного розвитку в своїх країнах грають Федерація шведських промисловців, Торговельно-промисловий союз Швейцарії, Конфедерація британської промисловості, що налічує понад 200 дрібних професійних об'єднань і асоціацій, Об'єднання нідерландських промислових підприємств і ряд інших національних об'єднань виробників» [1].

Підкреслимо дещо узагальнюючий характер терміну ТПП, причому не тільки тому, що даний термін відображає термінологічні реалії України, країн пострадянського простору, а також деяких інших держав. Логіка об' єднання комерційних агентів згідно пріоритетів промислової та комерційної діяльності, міжнародної торгівлі присутня і в таких об' єднаннях, як ради директорів, одним з найважливіших пріоритетів яких є стимулювання експорту. В якості прикладу такої організації варто згадати Японський бізнес-клуб на чолі з керівником компанії «Panasonic», до якого також входять керівники компаній «Міцуї Ріко», «Марубені», «JETRO», «Ніхон Юсен», «Адзіномото», «Міцубіси Корпорейшн», «Японської асоціації по торгівлі з Росією і новими незалежними державами» [2]. Цей Клуб має риси як ради директорів, об'єднання експортерів, так і ТПП у звичному розумінні.

Основними завданнями ТПП є захист інтересів національних фізичних та юридичних осіб, підприємців і підприємств з широкого кола питань господарської діяльності, і, що є особливо значущим, - міжнародного економічного співробітництва.

Універсальними вимогами до палат є здатність та готовність функціонувати на основі    відкритості,    справедливості    і    нейтралітету    в    політичному плані,незаангажованості в плані інтересів окремих лобістських угруповань. Членство в палатах є добровільним з вільним виходом з них.

Прикладом універсальної ТПП із вираженим акцентом на інституційному аспекті діяльності є ТПП Японії - загальнонаціональна структура, що працює у тісній взаємодії із урядом країни. Адже серед основних її функцій є водночас представлення інтересів місцевих та інших ТПП в парламенті, урядових установах і т. ін., узагальнення і аналіз пропозицій комерційних структур і місцевих палат, і представлення інтересів середніх і малих фірм. Це не скасовує тезу про «спеціалізацію» ТПП Японії на підтримці передусім невеликих комерційних структур (на відміну від палати Кейданрен, яка виконує замовлення крупного бізнесу). Згідно Статуту ТПП Японії, головною метою палати є сприяння торгівлі і промисловості в Японії шляхом координації і об'єднання всіх торговельно-промислових палат країни, представлення їх точки зору і співробітництво з іншими економічними організаціями в Японії і за кордоном [3]. Членами цієї палати є місцеві та інші палати, причому станом на 2007 р. таких колективних членів було 517, а входити до мережі ТПП Японії можуть будь-які приватні підприємства, незалежно від масштабу і виду діяльності.

Стратегічний напрям діяльності центральних та галузевих бізнес-палат - це створення умов сприятливих для підприємництва і взаємин підприємців і держави, а також підвищення ефективності диверсифікованих видів комерційної діяльності, зокрема пов'язаних із міжнародним фактором, із глобальною конкуренцією. Бізнес-палати, хоча і виступають як неприбуткові організації, мають у власності будівлі, устаткування, цінні папери і інше майно, яке є необхідним для виконання функціональних завдань, що стоять перед бізнес-палатами.

Широкий спектр використовуваних в країнах світу напрямів і інструментів налагодження ефективної і динамічної роботи бізнес-палат необхідно врахувати при практичному розв'язанні питання про вдосконалення інституційної системи регулювання бізнесу та міжнародної економічної діяльності в Україні, при організації діяльності системи національної ТПП. Особливо сказане пов' язано з діяльністю регіональних бізнес-палат, які є максимально наближеними до реальних виробників, а також виступають їх безпосереднім об' єднанням.

Регіональні бізнес-палати у свої діяльності виходять з територіальних особливостей і зміст їхньої роботи полягає в наступному:

розвиток регіональної ділової інфраструктури, а саме, надання консультацій, актуальної юридичної та економічної інформації, організація обміну досвідом і сприяння підвищенню кваліфікації професійних кадрів;

налагодження контактів із суб'єктами економіки іноземних держав, розвиток місцевої бізнес-культури, просування місцевих товарів та послуг за межі регіону та країни;

захист інтересів місцевих комерційних організацій і підприємців, участь у вдосконаленні економічних правовідносин в регіоні;

встановлення прямих торгових, виробничих і науково-технічних зв'язків членів палати з підприємствами, організаціями і фірмами інших країн;

участь в переговорах, що проводяться з іноземними партнерами на прохання місцевих (вітчизняних та зарубіжних) підприємств;

організація виставок, ярмарків, презентацій зарубіжних фірм;

організація поїздок вітчизняних ділових кіл за кордон та іноземних - на власній території;

підвищення якості товарів і послуг, що виробляються, з метою підвищення міжнародної конкурентоспроможності продукції;

підвищення інвестиційної привабливості регіону;професійний обмін досвідом та діловою інформацією; оформлення документації.

Крім «звичайних» бізнес-палат, існує велика кількість специфічних об' єднань підприємців, які створюються за принципом суб' єктності. Серед таких специфічних бізнес-палат слід відзначити Міжнародну Молодіжну Палату (JCI (Junior Chamber International)), яка є неурядовою, неполітичною організацією, метою якої є активізація міжнародного молодіжного руху, розвиток бізнес-середовища, лідерських якостей своїх членів та молодих підприємців взагалі, соціальної відповідальності, підприємництва. JCI - найбільша організація молоді в світі, що має 260.000 членів. Крім активних членів, є більш, ніж 2,5 мільйонів колишніх вихованців Jaycee. Кожного року в листопаді відбувається Всесвітня конференція, що служить важливим місцем зустрічі для міжнародного обміну інформацією серед членів Палати з усього світу.

Ця організація що має угоди про співпрацю з Міжнародною торговою палатою (ICC), Міжнародною Асоціацією Студентів в Економіці і Управлінні (AIESEC), Організацією охорони здоров'я Пан Амерікен (РАНО), Всесвітньою Організацією Охорони (WHO) здоров'я, Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Міжамериканським Фондом (IAF) та ін.

Серед найстаріших утворень на кшталт молодіжних бізнес-палат можна згадати Токійську молодіжну торгову палату, яка була створена у 1949 р. було. Її заснували молоді добровольці і у такий спосіб започаткували Молодіжний рух бізнес-палат руху в Японії (Jaycee). За цим прикладом створювалися й інші молодіжні Палати, зокрема й Молодіжна Міжнародна Палата Японії, яка була створена, щоб забезпечувати організацією Jaycee всебічними зв'язками як в національному масштабі, так і з закордонними партнерами. В даний час в кожному регіоні Японії є молодіжні палати, які активно працюють над вирішення соціальних проблем, боротьби з урядовою бюрократією тощо. Усі молодіжні палати мають обмеження віку: члени повинні мати вік від 20 до 40 років [4].

Подібний рух розпочався і на просторі колишнього СРСР. Так, 12 січня 1993 р. була зареєстрована Російська Молодіжна Палата, яка на сьогоднішній день організація включає 13 регіональних Палат. Ці Палати об'єднують більше 400 молодих людей. Членами Палати є молоді підприємці, державні і громадські діячі з Москви, Санкт-Петербурга, Єкатеринбургу, Сургуту, Чувашії, Татарстану, Удмуртії, Башкирії, Астрахані, Ставрополя, Південно-Сахалінська, Самари, Вязьми, Тольятті, Ростова-на-Дону, Калінінграда і інших регіонів.

В даний час численні українські комерційні суб' єкти - підприємства, промислові об'єднання, на жаль, розвиваються стихійно, без урахування досвіду розвинутих країн світу, де давно сформована ефективна система регулювання діяльності, зокрема міжнародної діяльності бізнесу, цивілізованого лобіювання інтересів національної промисловості. У цій області відчувається брак необхідної, практично корисної інформації. Бізнес-палати об'єднують весь спектр суб' єктів підприємництва - від представників малого бізнесу до великих концернів, промислових і фінансових груп, а пріоритетним напрямом діяльності бізнес-палат є надання практичної допомоги підприємцям у встановленні ділових зв'язків з іноземними партнерами. Тим самим мережа ТПП та подібних структур активно сприяє розвитку експорту товарів і послуг, залученню іноземних інвестицій до національної економіки.

Наприклад, спеціалісти, які працюють в структурі європейських бізнес-палат, надають кваліфіковану допомогу своїм клієнтам у області регулювання відносин з приводу створення та використання інформаційних цінностей, включаючи розробку баз даних, комп' ютерних програм, інтегральних мікросхем, правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, включаючи винаходи, знаки обслуговування, товарні знаки,корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, топології доменні імена. У цьому зв' язку ведеться консалтингова робота з питань ліцензування, передачі технологій, депонування авторських творів, попередження незаконного використання об'єктів промислової власності, заходів недобросовісної конкуренції й неналежної реклами. Важливим напрямом роботи експертів ТПП є збір доказів порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності на території країн ЄС, здійснення консультацій з приводу позасудового врегулювання суперечок, підготовка, подача позовів і ведення справ у судах, арбітражних інстанціях і в адміністративних органах.

Бізнес-палати беруть активну участь в реалізації важливих загальнонаціональних и цільових програми у тих випадках, коли низка важливих їх аспектів або заходів мають тісний взаємозв'язок з основними завданнями і функціями відповідних палат. За сучасних умов на особливу увагу заслуговує діяльність, спрямована на інформатизацію соціально-економічного життя, поширення прогресивних форм міжнародної економічної діяльності і зокрема електронної торгівлі. Так, до заходів з поширення сучасних форм торгівлі можна віднести:

створення експериментальної та експлуатаційної зони електронної торгівлі;

розробка і впровадження проектів для реалізації міжнародних торгових операцій у сфері електронної торгівлі;

введення в експлуатацію зразків типових апаратно-програмних комплексів системи електронної торгівлі;

створення мережі загальнонаціонального та регіональних центрів системи електронної торгівлі;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право