В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 25

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

акредитація центрів сертифікації і випробувальних лабораторій апаратних і програмних засобів, використовуваних в електронній торгівлі;

створення навчально-консультаційних центрів з проблеми електронної торгівлі та інше.

В контексті завдань формування інфраструктури інформаційної підтримки підприємництва бізнес-палати беруть активну участь у справі впровадження нових інформаційних технологій, зокрема, систем електронної торгівлі. Можливою формою участі палат є створення і підтримка інформаційно-маркетингових центрів, центрів електронної торгівлі, спеціалізованих електронних торгових майданчиків для проведення конкурсів і тендерів, електронних аукціонів, інформаційно-аналітичних порталів з тематики електронної торгівлі. Крім того, напрямом роботи є здійснення розробки і ухвалення стандартів в області інформаційної безпеки [5].

Органічним предметом піклування бізнес-палат є така важлива сфера інформаційної та організаційної діяльності, як виставково-ярмаркова діяльність. Остання активно розвивається у всьому світі, причому її перспективи є важливим фактором інноваційного розвитку національної економіки та глобальної конкурентної боротьби. З технічної точки зору, виставково-ярмаркова діяльність є інструментом просування продукції на внутрішні, а також міжнародні ринки товарів і послуг, внаслідок чого їх можна вважати ефективним механізмом реалізації національних проектів і промислової політики.

Виставково-ярмаркова справа потребує спільних зусиль державних інститутів та підприємців, і тому саме бізнес-палати є найбільш ефективним інститутом сприяння її успіху. Передусім йдеться про забезпечення таких факторів, як:

розвиток нормативно-правової бази, яка б у належній мірі стимулювала виставково-ярмаркову діяльність;

державну організаційну та фінансову підтримку вітчизняних підприємств-учасників виставково-ярмаркової діяльності;розвиток матеріально-технічної бази виставковий-ярмаркової діяльності у відповідності до міжнародних стандартів, що пред'являються до виставкових заходів;

вироблення спільних підходів представників бізнесу та влади щодо єдиного підходу до планування по термінах і тематики і термінів пріоритетних виставкових заходів, які проводяться всередині країни та за кордоном.

Бізнес-палати активно втручаються у справи піднесення окремих галузей та сфер діяльності. Так, враховуючи, що туризм сьогодні - це важлива сфера господарського комплексу, яка в багатьох державах перетворилась на галузь, що бурхливо розвивається, а також забезпечує значну частину ВВП та надходжень до держбюджету, до нього у діяльності ТПП приділяється дедалі більше уваги. При цьому береться до уваги, що туристська галузь водночас має багато аспектів впливу на суспільний розвиток: економічний, культурний, оздоровчий, політичний та ін., оскільки вона поєднана з іншими галузями національної економіки, регіональними господарськими системами великою кількістю функціональних зв' язків. Крім того, сфера турищму є невід'ємною складовою частиною світового ринку, посідає по ряду базових економічних позицій друге місце в світовій економіці після комп'ютерної та електронної промисловості, випередивши такі галузі, як нафтопереробна та автомобілебудівна. Це зокрема пов'язано з тим, що туризм є однією з найбільш високоприбуткових і динамічних сфер економіки у світі. В ній зайнято близько 300 млн. чоловік, тобто кожний десятий працівник у світі. На долю туристичної сфери припадає у різних країнах від 5% до 9% загального обсягу інвестицій, 10-12% світових споживчих витрат, близько 5% усіх податкових надходжень і майже третина світової торгівлі послугами. Як форма економічної діяльності туризм є суттєвою складовою ВВП, доходної частини державного та регіональних бюджетів. Як внутрішній так і зовнішній туризм сприяє підвищенню культурного рівня людей, взаємозбагаченню культур народів. Туристська діяльність сприяє розвитку ділових стосунків, взаємо­розумінню між державами.

Організаційно вираженням зростання значення туризму для ТПП є інституційний процес, що розвивається всередині самих ТПП, а також участь цих структур у заходах, які стосуються туризму як однієї з «рядових» галузей, що ними опікуються ТПП. Так, в РФ плідно працюють комітети з туризму, курортно-рекреаційної і готельної діяльності, створені на базі ТПП (сказане стосується, наприклад, комітетів ТПП м. Москви, Алтайської ТПП, ТПП Нижнє-новгородської області і деяких інших).

Розвиток туристського господарства вимагає відповідної ринкової інфраструктури, причому до відповідної організаційної роботи активно залучаються палати у Японії, Франції, Німеччині. При цьому позитивну роль відіграє відкритість ТПП для різних форм співробітництва з різноманітними структурами усіх форм власності. Адже міжнародна практика показує, що туризм доцільно розвивати у змішаних формах власності: державній, акціонерній, громадській, кооперативній, орендній. І оскільки ТПП є впливовою структурою, що має тісні зв'язки з державою, то саме вони часто є ініціаторами будівництва за рахунок держави таких об'єктів туристської інфраструктури, як транспортні магістралі, аеропорти, здійснення упорядкування населених пунктів, благоустрою пляжів, реконструкції та відновлення пам'яток культури тощо.

Підсумовуючи сказане, відзначимо, що міжнародна практика показує, що потенціал системи ТПП є достатньо великим в плані забезпечення сприятливих умов комерційної діяльності. Міжнародний досвід свідчить про те, що ТПП виступають в ролі сполучної ланки між підприємцями, з одного боку, і урядовими структурами - зіншого, що дозволяє діловому співтовариству в цивілізованій формі відстоювати свої інтереси.

В результаті проведеного дослідження різноманітних бізнес-палат у різних країнах світу, доцільним є вироблення оновленої класифікаційної системи, що охоплює усі подібні структури та виділяє їх базисні спільні та відмінні риси. Зокрема можна запропонувати наступну класифікацію у відповідності до критеріальних ознак:

а) згідно критерію типологічної належності: класичні (традиційні);

альтернативні;

б) згідно критерію економіко-галузевого охоплення: загальноекономічні;

галузеві;

професійні;

функціональні;

в) згідно критерію територіального охоплення: загальнонаціональні;

регіональні;

г) згідно критерію національної належності: міжнародні;

двосторонні; однонаціональні;

д) згідно комунікаційного принципу: «реальні»;

віртуальні;

е) згідно суб' єктного принципу: універсальні;

етнічні;

релігійні;

статтєво-вікові.

Аналіз діяльності розглядуваних структур дозволяє розглядати систему ТПП як конструктивну силу створення і функціонування збалансованої ринкової інфраструктури. Комітети і робочі об' єднання підприємств у формі ТПП, промислових союзів та різного роду груп здійснюють інформаційну діяльність, організаційну підтримку національних виробників, і передусім експортерів, лобіювання інтересів своїх членів перед урядом та іншими суб' єктами влади при ухваленні всіх важливих економічних рішень.

РЕЗЮМЕ

В статье показано значение и роль бизнеса и бизнес-ассоциаций, в том числе торгово-

промышленных палат, в развитии отечественной экономики.

SUMMARY

In article a value and role of business is shown, including commercial and industrial chambers, in development of domestic economy.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Сулакшин С.С., Романихин А.В. Защита интересов национальной промышленности // Інтеграл, № 5(7) вересня-жовтня 2002 р. - http://www.tomkit.ru/docs/library/007.doc.

2. Японский бизнес-клуб. - http://www.ru-jp.ru/DB/jbcm.htm.

3. The Japan Chamber of Commerce and Trade and Industry // http://www.jcci.or.jp/home-e.html.

4. Junior Chamber International Japan. - http://www07.jaycee.or.jp/eng/what-jc02.html.

5. Национальная ассоциация участников электронной торговли и тпп РФ обеспечат поддержку предпринимательству // bizon.ru. - 20.02.2004. - Номер 8-9 (208 209) от 01.03.2004. http://www.businesspress.ru/newspaper/article_mId_3340_aId_294949.html.

Надійшла до редакції 15.11.2008 року

УДК 330.341.2.001.18

ПЕРСПЕКТИВЫ РЕАЛИЗАЦИИ НАЦИОНАЛЬНОЙ ПРОГРАММЫ ФОРСАЙТ

(FORESIGHT) В УКРАИНЕ

Малова Т.И., аспирантка кафедры «Экономика предприятия», Донецкий национальный университет

Мировая экономика начала ХХІ столетия характеризуется кардинальными изменениями в определении направлений экономического прогресса. Основные акценты сегодня перемещаются на ускоренное инновационное развитие, переход к стратегии экономики, которая базируется на знаниях.

В современном мире прогрессивные технологии играют ключевую роль «двигателя» экономического развития общества, стимулируя повышение конкурентоспособности экономики, что в свою очередь обусловливает как новые возможности, так и появление дополнительных рисков для «продвижения» на рынках новых видов товаров и услуг.

В связи с угрозами, которые все чаще возникают перед обществом, появилась необходимость своевременно предусматривать приблизительные сценарии будущих событий. Популярное в прошлом прогнозирование с течением времени начало терять значение универсальной методологии. В современных условиях все более актуальной становится новая задача - репрезентовать будущее, не способное интерпретироваться как обыкновенное продолжение прошлого в связи с тем, что может приобретать принципиально отличные формы и структуры по сравнению с тем, что было известно в прошлом. Отмеченная проблема получила название предвидения (от англ. foresight).

Понятие «форсайт» во многом шире, понятия «предвидение», не тождественно прогнозированию и планированию, не ограничивается составлением планов и программ.

Классическое определение форсайта было дано профессором Беном Мартином, который назвал его «процессом, связанным с систематической попыткой заглянуть в отдаленное будущее науки, технологии, экономики и общества с целью определения областей стратегических исследований и возникновения общих технологий, которые могут принести наибольшие экономические и социальные выгоды» [1, с. 6]. Форсайт дает ответ на вопрос «Что если?..».

Вопросами предвиденья в сфере науки, технологии, бизнеса и управления, занимались такие ученые, как В.Белл, Р.Слоутер, М.Кинан, Г.Олливере, Г.Мэй и другие. Среди отечественных ученых особое внимание следует уделить работам академика НАН Украины, ректора национального технического университета Украины «КПИ» Михаила Згуровского [2].

© Малова Т.И., 2008

Цель статьи - обосновать практическую значимость использования форсайта в процессе выбора приоритетов инновационного развития, а также рассмотреть возможность применения этого метода в Украине.

Результаты исследования. Форсайт способствует общению участников системы, обсуждению проблем, имеющих долгосрочный взаимный интерес, координации соответствующих стратегий и в некоторых случаях сотрудничеству.

Таким образом, форсайт становится средством активизации национальной и региональных систем инновационного развития. При этом на национальном уровне на форсайт возлагается функция, связанная с созданием общей модели общества, к которой желательно прийти, определением технологий будущего, осуществлением менеджмента в интеллектуальной сфере и принятием стратегических решений относительно экономического роста страны, развития инновационной деятельности, повышения качества жизни, увеличения занятости населения, распределения ограниченных ресурсов.

В начале 1990-х годов форсайт начали активно использовать правительства США, Великобритании, Германии, Японии и Австралии. В настоящее время эта методика взята на вооружение более чем в 40 странах - не только в Западной Европе, США и Японии, но в ряде стран Латинской Америки, Китае. В Германии, Великобритании, Венгрии, Франции, Испании форсайт пропагандирует правительство, в Швеции, Италии и Португалии его инициатором выступают деловые круги. Наиболее широкое распространение форсайт получил в Великобритании, опыт которой в настоящее время используют многие страны.

На протяжении последних 10-15 лет предвидение стало обязательным инструментом всех развитых стран мира и авторитетных международных организаций: Европейского Союза, UNIDO. Именно благодаря предвидению наблюдается решение проблем краткосрочного и долгосрочного планирования, принятия стратегических решений относительно индустриального и экономического развития, как отдельных стран, так и некоторых регионов. Форсайт является одним из методов определения перспективных направлений инновационного развития экономики стран [3, с. 70].

В настоящее время отсутствует единая модель форсайта, каждая страна «приспосабливает» этот метод к своим собственным условиям и целям. В связи с тем, что в форсайте наибольшее значение имеет процесс, а не конечный результат, на данный момент отсутствуют четкие показатели его эффективности. Каждая страна адаптирует этот подход к своим условиям с учетом национальных интересов, используя различные методики прогнозирования будущего.

Одним из главных условий успешного использования этого метода является готовность общества (административного аппарата, руководителей компаний, отдельных специалистов, общественности) совместно оценить долгосрочные перспективы развития страны.

Использование этого метода требует значительных ресурсов, поскольку в процесс открытого обсуждения и консультаций вовлекаются широкие слои научной, деловой общественности, центральной и региональной администрации. Финансирование конкретных проектов осуществляется в зависимости от того, кто является инициатором программы, из бюджетных и внебюджетных источников, включая средства частной промышленности, региональных администраций, ЕС.

Форсайт может проводиться на национальном, региональном уровнях и корпорациями. В Великобритании был проведен форсайт для малого и среднего бизнеса, а также «молодежный форсайт», направленный на привлечение молодежи к научно-техническому творчеству. Если в Западной Европе распространен форсайт нанациональном и региональном уровнях, то в США - в основном сконцентрирован на уровне корпораций.

В области проведения регионального форсайта в ходе реализации шестой Рамочной программы НИОКР (2002-2006гг.) группой экспертов совместно с региональными представителями были разработаны пять региональных проектов долгосрочного развития: «AGRIBLUE», «FOR-RIS», «TECHTRANCE», «TRANSVISION», «UPGRADE» [4, с. 57].

«AGRIBLUE» - показывает, какую роль играет форсайт для развития отсталых районов, сталкивающихся с проблемой потери конкурентоспособности и миграции, в основном это касается сельскохозяйственных районов, получающих помощь по линии сельскохозяйственной политики ЕС.

«FOR-RIS» - использование форсайта для стимулирования инновационного развития и выхода на международную арену.

«TECHTRANCE» - районы с высокоразвитой научно-технической базой и региональной инновационной системой. Основной упор был сделан на решение проблем трансфера технологий. Проект носил теоретический характер и не включал конкретные регионы.

«TRANSVISION» - объединение приграничных районов в целях создания крупного региона с критической массой.

«UPGRADE» - это проект для регионов, нуждающихся в реструктуризации экономики и перехода к инновационному пути развития, к экономике, основанной на знаниях.

Сам процесс регионального форсайта может быть организован как «сверху», так и «снизу». В первом случае группа экспертов независимо от региональных представителей разрабатывает сценарии будущего развития, определяет и представляет возможные альтернативные варианты региональным политическим лидерам, которые уже в свою очередь принимают решения.

Подход «снизу» предполагает широкое участие различных заинтересованных лиц в процессе разработки сценариев возможного и желаемого развития [5].

Одни регионы организуют этот процесс на основе собственного (национального) финансирования, другие - формируют консорциумы для получения средств по линии ЕС, направленных на дальнейшее развитие методологии форсайта, расширение акцента с технологии на социальные проблемы, стимулирование обмена опытом между разработчиками этого метода и его пользователями, а также содействие дальнейшему использованию этого метода [6].

Опыт стран Западной, Центральной и Восточной Европы показывает, что не существует универсальной методики форсайта, она не является статичной процедурой, а находится в постоянном развитии. Каждая страна адаптирует этот подход к своим условиям с учетом национальных интересов, используя различные методики прогнозирования будущего. Наибольшее распространение этот метод получил в странах с развитой культурой кооперации, развитие которой поддерживает правительство, в странах с высоким качеством государственного управления и сформированной инновационной системой [7].

Для успешного использования этого подхода в деле повышения эффективности государственной научно-технической политики должны быть четко сформулированы цели и задачи форсайта, определены финансовые и кадровые ресурсы, которые можно задействовать как в государственном секторе, так и в национальном масштабе. Необходимо также принимать во внимание организационную и информационную составляющую форсайта [8].

В Украине действия по форсайту стали предприниматься, когда Британский

Совет в Украине впервые поддержал разработку Программы «Технологическое предвидение для Украины» в 1997 году [9, с. 177].

Кабинетом Министров Украины был принят ключевой документ отражающий национальный форсайт в Украине, а именно: Государственная программа прогнозирования научно-технологического развития на 2008-2012 годы [10].

В то время как форсайт в мире трансформировался из технологического форсайта в социально-технологический форсайт, в Украине акцент изначально был поставлен на сотрудничество между промышленностью, наукой и правительством, абсолютно исключая академические институты как Центры трансфера знаний и технологий, особенно учитывая тот факт, что Министерство образования и науки Украины выступило заказчиком Программы и было назначено ответственным за ее выполнение органом.

Проблема заключается в том, что в большинстве стран СНГ образование предполагает лишь преподавание и обучение, абстрагируя образование от науки (разработок и изобретений), а, следовательно, - от прямой направленности приложения знаний в промышленности, бизнесе, сельском хозяйстве, на финансовом рынке и рынке труда [9, с. 177].

При использовании в Украине опыта ведущих европейских стран в области форсайта необходимо принимать во внимание ряд противодействующих факторов, в частности недостаточную «связку» правительство-бизнес-общество, низкую эффективность государственного аппарата и слабую межведомственную и внутриведомственную координацию. Поэтому, наиболее результативным путем применения этого метода в Украине может быть проведение не национального форсайта, а отдельных узкоотраслевых и локальных проектов, которые бы позволили отработать методики, подготовить специалистов, рассчитать необходимые материально-кадровые ресурсы и т. д. После обобщения и анализа накопленного опыта этих проектов можно было бы перейти к более широкомасштабным программам.

Реализация Программы Foresight в Украине в долгосрочной перспективе позволит повысить конкурентоспособность страны на мировых рынках; улучшить партнерские отношения между промышленностью, наукой и правительством; определить перспективные технологий на ближайшие 10-20 лет; концентрировать внимание исследователей на возможностях рынка технологий и, как следствие, повышение эффективности использования научной базы.

Резюмируя всю выше изложенную информацию, можно осознать, что форсайт -это процесс, соединяющий заинтересованных лиц для того, чтобы обсудить, каков вид мира, который они хотели бы создать. В качестве ограничения касательно данного определения выступает принцип системности и более длинный временной горизонт, находящийся в диапазоне от 5 до 30 лет.

Именно форсайт является тем систематическим, комплексным процессом, который направлен на определение национальных приоритетов научно-технического развития, обеспечивающих поддержание высокого уровня конкурентоспособности страны на мировом рынке, качество жизни населения, устойчивое экономическое развитие. Основой рекомендаций является анализ реально имеющихся ресурсов страны (материальных, интеллектуальных, а также возможностей их укрепления и наращивания).

РЕЗЮМЕ

В статті обґрунтована практична значимість використання форсайту в процесі вибору пріоритетів інноваційного розвитку. Розглядається можливість застосування цього методу в Україні.

The practical application of foresight usage and its usefulness are justified in the article. It is especially important in the process of prioritizing innovation development. It also highlights the possibility of this method implementation in Ukraine.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Martin, B.R. Technology Foresight in a Rapidly Globalizing Economy. National Institute of Science and Technology Policy (NISTEP), Tokyo, 18 January 1999.

2. Zgurovsky M. Z. Technology Foresight in Ukraine, Kiev, 2001, pp. 12-14.

3. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених «Соціально-економічні напрямки розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції» / Ред. кол. Савіна Г.Г. та ін. - Херсон: 1111 Вишемирський В.С.,

2006. - 324 с.

4. Шелюбская Н. В. Выбор приоритетов инновационного развития в ЕС и перспективы использования Форсайта в России // Инновации. - 2006. - № 10. - С. 52-58.

5. Foresight and the Transition to Regional Knowledge-based Economies. EC. October 2004.

6. FOR-RIS: Experiences and ideas for developing regional foresight in а RIS/RITTS project context. Blueprints for Foresight Actions in Regions. European Commission. Dissemination Conference. Brussels. Office for Official Publications European Communities. Community research, 2004.

7. Practical Guide to Regional Foresight in the United Kingdom. European Commission. Luxemburg. Office for Official Publications of the European Communities, 2002.

8. Upgrade foresight strategy and actions to assist regions of traditional industry towards a more knowledge-based community. Blueprints for Foresight Actions in the Regions. European Commission. Community Research, 2004.

9. Праці П'ятої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання». Частина третя. / Ред. кол. Ступін О.Б., Александров І.О. та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - 343 с.

10Про затвердження Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008-2012 роки - http://www.mon.gov.ua/science/development/dntp/prog.doc

Надійшла до редакції 15.11.2008 року

УДК 336.1

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ

Мордасов О. В., аспірант, Донецький національний університет

Найважливішою задачею органів місцевого самоврядування є забезпечення сталого соціально-економічного розвитку територіальної громади, що їх обрала та наділила повноваженнями, це означено у багатьох нормативно-правових актах України, зокрема у Конституції, Законі України «Про органи місцевого самоврядування», Концепції щодо внесення змін до Законів України «Про місцеве самоврядування в

© Мордасов О. В., 2008

Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». Але на питання, що саме розуміється під «сталим соціально-економічним розвитком» не відповідає жодний Закон України.

Метою цієї статті є дослідження понятійного апарату соціально-економічного розвитку у вітчизняних і зарубіжних джерелах, формування власного визначення цього процесу та узагальнення міжнародного досвіду щодо фінансування соціально-економічного поступу територіальних громад.

Питанням визначення та забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад і держави в цілому присвятили свої праці відомі економісти: В.Д. Базилевич, С.А. Буковинський, В.М. Геєць, О.Д. Василик, О.П. Кириленко, В.І. Кравченко, І.О. Луніна, В.М. Опарін, К.В. Павлюк, Ю.В. Пасічник, В.К. Присяжнюк, В.В. Рибак, І.Я. Чугунова та ін. У наукових періодичних виданнях автори зосереджують увагу на питаннях підвищення ефективності формування місцевих фінансових ресурсів для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Однак сучасні тенденції розвитку держави вимагають пошуку нових підходів до визначення соціально-економічного розвитку територіальних громад.

Для пересічного українця сталий соціально-економічний розвиток це насамперед підвищення його добробуту, відремонтовані дороги та житлові приміщення, прокладання мереж та інших комунікацій, спорудження будинків, облаштування автостоянок, ринків, місць загального відпочинку, дитячих майданчиків, надання якісних медичних, освітніх та комунальних послуг тощо. Таке широке розуміння «економічного розвитку» не може бути реалізовано лише органами місцевого самоврядування.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право