В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Незважаючи на те, що нині вугільна галузь формально є власністю держави, значні сегменти галузі фактично підконтрольні певним промисловим групам споживачів. Постійний брак коштів змушував шахти укладати домовленості зі структурами, здатними забезпечити ліквідність в обмін на частку контролю за діяльністю підприємства, пільгові ціни, нижчі за собівартість, чи будь-які інші переваги. Така система являла собою суміш комерційних та державних інтересів, яка призвела до основного конфлікту інтересів у сфері управління галуззю.

Така ситуація протидіє тенденції формування рівних зі світовими цін на українському ринку вугілля. Оскільки важливішим принципом ринкової економіки є конкуренція, яка заснована на підвищенні ефективності виробництва та якості видобутого вугілля. У результаті внутрішній ринок вугілля можна охарактеризувати як недостатньо конкурентний. Також на конкуренції ринку залишає свій відбиток і державна підтримка галузі. Відомо, що більшість вуглевидобувних країн різними засобами дотують свої вугільні підприємства, окрім США, Австралії, ПАР, причиною цьому є сприятливі гірничо-геологічні умови залягання пластів, для України відсутність державної підтримки неминуче призведе до витрат та до зростаючої залежності промислового сектору країни від імпорту вугілля, оскільки природні умови складні, а ступінь зносу шахтного фонду високий. Це обумовлює гостру необхідність державного регулювання вугільної промисловості України.

Не слід забувати, що вугільний ринок України характеризується специфічними умовами виробництва та великою територіальною розкиданістю вуглерозвідувальних,вуглевидобувних, вуглепереробних, вуглеремонтних та машинобудівельних підприємств. Видобуток та переробка вугілля в Україні здійснюється в основному, у Донецькому, Львовсько-Волинському вугільних та Придніпровському буровугільному басейнах.

Отже, скрутне становище в якому нині опинився паливно-енергетичний комплекс України, значною мірою обумовлене відсутністю важливого послідовного підходу до реформування ринкового середовища, а також неузгодженістю процесів реформування в енергетиці з процесами реформування економічних відносин, які відбуваються нині в Україні.

Для того щоб закріпити деякі наявні сьогодні позитивні зрушення у покращенні функціонування ринку вугілля, необхідно прискорити економічні реформи галузі. Розпочата перебудова управління галуззю не доведена до кінця. Приватизація в основному виробництві знаходиться на початковій стадії, механізм господарювання не зорієнтований на ринкові відносини. Зокрема у ході реалізації антикризових заходів у вугільній галузі держава більшу частину сугубо господарських повноважень передала на рівень керівництва підприємств. У наш час державою розроблено ряд нових принципових позицій, що стосуються функціонування ринку вугілля. Мета яких: зробити кожну шахту, як і вугільну галузі у цілому, рентабельною, поставив її під контроль держави. За таких умов саме вугільний ринок повинен стати у центрі подальших економічних реформ з метою створення функціонально ефективної, стратегічно зорієнтованої економіки.

Дослідження у сфері вугільної галузі здобули широке визнання серед вітчизняних науковців та практиків.

Великий внесок у розвиток теорії і практики вугільної галузі зробили такі вчені, як Амоша О.І., Бондаренко О.Д., Братков Е.Н., Дьяконова І.А., Корінцева О.І., Козловський Є.А., Комаров М.А., Макогон Ю.В., Малишев Ю.Н., Мельник Л.Г., Рассуждай Л.Н., Сотник І.М., Стогній В.С., Тургай Н., Фіщенко С., Чиликін А.И. Ященко Ю.П. та інші.

У дослідженнях провідних авторів цього питання приділяється велика увага поглядам українських науковців на теоретичні і практичні питання взаємодії та взаємозв' язку промислових підприємств в умовах подальшої лібералізації функціонування вугільної галузі, оцінюється стан однієї з ведучих галузей за тривалий час, обґрунтовується можливість і необхідність реорганізації структури управління вугільними підприємствами, аргументуються пропозиції з її удосконалення.

Незважаючи на значну кількість публікацій, присвячених дослідженню вугільного ринку України, залишаються питання, на які поки що не знайдено повну та аргументовану відповідь.

Однією із найважливіших, до нині невирішених проблем, з якими стикаються вугільні підприємства нашої країни є недостатня ефективність використання енергетичних ресурсів; однією з глобальних проблем залишається незабезпеченість економіки держави різними видами ресурсів у достатньому обсязі; неконкурентоспроможність внутрішніх ринків енергоресурсів України; необхідність вирішення питання про економічну доцільність подальшої роботи більшості збиткових вуглевидобувних підприємств підштовхує до висновку, що з точки зору раціональної економіки доцільніше виділяти державні дотації та продовжувати роботу навіть збиткових шахт, ніж їх достроково закривати і потім імпортувати енергоресурси.

Мета наукової статті. Забезпечення вугільних підприємств нашої держави ефективними розробками та моделями успішного функціонування шахт є основною метою цієї статті.

Визначення властивості самоорганізації, як процесу структурного регулювання багатьма актуальними цілями, дає опору для формулювання визначаючих правил побудування складної економічної системи, яка володіє властивостями самоорганізації.

У цій статті значне місце приділено застосуванню функціональної схеми кібернетичної моделі життєздатної системи Стаффорда Біра до ДІЇ "Селидіввугілля". Цю схему моделі життєздатної системи слід розглядати, скоріше як метафору, застосовану на евристичних прийомах. Така увага до концепції життєздатних систем пояснюється тим, що російською та українською мовами практично відсутня будь-яка література, стосовно цього підходу.

При побудові життєздатної моделі управління підприємством (VSM), немаловажну роль відіграє розуміння того, як засновник даної системи Стаффорд Бір представив її у своїх працях [4].

Спочатку Бір вирішив розглянути людський організм як три головні взаємодіючі частини: мускули та органи, нервові системи та найважливіші умови (див. рис. 1.).

Рис. 1. Загальний вигляд життєздатної системи Ці частини узагальнені у моделі життєздатних систем наступним чином: спочатку йдуть операційні елементи - мускули та органи - модулі, які роблять всю основну роботу, первинні дії; потім - метасистема, представлена мозковою та нервовою системами. Це ті частини, які гарантують, що різні операційні модулі будуть працювати разом гармонічно та злагоджено. Іризначення метасистеми полягає у забезпеченні цілісності нашої моделі. Третій елемент - це середовище. Воно включає всі ті частини зовнішнього середовища, які повинні аналізуватися управляючим центром системи.

Враховуючи особливості вугільної промисловості запропонуємо застосування даної системи відносно ДП "Селидіввугілля". Підтримання рівноваги у модельованій системі - основна задача життєздатної системи.

Модель життєздатної системи складалася з трьох елементів: операційних елементів, метасистем та середовища. При подальшому аналізі операційні елементи та метасистеми розділимо на 5 взаємодіючих систем (див. рис. 2.). Насамперед вони були отримані Біром теоретично при аналізі роботи мускулів унаслідок впливу на них імпульсних сигналів з головного мозку та периферичної нервової системи. А ми розглянемо як діятиме дана модель в умовах реального економічного об'єкта, а саме в умовах ДП "Селидіввугілля".

Гомеостат

Рис. 2.Модель життєздатних систем (VSM) відносно ДП "Селидіввугілля"

Особливостями цього підходу є виділення у рамках системи, що розглядається, зовнішнього доповнення - частини середовища, з яким дана система знаходиться у безпосередній взаємодії, та рекурсія, яка відтворює функціональну структуру та зв' язки на усіх рівнях розглядання.

Стрілками показано, як метасистема (до неї входять: система 5 - система прийняття рішень, система 4 - моніторинг та прогнозування і система 3 - координація та розподіл ресурсів, система 3 - аудит та система 2 - гасіння коливань) взаємодіє зі своїми елементами та зовнішнім середовищем (банками, держказначейством та ін.). Сутність взаємодії полягає у тому, що метасистема повинна врівноважувати данні, що надходять до системи 4, та управляючу інформацію від керівництва ДП (система 5), об' єднувати її з адаптаційними впливами та відправляти системі 3, звідки інформація спрямовується у систему 2.

Підприємство складається з підмодулів. Це операційні модулі або відносини між робітниками, відділами, відокремленими підрозділами, у тому числі шахтами та іншими частинами підприємства (відокремленими підрозділами).

У результаті отримано модель життєздатної системи, яка складається з трьох елементів: операційних, метасистеми та економічного середовища. При подальшомуаналізі операційні елементи та метасистеми розділено на 5 взаємодіючих систем нижчого рівня.

Система 1 призвана керувати підрозділами, у тому числі шахтами, у відповідь на планові директиви та вказівки, що надходять від Мінвуглепрому та його структур, реагувати на сигнали зовнішнього середовища та бути готовим задовольнити потреби своїх підрозділів.

Система 2 - це спеціальний орган, який координує роботу всіх підрозділів та володіє необхідною для цього владою і точною інформацією, підводить проміжні підсумки функціонування усіх систем.

На місці системи 3 знаходяться начальники планово-економічного та фінансового відділів, головний бухгалтер ДП "Селидіввугілля". Ця система уявляє собою вищій рівень автономного управління шахтами та нижчий рівень управління відповідними відділами на підприємстві.

Система 4 - головний механізм, який з' єднує вольове та автономне управління та виконує безліч обов' язків за певними напрямками. Так, технічний директор виконує проведення єдиної технічної політики у галузі проведення гірничих виробок та видобутку вугілля, які забезпечують високі техніко-економічні показники виробництва. А директор з економіки управляє визначенням перспектив економічного росту підприємства та виконанням встановлених завдань за економічними показниками виконання фінансових зобов' язань перед державним бюджетом, використанням коштів за цільовим призначенням, дотриманням платіжної дисципліни перед внутрішніми та зовнішніми партнерами за матеріали, послуги, виконані роботи.

Система 5 - це найважливіший механізм для розробки та прийняття рішень, вона уявляє собою останній поглинач тієї різноманітності, яка з' ясувалось "не по зубам" фільтрам усіх нижчих підсистем.

Усі ці системи, що входять до складу життєздатної системи, протистоять нестабільностям системи, та займаються прогнозуванням, побудуванням стратегії підприємства і таке інше.

Найважливішою є система 5 - система прийняття рішень у моделі життєздатної системи ДП "Селидіввугілля", яка здійснює контроль над взаємодією системи 4 -моніторинг та прогнозування і системи 3 - координація та розподіл ресурсів. У випадку, коли рівновага дотримується, та процеси у системі протікають у руслі встановлених принципів, система 5 являється лише спостерігачем.

Таким чином, при роботі з реальною моделлю перед дослідником, по-перше, постала глобальна задача визначення межі системи, яка розглядається. Виходячи з принципу рекурсії Ст. Біра, можна сказати, що це легка задача. У моделях, які не володіють властивістю рекурсії, можна практично зі стовідсотковою впевненістю виділити контури моделі.

По-друге, при практичному побудуванні моделі враховано універсальну властивість життєздатності. Усі життєздатні системи та їх модифікації мають одну й ту ж структуру. На цьому кроці визначено структуру системи та проведено доскональний аналіз. Після цього ідентифіковано усі елементи системи та діагностовано їх працездатність.

Практичні переваги такого підходу очевидні: достатньо виявити якісь не відповідності у роботі ДП "Селидіввугілля" або відокремлених підрозділів, провести контроль зв' язків для збереження структури життєздатної моделі.

Слід зазначити, для того щоб система залишалася життєздатною, вона повинна мати здатність не лише відповідати на звичні події, але й потенціал для реагування на несподівані, як правило, незнайомі події.

Так, застосування кібернетичної моделі життєздатної системи дозволяє оптимізувати управління фінансовими ресурсами, які надходять від Держказначейства, банків та іншими потоками, чітко контролювати, регулювати та вдосконалювати діяльність ДП «Селидіввугілля». Удосконалення такої моделі можливе, шляхом створення на підприємстві спеціального органу, який би контролював та координував дії відокремлених підрозділів та вищого керівництва.

Таким чином, проведене дослідження, що викладене у статті є певною відповіддю на поставлені питання. Слід зауважити, що функціонування ринку вугілля України пов' язано з різноманітними виробничими процесами. Дане дослідження присвячено економічним аспектам цього явища. Переважну увагу приділено використанню кібернетичної моделі життєздатної системи Ст. Біра. У проведеному дослідженні така модель побудована з урахуванням особливостей вугільної промисловості. У той же час не залишено поза увагою і якісні аспекти функціонування ринку.

Проведене дослідження дозволяє прийти до таких висновків і пропозицій:

В Україні, а особливо у Донецькому регіоні, вугільна промисловість одна з базових, життєво важливих галузей.

У сучасних умовах суттєво підвищується значимість ефективності функціонування вугільного ринку.

Головною ціллю перебудови, на думку спеціалістів, вчених, є підвищення конкурентноздатності шахти та галузі у цілому. На загострення конкуренції навколо світових енергетичних ресурсів, їхнього видобутку, а також транспортування, Україна й надалі являтиме значний інтерес для провідних світових держав і корпорацій. Тому, з метою забезпечення українських національних інтересів, вважаємо, що не варто приватизувати об' єкти енергетичної системи, необхідно утримувати державний контроль за інфраструктурою транспортування енергоресурсів.

Відбулися якісні зрушення у регуляторній діяльності державної політики у сфері вугільної промисловості. Зокрема, у ході реалізації антикризових заходів у вугільній галузі, держава більшу частину суто господарських повноважень передала на рівень керівництва підприємств.

У наш час уряд розробив ряд нових принципових позицій, що стосуються розвитку вугільної промисловості, мета яких: зробити кожну шахту як і вугільну галузь у цілому, рентабельною, поставив її під контроль держави.

Для ефективного функціонування ринку вугілля України та у розрізі, окремого вугільного підприємства, виникла необхідність використання кібернетичної моделі життєздатних систем Ст. Біра. Така модель побудована з урахуванням особливостей вугільної промисловості.

У результаті отримано модель життєздатної системи, яка складається з трьох елементів: операційних елементів, метасистеми та економічного середовища. При подальшому аналізі операційні елементи та метасистеми розділено на 5 взаємодіючих систем нижчого рівня.

Практичні переваги такого підходу очевидні: достатньо виявити якісь не відповідності у роботі будь-якої з систем, провести контроль зв' язків для збереження структури життєздатної моделі. Слід зазначити, для того щоб система залишалася життєздатною, вона повинна мати здатність не лише відповідати на звичні події, але й потенціал для реагування на несподівані, як правило, незнайомі події.

Таким чином, впровадження рекомендацій, запропонованих у роботі, дозволить забезпечити гнучкість та оперативність управління ДП "Селидіввугілля" та у кінцевому рахунку прийняття ефективних рішень.

В этой статье показано разнообразие взглядов, рекомендаций на будущее, заданий по согласованию и синхронизации национальных интересов Украины с интересами поставщиков и потребителей угля. Проведено анализ функционирования рынка угля в Украине и построена кибернетическая модель жизнеспособной системы отдельного угледобывающего предприятия, что позволит обеспечить эффективное управление угольным рынком с целью повышения устойчивости, достижения экономической стабильности и эффективности управления производственно-экономической деятельностью. SUMMARY

In this clause a variety of sights, recommendations on the future, tasks as agreed and synchronization of national interests of Ukraine with interests of the suppliers and consumers coal. The analysis of functioning of the market coal in Ukraine and constructed the cybernetic model of viable systems model separate obtaining of the enterprise, that will allow to supply effective management of the coal market with the purpose of increase of stability, achievement of economic stability and management efficiency with productive and economic activity.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Сургай Н., Фищенко С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины. - К.: Университетское издательство «Пульсары», 2003. -263с.

2. Стратегія енергозабезпечення України - альтернативні джерела енергії: Матеріали засідання круглого столу / За ред. Ю.В. Макогона. - Донецьк.: ДонФНІСД, 2006. - 40с.

3. Амоша А.И., Братков Е.Н., Рассуждай Л.Н. Адаптация организационных структур управления угольной промышленностью Украины к рыночным условиям хозяйствования // Уголь Украины. - 2005. - № 1. - С. 16-20

4. Бир Ст. Кибернетика и управление производством. - М.: Наука, 1965. - 389с.

5. Основные объективные законы, закономерности и принципы рыночной экономики / В.Г. Гусаков. - Минск: Бел. наука, 2006. - 87с.

6. Мельник Л.Г., Карінцева О.І., Сотник І.М. Економіка енергетики: Навчальний посібник. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2006. - 238с.

Надійшла до редакції 30.09.2008 року

УДК 338. 46.

ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ РОЗВИТКУ МІСТА

Тарасенко Д.Л.

Втілення в життя стратегічних напрямків інноваційного розвитку міста вимагає комплексного підходу і погодженості заходів і механізмів щодо забезпечення реформування галузей економіки і соціальної сфери, розширення соціальної бази

© Тарасенко Д.Л., 2008ринкових перетворень, забезпечення їх підтримки широкими масами населення і розробки конкретних заходів на всіх рівнях (державному, регіональному, місцевому) щодо їх виконання. А для цього необхідно передбачати розробку інформаційного моніторингу інноваційних процесів розвитку міста.

Метою статті є впровадження інформаційного моніторингу соціально-економічних і науково-технічних та інноваційних процесів розвитку промисловості міста.

Головними задачами моніторингу, виконання заходів інноваційної стратегії, повинні стати збір, узагальнення і періодичний аналіз показників діяльності господарського комплексу і стану соціальної сфери міста.

Необхідно створити постійно діючу систему інформування, координації, аналізу й оцінки, контролю реалізації виконавцями інноваційної стратегії розвитку міста.

Контроль за реалізацією заходів стратегії може бути покладений на відповідний координуючий орган при міськвиконкомі й обласній державній адміністрації. Таким органом може стати єдиний інформаційно-координуючий центр - Управління реалізацією стратегії соціально-економічного розвитку. (рис. 1).

^    Обласна дсржа зна адмін іетра і л я

.. .їм: о'.і: ^u: і';...і; і

Міськшікоиком, міськрада

Відділи та у месії m.j: к cs и кіт ком;

Координаційнії [лідсі інноваційного розвитку

11 [<[і (If J SІІ1 ЦІ Й! [(V коор ДН ] !іі ЦІ Й [ [L1 у ГІ р;з В.'1 ]! [] !Я [IL'ILI ІЧШ1.І ї інноваційної стратегії розвитку

У стани із и ідщиїльЕнн сфери

Фін tin еон о-кредит ні оріакі чанії

(Суб'єкти господарювання

1 КРІ ПОРІД- І1>] [\ 1 РО млдл

Рис. 1. Схема зв'язків інформаційно-координаційного управління реалізацією інноваційної стратегії розвитку міста

Для реалізації стратегії розвитку міста необхідно одержувати і доводити інформацію про виконання окремих заходів щодо реалізації до учасників. До складу Управління пропонується ввести такі інформаційні підрозділи: інформаційно-аналітичний підрозділ і відділ моніторингу. Інформаційні відділи Управління будуть надавати потрібні дані про діяльність органів виконання стратегії розвитку міста, проводити теле- і радіотрансляції, друкувати статті в ЗМІ, вносити на розгляд Координаційної ради пропозиції щодо реалізації стратегічних задач, систематизувати

(зібрати, аналізувати, обробити), а також доводити результати обробки наданої інформації до виконавців стратегічних напрямків.

Практично реалізувати заходи щодо інформаційного забезпечення реалізації стратегії можна, використав інформаційні комунікації і застосувавши корпоративні інформаційні системи, а також ресурси Інтернет і Інтранет. Такий підхід забезпечить прямий і зворотний зв'язок між координаційним центром, тобто Управлінням стратегією, і виконавцями стратегії, і скорегує потоки інформації, виключаючи їхні повтори і неоднорідність.

В останні роки в Україні досить стрімко почали впроваджувати корпоративні інформаційні системи (КІС), що базуються на клієнт-серверній архітектурі. Ці системи витісняють традиційні автоматизовані системи управління (АСУ), тому що вони є більш ефективними і відповідають вимогам сучасного менеджменту.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право