В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Отже, можливість практичної реалізації конкретних фінансових концепцій забезпечується тільки у рамках відповідних фінансових інститутів, з іншого боку, зміни самих фінансових інститутів викликають потребу у внесенні змін в теоретичні конструкції (концептуальні ідеї). Оскільки банківська система є важливим організаційним елементом національної фінансової системи, а її стан - один з найважливіших показників розвиненості економіки, то виникає питання, чи існують особливості генезису української банківської системи та її інтеграції в світову фінансову систему, які вплинули на розвиток самої світової фінансової системи та відповідні фінансові концепції, зокрема, щодо ринків фінансових капіталів.

Підтверджений багаторічною економічною практикою тезис, що однією з функцій капіталу є інтегруюча, коли для економік суверенних держав капітал грає зв' язуючу роль, було обґрунтовано ще К.Марксом. За останні десятиріччя взаємозалежність національних економік та їх фінансових ринків швидко зростає. Все більш актуальним стає тезис: спільний капітал - спільна власність - спільні інтереси - спільна діяльність - спільна політика [8]

Якщо виходити з підходу, що світова економіка є самоорганізуючою системою, розвиток якої має траєкторію спіралі, що збігається, має циклічний характер, представляє собою послідовну зміну станів, то така система характеризується структурними і кількісними показниками, визначеними механізмами розвитку. Д.Чистилин [9] в якості характеристик, що викликають еволюціонування світової економіки, та, зокрема, економіки України, розглядає світову платіжну систему як структурну характеристику, що відображає цілісність світового господарства, а у якості кількісної характеристики ефективності - приріст ВВП та ріст споживання в умовах обмеженості ресурсів. Між розвитком цих характеристик існує функціональний зв' язок, коли удосконалення світової платіжної системи викликає прискорення приросту національного продукту.

Головним елементом забезпечення цього функціонального зв' язку є банківська система з її можливостями створювати гроші та капітал, стимулювати нагромадження заощаджень та інвестиційну активність як населення так і підприємницьких кіл[10, 11, 12]. Дослідження М.Голштейна, П.Тернера [13] показують, що саме банківська система є з' єднувальною ланкою між макроекономічними імпульсами та мікроекономічними процесами, а отже, істотно впливає на успішність чи неуспішність перехідного періоду.

І навпаки, кризи у банківській системі викликають втрати народного господарства. Так банківська криза в Угорщині (1993-1994 рр.) та Литві (1995) поглинула відповідно 10% та 18% тодішнього ВВП цих країн [14]. За оцінками МВФ, кожна валютна криза стає причиною втрат економіки від 4-7% ВВП, а втрати від банківських криз можуть сягати 12% його обсягів [15]. Отже, втрати від фінансової інтеграції нерідко перевищують її досягнення.

Дослідження В.Куштима[16] доводять існування взаємозалежності між профілем конкурентних переваг банківського сегменту економічно розвинутих країн та країн Європи, ринки яких є такими, що розвиваються. Існують взаємозалежності країн Африки і Близького Сходу, ринки яких розвиваються та країн Азії і басейну Тихого океану. Розвиток банківського сегменту країн Латинської Америки і басейну Карибського моря, ринки яких розвиваються, демонструє високу щільність залежності від економічно високорозвинених США.

Слід зазначити, що протягом різних періодів взаємозалежності банківських секторів країн проявляються з неоднаковою інтенсивністю. Рівень рухливості (ступень еластичності) національних фінансових ринків відповідно до змін на глобальних ринках розрізняється у країнах залежно від ступеню розвиненості та прозоростіфінансових ринків. Чим більше національні ринки інтегровані, тим вище ризики системних збоїв.

Красномовною є і наступна ілюстрація взаємозв' язку українського банківського сектору та світової фінансової системи. Протягом кількох попередніх років у світі була сприятливі умови щодо достатньої ліквідності світової фінансової системи, що викликало збільшення обсягів боргових операцій. Дослідження McKinsey Global Institute [17] показало, що сума фінансових зобов'язань в світовій економіці в три рази більше вартості всіх товарів та послуг. У разі достатньої ліквідності ринків, це покращує умови для позичальників, знижує вартість запозичень, сприяє розподілу ризиків. Але у разі економічної кризи, погіршення ліквідності таких ринків викликає, особливо для країн, що розвиваються, інфляцію, різкий економічний спад, зростання безробіття.

У 2007 році сукупній зовнішній борг України збільшився на $30 млрд. до більш ніж $80 млрд., що складає 50% ВВП. Зовнішні борги банків збільшилися в 2007 році з $14 млрд. до $30 млрд., більшість з цих кредитних ресурсів надійшло в сферу роздрібного споживчого кредитування. І якщо наприкінці 2007 року лунали думки, що в цьому немає нічого загрозливого, наприклад, по словах Першого Заступника Голови НБУ А. Шаповалова[18], „це означає, що іноземці вірять в Україну", а, на думку О. Сугоняка[19], це показник відродження економіки України. То на фоні кризи ліквідності, що останнім часом розгортається на світових фінансових ринках, банкам необхідно віддати для погашення зовнішніх боргів протягом 2008 року $7 млрд. [20], для чого у свою чергу необхідно отримати зовнішні кредити на рефінансування старих кредитів, що в чинних умовах складно. Отже, наслідки іпотечної кризи в США, яка викликала світову фінансову кризу ліквідності відчутні і в Україні, при чому не тільки у банківському секторі, а і на ринку цінних паперів.

Інтеграція українських фінансових установ у світову фінансову систему шляхом впровадження ефективних інновацій у банківські технології, виходу на ринки зовнішніх запозичень, відбувається паралельно з активною експансією транснаціональних фінансових установ в Україну. Це пов'язано з загальною лібералізацію умов функціонування фінансових установ в Україні з одночасним посиленням жорсткості умов щодо їх капіталізації (прибутковості та правил формування та збільшення статутного фонду).

Проявом інтеграційних процесів в банківському секторі України є нарощування присутності в банківському секторі іноземних банків (таб.1).

Таблиця 1 Динаміка кількості банків в Україні (за даними ШБУ)

Показники

1994

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008 прогноз

Кількість банків за реєстром

228

195

189

182

179

182

186

193

198

199

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

кількість банків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

за участю

12

31

21

20

19

19

23

35

44

46

іноземного капіталу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із них кількість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

банків зі 100%

1

7

6

7

7

7

9

13

16

18

іноземним капіталом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У міжнародному контексті загальні показники банківської системи України дуженевеликі. Сукупні активи банківської системи України складають біля 20 млрд. дол. США - у 20 разів менше, ніж у Dresdner Bank або Barclays Bank, і у 30 разів менше, ніж у ABN Amro. Проте інтерес іноземних інвесторів до українського банківського сектору обумовлено низкою причин, означивши які можна визначити головні напрямки спрямування інтеграційних процесів в необхідному русі, тобто стимулювати позитивні для країни процеси та пом' якшувати негативні.

Навіть негативні рейтинги не стримують інвесторів. У світовій практиці важливою основою для обрання тієї чи іншої країни як об' єкту інвестування є рейтингові оцінки аСОТритетних міжнародних інституцій. Високий рейтинг обумовлює привабливість країни та її банків і компаній як партнерів для міжнародних операцій та є фактором її глобальної конкурентоспроможності. На рейтинги як індикатори економічного положення країни в глобальному конкурентному середовищі орієнтуються посадові особи національних урядів, підприємці при прийнятті рішень у сфері міжнародних операцій, формують свої концепції вчені - економісти.

В 2007 році банківський сектор України за рейтингом агентства Moody's[21, 22] (Bank Financial Strength Rating) посідав 87-е місце з 92 країн. Менш надійні банки, ніж в Україні працюють у В'єтнамі, Азербайджані, Білорусії, Киргизії. Агентство Standards & Poors[23] також оприлюднило дані щодо можливості погіршення ліквідності банків України. Одночасно, існують випадки, коли висновки аСОТритетних рейтингових агентств не співпадають з висновками національної системи попереднього реагування НБУ. Отже, українська система контролю та аналізу діяльності банків відрізняється від подібних систем, що існують в розвинених країнах, не тільки методологічними підходами до оцінювання, а і за інтерпретацією результатів. Так у 2006 році фінансова установа з іноземними інвестиціями „Каліон Банк Україна"(з національним рейтингом Aaa.ua) було включено до переліку банків, у яких є ознаки фінансових проблем. Банківський бізнес засновано на довірі клієнтів. Неприпустимим є публічне оголошення переліків банків, яких обвинувачують в відмиванні грошей, несплаті податків, виводі капіталу за кордон без проведення попередніх процедур доказу цих порушень. Така практика негативно впливає на довіру інвесторів до України.

Інтеграційним процесам сприяють зміни в організаційних засадах світової фінансової системи. Розповсюдження інформаційних технологій, поява електронного банкінгу дозволяє розвивати банк не тільки через організацію мережі філій та відділень. Створення в Україні платіжної системи, що дозволяє переказувати гроші практично в будь-який куточок країни по суті в режимі реального часу, робить український банківський сектор дуже конкурентноздатним на внутрішньому ринку. В Україні переказ безготівкових грошей з одного банку в іншій відбувається усього приблизно за 20 хвилин, тоді як грошові трансфери в США можуть тривати більш 3 днів. Традиційна наявність дуже розгалуженої мережі філій та відділень у українських банків надає додаткові переваги.

Впливовим фактором прискорення темпів реформування у банківському секторі також є відповідні вимоги Європейського союзу щодо евроінтеграції. Основними причинами експансії іноземних (зокрема європейських) банків в Україну є необхідність формування нових ринків транснаціональними компаніями - клієнтами цих банків, обслуговування їх виробничих потужностей, розташованих у різних країнах, та розширення власної діяльності на нових фінансових ринках.

Існує досить тісний взаємозв' язок між регуляторами світової економіки в особі світових фінансових центрів і транснаціональними корпораціями: очевидно, перші є безпосереднім результатом діяльності других. У свою чергу, сама якісна трансформація сутності транснаціонального капіталу обумовлена саме виникненням і розвитком фінансових ринків. Передумовами цих процесів також є досягнення у галузі обробкиінформації і телекомунікацій, поширення ринкових принципів в економіках деяких країн (наприклад, Китай, країни Східної Європи, країни колишнього СРСР), світові тенденції лібералізму, що заохочують послаблення або навіть повне усунення обмежень на переміщення капіталів між країнами, лібералізацію внутрішніх фінансових ринків, розвиток офшорних центрів.

З чисельністю населення близько 46 млн. чоловік Україна є одним з найбільш великих доступних європейських ринків. У плані економічного потенціалу для іноземних капіталів, виробів, послуг країна пропонує в два рази більший ринок збуту, чим Румунія, у шість разів більший, ніж Болгарія, у 10 разів більший, ніж Хорватія, або в 120 разів більший, ніж Мальта. Україна має можливість робити продукцію дешевше, ніж у Європейському союзі, одержувати набагато більш високу, чим у ЄС, маржу - особливо у фінансовому і банківському секторі. Так в розвинутих країнах рентабельність банківського бізнесу біля 20% вважається дуже високою. В Україні же рентабельність вище приблизно в два рази. Транснаціональні банки, обслуговують не тільки підрозділи ТНК, розташовані в Україні, а й національні компанії, які прагнуть використовувати можливості зовнішнього ринку капіталу, отримуючи додаткові прибутки на різниці між існуючими в Україні кредитними ставками і ставками на світових кредитних ринках.

Збільшення обсягів надходження іноземних інвестицій в банківський сектор починаючи з 2005 року багато в чому пов' язане зі зростанням прибутковості. Темпи щорічного приросту прибутку українських банків з цього періоду складають майже 100%. Пояснити таку тенденцію можна наступним чином. В цей час ліквідність світових фінансових ринків була досить висока, існував навіть надлишок коштів. Це сприяло покращенню умов запозичень. Але для здійснення зовнішніх запозичень банку необхідні якісні фінансові показники, які представлені у фінансовій звітності. Це не означає, що українські банки здійснювали маніпуляції, спрямовані на технічне покращення фінансових показників звітності щодо виведення частини прибутку, яку раніш мінімізували. Загострення конкуренції за ресурси (щорічно із одних банків в інші „кочують" 5-10 млрд. грн..), коли розвиток національного банківського сектору відбувається значно швидше, чим вся економіка Україні (починаючи з 1990 року активи банківської системи збільшуються на 40-60% [24]), активізація інтересу ТНБ до вітчизняного банківського сектору, збільшення прибутковості роздрібного споживчого кредитування стимулювали банки покращувати загальний корпоративний менеджмент, що і відбилося на показниках звітності. Також державою з 2004 року використовується механізм відбору платників податку для перевірок згідно з відповідністю до величини сплачених податків до певних нормативних величин коефіцієнту податкового навантаження і так звані критерії добросовісних платників податків.

Особливістю іноземного інвестування в банківський сектор України є те, що більшість іноземних інвесторів надає перевагу саме купівлі вже існуючих банків, а не створенню самостійних підрозділів. Переваги купівлі вже існуючого банку, який має ліцензію, приміщення, досвідчений персонал, пов' язано з тим, що в українських умовах входження в банківський бізнес з „нуля" є більш складним та довгим.

Проблемою належної інтеграції українських банків в світову фінансову систему є низькій рівень корпоративного управління, який не відповідає західним стандартам. На думку Ж.Мунье[25] в Україні серед всіх банків тільки 50 відносно ринкові, але для переводу українських банків на більш ринкові правила, зближуючи їх до західних стандартів необхідно здійснювати плавний перехід. А для того, що б оцінити доцільність купівлі українського банку іноземному інвестору може знадобиться 5-10 років для трансформації банку, який „працює на український манер, в банк, який буде працювати по західних стандартах" та розуміння „особливостей роздрібного банківського ринку та обслуговування дрібного та середнього бізнесу в Україні".

Сприяють наближенню роботи українських банків до світових вимог глобалізаційні процеси. Загострення конкуренції, посилення впливу швидких змін в зовнішньому середовищі на функціонування банку обумовлює необхідність проводити активну роботу з управління інформаційними потоками, які відображають його діяльність. Імідж банку безпосередньо впливає на його фінансовий стан, оскільки негативна інформація щодо банку може викликати обвальне вилучення клієнтами коштів з банку та привести до значних фінансових труднощів і навіть банкрутства. І, навпаки, позитивна інформація, наприклад, інформація про переговори щодо інвестування в банк впливовими фінансовими структурами може мати віддзеркалення в покращенні фінансових показників. Так вартість купівля транснаціональною Raiffeisen International третього за розмірами українського банку „Аваль" була вище сукупної величини капіталу в 5 разів[26]. Деякі експерти вважають, що зниження останнім часом темпів приросту іноземного капіталу в банківський сектор України пов' язано з тим, що на даний час потенційні покупці пропонують угоди купівлі-продажу з використанням коефіцієнту ціна купівлі/величина капіталу у розмірі 3-4, а не 5-7, як раніше [27]. Також потребують удосконалення форми та склад фінансової звітності як інформаційної основи для прийняття рішень інвестором. Максимальне наближення вітчизняної фінансової звітності до західних стандартів сприятиме позитивним наслідкам інтеграційних процесів. Окремі аСОТри пропонують замінити оцінку вартості банку в Україні за величиною капіталу, або вартості акціонерного капіталу на оцінку бренду Е.Ястремської [28]. Але, на нашу думку, доцільно не замінювати, а доповнювати вартість українського банку, визначену згідно з показниками фінансової звітності, експертною оцінкою вартості бренду (потенційного гудвілу на випадок продажу банку). До речі, подібні норми вже діють для підприємств США та Великобританії.

Інтеграція українського банківського сектору відбувається не тільки через нарощування присутності іноземного капіталу та реалізацію спільних з іноземними банків проектів, наприклад, щодо синдиційованого кредитування. Українські банки також виходять на світові фінансові ринки як інвестори.

На даний час п' ять українських банків („Приватбанк", Банк „Південний", „Укрпромбанк", „Дельта Банк"), стали власниками шести іноземних дочірніх банків в дев'яти країнах: Росії, Латвії, Грузії, Кіпру, Португалії, Вірменії, Білорусії. Мають представництва: Укрексімбанк - в Нью-Йорку, ПУМБ в Лондоні, Надра Банк - в Угорщині, Латвії, VAB Банк - в Угорщині, Промінвестбанк в Москві, Имекс-банк - в Австрії, ПАР, Альфа-Банк (Україна) - в Москві, Приватбанк - Казахстан, Молдова, Пекін, Москва, Банк „Форум" -Чехія, Казахстан [29]. Проте більшість придбань - це дрібні (без власної філіальної мережі), а іноді і збанкрутілі фінансові установи. Одночасно, інвестиції українських банків сприяють розвитку банківської системи в країні - реципієнті, а в окремих випадках, наприклад, „Дельта Банк" в Білорусії, Укрпромбанк в Вірменії, стають лідерами ринку.

Інтеграція українського банківського сектору в світову фінансову систему має, крім збільшення ризиків втрат від світових фінансових ринків, має загрози, пов' язані зі збільшенням безпосереднього впливу урядів та транснаціонального капіталу інших країн на економіку України.

Особливі ризики для національної безпеки представляє неконтрольована державою діяльність іноземних державних банків. Основні загрози - отримання контролю над секторами економіки. У світі існують приклади, коли після приходу у країни фінансових груп збанкрутили цілі підгалузі, а країни-інвестори отримували монопольні надприбутки після усунення конкурентів в країні реципієнті.

Коли інтереси транснаціонального капіталу збігаються з інтересами національних держав, транснаціональні банки забезпечують їм значні і навіть вирішальні конкурентніпереваги на світовому ринку. Країни з розвитою ринковою економікою активно підтримують власні транснаціональні компанії і банки, що у свою чергу створюють умови для надходження податкових платежів від широкої міжнародної діяльності, а також для розширення економічного, а потім і політичного впливу, допомагають встановити контроль над економікою деяких закордонних країн.

За оцінками деяких експертів, у разі належного регулювання, іноземні банки, як правило, захоплюють чверть ринку країни розміщення [30]. Отже, можна погодитися з

0. Сугоняко [31], який вважає допустимим рівень присутності іноземного капіталу в банківському секторі до 30%, адже „якщо в українській банківській системі буде 90% вже не буде мови про українську економіку".

Висновки та пропозиції.

1. Банківський сектор є головним елементом забезпечення функціонального зв' язку між структурними і кількісними показниками, механізмами еволюціонування світової економіки.

2. Інтеграція банківського сектору України в світову фінансову систему визначається як розвитком самої світової фінансової системи, так і розвитком національних ринків фінансового капіталу.

3. Україна має величезний потенціал для успішної інтеграції національного банківського сектору в світову фінансову систему через наявність великого ринку та зростаючий в країні попит на банківські послуги, зокрема, роздрібні. До проблем українського фінансового сектору відносять недостатню інформаційну прозорість, низьку капіталізацію, високу ступінь залежності від крупних промислових підприємств, обмежений доступ до дешевих кредитних ресурсів на світових фінансових ринках, що робить банки хитливими до економічних і політичних потрясінь і перешкоджають розвиткові банківських систем у цілому.

4. Масштаби експансії транснаціональних банків у фінансовий сектор України можуть суттєво змінить структуру вхідних та вихідних до країни фінансових потоків, отже потребують контролю з боку держави, щоб уникнути загроз для національної безпеки.

РЕЗЮМЕ

Проведено   комплексное   исследование   совокупности финансово-экономических отношений между банками, которые возникают в развитии процессов интеграции банковского сектора Украины в мировую финансовую систему. SUMMARY

There had been fulfilled the complex research of total financial and economical relationships and cooperation in the banking sector, which arise as the result of the banking sector integration processes development to the global financial system in Ukraine.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Сухотеплий В. Аналіз динаміки структури банківської галузі України за період 1999-2006рр.//Вісник НБУ. -№ 10.-2007.-16-19с.

2. Панасенко О.В. Банковская система как системный объект и типы ее поведения.//Вестник Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина, 2003, №613, 177-185с.

3. Куштим В. Порівняльна оцінка структури банківського сегменту міжнародного ринку капіталів з погляду країн, які складають певну ринкову групу.// Економіка,

фінанси, право. - 2008., № 4, 23-26с., С.25

4. Куштим В. Порівняльна оцінка структури банківського сегменту міжнародного ринку капіталів з погляду країн, які складають певну ринкову групу.// Економіка,фінанси, право. - 2008., № 4, 23-26с., С.25

5. Тарасович В. М. Постнеокласичний вектор фундаментальної економічної науки. // Наукові праці НДФІ, -2003, -№3(22), 35-39с., С.38

6. Лаврушин О. Банк и народное хозяйство. // Вопросы экономики. - 1991 (декабрь) -

№12, 53-65 с., С.53

7. Швайка М. Шляхи реформування банківської системи України. // Вісник Академії економічних наук України. 2003. - № 1, 3-13с., С.10

8. Челноков   В.   Экономическое   соглашение:   инвестиционная   деятельность и финансовые рынки.//Вопросы экономики. - 1991 (декабрь) -№12, 28-34 с., С.34

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право