В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 35

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

9. Чистилин Д. Эволюционное развитие мировой экономики и интеграции Украины

//Экономика Украины. - 1999. - №1.-С.80-87

10. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента і денег. - М., 1948. С. 159

11. Schumpeter J.A. The Theory of Economic Development, R. Opie, tr, Harvard University Press, 1934

12. Рид Э., Коттер Р., Гилл Э.,Смит Р./ Коммерческие банки. - Космополис, 1991. -С.67

13. Goldstein Morris, Turner Peter./Banking crisis in Emerging Economies: Origins and Policy Options. Paper No. 46, Basel, October 1996

14. Paul Luke: Two cheers for Eastern Europe's banks, in: Focus Eastern Europe, No.2,Frankfurt am Main January 1997, C.5

15. Kaminsky G. Currency and Banking Crises: the Early Warnings of Distress. "IMF Working Paper" , N178. 1999. December.

16. Куштим В. Порівняльна оцінка структури банківського сегменту міжнародного ринку капіталів з погляду країн, які складають певну ринкову групу.// Економіка,

фінанси, право. - 2008., № 4, 23-26с., С.25

17. www.vz.ru/economy/2007/1/11/64054.html

18. Гриньков     Д.     Привабливі      .//Бізнес.      -     №44     (29.10.07), С.52-53 //www.dgrynkov.business.ua

19. Інтерв' ю з А. Сугонятко, президентом Асоціації українських банків. //Бізнес. - №20 (14.05.07), С.66-69 //www.dgrynkov.business.ua

20. Полунин Ю. „Будь-який" прив'язаний курс - фікція. //Бізнес. - №14 (14.07.08), С.14-15 //www.dgrynkov@business.ua

21. www.moodys.com

22. Одно слово Mood's. // Бізнес, №38 (17.09.07), C62-63//www.dgrynkov@business.ua

23. www.sandp.ru, www.standardandpoors.com

24. Інтерв' ю з О. Сугоняко, президентом Асоціації українських банків. //Бізнес. - №20 (14.05.07), С.66-69 //www.dgrynkov.business.ua

25. Інтерв'ю з Жаком Мунье, головою правління „Каліон Банк Україна". //Бізнес. - №5 (29.01.07), С.42-45 //www.dgrynkov.business.ua

26. Инвестгазета № 35 від 30.08.2005, С.18

27. Інтерв' ю з В. Лавренчуком, головою правління „Райффайзен Банк Україна Аваль" .//Бізнес. - №23 (23.04.07), С.60-63 //www.dgrynkov.business.ua

28. Ястремська О.М. Інвестиційна діяльність промислових підприємств: методологічні та методичні засади.Монографія. -2-ге вид.-Харків: ВД „ІНЖЕК", 2004. -488с.

29. По даних банків.//Бізнес. - №21 (21/26.05.08), С.40-44 //www.dgrynkov.business.ua

30. Невадовский М. Европейские банки торопятся в Украину/Инвестгазета 01.11.2005 № 11, с. 11

31. Інтерв' ю з А. Сугонятко, президентом Асоціації українських банків. //Бізнес. - №20 (14.05.07), С.66-69 //www.dgrynkov.business.ua

Надійшла до редакції 12.10.2008 року

УДК 336.76 (477)

УКРАЇНА НА СВІТОВОМУ РИНКУ КАПІТАЛУ: ПРОБЛЕМИ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

Іванова О.В., к.е.н., доц., ДонНУЕТ ім. М.Туган-Барановського

Актуальність. Світова економіка не може існувати й ефективно розвиватися без постійного переміщення грошових капіталів, які формуються в окремих країнах у процесі розширеного відновлення. Без розвиненого фінансового ринку неможлива система ринкових відносин, що забезпечує акумулювання і перерозподіл світових фінансових потоків.

Нагромадження грошей - позитивне явище, за яким стоїть зростання економіки. Чим більше у державі нагромаджень, тим більше в неї ресурсів для інвестицій. У зв'язку із цим аналіз причин глобального нагромадження (перенагромадження) грошей і оцінка його наслідків, як для України, так і для всього світу в цілому є актуальним.

Дослідженню проблематики формування і розвитку світового ринку капіталів в умовах глобалізації присвячені праці як вітчизняних, так і зарубіжних учених. В українській економічній літературі цим проблемам присвячені роботи В. Г. Андрійчука, О.Г. Білоруса, С.Я. Боринець, А.С. Гальчинського, В.Є. Новицького, О.В. Плотнікова, А.М. Поручника, О.І. Рогача, В.О. Степаненко, А.С.Філіпенко, Т.С.Шемет та інших.

Мета статті. За допомогою аналізу сучасного стану світового ринку капіталу і ринку капіталу України визначити проблеми та перспективи участі України у світовій фінансовій глобалізації.

Основні результати дослідження. У ринковій економіці непорушним є те, що гроші повинні перебувати в постійному обороті, робити безперервний обіг. Тимчасово вільні кошти повинні негайно надходити на ринок позичкових капіталів, акумулюватися в кредитно-фінансових установах, а потім ефективно пускатися в справу, розміщатися в тих галузях економіки, де є потреба в додаткових капіталовкладеннях. [1]

Таблиця 1

Найбільші кредитори і позичальники на світовому ринку капіталів

у 2006 році (в %) [4]

Кредитори

Позичальники

Японія

53

США

27

Швейцарія

8

Великобританія

9

Тайвань

6

Канада

8

Нідерланди

6

Мексика

6

Німеччина

5

Саудівська Аравія

6

Гонконг

5

Іспанія

5

Бельгія

4

Італія

5

Китай

2

Австрія

5

Інші

11

Інші

29

РАЗОМ

100

РАЗОМ

100

Провідними імпортерами капіталу на світовому ринку є промислово розвинені країни. Найбільшим позичальником є корпорації США, на другому місці перебуває

© Іванова О.В., 2008

Великобританія. Частка країн, що розвиваються, в 80-ті роки знижувалася, де найбільшими одержувачами нетто-коштів виступали Саудівська Аравія й Мексика. Із середини 80-х років до запозичення на міжнародних ринках позичкового капіталу стали активно звертатися колишні соціалістичні країни Європи, однак їх частка невелика - у межах 0,5-1,5%.

Завдяки потужному зростанню припливу прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у країни, що розвиваються, 2004 рік завершився невеликим збільшенням глобальних потоків ПІІ, які до того знижувалися три роки. Порівняно з 2003 роком світовий приплив ПІІ в 2004 році збільшився на 2% і досяг 648 млрд. доларів. Їх потоки в країни, що розвиваються, зросли на цілих 40%, до 233 млрд. дол., у той час як приплив ПІІ в розвинені країни в цілому зменшився на 14%. У результаті частка країн, що розвиваються, у глобальному припливі ПІІ досягла 36% (таблиця 2) - рекордного після 1997 року рівня. Становище найбільшого одержувача ПІІ зберегли за собою Сполучені Штати, за якими йде Об'єднане Королівство і Китай [3].

Таблиця 2

Приплив прямих іноземних інвестицій у різні країни й регіони світу в 2001-2004

Рік

Регіони

1993­1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

Розвинені країни

256,2

849,1

1134,3

596,3

547,8

442,2

380,0

Європа

147,3

520,4

722,8

393,9

427,6

359,4

223,4

ЄС

140,3

501,5

696,3

382,6

420,4

338,7

216,4

США

86,1

283,4

314,0

159,5

71,3

56,8

95,9

Японія

1,3

12,7

8,3

6,2

9,2

6,3

7,8

Інші розвинені країни

21,5

32,5

89,2

36,7

39,6

19,6

52,9

Країни, що розвиваються

138,9

232,5

253,2

217,8

155,5

166,3

233,2

Африка

7,1

11,9

9,6

20,0

13,0

18,0

18,1

Лат.Ам. і Карибськ.б-н

47,9

108,6

97,5

89,1

50,5

46,9

67,5

Азія й Океанія

83,9

112,0

146,0

108,7

92,0

101,4

147,6

Азія

83,4

111,6

145,7

108,6

92,0

101,3

147,5

Західна Азія

3,5

1,9

3,8

7,1

5,7

6,5

9,8

Східна Азія

51,6

77,3

116,2

78,7

67,3

72,1

105,0

Китай

38,5

40,3

40,7

46,9

52,7

53,5

60,6

Південна Азія

2,9

3,1

3,1

4,1

4,5

5,3

7,0

Південно-Східна Азія

25,3

29,3

22,6

18,8

14,5

17,4

25,7

Океанія

0,4

0,4

0,3

0,1

0,0

0,1

0,1

Південно-Східна Європа й СНД

6,6

10,5

9,1

11,8

12,8

24,1

34,9

Південно-Східна Європа

1,6

3,7

3,6

4,5

3,8

8,4

10,8

СНД

5,0

6,8

5,5

7,3

9,0

15,7

24,1

Всі країни миру

401,7

1092

1396,5

825,9

716,1

632,6

648,1

Особливо бурхливе зростання потоків ПІІ в країни, що розвиваються, в 2004 році пояснюється багатьма факторами. Загострення конкуренції в багатьох галузях змушує компанії шукати нові шляхи підвищення своєї конкурентоспроможності. Деякі з можливостей полягають у розширенні діяльності в швидкорослих країнах з ринками, що формуються, в інтересах нарощування обсягу продажів, а також у раціоналізації виробництва, для того щоб використати ефект масштабу й знижувати витрати виробництва.

Іноземне інвестування визнане в усьому світі одним з найважливіших факторів економічного, технологічного й технічного зростання держави. Саме тому в багатьох державах світу створені режими найбільшого сприяння вкладенню капіталів, які припускають   надання   матеріальних   стимулів,   поліпшення   умов виробничогофункціонування, лібералізацію умов участі у власності, збільшення гарантій, ослаблення державного контролю. [3]

Глобалізація фінансового ринку різко збільшила масштаби іноземних інвестицій. Після росту протягом чотирьох років підряд глобальний приплив ПІІ збільшився в 2007 році на 30% і досяг 1833 млрд. дол., що набагато вище колишньої рекордної оцінки, зафіксованої в 2000 році [3]. Незважаючи на фінансові і кредитні кризи, що почалися в другому півріччі 2007 року, у всіх трьох основних економічних угрупованнях -розвинених країнах, країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи й Співдружності Незалежних Держав (СНД) - спостерігався неухильний ріст припливу ПІІ. Приріст ПІІ в значній мірі відображав відносно високі темпи економічного росту й упевнену динаміку діяльності корпорацій у багатьох частинах світу. У результаті збільшення прибутку закордонних філій, особливо в країнах, що розвиваються, реінвестовані доходи склали близько 30% сукупного припливу ПІІ. Певною мірою рекордні рівні ПІІ в доларовому вираженні відображали й істотне знецінення долара стосовно інших основних валют. Однак навіть при оцінці в місцевих валютах середньорічний ріст глобальних потоків ПІІ все-таки склав в 2007 році 23%.

Приплив ПІІ в розвинені країни досяг 1248 млрд. дол. США зберегли свої позиції провідної приймаючої країни, за ними ішли З'єднане Королівство, Франція, Канада й Нідерланди [3]. Найбільшим приймаючим регіоном був Європейський союз (ЄС), куди надійшло майже дві третини сукупного припливу ПІІ в розвинені країни. Однак надалі очікується скорочення обсягів ввозу ПІІ в розвинені країни й вивозу інвестицій з них у чинність гальмуючого впливу кризи на фінансовому ринку в сполученні зі зниженням темпів економічного росту в цих країнах.

Таблиця 3. Окремі показники ПІІ й міжнародного виробництва [5].

Показник

Вартість у поточних цінах (у млрд. дол.)

Річні темпи приросту, в %

 

2006

2007

2006

2007

Приплив ПІІ

1307

1883

381

29.9

Відтік ПІІ

1216

1997

452

50.9

Сумарний обсяг завезених ПІІ

11993

15211

194

22.0

Сумарний обсяг вивезених ПІІ

12474

15602

179

22.3

Обсяг продажів іноземних філій

25177

31197

177

20.7

Валова продукція іноземних філій

4862

6029

162

19.4

Сукупні активи іноземних філій

51187

68716

201

23.1

Експорт іноземних філій

4707

5714

122

15.4

Чисельність працівників іноземних філій, тис. чіл.

726278

81615

1398

16.6

У країнах, що розвиваються, приплив ПІІ досяг безпрецедентного рівня (500 млрд. дол.), що означає ріст у порівнянні з 2006 роком на 21%. Приплив ПИИ в найменш розвинені країни в 2007 році склав 13 млрд. дол., що також є рекордно високим показником. У той же час країни, що розвиваються, продовжують набирати чинність як джерела ПІІ, вивіз яких досяг нового рекордного рівня в розмірі 253 млрд. дол., головним чином у результаті зовнішньої експансії азіатських ТНК. У групі країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою трьома найбільшими одержувачами ПІІ були Китай, Гонконг (Китай) і Російська Федерація [4].

Приплив приватного фінансування у світі, що розвивається, очевидно, являє собою довгострокову тенденцію, однак він стосується не всіх країн. У період з 1980 по 2007 р. із всіх країн, що розвиваються, шістдесят відсотків (79 з 135) жодного разу не звернулися на зовнішній ринок облігацій; лише вісім країн робили це багаторазово.

Україна, безперечно, має великий інвестиційний потенціал, що виражається в наявності дешевої робочої сили, запасів корисних копалин, ринку збуту й інших важливих факторів. Однак інвестиційний ризик, зумовлений економічною й політичною нестабільністю в державі, перешкоджає залученню необхідного обсягу коштів в економіку країни. На даний момент Україна за рівнем інвестиційної привабливості перебуває на 120-150 місці серед держав світу залежно від обраного рейтингу.

На рисунку 1 зображені дані про динаміку прямих інвестицій в економіку України з 2001 року. Безумовно, певна динаміка в обсязі прямих іноземних інвестицій в Україну спостерігається, і з 2001 по 2007 рік цей показник збільшився з 3 875 млн. дол. США до 23 125 млн. дол. США.

25000

20000

15000

10000

5000

23125

т і і і і і і

2001      2002      2003      2004      2005      2006 2007

0

Рис. 1. Обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України, 2001-2007 рр. [8].

Україна в сучасних умовах виступає, як зрештою, і будь-яка сучасна держава, одночасно й міжнародним кредитором, і міжнародним боржником. Це є результатом багаторічного тривалого процесу запозичень на рівні національних ринків розвинених країн з ринковою економікою й одночасно із цим кредитування ряду країн. До цього часу щодо розвинених країн з ринковою економікою Україна виступає чистим боржником.

За даними Нацбанку, обсяг валового зовнішнього боргу України на 01.10.2007 р. становив 74,3 млрд. дол. США (57,7% до ВВП), збільшившись за 9 місяців поточного року на 36,4 % або 19,8 млрд. дол. США порівняно з 6,6 млрд. дол. США у відповідному періоді попереднього року (45,9% до ВВП). Близько половини накопиченої протягом 9 місяців 2007 року заборгованості (45,3% або 9 млрд. дол. США) зареєстровано в ІІІ кварталі року (рис. 2) [8].

Практично весь приріст боргу протягом звітного періоду сформувався за рахунок боргової експансії банківського й іншого секторів економіки при одночасному зменшенні боргу держави.

80 70 60 50 40 30 20 10

74,3

30,6    31,9 33,4

39,6     41 42,6

ь s> s> ^

AS г£> г£>

Cv5 Cv5 Cv5

13,7

І Валовий зовнішній борг

Темпи приросту порівняно з попереднім періодом

Рис. 2. Динаміка валового зовнішнього боргу України [8].

Іноземні інвестиції важливі для досягнення середньострокових цілей - виходу із соціально-економічної кризи, підйому виробництва, поліпшення життєвого рівня населення.

Однак при цьому слід мати на увазі, що економічні інтереси іноземних інвесторів і української сторони не завжди збігаються. Так, Україна зацікавлена у відновленні свого виробничого потенціалу, структурній перебудові виробництва й споживчого ринку, насиченні його недорогими високоякісними товарами, проведенні антиімпортної політики, у залученні в наше виробництво передової культури управління. Іноземні інвестори, насамперед, зацікавлені в одержанні надприбутку за рахунок природних ресурсів України, кваліфікованої й дешевої робочої сили, досягнень вітчизняної науки і техніки, відсутності конкуренції на внутрішньому ринку. Тому перед Україною стоїть досить складне завдання: створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу і використати його безпосередньо для досягнення конкретних цілей. Отже, пріоритетним напрямком інтеграції України в систему міжнародних фінансів сьогодні виступає залучення в національну економіку іноземних інвестицій.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право