В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 38

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Міжнародний технологічний обмін і співробітництво є особливо значущими для технологічно орієнтованих підприємств і організацій, які зробили ставку на високу конкурентоспроможність продукції, що випускається, і надання послуг.

Технологічний розрив між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, залишився за останні роки на попередньому рівні. Це пов'язано з тим, що технології промислово розвинутих країн є трудо- і ресурсозберігаючими і капіталомісткими, у той час, як технології країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою -капіталозберігаючими, трудо- і ресурсномісткими. Іншими словами, країнами, що перебувають на різному рівні суспільного й економічного розвитку, використовуються різні моделі науково-технічного прогресу відповідно до їхніх можливостей: капіталомісткого чи трудомісткого. І це означає, що світовий ринок технологій має дворівневу структуру:

• Високі технології, що обертаються переважно між промислово розвинутими країнами.

• Середні і низькі технології, які можуть бути новими для ринку країн, що розвиваються і трансформуються, і предметом технологічного обміну між ними й усередині цих груп країн.

Крім того, дослідники цього питання відзначають високий ступінь монополізації світового ринку технологій. Таке становище пов'язане з тим, що здійснення наукових досліджень і розробок вимагає значних витрат, що під силу лише найбільшим компаніям. Так, витрати на НДДКР у загальній сумі продажів на одного зайнятого в ТНК США складають 3-5 %. у тому числі в «Істмен Кодак» - 6 %, у «Боїнг» - 5 %, У «Ксерокс» - 4 %, у «Дженерал -Моторс» - 3 %.

Крім того, ТНК усе активніше втягують у проведення НДДКР свої закордонні підприємства, наукові центри і лабораторії. Намітилася тенденція до підвищення частки витрат філій на наукові дослідження і розробки в загальній сумі таких витрат ТНК. Змінився напрям науково-дослідної діяльності закордонних підрозділів. Вони переходять від пристосування товарів до умов місцевого ринку до спеціалізації в створенні нових зразків продукції. Закордонні філії поступово перетворюються в науково-виробничі комплекси. Використовувані досягнення науки і нова технологія надходять уже не тільки від материнських компаній, але і є підсумком їхньої спільної діяльності.

У результаті відбулося зосередження наукових досліджень і розробок у найбільших фірм промислово розвинутих країн і, треба ще раз зазначити, що лідируючі позиції в галузі технології належать США, що витрачають на НДДКР половину загальної суми витрат восьми промислово розвинутих країн і приблизно стільки, скільки Німеччина і Японія, разом узяті.

Крім того, треба відзначити формування цілеспрямованої політики фірм в галузі передачі технологій, у якій основний напрям задають ТНК. Об'єктивними факторами, що впливають на формування технічної політики великих компаній, є: фінансово-промислова потужність, рівень наукоємності їхнього виробництва, ступінь його диверсифікованості, характер переданої технології.

Міжнародну конкурентоспроможність країни зумовлює насамперед інноваційне регіональне середовище. Так, за оцінками Всесвітнього Економічного Форуму, ключовим інноватором упродовж останніх 10 років є США, хоча в цій державі половина НДДКР здійснюється в 6-ти із п'ятдесяти штатів, а на двадцять штатів припадає лише 5 % усіх наукових досліджень та розробок. Проте уряди штатів менш розвинутих регіонів теж намагаються долучитися до інноваційних процесів і створити належні умови для промислових досліджень, а фінансування НДДКР розглядається ними як стратегічне інвестування. Для підтримання економічного зростання розробляються інноваційні системи та відповідні стратегії і в більшості регіонів Європи, підтверджуючи тезу, що в сучасних умовах активна інноваційна діяльність є необхідною не тільки для високо розвинутих регіонів, а й для всього світу. Із середини 1990-х років Європейська Комісія стимулює і підтримує розробку регіональних інноваційних стратегій, на що націлені спеціальні програми RITTS та RIS, за допомогою яких понад 120 європейських регіонів отримали підтримку досвідчених консультантів з аналізу інноваційного потенціалу та розробок регіональних інноваційних стратегій. Завдяки регулярним європейським конкурсам фінансувалися регіональні інноваційні проекти, при чому депресивні території отримували 75 % фінансів. Крім того, ЄС значні зусилля докладає для створення мережі обміну інформацією між регіонами. Прикладом цього може слугувати мережа Innovative Region in Europe (IRE), до якої входять різні регіони ЄС.

Тому необхідне створення в регіонах належної інноваційної інфраструктури, яка включала б організацію та види діяльності, пов' язані з комп' ютеризацією, створенням мереж і трансфером технологій, зокрема - інкубаторів малого бізнесу, підтримки венчурних підприємств, а також - інститутів для партнерського співробітництва між дослідницькими університетами і комерційними компаніями та урядами штатів.

Зростання конкурентоспроможності української економіки залежатиме від того, наскільки регіони вестимуть активну інноваційну політику та стимулюватимуть інноваційну активність суб' єктів господарювання. Незважаючи на значні здобутки в теоретичній базі досліджень інноваційних процесів у регіонах, у даній сфері залишається чимало нерозв' язаних проблем.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право