В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 46

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

In the article the results of estimation of the system collective agreements are expounded in the context of efficiency adjusting setting norms labour. Resulted recommendation on optimization of maintenance of agreements due to regulation of joint obligations of social partners on the improvement of the state setting norms labour.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Савкова С., Терещенко О. Шляхи вдосконалення нормування праці (за матеріалами регіонального обстеження) // Україна: аспекти праці. - 2002. - №2. - С.41 - 45.

2. Колот А.М. Мотивація персоналу: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. - 337 с.

3. Генеральна угода між Кабінетом міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб' єднаннями на 2002-2003 рр.// www.fpsu.or.ua.

4. Генеральна угода між Кабінетом міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками і профоб' єднаннями на 2004-2005 рр.// Праця і зарплата. - 2004. - №20 - С.6-13.

5. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об' єднаннямиорганізацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки // www. fpsu. org.ua.

Надійшло до редакції 11.11. 2008 року

УДК 65.016.7:622+330.52

ПРОБЛЕМИ ДЕПРЕСИВНИХ ШАХТАРСЬКИХ МІСТ: ОЦІНКА ТА НАПРЯМИ

ПОДОЛАННЯ

Снігова О.Ю., к.е.н., с.н.с. Інституту економіки промисловості НАН України (м. Донецьк)

Обґрунтування проблеми. Для України видобуток вугілля є стратегічно важливим напрямом розвитку економіки країни, забезпечення її національної і енергетичної безпеки та економічної незалежності країни. Від стабільності функціонування вугільної промисловості залежить стан суміжних галузей - металургії та електроенергетики. Одночасно із стратегічним значенням галузі для країни в цілому вугільна галузь є основною для Донецької області. Більше чверті працівників промисловості Донбасу зайнято у вугільній галузі, тому розвиток міст (особливо монофункціональних) та збереження людського потенціалу цих областей безпосередньо залежить від стану та перспектив розвитку вугільної галузі. Але неврегульованість низки нормативно-правових проблем реструктуризації та низький рівень керованості цих процесів призвели до накопичення та загострення низки соціально-економічних проблем галузі до рівня загроз національній безпеці України.

Метою статті є висвітлення основних проблем депресивних шахтарських міст в контексті національної безпеки України та визначення шляхів їх подолання.

Характеристика основних чинників проблемної ситуації. Відсутність у вітчизняній практиці державного управління методики оцінки загроз національній безпеці та відсутність офіційно затвердженої або усталеної системи показників її вимірювання є перешкодою для оцінки соціально-економічних загроз національній безпеці.

Сучасний стан вугільної галузі в Україні залишається незадовільним. Простежується падіння видобутку вугілля при одночасному прогнозуванні розвитку цих тенденцій у майбутньому. Для вугільних підприємств України характерним є низький технічний рівень видобутку вугілля, значна зношеність основних фондів (80-90%), нестача фінансових ресурсів на їх оновлення; незадовільне матеріально-технічне забезпечення (понад 95% шахт експлуатуються без реконструкції понад 20 років).

Фінансовий стан підприємств вугільної галузі залишається складним. У 2005 р. збитки отримали близько 60% вугільних підприємств, у I півріччі 2006 р. їх частка збільшилась близько на 10%.

За I півріччя 2006 р. частка інвестицій у вугільну галузь у загальному обсязі інвестицій по промисловості регіону знизилася до 20%. У порівнянні з аналогічним періодом 2005 р. значно зменшилась частка інвестицій за рахунок власних коштів підприємств вугільної галузі, що пов' язане з відміною пільг при реалізації інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку (ТПР). Одночасно у м. Жданівка, м. Новогродівка та м. Вугледар, які належать до ТПР, не реалізовується жодного інвестиційного   проекту.   За   період   2004-2007 рр.   рівень   державної підтримки

©Снігова О.Ю., 2008вугледобувних підприємств збільшився більш, ніж у 3 рази.

Не забезпечується в достатньому обсязі фінансування капітального будівництва, реконструкція та переоснащення вугільних підприємств.

На кінець 2006 р. по Донецькій області не працювало близько 5% підприємств добувної промисловості, найбільша кількість яких розташована у малих та середніх монофункціональних містах області - м. Дзержинськ (20,0%), м. Селідове (16,7%), м. Шахтарськ (близько 8%) та м. Торез (5,6%).

Негативні економічні тенденції у вугільній галузі обумовлюють накопичення та загострення до рівня загроз національній безпеці соціально-еконмоічних проблем. Вагомою проблемою у вугільній галузі залишається заборгованість із заробітної плати. У I півріччі 2006 р. заборгованість із заробітної плати зросла на 40% і становила 107 млн. грн., з них борги тих, що розташовані у малих та середніх монофункціональних містах Донбасу, становлять близько половини загальної суми боргу промислових підприємств області.

Реальною загрозою національній безпеці є безробіття у районах закриття вугільних підприємств в Донецькій області. Стан на ринку праці монофункціональних міст Донбасу характеризується незначним рівнем зареєстрованого безробіття (2-4%), але це не відповідає фактичному стану.

Протягом 2006 р. залишається складною ситуація на ринку праці у м. Дружківка, м. Дебальцеве, м. Кіровське, м. Сніжне та м. Торез, де навантаження на одне вільне робоче місце у 3-10 разів більше ніж в середньому по області. Одночасно в цих містах продовжує скорочуватися потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, зростає навантаження на одне вільне робоче місце. У вугільній промисловості попит на робочу силу становить 50% до попереднього року.

Забезпечення роботою незайнятих громадян, вивільнених у зв' язку з реорганізацією та ліквідацією підприємств, організацій і установ області зростає незначно та повільними темпами. Найбільше зростання у I півріччі 2006 р. відбулося у м. Новогродівка та м. Вугледар - працевлаштовано близько 50% безробітних, зареєстрованим службою зайнятості; м. Шахтарськ, м. Сніжне та м. Селідове - більше 40%. Близько 30% з них - це працівники добувної промисловості, але це менше, ніж у попередньому році.

Порівняно з попереднім періодом у 2006 р. значно зросла кількість вивільнених працівників: у м. Кировське - на 121,7%, у м. Димитрів на 66,7%, у м. Шахтарськ на 35,9%, у м. Вугледар на 14,3%. Але фактично вивільнено лише близько 30-40% запланованого обсягу.

Накопичення невирішених соціальних проблем обумовило загострення демографічної ситуації старопромислових міст Донбасу. Про складність демографічної ситуації та загострення демографічної кризи в шахтарських містах свідчить показник умовної депопуляції по всіх містах Донецької області. Його перевищення критичної порогової межі, прийнятої у світовій практиці для визначення загроз національній безпеці, становить більше ніж 2 рази. Найбільш інтенсивними процеси депопуляції були у м. Сніжне та м. Єнакієве, де умовний коефіцієнт депопуляції перевищував порогове значення близько у 3 рази; у м. Шахтарськ, м. Торез та м. Дзержинськ - у 2,5 рази.

Поряд з природним скороченням зменшення кількості населення шахтарських міст супроводжується негативними міграційними процесами. Скорочення населення за рахунок міграційних процесів у січні-травні 2007 р. найбільш поширеним було у м. Кіровське (більше 3 осіб на 1000 жителів), у м. Дебальцеве та м. Торез (близько 3 осіб на 1000 жителів).

Основні проблеми та ризики. В цілому сучасний стан вугільної галузі в контексті національної безпеки Україні є незадовільним. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку країни основними реальними загрозами національній безпеці, обумовленими реструктуризацією вугільної галузі є

В економічній сфері:

• зниження інвестиційної активності у вугільній галузі; низька інвестиційна привабливість підприємств вугільної галузі;

• послаблення державного регулювання і контролю у вугільній галузі;

• поширення тіньових відносин у вугільній галузі, зростання незаконного видобутку вугілля;

• нестабільність правового регулювання відносин, відсутність або невиконання програм;

• критичний стан основних виробничих фондів, високий рівень їх зношеності;

• загострення протиріч між важливістю вугільної галузі для забезпечення національної безпеки країни та її техніко-економічним станом;

• низькі темпи відтворювальних процесів у вугільній галузі;

• неефективна система управління вугільною галуззю;

• зростання кредиторської заборгованості;

• дотаційність вугільної галузі;

• несформованість ринкового механізму ціноутворення на продукцію вугільних підприємств; збереження тенденції підвищення собівартості вугілля;

• невідпрацьованість механізму реформування відносин власності у вугільній галузі та правове забезпечення приватизації вугільних підприємств.

В соціальній сфері:

• руйнування соціальної інфраструктури малих міст області;

• незадовільне житлово-комунальне забезпечення;

• бідність;

• погіршення здоров' я населення, високий виробничий травматизм, фізична та психічна деградація населення;

• безробіття,

• відсутність перспектив для молоді;

• поганий екологічний стан у місті;

• відсутність можливості у населення задовольняти соціальні потреби;

• інтенсивна депопуляція населення.

Стан нормативно-правової врегульованності соціально-економічних проблем реструткуризації вугільної галузі. Виникнення та поширення соціально-економічних проблем вугільної галузі було обумовлено послабленням державного регулювання вугільної галузі на початку 90-х рр. Їх подальше загострення було спричинено ліквідацію вугільних підприємств, яка серед напрямів реструктуризації, визначених Указом Президента України №116/96 від 07.02.1996 р. "Про хід реструктуризації вугільної галузі", у Донбасі отримала найбільший розвиток. Ліквідація вугільних підприємств здійснювалась високими темпами, не супроводжувалась прогнозними розрахунками соціальних наслідків масового вивільнення працівників та не мала відповідних механізмів розв' язання соціальних проблем. Фінансування вирішення соціальних заходів здійснювалось несистематично та в умовах недостатності коштів. Все це обумовило виникнення та загострення соціально-економічних проблем галузі до рівня небезпек національній безпеці України.

Певні кроки щодо урегульованості соціально-економічних проблем, які виникали при ліквідації вугільних підприємств, були здійснені з прийняттям 06.10.99 р. Гірничого Закону України. Цим нормативно-правовим документом визначена обов'язковість затвердження проекту ліквідації гірничого підприємства одночасно з комплексним планом соціального захисту працівників, що вивільняються, та розвитком соціальної інфраструктури шахтарських поселень. Але більша частина положень Закону залишаєтьсядекларативною, не реалізується на практиці та, відповідно, не поліпшує соціального становища працівників вугільної промисловості.

Позитивним є те, що проектом Закону України „Про особливості розвитку та приватизації шахт вугільної промисловості України", розробленим на виконання чинної Концепції розвитку вугільної галузі, зберігається спрямованість державної промислової політики на недопущення неконтрольованих соціально - економічних процесів їх ліквідації. Це закріплено проектом документу серед обов' язків покупця вугільних шахт, механізмом досягнення яких є штрафи і пільги при змінах чисельності працівників на приватизованих шахтах.

Але не зважаючи на гостроту соціально-економічних проблем реструктуризації вугільної галузі та стратегічну важливість вугільної галузі для забезпечення економічної незалежності та соціальної стабільності в країні, вони досить обмежено розглядались через призму національної безпеки України. Законом України „Про основи національної безпеки України" їх не було визначено серед загроз національної безпеці відповідно в економічній та соціальній сферах. Можливість скасувати цей недолік виникла при розробленні Стратегії національної безпеки України. Актуальність та гострота цих проблем була підтверджена проектом Стратегії національної безпеки України (станом на 2006 р.), де їх визначено серед загроз національній безпеці України. Проте прийнята 12.02.2007 р. Стратегія національної безпеки України вже не містить положень, які враховують особливості розвитку вугільної галузі при проведенні державної політики національної безпеки.

Пропозиції.

Раді національної безпеки і оборони України:

при розробленні заходів на виконання Стратегії національної безпеки України обов' язково урахувати серед загроз національній безпеці України найгостріші соціально-економічні наслідки реструктуризації вугільної галузі та передбачити їх подолання в контексті національної безпеки (в соціальній та економічній сферах).

Міністерству вугільної промисловості:

розробити Програму реструктуризації вугільної галузі з урахуванням потреб подолання та недопущення у подальшому виникнення соціально-економічних проблем; забезпечити в Програмі обов' язкове узгодження процесу реструктуризації вугільних підприємств з можливостями подолання його соціальних наслідків;

забезпечити обов' язкове урахування положень щодо подолання соціально-економічних наслідків реструктуризації вугільної галузі при розробленні програм і стратегій, спрямованих на виконання положень Концепція розвитку вугільної промисловості;

розробити та забезпечити обов' язкове урахування у заходах до Програми „Українське вугілля" положень щодо вирішення першочергових соціальних та економічних проблем вугледобувних регіонів;

здійснити оцінку наявних запасів вугілля та перспектив їх подальшої розробки в контексті забезпечення енергетичної незалежності та економічної безпеки України;

запровадити в практику управління вугільною галуззю надання цільових державних субсидій та на конкретний термін;

Міністерству економіки України:

сумісно з Радою національної безпеки України розробити та офіційно затвердити систему показників та методику оцінки соціально-економічних загроз національній безпеці;

визначити та затвердити перелік інвестиційно привабливих вугільних підприємств депресивних регіонів, які мають промислові запаси та запаси стратегічних марок вугілля для першочергового фінансування подолання стану депресивності;запровадити   стратегічне   управління   розвитком   депресивних шахтарських територій, що базуються на розробці і виконанні довгострокових програм. Державному комітету статистики України:

запровадити проведення постійного моніторингу соціально-економічних наслідків реструктуризації вугільної галузі з використанням системи показників та методики оцінки загроз національній безпеці.

Міністерству регіонального розвитку і будівництва України: здійснити термінове внесення змін та доповнень до чинного Закону України "Про стимулювання розвитку регіонів" (прийнятий 08.09.2005 р.) відносно положень, які регламентують умови визначення територій депресивними.

РЕЗЮМЕ

В статьи рассмотрены современное экономическое состояние угольной отрасли, определены основные социальные проблемы, обусловленные реструктуризацией угольной отрасли, осуществлена оценка нормативно-правовой базы их решения в контексте национальной безопасности. Предоставлено предложения, направленные на преодоление отрицательных социально-экономических следствий реструктуризации угольной промышленности Украины. SUMMARY

Modern economic position of coal industry is considered in the article, basic social problems, conditioned restructuring of coal industry, is certain, previous steps are set and the estimation of normatively legal base of their decision is carried out in the context of national safety. Suggestions directed on overcoming of negative socio-economic consequences of restructuring of coal industry of Ukraine are given.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Гірничий Закон України від 06.10.1999 р. № 1127-XIV // http://zakon.rada.gov.ua

2. Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст : Закон України // Відомості Верховної Ради. - 2004. - № 24. - Ст.332.

3. Про затвердження Програми „Українське вугілля": Постанова Кабінету Міністрів України від 19.09.2001 р. № 1205 // http://zakon.rada.gov.ua

4. Про Основні напрями забезпечення комплексного розвитку малих монофункціональних міст: Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2000 р. № 521 // http://zakon.rada.gov.ua

5. Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України // http://zakon.rada.gov.ua

6. Про Стратегію національної безпеки України: Указ Президента України від 12 лют. 2007 р. №105 // Урядовий кур'єр. - 7 березня (№43). - С.1-7.

7. Про структурну перебудову вугільної промисловості: Указ Президента України від 25.07.05 р. № 1123/2005 // http://zakon.rada.gov.ua

8. Про схвалення Концепції державної промислової політики: Указ Президента України від 12.02.2003 р. №102/2003 // http://zakon.rada.gov.ua

9. Про схвалення Концепції розвитку вугільної промисловості: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.06.05 р. №236-р // Уголь України. - 2005. - №9. -

С.3-4.

10. Проект Стратегії національної безпеки України (станом на 2006 р.) // http://zakon.rada.gov.ua

УДК 336.76:339.9

РОЗВИТОК ФІНАНСОВОГО РИНКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Туровцева І.Г., аспірант Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій

Актуальність теми дослідження. Однією з складових частин глобалізації економіки та одним з найвищих етапів глобалізації як такої є глобалізація світового фінансового простору. А з огляду на те, що фінансові операції є відображенням та своєрідною квінтесенцією тих процесів, що відбуваються у реальному секторі економіки, ступінь інтеграції країни до світової економічної системи передусім визначається її інтеграцією до міжнародних фінансових ринків та участю у фінансовій глобалізації. Відповідно для країн, що прагнуть найскорішої інтеграції до світового господарського комплексу, вкрай необхідним є вивчення та аналіз особливостей розвитку фінансового ринку в сучасних умовах, тобто в умовах глобалізації -економічної в цілому та фінансової зокрема.

При цьому, незважаючи на дедалі більше звуження сфери застосування внутрішньої фінансової політики та обсягу повноважень національних регуляторних органів, на вибір суб' єктів міжнародного інвестиційного процесу щодо об' єкту інвестування значною мірою впливає цілісний образ держави в якості такого об' єкту. Тому велике значення для країни має ретельний вибір механізму інтеграції національної економіки до світового фінансового простору, створення необхідних для цього умов та впровадження сприятливої для залучення іноземних інвесторів зовнішньоекономічної та фінансової політики. І від того, наскільки швидко та якісно Україна буде включена до світового фінансового простору, залежить її частка у світових фінансових потоках, обсяг залучених до економіки інвестицій, а відповідно і скоріший вихід країни із виробничої та фінансової кризи.

Однак, окрім очевидних переваг для національних економік, глобалізаційні процеси супроводжуються і зростанням ризику виникнення нестабільності фінансового ринку, зокрема внаслідок поширення на внутрішню економічну систему тенденцій розвитку світової економіки в цілому.

Тому одним із головних завдань держави в умовах розвитку світової глобалізації є ефективне використання переваг від повномасштабної інтеграції до світової економіки та одночасне обмеження негативних наслідків такої інтеграції.

В економічній літературі проблемам міжнародної економічної інтеграції та глобалізації, тенденціям та шляхам розвитку національних та міжнародних фінансових ринків присвячені роботи В.Г.Андрійчука, О.Г.Білоруса, В.С.Будкіна, І.В.Бураковського, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця, А.І.Крєдісова, Д.Г.Лук'яненка, Ю.В.Макогона, В.Є.Новицького, Ю.М.Пахомова, О.В.Плотникова, А.М.Поручника, О.І.Рогача, А.С.Філіпенка, О.І.Шниркова та інших.

Метою дослідження є узагальнення тенденцій та перспектив розвитку як загальносвітового, так і окремих національних фінансових ринків в умовах глобалізації світового економічного простору, а також розробка загальних рекомендацій щодо державної політики України в умовах інтеграції до світової економіки.

Основні економічні і політичні процесі в світі стають дедалі більше пов' язані один з одним. Глобалізація все рішучіше охоплює світ, роблячи його більш структурованим. Світові економічні центри, яки сформувались протягом післявоєнного

©Туровцева І.Г. 2008розвитку, стали майже чимось незламним. В світі найактивнішим чином відбувається фінансова глобалізація. Фінансова глобалізація відображає процес руху фінансових ресурсів за межами державних кордонів. А окрім безпосереднього руху фінансових ресурсів, фінансова глобалізація охоплює також сукупність відносин, що пов' язані з формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів незважаючи на існування державних кордонів.

В рамках фінансової глобалізації інформаційні технології, до мінімуму знижуючи витрати на здійснення конкретних операцій і ціну входу на глобальні фінансові ринки, знищують ці перешкоди, усуваючи тим самим і перешкоди для будь-якого хоч скільки-небудь стійкого розділу цих ринків. Формування єдиних загальносвітових ринків у фінансовій сфері, і поступова інтеграція глобальних ринків різних фінансових інструментів в єдиний світовий фінансовий ринок, ставить на порядок денний питання про виникнення глобальних монополій як наслідок фінансової глобалізації.

Випереджаючі темпи розвитку міжнародних фінансових ринків у порівнянні із реальним сектором світової економіки свідчать про випереджаючі темпи розвитку фінансової глобалізації у порівнянні з іншими видами економічної глобалізації. Можна зробити висновок, що фінансова глобалізація супроводжується значною користю для фінансових ринків більшості держав, адже глобалізація сприяє розвитку фінансових ринків та вдосконаленню функціонування фінансової системи. Країни, що розвиваються, отримують доступ до більших обсягів капіталу, завдяки інтеграції у світовий фінансовий простір покращується фінансова інфраструктура цих країн. Однак переваги у вигляді спрощеного залучення чи розміщення активів супроводжуються зростанням ступеню ризику фінансових операцій.

Об' єднання окремих національних фінансових ринків у єдиний світовий фінансовий простір, яке є безпосереднім наслідком фінансової глобалізації, вимагає лібералізації внутрішнього фінансового сектору та операцій по транскордонному руху капіталів. Результатом такої лібералізації стала масштабна інтенсифікація та зміни у природі міжнародних потоків капіталу. Внаслідок цього міжнародна міграція капіталів серед інших факторів виробництва набула значення провідного чинника в процесі розвитку світової економіки, а іноземне інвестування стає невід' ємною та здебільшого визначною частиною внутрішніх економічних процесів більшості держав.

Але, не зважаючи на суттєве зростання загальних обсягів міжнародного руху капіталу, розподіл інвестиційних ресурсів між регіонами із різним ступенем розвитку відзначається значною нерівномірністю. З огляду на це можна говорити про суперечливість та неоднозначність розгортання процесу глобалізації, зокрема глобалізації міжнародних фінансових відносин та неоднаковий вплив міжнародної фінансової складової на економічний розвиток окремих груп країн.

Глобальне зростання світової економіки в 2008 році знизиться до 3,7%, що на 1,25 процентного пункту нижче за темп зростання 2007 року (нова доповідь Міжнародного валютного фонду (МВФ) "Світовий економічний прогноз") [4]. Глобальне зростання знизиться до 3,7% в 2008 році, що на 0,5 процентного пункту нижче, ніж на момент публікації січневого "Бюлетеня перспектив розвитку світової економіки", і на 1,25 процентного пункту нижче за темп зростання, зареєстрованого в 2007 році. Крім того, передбачається, що в 2009 році темп зростання залишиться без змін.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право