В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 62

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Диспозитивные нормы гораздо реже используются в конкурентном законодательстве, они предписывают вариант поведения, но при этом предоставляют субъектам возможность в пределах законных средств урегулировать отношения по своему усмотрению. К таким нормам в конкурентном законодательстве, в частности, относятся: нормы статьи 10 Закона Украины «О защите экономической конкуренции» согласно которой, согласованные действия, предусмотренные статьей 6 этого Закона, могут быть разрешены соответствующими органами Антимонопольного комитета Украины, если их участники докажут, что эти действия способствуют: совершенствованию производства, приобретению или реализации товара; технико-технологическому, экономическому развитию; развитию малых или средних предпринимателей; оптимизации экспорта или импорта товаров; разработке и применению унифицированных технических условий или стандартов на товары; рационализации производства. Кроме того, к диспозитивным нормам можно отнести нормы части пятой статьи 24 этого же Закона, которые предусматривают, что концентрация, требующая разрешения в соответствии с частью 1 этой статьи, запрещается до предоставления разрешения на ее осуществление. До предоставления такого разрешения участники концентрации обязаны воздерживаться от действий, которые могут привести к ограничению конкуренции и невозможности восстановления первоначального состояния.

Поощрительные нормы в конкурентном законодательстве представляют собой предписания относительно предоставления мер поощрения за одобряемый государством полезный вариант поведения субъектов, заключающийся в добровольном прекращении нарушений. Например, в части пятой статьи 6 Закона Украины «О защите экономической конкуренции» содержится норма, согласно которой лицо, которое совершило антиконкурентные согласованные действия, но раньше других участников этих действий добровольно уведомило об этом Антимонопольный комитет Украины или его территориальное отделение и предоставило информацию, которая имеет существенное значение для принятия решения по делу, освобождается от ответственности за совершение антиконкурентных согласованных действий, предусмотренной статьей 52 настоящего Закона. Несмотря на то, что поощрительные нормы редко применяются в конкурентном законодательстве Украины, трудно недооценить их роль в защите экономической конкуренции. Так, например, около половины расследований управления уголовных дел антитрестового департамента Министерства юстиции США начинается по информации из обращений для получения снисхождения. Политика снисходительности к нарушителям, которую применяет департамент, является наиболее эффективным инструментом борьбы с картелями [3, с. 60-62].

Рекомендательные нормы в конкурентном законодательстве устанавливают варианты желательного, с точки зрения соблюдения законодательства о защите экономической конкуренции, поведения субъектов хозяйствования на рынке. Примером таких норм в конкурентном законодательстве могут служить нормы статьи

14 Закона Украины «О защите экономической конкуренции» согласно которой, с целью предотвращения нарушений законодательства о защите экономической конкуренции, повышения предсказуемости его применения органы Антимонопольного комитета Украины могут давать субъектам хозяйствования на основании предоставленной ими информации выводы в форме рекомендационных разъяснений относительно соответствия действий субъектов хозяйствования положениям статей 6, 10 и 13 этого же Закона.

К рекомендательным нормам относятся нормы статьи 33 Закона Украины «О защите от недобросовестной конкуренции» согласно которой хозяйствующие субъекты (предприниматели) при содействии Торгово-промышленной палаты Украины и других заинтересованных организаций могут разрабатывать правила профессиональной этики в конкуренции для соответствующих сфер предпринимательской деятельности, а также для определенных областей экономики. Разработанные хозяйствующими субъектами (предпринимателями) правила профессиональной этики в конкуренции согласовываются с Антимонопольным комитетом Украины. Правила профессиональной этики в конкуренции могут использоваться при заключении договоров, разработке учредительных и других документов хозяйствующих субъектов (предпринимателей).

По способу правового регулирования нормы конкурентного законодательства подразделяются на правоустанавливающие, обязывающие и запрещающие.

Правоустанавливающие нормы дают субъектам право на осуществление позитивных действий, предусмотренных законом. Например, положение статьи 10 Закона Украины «О защите экономической конкуренции» устанавливают, согласованные действия могут быть разрешены, если их участники докажут Комитету, что они способствуют: совершенствованию производства, приобретению или реализации товаров; технико-технологическому, экономическому развитию; развитию малых или средних предпринимателей; оптимизации экспорта или импорта товаров; разработке и применению унифицированных технических условий или стандартов на товары; рационализации производства.

К правоустанавливающим относятся нормы статьи 12 Закона о защите конкуренции, которая определяет монопольное (доминирующее) положение субъектов хозяйствования на рынке.

Обязывающие нормы предписывают субъектам выполнить определенные позитивные действия. Например, требования статьи 24 Закона о защите конкуренции обязывают субъектов хозяйствования обращаться за разрешением на экономическую концентрацию. До предоставления такого разрешения участники концентрации обязаны воздерживаться от действий, которые могут привести к монополизации рынка и ограничению конкуренции.

Запрещающие нормы играют особую роль в конкурентном праве. Они устанавливают обязанность субъектов хозяйствования и органов власти воздерживаться от действий, которые привели или могут привести к недопущению, устранению либо ограничению конкуренции или ущемлению интересов потребителей.

Исторически происхождение запрещающих норм берёт своё начало задолго до появления антитрестовских законов. До 1890 года английские и американские суды общего права применяли их при расследовании случаев ограничения свободы торговли. Некоторые судебные решения запрещали ограничительные обязательства в договорах, соглашения между производителями о разделе территории продаж и другие сделки. В ходе судебных разбирательств рассматривалась также монополистическая деятельность. Некоторые монополии объявлялись незаконными и запрещались.

Однако, неспособность общего права охватить определённые виды антиконкурентного поведения вызвали к жизни необходимость законодательства, ограничивающего власть монополий и картелей, которым стал антитрестовский законодательный акт Шермана от 1890 года Важнейшие положения его сводились к двум основным общим запретам. Параграф первый предусматривал, что каждый договор, объединение в форме треста или иной форме, или тайный сговор в целях ограничения свободы торговли между несколькими штатами или с другими странами объявляется нарушением закона. Параграф второй гласил, что любое лицо которое монополизирует или делает попытку монополизации, или же объединяется или договаривается с любым другим лицом о монополизации в любой сфере торговли или коммерции, будет считаться виновным в совершении уголовного преступления.

Важнейшим результатом принятия закона Шермана по сравнению с общим правом стало то, что появилась возможность правительственным органам и частным лицам добиваться в судебном порядке запретов ограничений конкуренции и монополизации рынков.

Вместе с тем, чрезмерная свобода американских судов трактовать по своему желанию общие запреты в антитрестовском законодательстве значительно ослабила его и потребовала уточнения того, что же является незаконной практикой в сфере бизнеса. Поэтому было предложено дополнить закон Шермана законом, который точно бы перечислял все действия, являющиеся незаконными.

В ходе обсуждения нового закона в Конгрессе США было поднято две проблемы относительно применения запретов, которые, на наш взгляд, остаются актуальными до настоящего времени. Первая - касалась того, что тщательно и подробно разработанные запретительные меры могут быть в определённой степени эффективными, но только при условии отсутствия уголовных наказаний. Другой проблемой точного перечисления запретов было то, что это могло на практике вызвать изобретательные или успешные попытки бизнесменов уклоняться от ответственности. В этой связи, доклад комитета по согласованию расхождений между законом Клейтона и законом о Федеральной торговой комиссии предупреждал, что «невозможно дать определения, которые охватывали бы все противозаконные действия. Нет предела человеческой изобретательности в этой области...» [4, с. 28].

В 1914 г. был принят закон Клейтона, который запрещал четыре конкретные вида деятельности: 1) ценовую дискриминацию; 2) соглашения, связывающие покупателя условиями или не допускающие на рынок других лиц - продажу с условием, что покупатель прекратит покупку у конкурентов продавца; 3) корпоративные слияния -приобретения конкурентных компаний; и 4) наличие одних и тех же членов правления в конкурирующих компаниях. Каждый запрет определялся общим условием, что указанные виды деятельности являются незаконными, если их результатом может быть отрицательное влияние на конкуренцию или монополизация в любой сфере экономики.

Изложенный способ правового регулирования защиты экономической конкуренции в той или иной степени характерен как для Европейского Сообщества и его государств-членов, так и для Украины.

В конкурентном законодательстве Украины запрещающие нормы регулируют антиконкурентные согласованные действия субъектов хозяйствования (ст. 6), злоупотребление монопольным (доминирующим) положением на рынке (ст. 13), антиконкурентные действия органов власти, органов местного самоуправления, органов административно-хозяйственного управления и контроля (ст. 15-17), ограничительную и дискриминационную деятельность субъектов хозяйствования, объединений (ст. 18-21), необходимость получения разрешения на концентрацию (ст. 24)   Закона   о   защите   экономической   конкуренции;   действия   в конкуренции,противоречащие правилам, торговым и иным частным обычаям в предпринимательской деятельности (ст. 1), неправомерное использование деловой репутации (ст. 4-7), создание препятствий в процессе конкуренции (ст. 8-15), неправомерный сбор, разглашение и использование коммерческой тайны (ст. 16-19) Закона о защите от недобросовестной конкуренции.

Такими являются основные критерии классификации норм конкурентного законодательства. Как видно из вышеприведенного, оно содержит нормы разных видов и является достаточно комплексным и объемным. Поэтому, учитывая вышеизложенное, применение только каких-то одних критериев его классификации недостаточно для того, чтобы очертить четкие границы системы конкурентного законодательства.

РЕЗЮМЕ

У статті проведено дослідження предмету та методу регулювання конкурентного права, коло та характер відносин, які впливають на економічну конкуренцію, зміст інститутів конкурентного права та класифікація його норм. SUMMARY

The subject and the method of Cmpetition Law regulation, the circle and character of relationships, which influence the economic competition, the content of Competition Law institutions and classification of its norms have been scrutinized in the article.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). 2-е изд. - М.: Аванта+, 2001. - 560 с.

2. Хозяйственное право: Учебник /В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, В.В., Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. - К.: Юринком Интер, 2002. - 912 с.

3. Там, где кнут, казалось бы, бессилен.../Конкуренция. Вестник Антимонопольного комитета Украины. - 2007. - №3. - С. 60-62.

4. Гелхорн Э., Ковачич В. Антитрестовское законодательство и экономика. -Вашингтон: Международный институт США, 1995. - 375 с.

Надійшла до редакції 20.02.2008 року

УДК 343.983.25

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ Й МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОДЕРЖАННЯ ОПЕРАТИВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЮ СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНОЮ ГРУПОЮ З РОЗСЛІДУВАННЯ СЕРІЙНИХ СЕКСУАЛЬНИХ УБИВСТВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОЛІГРАФУ ТА ПІД ГІПНОЗОМ

Синєокий О.В., доцент кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук, член науково-методичної ради при прокуратурі Запорізької області, молодший радник юстиції

Успішне розслідування убивств, в т.ч. вчинених на сексуальному ґрунті, потребує визначення принципово поновлених форм і методів діяльності слідчо-

© Синєокий О.В., 2008оперативних груп (далі - СОГ), завданням яких є розкриття особливо тяжких злочинів, скоєних в умовах неочевидності, про що ми неодноразово зазначали [1], [2], [3] та ін. Втім стан справ з цієї проблематики, особливо в останні роки, на жаль, суттєво не змінився.

СОГ можуть бути як постійно діючі та і єдиночасні, що створюються по складних і, як правило, багатоепізодних справах, де з'являється суттєвий суспільний резонанс. Практично подібні групи на місця подій до порушення кримінальної справи, як правило, не виїжджають, а створюються для розслідування виявлених злочинів. Як правило, це групи республіканського (загальнодержавного) або обласного (регіонального) рівня. До їх складу можуть включатися слідчі всіх правоохоронних відомств, але це необов'язкова умова. Крім того, в подібні СОГ можуть бути включені працівники карного розшуку, експерти-криміналісти, судово-медичні експерти, психологи-профайлери та інші фахівці.

Внутрішня структура таких СОГ може складатися з окремих підгруп: 1) пересувні оперативно-пошукові групи для розшуку й затримки сексуальних злочинців у місцях їхньої можливої появи; 2) оперативно-пошукові групи для прихованого спостереження за місцем події або місцем виявлення трупу; 3) групи щодо проведення подвірних (поквартирних) обходів та відпрацьовування житлового масиву й підприємств, що розташовані в районі скоєння сексуального злочину; 4) оперативно-пошукова група для розшуку сексуального злочинця за допомогою свідків абопотерпілих, що залишилися живими; 5) оперативно-пошукова група для затримки сексуального злочинця на місці злочину в процесі проведення оперативного експерименту; 6) оперативно-розшукова група для розшуку викрадених у потерпілих речей і цінностей; 7) оперативно-розшукова група для виявлення вбивці за автотранспортними засобами, якими він користувався при вчинені серійних сексуальних злочинів; 8) оперативно-розшукова група для перевірки на причетність до серійних убивств осіб із числа водіїв автотранспортних підприємств; 9) оперативно-розшукова група для перевірки на причетність до серійних убивств осіб із числа власників приватного автотранспорту; 10) оперативно-розшукова група для проведення спостереження за автомобілями, що виїжджають із населеного пункту; 11) оперативно-розшукова група зі схованого спостереження в місцях виявлення трупів поза населеним пунктом; 12) оперативно-розшукова група зі схованого спостереження в місці, де сексуальний злочинець підсажував потерпілих до своєї автомашини; 13) оперативно-пошукова група документального пошуку; 14) оперативно-пошукова група для розшуку жінок, дітей і підлітків, що безвісно пропали за обставинами, що можуть мати кримінальні ознаки; 15) криміналістична група (дактилоскопісти, почеркознавці, автотехніки та інші фахівці).

Отже, наведемо визначення спеціалізованої слідчо-оперативної групи по розкриттю багатоепізодних сексуальних злочинів як специфічного газузевого міжвідомчого внутрішньо-упорядковане формування тимчасового характеру під умовною назвою „Мисливці за маніяками", до складу якої входять прокурори-криміналісти, слідчі прокуратури та органів внутрішніх справ, оперативні працівники підрозділів карного розшуку, експерти в галузях криміналістики, судової медицини та психіатрії, фахівці з кримінальної психології та сексопатології (профайлери), а також можуть залучатися інші працівники правоохоронних органів та спеціалісти відомств, яке виконує службові завдання щодо швидкого розкриття і якісного фахового розслідування насильницьких злочинів, що були вчинені на сексуальному ґрунті в умовах неочевидності, або мають ознаки серійності, на визначеній території, що може не співпадати з існуючим адміністративно-територіальним устроєм України, а також натериторії інших країн у складі міждержавних змішаних слідчо-оперативних груп

(МЗСОГ).

Таким чином, коло суб' єктів кримінальної юстиції, на яких покладені обов' язки щодо розслідуваня серійних сексуальних убивств, умовно визначено. Але далі постає головна проблема: як реально суттєво підняти рівень ефективності цієї діяльності? Адже процесуальний формалізм, правовий популізм і професійний негативізм тільки створює додаткові умови для зростання рівня таких найбільш небезпечних злочинів. Оскільки саме незнання наукових методів розслідування злочинів чи їх ігнорування, несвоєчасне і непрофесійне застосування техніко-криміналістичних засобів, відсутність належної оперативності є головними причинами тих недоліків, які допускаються при розкритті та розслідуванні умисних убивств, що вчиняються на сексуальному ґрунті в умовах неочевидності, і мають ознаки серійності. Тому зазначене висуває відмічену міжгалузеву проблему в коло актуальних напрямків як теоретичних, так і прикладних кримінологічних, криміналістичних, оперативно-розшукових та психологічних досліджень.

Що ж таке нетрадиційні знання та методи в криміналістиці? Більшість фахівців до таких знань та методів відносять: 1) нетрадиційні криміналістичні знання, тобто знання, які вже використовуються в розслідуванні злочинів, але ще не набули достатнього розвитку та визнання в теорії криміналістики: одорологія, фоноскопія, голографія, детекція брехні, прогнозування; 2) нетрадиційні спеціальні знання - тобто знання та методи сучасних природних, технічних та суспільних наук, які є перспективними для застосування та використання в практиці розслідування злочинів: ергономіка, кінесика, генетика, гіпноз; 3) нетрадиційні психоенергетичні знання -знання, які показують енерго-інформаційні особливості психічної діяльності людини і дають можливість отримати інформацію про минуле та майбутне: телепатія, яснобачення, біолокація, біоритмологія [4].

Цей огляд нетрадиційних знань та методів, звичайно, неповний. Існує чимало досягнень науки в цьому напрямі: психологічний портрет, судова ентомологія, пошукові системи типових версій Л. Відонова тощо. Отже, ми в цій публікації спробуємо розкрити окремі організаційно-правові та медико-психологічні особливості одержання оперативної інофрмації за допомогою поліграфу, а також під гіпнозом при розслідуванні багатоепізодних сексуальних убивств, тобто таких, що мають ознаки серійності.

Одним з ефективних методів, що дозволяють вирішити багато питань при проведенні оперативно-розшукових робіт по кримінальних справах про серійні вбивства, які вчиняються на сексуальному ґрунті, є опитування осіб із застосуванням поліграфних пристроїв. Дане опитування ґрунтується на типових методиках, що ретельно підбираються фахівцем.

Дотепер використання поліграфа при опитуванні громадян в Україні розглядається як різновид оперативно-розшукових заходів, а саме як опитування громадян із використанням технічних засобів. Зрозуміло, що під час опитування мають використовуватись поліграфні пристрої, які не заподіюють шкоди життя й здоров'ю людини. Тому на всі подібні прилади повинно бути у встановленому порядку отриманий дозвіл Міністерства охорони здоров'я України.

У Російській Федерації застосування поліграфу органами внутрішніх справ РФ регламентується Інструкцією про порядок використання поліграфу при опитуванні громадян, що погоджена з Генеральною прокуратурою РФ і Верховним Судом РФ. Інструкція, зокрема, говорить, що інформація отримана в ході доказу, має ймовірний характер і тільки орієнтуюче значення. Інструкцією визначено порядок підготовкиопитування, умови й порядок його проведення, оформлення й зберігання матеріалів, що отримані у ході опитування, шляхи використання результатів опитування й контролю.

Опитування громадян із використанням поліграфу потрібно проводити спеціально підготовленими співробітниками оперативно-технічних і оперативних підрозділів, що пройшли відповідну додаткову підготовку й мають допуск до роботи з поліграфними пристроями. Опитування проводиться тільки на підставі завдання та з письмової згоди особи, що опитується. Тобто без отримання згоди потенційного підозрюваного використання будь-яких гіпнотичних новаційних методик заборонено. Завдання на проведення опитувань оформляються оперативними підрозділами органів внутрішніх справ. При опитуванні з використанням поліграфу особи, які вчинили акти сексуального насильства, прагнуть відрізнятися від інших злочинців; більш того вони намагаються раціоналізувати свою поведінку, використовують різні способи психологічного захисту. Тому опитування із застосуванням поліграфа потенційних „серійників" вимагають спеціальної, часом винятково складної методики.

При проведенні опитувань із використанням поліграфа осіб, які можливо причетні до сексуальних злочинів, значну допомогу у формуванні контрольно-значимих питань, підбору тестів «максимальної напруги» і в цілому в розробці тактики проведення опитування може зробити розуміння психологічної, особистісної характеристики злочинця такого типу. Тому особливого значення це набуває при розслідуванні серійних сексуальних убивств.

При опитуванні подібних осіб, у момент бесіди, що передує опитуванню (передтестова розмова), варто проявляти стриманість, розуміння поведінки суб'єкту, дати йому можливість висловити свою версію, не перебиваючи його, але втім домогтися суперечливих заяв, які потім потрібно використати при складанні тестів. Якщо акт сексуального насильства вчинений відносно дорослої людини й потерпіла особа залишилася живою, можна використати тактику на «пробудження совісті», гру на симпатії підозрюваного до жертви. Разом з тим потрібно мати на увазі, що подібна бесіда може бути недостатньо ефективною відносно осіб, що вчиняють серійні сексуальні злочини, й мають відхилення у психіці. Ось тому відносно подібних осіб варто підтримувати більш твердий стиль розмови, основний упор роблячи на страх майбутнього покарання, а не на співчуття до жертви або пробудження совісті.

Сутність тесту «максимальної напруги» полягає в тому, що в спектрі нейтральних питань, задається питання, відповідь на який може дати тільки ця особа.

Поведінка серійних секуальних убивць після їхнього затримання, як свідчить більшість вивчених випадків, буває досить стриманою. На первинному етапі слідства такі особи, як правило, вважають, що доказів проти них практично немає. Тому вони цікавляться лише тим, на підставі чого їх затримали й не намагаються будь-що пояснювати, а також вибудувати якесь алібі. Тому їхня поведінка може сприйматися як природна і не викликати сумнівів у правдивості. Опитування цих осіб повинно проводитися за кожним із епізодів окремо, бажано в різні дні, у крайньому випадку, не більше двох опитувань за різними епізодами протягом одного дня, можливо з перервою в кілька годин.

До цього моменту потрібно виконати стандартний комплекс процесуальних дій, на характеристиці якого в цій публікації ми не будемо окремо зупинятися, тому практично вся інформація відома як підозрюваним, так і потерпілим, що унеможливлює використання тестів «максимальної напруги». Втім таки, існують ситуації, коли застосування тестів даного профілю ефективно. При опитуванні потерпілої особи рекомендується застосовувати тести прямого методу, особливо приділяючи увагу модифікованому для потерпілих тесту «В» і тесту «Правда-неправда».   У   випадку   використання   тестів   «контрольних   питань»,   до нихпред'являються всі основні вимоги, як і при опитуванні запідозрених. А у випадках, якщо в скоєнні сексуального злочину підозрюються декілька осіб, при опитуванні потерпілої для кожного із цих суб'єктів формується не менш двох тестів «контрольних питань».

З огляду на, що статева сфера є однієї з життєво важливих для будь-якої людини, потрібно чітко розуміти, що всі питання, які стосуються «сексу» є емоційно насиченими для потерпілої. Тому при розслідуванні сексуальних злочинів підвищується відсоток можливих помилок. Ця обставина пред'являє особливо високі вимоги до кваліфікації фахівця, для якого важливо при опитуванні потерпілих зберігати рівне, спокійне, доброзичливе відношення до них. Певна «твердість» підходу до тестування можлива тільки на заключному етапі співбесіди, тобто вже після пред'явлення всіх основних тестів; наприклад, перед проведенням додаткового опитування.

Ще раз наголосимо, що результати тестування будь-яких осіб завжди носять імовірнісний характер і за діючим вітчизняним законодавством не можуть розглядатися як доказ. А тому комплекс психологічних методів, що застосовуються для отримання додаткової інформації спрямований на активізацію процесів пригадування раніше сприйнятої людиною інформації, але ускладнює процес її відтворенні внаслідок певних руднощів сприйняття (короткочасність, наявність перешкод), розвитку посттравматичних і стресогенних амнезій, або ж у результаті прояву природних процесів забування.

Для активізації процесів пригадування найбільш прийнятними, з погляду їхнього практичного застосування, є методи гіпнорепродукційного опитування і нейролінгвістичного програмування (НЛП). Ці методи застосовуються в тих випадках, коли наявні прийоми стимуляції пригадування („милувальне спілкування", асоціативні засоби, перевірка показань на місці та ін.) виявляються малоефективними.

Ще не зовсім зрозуміло, яким саме способом зазначені методи гіпнозування викликають своєрідний душевний стан. Втім, непоодинокі дослідження свідчать, що усі психічні процеси, що відбуваються під час гіпнозу, у більшій чи меншій мірі забуваються [5].

Отже, нижче стисло розкриємо методи, що пройшли апробацію при розкритті тяжких злочинів проти особистості й одержали позитивну оцінку оперативних співробітників кримінальної міліції й працівників прокуратури.

Методи гіпнорепродукції й нейролінгвістичного програмування повинні застосовувати тільки фахівці, що мають відповідну підготовку, а саме лікарі або психологи.

В основі гіпнорепродукційного опитування (ГРО) знаходиться одне з найважливіших властивостей центральної нервової системи - закріплення тимчасової послідовності процесів, що протікають у ній, і збереження здатності до їхнього відтворення надалі. У гіпнотичному стані, при необхідності, можна сформувати гіпермнезію (надпам'ять) - підвищену здатність до пригадування подій, свідком або учасником яких була людина, у тому числі й при розвитку амнезії різного походження.

Стан гіпнотичної релаксації, на тлі якої припиняються всі асоціації, не пов'язані безпосередньо із подією, що пригадується, формується спеціалістом-гіпнологом, за допомогою вербального впливу і є варіантом лікувального гіпнотичного впливу, який застосовується в практиці лікування різних захворювань.

За результатами гіпнорепродукційного опитування фахівцем готується відповідна довідка. Зрозуміло, що норми кримінально-процесуального кодексу України не передбачають подібного, тому викладені в цьому документі фактичні відомості не є доказами й мають виключно орієнтуюче оперативно-пошукове значення. Зауважимо,що неприпустимо оформляти результати гіпнорепродукційної активізації пам'яті як протокол допиту за участю фахівця. Сеанси гіпнорепродукції потрібно проводити в кабінеті із звукоізоляцією, м'яким світленням та оптимальною температурою. Особа, яку опитують, має знаходитись у зручному для неї кріслі. Гіпнорепродукцію може проводити лише досвідчений психотерапевт, що має навички подібного роду роботи. Оперативний працівник, що приймає участь спільно із фахівцем - гіпнологом у процедурі опитування, може письмово сформулювати питання, які, на його думку, необхідно задати, а безпосередньо озвучує ці питання тільки гіпнолог.

У всіх випадках категорично забороняється в присутності загіпнотизованої особи подавати будь-які репліки відносно цієї кримінальної справи, а тим більше обговорювати хід самого опитування. У тих випадках, коли емоційна реакція у зв'язку із заданим питанням стає високою, загіпнотизовану особу треба заспокоїти, однак, що важливо мати на увазі, не за рахунок деактуалізації досліджуваної події. Кращим виходом з такого положення є переведення процесу гіпнорепродукції в інший варіант, який має умовну назву „милувальне спілкування".

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право