В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право - страница 70

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 

Особливістю ж Національного банку як інституту є його подвійна правова природа, коли він поєднує у собі і функції органу державного управління, і одночасно є суб' єктом господарювання. Та, на наш погляд, саме подвійна правова природа Національного банку виступає важливою гарантією в урегулювання і забезпеченні стабільності грошово-кредитної системи держави, а також забезпечує йому особливий незалежний статус в системі органів державного управління як органу, що уповноважений державою на здійснення управління на ринку банківських послуг і як центральному банку держави. Незалежність надає Національному банку змогу забезпечувати реалізацію грошово-кредитної політики, використовуючи при цьому найбільш ефективні засоби. І саме незалежність Національного банку є необхідною передумовою забезпечення стабільності грошової одиниці України і банківської системи держави; важливою гарантією здійснення Національним банком своїх банківських операцій. Але, якщо подивитися з іншого боку, то виявляється, що убанківському законодавстві України немає чіткого визначення відповідальності Національного банку, тобто його незалежність є майже абсолютною. Тому, на наш погляд, до законодавчого положення про те, що Національний банк будує свою діяльність на засадах економічної і фінансової політики, визначених урядом і іншими державними установами, слід додати і гарантії його реалізації, тобто законодавчо закріпити засади відповідальності Національного банку.

РЕЗЮМЕ

В статье рассматривается правовая природа Национального банка Украины, его роль в

системе государственных органов и банковской системе.

SUMMARY

The article touches upon legal position of the National Bank of Ukraine, its role in the system of state structures and bank system.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

I. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 240 с.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30.

3. Про Національний банк України: Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №29. - Ст . 238.

4. Шенаев В.Н., Науменко О.В. Центральный банк в процессе экономического регулирования. Зарубежный опыт и возможности его использования в России. - М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1994. - 164 с.

5. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю. Деньги и власть. Теория разделения властей и проблемы банковской системы. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело, 2000. - 224с.

6. Банковский кодекс Республики Беларусь от 25 октября 2000 года № 441-3 // Законы Республики Беларусь. - 2006. - № 145-3.

7. Матук Ж. Финансовые системы Франции и других стран. Т. 1. Банки. Книга 1. -М.: Финстатин форм, 1994. - 325 с.

8. Поляков В.П., Московкина Л.А. Структура и функции центральных банков. Зарубежный опыт: Учебное пособие. - М.: Инфра-М, 1996. - 192 с.

9. Пасічник В. В. Банківський нагляд: правові засади та проблеми здійснення // Банківське право України/ Під заг. ред. А. О. Селіванова. - К.: Видавничий дім «Ін

Юре», 2000. - 328 с.

10. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30.

II. Тосунян Г. А., Викулин А. Ю. Деньги и власть. Теория разделения властей и проблемы банковской системы. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело, 2000. - 224 с.

УДК 351.74:330.341.1

ІННОВАЦІЇ В СФЕРІ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ОВС

Шевченко О.М., викладач, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ

Завдання докорінного удосконалення інформаційного забезпечення органів вну­трішніх справ України в умовах постійного росту злочинності, розвитку її організова­них форм набувають винятково важливого значення. Досвід показує, що будь-яка інфо­рматизація є найбільш ефективною при комплексному підході до формування, обробки, передачі й використанню даних на всіх рівнях ієрархічних інформаційних систем. Удо­сконалення методів, форм та механізмів взаємодії підрозділів системи МВС України дозволить підвищити ефективність роботи з попередження й розкриття злочинів, істо­тно поліпшить умови праці правоохоронців ОВС.

Аналіз сучасних умов діяльності ОВС переконливо свідчить про необхідність їх реформування, про це свідчить Указ Президента України, виданий « з метою визна­чення цілей, пріоритетних напрямів та основних завдань реформування в інтересах за­хисту прав і свобод людини та громадянина системи органів Міністерства внутрішніх справ України, впровадження європейських стандартів у цій сфері...» [1].

На сучасному етапі своєї діяльності органи внутрішніх справ України, накопи­чивши значний досвід боротьби зі злочинністю здебільшого спираються саме на нього, не сприймаючи або взагалі ігноруючи тенденції сучасного розвитку суспільства, не ви­користовують досягнення наук, які стали надбанням та практично звичайним фактором в економічній, соціальній та інших сферах буття суспільства.

На думку сучасних науковців інноваційна активність - важливіший ресурс по­дальшого розвитку будь-якої системи. Органам внутрішніх справ України притаманна робота за встановленим нормативними документами регламентом, суттєва інерційність, майже протидія спробам оновлення різних сфер їх діяльності, непорозуміння при впро­вадженні нового.

Виходячи з вищенаведеного, проблемним питанням для ОВС є питання розгор­тання інноваційної діяльності, переходу на новітні засади роботи з сучасними техноло­гіями, впровадження економіко-математичних методів в повсякденну діяльність, доко­рінні зміни в роботі з персоналом. Для вирішення цих питань актуальним для ОВС, на думку автора, є ув'язка сучасних соціально-економічних категорій, зокрема таких як «інновація» з практикою діяльності ОВС.

Слід відзначити, що перший пік застосування інноваційних технологій в практичній діяльності ОВС відноситься до 70-х - 80-х років ХХ століття, саме в цей час в органах внутрішніх справ широко запроваджувались засоби обчислювальної техніки, користувачами яких стали фахівці майже всіх напрямків діяльності ОВС

Однак очікуваної у той час докорінної зміни в умовах праці персоналу в оперативно-розшуковій, слідчій, адміністративній діяльності не відбулося, як не відбулося раціоналізації та спрощення процедур роботи з документами, визволення посадових осіб ОВС від рутинної паперової роботи з документування, систематизації та ведення справ.

З становленням та розвитком України як незалежної держави все більше уваги приділяється інтелектуальному потенціалу, прийшло розуміння факту, що єдиний шлях

© Шевченко О.М., 2008розвитку - інноваційний, що тон у міжнародному суспільстві задають ті країни, які володіють інтелектуальним та технологічним потенціалом.

Проблема впровадження інновацій, інноваційних технологій та перехід до інноваційних форм діяльності не оминув і ОВС України. Враховуючи багатовекторність діяльності ОВС, визначимо тільки деякі напрямки досліджень, спрямованих на поліпшення діяльності ОВС.

Так, проблемні питання професійної підготовки персоналу ОВС були предметом досліджень О. Бандурки, І. Голосніченка, М. Іншина, Я. Кондратьєва, О. Музичука, В. Пєтухова, В. Плішкіна, В. Посметного, І. Совгіра, І. Шопіної, С. Ярового та інших науковців, проте ряд актуальних і практично значущих проблем у цій сфері потребують подальшої розробки.

Науково-прикладні розробки та теоретичні дослідження щодо:

- реалізація державної інформаційної політики в ОВС;

- інформатизації та формування інформаційного середовища органів внутрішніх справ України

- організаційно-правових засад інформатизації різних напрямків діяльності ОВС;

- створення та використання комп' ютерних інформаційних систем в ОВС України

- аспектів створення єдиної комп' ютерної інформаційної системи правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю в Україні

були обґрунтовані у працях багатьох вітчизняних вчених, зокрема в межах наукової школи правової інформатики, такими дослідниками як І. Аристова, К. Бєляков, В. Брижко, М. Вертузаєв, В. Гавловський, В. Глушков, В. Гриценко, Р. Калюжний, П. Мельник, А. Новицький, С. Позняков, В. Попович, Л. Савченко, О. Фролова, В. Цимбалюк, М. Швець та ін.

Зокрема, О. Г. Фролова [2] розробила теорію сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ, що базується на засадах управління в ОВС, його головній меті, завданнях і організаційно-правових основах, комплексному використанні різних методів на базі математичного моделювання за допомогою комп'ютерної техніки, програм і технологій. Продемонстровано значні потенційні можливості цієї теорії у забезпеченні ефективного управління в органах внутрішніх справ і правотворенні.

Н. П. Матюхіна [3] запропонувала загальнотеоретичну концепцію управління персоналом органів внутрішніх справ, спрямовану на забезпечення ефективності та якості їх діяльності. Ефективність управління персоналом розглянуто у взаємозв'язаних площинах: якості та ефективності роботи ОВС та задоволення цілей та потреб персоналу. У контексті концепції управління персоналом ОВС встановлено місце та роль соціальної роботи з персоналом, проаналізовано їх головні компоненти, організаційно-правові засади ефективного функціонування.

Ю. Д. Кунєв [4] на підставі аналізу змісту принципів управління запропонував нові рішення стосовно структурної побудови та функціонування органів внутрішніх справ України. Внесено методологічні пропозиції щодо впровадження в організацію та діяльність органів внутрішніх справ нововведень. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення управління органами внутрішніх справ України.

Організаційно-правовим основам та управлінню інноваційною діяльністю в органах внутрішніх справ присвячені роботи Російських вчених - Гапоненко В. Ф., Малахової Н. В та ін.

Інноваційна діяльність в ОВС в сучасних умовах недостатньо вивчена. Дисертаційні дослідження за цією проблематикою не проводились. В сучасній науковій літературі та періодиці відображено тільки окремі аспекти цієї проблеми.

Невирішеність загальної проблеми переходу на інноваційну модель діяльності можна визначити як суму невирішеності наступних питань:

- відсутність нормативно-правових документів, що визначають та регламентують інноваційну діяльність ОВС.

- відсутність інтегрованої системи інноваційної діяльності в ОВС;

- відсутність стратегій розвитку персоналу як елемента інноваційної стратегії

ОВС.

У наш час - час епохальних змін, переходу від традиційного суспільства до сус­пільства інформаційного - значно зростає роль інновацій, інноваційних соціальних тех­нологій у діяльності різноманітних колективів. У науковій літературі приділяється ве­лика увага інноваціям і інноваційним технологіям керування. Висуваються різні точки зору на цей феномен, існує безліч трактувань самого терміна «інновації».

Нажаль, незважаючи на достатньо тривалий період вивчення економістами кате­горії «інновація», до цього часу в соціально-економічній літературі не склалося чіткої та загальноприйнятої її характеристики.

Слід підкреслити відсутність як єдиного підходу до визначення інновації, так і різноманітність визначення інновації:

1. Класичне визначення. Сформульовано в працях класиків економічної науки, таких як П. Друкер, Б. Санто, Й. Шумпетер.

2. Прийняте міжнародною спільнотою для практичного використання як методично-керівні матеріали - керівництво Фраскатті, керівництво Осло.

3. Сучасні визначення. Сформульовані та узагальнені в працях Алимова А.Н., П.Н. Завліна, А.К. Казанцева, А.І. Пригожина, Р.А. Фатхутдинова, Ю.В. Яковця.

Мета статті

Отже, враховуючи вищевикладене, ціллю цієї статті вважається за задумкою автора необхідність уточнення понятійного апарату, що використовується при дослідженні проблем інноваційної діяльності як органів внутрішніх справ, так і праці їх персоналу, розглянути та з' ясувати сутність:

- інновації та інноваційної праці стосовно органів внутрішніх справ;

- ув' язати вищенаведені поняття з реальною сферою діяльності ОВС, пов' язаною з працею персоналу в галузі інформаційних технологій.

Результати дослідження

Отже, «інновація» може інтерпретуватися як перетворення потенціалу науково-технічного прогресу в реалії, що втілюється в нових технологіях, зокрема соціальних та інформаційних. Основуючись на вищенаведеному, автор пропонує своє власне бачення проблеми стосовно функціонування служби інформаційного забезпечення діяльності

ОВС.

Для з' ясування сучасного стану вищевказаної служби доцільно здійснити історичний екскурс та прослідкувати її становлення і розвиток, які нараховують декілька етапів.

1. Створення галузевої служби та впровадження засобів обчислювальної техніки. Характерні ознаки періоду:

- в структурі існуючої інформаційної служби обласного управління внутрішніх справ створено підрозділ із 25-30 фахівців з програмування, супроводження обчислювального процесу та технічного обслуговування комплексу обчислювальної техніки, в задачі якого входило забезпечення машинної обробки інформації і видачу її користувачам;

- придбано та введено до експлуатації обчислювальний комплекс;

- забезпечено інформацією аналітико-статистичного характеру щодо стану кримінальної злочинності в регіоні як керівництва УМВС та провідних служб управління, так і рядових робітників апарату управління.

Суттєвою ознакою цього періоду є зміна в умовах праці як персоналу інформаційної служби, так і персоналу апарату управління. Перше зумовлене впровадженням комп'ютеризованої технології опрацювання інформації, друге -орієнтацією впритул до залежності на різноманітні форми статистично-аналітичної інформації, отримані з використанням обчислювальної техніки.

2. Розвиток технічного комплексу, створення та розвиток інформаційної бази. Характерні ознаки цього періоду:

- удосконалення можливостей технічного комплексу, збільшення його потужності;

- застосування сучасних на той час програмних засобів для створення автоматизованих інформаційних обліків різноманітної природи для забезпечення потрібною інформацією оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної, адміністративно-процесуальної та профілактичної роботи.

Знаковим для цього періоду є зміни в умовах праці персоналу міських та районних відділів внутрішніх справ, й це зумовлене двома факторами: по-перше все частіше персонал цих підрозділів використовує інформацію, отриману за допомогою інформаційно-обчислювального комплексу і по-друге обов' язки з фіксації та надання первинної облікової інформації покладено саме на цей персонал.

3. Впровадження та розвиток телекомунікаційних методів опрацювання інформації.

Характерні ознаки періоду:

- широке впровадження персональних комп' ютерів в практику діяльності персоналу міських та районних відділів внутрішніх справ;

- перехід від централізованої форми опрацювання інформації на централізовано-розподілену, за участю інформаційно-технічної бази Управління інформаційних технологій (УІТ) УМВС та міських і районних відділів внутрішніх справ;

- широке використання телекомунікаційних засобів для забезпечення обміну інформацією, практично ліквідовано практику передачі інформації телефоном, телеграфом, поштою та нарочним;

- введення в штаті міських та районних органів внутрішніх справ посад обліково-реєстраційних робітників (обліково-реєстраційних груп (ОРГ)), відповідальних за ведення автоматизованих обліків рівня свого ОВС, постачання первинної облікової інформації до УІТ, постачання необхідною інформацією персонал ОВС; необхідність наявності в штаті ОВС досвідченого інженера-програміста;

- створення локальних обчислювальних мереж УМВС та окремих територіальних органів внутрішніх справ.

Знаковим для цього періоду є суттєві зміни умов праці персоналу УІТ, персоналу апарату УМВС, перехід на нові умови діяльності персоналу міських та районних відділів внутрішніх справ.

На цьому етапі внаслідок вищезазначених знакових змін виникли нові міжструктурні зв' язки, пов' язані з впровадженням та використанням інформаційних технологій. Як наслідок виник і удосконалювався механізм міжструктурних зв' язків.

4. Інтеграція баз даних, впровадження сучасних методів роботи з інформацією. Цей період - період сьогодення. Характерними рисами періоду є:

- зміцнення матеріально-технічної бази системи інформаційного забезпечення ОВС як в УІТ, так і територіальних органах внутрішніх справ;

- перехід від використання абонентських телефонних каналів зв' язку та засобів електронної пошти до використання сучасної системи опрацювання інформації типу клієнт-сервер за рахунок використання прямих виділених каналів зв' язку;

- перехід від окремих автоматизованих обліків до інтегрованих систем накопичення та опрацювання інформації за рахунок використання сучасних програмних засобів збору та накопичення інформації;

- створення в територіальних органах внутрішніх справ локальних обчислювальних мереж з установкою персональних комп' ютерів в основних службах;

- посилення вимог до професійної здатності працівників ОРГ, необхідність наявності в штаті ОРГ кваліфікованого фахівця з супроводу інформаційних масивів та програмного забезпечення;

- підвищення вимог до персоналу служб ОВС щодо можливостей використання персональної обчислювальної техніки та інформаційного забезпечення в своїй професійній діяльності.

Знаковою зміною на цьому етапі є необхідність відпрацювання нових форм та методів взаємодії персоналу ОРГ та персоналу основних функціональних підрозділів

ОВС.

Аналізуючи теоретичні положення вченого та наведену характеристику системи інформаційного забезпечення діяльності ОВС, легко дійти висновків:

1. Створення та удосконалення системи інформаційного забезпечення ОВС є інновацією.

2. Діяльність персоналу УІТ, ОРГ із забезпечення функціонування системи інформаційного забезпечення ОВС є діяльністю інноваційною.

3. Діяльність персоналу ГУМВС, територіальних органів внутрішніх справ з використання системи інформаційного забезпечення є діяльністю інноваційною.

Висновки та пропозиції

Враховуючи вищевикладене, визначаємо категорію «інновація», «інноваційна праця» стосовно ОВС так:

- інновація в ОВС являє собою процес цілеспрямованих змін, здійснюваних інвестиційною й творчою діяльністю, орієнтованих на задоволення зростаючих суспільних потреб і підвищення ефективності різноманітних видів діяльності підрозділів ОВС.

- Інноваційна праця - цілеспрямована діяльність персоналу ОВС з практичної реалізації установок щодо впровадження та повсякденного використання інновацій, пов' язаних з впровадженням, використанням та розвитком інформаційних технологій.

Як перспективу слід вважати:

- розробку шляхів удосконалення існуючого механізму взаємодії структурних служб та їх працівників в галузі використання інформаційних технологій;

- розробку основ застосування та рекомендацій щодо впровадження інноваційного механізму технологічних зв' язків між структурними підрозділами та їх працівниками.

РЕЗЮМЕ

В статье рассмотрен и уточнен понятийный аппарат, используемый при исследовании вопросов инновационной деятельности органов внутренних дел и труда их персонала, выяснена сущность инновации и инновационного труда в ОВД. SUMMARY

In the article considered and specified concepts in-use at research of questions of innovative activity of organs of internal affairs and labour of their personnel, essence of innovation and innovative labour is found out in organs of internal affairs.

1. Про заходи щодо реформування системи органів Міністерства внутрішніх справ України : Указ Президента України № 245/2008-/ http://www.president.gov.ua/documents/7619.html

2. Сучасне інформаційно-методичне забезпечення управління в органах внутрішніх справ: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / О.Г. Фролова / Нац. ун-т внутр. справ. Х., 2002. — 36 с.

3. Управління персоналом органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Н. П. Матюхіна / Нац. ун-т внутр. справ. Х., 2002. — 37 с.

4. Принципи побудови та вдосконалення організаційної структури органів внутрішніх справ України: загальнотеоретичні аспекти державного управління: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ю.Д. Кунєв / Нац. ун-т внутр. справ. Х., 2001. — 17 с.

Надійшла до редакції 01.10.2008 р.

УДК 351.82: 62-663.1

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТУ ТА ІМПОРТУ ВУГІЛЛЯ

Ілларіонов О.Ю., юрист 1-ї категорії Інституту економіко-правових досліджень НАН України

Практична реалізація положень Закону України «Про проведення економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України» 14.07.1999 р. № 934-XIV [1] (з 1.01.2002 р. втратив чинність у зв'язку із закінченням строку його дії) призвела до відродження гірничо-металургійного комплексу (далі -ГМК). Наслідком цього стало, у першу чергу, значне збільшення попиту на коксівне вугілля із одночасним зменшенням об' ємів власного видобутку з-за затяжної кризи у вугільній промисловості України. Ситуація з видобутком власного коксівного вугілля погіршувалась із року у рік, відповідно до чого за підсумками 2008 р. прогнозується дефіцит відповідної марки вугілля у розмірі 10-12 млн. т. Хоча за умов спаду виробництва у ГМК України у другому півріччі прогнозний показник дефіциту може бути скорегований у бік зменшення.

За підсумками 2007 р. видобуток коксівного вугілля в Україні скоротився на 5,8% порівняно з 2006 р. - до 28,396 млн.т., енергетичного - на 6,1%, до 47,041млн.т.

[2].

Взагалі, для вугільної галузі України імпорт вугільної продукції є явищем нетиповим, адже промислові запаси вугілля загалом складають 6500,8 млн. т., на долю енергетичних марок вугілля припадає 46% промислових запасів, на долю коксівних -54%. Загальні розвідані запаси складають 117 млрд. т. [3, с. 10]. Несприятливим фактором також є нерозвиненість портової інфраструктури для імпорту необхідної кількості вугільної продукції найдешевшим видом транспорту - морським.

У 2000-2006 рр. в Російській Федерації (РФ) приріст видобування вугілля склав 19,2% [4, с. 2]. При цьому за Енергетичною стратегією РФ до 2020 р. було передбачено видобути у 2007 р. 286 млн. т. вугілля, фактично було видобуто 309 млн. т. Об' єм інвестицій у вугільну промисловість, наприклад, у 2004 р. склав 102% від необхідного

© О.Ю. Ілларіонов, 2008

(запланованого), хоча в цілому по паливно-енергетичному комплексу РФ (далі - ПЕК РФ) цей показник склав 84% [4, с. 5]. Такі темпи приросту інвестиційного капіталу зберігаються і зараз. З цього можна заключити, що вугільна промисловість у РФ завдяки закладеними у згаданій стратегії показниками є флагманом за розвитком серед галузей ПЕК РФ. Відповідний приріст виробництва вугільної продукції повністю задовольнив внутрішні потреби, насамперед, металургії та енергетики, та став базою для нарощування експортного потенціалу.

І зазначена ситуація повністю відповідає тезі, що в залежності від того, наскільки технологічно та адекватно стану суспільства сформована законодавча база, право може або сприяти суспільно-економічному прогресу, або гальмувати його та, навіть, наносити суспільству пряму шкоду. Право вирішує у нормативному вигляді в тому числі і економічні задачі, висунуті суспільним життям перед законодавцем [5, с.

3].

В Україні правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності навряд чи можна назвати адекватним. Така ж ситуація спостерігається і у вугільному законодавстві. Вугільна галузь, як і відповідне законодавство, яке регулює господарські відносини у названій галузі, пройшла у 1990-2008 рр. складний період, основною характеристикою якого було намагання збереження державного сектору шляхом його дотаційної підтримки, в тому числі за рахунок інших галузей економіки шляхом встановлення спеціальних тарифів (перехресне субсидування). Закриття нерентабельних та безперспективних вугільних шахт набуло масовості. З'явилося і відповідне правове забезпечення ліквідаційних процедур, яке навряд чи можна назвати адекватним та економічно обґрунтованим.

Не дивлячись на всю гостроту проблеми, ґрунтовних досліджень господарсько-правового забезпечення експортно-імпортних операцій з вугільною продукцією не було. Окремо можна виділити роботу Родіної О. Г. [6], присвячену інтеграційним процесам у паливно-енергетичному комплексі, зокрема у вугільній промисловості. Інтеграції України до Світової організації торгівлі та відповідному аналізу пов' язаних з цим проблем присвячені роботи Амоші О.І., Кабанова А.І. та Стариченко Л.Л. [7, 8] та деякі інші [9, с. 115-128; 10, с. 128-131].

Проблемам співвідношення імпорту та власного видобутку вугілля присвячена стаття В. К. Мамутова та В. М. Василенко [11].

Окремі дослідження проводились і у галузі історії та розвитку законодавства про вугледобувну промисловість в Україні. Вихідною тезою при цьому використано те, що високий ступінь концентрації великих промислових підприємств даної галузі на обмеженій території, містоутворюючий характер переважної більшості цих підприємств, загальна недосконалість вітчизняного гірничого законодавства зумовили і відповідні вади вугільного законодавства при багатьох несприятливих факторах економічного характеру [12].

Метою даної статті є дослідження правового забезпечення експортно-імпортних операцій з вугільною продукцією за умов вступу України до СОТ та інших інтеграційних намірів.

Нещодавні інтеграційні процеси України до Світової організації торгівлі ще не позначилися будь-яки чином чи на покращенні, чи на погіршенні кількісних показників імпорту або експорту вугільної продукції не в останню чергу тому, що основний постачальник вугільної продукції на ринок України - РФ, не є членом СОТ, але усіляко намагається ним стати. Другий за обсягами постачальник - Польща, є членом СОТ та Європейського Союзу. Тож вже сьогодні необхідно приділяти увагу приведенню до вимог СОТ та ЄС закріплених законодавчо засобів регулюючого впливу на господарські відносини.

Базовими нормативно-правовими актами, які встановлюють загальні засади здійснення господарської діяльності в тому числі і у зовнішньоекономічній сфері, є Господарський кодекс України [13] (далі - ГК України) та Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII [14], який встановлює загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності щодо всіх без винятку галузей вітчизняної економіки. Велике практичне значення має ст. 12 ГК України, у п. 2 якої закріплено перелік основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб' єктів господарювання.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73 


Похожие статьи

В О Дергачов - Вісник донецького національного університету серія в економіка і право